МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Інститут природничо-географічної освіти та екології
Кафедра економічної і соціальної географії
Сучасний стан туристичної галузі Республіки Словенія
Курсова робота

студента 29-Т групи

Кудояра Євгена Олеговича
Науковий керівник –

кандидат географічних наук, доцент

Мозговий Артем Анатолійович
Київ-2010


План
Вступ

Розділ 1. Загальні відомості про країну

Розділ 2. Природно-рекреаційні умови та ресурси країни

Розділ 3. Природоохоронні території країни

Розділ 4. Історико-культурні рекреаційні ресурси

Розділ 5. Соціально-економічні умови

Розділ 6. Характеристика рекреаційно-туристичної галузі

Розділ 7. Рекреаційно-туристичне районування території країни

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Словенія – це країна з двохмільйонним населенням, що зберегла впродовж 1500 років свою індивідуальну культуру і історичні пам'ятники. Це стародавні і вічно молоді міста, це вражаючий своєю неповторною красою ландшафт. Здається, що країна тягнеться на трьох рівнях: над нею підносяться величні Юлійські Альпи, в середині пролягає величезна територія з лісами і річками, що створює фантастичний пейзаж, під нею – цілий підземний світ: 15000 печер, деякі з яких всесвітньо відомі.

Словенія – гостинна країна з дивовижно доброзичливою атмосферою, відкрита для туристів. Опинившись на будь-якому з курортів, вже на другий день свого перебування, Ви відчуватимете себе як удома, настільки близькі нам мова, культура і звичаї цієї країни. Словенія приваблива для туристів, що цінують дбайливе відношення до своїх витоків, історії. Стародавні замки і середньовічні вулиці невеликих міст зберегли минулу чарівність. Любителям архітектури буде цікаво оцінити особливості готики і бароко цієї частини європейського континенту. В сільській частині країни збереглося багато монастирів і храмів, побудованих на горбах, що грали раніше не тільки релігійну, але й оборонну роль.

Словенія – унікально красива країна. Сніжні Альпійські вершини, лісисті гори, долини з садами і виноградниками, широкі рівнини, приморський ландшафт і побережжя Адріатичного моря – різноманітність словенських пейзажів вражає. Ще більш дивовижно, як все тут близько – до будь-якого місця можна добратися за годину – якщо рахувати з Любляни. І на цій крихітній ділянці суші (і моря!) красива, первозданна природа гармонійно зливається з світом європейської цивілізації – старовинними замками, церквами, історичними містами і селами.

Все це і зумовлює важливість дослідження і актуальність дослідження Словенії, як однієї з країн Південної-Східної Європи.

Отже, актуальність дослідження даної проблеми, а саме розробка країнознавчої характеристики Словенії, полягає в необхідності вивчення і систематизування відомого матеріалу.

Об'єктом дослідження роботи є Республіка Словенія.

Предметом дослідження роботи є туристично-рекреаційні ресурси, чинники формування та сучасний стан туристичнії галузі Республіки Словенія.

Мета роботи полягає в дослідженні туристичного потенціалу Словенії.

Завдання роботи:

- дослідити природно-рекреаційні ресурси країни;

- оцінити історико-культурні ресурси;

- оцінити соціально-економічні умови Словенії;

- охарактеризувати рекреаційно-туристичну галузь Словенії;

-дослідити рекреаційно-туристичні райони країни.


РОЗДІЛ 1. Загальні відомості про країну

рекреаційна туристична словенія

Словенія знаходиться в Південній Європі, на північ від Балканського Півострова. На півночі межує з Австрією (330 км), із заходу з Італією (232 км), із північного сходу з Угорщиною (102 км) і на півдні з Хорватією (670 км). Більшу частину території країни займають гори, за винятком малої смуги узбережжя над Трієстською Затокою (Адріатичне Море). Найвища вершина Словенії – Тріглав (2864 м над р. м.), вона знаходиться в Юлійських Альпах, які простягаються вздовж кордону з Італією та Австрією. У південно-західній частині країни простягається плоскогір’я Крас. Східна частина розташована скраю Великої Угорської Низовини. Природною окрасою Словенії є ліси, які займають приблизно 50% поверхні країни. Чисельними є також національні парки і заповідники. Словенії належить невелика частина Адріатичного Моря завдовжки 47 км. Найбільшими річками в країні є: Сава, Драва, Мура, Соча. Площа країни становить 20,3 тис. км2. Словенія поділена на 136 регіонів разом з 11 міськими округами (Целіє, Копер, Крань, Любляна, Марібор, Мурска Собота, Нова Ґоріца, Ново Место, Птуй, Словень Градец, Веленє). Столицею країни є Любляна (267 тис. мешканців, міське населення 323 тис., 1993), інші більші міста (1992): Марібор (104 тис.), Крань (72,8 тис.), Птуй(68,8тис.),Целє(66,4тис.)

Грошова одиниця: з 01.01.2008 – Євро €. Державна мова: словенська. Національне свято: 25.06 – Національний День Державності. Конституція ухвалена в 1991 році.

Населення:1932917(2002). Середня густота населення: 93 чол./км² Природний приріст: 0,14% (2002).

Етнічний склад: словенці (88%), хорвати (3%), серби (2%), босняки (1%),угорці (0,4%) та інші (5,6%) (1991). Віросповідання: католики (70,8%), лютерани (1%), мусульмани (1%) атеїсти (4,3%) та інші (22,9%).Політичний устрій: багатопартійна республіка з двопалатним парламентом.


Географічне положення


Регіон, до якого входить Словенія має досить вигідне економіко-географічне положення, зумовлене розташуванням на шляхах із Південно-Західної Азії до Центральної Європи. Держави регіону межують із країнами Східної, Південної та Західної Європи, а також Південно-Західної Азії. Омиваються морями Атлантики (Чорним, Адріатичним), а через Середземне море мають вихід до транспортних шляхів в Атлантичному океані. Ускладнює економіко-географічне положення регіону високий рівень гористості території (Карпатські та Балканські гори) і розташування її в зоні молодої альпійської складчастості. Це є передумовами високої сейсмічності території. На особливості політико-географічного положення району негативно впливають непоодинокі релігійно-етнічні конфлікти. Всі країни регіону мають перехідну економіку. Входять до ООН.

