Курсовая Психологічний розвиток колективу

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 23.11.2024

ЗМІСТ
Вступ

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми стосунків і переваг в класному колективі

1.1 Роль емоційних переваг і референтних стосунків в структуризації колективу

1.2 Міжособові стосунки і відношення до спільної діяльності як показники психологічного клімату класного колективу

Розділ 2. Опис дослідження переваг і стосунків в класному колективі

2.1 Методичні основи дослідження, контингент випробовуваних

2.2 Представлення даних, результати і виводи

ВИСНОВОК

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

ВВЕДЕНИЕ

Колектив – це не просто сума індивідів, а це особливий єдиний цілісний організм, що живе по своїх законах. Саме взаємозв'язку, відношення і переваги дають можливість колективу придбати певну структуру, емоційний тон, особливий «дух».

Не можна не враховувати в шкільному вихованні вплив колективу. А для цього необхідно знати, згідно яким закономірностям він структурується і функціонує, в яких феноменах виявляється. Це знання дає можливість вчителеві або шкільному психологові знаходити нові виховні шляхи, методи, прийоми. Дозволяє будувати виховну роботу з дітьми і підлітками з урахуванням знання закономірностей розвитку колективу і розвитку кожної окремої особи в нім.

Об'єктом даної курсової роботи є класний колектив. Предметом даної курсової роботи є стосунки в класному колективі, що виявляються в перевагах.

Мета курсової роботи виявити найбільш значущі стосунки і переваги в класному колективі.

У курсовій роботі перевіряється гіпотеза: кожен член класного колективу має референтну групу однокласників, якою віддає перевагу.

Мета конкретизується в наступних завданнях:

1)                Вивчити наукову літературу по заявленій темі;

2)                Провести референтометрическое дослідження конкретного класного колективу;

3)                Проаналізувати отримані дані;

4)                Зробити виводи і описати результати.

Глава 1. Теоретичний аналіз проблеми стосунків і переваг в класному колективі

1.1
Роль емоційних переваг і референтних стосунків в структуризації колективу

Очевидним є той факт, що члени колективу знаходяться в яких-небудь взаєминах. Ці стосунки сторонньому спостерігачеві відкриваються далеко не відразу. Інколи потрібні спеціальні методи для того, щоб розпізнати їх якість і значення для життя групи. А.В. Петровський пише: «.за не розрізняною ззовні диференціацією лежить незрима картина міжособових переваг і виборів, престижу і статусів, які виявляються або в результаті тривалого, систематичного і пильного педагогічного спостереження, або шляхом експериментального вивчення». [Введення в психологію / Під общ. ред. Петровського а.в. - М., 1996, с.321].

Встановлено, що в групі, колективі диференціація, а значить і структуризація можлива двома різними шляхами: по-перше на основі емоційних переваг, социометрическим шляхом, а, по-друге, через встановлення референтних стосунків. Стосунки і переваги найтіснішим чином взаємозв'язані. Та все ж – це не одне і те ж. Якщо переваги виражають, швидше вибір, позитивний або негативний, дитям того або іншого однокласника, то референтні стосунки засновані на «значущості, що пов'язує суб'єкта з іншою людиною або групою осіб». [Референтность // Психологія. Словник /сост. Л.А. Карпенко. – М., 1990, с.339] Референтними можуть бути як окремі особи, так і групи. Стосунки референтности можливі тому, що особа починає орієнтуватися на цінності значущих осіб або груп, вони стають особливо близькими. А.В. Петровський пише про «відображену субъектности» [А.В. Петровський // Російська педагогічна енциклопедія. – Режим доступу: www.psylib.ru], коли особа бачить себе в значущому іншому, однією з основних якостей якого є референтность. Думка особи про себе багато в чому залежить від того, з ким вона себе співвідносить, на кого хоче бути схожою. Референтні стосунки багато говорять про особові сенси і цінності особи. Люди, яких особа обирає, щоб справлятися з їх думками і оцінками, і які служать точкою відліку для оцінки суб'єктом самого себе і інших людей, розглядуються як референтний круг спілкування, або референтна група. Людина орієнтується на оцінку своїх вчинків, своїх особових якостей, істотно важливих обставин діяльності, предмету особистих інтересів і так далі з погляду його референтної групи. Навіть у тому випадку, коли індивід не має в своєму розпорядженні інформації про оцінку його персони з боку референтної групи, він не може не будувати припущень про можливу її думку. Для того, щоб норми і цінності референтної групи залишалися орієнтиром, що постійно діяв, для індивіда, йому необхідно постійно співвідносити з ними свою реальну поведінку. Референтность виявляється за ситуації, коли визначається відношення суб'єкта до цілей і завдань діяльності, труднощів їх здійснення, конфліктних ситуацій, особистих якостей учасників спільної діяльності, у тому числі і його самого, і так далі

Очевидно, що не всі стосунки особи в колективі є референтними. На можливість референтних стосунків указують переваги, основна характеристика яких – вибірковість. Частіше говорять про переваги як позитивний вибір. Але негативний вибір також можна представити як перевага, тільки із знаком мінус.

