З переходом підрозділів в атаку командири взводів уточнюють положення противника, а при необхідності бойові завдання відділенням і порядок подолання загороджень.
Бойові машини, оснащені мінними тралами, переборюють мінне поле противника в бойовому порядку самостійно, а інші бойові машини, що не мають тралів - установленим порядком по проробленому проході. Особовий склад механізованого й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів при атаці в пішому порядку переборює мінне поле слідом за танками по їхніх коліях або по проробленому проході.
Подолання механізованим взводом загороджень і перешкод перед переднім краєм оборони противника здійснюється під прикриттям вогню артилерії, гранатометного й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів, а також при взаємодії, бойових машин піхоти і стрілецької зброї.
Механізований взвод при атаці на бойових машинах піхоти переборовши мінне поле, слідом за танками в точно встановлений час («Ч») стрімко уривається на передній край оборони противника, знищує його вогневі засоби, у першу чергу протитанкові броньовані, і, використовуючи результати вогневого ураження, швидко й неспинно наступає в глибину.
При атаці механізованого й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів у пішому порядку для спішування особового складу командири взводів подають, а командири відділень дублюють команду «Взвод, приготуватися до спішування». По цій команді бойові машини піхоти доганяють танки, особовий склад ставить зброю на запобіжник, виймає його з бійниць і підготовляється до спішування.
З виходом взводу на рубіж спішування по команді командира взводу «Взвод - до машин» механіки-водії (водії) зменшують швидкість руху машин або, використовуючи наявні вкриття, роблять коротку зупинку. Відділення по команді своїх командирів «До машини» швидко вискакують із машин, а по команді «Відділення, на такий-то предмет - до бою, уперед» розгортаються в ланцюг і, ведучи інтенсивний вогонь на ходу, прискореним кроком або бігцем продовжують рух до переднього краю.
Особовий склад, подолавши мінне поле й ведучи вогонь на ходу, стрімко наближається до противника, закидає його гранатами й у точно встановлений час («Ч») з криком «ура» слідом за танками уривається на передній край оборони, знищує противника вогнем в упор і неспинно продовжує атаку в зазначеному напрямку.
Бойові машини піхоти, переборовши мінне поле по проходах, доганяють свої підрозділи, вогнем своєї зброї підтримують їхню атаку, діючи за ланцюгом свого підрозділу, а іноді й безпосередньо в ланцюзі.
Додані взводу вогнеметчики, наступаючи в бойових порядках взводу, знищують противника в траншеях, ходах повідомлення й інших фортифікаційних спорудженнях.
При атаці в пішому порядку розрахунки кулеметів, діючи в бойових порядках механізованих підрозділів, вогнем на ходу, з коротких зупинок і з місця знищують живу силу, вогневі засоби й низько літаючі цілі противника. Вогневі позиції відділенням для ведення вогню із зупинок вказуються командиром кулеметного взводу або вибираються кулеметниками самостійно. Переміщення кулеметного (протитанково-кулеметного) взводу, що діє в пішому порядку, здійснюється по відділеннях прискореним кроком, бігцем або перебіжками залежно від характеру місцевості й вогню противника, як правило, при взаємній вогневій підтримці, у тому числі й вогнем бойових машин піхоти.
При діях особового складу в пішому порядку командири механізованого й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів спішуються й просуваються за ланцюгом взводу на віддалі до 50 м у тому місці, звідки зручніше спостерігати за діями взводу й керувати ним. Керування вогнем і рухом бойових машин піхоти командир взводу здійснює через свого заступника.
У ході наступу командир взводу веде спостереження, ставить завдання відділенням і бойовим машинам піхоти, а також доданим вогневим засобам на знищення й придушення противника. Командир механізованого взводу, крім того, указує танкам цілі, що перешкоджають просуванню особового складу.
Опорний пункт, у якому противник чинить опір, взвод обходить і атакує його у фланг або в тил. Для маневру використаються складки місцевості, проміжки в бойових порядках або відкриті фланги противника, а для маскування можуть застосовуватися дими й аерозолі. При неможливості обходу опорного пункту противника командир взводу зосереджує вогонь взводу по цілям, що перешкоджають просуванню, і рішучою атакою із фронту завершує його знищення.