Словенія (Slovenija), Республіка Словенія (Republika Slovenija) на заході граничить з Італією і на півночі з Австрією. Вихід до Адріатичного моря в районі Трієстської затоки. Країна розташована в південно-східній частині Європи на північному заході Балканського півострова. На південному заході омивається Адріатичним морем. Довжина берегової лінії 46 км. Словенія має кордони з Італією, Австрією, Угорщиною і Хорватією. На північному заході і півночі країни розташовані хребти Східних Альп, утворюючи природний кордон з Австрією. Високогір'я поступово переходить в невисокі гори і горби, порослі хвойними і листяними лісами, а потім і в родючі долини річок.

Сусідами Словенії є також Угорщина і Хорватія.

Історична довідка країни

Територія Словенії в давнину була заселена кельто-іллірійськими племенами; в І ст. до н.е. захоплена Римом (піддалася сильній романізації), в 6-7 ст. заселена слов'янами – словенками (займали територію значно обширнішу, ніж територія сучасної Словенії). В 7 ст. утворилася ранньофеодальна держава – Карантанія, що потрапила близько 745 р. в залежність від Баварії (в цей же час почало насильно розповсюджуватися християнство німецькими місіонерами), потім (788) – від Франкської держави; з її розпадом (843) – у складі Східно-Франкського королівства (пізніше – Німеччина). 9-11 ст.ст. – час остаточного встановлення феодальних відносин (феодали були німцями, селяни – головним чином словенцями), німецької колонізації словенських земель, особливо інтенсивної в 11-13 ст.ст.

У 11-13 ст.ст. на території, заселеній словенцями, утворився ряд феодальних князівств, що входили до складу "Священної Римської імперії": Карінтія, Штірія, Крайна (основна територія сучасної Словенії), Горіца, Істрія. В 1282 захоплення словенських земель почали Габсбурги, що поширили до початку 16 ст. свою владу на всі словенські землі; Словенія опинилася у складі багатонаціональної Австрійської монархії.

У XIV ст. в південнослов'янські землі вторгнулися турки-османи. В 1389 р. вони завдали дуже важкої поразки сербсько-боснійським військам на Косовому полі. Ця битва залишилася в пам'яті південних слов'ян як загальнонародна трагедія.

У XV – на початку XVI ст. турки-османи стали вторгатися в хорватські, словенські, угорські землі. Вони захопили південну Угорщину і частину хорватських земель. Угорське дворянство вимушене було просити допомоги в Габсбургів. В результаті Угорщина, а разом з нею і хорватські землі ввійшли на початку XVI ст. до складу Австрійської монархії.

Посилення феодального гніту в XV-XVI ст. привело до селянських повстань в західних південнослов'янських землях. В 1515 р. спалахнуло повстання словенських селян, що висунули гасло боротьби за "стару правду", що означало практично відміну феодальних повинностей селян. В 1573 р. відбулося найбільше повстання хорватських селян під керівництвом Матія Губеца, до якого приєдналися і словенські селяни. Декілька локальних селянських виступів відбулося в південних словенських землях в першій половині XVII ст.

Зростання міст і розвиток раннього капіталізму в словенських землях послужили основою для поширення там в XVI ст. ідей реформації. Словенські протестанти, і перш за все їх глава Прімож Трубар, видали перші книги на словенській мові, створили першу словенську граматику, поклавши тим самим початок формуванню словенської літературної мови. В Хорватії через нерозвиненість міст реформацію підтримали тільки деякі земельні магнати, тому плоди її тут були менш значні, ніж у словенських землях. Перемога контрреформації на початку XVII ст. означала перемогу феодалізму над паростками капіталістичних відносин.

В 1809-1814 рр. велика частина території Словенії (з Любляною) входила до складу Іллірійських провінцій, залежних від наполеонівської Франції. Ліквідація феодальних відносин після Революції 1848-1849 рр. відкрила шлях швидкому розвитку капіталізму в словенських землях; вже до середини 19 ст. вони за рівнем розвитку промисловості значно перевершували інші південнослов'янські території. В 50-60-ті рр. посилюється національний рух; в кінці 60-х рр. він розпався на два табори: старословенців, що дотримувалися принципу безумовної вірності Габсбургам і католицизму, і младословенців, якими була знову висунута програма Об'єднаної Словенії і багато хто з яких виявився прихильником південнослов'янських і всеслов'янських ідей.

У роки першої світової війни Сербія і Чорногорія билися на стороні Антанти, тоді як південні слов'яни Австрійській монархії були примушені воювати на стороні Австро-Угорщини і Німеччини. В 1915 р. Сербія і Чорногорія були окуповані Австро-Угорщиною.

У кінці 1918 р. було утворено королівство сербів, хорватів, словенів (з 1929 р. – Югославія).

До нової багатонаціональної держави увійшли переважно відсталі аграрні області зі значними пережитками добуржуазних відносин. Значна маса селянства страждала від браку землі, боргової кабали, напівфеодальних або архаїчних форм експлуатації, в багатьох районах країни гостро стояла необхідність аграрної реформи і ліквідації пережиткових соціальних структур в селі. Суперечності, зумовлені незавершеністю буржуазно-демократичного перевороту, перепліталися з різко позначеними суспільними конфліктами, що породжувалися самим капіталістичним розвитком, який в умовах відсталості відрізнявся найбільш застійними формами і грубими методами експлуатації. За рівнем економічного розвитку і умовами життя народу країна перебувала на одному з останніх місць в Європі. Влада в новій державі опинилася в руках пануючих класів; домінуюче становище в ній зайняла великосербська буржуазія і військово-чиновницька бюрократія на чолі з династією Карагеоргієвичів. Політика буржуазно-монархічного режиму була направлена на придушення протесту пригноблюваних мас. Одночасно великосербська правляча верхівка майже із самого початку стала на шлях шовіністичного диктату відносно несербських народів і національностей країни, що складали близько половини населення. В 1919-1920 рр. в країні розвернувся широкий революційний рух.

Реакційний репресивний режим не міг, проте, розв'язати гострих соціальних, політичних, національних проблем країни. Політика національної нерівності і придушення викликала незадоволеність і протест навіть серед буржуазії несербських народів і національностей, особливо в Хорватії. Прагнучи утримати свої позиції, великосербська правляча верхівка на чолі з королем Олександром вчинила 6 січня 1929 р. державний переворот. Конституція 1921 р. була відмінена, скупщина розпущена, всі політичні партії заборонені, в країні встановлена військово-монархічна диктатура. Але банкрутство відкрито диктаторських методів примусило уряд піти на політичні маневри: в 1931 р. король "дарував" нову конституцію.

