Курсовая Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у приватному сількогосподарсько
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
«ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ У ПРИВАТНОМУ СІЛЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «КУМАРИ» ПЕРВОМАЙСЬКОГО РАЙОНУ»
Вступ
Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.
Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зернопродуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості – сировиною, тваринництво – концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі – високоліквідним товаром, тобто зерном.
За об’єкт дослідження взято приватне сільськогосподарське підприємство «Кумари» Первомайського району.
Метою курсової роботи є аналіз сучасного стану зерновиробництва, визначення перспектив його розвитку та заходів щодо удосконалення виробництва з метою підвищення його ефективності.
Для досягнення цієї мети у курсовій роботі будуть вирішені слідуючи завдання:
1. Розглянути науково-практичні основи підвищення економічної ефективності зерновиробництва;
2. Проаналізувати сучасний стан виробництва та економічної ефективності зерновиробництва;
3. Визначити шляхи удосконалення і підвищення ефективності виробництва зерна.
Предметом дослідження є питання підвищення економічної ефективності виробництва зерна і організації обліку цієї галузі в ринкових умовах.
Теоретичною та методологічною основою є праці економістів-аграрників з питань економіки і обліку виробництва зерна та аналізу його економічної ефективності. При виконанні поставлених завдань у роботі використані такі наукові методи і прийоми дослідження, як економіко-статистичний, балансовий і монографічний методи, прийоми обчислення різниць, прямих та обернених зв’язків та ін.
В процесі виконання курсової роботи були використані дані статистичної звітності, річного звіту за 2007–2009 роки, виробничо-фінансових планів, технологічних карт та дані первинного обліку ПСП «Кумари» за останні роки.
Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. Загальний його обсяг – 53 сторінки в тому числі 16 таблиць.
1. Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва основа стабілізації економіки аграрних підприємств
1.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва
Україна здавна відома як країна з добре розвинутим зерновим господарством. Природно – кліматичні умови сприятливі для вирощування практично всіх відомих зернових і зернобобових культур. В кінці ХІХ сторіччя Україна займала одне із провідних місць в Європі за виробництвом високоякісного зерна різного призначення.
Сьогодні над проблемою покращення зерновиробництва працюють чи мало економістів – аграрників, фінансистів та аграріїв. Основна увага приділяється питанню повернення втрачених позицій за урожайністю та валовим збором зерна, ефективності зерновиробництва.
Зокрема, професор О. Богуцький головним напрямом вирішення проблеми підвищення урожайності зернових вважає забезпечення інтенсифікації землеробства, провідне місце в якій надає хімізації [4]. За останні роки в наслідок зменшення кількості внесених мінеральних та органічних добрив, низької культури землеробства зменшилася родючість ґрунтів – вміст гумусу складає в середньому майже 3,2%. Кризове становище господарств, відсутність коштів, скорочення поголів’я великої рогатої худоби призвело до зменшення можливостей удобрювати ґрунти. Так, у 2008 році, за даними Держкомстату України, на
П. Коренюк [16] за допомогою комп’ютерної сервісної програми провів регресійний аналіз залежності урожайності від рівня використання органічних та мінеральних добрив. Створена ним програма дає можливість кожному господарству встановити оптимальні співвідношення у внесених добривах та, як наслідок, отримати бажаний приріст урожайності.
Але, як зазначає П.Н. Рибалкін [34], якщо на початковому етапу підвищення і стабілізації врожаю головну роль відіграє кількісний фактор, тобто збільшення доз, то в подальшому все більшого значення набуває якісна сторона. Мається на увазі використання добрив з високим вмістом поживних речовин та складних добрив, насичених всіма поживними елементами для одноразового внесення у грунт. Все це дозволяє скоротити витрати на транспортування, зберігання і внесення добрив.
Важливими факторами впливу на урожайності зернових виступають хвороби шкідники та бур’яни, що спричинюють щорічні втрати до третини врожаю. Необхідність застосування інтегрованої системи захисту рослин відзначав у програмі стратегічних аспектів реформування зернового виробництва в Україні академік УААН П.Т Саблук [36]. Він відмічає доцільність застосування комплексу агротехнічних та біологічних методів боротьби поряд з хімічними, а також включення у сівозміни азотонакопичувальних попередників.
Основним напрямом покращення стану виробництва, як зазначає М.Ю. Куліш [17] повинне бути впровадження нових сортів, а також повніше використання потенційних можливостей районованих сортів.
Проблему забезпечення високоякісним насінням піднімає у своїх працях І.П. Пазій [28]. Кожна 8 – 9 тон на валового збору зерна – це насіння і воно є одним із головних і незамінних засобів сільськогосподарського виробництва. На його думку, за рахунок високоякісного насіння можна одержати додатково 20 – 25% валового збору, тому запорукою високих врожаїв якісного зерна є використання насіння першої та другої репродукції.