У міру ослаблення опору противника механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи, що наступають у пішому порядку, по команді (сигналу) старшого командира роблять посадку в машини. Для цього бойові машини піхоти по команді командирів взводів доганяють свої відділення, сповільнюють рух або роблять коротку зупинку. Особовий склад по команді командирів відділень «До машини» бігцем висуваються до своїх бойових машин піхоти, ставлять зброю на запобіжник, потім по команді «По місцях» швидко роблять посадку й готуються до ведення вогню з ходу. Навідники-оператори бойових машин піхоти під час посадки особового складу спостерігають за противником і знищують виявлені цілі. Діючи на бойових машинах піхоти, а іноді десантом на танках, взвод продовжує виконувати завдання. Успішне просування хоча б одного відділення або сусідів командир взводу негайно використає для розвитку успіху.
Виявивши засоби ядерного, хімічного нападу або установки протитанкових керованих ракет, взвод, уміло використовуючи сховані підступи, стрімко виходить до цих засобів, рішучою атакою знищує живу силу противника й виводить із ладу установки (засоби, міномети).
Загородження й перешкоди, що зустрілися в глибині оборони противника, взвод обходить переборює по проробленому проході. Пророблення проходу інженерно-саперним підрозділом прикривається вогнем взводу.
На важкодоступних ділянках місцевості механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи при наступі в пішому порядку обганяють танки й наступають під прикриттям їхнього вогню й вогню бойових машин піхоти. У міру подолання цих ділянок танки знову виходять уперед, а взводи продовжують наступати за ними.
Противника, що контратакує, взвод знищує у взаємодії з іншими підрозділами стрімкою атакою або за вказівкою командира роти спочатку вражає противника вогнем з вигідного рубежу, при цьому танки й бойові машини піхоти займають вогневі позиції за найближчими укриттями, а особовий склад механізованого взводу спішується й займає вигідні позиції,
 як правило, поперед них. Потім взвод атакою завершує його знищення.
Взвод, який не був контратакований, прискорює своє просування з метою виходу у фланг і тил противникові, що контратакує.
Виявивши відхід противника, командир взводу доповідає про це командирові роти й негайно переходить до переслідування.
При переслідуванні взвод, уміло використовуючи складки місцевості й інші її властивості, що маскують, виходить на шляхи відходу противника, сковує його дії й рішучою атакою наносить йому поразку.
Механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи переслідують противника звичайно на бойових машинах піхоти або десантом на танках.
Механізований взвод, що становить резерв батальйону, просувається за наступаючими підрозділами на віддалі, зазначеній командиром батальйону, у готовності до розвитку наступу, знищенню противника, що залишився в тилу наступаючих підрозділів, або до виконання інших завдань.
Одержавши завдання, командир механізованого взводу на ходу ставить завдання відділенням. При цьому він указує на місцевості положення противника й місця розташування його вогневих засобів, рубіж уведення в бій, об'єкт атаки й напрямок подальшого наступ. Взвод при підході до зазначеного рубежу розгортається в бойовий порядок і стрімко атакує противника.
При атаці на бойових машинах піхоти посадка в них особового складу механізованого й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів здійснюється під час вогневої підготовки атаки у вихідному положенні для наступ. Бойові машини піхоти по команді (сигналу) командира взводу виходять із окопів, потай підходять до своїх відділень, використовуючи складки місцевості, і роблять зупинку. Особовий склад по командах командира взводу «Взвод - до машин», «По місцях» швидко робить посадку в машини й готується для ведення вогню з ходу.
При атаці в пішому порядку з підходом танків до вихідного положення для наступ командир взводу подає команду «Приготуватися до атаки», а після їхнього проходження - «Взвод, в атаку - уперед», по якій особовий склад вискакує із траншеї (окопів) і прискореним кроком або бігцем слідом за танками атакує противника.
Атаку переднього краю оборони противника й розвиток наступу в глибині танковий, механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи здійснюють у такому ж порядку, як і при наступі з ходу.
Водні перешкоди взвод, як правило, форсує з ходу. Командир взводу при висуванні до водної перешкоди вказує відділенням місце переправи, порядок ведення вогню під час форсування й завдання на протилежному березі.