Посилився вплив КПЮ, значно активізувалася її діяльність. В 1937 році було утворено нове керівництво КПЮ на чолі з Й. Броз Тіто.

Оголосивши на початку другої світової війни про нейтралітет, уряд Югославії під тиском гітлерівській Німеччині підписав, проте, 25 березня 1941 р. протокол про приєднання до Троїстого пакту (Німеччина, Італія, Японія). Група проанглійськи налаштованих військових 27 березня провела переворот. Новий уряд, що орієнтувався на Англію, підписав 5 квітня 1941 р. Договір про дружбу і ненапад з СРСР. 6 квітня Югославія піддалася нападу гітлерівської Німеччини, до якої приєдналися фашистські режими Італії і Угорщини. В ході звільнення в країні утвердилася нова держава, що була своєрідною формою соціалізму на чолі з КПЮ. 29 листопаду 1945 р. Засновницька скупщина одноголосно проголосила створення Федеральної Народної Республіки Югославії (ФНРЮ). Прийнята в 1946 р. конституція проголошувала ФНРЮ союзною державою з шести народних республік.

Свій шлях до незалежності Словенія почала раніше інших югославських республік. 2 липня 1990 р. словенська Скупщина (парламент) прийняла Декларацію про суверенітет без яких-небудь консультацій і узгоджень з федеральними властями, а 23 грудня 1990 р. в новонародженій державі був проведений плебісцит, на якому 88,5% населення висловилося за повне відділення від Югославії... А 27 червня в країну були введені війська ЮНА нібито "для захисту словенської частини югославських кордонів з Італією, Австрією і Угорщиною". Словенці сформували загони самооборони, які оголосили федеральним силам справжню партизанську війну. Цей конфлікт, який тепер називають "малою війною", тривав 10 днів. В ході бойових дій загинуло 35 військовослужбовців югославської армії і три словенці. 7 жовтня 1991 р. Словенія остаточно підтвердила свою незалежність. Не дивлячись на жорстокий опір керівництва СФРЮ (працюючої вже без представників Словенії і Хорватії), на своєму рішенні настояла. 26 грудня республіка вперше святкувала офіційний День незалежності. А вже в січні 1992 року була визнана багатьма країнами (включаючи всіх членів ЄС).

Сучасний державний устрій і форма правління

Сучасна словенська державність виникла у результаті розпаду Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. 23 грудня 1991 р. парламент прийняв Конституцію Республіки Словенія.

За змістом Конституції, у Словенії прийнято змішану республіканську форму державного правління.

Реально існує двопалатний парламент. Нижньою палатою є Скупщина, до складу якої входить 90 депутатів, обраних шляхом загальних і прямих виборів строком на чотири роки. При цьому в Конституції застережено, що італійська та угорська етнічні громади мають право обирати по одному депутату. Скупщина має підтвердити обрання депутатів.

Головною функцією Скупщини є законотворчість. Правом законодавчої ініціативи у Скупщині наділені депутати. Уряд, а також не менше, ніж п'ять тисяч виборців (народна законодавча ініціатива). Роль верхньої палати парламенту виконує Національна Рада, яка згідно зі ст. 96 Конституції "представляє соціальні, економічні, професійні та місцеві інтереси". Вибори радників Національної Ради відбуваються по-різному і залежно від курії, яку вони представляють. Однак практично завжди вони мають непрямий характер. Кожен із радників обирається строком на п'ять років. Главою держави є Президент, якого обирають шляхом загальних і прямих виборів строком на п'ять років. Одна і та сама особа може бути обрана щонайбільше на два строки поспіль. Якщо під час виконання своїх повноважень Президент діє всупереч Конституції або серйозно порушує закон, за поданням Скупщини він може стати перед Конституційним Судом. Останній, визнавши таке подання обґрунтованим, може прийняти рішення голосами двох третин від усіх суддів Конституційного Суду про усунення Президента з поста. Повноваження Президента є досить вузькими і подібні до тих, якими наділені глави держав за умов парламентарних форм правління. Разом з тим, у Конституції не передбачене контрасигнування актів Президента з боку Уряду. За формою державного устрою Словенія є унітарною державою. З метою урядування державна територія поділена на муніципалітети. Представницьким органом місцевого самоврядування в кожному муніципалітеті є муніципальна рада, яку обирає населення відповідної одиниці строком на чотири роки. Населення ж обирає мера, який головує в раді. Виконавчим органом є муніципальне правління, членів якого обирає муніципальна рада.
РОЗДІЛ 2. Природні умови та ресурси
Країни Південно-Східної Європи багаті на найрізноманітніші ландшафти помірного і субтропічного поясів, характерні для гірських, горбкуватих і рівнинних зон. Розташовані вони в безпосередній близькості один від одного й утворюють мозаїку ґрунтів, гідрологічних умов і рослинності. Найважливіші особливості природних умов пов'язані з будовою земної поверхні, де майже 70 % території зайнято горами.

Природні показники Словенії
Таблиця 1



Словенія – переважно гірська країна. На північному заході і півночі розташовані хребти Східних Альп (Похор'є, Караванке, Савінські Альпи, Юлійські Альпи з вищою точкою Словенії г. Триглав, 2863 м).

Альпи заходять в її межі на північному заході лише крайніми східними відрогами.

Як і Альпи в цілому, словенські Альпи – молоді гори, складені твердими кристалічними породами з численними виходами м'яких сланцевих товщ. Для них характерні, як в сусідніх районах Австрії і Італії, високі хребти з гострими зубчастими гребенями, скелястими загостреними вершинами, крутими схилами. У верхніх ярусах гір розстилаються альпійські луги, нижче схили гір порослі густими лісами. Драва і Сава своєю верхньою течією прорізали глибокі каньйоноподібні долини. То тут, то там зустрічаються численні невеликі озера льодовикового походження. Різко контрастні форми рельєфу, строката гамма фарб – яскраво-білі сніжні вершини на фоні голубого неба і соковита зелень гірських лугів поряд із силуетами темних скель – додають альпійським ландшафтам особливу живописність і привабливість. Тисячі вітчизняних і іноземних туристів щорічно спрямовуються в словенські Альпи. Альпійський район заселений щільніше, ніж інші гірські райони країни, і добре освоєний в господарському відношенні.

На півдні – північна околиця Динарського нагір'я, у тому числі вапнякове плато Карст (Краси) з карстовим рельєфом і всесвітньо відомою печерою Постойська Яма. Низовини – на заході, біля побережжя Адріатичного моря і на сході.