В підвищенні родючості ґрунтів та, як наслідок, зростанні урожайності зернових велику роль відіграють сівозміни. Співвідношення культур у сівозмінах залежить не лише від біологічних особливостей, а й від кон’юнктури ринку. Професор М.Ю. Куліш [15] відмічає можливість переходу у господарствах Миколаївської області до більш коротких сівозмін з метою розвитку високорентабельного зернового господарства. Чмирь С.М. відмічає, що врожайність більшості сільськогосподарських культур при вирощуванні їх у сівозмінах у півтора і навіть у два рази вища, ніж при тривалих беззмінних посівах [44]
Одним з важливих елементів інтенсивної технології вирощування зернових є ґрунтозахисна система. З 1960 року і до цього часу площа еродованої ріллі збільшилася втричі. В багатьох країнах світу увага зосереджена на застосуванні таких прийомів боротьби з вітровою та водною ерозією ґрунтів, як використання стерні колосових культур в якості захисного засобу від ерозії, безвідвальний обробіток ґрунту, запровадження науково – обґрунтованих сівозмін з включенням в них багаторічних трав. Цю проблему вивчав і Д. Бабліндра [3], який пропонує розроблену ним комплексну програму захисту ґрунтів від ерозії шляхом оптимізації структури земельних угідь.
Останнім часом за умов фінансової нестабільності і кризи все більшого значення набувають інтенсивні ресурсно – та енергозберігаючі технології виробництва зерна. Відомо, що урожайність озимих, вирощуваних за традиційною технологією, на 20 – 35% нижча, ніж за інтенсивною. Як відмічає А.П. Михайлов [19], основним елементом тут виступає система обробітку ґрунту. Насамперед – це щорічне відведення 30 – 35% ріллі під чорні пари, які сприяють накопичуванню вологи і підвищенню родючості ґрунтів, а це – підґрунтя сталих врожаїв.
В умовах переходу до ринкових відносин надзвичайно важливе значення має ефективність використання наявного виробничо-технічного потенціалу, окупності витрачених ресурсів, їх економії. Як зазначає П.Н. Рибалкін [29], аналіз технологій вирощування зернових у ряді країн (США, Канада та ін.) показує, що пріоритетними напрямками енерго- та ресурсозберігаючих технологій є нульовий та мінімальний обробіток ґрунту, його мульчування, використання комбінованих агрегатів. Останнє дає змогу скоротити у 1,5 рази витрати на енергетичні ресурси.
Важливим аспектом реформування зернового виробництва вважаємо оптимізацію структури зернових культур, що дозволяє без додаткових витрат підвищити його ефективність. Останнім часом чітко виражена тенденція до скорочення посівних площ жита, кукурудзи, ячменя, хоча, приймаючи до уваги їх високу урожайність і рентабельність, підстав для скорочення їх площ немає. Розглядаючи питання оптимізації структури зернового клину, М.І. Щур [46] відмічає необхідність збільшення у господарствах Миколаївської області виробництва проса та зернобобових, а також озимого ячменю, який дозріває на 15 – 20 днів раніше від озимої пшениці, а за кормовими якостями і стійкістю до хвороб перевищує її.
Ми поділяємо думку І. Нетіса, що значно підвищити рентабельність зерновиробництва можливо за рахунок вирощування високоякісного зерна пшениці. Одна тонна зерна третього класу майже в 1,6 разів більша ніж зерна п’ятого класу. Рентабельність виробництва при цьому зростає у 2,5 разів[23].
В умовах ринкових відносин в Україні актуальним є питання якісного зберігання і первинної обробки зернових безпосередньо у виробника. Розв’язання цього питання дозволить уникнути втрати майже 20% валового збору та дасть змогу виробнику бути незалежнішим і продавати зерно за найприйнятнішими цінами.
Останньому сприятиме також прийнятий у липні 2002 року Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», який спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави, нарощування його експортного потенціалу [10].
Досвід багатьох господарств Півдня України свідчать, що ті господарства, які налагодили переробку зерна, збільшили прибутки від його реалізації у 1,5 – 2 рази [23].
За підрахунками зарубіжних вчених, сьогодні приріст урожайності зернових на 50% досягається за рахунок впровадження нових сортів, а 50 – за рахунок удосконалення технології вирощування. Відповідно до висновків експертів ФАО, протягом найближчих 30 років весь світовий приріст виробництва продукції рослинництва буде досягнуто за рахунок селекції, тобто нових сортів. На Півдні України у порівнянні з районованим сортом озимої пшениці Альбатрос одеський, приріст урожайності – 5 – 7 ц /га забезпечують такі нові сорти, як Знахідка, Ніконія і Лада одеська (селекційно – генетичний інститут УААН), а також сорт Херсонська безоста (Інститут зрошуваного землеробства УААН) [25].
