Курсовая Паломницький туризм
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ
1.1 Види та форми релігійного туризму
1.2 Місця, які вважаються центрами паломницького туризму
РОЗДІЛ 2.ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНИХ ТУРІВ В УКРАЇНІ
2.1 Організація паломницьких турів
РОЗДІЛ 3.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
3.1 Концепція розвитку релігійного туризму
3.2 Сегментація туристського ринку
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Подорож з релігійними цілями ― найдавніший вид туризму, що має глибокі історичні корені. Одними з перших туристів безсумнівно були середньовічні прочани. У силу релігійних переконань або цікавості щодо своєї або чужої віри, люди у всьому світі подорожують, щоб відвідати Святу Землю, Ватикан, Мекку, монастирі та інші святі місця. Цілей паломництва майже стільки ж, скільки самих паломників. Паломництва відбувалися і відбуваються, щоб позбутися від хвороби, уникнути нещастя, спокутувати гріх. Паломники з Англії в XIV–XV століттях здійснювали свої подорожі в основному в Рим, Єрусалим. Найчастіше їх подорожі були пов'язані з серйозними труднощами. Починаючи з 1388 англійські пілігрими, за наказом короля Річарда II, зобов'язані були отримати і мати при собі спеціальні дозволи, прообраз сьогоднішнього паспорта. Одні паломники подорожували з міркувань віри, багато інших відправлялися просто з любові до подорожей або рухомі мирськими мотивами, очікуючи знайти спілкування з веселими супутниками, розваги в придорожніх харчевнях та інші задоволення. Паломництво має місце і зараз. Багато віруючі їдуть до Єрусалиму вклонитися Гробу Господньому. Прихильники ісламу їдуть у хадж до Мекки. У Україні православні прагнуть відвідати Валаам, монастир на острові Коненець.
Необхідно зазначити що, релігійний туризм відіграє велику роль в системі міжнародного і внутрішнього туризму. Люди відправляються в паломничні та екскурсійні поїздки по святих місцях і релігійним центрам. Вони прагнуть взяти участь у релігійних церемоніях, помолитися, зробити жертвопринесення.
Релігійний туризм є складовою частиною сучасної індустрії туризму. У нього є свої різновиди: паломництво й пізнавальні тури релігійної спрямованості.
У XX ст. бурхливо розвивалася індустрія туризму, вдосконалення засоби транспорту і зв'язку. У людей з'явилося більше можливостей відвідувати святі місця своєї релігії. Одночасно виникло бажання долучитися до духовних досягнень народів інших країн, зрозуміти суть їхньої релігії.
Паломників цікавить безпосередню участь у релігійних культах.
Релігійні туристи і в першу чергу прочани пускаються в подорож, коли в них виникає потреба зробити щось більше, ніж звичайні культові дії в умовах звичайного середовища їх проживання. Люди відправляються в поїздки по святим місцям з різними мотивами: помолитися, вирішити особисті проблеми, знайти собі відповідну релігію, духовну школу і систем. Об'єктами залучення релігійних туристів є святі місця та центри релігій. При міжнародних поїздках туристу слід пройти митні, валютні, візові та інші формальності. На українському ринку туризму вже сформувались фірми, що займаються практичною організацією паломницьких поїздок і екскурсантів і спеціалізуються на наданні послуг в області релігійного туризму.
В Україні функціонує демократичне законодавство про свободу совісті та релігійні організації, яке убезпечує українське суспільство від міжконфесійних конфліктів. Етнічність України збалансовується низкою законодавчих актів, які відповідають стандартам міжнародного, зокрема європейського, законодавства. Це забезпечує міжконфесійну стабільність, гарантує українське суспільство від будь–яких небажаних етноконфесійних трансформацій. Україна може слугувати добрим взірцем країни безпечної і привабливої для міжнародного туризму, зокрема релігійного, паломницького туризму.
В Україні здавна приймали паломників в її святих місцях. І українські паломники відвідували святі місця в далеких від неї землях. Це не був туризм у сучасному розумінні цього поліфункціонального явища. Але в ньому вже були закладені комунікативні, інформативні, інтегративні, соціальні та інші функції туризму. На українській землі, як засвідчують давні літописи і хроніки, побувало багато подорожуючих зі Сходу і Заходу. Їх приваблювала краса української природи, шляхетність душі українського народу, духовна величність Києво–Печерської і Почаївської лавр, Київської Софії, культурних і сакральних памяток інших регіонів України. Ця робота складається із: вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури.
Основна мета даної роботи полягає в тому, щоб розглянути особливості організації та перспективи розвитку релігійного туризму (основних його різновидів ).
Актуальність теми. На міжнародному ринку туризму цей вид починає розвиватися все швидше. Але про деякі його форми багато хто просто щось чув, а деякі і не знають. В Україні останніми роками з’являються туристичні організації, які займаються саме паломницьким туризмом. Кожна країна має, що представити паломнику .
Об′’єкт курсової роботи ―стрімкість розвитку паломництва у світі.
Предмет роботи―переспективи розвитку релігійного туризму в Україні.
Ціль цієї роботи являється вивчення релігійного туризму. Для досягнення цілі потрібно вирішити дві основні задачі: по–перше, вивчити історію розвитку релігійного туризму і, по–друге, проаналізувати сучасний стан його.
Задачі:
–Проаналізувати основні форми релігійного туризму;
–Виявити специфіку організації паломницьких турів;
–Розглянути перспективи розвитку релігійного туризму .
РОЗДІЛ I .ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ
1.1 Види та форми релілійного туризму
Релігійний туризм ―це самостійний вид туризму. У нього, як і в інших його видів, є свої різновиди: паломницький туризм, релігійний туризм екскурсійної спрямованийності. У деяких випадках виділяють спеціалізовані тури, у яких об'єднуються прочани й екскурсанти. Спеціалізовані тури розраховані як мінімум на три дні з відвідуванням релігійних святинь .
Релігійний туризм та його різновиди представлені раз особистими формами.
Серед причин для здійснення паломництва можна виділити наступні:
–бажання зцілитися від душевних і фізичних недуг;
– помолитися за рідних і близьких;
– знайти благодать;
–виконати богоугодну роботу;
– відмолити гріхи;
– виразити подяку за блага послані зверху;
– проявити відданість вірі;
–прагнення до подвижництва в ім'я віри;
У дев'яності роки двадцятого століття в громадський лексикон увійшло забуте слово паломництво. Зв'язки з падінням залізної завіси і відкриттям кордонів багато наших співвітчизників кинулися за кордон. Ці поїздки не мали однієї мети. Проте значною мірою людьми рухало бажання подивитися інші країни, доторкнутися до досвіду життя інших народів. Частина цих поїздок відбувалася в країни, що представляють інтерес і для релігійного людини. Наприклад, в Святу Землю, до Греції, в Єгипет. У зв'язку з чим виникла необхідність визначити дані поняття. Паломництво pilgrimage ―ходіння або подорож до святих місць з чітко визначеними культовими цілями. Паломництво в тій чи іншій формі прийнято практично у всіх релігіях і язичницьких культах. В даний час паломники широко користуються послугами туристичної індустрії, створюються спеціальні туристські фірми, що організують такі тури. Паломницькі тури на відміну від релігійно–пізнавальних або культурно–історичних, несуть певний віруванням сенс здійснення обряду.
Ця організація масових відвідин монастирів, святих місць є ні що інше, як – релігійний туризм, який ділиться на декілька напрямів в залежності від глибини ставлення людей до релігії:
Глибоко віруючі, 17%. Вони хотіли б пожити в монастирях тривалий час. Вони прагнуть сюди як діти в отчий будинок після довгої розлуки.
Віруючі, 24%. Вони також хочуть пожити в монастирях, але не такий тривалий час.
Для двох цих груп метою відвідування релігійних святинь є молитовне спілкування, праця, збори пожертв на відновлення і розвиток монастиря чи храму. Це так зване прощу, паломництво. За релігійними канонами паломницька поїздка повинна тривати не менше 10 днів і найчастіше доводитися на релігійні свята. У наш час паломництво може тривати від кількох днів до кількох місяців, за бажанням паломників і / або в залежності від можливостей місць відвідування. Адже в даний час багато церкви, собори і монастирі зруйновані, їх відновлення тільки починається. Часто монастирі приймають паломників благословляючи їх на посильну трудове слухняність. І часто таке послух дає досить відчутні результати.
Паломницький тур відрізняється від всіх інших реальною участю паломників у релігійному житті храму чи монастиря, відвідуванням богослужіння, вчиненням молитовного правила вранці і ввечері, перед і після трапези, на початку і кінці шляху, а головне – особистою участю у відновлення і підтримці життя обителі.
Цікавляться релігією, 35%. Люди вірять у Бога, але не так суворо ставляться до церковних атрибутиці і канонам. Вони намагаються відвідувати храми в православні свята і певні дні (наприклад, дні поминання) або з якихось інших особистих причин. Їм цікаві монастирі, саме життя в монастирях. Вони хочуть поклонитися святим чудотворним іконам і мощам, зробити обмивання у святих джерелах, поставити свічку, подати записку 'про здоров'я / за упокій' рідних і близьких, внести посильний грошовий внесок на відтворення святині, привезти з собою з поїздки ікону, частинку святині, але : провести там, хоч якесь, навіть не дуже тривалий час їм не хотілося б. Побажання цих людей : транспорт максимально комфортний, обов'язково супровід, трансфери, харчування в громадських місцях, частіше за все в ресторанах (в обителі, як виняток, для 'екзотики'), проживання комфортне (1–2 місні номери з усіма зручностями в екологічно красивих і чистих місцях), екскурсійне обслуговування, бажані анімація і додаткові послуги. Ці люди прагнуть поєднати відвідування святих місць з активним відпочинком. Для них цікаво додатково в цій поїздці відвідати природний заповідник (національний парк), просто гарне місце, а також місця виробництва і продажу предметів народних промислів.