Зовсім іншою картиною є Динарські гори, що займають велику частину території Словенії – всю її західну частину між Адріатичним морем і долиною Сави. Маючи середню висоту більше 1000 м над рівнем моря, вони підвищуються на південному сході, в Чорногорії. Динарські складчасті гори – суворий край, несхожий на інші райони країни. Їх західна, велика частина складена в основному мезозойськими і третинними водопроникними породами, головним чином товщами сірих вапняків. Це зумовило тут дуже сильний розвиток карстових процесів і пов'язаних з ними форм рельєфу. Часто зустрічаються так звані карові поля: вапнякові схили гір як би роз'їдені незліченними вирвами та провалами і густо розітнуті довгими, нерідко глибокими борознами, що надають місцевості суворого вигляду. Дуже характерні тут і обширні карстові полья (поля) – западини між горами, що досягають у ряді місць 50-60 км довжини при ширині 10-15 км. Вони нагадують річкові долини, але переважно замкнуті в своєму нижньому кінці, де нечисленні короткі річки і тимчасові водотоки звичайно проникають через вирви у вапнякових товщах (або по-місцевому – "в понори") під землю, пропадаючи в тріщинах, провалах і печерах.

У Динарських горах, що стоять на шляху вологих вітрів з Адріатики, випадає багато опадів, проте майже всі вони йдуть всередину гірських товщ. Безводні, в значній своїй частині без ґрунту і рослинності гори розжарюються влітку від спеки, розтріскуються взимку від морозів. На Динарському нагір'ї, особливо на північному заході, в Хорватії, сувора природа створює серйозні перешкоди для життя і господарської діяльності населення.

Динарське нагір'я – район найбільшого карсту в Європі. Саме тут, на плато Карст, карстові процеси були вперше вивчені і одержали свою назву на ім'я цього плато. Сотні тисяч туристів щорічно відвідують знамениту карстову печеру Постойнська Яма (на південному заході Словенії), Плитвицькі водоспади і озера.

Гірська частина країни в геотектонічному відношенні – район молодої інтенсивної складчастості. Тектонічні рухи там продовжуються і понині. Словенія вважається однією з самих сейсмічних країн в Європі. Щорічно в гірських місцевостях, особливо на Динарському нагір'ї відбувається 250-300 землетрусів силою від 2 до 6 балів (за 12 бальною шкалою). При цьому бувають роки і набагато більш високої сейсмічної активності. В 1931 р., наприклад, було зафіксовано 1494 землетруси, два з них – силою в 10 і 11 балів.

Клімат на більшій частині Словенії – помірний, континентальний. В міжгірських долинах середня температура січня -2 °С, липня 18-19 °С, опадів 800-1200 мм (в горах місцями понад 2000 мм) в рік.

На побережжі клімат субтропічний середземноморський.

Середземноморський тип клімату характерний лише для вузької смуги Адріатичного побережжя. Сухе і жарке літо (середня температура липня майже повсюди 25-26°) триває там 5-6 місяців. Взимку тепло – середньосічнева температура в більшості пунктів від +5° до +10°. Заморозки, дні з нульовою або негативною температурою, як і випадання снігу, – рідкісне явище. Зате часті тривалі дощі з сильними вітрами. За рік випадає в середньому 1500-2000 мм опадів, у ряді місць – удвічі і втричі більше.

Клімат гірських областей Словенії має багато спільних рис, але немало і "місцевих варіантів". В цілому зима тут помірно холодна, з сильними вітрами і нестійким сніговим покривом; морозний період триває, як правило, до трьох місяців. На північному заході Словенії, у високогірних районах Альп і особливо Динарського нагір'я, зима, навпаки, більш тривала, сувора і сніжна. Літо в гірських областях загалом жарке, з середніми температурами липня до 20° і вище та помірною кількістю опадів. В альпійських районах у літні місяці помітно прохолодніше і вологіше. На Динарському нагір'ї літо загалом помірне тепле. Але бувають і жаркі дні. Особливою спекою пашить від голих вапнякових скель, позбавлених будь-якої рослинності. Суха і тепла осінь, що триває іноді до грудня, в гірських районах, як і майже скрізь у Словенії, – краща пора року. В цілому теплий період (з температурою від 10 до 20°) триває звичайно більше півроку.

У гірських областях випадає в середньому від 600 до 1500 мм опадів у рік, причому виразно помітне їх убування по мірі віддалення від моря. Річна сума опадів в більшості районів Словенії цілком достатня для розвитку землеробства, а в ряді місць навіть надмірна. Проте для землеробства важлива не тільки сума опадів, але й їх сезонність, режим випаровування. На Динарському нагір'ї, наприклад, випадає від 1200 до 2000 мм, але головним чином восени і взимку, причому часто у вигляді злив. Вода тут швидко стікає в річки по скелястих схилах гір або "провалюється" крізь товщі вапняків. Тому, хоча сума опадів цілком достатня для потреб землеробства, фактично їх не вистачає. Все ж таки в основних сільськогосподарських районах Словенії агро-кліматичні умови сприятливі для вирощування багатьох культур. Разом із тим деякі райони потребують зрошування.

Основні річки – Сава і Драва – відносяться до басейну Дунаю. Є гірські льодовикові (Блед) і карстові озера.

Складний рельєф, особливості геологічного складу порід, клімату і грунтово-рослинного покриву зумовили своєрідність гідрографічної мережі країни. Більшість річок колишньої Югославії, у тому числі і Словенії, бере початок в горах недалеко від Адріатичного і Егейського морів. Проте внаслідок нахилу поверхні до північного сходу вони течуть до Сави і Дунаю й належать, таким чином, басейну Чорного моря. Він охоплює 69% території колишньої Югославії, тоді як басейн Адріатичного моря – 21%, а Егейського – 10%.

У більшості своїй річки гірські. Вони багатоводні, мають круте падіння, відрізняються бурхливою і стрімкою течією, не можуть використовуватися для судноплавства, зате володіють великими запасами водної енергії. Характер рельєфу, водоупорність порід, по яких течуть ці річки, і рівномірність стоку (особливо завдяки регулюючій ролі лісів у горах) сприяють будівництву гідроелектростанцій типу дамби.

Річки низовинних районів на більшій частині своєї течії широкі і повноводні. Сава і Драва, спокійні в нижній і середній течії, мають вигляд справжніх гірських річок у верхів'ях. Із трьох найбільших річок колишньої Югославії – Дунаю, Сави і Драви – Сава від витоків до гирла тече цілком в межах Югославії, охоплюючи разом з своїми притоками басейн площею майже 100 тис. кв. км. Вона судноплавна на протязі 2/3 своєї довжини – на 600 км.