До когорти вищенаведених сортів слід віднести також сорти Вікторія одеська, Українка одеська, а також ще новішій сорт Лузанівка одеська. Останній сорт належить до групи сильних пшениць [11].
Досвід розвинутих країн свідчить, що зростання виробництва зерна можливе за рахунок подальшої інтенсифікації. За прогнозом наукового центру компанії ІСІ (Велика Британія) у перспективі приріст урожаю зернових культур здійснюватиметься в результаті впровадження нових сортів (8,6 ц/га), добрив (15 ц/га), зниження втрат при збиранні (0,5 ц/га), захисту від злакових бур’янів (17,5 ц/га), хвороб (16,5 ц/га) і шкідників (6 ц/га). Ці прогнози підтверджуються і даними кращих фермерських господарств. Кращі фермери в країні (більше 5%) одержують у середньому по 60 ц/га зерна [22].
Лихочвор В. відмічає, що вчасне і повне звільнення посіві озимої пшениці від конкуренції з бур’янами за життєвий простір, світло, вологу, елементи живлення є основою одержання високих урожаїв зерна. За великої забур’яненості посівів урожайність зерна зменшується на 25 – 30%, а то й у 1,5 – 2 рази[18].
Обелець О.С. відмічає загальну тенденцію в Україні зростання виробничих витрат на
1.2 Показники економічної ефективності виробництва зерна та методика їх визначення
Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва – складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва.
Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу сукупних вкладень. У зерновиробництві це одержання максимального обсягу продукції з
Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступень та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі. Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.
Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з
Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна – витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки – по співставним цінам.
Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд. – год., тим вище ефективність зерновиробництва, яку характеризують слідуючи показники:
Е = ВП/t, (1)
де ВП – валова продукція, грн.
t – час, витрачений на виробництво продукції, люд.-год.
Е = ЧП/t, (2)
де ЧП – чиста продукція, грн.
Е = П/t, (3)
де П – прибуток, грн.
Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво.
Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку.
Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість – це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, пов’язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації.
Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції – відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації.
Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових:
Е = ВП/ S, (4)
де S – площа посіву, га
Е = ЧП/S, (5)
Е = ЧД/S, (6)
Е = П/S, (7)
де П – прибуток, грн.
Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції:
Рр = П / Ср х 100%, (8)
де Рр – рівень рентабельності, %;
П – прибуток, грн.;
Ср – собівартість реалізованої продукції, грн.
або
Рр = (Ц – Ср)/ Ср х 100%, (9)
де Ц – ціна реалізації 1 ц зерна, грн.
Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори – собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.
Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.
2
.
Рівень і ефективність виробництва зерна
2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства
Приватне сільськогосподарське підприємство «Кумари» Первомайського району Миколаївської області в селі Кумари Первомайського району на відстані у 340 кілометрів від міста Миколаєва і відноситься до зони південного степу України.
Територія господарства розташована в основному на рівнинному плато. Загальна земельна площа, за даними на 1.11.2009 року складає 1899 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя 1899 га у т.ч. 1899 га ріллі. Ґрунтовий покрив в основному складається з південних чорноземів звичайних середньо – і мало гумусних. Місцями зустрічаються засолені ґрунти.
Товщина профілю незмитих чорноземів складає 80 – 85 см. Вміст гумусу в орному шарі – від 4,1 до 5,3%. Змиті ґрунти потребують протиерозійного захисту. Родючість орних земель господарства характеризується в основному 56 балами. Згідно агрокліматичному районуванню території Миколаївської області Первомайський район відноситься до східних регіонів Миколаївської області, які характеризуються континентальним, теплим посушливим кліматом, середньорічна температура яких +10 0С. Для цих районів характерне тривале, жарке, малодощове літо, пізня, коротка тепла осінь, коротка малосніжна зима, рання, тепла, коротка весна. Пересічна температура повітря січня -6,0 0С морозу, липня – 19 0С тепла. Абсолютний максимум +34 – 37 0С, абсолютний мінімум – 29–330С. Тривалість без морозного періоду – 160–185 днів.
Велику шкоду господарству наносять повітряні та ґрунтові посухи, так як підприємство розташовано в посушливій агро кліматичній зоні. Посухи спостерігаються весною, влітку і восени. Для комплексної оцінки тепла і вологозабезпеченості використовують гідротермічний коефіцієнт. В господарстві він знаходиться нарівні 0,9 – 1,0. Для одержання високих врожаїв повинен бути 1,2 – 1,4.