Переваги вперше повно досліджував Я. Моренно, що створив социометрическую теорію і найбільш відомий метод вивчення міжособових стосунків в групі – социометрию. Ще на зорі своєї психотерапевтичної практики «.ему стала очевидною дієвість симпатії і антипатії як потужних сил в соціальній сфері». [Лейтц Р. Психодрама: теорія і практика. Класична психодрама Я. Моренно. – М., 1994, з. 29]. Симпатія, емоційні предпочтения - чинник істотно важливий для розуміння прихованої картини групової диференціації. Сам Я. Морено визначав свій метод як «математичне вивчення психологічних властивостей населення», де під «психологічною властивістю» розуміється стан «потягу і відрази між різними особами», що виникає в «організованому русі». [Хабарова О.Е., Швецова С.В., Ципленкова Е.В. Метод социометрии: моніторинг. – Режим доступу: www. ihtik.lib.ru]. За допомогою социометрии можна з'ясувати кількісну міру переваги, байдужості або неприйняття, яку виявляють члени групи в процесі міжособової взаємодії. Социометрія широко використовується для выявления симпатій або антипатій між членами групи, які самі можуть не усвідомлювати цих стосунків і не віддавати собі звіту в їх наявності або відсутності. «За допомогою социометрии можна судити про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп». [Практична психодіагностика / під ред. Д.Я. Райгородського. – Самара, 1998, з. 476].

Найчастіше социометрию використовують для виявлення структури групи, точніше за статусно-ролеву структуру групи. Завдяки социометрии можна виявити лідерів, «зірок», дітей в класному колективі, що «віддаються» перевага, «відкиданих», «ізольованих». Але, на жаль, нічого не можна сказати про те, якими цінностями керуються діти або підлітки, коли вибирають одного і відкидають іншого однолітка. Навіть модифікована социометрия, що дозволяє виявити мотивацію вибору, мало що скаже про референтні стосунки. І вже зовсім неможливо з'ясувати чому в групі з'являються ізольовані діти. Социометрія допомагає інтерпретувати групу як комунікативну мережу, що виникає в процесі взаємодії її членів. Социограмми не можуть розповісти нам про причини цих змін. Залишається також невідомим, якими мотивами руководствовались члени групи, відкидаючи одних і вибираючи інших, що ховається за симпатією і антипатією різних членів групи. Очевидно, що при такому підході цілеспрямована деятельность групи і її членів просто не береться до уваги.

Перевага за ознакою референтности істотно відрізняється від переваги в социометрии. Референтность лежить в глибших шарах внутрішньогрупової активності, опосредствуемой цінностями, прийнятими в даному співтоваристві. За допомогою референтного круга особу отримує можливість пізнавати себе. «Ціннісні орієнтації індивід черпає в результаті активної взаємодії з іншими членами групи. Засвоєння цих ціннісних орієнтацій не є однонаправленим: воно припускає свого роду контроль над особою, реально здійснюваний групою і приписуваний особою групі. Цей контроль з необхідністю припускає оцінку, яку група дає індивідові як особі. Саме ця сторона відсутня в социометрическом дослідженні». [Петровський а.в., Шпалінський в.в. Соціальна психологія колективу. – М., 1978, с.113].

Таким чином, розглядувати виборність і предпочтительность в групі виключно з социометрических позицій - означає явно обідняти трактування міжособових стосунків і суть внутрішньогрупової диференціації, ігнорувати деятельностный підхід до групових процесів і розуміння особи в групі. Без врахування референтної переваги психологія міжособових стосунків виявляється украй звуженою. Для виявлення референтної переваги використовується особливий методичний прийом – референтометрия. «Ідея референтометрии полягає в тому, щоб, з однією стороны, дати можливість випробовуваному ознайомитися з думкою будь-якого члена групи по приводу заздалегідь відібраних і поза сумнівом значущих об'єктів (зокрема з оцінкою його, випробовуваного, особистих якостей), а з іншої — строго обмежити кількість таких обираних осіб. Це вимушує випробовуваного проявляти високий ступінь вибірковості до думки і оцінки осіб, що приваблюють його». [Петровський а.в., Шпалінський в.в. Соціальна психологія колективу. – М., 1978, с.115]. Референтометрія показує, що цінності, які складають глибинний фундамент соціально значущій діяльності групи, утворюють разом з тим підставу для внутрішньогрупової переваги і вибору за ознакою референтности.