Як і в більшості країн з молодою геологічною історією, в Словенії немає великих басейнів кам'яного вугілля і залізняку. Разом із тим динамічність горотворних процесів зумовила дуже строкату мінералізацію надр країни і визначила дуже різноманітний склад корисних копалин.

Вона виділяється перш за все родовищами руд кольорових металів. Їх основні поклади пов'язані тут із виверженими породами мезозойського і третинного часу і породами вулканічної діяльності в більш пізні періоди. До циклів інтрузій кінця мезозойського часу приурочені родовища мідних і свинцево-цинкових руд.

Динарські гори дуже багаті покладами бокситів, що утворилися в результаті глибокого ґрунтового вивітрювання вапняків.

Гори Словенії як би "нашпиговані" покладами різної рудної сировини. Основні природні ресурси – буре вугілля, свинець, цинк, ртуть, срібло, уран.

Серед природних багатств Словенії чималу цінність представляють мінеральні джерела. На базі найцінніших джерел з великим дебітом води, особливо там, де сприятливі й інші, природні чинники (є лікувальні грязі, місцевість відрізняється хорошими кліматичними даними, живописними ландшафтами), створені бальнеологічні курорти.

Багато іноземних туристів буває щорічно на гірськокліматичних курортах, головним чином у Альпах. Та все ж явна більшість іноземних туристів (як, втім, і словенських громадян) спрямовується на Адріатичне побережжя.

Побережжя Адріатичного моря вабить до себе перш за все середземноморським кліматом, теплим ласкавим морем і субтропічною рослинністю. Багато кого підкуповує близькість цієї частини Середземномор'я: для жителів навіть віддалених районів – всього декілька годин шляху, для жителів Чехії, Словаччини, Угорщини, Австрії і Швейцарії, що не виходять до моря, а також Німеччини, що омивається прохолодними морями – від декількох годин до половини доби або небагато більше. На побережжі – курорти з упорядкованими готелями, кемпінгами і пляжами, красиві білокам'яні міста і селища з численними пам'ятниками давньоримської, візантійської, давньослов'янської та венеціанської архітектури.

Складність геологічної будови території, строкатість мінералогічного і петрографічного складу гірських порід, велика роздробленість рельєфу і мікрокліматичні відмінності зумовили дивну "мозаїчність" ґрунтів країни.

Зовсім невеликий ареал червоноземів на вузькій приморській смузі Адріатичного побережжя. Але завдяки інтенсивності господарювання там успішно обробляють різні культури субтропіків і помірного пояса. В долинах річок, особливо на їх рівнинних ділянках, поширені алювіально-лугові ґрунти.

На більшій частині території країни – в горах і низовинних районах Словенії переважають набагато менш родючі підзолисті, бурі лісові і гірсько-лісові ґрунти. При цьому в горах дуже часто ґрунтовий шар настільки тонкий, що його не можна обробляти. Значні ж площі на Динарському нагір'ї є карстом і голими скелями, позбавленими ґрунтів зовсім.

Ліси (головним чином у горах) займають 46% території Словенії. Букові і дубові ліси заміщаються з висотою змішаними і хвойними лісами, субальпійськими і альпійськими лугами. Плато Карст покрито убогою степовою рослинністю, вздовж побережжя – середземноморські чагарники.

Багата видами природна рослинність, переважно перехідного типу від середземноморського до середньоєвропейського, збереглася в малоосвоєних внутрішніх гірських областях. Там зустрічається і велике число ендемічних видів рослин, у тому числі залишків третинної флори.

Одне з головних природних багатств Словенії – її ліси. В лісах Югославії переважають листяні породи дерев, особливо дуб і бук, що понад усе застосовується в промислових цілях. Хвойні займають близько 1/3 лісопокритої площі. Їх частка поступово зростає за рахунок щорічних нових лісопосадок. Хвойні ліси поширені переважно у верхніх ярусах гір, листяні – в нижніх частинах гірських схилів і на низинах у східних і північних областях країни. В самих верхніх ярусах гір (вище 1700-1800 м над рівнем моря) переважають чагарники, але особливо багато їх на Адріатичному побережжі: там до висоти 300-400 м над рівнем моря звична асоціація вічнозелених чагарників – маквіс, а вище – листопадний шибляк.

Завдяки лісам у Словенії зберігся природний тваринний світ, хоч і не такий багатий, як століття – два століття тому, але все таки більш численний і різноманітний, ніж у більшості інших європейських держав. В гірсько-лісових районах водяться крупні звірі: бурі ведмеді, рисі, кабани, вовки, олені, лані, сарни, дикі кози, на степових рівнинах – зайці, ховрахи, польові миші; на побережжі зустрічаються шакали, в карстових місцевостях – черепахи, змії, ящірки. Дуже різноманітний пташиний світ – від рідкісних тепер в Європі орлів до пеліканів. В Адріатичному морі, що помітно забруднюється останнім часом (перш за все італійськими нафтохімічними заводами), промислове значення мають сардина, скумбрія, тунець, паламіда, кефаль. Словенія все ще відносно багата прісноводими рибами, які водяться в річках і в гірських озерах. Рибальство і полювання, які в багатьох країнах Європи зійшли майже нанівець, в Словенії є помітною галуззю господарства.

Проблема охорони природи в Словенії поки не стоїть так гостро, як у більшості європейських країн. Проте у великих містах і промислових центрах росте забрудненість повітря і води, скорочуються площі природних ландшафтів. Разом із тим помітне дбайливе відношення до природи, збереженню самих живописних природних ландшафтів, перш за все на користь розвитку іноземного, а також вітчизняного туризму.

У Словенії охороняються оз. Бохинь і долина семи озер біля підніжжя Триглава, знаменита Постойнська Яма.

РОЗДІЛ 6.Характеристика рекреаційно-туристичної галузі
Основні етапи розвитку туризму у Словенії


Організований туризм в Словенії виник у XIX столітті, але подорожі до Словенії та з неї існували задовго до цього часу. Вони носили скоріше войовничий та торговий характер, завдяки ним країна на даний час має саме той вигляд і склад, який формувався на протязі багатьох сторіч, завдяки подорожам, війнам та торговим зв’язкам.

Десь у 700 році до н. е. племена іллірійців були підкорені італійськими племенами, вони розселилися в основному на території сучасної провінції Доленська. Десь у ІV ст. до н. е. племена кельтів з території Центральної та Західної Європи починають проникати на Балкани.