Не цікавляться релігією, 13%. Люди не цікавляться релігією як такої. Вони їдуть відпочити, змінити обстановку, помилуватися природою та архітектурою, почути фольклор 'глибинки', підвищити свій інтелектуальний рівень, вгамувати одвічну людську спрагу цікавості поспілкуватися з людьми приблизно їх кола, але не пов'язаних з ними ні чим, окрім самої поїздки. Ця категорія хоче отримати всі найкращої якості. І взагалі, чим менше інтерес до самої релігії, тим вище вимоги до комфорту і більше капризів у їдуть в релігійний тур. Представники даної групи це чудово розуміють і самі. До цієї ж групи часто відносять дітей, хоча це не цілком коректно.
Діти, школярі, студенти, 11%. Їм хотілося б того ж, але, по можливості, все-таки дешевше з меншою екскурсійної навантаженням і з додаванням у розважальну програму чисто молодіжних елементів (наприклад, дискотеки з молодіжної музикою, ігор, чогось ще).
Сенс паломництва, полягає у поклонінні святим місцям. Це поклоніння має релігійний характер і пов'язане із вчиненням богослужінь і молитов біля шанованих святинь. Будь–яке інше відвідування святих місць, не пов'язане з релігійним поклонінням, строго кажучи, не має відношення до канонічного паломництва. Паломництво здавна заохочувалося в буддизмі, культура якого поширено на схід, північ і південь багато в чому завдяки монахам–місіонерам. Північний буддизм зберігає традиції паломництва до нинішніх днів. Привабливими цілями для буддистів Махаяни є місця перебування засновника буддизму Будди, відмічені ступами, куполоподібними будівлями без внутрішніх приміщень. Крім того, буддисти прагнуть побувати у відомих монастирях. Рецензію Далай–лами в Індії також відвідують десятки тисяч людей. [1.23с]
Мільйони людей здійснюють паломницькі поїздки в сучасній Індії. Серед центрів паломництва слід зазначити місто Варанасі, найбільший релігійний центр, місто сотні храмів. За переказами, саме біля цього міста Будда виголосив свою першу проповідь. Свої святі місця є в шівіатов і внушітов, які представляють два основних напрямки індуїзму.
Слід зазначити, що одна світова релігія іслам – розглядає паломництво в якості обов'язкової вимоги для кожного мусульманина. Правда, з тих пір, як мусульмани розселилися по всьому світу, ця вимога не є безумовно необхідним. Все ж таки паломництво до Мекки залишається досить бажаним і дуже почесним підприємством. Другим по значущості місцем паломництва служить Медіна, місто пророка, де знаходиться його могила. Священним містом для кожного мусульманина є Єрусалим. Звідси, зі Святої скелі на горі Моріа, за легендою, пророк Муохаммад піднявся до аллаха і бачив його Історичні мусульманські мечеті створені на місці знаходження Єрусалимського храму – на Храмовій горі. Це Куббат Ас–Сахра (купол на Скелі, мечеть Омара, VII століття) і Аль–Акса. Мечеть Аль-Акса розташована на південній стороні храмової площі і вважається третьою за значимістю (після святинь Мекки і Медини) святинею мусульманського.
Крім святих місць в Саудівській Аравії (могила пуття в Медіні і Кааба в Мецці), що є святинями мусульман всього світу, існують місця поклоніння мусульман окремих течій. Так, мусульмани–шиїти поклоняються онукові пророка, імаму Хусейну, могила якого знаходяться в іракському місті Кербелі. Свої місця поклоніння, пов'язані з діяльністю відомих діячів ісламу на Кавказі.
Сильні традиції паломництва і серед послідовників іудаїзму. Згідно з віровченням іудаїзму, існує тільки один культовий центр, в якому може відбуватися богослужіння Єрусалимський храм. Він є об'єктом паломництва всіх євреїв стародавнього світу. Після його руйнування римськими військами в 70-му році місцем паломництва стала Стіна Плачу, імовірно створена з кам'яних блоків стародавнього храму. Протягом майже двох тисячоліть ця Стіна є місцем оплакування євреями колишньої величі Ізраїлю, Єрусалиму та його храму. Стіна до цього дня залишається для євреїв самим справжнім і ваговим символом їхньої єдності і зв'язки з історичною батьківщиною.
Крім священного міста Єрусалиму віруючих євреїв залучають і інші міста світу, пов'язані з відомими релігійними діячами. Так, послідовники однієї з течій юдаїзму –хасидизму Ї поклоняються обожнюваний лідер свого руху – ребе. В даний час будинок ребе (в пер. Братському).
Сильні традиції паломництва в християнстві – католицизмі і православ'ї.
Цей різновид релігійного туризму представляє собою сукупність поїздок представників різних релігій з паломничими цілями. Паломництво ми можемо розуміти як мандрівка людей для поклоніння святим місцям. Здійснювати паломництва людей побуджує багато різних мотивів.
По–перше, вчинення релігійного обряду (молитва, причастя, сповідь). Релігійні таїнства представляють собою найголовнішу внутрішню основу, зміст життя Православної церкви. По–друге, духовне вдосконалення. Десятки й сотні тисяч самих різних людей тягнуться в наші обителі саме за духовною їжею. По–третє, отримання благодаті, духовного і фізичного ради. По–четверте, релігійна освіта. По–п'яте, поклоніння святому місцю, храму, мощам.[14.65с.]
Психологічні особливості паломників дуже різнопланові.
Одним з важливих аспектів паломницьких поїздок є їх духовно–просвітницька складова. При відвідинах святих місць люди дізнаються про історію і духовних традиціях монастирів і храмів, особливості богослужіння, святих і подвижників благочестя, чиє життя і діяльність була пов'язана зі святинями, що входять до паломницький маршрут. Прочани мають можливість поговорити з насельниками монастирів, не які з них знаходять тут собі духівників. Паломництво відіграє також важливу загальноосвітню роль.Монастирі та храми на Русі завжди були не тільки місцем духовного діяння, а й культурними центрами. Тут віками накопичувалися книги, ікони, твори прикладного мистецтва, вироби народних промислів. Монастирські і храмові будівлі були головними архітектурними пам'ятками своєї епохи ―особливо до 18 століття. Цікаво, що багато монастирів навіть в радянський період, не дивлячись на втрату свого основного призначення, зберігали роль культурних центрів в якості музеїв. Можна виділити різні види паломництва.За кількістю учасників і ознакою сімейної приналежності розрізняють художніх текстів, сімейні та групові паломництва. За тривалістю можна виділити паломництва тривалі і короткочасні. Раніше по православним канонам паломництвом вважалася поїздка тривалістю більше 10 днів. У залежності від того, в якій країні знаходяться об'єкти, відвідувані паломникам.
У християнських країнах під час постів їжа пісна, в Індії ― вегетаріанська. Паломництва пов'язані з відвідуванням певних місць, що є святими.Це можуть бути монастирі, храми, природні об'єкти ― гори, річки, озера, гаї, печери.Часто паломництва бувають приуроченими до певних святкам. Скажімо, в християнстві паломництво у той чи інший храм чи монастир може бути приурочено до дня святкування місцевошанованих святих. У Ватикан збирається багато прочан слухати пасхальну проповідь Папи римського.[1.37с]
Паломництво на Русі можна поділити на дві самостійні гілки, визначені самою історією християнської релігії: власне паломництво на Святу Землю і паломництво по святих місцях на території Русі, як в центрі світового Православ'я.
У паломництво зазвичай відправлялися в теплу пору року. Це пояснюється тим, що справжнім паломникам потрібно було йти до святих місць пішки.
Православне паломництво передбачає ряд властивих йому специфічних особливостей. Перш за все, це низька комфортабельність розміщення паломників в монастирях. Юрій Мінулін, директор працює на туристичному ринку більше 15 років свідчить, що готелі мають лише кілька монастирів. Побутові незручності частково компенсуються низькою вартістю триразового денного харчування в монастирській трапезній. Важко знайти статистичні дані про чисельність православних паломників в Україні. За наявною інформацією, на рік вмикається внутрішнє паломництво здійснюють близько 300 тис. чоловік. Середній вік паломників 45– 50 років.У поїздках часто буруть участь молоді.
Одним з можливих шляхів розвитку сучаснихного паломництва є молодіжні мобільні табори паломницької спрямованості. Ця форма паломництва добре вписується в процес виховання і духовного розвитку молоді.
Історія паломництва українських людей до святих місць має багато яскравих сторінок. Це історія прагнення до святості, історія подвижництва. В кінці дев'ятнадцятого століття кореспондент однієї французької газети, що спостерігає за життям російських прочан у Єрусалимі, писав: «Народ, що вміє так молитися, має велике майбутнє». На жаль, традиції православного паломництва в нашій країні були втрачені. Паломництво – це частина релігії. Його зміст полягає у поклонінні святим місцям, скоєнні релігійного обряду або участь в такому, в духовному самовдосконаленні, здобутті благодаті, у зціленні духовному чи фізичному. Привабливі для католиків і національні культові пам'ятники в Італії, Іспанії, Франції. Серед них слід відзначити не тільки діючі католицькі собори, але і абатства, монастирські комплекси. Всесвітню популярність придбав французьке місто Лурд, який приваблює тисячі людей, які сподіваються отримати одужання від тяжких недуг.