Поняття референтности розроблялося в психологічній теорії колективу А.В. Петровським і його співробітниками. Теоретичні уявлення і експериментальна практика дозволяє чітко виявити головну ідею всієї концепції - положення про те, що «деятельностное опосредование виступає як системообразующий ознака колективу» [Петровський а.в. Психологічна теорія колективу. – М., 1979, с.206]. Центральну ланку групової структури (страта А) утворює сама наочна діяльність групи. Вона задана тією ширшою соціальною структурою, в яку дана група включена. Ета наочна діяльність в даному випадку обов'язкова соціально-позитивна діяльність (якщо аналізується саме колектив). Прослідила залежність всіх процесів, що протікають в групі, від ядерного шару її діяльності. Цим шаром є непсихологічна освіта, але дозволяє пов'язати з психологічними процесами, що виявляються на наступних стратах, сукупність тих суспільних стосунків, в яких дана група існує. Другий шар групової структури є фіксацією стосунків кожного члена групи до групової діяльності, її цілей і завдань. Цей шар описується не лише як збіг цінностей, що стосуються спільної діяльності, але і як розвиток певної мотивації членів групи, емоційній ідентифікації з групою. «Принципово важливим є, таким чином, розтин всієї системи групових стосунків цього рівня на два шаруючи: на тільки що охарактеризований шар (страта Б), де фіксовані стосунки до діяльності, і третій шар (В), що фіксує власне міжособові стосунки, опосередковані діяльністю. Виділяється четвертий шар групової структури (Г), де фіксуються поверхневі зв'язки між членами групи. Це ті ж міжособові стосунки, проте та їх частка, яка побудована на безпосередніх емоційних контактах, де ні цілі спільної діяльності, ні загальнозначущі для групи ціннісні орієнтації не виступають як основний чинник, опосредующего особисті контакти членів групи». [Г.М. Андрєєва. Соціальна психологія. – Режим доступу: www.myword.ru, Розділ 7].

Таким чином, емоційні переваги пов'язані з поверхневим шаром структури колективу. Виміри в цьому шарі дають можливість говорити про симпатиях-антипатиях, деякій емоційній вибірковості. А виміри референтометрического властивості дозволяють розглядувати цінності, орієнтації, переконання, глибинні установки членів колективу, зокрема важливі для спільної колективної діяльності.

1.
2 Міжособистісні відносини у колективі як показник психологічного клімату класного колективу

Центральними моментами аналізу стосунків в класному колективі є:

1)                Аналіз стосунків дітей до спільної діяльності в класі;

2)                Аналіз взаємин (стосунків дітей один до одного).

Відношення до справи, до спільної діяльності позначається на зрілості колективу і виявляється у взаєминах. Строго кажучи, колективом можна назвати не кожну групу, а тільки відповідну деяким критеріям. Найважливішими критеріями виступають, по-перше, просоциальность колективної діяльності, заданість її ширшим контекстом соціальних стосунків, по-друге, успішність вирішення групою своїх групових завдань, по-третє, наявні можливості для самовизначення кожної особи, по-третє, сприятливий, здоровий клімат колективу, що позначається на мотивах взаємин дітей, на розумінні ними один одного, на здатності співчувати і об'єднуватися в скрутну хвилину.

У ідеалі класний колектив самодіяльний і самоуправляем. Велике значення має позитивне емоційне відношення дітей до суспільно корисної діяльності в класі. Успішність вирішення групою своїх завдань, може визначатися моментом зрілості групи, або рівнем групового розвитку. Рівень групового розвитку одночасно є характеристикой сформованості міжособових стосунків, результатом процесу формування групи. Різноманітні підходи до аналізу сформованості групи примушували дослідників розглядувати її залежно від часу існування, від частоти комунікацій різних членів групи за певний період часу і так далі А.І. Донцов указує на те, що до колективних властивостей можна віднести «.устойчивость існування, переважання інтеграційних тенденцій, достатню виразність групових меж, виникнення відчуття «Ми», близькість норм і моделей поведінки і др.» [Донцов А.І. Про поняття групи в соціальній психології //Социальная психологія: Хрестоматія /Сост. Е. П. Белінськая, О. А. Тіхомандріцкая - М, 2003, с.180]. Але це не єдині можливості виділити колектив «з навколишнього світу». Вище викладено, що як підстава для виявлення рівня групового розвитку приймається діяльність групи, її цінності і цілі, від яких залежить характер міжособових стосунків. «Саме на цій основі будується психологічна типологія груп, що розрізняються по рівню розвитку: групи вищого рівня соціально-психологічного розвитку (колективи), просоціальні асоціації, дифузні групи, асоціальні асоціації, корпорації. Вищий рівень групового розвитку виявляється в діяльності і міжособових стосунках, властивих коллективам». [Введення в психологію / Під общ. ред. Петровського а.в. - М., 1996, с.310].

У колективі, на відміну від малих груп менш високого рівня розвитку є умови для самовизначення особи. «Самовизначення і самоудосконалення особи можливе постільки, поскільки діти в колективі беруть участь в спільно розділеній діяльності. Брати участь в такій діяльності неможливо, якщо члени колективу не розділяють цінності, мотиви, переживання один одного, не приймають різноманітність осіб і характерів членів колективу». [Коломінський я.л. Психологія особистих взаємин в дитячому колективі. – М., 1969, с.75]. Самовизначення особи можна вважати за особливість міжособових стосунків в колективі. Про справжнє самовизначення особи можна говорити у тому випадку, коли її поведінка обумовлена не боязню зіпсувати стосунки, а бажанням досягти групових цілей діяльності, вирішити групові завдання. У групі високого рівня розвитку, на відміну від дифузної групи, такий спосіб є переважаючим і тому виступає як особлива якість міжособових стосунків.