У ІІ ст. до н. е. багатий залізом і золотом Норік притягує увагу римлян, які підкоряють королівство і просуваються далі вглиб території сучасної Словенії та півострова Істрія. На завойованих землях римляни будують фортеці, вимощують шляхи, що з’єднують нові військові поселення – це звичайно неможливо назвати туристичною інфраструктурою, але саме завдяки розвитку доріг та будівництву у людей з’явилася можливість подорожувати більш безпечно і активно. Завдяки цьому замість давньоримських фортець згодом розвинулись такі важливі словенські міста, як Любляна (Емона), Целе (Целея), Птуй (Поетовіо) та інші. В них і зараз можна спостерігати відбитки римської присутності: це залишки фортифікаційних споруд, форумів, терм, античних храмів та раньохристиянських каплиць, які так приваблюють туристів. Старовинна легенда навіть стверджує, що дивовижні, Юлійські Альпи отримали свою назву від імені імператора Юлія Цезаря, який подорожував по даній території і був вражений їхньою красою.

Після падіння Римської імперії за словенські землі починають змагання племена гунів, остготів, лангобардів, яких у другій половині ІV ст. н. е. з південних територій Словенії витісняють італіки.

У VI ст. н. е. з регіону Карпатського басейну на східно-словенські землі приходять слов’янські племена, та по країні подорожують кочові авари.

Промисловий переворот, що у другій половині ХІХ ст. у Австрії та Німеччині вступив у свою вирішальну фазу, позитивно позначився на розвитку туризму Словенії. Швидкими темпами розвивалася туристична інфраструктура. У 1849 році була відкрита залізниця, що з’єднала Відень і Любляну. Великі індустріальні компанії виникають у Крані, Трбовлі, Мариборі, Целє, Любляні. Зростає прошарок словенської буржуазії, які у змозі були витрачати кошти на подорожі. Погіршилося становище селян, між 1850 та 1910 роками більш ніж 300 тисяч (приблизно 56 % населення) словенців у пошуках кращої долі вимушені були від’їхати за кордон. У цей час здійснювалась велика кількість подорожей. В цілому словенські мандрівники багато подорожували світом, дехто в пошуках кращої долі, дехто з торговельними або військовими цілями, імена багатьох з них страчені з роками, але завдяки самобутній словенській культурі про Словенію знають у всьому світі.

Аналіз туристичного ринку Словенії

Словенія - дуже різностороння країна. Туризм почав розвиватися тут порівняно недавно. Північна частина країни привертає гірськолижників сніжними Альпійськими вершинами; річкові долини, лісові простори і прекрасні озера не залишать байдужим любителів природи; стародавні міста з середньовічними замками і церквами і невеликі села бережуть в собі історію європейської цивілізації, а міста побережжя Адріатичного моря носять дух Венеції і італійської культури.

Відпочивати на гірськолижних курортах Словенії краще з грудня по березень, оглядати визначні пам'ятки - весною і у вересні, на озерах гарна погода спостерігається з червня по вересень. В липні і серпні наголошується наплив туристів, особливо на узбережжі.

Територія узбережжя Адріатичного моря має добре розвинуту туристичну інфраструктуру, яка включає декілька десятків готелів, спортивних комплексів і суспільних пляжів, які в більшості є неприродними. На території більше 21 000 спальних місць, велика частина яких розташована в місті Піран, що приймає більше 400 000 туристів в рік. Окрім пляжного туризму, Словенське узбережжя так само славиться і діловим, оздоровчим і гральним туризмом, який цілий круглий рік. За останні декілька років природний і культурний туризм стають більш важливими. Тому розвиток туристичної діяльності на узбережжі переміщається з міста в природні частини узбережжя і в райони, розташовані углиб від прибережної смуги, створюючи нові туристичні можливості, які можуть легко перевищувати несучу місткість навколишнього середовища.

За 2004 рік Словенію відвідало 2.4 млн. туристів. Це на 2% більше, ніж за той же час 2003 року. При цьому на 7% зросло число зарубіжних гостей і на 6% зменшилося число внутрішніх туристів.

Більш всього гостей приїжджало з Італії: 322 тисячі (на 6% більше, ніж 2003 року). На другому місці німці - 249 тисяч, далі слідують австрійці - 201 тисяча. На 44% (до 78 тисяч) зросло число туристів з Великобританії. На 45% збільшилася кількість туристів з Франції.

Всього іноземці провели в Словенії за 2004 рік 4,725 млн. ночівель, на 2% більше, ніж 2003 року.

Словенія вже має розвинену мережу залізничних доріг, які з’єднують її з усіма сусідніми країнами і забезпечують пряме сполучення з найбільшим словенським портом на Адріатиці Копером (Каподістрія). Загальна довжина залізничної колії дорівнює трохи більше 1,200 км.

Місто-порт Копер має найсучасніше обладнання і термінали. Другий за значенням словенський порт розташований у місті Піран.
Діловий туризм

Словенія, та, перш за все міста Любляна, Блед та Порторож, ось вже понад два десятиліття є активно присутня на міжнародному ринку ділового туризму. Незважаючи на жорстку конкуренцію, Словенія стала привабливою країною для огранізації та проведення професійних, наукових, міжурядових та міжнародних зустрічей, а також заходів економічно-ділового характеру. Традиція організовувати конгреси в Словенії почалася з 1821 року, коли в Любляні був проведений Конгрес Святого Альянсу. Сьогодні Словенія має ряд великих і середніх сучасних конгресних центрів, які щороку приймають гостей зі всього світу.
Гральний туризм

Словенський гральний та розважальний туризм є один з найбільш привабливих видів туристичної пропозиції. Він розвинувся завдяки майже сорокарічній традиції грального туризму, який базується на комплексній пропозиції. Окрім казино у Вашому розпорядженні послуги якісних готелів, різноманітня кухня, численні можливості для відпочинку, активного проведення часу, можливість робити приємні покупки, відвідини культурних заходів, танці та розваги, покази модного одягу та конкурс «Місс краси», а також можливість проведення конгресів та ділових зустрічей. Концепція комплексного грального туризму витримана в дусі гри, невеликих пригод з метою приємного проведення часу.