Підготовка бойових машин піхоти до форсування робиться при підході до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертається на щільність закриття люків, бійниць, дверей, на справність водовідкачуючих насосів, на наявність і щільність закриття водозливних пробок. Особовий склад взводу, що перебуває в машинах, надягає рятувальні жилети.
Механізований взвод з виходом до водної перешкоди за підтримкою вогнем танків і артилерії, не затримуючись, форсують її на бойових машинах піхоти, переправно-десантних засобах або по захопленій переправі. Противника, що робить опір, взводи знищують вогнем всіх засобів на плаву. З виходом на протилежний берег вони неспинно розвивають наступ в зазначеному напрямку.
Механізований взвод, призначений у передову групу від батальйону, що діє в тактичному повітряному десанті, звичайно одержує завдання захопити площадку приземлення й забезпечити висадження десанту.
Взвод, виділений у передову групу, звичайно підсилюється стрільцями-зенітниками, саперами й хіміками-розвідниками.
Командир взводу, призначеного в передову групу, при з'ясуванні отриманого завдання й оцінці обстановки повинен зрозуміти, де перебуває й що робить противник, до якого часу захопити площадку приземлення, що робити після виконання завдання; вивчити по карті маршрут прольоту й місцевість у районі висадження; визначити завдання відділенням, доданим засобам і порядок дій.
Бойовий наказ командир взводу віддає перед десантуванням на макеті місцевості або по карті.
У бойовому наказі командир взводу вказує:
- склад, положення, характер дій противника в смузі прольоту й у районі площадки приземлення;
- об'єкт атаки й характер подальших дій;
- завдання відділенням;
- час готовності до посадки у вертольоти і їхні бортові номери;
- своє місце й заступника.
Після віддачі бойового наказу командир взводу вказує порядок спостереження й ведення вогню зі стрілецької зброї в польоті, послідовність висадження особового складу з вертольотів, порядок знищення й придушення противника на площадці приземлення, сигнали оповіщення, керування й взаємодії, порядок дій по них і розпізнавання своїх літаків і вертольотів.
Передова група вступає в бій з повітря. З підходом вертольотів до площадки приземлення противник на ній знищується й придушується вогнем бортового озброєння й стрілецької зброї взводу, після чого робиться висадження. Разом із взводом, як правило, висаджуються підрозділи, призначені для ведення розвідки.
Взвод швидко залишає вертольоти, знищує противника на площадці приземлення, командир взводу уточнює обстановку й завдання відділенням. Передова група на ходу розгортається в бойовий порядок, стрімко висувається на вигідний рубіж, звичайно за кордоном площадки приземлення, займає позицію для ведення вогню й готується до відбиття атак противника. На танконебезпечному напрямку звичайно встановлюються мінно-вибухові загородження. При висуванні противника до площадки приземлення взвод вогнем всіх засобів наносить йому поразки й забезпечує висадження тактичного повітряного десанту.
При прориві укріпленого району механізований взвод може діяти в складі штурмової групи для блокування й знищення противника в довгострокових вогневих й інших важливих спорудженнях.
Склад штурмової групи визначається виходячи з характеру довгострокових вогневих споруджень. До неї крім механізованого підрозділу можуть включатися танки, снаряди, переважно самохідні, установки протитанкових керованих ракет, гранатомети, кулемети, вогнемети й інші вогневі засоби, а також інженерно-саперний підрозділ з підривними зарядами.
Штурмовій групі вказуються об'єкт атаки й напрямок подальшого наступу.
Об'єктом атаки штурмової групи може бути довгострокове вогневе або інше важливе спорудження на напрямку наступу.
Штурмова група забезпечується збільшеним запасом боєприпасів, особливо ручними й протитанковими гранатами, підривними зарядами, димовими й запальними засобами.
Організувати наступ, командир штурмової групи при наявності часу проводить підготовку групи на місцевості, обладнаної макетами й загородженнями по типу довгострокового вогневого спорудження противника. При цьому спрацьовуються прийоми блокування й знищення противника в довгострокових вогневих спорудженнях, питання взаємодії усередині штурмової групи й із сусідніми підрозділами.