У католицизмі зберігся такий своєрідний вид паломництва, як перевіз групою віруючих статуї Діви Марії з одного приходу до іншого для поклоніння. Паломництво – улюблена форма культового служіння в православ'ї. Після прийняття християнства у X ст. російські люди за прикладом християн Заходу і Сходу стали здійснювати відвідування святинь Константинополя і Палестини. В основному воно відбувалося пішки. Це були справжні ходіння, повні небезпеки. Після захоплення турками Константинополя в 1453 р. традиції ходінь до Палестини практично перервалися. Вони відродилися тільки в XIX столітті. Подорож з релігійними цілями ― найдавніший вид туризму, що має глибокі історичні корені. Одними з перших туристів, безсумнівно, були середньовічні прочани. У силу релігійних переконань або цікавості щодо своєї або чужої віри, люди у всьому світі подорожують, щоб відвідати Святу Землі. Таким чином, релігійний туризм має три форми:
а)паломництво;
б)екскурсійні тури по релігійній тематиці;
в)спеціалізовані тури, у яких об'єднуються прочани й екскурсанти.
Паломництво для християн ― відвідування релігійних святинь з метою молитовного обіцянки, праці та збору пожертвувань на відновлення і розвиток монастиря чи храму. Цей різновид релігійного туризму представляє собою сукупність поїздок представників різних релігій з паломницькими цілями
1.2 Країни, які вважаються центрами релігійного паломництва
Результати статистичних досліджень показують, що насправді релігійну поїздку один раз на рік здійснює лише близько 1% від загальної кількості віруючих, які проживають в Києві. Країни, що традиційно вважаються центрами паломництва, розташовуються в наступному порядку: Росія (35%), Ізраїль (30%), Греція (12%), Італія (7%), Туреччина(6%).
Одним з найбільш важливих факторів здійснення релігійних подорожей, в ту чи іншу країну є тимчасові інтервали, протягом яких відзначаються релігійні і державні свята. Аналіз часових інтервалів з точки зору менеджменту туристської фірми необхідний для всебічної підготовки та організації релігій. Збіги релігійних свят високого сезону в туризмі створюють додаткові труднощі в організації релігійного туризму, як спрямовуючої.
Відвідувань тієї чи іншої країни представників різних конфесій з релігійними цілями, на мій погляд, пов'язано з проведенням в цих країнах свят.
На чолі святкового річного кола православної церкви ― Великдень, найбільш шанований загальнохристиянський свято. Потім йдуть двунадесятние свята.
Католицька церква так само має свої відмінні риси, що знайшло своє підтвердження в церковному календарі. Початок церковного року припадає на початок різдвяного посту, тобто на 29 листопада. Як і в інших календарях, у католицькому календарі існують свята в строго встановлені дні та свята, дні спільного святкування яких змінюються з року в рік. [2.42с]
Києво–Печерська і Святогоская лавра, Почаїв, Зарваниця, Мгарський монастир – карта Україна поцяткована святими місцями і паломницькими маршрутами, а поїздки на прощу стає все більш популярним пише у своєму свіжому номері журнал Новинар. Щорічно святі місця відвідують сотні тисяч паломників з України та зарубіжжя.При парафіях та храмах Україні діє близько 115 паломницьких служб, які організовують екскурсії для десятків тисяч прочан. За їх даними, число клієнтів щорічно зростає на 10–15%. Люди їдуть до святих місць як за релігійних мотивів, так і з туристичного інтересу, повідомляє видання.На зрослого попиту на паломництво заробляє не тільки церква, а й світські турагентства.Але якщо раніше паломництво традиційно асоціювалося з пішими походами, зараз церква послабила вимоги до способів пересування, і кожен виходить зі свого стану здоров'я і фінансових можливостей, подорожуючи на «своїх двох», автобусі, авто чи поїзді, пише Новина.
Види паломництва
У науці звичайно виділяють кілька видів паломництва, які класифікуються за ознаками:
1) за кількістю учасників і сімейної приналежності – індивідуальні, сімейні і групові;
2) за тривалістю – тривалі і короткочасні паломництва (раніше по російським православним канонам паломництвом вважалася поїздка тривалістю більше 10;
3) по сезонності – цілорічні паломництва, а також приурочені до релігійних свят;
4) по об'єктах відвідування – відвідування конфесійних культових місць (церков, монастирів, храмів), а також природних культових місць (гір, озер, печер);
5) за місцем розташування об'єкта паломництва – внутрішні (у межах державних кордонів) і зарубіжні паломницькі тури;
6) за ознакою обов'язковості – добровільні і обов'язкові паломницькі тури (наприклад, в ісламі паломництво хадж є обов'язковим для кожного правовірного).
Прочани зазвичай висувають набагато менше вимог до рівня і якості обслуговування, харчування, розміщення.Вони зупиняються на нічліг в келіях монастирів, на території ашрамів, в наметових містечках (під час хаджу, наприклад), можуть ночувати в храмах на підлозі або навіть прямо на вулиці.Вибір їжі зазвичай невеликий, і вона досить скромна.У християнських країнах під час постів їжа пісна, в Індії – вегетаріанська.
Духовно паломницький туризм має вузьку соціально–психологічну базу та географічну спрямованість.Під духовно паломницьким туризмом розуміються поїздки туристів з Північної та Південної Америки, Європи і Росії в різні центри духовної практики в країнах Сходу, в першу чергу в Індію, Тибет, Китай, Непал, Японію.Духовно паломницький туризм тісно пов'язаний з лікувально-оздоровчим туризмом.Наприклад, багато духовних центри в Індії є центрами аюрведічеського лікування.В Індії аюрведа – це комплексна наука лікування, омолодження організму та запобігання захворювань, які виникають як наслідок порушення гармонії між енергією людини і Всесвіту.Всілякі практики та настанови, що даються в багатьох ашрамах, а також у Золотому Місті, часто виходять за рамки релігій або не мають безпосереднього (видимою) релігійного підгрунтя. Підкреслюється їх універсальність для людей різних віросповідань, національностей, статі, віку та професії.Мета таких практик – допомогти людині у вирішенні її проблем, а також в його духовному і моральному самовдосконаленні, пізнанні.
Слід відзначити близькість духовно паломницького туризму та інших видів туризму.Наприклад, щорічно багато туристи відвідують Китай для занять цигун. Цигун – це комплекс рухових і дихальних вправ. Цигун допомагає людині набрати великий запас життєвих сил, або енергії ци, як вважають китайці.Так що така поїздка містить елементи релігійного, спортивного та лікувально-оздоровчого туризму.
Основні регіони паломницького туризму:
– Православні республіки СНД: Росія, Україна, Білорусія, Молдова;
– Зарубіжна Європа з домінуючим католицизмом і протестантизмом (включаючи його численні течії);
– Північна Америка з домінуючим становищем християнства;
– Латинська Америка з переважанням християнства і традиційними народними віруваннями корінного населення;
–Північна Африка з переважанням ісламу;
– Східна і частково Західна Африка з переважанням ісламу і наявністю центрів християнства і традиційних народних вірувань;
– Західна Азія з домінуванням ісламу і анклавами християнства і іудаїзму;
– Південна Азія з поширенням індуїзму, буддизму, сикхизма, джайнізму, а також ісламу;
– Південно-Східна Азія з переважанням буддизму, ісламу і анклавами індуїзму;
– Східна Азія з пануванням буддизму, конфуціанства й синтоїзму;
– Середня Азія (Тибет), де домінують іслам і ламаїзм, релігія бон;
– Центральна Азія з переважанням буддизму і окремими анклавами ісламу.
Православні свята. На першому місці
Католицькі свята.Католицька церква також має свої відмінні риси, що знайшло своє підтвердження в церковному календарі. Початок церковного року припадає на початок різдвяного посту, тобто на 29 листопада. Як і в інших календарях, у католицькому церковному календарі існують свята в строго встановлені дні та свята.
Мусульманські релігійні cвята. Іслам–одна з наймолодших релігій. За мусульманським календарем в кінці квітня 1998р.настав 1419г. У мусульманських країнах літочислення ведеться за місячним календарем, що призводить до розбіжності з нині чинним офіційним календарем, прийнятим у всьому світі.Місячний календар складається з 12 місяців. Одні місячні місяці можуть мати 29 днів, інші-30.Таким чином, місячний рік складається з 354 днів, що на 11 днів коротше сонячного. Саме цим пояснюється зсув мусульманського місячного року по відношенню до астрономічного. У табл.13.4 наведені дати мусульманських свят на 2008р.
Під час таких свят, як Стояння у гори Арафат і Свято жертвопринесення, кожен мусульманин має здійснити «Хадж» (паломництво до Мекки до храму Аллаха) як мінімум один раз в житті. Мусульмани можуть відвідувати ці місця в будь-який інший час року, але таке паломництво буде «умра».
Іудейського релігійного свята. Особливість іудейських свят полягає в тому, що вони відзначаються за місячним календарем, і тому в кожному році вони припадають на різні дні сонячного календаря. Як вже зазначалося, місячний рік коротший сонячного приблизно на 11 днів. Для того щоб єврейські свята завжди припадали на одні й ті ж сезони, у складі староєврейського календаря лежить поєднання сонячного й місячного календарів. Раз на два або три роки додають ще один місяць, і такий рік стає високосним.табл.1.5.
У іудаїзмі паломництво не є обов'язковим обрядом, за винятком нечисленного за своїм складом релігійного спрямування брацлавських хасидів. Однак місць, шанованих у релігійних євреїв, досить багато. Основні з них розташовані в Західній Європі, на Україну, в Білорусії, Литві та Латвії. Але найбільш шанованим і найбільш відвідуваним місцем є Свята Земля Ізраїлю. У традиціях іудаїзму паломництво не зв'язується з якими-небудь конкретними деталями. Навпаки, у святкові дні іудеї прагнуть не залишати місця свого постійного проживання, а паломництво здійснювати в час.