_У Словенії сьогодні працює дванадцять казино та гральних розважальних центрів. Гральний туризм переважно представлений у відомих туристичних центрах та великих містах. Перше казино було відкрите майже 40 років тому в Порторожі, друге - на озері Блед. У 1984 році у місті Нова Горіца був зроблений новий поштовх у розвитку словенського грального туризму. Протягом наступних десяти років були відкриті різні нові гральні заклади в містах Рогашка Слатіна, Марібор, Ліпіца, Любляна, Кранська Гора та Оточец. Найбільшим і наймолодшим є центр розваг «Perla» компанії «HIT» в місті Нова Горіца, де в повному обсязі втілений новий діловий підхід до організації словенського грального туризму.
Готелі

Готелі категоризовані за міжнародними стандартами – від однієї до п'яти зірок. Всім готелям присвоєні категорії згідно західно-європейської системи. Щороку готелі в Словенії опубліковують свої прейскуранти, які можна отримати в словенських туристичних представництвах за кордоном, у словенських бюро подорожей та в Словенській туристичній організації. Молоді туристи можуть зупинитися в молодіжних готелях, які працюють в містах Блед, Птуй, Піран, Нова Горіца, селищі Плісковіці на Красу та в Любляні.
Приватний сектор

У всіх туристичних містах можна мешкати в приватному секторі. Через туристичне бюро або напряму, домовившись безпосередньо з господарем, можна попередню замовити помешкання. На вибір - кімнати з однією, двома або трьома зірками.


Туристичні селянські садиби

Сільські садиби, де окрім сільського господарства, власники займаються також туристичним бізнесом, знаходяться далеко від шумних міст та щоденного метушіння, в мальовничих куточках по всій Словенії. Категорія садиби позначена кількістю яблук: садиби, які пропонують просто обладнані кімнати із загальною ванною та туалетом, мають одне яблуко; а садиби, які пропонують гарно обладнані кімнати з окремим туалетом і ванною, позначені чотирьома яблуками.
Кемпінги

Словенські кемпінги – це ідеальне місце проживання для всіх тих, хто звик самостійно планувати свою відпустку, прихильників спорту та активного відпочинку, і що найважливіше, для тих, хто хоче свою відпустку провести на незайманій природі. Починаючи з 2001 року, словенські кемпінги набули статус членів організації «EFCO&HPA» (European Federation of Campingsite Organisations & Holiday Park Associations) та були обладнані згідно європейських стандартів. У великих кемпінгах є бунгало, які рекомендується замовляти заздалегідь.
РОЗДІЛ 7.Рекреаційно-туристичне районування території країни
Словенія має чотири основні туристичні райони: Центральний (Люблянський), Приморський(Середземноморський), Альпійський(Гірський), Передгірський(Маріборський).

1)Альпійський туристичний район. Розташований в північно-західній частині країни, біля верхів’я річки Сава нижче гори Тріглав, найвищої Словенської гори. Між двома річками розташований у даному туристичному районі Тріглавський Національний парк, який зберігає численний ендемічний тваринний та рослинний світ, знаходиться в регіоні високих скелястих гір.

В районі доступні для туристів численні водні види спорту, від каное до переправлення на поромі. Туристи можуть також в даному регіоні займатися екстремальними видами спорту стрибками з парашутами, польотами дельтапланами, і поїздками гірськими велосипедами. Найвищий словенський горнолижний курорт в даному регіоні на горі Канін.

В районі популярний туристичний центр Кравжська гора, привертає туристів можливостями для відновлення сил і спорту на природі (влітку це подорожі пішки, по горах, їзда на велосипеді, верхова їзда, рибалка) і зимових туристів – зимовими видами спорту. Окрім великого вибору гірськолижних трас зимні туристи можуть подорожувати на санях, собаках, конях. В районі велика кількість закладів дозвілля.

Альпійський район має декілька живописних озер. В районі розвинена туристична інфраструктура та транспортна мережа, організоване дозвіддя, зокрема курси тенісу і гольфу, казино, організовані регати, спортивний аеропорт в Лессе, в поєднанні з природними і культурними туристичними ресурсами в районі забезпечують велику кількість причин для відвідання району туристами.

2)
Центральний Любл
я
нський район. Любляна - столиця Словенії є політичним, культурним, науковим, освітнім, бізнесовим, і транспортним центром, він об'єднує особливості Словенських східних і західних, північних і південних регіонів. Місто має жваве культурне життя, створене численними театрами, музеями, і галереями, тут відбувається велика кількість культурних подій на рік, багато міжнародних фестивалів.

Любляна є важливим містом ділового туризму. На кожному кроці є затишні кафе, кондитерські, і ресторани, в яких пропонується як словенська так і закордонна кухня. Протягом візиту до Любляни, кожен турист може обрати собі відповідний засіб розміщення від дорогих апартаментів в готелі, до мотелів, або пансіонатів, зупинитись у приватних кімнатах, або молодіжному гуртожитку.

Камник — старовинне місто в 23 кілометрах від Любляни, оточений зеленими пагорбами і високими списами Камникськіх Альп. До числа тутешніх визначних туристичних пам'яток входить Камнішка Бістріця - льодовикова долина, розташована на північ від Камника, в самому серці Камникськіх Альп. Оточуючі її гори — прекрасне місце для занять альпінізмом. Туристи можуть відвідати ботанічний сад «Вовчий Потік», розташований в околицях Камника — найпопулярніший в Словенії. Гості зі всіх країн Європи щорічно приїжджають сюди, щоб помилуватися мільйонами весняних кольорів. Парк займає 80 гектарів землі, на яких виростають до 2500 видів рослин. В 1999 році арборетум «Вовчий Потік» придбав статус культурного пам'ятника.

Серед сусідніх місць, які запрошують відвідувачів в околицях Любляни, є Вінтгар, кліматичний оздоровчий відпочинок у Ракітному; печера Пекель і водоспади біля Боровниці та інші.

3)Приморський туристичний район. На південному заході територія Словенії підступає до Тріестської затоки Адріатичного моря. Тут, охоплюючи півколом італійське місто Трієст, розташувалася область Примор'я, центром якої є молоде місто Нова Горіца. Словенія має у розпорядженні всього лише кілометрів сорок звивистого адріатичного узбережжя, порізаного бухтами. Ця частина Приморської області носить назву Словенської Істрії, тут розташовані міста Копер, Ізола і Піран. Їх історичні центри зберегли типовий середземноморській характер, а до словенської мови тут домішується італійська мова. В Копрі діє єдиний словенський морський порт, а розташований на південь від Піранської затоки з містом Порторожем - найбільший курорт Словенії, дуже популярний у туристів.