Штурмова група, призначена для блокування й знищення довгострокового вогневого спорудження, розташованого на передньому краї оборони противника, займає вихідне положення під час вогневої підготовки атаки в безпосередній близькості від цього спорудження. Рух в атаку штурмова група починає одночасно із загальною атакою. Штурмова група звичайно ділиться на підгрупи: вогневу, розгородження (підриву) і захоплення.
Танки, знаряддя, міномети й установки протитанкових керованих ракет, що становлять вогневу підгрупу, ведуть вогонь по амбразурах вогневого спорудження, що атакує довгострокового, і по вогневих засобах, що прикриває його.
Танки з навісним устаткуванням і інженерно-саперний підрозділ, що становлять підгрупу розгородження (підриву), висуваються до загороджень, що прикривають довгострокове вогневе спорудження, і проробляють у них проходи.
Інший особовий склад штурмової групи, що становить підгрупу захоплення, по пророблених проходах спрямовується до спорудження й атакує його. При цьому кулеметники й автоматники знищують перископи, заклинюють бронебашті, закривають амбразури мішками із землею або підручними засобами й займають позиції навколо довгострокового вогневого спорудження в готовності до знищення противника у випадку його виходу зі спорудження; гранатометники руйнують спорудження. Вогнева підгрупа забороняє підхід противника із глибини, а підгрупа розгородження (підриву) закладає підривні заряди й по сигналі командира штурмової групи підриває довгострокове вогневе спорудження.
Підготовка до наступу вночі проводиться у світлий час доби. Командир взводу, крім загальних питань, що передбачають при підготовці наступу у звичайних умовах, указує: видимі в темний час доби орієнтири; азимут напрямку наступу взводу й направляюче відділення, порядок позначення відділень, освітлення місцевості, використання приладів нічного бачення й підготовки зброї взводу для стрільби вночі; сигнали розпізнавання й заходи щодо захисту особового складу від світлового випромінювання, а також організує забезпечення відділень освітлювальними й сигнальними засобами, що трасують снарядами й кулями.
Для захисту від світлового випромінювання ядерних вибухів використаються захисні властивості бойової техніки, особовий склад веде бій у спеціальних захисних окулярах. Крім того, оптичні прилади, прилади нічного бачення й скло кабін підготовляються для ослаблення впливу світлового імпульсу.
У ході наступу вночі особлива увага приділяється веденню розвідки, витримуванню напрямку й своєчасному позначенню свого положення.
Механізований взвод уночі наступає звичайно в пішому порядку. При цьому танки й бойові машини піхоти діють у ланцюзі механізованих підрозділів.
Засоби освітлення застосовуються так, щоб не освітлювати свої бойові порядки.
Наступ в особливих умовах.
У місті взвод наступає звичайно уздовж вулиці по одній або по обох її сторонах. Взаємна підтримка досягається веденням вогню по будинках, розташованим на протилежній стороні вулиці.
Механізований взвод і додані йому гранатомети, кулемети й вогнемети знищують противника вогнем і гранатами, у першу чергу в підвалах і нижніх поверхах будинків. Танки, як правило, діють у ланцюзі механізованого взводу або за ланцюгом і знищують своїм вогнем противника в підвалах, нижніх поверхах будинків і інших укриттях, забезпечуючи просування особового складу механізованих підрозділів. Бойові машини піхоти діють за танками просуванням від укриття до укриття й вогнем своєї зброї знищують противника, що перешкоджає просуванню особового складу.
Гранатометні, протитанкові й кулеметні відділення й розрахунки наступають звичайно від одного укриття до іншому й своїм вогнем підтримують наступ механізованих і танкових підрозділів. Вогневі позиції перед атакою вони займають, як правило, у сусідніх з атакуючим об’єктом будинках. Для зміни вогневих позицій використовуються сховані підступи, а також проломи в стінах будинків.
При організації наступу в місті командир взводу ретельно вивчає характер оборони противника в атакує об’єкт, систему вогню й можливість ведення флангового вогню із сусідніх будинків, найбільш зручні підступи до об'єкта й наявність загороджень.