Християнське паломництво налічує сотні, якщо не тисячі святих місць. Багато з них є місцями видінь. Найбільш відомі місця ― Лурд і Фатіма. Інші місця набули популярності після різних чудес ― реальних або передбачуваних. Деякі місця не славляться надприродними подіями, але є центру духовного життя, часто протягом століть. Іноді мальовничість місць паломництва так приваблює туристів, що релігійний характер місця відтісняється на другий план (аббатство).
Пюі в Біліша ― місто, який мав у середні століття таке ж гостріння, як Лурд сьогодні. Він привертає багато сотень тисяч паломників і туристів щорічно;
Рокамадур –по дорозі на Компостела, місцевість за своєю красою нагадує Мон Сен Мішель. Відвідується майже мільйоном чоловік на рік;
Вересень ан д'Ор - типово бретонські місце паломництва, побиває рекорди відвідування.[2.34]
Сент Марі де ла Мер ― місце паломництва циган 25 травня і 22 жовтня;
Нотр Даму де Шартр ― місце паломництва студентів, де щорічно в кінці навчального року збирається до 40 тис. студентів.
Не можна не згадати і деякі відомі місця паломництва в інших країнах:
Ченстохов - тут 15 серпня збираються сотні тисяч прочан, які прийшли пішки з усіх куточків країни, щоб поклонитися іконі Богородиці з Ясно Гора (Світла Гора), яку нібито написав св. Лука. Вшанування до цього місця така велика, що селяни дають прочанам притулок і їжу безкоштовно на всьому шляху.
Левоча ― у Чехословаччині, місце стародавнього паломництва в честь Діви Марії. Незважаючи на вороже ставлення комуністичного уряду, який створював численні перешкоди, тут щорічно в липні збиралися понад 100 тис; Копакабана ― відомий болівійський центр паломництва на берегах озера Тітікака славиться статуєю, виконаної в 1583 р. племінником імператора інків. Церква побудована на тому місці, де знаходився стародавній храм інків. Назва озера Тітікака походить від назви священного каменя, покритого золотими та срібними пластинами, якому поклонялися індіанці аймара. Він знаходився на одному з островів озера – острові Сонця. Найбільша кількість паломників збирається в Шанделере 2 лютого і 5 серпня – на свято Богородиці Копакабани.
До основних центрів індуїстського паломництва додаються:
Пушкара ― біля Аджміра і Раджастхану. Відомий рябої ярмарком, що проводиться щорічно в жовтні – листопаді. Це також одне з рідкісних місць паломницького шанування Брахми і його дружини;
Мадураї – центр тамільської культури, названий містом релігійних свят;
Деякі місця шануються як найбільш священні:
Бенарес (Варанасі) ― найвідоміший релігійний місто Індії, де, як кажуть, Шива створив Всесвіт. Він щороку привертає більше мільйона паломників, які прямують з півдня на північ по лівому крутому березі Гангу, на якому побудовано місто. Монументальні сходи, Гати, дозволяю підійти до річки, який би не був рівень води. На кожному з п'яти гхат паломник молиться і здійснює ритуальне обмивання. Іншою формою паломництва, скоєного в Бенарес, є обхід міста пішки з відвідуванням 160 храмів. Це паломництво здійснюється протягом 6 днів. Згідно віруванням, той, хто помре в Бенаресі, уникне наступних перевтілень. Тому багато індусів йдуть туди в очікуванні смерті. Трупи доставляють на берег річки на бамбукових ношах. Чоловіків загортають у білий саван, жінок –в червоний або золотистий. Кремація відбувається на майданчику однієї із двох самих священних гхат. Цікаво, що ті, хто помер від заразної хвороби, наприклад, від чуми або віспи, не спалюються, а віддаються священних водах ріки. Правий берег ―рівнинний, схильний до повені і має славу нечистого той, хто там помре, відродиться; [16.37с.]
Серед п’яти «стовпів» ісламу паломництво ― єдиний о6ряд, який не є суворо обов'язковим. Однак будь–яка доросла мусульманин (чоловік або жінка), що не страждає психічними та інфекційними хворобами, повинен хоча б раз у житті зробити його, якщо у нього є кошти.
Арабська назва паломництва – хадж, а той, хто здійснив паломництво, носить почесне звання «хаджі». Паломництво включає відвідання святих місць в Мецці і Медіні мусульман суворо забороняється доступ до цих міст. Це єдині міста в світі, доступ у які дозволено віруючим однієї релігії.
У Медині паломник відвідує могили Магомета і його сподвижників: Абу Бакра, Омара і Отмана. Медіна (арабською – «місто») була притулком для пророка після його втечі з Мекки 622г. Від дати цієї втечі (по–арабськи – «хіджра») мусульмани введуть своє літочислення. Відвідування Медини може здійснюватися до або після основного паломництва до Мекки.
Мекка, місце народження пророка, найсвятіший місто в ісламі. Це столиця Царства Божого, мати міст. Тут знаходиться храм Кааба. Це кубічну будівлю чорного кольору. Воно знаходиться в центрі двору головної мечеті. Згідно з переказами, храм спорудив на цьому місці Адам, а Авраам відбудував його. Таким чином, мова йде, безсумнівно, про найбільш стародавній у світі культовому місці. Що не викликає сумнівів, так це те, що Кааба був місцем язичницького культу до ісламу, і туди відправлялися на великі свята.
У Каабі знаходиться знаменитий чорний камінь, який символізує руку Бога, до якого прочани торкаються рукою на знак вірності. Тим не менш, камінь не є предметом поклоніння: це суперечило б ісламу, який особливо суворий по відношенню до ідолів. Втім, камінь був знятий в Х ст. арабами Оману, і в перебігу 21 року його відсутності нічого не змінилося в звичках паломників. На практиці камінь служить, головним чином, для позначення відправного пункту процесій, скоєних віруючими навколо Кaaби.
Паломництво здійснюється у відповідності з правилами запропонованими пророком. Інакше кажучи, ритуали і порядок проходження непорушні.
РОЗДІЛ II.ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
Україна ― багатонаціональна і багатоконфесійна країна, в якій налічується понад 70 різних релігійних течій. Міжконфесійні конфлікти в Україні, які, на жаль, подекуди існують, хоча їх географія і динаміка значно звузилася і впала за останні роки, не переростають (і, будемо сподіватися, не переростуть) в етнорелігійне протистояння. Запорукою цього є послідовна, цілеспрямована державно-церковна політика Української держави, яка ґрунтується на конституційних положеннях і державних правових актах, що відповідають міжнародному праву і захищають свободу совісті, релігійні свободи та права всіх національних меншин, всіх громадян України ― як віруючих, так і невіруючих. Це створює сприятливі передумови та можливості для розвитку як вітчизняного, так і міжнародного паломницького туризму в Україні.[4.48с.]
В Україні немає виявів релігійного екстремізму, який значно посилився в кінці другого тисячоліття і завдає шкоди міжнаціональним відносинам, співіснуванню різних народів, рас, культур, релігій, зокрема такому дієвому гуманітарному чиннику розвитку й утвердженню цього співіснування, як міжнародний туризм. Останнім часом терористичні акції релігійних екстремістів безпосередньо здійснюються проти туристів і туристських фірм та кампаній (Єгипет, Алжир, Ізраїль, Індія, Пакистан, Близький Схід). У результаті етнічно–релігійних конфліктів цілі країни і регіони закриваються для міжнародного туризму, індустрія туризму в них занепадає, знищується його інфраструктура, а відтак виснажується державний бюджет, знижується життєвий рівень населення (прикладом може слугувати нинішня Югославія).[2.65]
У різних регіонах України збереглися історично–культурні памятки християнства, ісламу, іудаїзму, караїзму та інших релігій і етносів. Вони притягальні, надто привабливі культурними і сакральними осередками для українців, євреїв, кримських татар, караїмів, кримчаків, інших вихідців з України та їхніх нащадків, які проживають нині за її межами. Останніми роками ці люди здійснюють приватні і неорганізовані паломницькі поїздки до місць, повязаних з памятними датами, подіями, визначними особистостями їхнього етноконфесійного минулого.
Без перебільшення можна сказати, що сакральні тури –одне з найдорожчих в світі туристичних задоволень. Наприклад, двотижневий тур по сакральних місцях Шотландії з відвідуванням священних островів Іона і Кайе коштує $ 4325. В Україні туризм такого роду поки що не розвинений, в основному це дводенні поїздки до Почаєва або Києво–Печерську лавру – від 450 грн. плюс харчування.
КИЇВ – ТРИ колискою православного РУСІ
Перлини Києва, що відносяться до епохи Київської Русі, Десятинна церква, Софійський собор та Успенський собор у Києво-Печерській лаврі. Це не просто пам'ятники стародавньої архітектури, а й духовні святині світового значення, що збирають щорічно сотні тисяч прочан з православних країн.
Згідно з переказами, Почаївська лавра була заснована на горі поблизу містечка Новий Почаїв близько 1240 року. У ті часи туди втекли ченці з Києва невдовзі після татарського погрому. Двоє з них разом з пастухом Іваном Босим побачили вогняну Богоматір, що стоїть на скелі. Відбиток стопи Богоматері зберігся до цих пір.
ОБИТЕЛЬ СЛОВ‘ЯНСЬКОГО КУМИРА
Гора Богіт висотою
ПОТУЖНОЇ ВАЛЕНТИНА
У греко–католицьке храмі Різдва Пресвятої Богородиці, розташованому в Самборі, знаходяться мощі святого Валентина, покровителя всіх закоханих. Останки Валентина – частина черепа та кілька кісток, зберігаються в невеликому скляній труні. Ватикан передав мощі 13 травня 1759, до цього вони спочивали в Римі.