Деятельностноє опосередковування міжособових стосунків можливе і без заданості широким соціальним контекстом. Прочитання стратометрической концепції «навпаки» – від особи, що творчо генерує нову діяльність, що шукає однодумців до затвердження нової діяльності в соціальному контексті, відкриває можливість оцінити особливу роль особи у формуванні і функціонуванні групи. Творчим буде і побудова нових стосунків разом з побудовою спільної діяльності. «Інший шлях коллективообразования виступає як оборотна сторона першого. Тут група однодумців, не маючи зовні заданої мети, не будучи об'єднана єдиною заданою діяльністю, сама синтезує її. Процес же коллективообразования зводиться до опредмечиванию цієї діяльності, боротьбі за включення її в загальний каталог деятельностей суспільства або ширшої соціальної структури шляхом пошуку нових однодумців, а також засобів її реалізації. Необхідно підкреслити, що в даному випадку мова йде лише про одного типа спонтанно виникаючих груп, які відрізняються не лише взаємною психологічною (емоційним) перевагою учасників, але і здатністю спільно синтезувати новий вигляд діяльності, промовці в даний період як суспільно значущі». [Синягин Ю.В. Динаміка процесу коллективообразования // Питання психології, 1992 № 1, с.114]. Очевидно, що якість міжособових стосунків в такій групі буде творчою, можливо, навіть декілька незвичайним, оскільки при такому підході, особа і її можливості все ж ставляться основною задачею. І психологічний клімат в такому колективі відрізнятиметься підлеглістю творчим цілям, не заданим ззовні. Ю.В. Синягин пише про те, що ця практика вироблення принципово нових ідей, шляхів, прижилася в західних корпораціях. Коли творчих, вчених людей поселяють разом в комфортному місці, і не дають їм ніяких установок. Виявляється, що через деякий час такі люди починають спонтанно генерувати ідеї. У результаті може вийти вельми цінний інтелектуальний продукт, правда, заздалегідь важко передбачити до якої області він відноситиметься.

При порушенні спільної діяльності (наприклад, при зміні організатора діяльності) психологічний клімат може погіршати, і це стане помітним по взаєминах дітей. Перш за все, зросте кількість сварок, суперечок і конфліктів. Потім з'являться стійкі протиборчі угрупування, зайняті відставанням свого впливу на колектив. Влада і вплив можуть стати самоценностью, стосунки перестануть опосредствоваться спільною діяльністю, перетворяться на проведення часу, в спілкування ради спілкування. Таким чином, позитивний вплив групи на особу буде зведений до нуля. І це буде помітно по взаєминах дітей. «Результативність впливу колективу на особу визначається самопочуттям особи в колективі. До нього відносяться: задоволеність особи діяльністю, взаєминами, керівництвом, захищеність особи в даному колективі, її внутрішній спокій». [Аникєєва. Н.П. Вчителеві про психологічний клімат в колективі. – М., 1983, с.16]. «При різних стосунках індивіди проявляють себе з різною, позитивною або негативною, сторони, тому для забезпечення переважно позитивного впливу групи на особу поважно добитися того, щоб міжособові стосунки в ній були сприятливими». [Немов Р.С. Психологія. У 3 кн. - М., 2003, Кн. 1, c.575].

Психологічний клімат колективу створюється і виявляється в процесі спілкування, міжособових стосунків. Головна межа міжособових стосунків – їх емоційна основа. «Тому міжособові стосунки можна розглядувати як чинник психологічного «клімату» групи». [Г.М. Андрєєва. Соціальна психологія. – Режим доступу: www.myword.ru, Розділ 6].

Виявляючись в спілкуванні, міжособові стосунки дітей складаються завдяки механізмам міжособової взаємодії, міжособового сприйняття і коммуницирования. Міжособова взаємодія обумовлена декількома механізмами взаємовпливу, найважливішими з яких є переконання, психічне зараження, наслідування, навіювання. Крім того, ряд дослідників називає як такі механізми сором, відчуття провини, відповідальність. Важливими механізмами міжособового сприйняття виступають эмпатия і рефлексія. Г.М. Андрєєва пише: «.установлена тісний зв'язок між ідентифікацією і іншим, близьким за змістом явищем - эмпатией. Описово эмпатия також визначається як особливий спосіб розуміння іншої людини. Тільки тут мається на увазі не раціональне осмислення проблем іншої людини, а, швидше, прагнення емоційне відгукнутися на його проблеми. Емоційна її природа виявляється якраз в тому, що ситуація іншої людини, партнера по спілкуванню, не стільки «продумывается», скільки «відчується». [Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. – Режим доступу: www.myword.ru, Розділ 7]. Процес розуміння один одного ускладнюється явищем рефлексії. У соціальній психології під рефлексією розуміється усвідомлення індивідом, що діє, того, як він сприймається партнером по спілкуванню. Це вже не просто знання або розуміння іншого, але знання того, як інший розуміє мене, своєрідний подвоєний процес дзеркальних віддзеркалень один одного, «глибоке, послідовне взаимоотражение, змістом якого є відтворення внутрішнього світу партнера по взаємодії, причому на цьому внутрішньому світі у свою чергу відбивається внутрішній світ першого дослідника». [Кон І.С. Відкриття «Я».- М.,1978, с.110].