Перед атакою бойові машини піхоти, танки, знаряддя й установки протитанкових керованих ракет вогнем прямим наведенням знищують противника в що атакує в сусідніх будинках. Одночасно особовий склад механізованого взводу, додані йому кулеметники ведуть вогонь по вікнах, дверях і амбразурах і, використовуючи проломи в стінах, підземні комунікації, ходи повідомлення й інші сховані підступи, висуваються до об'єкта.
У міру наближення механізованого взводу до атакуючого об’єкта, вогонь танків, знарядь і інших вогневих засобів переноситься по верхніх поверхах і горищам. Діючи сміло й зухвало, відділення під прикриттям вогню всіх засобів, димів і аерозолів вриваються в будинок і, переходячи з поверху на поверх по сходах або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищують противника вогнем в упор з автоматів, кулеметів і гранатами. Противник, що веде вогонь із вікон і з дахів будинків, знищується снайперами й спеціально призначеними кулеметниками й автоматниками. Додані взводу сапери в цей час проробляють проходи в стінах і міжповерхових перекриттях, а при необхідності розміновують захоплений будинок.
Захопивши будинок і очистивши його від противника, взвод атакує наступний об'єкт.
Для захоплення підготовлених до оборони особливо міцних будинків і споруджень механізований взвод, а іноді й відділення можуть діяти в складі штурмової групи. До складу штурмової групи крім механізованого підрозділу можуть включатися танки, знаряддя, переважно самохідні, міномети, установки протитанкових керованих ракет, гранатомети, кулемети, вогнемети й інші вогневі засоби, а також інженерно-саперний підрозділ з підривними зарядами. Штурмовій групі видаються збільшена кількість боєприпасів, особливо ручних і протитанкових гранат, димових, запальних і сигнальних засобів, а також пристосування для штурму будинків і подолання перешкод.
Сильно укріплені будинки блокуються, а потім підриваються.
У горах на важкодоступних ділянках місцевості механізований взвод може діяти самостійно, у відриві від роти, а відділення, як правило, - у складі взводу. Механізований взвод звичайно діє в пішому порядку.
Танковий взвод наступає, як правило, на танкодоступній місцевості. Він може надаватися мотострілковій роті й атакувати противника в ланцюзі або за ланцюгом по доступних напрямках. Важкодоступні ділянки взвод переборює після захоплення їхніми механізованими підрозділами, дії яких він підтримує вогнем.
При організації наступу в горах командир взводу крім загальних питань, що передбачають при підготовці наступ у звичайних умовах, ретельно вивчає систему вогню противника на всіх ярусах, звертаючи увагу на вогневі засоби, що ведуть фланговий вогонь; вибирає сховані підступи для наступ й напрямку для маневру відділень, визначає, якими вогневими засобами й звідки вигідно вражати противника; місця можливих завалів, обвалів, каменепадів, зсувів, наявність і характер природних перешкод і порядок їхнього подолання.
У ході наступу підсилюється спостереження, особлива увага звертається на своєчасне придушення вогневих засобів противника, що веде фланговий вогонь, на виявлення й знищення засідок, а також на використання кулеметів і снайперської гвинтівки.
При атаці висоти з багатоярусним розташуванням противника його вогневі засоби й жива сила придушуються одночасно на всіх ярусах. Під час атаки першого ярусу частина вогневих засобів взводу веде вогонь по противнику на наступних ярусах і по його вогневих засобах, що веде фланговий вогонь. Бойові машини піхоти, танки переміщаються по доступній для них місцевості й підтримують взвод вогнем.
У лісі взвод наступає, як правило, уздовж дороги, просіки або по зазначеному азимуті.
При організації наступ в лісі командир взводу крім загальних питань, що передбачають при підготовці наступ у звичайних умовах, повідомляє командирам відділень азимут напрямку наступу, установлює порядок подолання лісових завалів і знищення противника, що веде вогонь із дерев.
Механізований взвод діє звичайно в пішому порядку, інтервали між відділеннями скорочуються. Командир взводу просувається в ланцюзі напрямного відділення.
Танковий взвод може надаватися мотострілковій роті.
Танки діють на доступній для них місцевості звичайно в ланцюзі механізованих взводів або за ланцюгом і підтримують їхню атаку своїм вогнем. Особовий склад механізованих підрозділів указує танкам цілі, знищує протитанкові засоби противника й забезпечує просування танків. Бойові машини піхоти у цьому випадку наступають за танками й вогнем своєї зброї знищують цілі противника, що перешкоджають просуванню особового складу й танків.