Природні умови досліджуваного господарства сприятливі для виробництва продукції зернових культур та соняшнику. Для більш детальної характеристики ПСП «Кумари» доцільно визначити розмір сільськогосподарського виробництва.
Таблиця 2.1. Показники розміру виробництва ПСП «Кумари» Первомайського району
| Показники | Роки | В середньому за 3 роки | ||
| 2007 | 2008 | 2009 | ||
| Валова продукція в порівняних цінах 2005 року, тис. грн. | 1078,6 | 2561,2 | 1702,4 | 1780,7 |
| Грошова виручка від реалізації, тис. грн. | 1468,0 | 2841,0 | 3820,0 | 2709,7 |
| Площа с.-г. угідь, га | 1940 | 1904 | 1899 | 1914 |
| Вартість основних фондів, тис. грн. | 886,5 | 903,0 | 928,0 | 905,8 |
| Середньорічна чисельність працівників, чол. | 64 | 54 | 49 | 56 |
| Середньорічна кількість худоби та птиці, ум. гол. | 53 | 13 | 22 | 29 |
Аналізуючи показники розвитку виробництва, з’ясовуємо, що ПСП «Кумари» є малим господарством, про що свідчать дані про величину виробленої валової продукції, яка в середньому за 3 роки складає 1780,73 тис. грн.; грошової виручки від реалізації, яка в середньому складає 2709,7 тис грн. господарство має в розпорядженні потенціал земельних ресурсів (в середньому 1914 га.) та основних засобів (в середньому 905,8 тис. грн.). Наявність даних про середньорічну кількість худоби та птиці вказують на те, що на підприємстві присутня галузь тваринництва. На підприємстві зайнято в середньому 56 працівників.
У 2008 році спостерігається зростання валової продукції в порівняних цінах 2005 року на 1482,6 тис. грн. порівняно з попереднім роком, а у 2009 році відбувається спад. Грошова виручка від реалізації зростає з 1468,0 тис грн. у 2007 р. до 3820,0 тис грн. у 2009 р. Вартість основних фондів у 2009 році дещо зросла, а саме на 41,5 тис. грн. Середньорічна чисельність працівників у 2007 році була найбільшою і складала 64 чол. Також найбільшу середньорічну кількість худоби та птиці можна спостерігати у 2007 році., що складала 53 умовних голови, яка порівняно з іншими роками є майже втричі більшою.
Кожне господарство спеціалізується на виробництві певної сільськогосподарської продукції, що залежить насамперед природно – кліматичних умов, місцезнаходження господарства, наявності необхідних виробничих ресурсів. Ефективність виробництва на підприємстві залежить не від розміру провідних галузей, а й від того, як розвинені інші товарні галузі. Для того, щоб з’ясувати спеціалізацію господарства, необхідно розглянути структуру грошових надходжень від реалізованої товарної продукції.
Для подальшої характеристики якісного боку сільськогосподарського виробництва ПСП «Кумари» доцільно проаналізувати його виробничу спеціалізацію.
Виробничу спеціалізацію досліджуваного підприємства визначимо, проаналізувавши розмір та структуру грошових надходжень від реалізації товарної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, робіт, послуг за видами, що надаються, та в цілому по господарству за останні 3 роки (табл. 2.2).