НАША УМАНЬ – СВІТОВИЙ ЦЕНТР ПАЛОМНИЦТВА
Могила іудейського святого рабі Нахмана, родоначальника брацлавського хасидизму, за останні 10 років стала міжнародним центром паломництва віруючих євреїв усього світу. Умань в період єврейського Нового року відвідують до 25 000 людей щороку. Могила Нахмана може незабаром стати центром паломницьких маршрутів, куди увійдуть і могили інших святих – Баал Шем Това в Меджибожі Хмельницької області, Леві Іцхака в Бердичеві, а також стародавні синагоги Україні.
ВІЙСЬКОВИЙ ОБ‘ЄКТ — святилище Ахіллес
Острів Зміїний, про який сперечаються Україна та Румунія, насправді не просто військовий об'єкт. Люди оселилися там ще у VII ст. до н. е.. Це були греки, які принесли на острів культ головного героя Троянської війни Ахілла. Там розташовувалося святилище Ахілла, храм, де мореплавці залишали багаті дари. У XIX ст. те, що залишилося від храму, розібрали при будівництві маяка. Залишилася лише легенда, що на маленькому острові Левка (з грец. «Білий», саме так його називали 30 античних авторів) спочиває дух Ахілла, а сам герой живе там невидимою життям блаженного.
ПОСЕРЕД ДНІПРА
Острів Хортиця на Дніпрі в межах міста Запоріжжя, який з повітря нагадує біжучий собаку (звідси назва, «Хортиця» — з укр. Самка хорта) здавна вважається місцем особливої сили. Вперше його згадує в своїх текстах візантійський імператор Костянтин Багрянородний, називаючи Георгіївським. Там є кургани скіфського часу, священні дуби, козацькі могили, а з недавнього часу відновлена Запорізька Січ і навіть буддійська ступа.
ЦАРСЬКА МОГИЛА .У придніпровських степах
18–метровий курган Солоха біля села Великий Рогачик — найбільший з зберегли свою величину курганів скіфського часу. Ще близько ста років тому був центром некрополя, що містить 75 насипів. Там знайдений знаменитий золотий гребінь, що зберігається в Ермітажі. За переказами, там у 339 р. до н. е. похований цар Атей, який загинув у бою в 90 років. Можливо, саме в цих місцях знаходилися священні поховання скіфів ― Герри, про які розповідає Геродот у своїй «Історії».
БОЖЕСТВЕННА БИТВА ―У БІЛИХ ГОРА
Точна дата заснування Святогірської обителі невідома, можливо, сталося це в XIII або XV столітті. Втім, ці місця визначено вважалися святими ще до появи там перших християн. Згідно міфології готовий (народу, що жив в цих місцях в II-III ст. Н. Е..), Саме тут відбувалася божественна битва асів і ванів, вирішальна битва, відоме нам зі скандинавської міфології. Зараз біля унікальних крейдяних гір над Сіверським Дінцем в Донецькій області розташована Святогірська лавра православної церкви Московського патріархату.
ГОРА КАМЕНІВ – САМИЙ ДРЕВНЄ МІСЦЕ СИЛ
Кам'яна Могила – найдавніша пам'ятка української архаїки, такі місця в усьому світі вважаються місцями сили. Це природна кам'яна насип висотою
МІСЦЕ ЗБОРУ ТАТАРСЬКОГО
У кінці XVIII століття в Криму налічувалося 22 громади різних суфійських (містичних) мусульманських орденів. Про них нагадує лише вцілілий архітектурний пам'ятник «Текіє Дервіш» в Євпаторії, побудований ще в XV столітті. Це шедевр кримського мусульманського зодчества, в ньому зосереджені мечеть, текіє – місце збору дервішів, мусульманська школа медресе.
Про можливу перспективу розвитку туризму, повязаного з хасидистським паломництвом необхідно сказати докладніше. Хасидизм як релігійно–містичний рух виник внаслідок розвитку єврейської містики і релігійної філософії у специфічній соціально–економічній, політичній і духовній ситуації України XVIII ст. Засновник цієї течії Бешт (1700–1760) підкреслював, що нерівність, яка існує в світі, не впливає на взаємини між Богом і людиною. Справжній праведник не той, хто хизується своєю вченістю, а той, хто піклується про ближнього. Слугувати Богові треба радісно і самовіддано, і навіть спокута має стати не скорботою за минулим, а радісним актом встановлення душевної гармонії. Хасидизм не послабив очікування Месії, не відкинув жодну із заповідей іудаїзму, але по-новому осмислив їх. Він швидко поширювався і охопив половину світового єврейства. На чолі громад хасидів стали цадики, багато з яких сформувалися як святі і діяли в Україні.
Брацлавські хасиди ― послідовники цадика Нахмана Брацлавського (1772–1810), який вважав основою етики іудаїзму простий спосіб життя, самопожертву, відвертість, щирість, безпосередність у молитвах. Найчисленніші громади брацлавських хасидів зареєстровані у Нью–Йорку, Єрусалимі, Бней-Браці та Цфаті (Ізраїль). їхня діяльність координується Всесвітньою радою брацлавських хасидів. Святе місце брацлавських хасидів ― могила Нахмана в Умані, яку, згідно з його заповітом, на Рош–Гашана (Новий рік за хасидським календарем) відвідують брацлавські хасиди з усього світу, а їх налічується до 100 тисяч.
ХаБаД, Любавіч – ХаБаД ― течія в хасидизмі, біля витоків якої стояв рабин Шнеур Залман (1745–1813). Релігійно–філософська система ХаБаД (абревіатура івритських термінів «мудрість», «розум», «пізнання») побудована на синтезі екзальтованого ірраціоналізму в хасидизмі Бешта та традиційної талмудистичної вченості. Центр ХаБад ―у Нью-Йорку, який опікується 200 тисячами послідовників у США, Ізраїлі та Україні.
Таким чином, Україна безпосередньо повязана з хасидизмом, який генетично є духовним продуктом українського єврейства. Цей різновид паломницького туризму не обслуговується в Україні на належному рівні, спричиняє незручності як для тисяч щорічних прочан–хасидів, так і для місцевих жителів. А він може стати істотним каналом наповнення бюджету. Ще в 80–ті роки (за радянської влади) були пропозиції американських і ізраїльських послідовників хасидизму належним чином профінансувати влаштування інфраструктури паломницького туризму хасидів до святих місць в Україні (побудова відповідних аеропортів, шляхів сполучення, готелів тощо). Проте радянська влада проігнорувала цю пропозицію, надавши перевагу ідеологічним розрахункам антирелігійної політики.[4.12]
Регіонами міжнародного паломницького туризму можуть і повинні стати Прикарпаття та Закарпаття, повязані з культурою, памятними місцями народів, споріднених з католицизмом, іудаїзмом, вірменською церквою. Київ, Чернігів, Одеса, Полтава – ці та інші міста є носіями не лише християнської монокультури, а й поліконфесійної культури як у минулому, так і в наші дні. Тут збереглися памятки давньої християнської і навіть дохристиянської ― язичницької цивілізації.[17.28с.]
Для розвитку міжнародного прочанського туризму в Україні надзвичайно важливо досягти встановлення та збереження мирного співжиття, спокою, злагоди між усіма етносами і культурами, конфесіями та віруваннями багатонаціональної України. Міжнаціональний і міжконфесійний мир ― підґрунтя та запорука успішного розвитку міжнародного туризму в Україні. А це вимагає від українських туристських організацій, спеціалістів туристської індустрії та туристської культури поряд з іншими філософськими та гуманістичними засадами туризмології засвоїти, сповідувати та пропагувати й релігієзнавчі засади, а саме:
На терені України зустрівся та зімкнувся не лише православний Схід і католицький Захід, а й Схід і Захід у масштабному, геополітичному вимірі. Починаючи з середини XVI ст., від часів Реформації, Україна стає батьківщиною різних протестантських течій – лютеранства, кальвінізму, социніанства, згодом – баптизму, адвентизму, пятидесятництва, свідків Єгови, а сьогодні – різних харизматичних течій, неорелігій. Ще раніше на українській землі прижилися іудаїзм та іслам. Отже, нині маємо досить різнобарвну конфесійну карту України [7.39]. Тут пускають коріння, знаходять прихильників і послідовників нові християнські та нехристиянські течії, відгалуження, групи, іноді досить екзотичні, далекі від національної традиції та культури.
У правовій державі, демократичному суспільстві гарантується вільний світоглядний, віросповідний вибір, якщо він не виходить за межі загальнолюдської етики, не перешкоджає утвердженню сутнісних сил людини, інтелектуальному, моральному розвитку особи, цивілізованому співжиттю громадян.
Національні культури, конфесійні відмінності, світоглядний плюралізм не повинні (і не можуть) в Україні бути підґрунтям для релігійного екстремізму і етнорелігійної ворожнечі. Бо ж християнська культура, що Грунтується на Євангелії, має спільні корені з культурою іудейською, що грунтується на Торі, та ісламською, яка в Корані увібрала багато сакральних сюжетів Старого та Нового Заповітів Біблії. Всі вони доповнюють одна одну і в багатьох аспектах не лише провіденціальному й есхатологічному, а й культурологічному й етичному ― можуть гармоніювати між собою. Отже, Україна ― перспективна, безпечна та приваблива країна для розвитку міжнародного паломницького туризму.