У ході наступу у взводі ведеться кругове спостереження, при цьому особлива увага звертається на виявлення й знищення протитанкових засобів. Противник, що веде вогонь із дерев, знищується снайпером і спеціально призначеними кулеметниками й автоматниками. Для безпосередньої охорони командир взводу висилає дозорних.
Лісові завали й інші загородження взвод, як правило, обходить, а при неможливості обходу переборює по проробленому проході.
У пустелі взвод (відділення, танк) широко використовує проміжки й відкриті фланги в обороні противника для стрімкого просування в глибину й рішучу атаку опорних пунктів з тилу.
Організовуючи наступ в пустелі, командир взводу крім загальних питань, що передбачають при підготовці наступу у звичайних умовах, вказує відділенням азимут напрямку наступу, порядок позначення напрямку наступу (маршруту), призначає для ведення вогню по літаках, вертольотам і іншим повітряних цілях противника кілька чергових кулеметів, вживає заходів по підготовці бойової техніки до захисту під час піщаних бур і фарбуванню її під тло навколишньої місцевості, захисту особового складу при різких змінах метеорологічних умов, попередженню теплових ударів, забезпеченню особового складу запасом води й здійснює контроль за її витратою.
У ході наступу командир взводу особливу увагу приділяє дотримуванню напрямку.
У північних районах і взимку при глибокому сніжному покриві особовий склад механізованого взводу наступає звичайно на лижах. Спішування особового складу й постановка на лижі при наступі з ходу робиться, як правило, на більшому, ніж у звичайних умовах, віддаленні від противника.
Бойові машини піхоти діють за танками й вогнем своєї зброї знищують цілі противника, що перешкоджають просуванню особового складу й танків. На важкодоступних напрямках вони просуваються, як правило, по дорогах, підтримуючи взвод вогнем.
Танковий взвод (танк) при глибокому сніжному покриві наступає звичайно в ланцюзі механізованих підрозділів або за ланцюгом, важко прохідні ділянки переборює з використанням навісного встаткування.
При організації наступу особливу увагу командир взводу звертає на підготовку озброєння, бойової техніки й засобів індивідуального захисту до застосування в умовах низьких температур і на попередження переохолодження й обмороження особового складу, вживає заходів до забезпечення машин засобами підвищення прохідності. Підрозділи забезпечуються маскувальними, халатами, а бойова техніка фарбується в білі кольори.
Під час бою в глибині оборони противника для здійснення обходів і атаки противника у фланги тил командир механізованого взводу повинен широко застосовувати дії відділень на лижах.
4. Механізований взвод на БМП в обороні
Оборона - вид бою. Вона має на меті зірвати або відбити наступ (удар) переважаючих сил противника й нанести йому значні втрати, удержати важливі райони (рубежі, об'єкти) місцевості й тим самим створити сприятливі умови для переходу в рішучий наступ.
Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, при відсутності безпосереднього зіткнення із противником і в умовах зіткнення з ним.
Оборона повинна бути стійкою й активною, здатною відбити удари противника із застосуванням всіх видів зброї.
Стійкість і активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю й завзятістю військ, що обороняються, при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; мистецьки організованою обороною й системою вогню; швидким знищенням противника, що вклинився в оборону; умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерним устаткуванням і ретельним маскуванням; виконанням заходів щодо захисту від запальної зброї; підготовкою особистого складу до ведення бою на зараженій місцевості протягом тривалого часу, чіткою взаємодією, всебічним забезпеченням бою й умілим керуванням підрозділами.
В обороні кожний солдат, вміло використовуючий свою зброю, фортифікаційні спорудження й вигідні умови місцевості, може знищити велику кількість солдатів противника, а також успішно вести боротьбу з його наступаючими танками й іншими броньованими машинами.
Взвод не має права залишати займаний опорний пункт (позицію) і відходити без наказу командира роти (взводу).
При переході взводу до оборони насамперед повинні бути організовані спостереження й система вогню перед фронтом і на флангах.
Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, підготовлені перед переднім краєм оборони; зони протитанкового вогню бойових машин піхоти і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти на загрожуючому напрямку.
Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей всіх видів зброї взводу й доданих йому вогневих засобів, на тісній їхній взаємодії й у сполученні з інженерними загородженнями й природними перешкодами. Вона повинна забезпечити поразку противника, насамперед його танків і інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами й у глибині оборони, можливість ведення дійсного фронтального, флангового й перехресного вогню.
При організації системи вогню механізованому взводу й відділенню вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, - одна - дві ділянки зосередженого вогню.
Гранатометному й кулеметному (протитанково-кулеметному) взводам вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, - основний напрямок стрільби й рубежі загороджувального вогню.
Бойовим машинам піхоти, танкам, знаряддям, установкам протитанкових керованих ракет, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні й запасні вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їхнього дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється в смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.
Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, знаряддями й іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.
Механізований взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість і її інженерне устаткування, а також загородження, здатний нанести наступаючому противникові більші втрати й удержати займані позиції. Він обороняється, як правило, у складі роти, може перебувати в резерві батальйону, а також призначатися в бойову охорону або в засідку.
Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронті й до 300 м у глибину.
Опорний пункт механізованого взводу складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти і доданих вогневих засобів.
Бойові машини піхоти в опорному пункті взводу розташовуються по фронті й у глибину з інтервалами до 200м. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних скатах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалися спостереження за - противником і ведення вогню на граничну дальність прямим наведенням зі знарядь, кулеметів і протитанкових керованих ракет, взаємна вогнева підтримка й можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, таємне розташування вогневих засобів і маскування.
Додані механізованому взводу кулеметне (протитанкове) відділення й відділення вогнеметів можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатомете відділення- у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу.
В опорному пункті взводу й на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби й танки, не підпорядковані командирові взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів, їхніх командирів і підтримувати з ними взаємодію.
Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень - до 50 м. Вони повинні перебувати під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.
Гранатометний взвод в обороні діє звичайно в повному складі або по відділеннях, займаючи вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів) або на їхніх флангах. Вогневі позиції по фронті можуть бути: для взводу - до 100 м, для відділення - до 20 м, інтервали між відділеннями-10-20 м.
Кулеметний (протитанково-кулеметний) взвод діє по відділеннях, займаючи вогневі позиції в опорних пунктах механізованих взводів, у проміжках між ними або на флангах.
Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, командир взводу повинен швидко поставити завдання відділенням на заняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті, організувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу, взаємодію й систему вогню, бойове забезпечення, керування, захист від запальної зброї й інженерне встаткування опорного пункту. Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.
При переході до оборони поза зіткненням із противником командир взводу виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, таємно розташовує його, організує спостереження й безпосередню охорону. Після цього він разом з командирами відділень і доданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію й систему вогню, бойове забезпечення, керування й захист від запальної зброї. Потім командир взводу організує заняття опорного пункту, створює бойовий порядок і систему вогню, організує спостереження й інженерне встаткування опорного пункту.
У ході рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість, указує командирам відділень орієнтири й уточнює: положення, склад і найбільш ймовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку й напрямки дій його бойових вертольотів; накреслення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу й сусідів; позиції відділень (вогневі позиції танків)  і доданих вогневих засобів; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні й запасні вогневі позиції, основні й додаткові сектори обстрілу бойових машин піхоти, а також доданих вогневих засобів і засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків; порядок і строки інженерного встаткування опорного пункту й позицій відділень (вогневих позицій), місця й характер інженерних загороджень, що влаштовують перед фронтом оборони взводу й на флангах, і порядок прикриття їхнім вогнем; місце командно-спостережного пункту.
При постановці завдань відділенням командир взводу в бойовому наказі вказує:
- завдання відділенням, їхньої позиції, смуги вогню й додаткові сектори обстрілу; основні й запасні вогневі позиції бойових машин піхоти, їх основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу й місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; завдання доданим вогневим засобам, їх основні й запасні вогневі позиції, основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання снайперові, основні й запасну вогневі позиції, порядок спостереження й ведення вогню; завдання стрільцеві-санітарові й порядок надання медичної допомоги пораненим; якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами й фланги;