Таблиця 2.2. Розмір та структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області
| Галузі та види продукції | 2007 | 2008 | 2009 | В середньому за 3 роки | ||||
| тис. грн. | % | тис. грн. | % | тис. грн. | % | тис. грн. | % | |
| Зернові та зернобобові | 325,0 | 22,1 | 1127,0 | 39,7 | 1452,0 | 38,0 | 968,0 | 33,3 |
| з них: | | | | | | | | |
| пшениця озима | 203,0 | 13,8 | 418,0 | 14,7 | 736,0 | 19,3 | 452,3 | 15,9 |
| кукурудза на зерно | 2,0 | 0,1 | - | - | - | - | 2,0 | 0,1 |
| ячмінь озимий | 78,0 | 5,3 | 436,0 | 15,3 | 610,0 | 16,0 | 374,7 | 12,2 |
| ячмінь ярий | 42,0 | 2,9 | 106,0 | 3,7 | 34,0 | 0,9 | 60,7 | 2,5 |
| сорго | - | - | 167,0 | 5,9 | 73,0 | 1,9 | 120,0 | 3,9 |
| соняшник | 635,0 | 43,3 | 325,0 | 11,4 | 2030,0 | 53,1 | 996,7 | 35,9 |
| соя | 61,0 | 4,2 | - | - | - | - | 61,0 | 4,2 |
| ріпак озимий | 204,0 | 13,9 | 1162,0 | 40,9 | - | - | 683,0 | 27,4 |
| цукрові буряки | 79,0 | 5,4 | - | - | - | - | 79,0 | 5,4 |
| інша продукція рослинництва | 5,0 | 0,3 | 41,0 | 1,4 | 79,0 | 2,1 | 41,7 | 1,3 |
| Разом по рослинництву | 1309,0 | 89,2 | 2655,0 | 93,5 | 3562,0 | 93,2 | 2508,7 | 92,0 |
| Свині | 71,0 | 4,8 | 60,0 | 2,1 | 111,0 | 2,9 | 80,7 | 3,3 |
| інша продукція тваринництва | 6,0 | 0,4 | 4,0 | 0,1 | 2,0 | 0,1 | 4,0 | 0,2 |
| Разом по тваринництву | 77,0 | 5,2 | 64,0 | 2,3 | 113,0 | 3,0 | 84,7 | 3,5 |
| Всього по с.-г. виробництву | 1386,0 | 94,4 | 2719,0 | 95,7 | 3675,0 | 96,2 | 2593,3 | 95,4 |
| Послуги в сільському господарстві | 82,0 | 5,6 | 122,0 | 4,3 | 145,0 | 3,8 | 116,3 | 4,6 |
| Всього по господарству | 1468,0 | 100,0 | 2841,0 | 100,0 | 3820,0 | 100,0 | 2709,7 | 100,0 |
Аналізуючи дані таблиці 2.2. за останні три роки, слід зазначити про те, що ПСП «Кумари» кожні 92 грн. грошових надходжень, підприємство одержує від реалізації продукції рослинництва, а саме 33,3 грн. від виробництва зернових та зернобобових та більше 35,9 грн. від виробництва соняшника. Також слід зазначити, що від тваринництва підприємство одержує 3,5 грн. від реалізації продукції.
В цілому ПСП «Кумари» спеціалізується на виробництві насіння соняшнику, ріпаку та зерна. Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер. Щоб врахувати ступінь розвитку усіх товарних галузей, необхідно визначити за даними таблиці 2.2 і проаналізувати коефіцієнт зосередження виробництва (КЗ), який визначається за формулою:
100
КЗ = –,
n
∑ ПВi х (2Ni – 1)
i = 1
де ПВ – питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;
Nі – порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряді, де перше
місце надається галузі з найбільшою питомою вагою, а останнє
- з найменшою.
КЗ КЗ =100/(35,9*1 + 33,3*3 + 27,4*5 + 15,9*7 + 12,2*9 + 5,4*11 + 4,2*13 + 3,9*15 + 3,3*17 + 2,5*19 + 1,3*21 + 0,2*23 + 0,1*25) = 0,12432
Цей коефіцієнт свідчить про слабкий рівень спеціалізації у господарстві.
Таблиця 2.3. Забезпеченість основним виробничими фондами і ефективність їх використання в ПСП «Кумари» Первомайського району
| Показники | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2009 р. в% | |
| до 2007 р | до 2008 р | ||||
| Припадає на одного сереньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві: | | | | | |
| ◦ сільськогосподарських угідь, га | 30,3 | 35,3 | 38,8 | 127,9 | 109,9 |
| ◦ основних виробничих фондів сільгосппризначення, тис. грн. | | | | | |
| 13,9 | 16,7 | 18,9 | 136,7 | 113,3 | |
| Припадає на 100 га сільгоспугідь: | | | | | |
| ◦ основних виробничих фондів | 45,7 | 47,4 | 48,9 | 106,9 | 103,0 |
| сільгосппризначення, тис. грн. | | | | | |
| Одержано на 100 га сільгоспугідь, тис. грн.: | | | | | |
| | | | | | |
| ◦ валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2005 р.) | 55,6 | 134,5 | 89,6 | 161,2 | 66,6 |
| ◦ товарної продукції | 75,7 | 149,2 | 201,2 | 265,8 | 134,8 |
| ◦ прибутку | -3,6 | -6,7 | 40,1 | - | - |
| Фондовіддача, грн. /грн | 1,2 | 2,8 | 1,8 | 150,8 | 64,7 |
| Рівень рентабельності (збитковості), % | -4,5 | -4,3 | 24,9 | - | - |
| Норма прибутку (збитку), % | -7,8 | -14,3 | 82,1 | - | - |
Аналіз даних таблиці 2.3 свідчить про те, що у 2009 році на 1 середньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві порівняно з 2007 припадає на 27,9% більше сільськогосподарських угідь, а порівняно з 2008 роком – на 9,9%. Можна зазначити, що на 100 га сільськогосподарських угідь одержаної валової продукції у порівняних цінах 2005 року, у 2009 році припадає на 61,2% більше ніж у 2007, та на 33,4% менше ніж у 2008 році.