Регіонами активного міжнародного паломницького туризму в Україні можуть бути:
1. Крим (тут зосереджені памятки християнства і дохристиянських релігій, іудаїзму, ісламу, караїзму);
2. Умань, Бердичів, Меджибіж, Тараща, інші міста, повязані з історією хасидизму, захороненням цадиків ― святих, глав хасидистських громад, які відвідують щорічно десятки тисяч прочан–хасидів з США, Ізраїлю. Хасидизм-духовний феномен українського єврейства, що був своєрідною реакцією на трагічні для євреїв подій Хмельниччини і Коліївщини, може і повинен стати новою сторінкою толерантних християнсько-іудейських, україно-єврейських взаємовідносин;
3. Галичина, Буковина, Закарпаття ― пограниччя латинської і візантійської культури, перехрестя західного і східного християнства; регіон, в якому збереглися «святі місця» католицизму, православя, іудаїзму, протестантизму, вірменської церкви, ознайомлення з якими матиме не лише туристсько-пізнавальне, а й насамперед екуменічно-гуманістичне значення;
4. Низка міст обласного і районного підпорядкування (Вінниччина, Житомирщина, Хмельниччина, Волинь) відтворюють національну і сакральну культуру княжої доби і середньовіччя (українського бароко), співжиття католицького і православного світу; відтворенням багатої героїчної, сакральної, культурної минувшини українського народу може стати кільцевий туристський маршрут Острог – Пересопниця – Берестечко ––Володимир-Волинський;
5. Новим туристським прочитанням славнозвісного твору Олеся Гончара «Собор» може стати туристський маршрут у степову Україну до святинь Запорозької Січі;
6. Туристське відтворення шляху «від варяг у греки» поверне історичну память до витоків Київського християнства, до знакових постатей української християнської історії та доленосних подій, повязаних із запровадженням християнства, ― першої княгині–християнки Ольги і рівноапостольного Володимира Великого; Київ, Чернігів, інші міста центральної України в перспективі розвитку міжнародного (та й внутрішнього, загальноукраїнського) туризму можуть і повинні стати, завдяки зосередженням у них історико–культурних і сакральних памяток, своєрідним туристським засвоєнням багатої української дохристиянської і християнської культури і духовності.
Туристські маршрути могли б мати орієнтовні привабливі назви:
Витоки християнської України
Монастирі України
Перехрестя східного і західного християнства
Сакральні памятки Поділля
Звитяжний і духовний волинський край
Шляхами святинь Запорозької Січі
Культурно–релігійні памятки Криму
Святі місця хасидизму в Україні
Організація міжнародного паломницького туризму в Україні істотно гальмується наявністю численних проблем, розвязання яких ― справа держави, всіх організацій та установ, причетних до туризму. Серед них зазначимо насамперед наступні невідкладні завдання:
Інвентаризація і реставрація історико–культурних, сакрально-духовних місць, памяток, які приваблюватимуть туристів. Більшість з цих памяток, на жаль, перебуває в занедбаному, непривабливому стані.
Створення сучасної цивілізаційної інфраструктури міжнародного паломницького туризму (шляхи сполучення, звязок, місця відпочинку).
Підготовка кваліфікованих кадрів (гідів, провідників туристських груп, організаторів туристських маршрутів) із знанням історії, культури, релігії, традицій, звичаїв, обрядів України і народів, які в ній проживали, а також іноземних мов.[5.24с.]
З метою докладнішого вивчення перспектив розвитку міжнародного паломницького туризму, уточнення можливих потоків туристів з конкретних країн, їхніх інтересів і запитів, необхідно встановити контакти з культур–аташе посольств цих країн в Україні (США, Канади, Ізраїлю, Ватикану, Німеччини, Польщі, Швеції, Болгарії та ін), а також з товариствами, асоціаціями, національно–культурними фондами, конфесійними центрами національних меншин в Україні.
2.1Організація паломницьких турів
Належність до будь–якої релігійної конфесії не є перешкодою для здійснення туризму. Турист повинен бути ознайомлений і поважати місцеві закони і звичаї. Це положення не зобов'язує його виконувати обряд, слідувати, долучатися до тієї чи іншої релігії або культу, за винятком випадків, коли таке є метою подорожі, тобто, паломництво. Якщо духовних сил з релігійних міркувань для поваги не вистачає, то туристові слід відмовитися від відвідування культового об'єкта.
За міжнародними нормами турист має право на безперешкодне відправлення релігійних обрядів і молитов, однак, якщо це не заважає іншим туристам і не порушує місцеві звичаї та правила перебування в готелі та інших громадських місцях. Наприклад, у великих міжнародних аеропортах є спеціальне приміщення для відправлення релігійних обрядів, що обслуговується як мінімум представниками трьох конфесій. Будь–яке відвідування святих місць, храмів, інших культових об'єктів і споруд, що знаходяться під егідою діючої конфесії чи секти, в їх володінні, включене в програму туру, повинно бути узгоджене з керівництвом цієї релігійної громади, встановлений порядок відвідування об'єкта туристами, час відвідин, що не заважає обрядам, або порядок присутності на обрядах. Зазвичай монастирі, храми та інші культові споруди доступні для відвідування туристами, а громади та секти, що володіють ними, охоче пускають туристів з економічних міркувань, справляння плати за таке відвідування. Вони встановлюють певне правило для відвідувачів, зокрема у відношенні одягу, порядку проходження, проведення фотозйомки, надання власного екскурсовода. Отже, необхідно попередньо ознайомитися зі звичаями всіх громад і монастирів.
Основною функцією відділу по роботі з релігійним туризмом є робота з клієнтами, зацікавленими як паломницькі тури, так і релігійні тури. Кваліфікований персонал даного відділу повинен правильно зрозуміти бажання клієнтів і грамотно скласти (підібрати) туристичну програму.
На чолі відділу стоїть начальник відділу ― людина з двома професійними утвореннями (туристичним і релігійним). Він знаходиться в підпорядкуванні у генерального директора туристичної компанії.
Менеджер становить туристичну програму для паломників.
Менеджер 2 ―працює з клієнтами, які бажають відправитися в релігійний тур. Завданням цього менеджера є правильно і грамотно скласти програму для туристів, менеджер повинен розповісти і передати туристу цікавить і загальну інформацію про обраний або запропонованому турі.
Третій менеджер поєднує в собі функції двох попередніх менеджерів, плюс виконує контроль за їх діяльністю, становить щотижневий звіт про виконану роботу.[6.74с.]
При складанні маршрутів релігійного туризму необхідно враховувати мету поїздки туристів чи паломників і, по можливості, формувати однорідні групи. Акцент у підготовці екскурсовода і текстів екскурсії також визначається метою поїздки. Супроводжуючому паломницькі групи екскурсоводу бажано мати додаткову підготовку, знати тексти молитов, житія святих, дати церковних свят і літургіку. Вибір послідовності об'єктів показу в храмі визначається не архітектурою будівлі і зручністю взаєморозташування об'єктів показу. Варто зберігати Біблійну послідовність подій при огляді ікон з Біблійним сюжетом.
У екскурсії повинна бути відображена взаємозв'язок історичних особистостей, святих і святинь з історією церкви та країни. панихидам. При підготовці тексту екскурсії обов'язково залучення як церковних джерел. Певна трудність при проведенні екскурсії полягає у великій кількості церковно–слов'янських слів і богословських термінів, використання яких необхідно. Не завжди буває достатньо простого перекладу слова з церковно-слов'янської на сучасну мову. Часто за ним стоїть поняття, втрачене за роки атеїзму. Наприклад, плащаниця ― це тканина, якою обернули тіло Господа перед становищем під труну. На ній чудесним чином відобразилося Його чесне тіло, і вона є великою християнською святинею..
У залежності від вікового складу та освітнього рівня слухачів екскурсоводу бажано змінювати не тільки лексичний рівень, але навіть об'єкти показу.
При проведенні екскурсії по храмах велику трудність представляє підбір та підготовка екскурсовода. За роки безвір'я з нашого життя пішли знання таїнств і обрядів Православної Церкви, розуміння мови молитви. Закон Божий та історія Церкви давно виключені з програм навчальних закладів. Великі церковні свята проводяться в храмах при великому збігу прихожан, що повністю виключає можливість проведення екскурсії в цей день. У несвяткові дні час екскурсії не повинно збігатися з богослужіння –літургії.
До людей, які прийшли в храм, пред'являються певні вимоги до їх поведінки та одязі. Тим суворіше ці вимоги до екскурсовода. Його благочестиве поведінка в храмі, благопристойний зовнішній вигляд і одяг необхідні.
Екскурсію доцільно починати на церковному подвір'ї, де легше створюється належне настрій у групі. Перед входом до храму всі чоловіки обов'язково знімають головні убори. Необхідно підкреслити, що накладення хресного знамення не є обов'язковим для представників інших конфесій чи атеїстів.
Поведінка групи в храмі не повинно ображати релігійних підвалин віруючих, що лежить на відповідальності екскурсовода. Йому належить м'яко коректувати поведінку групи. У самому храмі не мають у своєму розпорядженні групу спиною до вівтаря, який є святая святих.
Найбільш складним виявляється розкриття поняття про мощі святих, раках, мощевик. Поглиблення даної теми під час екскурсії буває не завжди можливим і залежить від сприйняття групи. Коли настрій групи не дозволяє передати таємний зміст чудотворення від мощів, екскурсоводу необхідно перейти до іншої теми.
РОЗДІЛ III. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ.
3.1Концепція розвитку релігійного туризму в Україні
В даний час в світі все більший розвиток одержують різні види пізнавального, в тому числі і релігійного туризму. Маршрути поїздок віруючих різних конфесій лягли в Ізраїль, Грецію, Єгипет, Йорданію, Туреччину, Італію, Індію, Саудівську Аравію, Китайський Тибет і інші місця, що мають релігійну значимість. Проте існуючий на сьогодні рівень підготовки подібних маршрутів російськими турфірмами, їх супровід, відповідність організації прийому положенням різних віросповідань ще не відповідають необхідним вимогам. Більшість вітчизняних фірм, які проводять цю роботу, не мають підтримки і благословення церкви. Вартість пропонованих поїздок в зарубіжні країни перевищує.