В дельтовидному гирлі річки Драгонья функціонують Сечовельські соляні копальні. Сьогодні сіль видобувається лише в одній їх частині. Решта дельти більше не експлуатується, але є виключно цікавою в пізнавальному і науковому плані, оскільки є справжнім заповідником для багатьох видів флори. Абсолютно по-іншому виглядає північний берег, де обширна рівнина зміняється крутими і обривистими стінами струнянського кліфа — найвищого піщаного кліфа на адріатичному побережжі. Звідси в гарну погоду видні засніжені вершини Юлійськіх Альп.


4)Передгірський туристичний район. Передгірський туристичний район («Маріборське Похор'є») зелена особливість словенського світу, вітає туристів чудовими торф'яними озерами, обширними трав'янистими рівнинами і схилами, які взимку, стають привабливими областями для гірськолижного спорту, могутніми лісами і гігантськими деревами, район привабливий для пішохідного туризму, тут розташовані гостинні готелі туристичні центри у горах.

Тут розташоване друге за величиною місто Словенії - Марібор. Воно розкинулося по обом берегам повноводної річки Драва. Місто є важливим промисловим, економічним і культурним центром країни.

В 6 кілометрах від Марібора розташовується гірськолижний курорт Маріборське Похор'є — найпопулярніший і найбільший гірськолижний центр в Словенії. Тут же знаходиться термальний центр «Терми Марібор», куди приїжджають багато охочих поправити своє здоров'я на термальних джерелах. Щороку в Маріборі проходять змагання по гірськолижному спорту на кубок світу.

На південних схилах гірського хребта Похор'є розташовані ще два відомі курорти: Рогла і Термі Зрече, з'єднані в єдину здравницю. Відстань між ними складає 17 кілометрів. Термі Зрече - термальний лікувальний курорт з мінеральними джерелами (температура 26— 32 °З), розташований на висоті 395 метрів над рівнем моря. Це сучасний курортний центр, один з найкрупніших словенських лікувально-туристичних комплексів. Пропоновані послуги у сфері лікування і туризму доповнюються розташованою поряд кліматичною лікарнею, а також олімпійським і лижним центрами.


Висновки
В результаті проведеного дослідження ми можемо зробити наступні висновки:

Територія Словенії за площею рівна всього кільком областям в Україні, але поєднує в собі географічні й культурні особливості Середземномор'я, Альп і Центральної Європи. За кількістю дерев на одну особу країна поступається лише Фінляндії, тому тут завжди чисте повітря. Словенія має давні традиції в організації зимового відпочинку, її курорти вельми привабливі для прихильників здорового способу життя. Звичайно, своїми масштабами словенські гірськолижні центри істотно відрізняються від швейцарських, французьких або австрійських, але недоліків в досвіді і якості організації відпочинку тут немає, а ціни помітно нижче. Основні гірськолижні курорти країни: Краньська Гора, Бовец, Маріборське похор'я, Рогла і Термі Зрече, Крвавец, Церкно, Бохинь.

Влітку пляжі в Словенії приваблюють велику кількість туристів. Протяжність побережжя — всього 46 км, пляжі кам'янисті і галечні, причому в деяких місцях галька не дуже велика, багато бетонних платформ, море кристально чисте, біля готелів є насипний пісок для дітей. Готелі високих категорій мають власні пляжі, частіше всього платформи. Але в основному пляжі муніципальні, добре обладнані. На озерах пляжі трав'янисті, є піщані ділянки. Словенія – одна з найменших країн у Європі, але різноманітність її природи і багата історія роблять країну одним з найцікавіших туристичних районів Балкан. Гірськолижні курорти Юлійськіх Альп є сусідами з морським побережжям Адріатики, бальнеологічні курорти в Доленське Топліце, Рогашке, Слатіне, Струняне, Порторозе, Чатеже і ін. чергують з містами, що зберегли середньовічний колорит Любляна, Марібор, Целе і ін., а живописні гірські долини, бурхливі річки, чисті озера, фантастичні водоспади і численні печери (більше 6 тис.), багато з яких визнані всесвітнім надбанням ЮНЕСКО – справжній рай для любителів активного відпочинку.

В Словенії чотири основні туристичні райони: Альпійський, Центральний, Приморський та Передгірський. Ці райони з кожним роком приваблюють все більше туристів з усього світу.

Таким чином, можливості для активного відпочинку у Словенії практично необмежені: безліч гірськолижних курортів, рафтінг річкою Сочивші, катання на ковзанах по озером Блед, сходження крижинними водоспадами, теплі води Адріатики, національний парк «Тріглав» з його прекрасною флорою і фауною – все це дозволить вибрати будь-який вид відпочинку на смак туристів.


Список використаних джерел
1. Вулевич М.Р. Республіка Словенія: Державно-правова історія становлення незалежної слов'яно-балканської держави // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — 2004. - № 24. — C.89-94.

2. Країнознавство: Навч. посіб. Ч. 1. Культура народів слов'янських країн / Ю.М. Алексєєв, В.І. Наулко, Н.В. Руденко; Київ. славіст. ун-т. — К., 2002. — 122 с.

3. Новітня історія Центральноєвропейських та Балканських країн ХХ століття: Підруч. для вищ. навч. закл. / В.І. Яровий. — К.: Генеза, 2005. — 814 с.

4. Словения. Путеводитель с картами и мини-словарем. – М.: Авангард, 2000. - 224 с.

5. Гребенщиков О. Жемчужины Югославии: Этюды о городах /Рис. О.Гребенщикова.-М.: Мысль, 1978.-155 с.

6. Страны и народы мира: Энциклопедический справочник / В.Б. Гарин (сост.), В.В. Лисюченко (сост.). — Ростов-на-Дону : Феникс, 2001. — 608с.

7. Горнолыжные курорты Западной Европы: Австрия, Германия, Италия, Словения, Франция, Швейцария, Андорра /Ред.-сост. Калькаев А.М., Шамшадинова А.Р. – М.: Вокруг света, 2006. – 288 с.

8. Князев Ю.К. Экономический феномен Словении и его уроки. – М.: Эпикон, 2000. – 88 с.

9. www.slovenia.info

10. www.slovenia-tourism.si


ДОДАТКИ
Додаток А
Політична карта Словенії



Додаток Б
Фізико-географічна карта Словенії





Додаток В
Прапор та герб Словенії


                                                                                     




Додаток Д
Туристичне районування Словенії
Приморський район
Люблянський район
Передгірський район
Альпійський район

Размещено на http://www.allbest.ru