Основними показниками, що характеризують ефективність сільськогосподарського виробництва є:
– валова продукція у поточних цінах – це основоположний (первісний) результат, матеріальна і вартісна основа існування інших видів кінцевого результату підприємства;
– товарна продукція, або грошова виручка від реалізації частини валової продукції, що набула товарної форми;
– чиста продукція і прибуток – кінцеві результати підприємства, що повною мірою відображають ефективність виробництва, можливості його розширеного відтворення, ступінь вигідності виробництва, валової, товарної та кінцевої продукції в даних природних умовах.
Найбільш важливим економічним показником господарської діяльності є прибуток – додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва. Чим краще працює підприємство, тим більший воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку сільськогосподарської продукції. Лише маючи достатню суму прибутку підприємство може своєчасно, з врахуванням кон’юнктури ринку, переорієнтувати виробництво, придбати нові, більш продуктивні засоби виробництва, впровадити передові технології і завдяки цьому забезпечити високу конкурентоспроможність виробленої продукції.
2.2 Місце зерновиробництва у економіці господарства, динаміка виробництва і продажу, показники врожайності і якості продукції, продуктивність праці
Виробництво зерна займає особливе місце серед інших галузей рослинництва в господарстві в цілому. З метою оцінки рівня розвитку, впливу результатів роботи цієї галузі на загальний стан економіки сільськогосподарського підприємства. На основі конкретного цифрового матеріалу господарства за 2007–2009 рр. визначимо тенденцію зміни питомої ваги галузі зерновиробництва (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
| Питома вага зернових у сільськогосподарському виробництві в ПСП «Кумари» Первомайського району | ||||||||||||||||
| | | | | | | | | | | | ||||||
| Показники | Разом у досліджуваному господарстві | У тому числі зерна | ||||||||||||||
| 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | |||||||||||
| Факт | Питома вага, % | Факт | Питома вага, % | Факт | Питома вага, % | |||||||||||
| Площа посіву, га | 1940,0 | 1904,0 | 1899,0 | 929,0 | 47,9 | 953,0 | 50,1 | 988,0 | 52,0 | |||||||
| Валова продукція у порівняних цінах 2005 р., тис. грн. | 1078,6 | 2561,2 | 1702,4 | 213,9 | 19,8 | 983,7 | 38,4 | 1452,1 | 85,3 | |||||||
| Грошова виручка від реалізації товарної продукції, тис. грн. | 1468,0 | 2841,0 | 3820,0 | 1380,0 | 94,0 | 325,0 | 11,4 | 960,0 | 25,1 | |||||||
| Виробничі витрати, тис. грн. | 1119,0 | 2261,0 | 2488,0 | 203,0 | 18,1 | 1111,0 | 49,1 | 1157,0 | 46,5 | |||||||
| Валовий дохід, тис. грн. | 178,0 | 982,6 | 1729,4 | 327,0 | 183,7 | 71,0 | 7,2 | 986,0 | 57,0 | |||||||
| Прибуток (+), збиток (–), тис. грн. | -69,0 | -127,0 | 762,0 | 50,0 | - | -499,0 | - | -42,0 | - | |||||||
Аналіз даних таблиці 2.4 свідчить про те, що у 2009 році зернові культури, займаючи 52,0% всієї посівної площі, потребували 46,5% загальних витрат у сільськогосподарському виробництві.
Варто зазначити, що у 2008 році частка зернових у доході підприємства складала лише 7,2%, проте вже у 2009 році цей показник зріс до 57,0%.
Таблиця 2.5. Динаміка і структура посівних площ зернових культур в ПСП «Кумари» Первомайського району
| | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | в середньому за 3 роки | ||||
| Культури | га | % | га | % | га | % | га | % |
| Озимі зернові | 565 | 60,8 | 632 | 66,3 | 812 | 82,2 | 669,7 | 70,0 |
| з них: | ||||||||
| озима пшениця | 410 | 44,1 | 374 | 39,2 | 403 | 40,8 | 395,7 | 41,4 |
| озимий ячмінь | 155 | 16,7 | 258 | 27,1 | 409 | 41,4 | 274,0 | 28,6 |
| Ярі зернові | ||||||||
| з них: | ||||||||
| ярий ячмінь | 259 | 27,9 | 62 | 6,5 | 176 | 17,8 | 165,7 | 17,3 |
| Суміш колоскових | 105 | 11,3 | - | - | - | - | 105,0 | 11,0 |
| Інші зернобобові | - | - | 259 | 27,2 | - | - | 259,0 | 27,1 |
| Разом зернових та зернобобових культур | 929 | 100,0 | 953 | 100,0 | 988 | 100 | 956,7 | 100,0 |
Зрозуміло, що інтенсивний шлях розвитку зерновиробництва – тобто збільшення валових зборів зерна за рахунок зростання врожайності є більш бажаним в умовах ринкової економіки. Це є актуальним і для досліджуваного сільськогосподарського підприємства – ПСП «Кумари» Первомайського району. Але для цього повинні застосовуватися більш продуктивні сорти зернових культур, інтенсивні енергозберігаючі технології, якісно і своєчасно виконуватися всі технологічні операції з вирощування зернових культур.