На початковому (організаційному) етапі передбачається розробка низки релігійних туристських продуктів, розрахованих як на православне напрямок в Ізраїль, Йорданію, Єгипет, Грецію та Італію, так і на розвиток в'їзного релігійного туризму. організацію спеціальної підготовки гідів. В якості транспортних агентів пропонується на договірній основі залучити авіакомпанії, які пропонують максимальні знижки; аналогічний підхід передбачається в питаннях відбору готелів. У рамках цього етапу на міжурядовому та міжконфесійному рівнях планується підписання угод, що передбачають патронаж і підтримку релігійного туризму і протекціонізм.
Дана позиція цілком поділяється Державним комітетом з фізичної культури і туризму України. Для виключення можливості сприйняття цієї моделі як черговий фінансової «піраміди» всі внески громадян оформляються авторитетної акредитованої страховою фірмою в порядку накопичувального страхування, а розміщення туристських путівок – полісів здійснюється через мережу поштових відділень та відділень Ощадбанку. Найважливішим елементом першого етапу, безумовно, повинно бути його рекламно–інформаційний супровід: пропаганда через пресу, радіо і телебачення, випуск путівників для туристів, книг про храми Києва, духовних пам'ятках України, відеофільмів, проведення низки безкоштовних рекламно–інформаційних поїздок за участю в них діячів різних конфесій, журналістів, представників турагентств, ряду відомих і авторитетних осіб.
На другому етапі проекту, тривалість якого становить 1–3 роки, передбачається безпосередня реалізація масового релігійного туризму, включаючи акумулювання коштів населення з використанням моделі накопичувального страхування. Проектом передбачається в перший рік реалізація цього етапу в самому мінімальному варіанті з зростанням обсягів виїзного релігійного туризму до 8 тис. чол. Мінімальна оцінка обсягів виїзного релігійного туризму по третьому році цього етапу 21 тис. чол.
Досягнення зазначених обсягів, крім вирішення найважливішої соціальної завдання (до 1917 року обсяг відвідування з культурно–релігійними цілями з Росії в Святу Землю дорівнював 20 тис. чол. В рік і в Обитель Святого Миколая в м. Барі, Італія –12 тис. чол. на рік), дозволить забезпечити значні додаткові відрахування до бюджету і повну зворотність коштів. Зокрема, при направленні до Італії з організацією річний ланцюжка чартерів і тижневою програмою культурно Ї релігійного туризму може бути обслуговано понад 7 тис. туристів на рік, що дозволить отримати додаткові відрахування до бюджету в розмірі до 300 тис. доларів. Організація в Києві щотижневого прийому туристів з релігійно–пізнавальними цілями в кількості не менше двох груп по 20–30 чол. на місяць дозволить тільки від реалізації туристської програми забезпечити додаткові надходження до бюджету в розмірі не менше 200 тис. доларів, а з урахуванням витрат, що здійснюються туристами в магазинах, ресторанах, музеях тощо, – до 500 тис. доларів. Використання моделі накопичувального страхування при її широкому впровадженні створює можливість значного збільшення планованого потоку туристів зі стійким оборотом і щорічними відрахуваннями до бюджету в розмірі від 500 тис. доларів. Істотним елементом даного етапу є формування готельної бази для розміщення.
Враховуючи, що при наявності такого готелю цикл релігійного туризму повністю реалізується власними силами і заповнюваність її, в середньому рівна 80%, практично не залежить від сезонності, річний дохід від експлуатації цієї цілком ліквідної нерухомості повинен скласти не менше 1,5 млн. доларів. Третім етапом проекту передбачається як збільшення щорічних обсягів релігійного туризму, так і його якісне розширення в бік інших країн і конфесій. Індустрія регигиозного туризму є складовою частиною всієї туристської індустрії.[8.83с]
У ній можна виділити наступні чотири сегменти:
1. підприємства розміщення – сукупність спеціалізованих засобів розміщення (готелів, кемпінгів, гуртожитків, чернечих келій);
2. підприємства живлення – сукупність спеціалізованих підприємств громадського харчування;
3. транспортні підприємства;
4. релігійні об'єкти показу:
– культові споруди (монастирі, святилища, храми, храмові комплекси, капели, каплиці і т. д.);
– природні об'єкти культу (святі джерела, гаї, річки, озера, ставки і т. д.);
– об'єкти культу малих форм (придорожні хрести, вівтарі, капіща і т. д.).
У індустрії релігійного туризму виділяють культові центри і релігійні центри. Культовий центр – це місце, що має велике значення для представників певної конфесії, в якому проводяться культові і інші заходи, що збирають велике число паломників. У таких місцях зазвичай є храм з чудотворною іконою, або раніше жив відомий святий, духовний вчитель, аскет, або мали місце історичні релігійні події. Релігійний центр – ширше поняття, ніж культовий центр.
При підготовці тексту екскурсії обов'язково залучення як церковних джерел (Св. Письма, патристики, житій святих), так і світських (історичних, мистецтвознавчих).
Певна трудність при проведенні екскурсії полягає у великій кількості церковно–слов'янських слів і богословських термінів, використання яких необхідно. Не завжди буває достатньо простого перекладу слова з церковно-слов'янської на сучасну мову. Часто за ним стоїть поняття, втрачене за роки атеїзму. Наприклад, плащаниця – це тканина, якою обернули тіло Господа перед становищем під труну. На ній чудесним чином відобразилося Його чесне тіло, і вона є великою християнською святинею. Прямий переклад не розкриває всю повноту цього символу. Вірно, обрана послідовність розкриття церковно-богословських термінів дає повноту і образність сприйняття духу Православ'я.
У залежності від вікового складу та освітнього рівня слухачів екскурсоводу бажано змінювати не тільки лексичний рівень, але навіть об'єкти показу.
При проведенні екскурсії по храмах велику трудність представляє підбір та підготовка екскурсовода. За роки безвір'я з нашого життя пішли знання таїнств і обрядів Православної Церкви, розуміння мови молитви. Закон Божий та історія Церкви давно виключені з програм навчальних закладів. Тому достатніми для всебічного розкриття теми знаннями, як правило, має лише екскурсовод, що одержав визначене духовну освіту (катехизаторські курси, єпархіальне училище, семінарія).
Слід уникати залучення до роботи адептів різних сект. Притаманні їм фанатичність викладу і психологічна експансія відвертають слухачів і можуть призвести до конфліктної ситуації і зриву екскурсії.
Час проведення екскурсії необхідно погоджувати з річним і добовим богослужбового кола, тобто порядком служб протягом усього року і кожного дня. Великі церковні свята проводяться в храмах при великому збігу прихожан, що повністю виключає можливість проведення екскурсії в цей день. У несвяткові дні час екскурсії не повинно збігатися з богослужіння – літургії, вечірньою службою.
Релігійний туризм є складовою частиною сучасної індустрії туризму. В даний час паломники широко користуються послугами туристичної індустрії, створюються спеціальні туристські фірми, що організують такі тури. Сьогодні сам «жанр» православного паломництва передбачає ряд властивих йому специфічних особливостей. Перш за все, це низька комфортабельність розміщення паломників в монастирях. Побутові незручності частково компенсуються низькою вартістю триразового харчування в монастирській трапезній, що робить сам тур недорогим за вартістю.
Хотілося б відзначити, що розвиток паломництва та релігійно-пізнавального туризму в цілому по країні веде у тому числі і до духовного виховання нації. Релігія є невід'ємною частиною будь-якої держави, його опор
Т а б л і ц а 1 – Дані із сегментним групам. Додаток №1
Фактори, що спричиняють розвиток туризму, не адекватний природо–ресурсному, історико-архітектурному та рекреаційному потенціалові України, знаходяться як у суто внутрішній, галузевій, так і в зовнішній (переважно загальноекономічній) площинах. Основними з них є:
– Недостатній рівень розвинутості безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. Слід пам’ятати, що виробнича база галузі формувалася, в основному, за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об’єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічними закордонними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Потрібно також відзначити, що в Україні лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам, серед них станом на 2000 рік не було жодного п’ятизіркового, і тільки шість мали чотири зірки. Зараз ситуація починає поступово змінюватися, все ж виник перший п’ятизікровий готель в Україні. Але до стабілізації ситуації ще далеко. На щастя, усвідомлення цього як важливої проблеми галузі вже існує у державі. До 2010 року лише у Києві має з’явитися п’ять п’ятизіркових готелів, 12—15 — чотиризіркових, а також 40—50 — тризіркових, що, за ідеєю, мало б сприяти притоку туристів у столицю.
– Про стан українських шляхів говорити взагалі не доводиться. Одним із дійових засобів прискорення розвитку туризму в Україні є розвиток туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). За оцінками експертів, вона має найвищий в Європі коефіцієнт транзитності (з 13 тис. км автомобільних шляхів державного значення понад 9 тис. км є магістралями, зв’язаними з МТК).