У підлітковому віці величезний вплив на міжособове сприйняття роблять групові норми і правила, через які підлітки бачать і оцінюють один одного. Ці оцінки мають головне значення для побудови спілкування однокласників один з одним, впливають на його кількісну і якісну сторону. «Вони допомагають навчитися контролювати соціальні форми поведінки, розвивати відповідні зросту інтереси і навики, учать співпереживати, разом вирішувати загальні проблеми». [Массен П., Конджер Д, Каган Дж., Х'юстон А. Развітіє особи дитяти //психология підлітка / сост. Ю.І. Фролов. – М., 1997, с.151]. Комунікативний вимір міжособових стосунків є надзвичайно важливим. Одін із способів покарати члена групи, змусити його поступати по нормах і правилах підліткового колективу – це бойкот, тобто повне переривання спілкування. Бойкот показує дитяті, що він відлучний від бажаної діяльності спілкування і від тих людей, з якими можна спілкуватися. Така ситуація не дуже приємна і для дорослого, а для підлітка є суворим випробуванням, що часто запам'ятовується на все життя. «Навіть тимчасові неполадки з однокласниками переживаються гостро: йому здається, що всі від нього відвернулися. Найнеприємніша для підлітка ситуація – це засудження колективу, товаришів, а найважче випробування – відкритий або негласний бойкот, небажання спілкуватися. Переживання самоти тяжке і нестерпно для підлітка». [Драгунова Т. Ст Підліток. – М., 1976, з. 55].

Виводами нашого теоретичного дослідження проблеми стосунків і переваг в колективі будуть наступні:

-                     У колективі диференціація, а значить і структуризація можлива двома різними шляхами: по-перше на основі емоційних переваг, а, по-друге, через встановлення референтних стосунків. Стосунки і переваги найтіснішим чином взаємозв'язані;

-                     Переваги виражають вибірковість вибору, референтні стосунки засновані на «значущості, що пов'язує суб'єкта з іншою людиною або групою осіб»;

-                     Найчастіше социометрию використовують для виявлення структури групи, точніше за статусно-ролеву структуру групи. Завдяки социометрии можна виявити лідерів, «зірок», дітей в класному колективі, що «віддаються» перевага, «відкиданих», «ізольованих»;

-                     Референтность лежить в глибших шарах внутрішньогрупової активності, опосредствуемой цінностями, прийнятими в даному співтоваристві;

-                     Центральними моментами аналізу стосунків в класному колективі є: 1) аналіз стосунків дітей до спільної діяльності в класі; 2) аналіз взаємин (стосунків дітей один до одного);

-                     Вищий рівень групового розвитку виявляється в діяльності і міжособових стосунках, властивих колективам;

-                     У колективі створюється особливий психологічний клімат, що відображає ціннісно-орієнтаційну єдність і ступінь розвитку групової емоційної ідентифікації членів колективу один з одним. Чим вище ці показники, тим більше підстав стверджувати, що членів колективу зв'язує спільна діяльність;

-                     Можна розуміти коллективообразование не лише через оволодіння соціально-заданою діяльністю, але і через генерацію особами, зібраними в колектив нового вигляду діяльності. Міжособові стосунки в такому колективі і психологічний клімат відрізняються високим рівнем творчості.

-                     При порушенні спільної діяльності психологічний клімат може погіршати, і це стане помітним по взаєминах дітей;

-                     Міжособова взаємодія обумовлена декількома механізмами взаємовпливу, найважливішими з яких є переконання, психічне зараження, наслідування, навіювання. Крім того, ряд дослідників називає як такі механізми сором, відчуття провини, відповідальність. Важливими механізмами міжособового сприйняття виступають эмпатия і рефлексія.

-                     У підлітковому віці величезний вплив на міжособове сприйняття роблять групові норми і правила, через які підлітки бачать і оцінюють один одного.

Глава 2. Опис дослідження переваг і стосунків в класному колективі

2.1
Методичні основи дослідження, контингент випробовуваних

Дослідження стосунків і переваг ми провели в підлітковому класному колективі за допомогою методичної процедури референтометрии, що має численні варіанти і багато разів описаною. «В ході виконання референтометрии, вчитель повинен скласти план індивідуальної бесіди з школярем, основний зміст якої полягає в наступному. Вчитель указує школяру, що він може познайомитися з деякими оцінками, які йому дали однокласники. Вчитель питає, з чиєю б оцінкою випробовуваний хотів познайомитися. Після того, як учень назвав одного з однокласників, вчитель пропонує йому зробити ще один вибір товариша по навчанню. І, нарешті, вже абсолютно остаточний, третій вибір. Ці три однокласники і складають ядро референтної групи для даного школяра». [Фрідман Л.М., Пушкина Т.А., Каплуновіч І.Я. Вивчення особи учня і учнівських колективів. – М., 1988, с.188].