Також доцільно розглянути динаміку і структуру посівних площ зернових культур в ПСП «Кумари» Первомайського району.
На основі проведених розрахунків можна відмітити, що структура посівних площ постійно змінюється. Слід зазначити, що озимі зернові займають найбільшу питому вагу займають озимі зернові, а саме 70,0% в середньому за 3 роки. Частка озимої пшениці серед них складає 41,4% та озимого ячменю – 28,6%. У структурі посівних площ ярі зернові займають 17,3%, що на 52,7% менше ніж займає озимі зернові.
Ефективність зерновиробництва значною мірою залежить від фактично досягнутої врожайності зернових культур. Дані про динаміку врожайності зернових культур занесемо в таблицю 2.6.
Таблиця 2.6. Динаміка урожайності зернових культур в ПСП «Кумари» Первомайського району, ц/га
| Культури | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | В середньому по господарству за 3 роки |
| Озима пшениця | 6,5 | 32,5 | 35,1 | 24,7 |
| Озимий ячмінь | 11,6 | 34,2 | 35,8 | 27,2 |
| Ярий ячмінь | 2,4 | 24,1 | 21,7 | 16,1 |
Як показують розрахунки динаміка урожайності у ПСП «Кумари», найнижча ефективність зерновиробництва спостерігалася у 2007 році, оскільки в цьому році урожайність озимої пшениці та ярого ячменя була найнижчою 6,5 та 2,4 ц/га відповідно.
Урожайність озимої пшениці у 2007 році склала 6,5 ц/га, що на 26 ц/га менше ніж у 2008 та на 28,6 ніж у 2009 році. Найвища урожайність озимого ячменю спостерігалася у 2009 році – 35,8 ц/га, що на 22,4 ц/га більше ніж у 2007 та на 1,6 ц/га більше ніж у 2008.
У 2009 році спостерігався підйом урожайності озимих зернових, серед яких найвища у озимої пшениці – 26,6 ц/га.
Розглянемо динаміку валових зборів і обсягів продажу зерна в цілому та по основних культурах, а також рівень товарності зерновиробництва.
Таблиця 2.7. Динаміка виробництва та продажу зерна в ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області
| Показники | 2 007 р. | 2 008 р. | 2 009 р. | В середньому за 3 роки | 2009 р. у% до 2007 р. | |
| Площа посіву зернових всього, га | 929,0 | 953,0 | 988,0 | 956,7 | 106,4 | |
| Урожайність зернових, ц/га | 20,5 | 30,3 | 30,9 | 27,2 | 150,7 | |
| Валовий збір зерна всього, тонн | 489,2 | 2673,4 | 3231,6 | 2131,4 | 660,6 | |
| в тому числі: | 2680,0 | 12164,0 | 14153,0 | 9665,7 | 528,1 | |
| – озима пшениця | ||||||
| – озимий ячмінь | 1805,0 | 8812,0 | 14646,0 | 8421,0 | 811,4 | |
| – ярий ячмінь | 407,0 | 1496,0 | 3817,0 | 1906,7 | 937,8 | |
| Продано зерна з урахуванням переробки, всього тонн | 492,3 | 2129,0 | 2149,7 | 1590,3 | 436,7 | |
| В тому числі: | 292,5 | 1001,9 | 988,2 | 760,9 | 337,8 | |
| – озима пшениця | ||||||
| – ячмінь | 197,1 | 865,4 | 1025,7 | 696,1 | 520,4 | |
| Рівень товарності, % | 100,6 | 79,6 | 66,5 | 82,3 | 66,1 |
Дані таблиці 2.7 свідчать про те, що валовий збір зерна в звітному році в порівнянні з 2007 роком зріс на 2742,4 ц або приблизно в 6,6 разів. Зростання обсягів виробництва зерна у досліджуваному господарстві сталося в основному за рахунок підвищення врожайності зернових культур. В цілому рівень товарності підприємства є не високим, і це означає, що не всю вироблену продукцію підприємство реалізує. В середньому цей показник складає 66,1%.