– Відсутність скоординованої висококваліфікованої та грамотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникають насамперед з рекламою вітчизняних курортів. Так, в 2002 році в Національному бюджеті на це було передбачено 1,7 млн. грн., отримано ж лише 40 тис. Тому бсолютно зрозуміло, що за кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну, так і про туристичні послуги, що в ній надаються. І хоча в 1999 році в нашій країні було створено власну інформаційну систему (UTIS), она значною мірою носить комерційно-інформаційний, а не іміджовий характер. Зовсім інакше за кордоном. Наприклад, Великобританія, котру і так не має особливої потреби рекламувати, витрачає на ці цілі 80 млн. фунтів стерлінгів. На перший погляд здається, що це марнотратство. Але, як було підраховано, кожен вкладений в рекламу фунт приносить дохід від залучених туристів у
– Технологічна відсталість галузі. В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденної ужитковості: електронні інформаційні довідники щодо готелів, транспортних маршрутів і туристичних фірм з переліком і вартістю послуг, які ними надаються; у світі практично всі довідники з туризму випускаються в електронному , а більшість – у Internet–форматах, що дає їх користувачам можливість бронювати місця в готелях і на транспортні у режимі реального часу – «online». Останнім часом в галузі інформаційних технологій України спостерігається значне пожвавлення. Тому слід також активно використовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівень обслуговування клієнтів.
– Низький рівень обслуговування, зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі. На сьогодні в Україні практично відсутні відповідна система в галузі туризму для підготовки і перепідготовки кадрів, а також чіткі та адекватні світовим стандартам кваліфікаційні вимоги. В нашій державі поступово виникають відповідні навчальні заклади, але вони роблять лише перші кроки у цьому напрямку, не маючи відповідного досвіду.
– Відставання масштабів (навіть порівняно з середніми показниками по СНД) нормативно–правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності, яке значною мірою пояснюється перманентною адміністративною реформою в Україні.
ВИСНОВОК
Підводячи підсумки виконаної роботи можна зробити наступні висновки.
Паломництво ― це ходіння або подорож до святих місць з чітко визначеними культовими цілями. Зародження паломництва пов'язані з формуванням в світі основних релігійних течій.
Паломництво в тій чи іншій формі прийнято практично у всіх релігіях і язичницьких культах. В даний час паломники широко користуються послугами туристичної індустрії. Паломницькі тури на відміну від релігійно–пізнавальних турів або культурно–історичних, несуть певним віруванням сенс здійснення обряду, а не лише пізнавальні цілі.
Релігійний туризм (паломництво) є одним із самих старих видів туризму. Паломництво, як і туризм взагалі, буває внутрішнім (у межах окремої країни).
Вплив релігійного туризму на економіку деяких країн і регіонів світу, в першу чергу на самі релігійні центри, дуже велике. Це пов'язано з тим, що паломники залишають в стані перебування істотну частку взятих у дорогу грошей. Крім того, паломництво дає заробіток багатьом тисячам місцевих жителів. Центрами релігійного туризму є: Мекка, Медина, Єрусалим.
У нашій країні релігійний туризм в даний час недостатньо розвинений. Збережені до наших днів культові споруди можуть служити важливими об'єктами релігійного туризму і паломництва в сучасній Україні. Серед них є пам'ятники різних епох, починаючи з XII – XIII ст. і закінчуючи XIX ст.,іщо відображають всю історію українськлшл культового зодчества, нерозривно пов'язану з історією та культурою Києвськой Русі.
Доцільно виділити з них найбільш значущі об'єкти відвідування релігійного туризму і основні місця паломництва. У більшій своїй частині вони збігаються, і їх можна включати у маршрути, як релігійного туризму, так і паломництва (або суміщених груп). Незбіжні об'єкти характеризуються тим, що не відповідають цілі поїздки туристів чи паломників.
Центральними устремліннями при здійсненні паломництва можна назвати:
вчинення релігійного обряду або участь в такому;
поклоніння святому місцю, храму, мощам;
отримання благодаті, зцілення духовного і фізичного, досягнення політичних.
Основними споживачами цього туристичного продукту є віруючі люди, а також туристи, які цікавляться історією православ'я. У турфірмах відзначають, що останнім часом релігійним туризмом зацікавилася молодь. Все більший попит на короткострокові програми у школярів, студентів ліцеїв і коледжів, не кажучи вже про учнів православних гімназій.
Існують різні варіанти паломницьких поїздок. Найбільшим попитом користуються одно – і дводенні автобусні тури тривалістю від 8 до 36 годин. Такі програми недорогі і дають можливість відвідати кілька що знаходяться недалеко один від одного монастирів, взяти участь у богослужінні, а також оглянути визначні пам'ятки відвідуваних місць.
Багатоденні тури незначно відрізняються від звичайних туристських поїздок. Однією з головних специфічних характеристик цього турпродукту є участь туристів у богослужінні. Причому поряд з участю у загальних святкових службах спеціально для групи може бути замовлений молебень в тому чи іншому святому місці. Крім того, при проведенні поїздки враховується рівень духовних знань і особливості інтересів членів групи. Відповідно, звичайний текст екскурсії доповнюється більш докладними відомостями про місцеві святині, святі чи святому, пам'ять якого вшановується цього дня. Нарешті, при обслуговуванні велике значення має організація харчування, так як необхідно враховувати обмеження, що накладаються церковним календарем. Домовляючись з монастирем про прийом групи, турфірми обумовлюють можливості організації харчування. Нарешті, відмітною рисою багатоденного туру є проживання туристів у монастирах.
При організації маршрутів релігійного туризму необхідно дотримуватися наступних правил. Недоцільно включати до маршрутів релігійного туризму об'єкти відвідування, які не становлять історико-культурного інтересу і мають мале число об'єктів показу. У маршрути паломницьких груп не можна включати недіючі монастирі і церкви (навіть якщо вони включені до списків ЮНЕСКО), які не мають святинь (джерела благодаті).
Об'єкти відвідування є також неоднорідними за своєю історико-культурної цінності та культової значущості. При складанні маршрутів релігійного туризму необхідно враховувати мету поїздки туристів чи паломників і, по можливості, формувати однорідні групи. Акцент у підготовці екскурсовода і текстів екскурсії також визначається метою поїздки. Супроводжуючому паломницькі групи екскурсоводу бажано мати додаткову підготовку, знати тексти молитов, житія святих, дати церковних свят і літургіку.
Паломницький туризм – це поїздки представників різних конфесій з паломницькими завданнями.
Серед підстав для здійснення паломництва можна виділяти:
–Бажання зцілити себе від фізичних і душевних недуг
–Бажання помолитися за своїх близьких і рідних
–Бажання отримати благодать
–Бажання виконати богоугодну роботу
–Бажання позбутися гріхів
–Бажання виявити подяку за блага, спосланние понад
–Бажання довести вірність своїй вірі
–Прагнення до подвижництву в ім'я віри
–Бажання отримати сенс життя
Паломництво увазі певний зв'язок людини до дійсності. Ідея паломництва має на увазі дії в ситуаціях особливих труднощів, добровільно взятих на себе зобов'язань у певних умовах.
Це символізує готовність людини поступитися тимчасовими матеріальними цінностями в ім'я нетлінних і духовних. В індуїзмі, католицизмі і православ'ї отримало розвиток піше паломництво. Люди відправляються в паломництво, коли їм мало ритуальних діянь у місцях звичайної середовища проживання.
Зараз все ще на стадії поступового впровадження знаходиться «Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року». Вона спрямована на вирішення таких існуючих в Україні проблем, як відсутність пропаганди рекреаційних можливостей країни на державному рівні та ефективної моделі інвестиційної політики в цій галузі, високі ціни на готельні послуги при їхнiй низькій якості, надмірний податковий тиск на туристичні підприємства, складні, порівняно iз всесвітньо визнаною міжнародною практикою, візові та митні процедури і подібне. В‘їзний туристичний потік має зрости вже 2005 року до 9,2 млн. осіб, а кількість внутрішніх туристів — до 12 млн. За попередніми підрахунками, обсяги реалізації власних послуг принесуть до українського бюджету 5,5 мільярдів гривень при загальному фінансовому обігові в галузі в розмірі 34 млрд.
І ще одне принципове питання. Всі плани, програми та проекти щодо розвитку туристичної індустрії повинні бути максимально зорієнтовані не тільки на створення належних умов для туристів, а й на забезпечення високого комфорту проживання корінних жителів регіону. Іншими словами, розвиток туристичної галузі треба розглядати як фактор стабілізації місцевих ринків праці та розширення зайнятості населення.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1.Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. – М: 2001.
2. Бєлєнький Н.С. Критика іудейської релігії. Вид. Акад. наук СССР.М., 1962.
3.Біржаков М.Б. Введення в туризм – М, 1999.
4.Гербилева З.М. Економіка туризму. – БДМУ, 2001, стр.324.
5.Долженко Г.П. Екскурсійна справа. – М, 2005
6. Жданов Н.С. Паломницький туризм - проти за і. – Турист. 2003 рік. № 6.
7.Журнал «Вояж» №4, квітень 1998р.
8.Журнал «Вояж» №6, червень 1999 р.
9. Журнал «Туризм: практика, проблеми, перспективи.», № 6, серпень 1999р.
10. Історія релігій. У 2-х т. – М, 2005
11. Кадрова А.Д. Організація сфери туризму: Навчальний посібник. - СП: Видавничий Герда будинок,2004,стр.312
12. Квартальнов В.А. Іноземний туризм. - М: Фінанси статистика і, 1999, стор.186 .
13. Квартальнов В.А. Туризм. – М: Фінанси статистика і, 2000, стр.283 .
14. Котлер Ф., Боуен Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг гостинності. – М: «Юніті», 2002 .
15. Романов А.А. Географія туризму: Навчальний посібник. – М: спорт Радянський, 2002 .
16.Сенін В.С. Організація міжнародного туризму – М 1999
17. Сапрунова В. Туризм. Еволюція. Структура. Маркетинг. – М: Ось-89, 1999,стор.137 .
18.Терентьєва О.М. Відпочинок без проблем – М 1998р.
19.Туристична газета№4 –1997р.