Згідно виділеному нами предмету – стосунки і переваги в класному колективі, ми побудували дослідження так, щоб якомога наочніше показати, як і на підставі чого будуються стосунки і як вони виражаються в перевагах. Мета дослідження: виявити найбільш референтних для даного класного колективу осіб.

В ході застосування процедури дослідження вирішувалися ряд приватних завдань, що відображають його етапи:

1)                Вироблялися критерії взаимооценки, найбільш цінні для колективу підлітків якості особи, що відображають;

2)                Здійснювалося взаимооценивание;

3)                Виявлявся референтний круг;

4)                Проводилася обробка і представлення даних;

5)                Обговорювалися результати і були зроблені виводи.

У дослідженні брали участь учні 7-го класу МОУ СОШ № 14 в кількості 18 чоловік.

На класній годині ми запропонували дітям назвати ті якості особи людини, які цінні для класного колективу. Потім спільно з дітьми ми відібрали три найбільш важливих якості. Після чого попросили кожного підлітка оцінити трьох однокласників, що беруть участь в дослідженні по трьом названим якостям за 5-балльной шкалою. Потім ми попросили підлітків назвати (письмово) трьох однокласників, думка яких про їх особові якості вони хотіли б дізнатися. Після виконаної процедури піддали дані статистичної обробки, узагальнили їх і зробили виводи.

2.2
Представлення даних, результати і виводи

На першому етапі визначення найбільш цінних особових якостей для групової діяльності, ми отримали первинний список:

1) товариськість;

2) цілеспрямованість;

3) дисциплінованість;

4) розум;

5) доброта;

6) врівноваженість;

7) організованість;

8) здатність розуміти інших;

9) здатність співчувати іншим;

10) відповідальність.

Далі були вибрані членами колективу 3 найважливіших якості:

1)                товариськість;

2)                відповідальність;

3)                здатність розуміти інших.

Дані, отримані взаємним оцінюванням, ми представляємо в таблиці 1.

Таблиця 1

Результати взаємного оцінювання (середнє арифметичне)

	Абубекерова Е.	Андрющак З.	Батурін Ст	Бондарева Н.	Бондарев Н.	Васильев А.	Гайфулін Я.	Грігорьев До.	Іванов Т.	Іванов Ю.	Ким Тетяна	Клеменова А.	Мухтаров А.	Оганесян Р.	Світличний А.	Сергєєва Н.	Ткаченко А.	Халатян Лера
Абубекерова Е.			4,7			4						4,7
Андрющак З.			4,3				3,7			4
Батурін Ст						4,3		4,3							4
Бондарева Н.												5	4	4
Бондарев Н.			5			4,7			4
Васильев А.			4,7							4							3,7
Гайфулін Я.			4,7		3,3						4
Грігорьев До.			4,7						4			4,3
Іванов Т.							4,3			4				3,7
Іванов Ю.			4,7						4,3			4,3
Ким Тетяна												4,7			3,7			3,1
Клеменова А.	2,3		4,7													3,1
Мухтаров А.						4,7											3,1	2,7
Оганесян Р.			5			4,3									3,1
Світличний А.			4,7							3,1						3,1
Сергєєва Н.	3,7											4						3
Ткаченко А.			4,1			4				3,1
Халатян Лера											4	4,7				3
середнє	3	0	4,7	0	3,3	4,3	4	4,3	4,4	3,6	4	4,5	4	3,9	3,6	3	3,4	2,9
К-ть оцінок	2	0	11	0	1	6	2	1	3	5	2	7	1	2	3	3	2	3
К-ть взаємних оцінок	1	0	3	0	0	2	0	1	1	1	1	2	0	0	1	2	1	2

Як випливає з Таблиці 1, найчастіше піддається оцінюванню однокласниками Батурін В. Его ж особові якості оцінюються однокласниками найвище (середній бал 4,7). Пильна увага до Клеменової А. і також дуже високі оцінки якостей її особи (середній бал 4,5). Досить високо оцінюють однокласники особові якості Іванова Тимоша (середній бал 4,4). Досить часто, але невисоко оцінюються особові якості Іванова Ю. (5 оцінок, середній бал 3,6). Найбільш низькі оцінки у Халатян Лери (середній бал 2,9). Взаємністю оцінювання характеризуються найбільшою мірою Батурін Ст (3 взаємних оцінки), Клеменова А. (2 взаємних оцінки), Васильев А. (2 взаємних оцінки). Взаємність оцінок свідчить про те, що однокласники цікавляться особами один одного, уважні один до одного. Ніяких оцінок з боку однокласників не отримали Андрющак З. і Бондарева Н. Ето означає, що однокласники їх «не бачать» як осіб, як би не запрошують до взаємного оцінювання, а значить виключають із спільної діяльності і спілкування. На підставі таблиці взаємного оцінювання можна зробити припущення про референтности деяких осіб для класного колективу, про їх особливі авторитетні позиції. Щоб перевірити це, ми дали підліткам наступне завдання: «Напишіть прізвища 3-х чоловік, оцінку якими якостей своєї особи Ви б хотіли дізнатися». Результати такого дослідження референтних переваг ми наводимо в Таблиці 2.