Зросла площа посіву зернових у 2009 році порівняно з 2007 на 59 га або на 6,4%, та порівняно з 2008 роком – на 35 га або на 3,7%.
Також спостерігається зростання кількості проданого зерна з урахуванням переробки. У 2009 році цей показник є найвищим і становить 2149,7 тонни, що на 1657,4 тонни більше ніж у 2007 році та на 20,7 т, ніж у 2008 році.
Економічна ефективність виробництва значною мірою залежить від рівня продуктивності праці.
Таблиця 2.8. Динаміка продуктивності праці у рослинництві у ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області
| Показники | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2009 р. у% до 2007 р. |
| В розрахунку на 1 робітника, зайнятого в рослинництві, отримано: зерна, тонн; | 7,9 | 51,4 | 70,3 | 890,4 |
| валової продукції в порівняних цінах 2005 року, тис. грн.; | 17,4 | 49,3 | 37,0 | 212,7 |
| валового доходу, тис. грн. | 2,9 | 18,9 | 37,6 | 1309,5 |
| прибутку (+), збитку(–), тис. грн. | -1,1 | -2,4 | 16,6 | - |
Розрахунки показників продуктивності праці у рослинництві у ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області показують, що у 2009 році порівняно з попередніми зросла кількість зерна, отриманого на 1 працівника, зайнятого в сільському господарстві, а саме порівняно з 2007 роком на 62,4 тонн або майже в 9 разів та з 2008 – на 18,9 тонн (на 36,8%).
Можна зазначити, що зменшилась кількість валової продукції в розрахунку на 1 працівника, зайнятого в сільському господарстві. Порівнюючи 2009 рік з 2007 роком, можна помітити, що відбулося зростання на 112,7%, а з 2008 роком – скорочення на 25,0%.
Варто відмітити, що лише у 2007 році підприємство отримало збиток, а саме в розрахунку на 1 працівника цей показник складає 1,1 тис. грн., тобто на кожного працівника по 1100 грн. Наступний рік був збитковими, у якому збиток на 1 працівника складав 2400 грн. Що ж до 2009 року, то в ньому прибуток склав 16,6 тис. грн. на 1 працівника.
Отже, зерновиробництво посідає провідне місце в економіці ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області, але розмір обсягів зерновиробництва в досліджувані роки значно коливався. Це було пов’язано перш за все з істотними змінами в структурі та розмірах посівних площ зернових культур (в господарстві найбільшу питому вагу займають такі зернові культури, як озима пшениця та озимий ячмінь), змінами урожайності зернових. У 2007 році відбулося значне підвищення обсягів реалізації зернових, в цьому році рівень товарності був найвищим, і склав 100,6%, тобто майже вся продукція була реалізована. Позитивним явищем є збільшення кількості зерна в розрахунку на 1 працівника. Негативним моментом є отримання підприємством збитку у 2007 та 2008 роках, причиною якого було підвищення повної собівартості над виручкою від реалізації продукції.
2.3 Динаміка і структура собівартості зерна, причини її зміни
В процесі виробництва на виготовлення конкретного продукту витрачаються ресурси, кошти, робоча сила. Собівартість є одним із найважливіших показників господарської діяльності, оскільки визначає, у що саме обходиться виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретно економічних умовах господарювання. Показник собівартості дає можливість глибоко проаналізувати економічний стан і виявити резерви підвищення ефективності виробництва, оскільки із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції. Розглянемо структуру собівартості 1 ц зерна у ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області.
Таблиця 2.9. Розмір та структура витрат на виробництво 1 ц зерна у ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області.
Статті витрат | 2007 р. | 2008 р. | ||
| сума, грн. | % | сума, грн. | % | |
| Витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи | 12,87 | 33,8 | 11,51 | 21,1 |
| Насіння | 1,50 | 3,9 | 5,85 | 10,7 |
| Добрива | 3,85 | 10,1 | 1,16 | 2,1 |
| Роботи і послуги | 2,21 | 5,8 | 11,20 | 20,6 |
| Витрати на утримання основних засобів виробництва всього | 6,50 | 17,1 | 5,26 | 9,7 |
| в тому числі – нафтопродукти | 5,12 | 13,5 | 3,87 | 7,1 |
| – амортизація | 1,38 | 3,6 | 1,39 | 2,6 |
| Інші витрати | 4,60 | 12,1 | 14,23 | 26,1 |
| Всього витрат на 1 ц зерна | 38,03 | 100,0 | 54,48 | 100,0 |