Таблиця 2

Результати дослідження референтних переваг

Абубекерова Е.

Андрющак З.

Батурін Ст

Бондарева Н.

Бондарев Н.

Васильев А.

Гайфулін Я.

Грігорьев До.

Іванов Т.

Іванов Ю.

Ким Тетяна

Клеменова А.

Мухтаров А.

Оганесян Р.

Світличний А.

Сергєєва Н.

Ткаченко А.

Халатян Лера

Абубекерова Е.

Андрющак З.

Батурін Ст

Бондарева Н.

Бондарев Н.

Васильев А.

Гайфулін Я.

Грігорьев До.

Іванов Т.

Іванов Ю.

Ким Тетяна

Клеменова А.

Мухтаров А.

Оганесян Р.

Світличний А.

Сергєєва Н.

Ткаченко А.

Халатян Лера

К-ть виборів

К-ть взаємних виборів

Як видно з даних таблиці, можна зробити вивід не лише про референтні круги окремих членів колективу, але і про те, що є особи, референтні для всього класу. Найбільш референтними особами в класі є Батурін Ст, Клеменова А. і Васильев А. Одноклассникі готові зважати на їх думку і відношення до того, що відбувається в класному колективі. Очевидно, що вони складають трійку лідерів в класі, глибоко через ціннісні орієнтації що впливають на однокласників. І орієнтуються вони, загалом, один на одного. Батурін Ст віддає перевагу думці Васильева А. Для Клеменової А. важлива думка і Батуріна Ст і Васильева А. Ценності таких підлітків як Андрющак З., Бондарева Н., Грігорьев До., не цікавлять нікого з однокласників. Таким чином, вони реально не мають «ваги» в класному колективі. Якщо вони завтра зникнуть з класу, то нічого не зміниться. Це може означати, що, насправді (якби інструкція не припускала вибір тільки однокласників, а ще і осіб «за межами» класного колективу), ці хлопці вибрали б осіб, що не входять в класний колектив. Тобто їх життя, здійснення ними своїх цінностей проходить поза класом, а десь у іншому місці і з іншими людьми.

Звертає на себе увагу той факт, що не всі підлітки, особа яких високо оцінюється однокласниками, є референтними для класу особами. До таких людей, наприклад, відноситься Іванов Т., Грігорьев До., Гайфулін Я. Ето означає, що реального внеску у спільну колективну діяльність однокласники від них не бачать або не помічають.

При побудові виховної роботи з цим класним колективом, необхідно робити вплив, перш за все, на тих хлопців, які входять в більшість референтних кругів однокласників. Саме їх розуміння і їх слово може, як організувати, так і зруйнувати класний колектив.

По результатах, представлених в даному розділі, ми можемо зробити наступні виводи:

-                     Ідея референтометрии полягає в тому, щоб, з однією стороны, дати можливість випробовуваному ознайомитися з думкою будь-якого члена групи по приводу заздалегідь відібраних і, несомненно, значущих об'єктів (зокрема з оцінкою його, випробовуваного, особистих якостей), а з іншої - строго обмежити кількість таких обираних осіб. Це вимушує випробовуваного проявляти високий ступінь вибірковості до думки і оцінки осіб, що приваблюють його;

-                     У дослідженні брали участь учні 7-го класу МОУ СОШ № 14 в кількості 18 чоловік.

-                     Найчастіше піддається оцінюванню однокласниками Батурін В. Его ж особові якості оцінюються однокласниками найвище (середній бал 4,7). Пильна увага до Клеменової А. і також дуже високі оцінки якостей її особи (середній бал 4,5).

-                     Ніяких оцінок з боку однокласників не отримали Андрющак З. і Бондарева Н. Ето означає, що однокласники їх «не бачать» як осіб, як би не запрошують до взаємного оцінювання, а значить виключають із спільної діяльності і спілкування.

-                     Найбільш референтними особами для однокласників є Батурін Ст, Клеменова А. і Васильев А. Одноклассникі орієнтуються на їх думку і відношення до того, що відбувається в класному колективі;

-                     Цінності таких підлітків як Андрющак З., Бондарева Н., Грігорьев До., не цікавлять нікого з однокласників. Можна сказати, що вони вимкнені з діяльності класу.

-                     Висока оцінка особи однокласника ще не гарантія того, що він реально впливає на процеси, що відбуваються в колективі. Референтность – це особлива якість особи людини, що полягає в його авторитетності для інших однокласників;

-                     При побудові виховної роботи з цим класним колективом, необхідно робити вплив, перш за все, на тих хлопців, які входять в більшість референтних кругів однокласників. Саме їх розуміння і їх слово може, як організувати, так і зруйнувати класний колектив.

ВИСНОВОК

психологічний клімат колектив

У останнє десятиліття розвитку психологічної науки проблеми колективу, здавалося б, втратили актуальність. Майже припинилися дослідження колективу і процесів, що відбуваються в нім. Але не так давно, коли стало ясно, що без колективної ідеї, особливо в школі, не обійтися. Хочемо ми цього чи ні, але колектив має великий виховний потенціал. Саме через класний колектив дітьми привласнюються суспільні цінності. І ніж більш дитячий колектив буде орієнтований на суспільно корисну діяльність, на загальнолюдські цінності, тим більше зрілих громадян він виховуватиме. Така оцінка ролі колективу знов зробила його вивчення актуальним.

У нашому дослідженні ми розгледіли з теоретичних позицій структуру, закономірності функціонування і розвитку колективу. Приділили серйозну увагу розвитку стосунків і переваг в класі. Коротко узагальнюючи все вищевикладене, можна відзначити, що структуризація колективу можлива двома шляхами: по-перше на основі емоційних переваг, а, по-друге, через встановлення референтних стосунків. Переваги виражають вибірковість вибору, референтні стосунки засновані на «значущості, що пов'язує суб'єкта з іншою людиною або групою осіб» і є показником ціннісних орієнтацій особи. Іншими словами, хто привабливий для підлітка, той і впливає на формування у нього ціннісних орієнтацій. Практика показує, що в класі завжди одні діти є референтними для інших. Таким чином, однокласники впливають на розвиток один одного.

Якщо для виявлення структури класу вистачає социометрического дослідження, то аналіз цінностей, що розділяються в даному класі, можливий тільки з використанням модифікованих методів социометрии, що враховують мотивацію виборів або референтометрии. Референтометрія дозволяє збудувати для кожного члена класного колективу ядро його референтних переваг і зробити виводи про референтні стосунки, в яких знаходиться випробовуваний з однокласниками. В рамках осмислення референтних стосунків можна розглядувати проблеми спільної діяльності в класному колективі і особливості міжособових взаємозв'язків.

У колективі складається особливе відношення до спільної діяльності і глибокі міжособові стосунки. Все це виявляється в психологічному кліматі колективу. При порушенні спільної діяльності психологічний клімат може погіршати, і це стане помітним по взаєминах дітей.

В результаті референтометрического дослідження, проведеного нами в 7 класі МОУ СОШ № 14, ми виявили референтних осіб для кожного з членів класного колективу. Для проведення референтометрии ми використовували референтометрическую процедуру, яка, з однією стороны, дає можливість випробовуваному ознайомитися з думкою будь-якого члена групи по приводу заздалегідь відібраних і, несомненно, значущих об'єктів, а з іншої - строго обмежити кількість таких обираних осіб. Це вимушує випробовуваного проявляти високий ступінь вибірковості до думки і оцінки осіб, що приваблюють його. У результаті ми звили не лише референтних осіб для кожного випробовуваного, але і референтних осіб для всього класу. Це ті підлітки, які є авторитетом для більшості однокласників. А також виявили тих хлопців, референтні стосунки яких лежать за межами класу.

Дослідження дало можливість визначити, що висока оцінка особи однокласника – це ще не ознака референтности. Особа з чудовими якостями може існувати як би окремо від колективу.

Загальні рекомендації, які ми розробили в допомогу класному керівникові, включали побажання будувати виховну роботу з цим класним колективом на основі впливу на референтних однокласників, оскільки вони дуже авторитетні і до них підлітки неодмінно прислухаються. Саме їх розуміння і їх слово може, як організувати, так і зруйнувати класний колектив.

БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК

1.     А.В. Петровський // Російська педагогічна енциклопедія. – Режим доступу: www.psylib.ru;

2.     Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. – Режим доступу: www.myword.ru;

3.     Аникєєва. Н.П. Вчителеві про психологічний клімат в колективі. – М., 1983;

4.     Введення в психологію / Під общ. ред. Петровського а.в. - М., 1996;

5.     Донцов А.І. Про поняття групи в соціальній психології //Социальная психологія: Хрестоматія /Сост. Е. П. Белінськая, О. А. Тіхомандріцкая - М,

6.     Драгунова Т. Ст Підліток. – М., 1976;

7.     Кон І.С. Відкриття «Я».- М.,1978;

8.     Лейтц Р. Психодрама: теорія і практика. Класична психодрама Я. Моренно. – М., 1994;

9.     Массен П., Конджер Д, Каган Дж., Х'юстон А. Развітіє особи дитяти //психология підлітка / сост. Ю.І. Фролов. – М., 1997;

10. Немов Р.С. Психологія. У 3 кн. - М., 2003, Кн. 1;

11. Петровський а.в. Психологічна теорія колективу. – М., 1979;

12. Петровський а.в., Шпалінський в.в. Соціальна психологія колективу. – М., 1978;

13. Практична психодіагностика / під ред. Д.Я. Райгородського. – Самара, 1998;

14. Референтность // Психологія. Словник /сост. Л.А. Карпенко. – М., 1990;

15. Синягин Ю.В. Динаміка процесу коллективообразования // Питання психології, 1992 № 1;

16. Фрідман Л.М., Пушкина Т.А., Каплуновіч І.Я. Вивчення особи учня і учнівських колективів. – М., 1988;

17. Хабарова О.Е., Швецова С.В., Ципленкова Е.В. Метод социометрии: моніторинг. – Режим доступу: www. ihtik.lib.ru

Размещено на Allbest.ru

Bukvasha