Курсовая Чуднівська філія Лікьоро-горілчаний завод

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 22.11.2024

Вступ

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом – без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва.

Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.
В Житомирській області існує ряд екологічних проблем:

• проблема поводження з побутовими відходами, звалища яких у переважній більшості населених пунктів області потребують приведення до безпечного екологічного стану;

• проблема зберігання, утилізації та знешкодження токсичних відходів. Серед особливо небезпечних – непридатні для застосування отрутохімікати та пестициди, нафтовідходи, ртуть;

• проблема забруднення водних ресурсів, причиною якого є скиди неочищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо до водних об’єктів та через системи каналізації;

• охорона земельних ресурсів від деградаційних процесів;

• ліквідація радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції. 9 районів і місто Коростень (9,8 тис. кв. км) знаходяться у зоні радіаційного забруднення.

Основними забруднювачами атмосферного повітря області є підприємства міст Житомира, Бердичева та Коростеня, загальний внесок яких у забруднення складає відповідно 20%, 12,9% та 7,6%.

За останні п’ять років спостерігається перевага викидів пересувних джерел над викидами від стаціонарних, що в першу чергу пов’язано з проведенням газифікації міста та зростанням кількості індивідуальних автотранспортних засобів.

Щоб зменшити надходження забруднюючих речовин у повітря, треба, насамперед, виконувати природоохоронні заходи задля досягнення технологічних гранично допустимих викидів та посилювати контроль за токсичністю відпрацьованих газів автомобільних двигунів.

Охорона природи, збереження довкілля, раціональне використання і відтворення природних ресурсів – невід’ємна частина суспільних відносин в усіх країнах світу, зокрема в Україні. Природа і її ресурси є основою життя і розвитку людського суспільства. Тому дуже важлиивм є збереження природи і велика є роль екологічних відносин в суспільстві.

       Охорона довкілля – досить багатогранна і складна проблема, у розв’язанні якої беруть участь працівники практично усіх галузей виробництва, так як навколишнє природне середовище є місцем проживання людини і джерелом забезпечення матеріальних, культурно – естетичних і інших потреб.

       Внаслідок збільшення використання природних ресурсів у господарському обігу все гостріше постає проблема їх раціонального використання, збереження і відтворення. Від правильного розв’язання цієї проблеми залежить розвиток економіки. Підвищення матеріального добробуту, оздоровлення умов праці і відпочинку населення.

         Охорона природи – обґрунтована система заходів, націлених на збереження і оздоровлення природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

         У розв’язанні цих проблем важливу роль відіграє статистична інформація. Діюча система її показників дає можливість здійснювати її еколого – економічні дослідження щодо надходження шкідливих речовин у повітря від стаціонарних та пересувних джерел забруднення, контроль за виконанням заходів щодо охорони повітряного басейну, механізму природокористування, екологічних зборів за забруднення повітря. Адже атмосферне повітря є одним з   головних джерел життя на Землі. Повітря використовується і в багатьох виробничих процесах, оскільки є окислювачем при горінні. Атмосфера являє собою також найважливіший природний ресурс, широко використовуваний для виробництва ряду хімічних сполук, необхідний для господарської діяльності людини. Вона є не лише носієм тепла та вологи, через неї відбуваються також фотосинтез і обмін енергії – головні процеси біосфери.

В результаті антропогенної діяльності відбувається забруднення атмосфери, що призводить до зміни хімічного складу атмосферного повітря.

В повітряний простір України щороку надходить більше 15 млн.тон забруднюючих речовин. Основні викиди дають металургійні підприємства (33%), енергетика (30%), вугільна промисловість (10%) та хімічна промисловість (7%). Тому дуже важливим є дотримання екологічних вимог при експлуатації підприємств, споруд та при інших видах діяльності. Ці вимоги можна реалізувати на підставі впровадження та більш ефективного використання природоохоронних заходів, серед котрих певне місце посідають заходи щодо попередження забруднення атмосфери, оскільки будь-яке порушення чистоти атмосферного повітря обов’язково впливає на стан води та землі.

Промислові викиди в атмосферу несприятливо впливають перш за все на людину та на навколишнє природне середовище, а найбільш важкі форми прояву спостерігаються на промислових майданчиках та прилеглих до них територіях. Саме тут виникають найбільш високі концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі, котрі перевищують гранично допустимі концентрації в два – п’ять, а нерідко і в більше разів, і саме на цих територіях акумулюється їхня основна маса грунтом та поверхнею водоймищ. У зв’язку з цим особливо гострою є проблема запобігання забруднення атмосфери міст, де зосереджена більша частина населення та промисловості.

       Метою даної роботи є визначення питомої ваги Чуднівського спиртового заводу в забрудненні атмосфери, виявити та вивчити компонентний склад забруднювачів та джерел надходження.

Об’єкт дослідження : Чуднівська філія ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод” .

         Предметом дослідження є вплив шкідливих речовин на атмосферу та моніторинг Житомирського лікеро-горілчаного заводу.

         Основні завдання :

-         визначити основні причини забруднення данним підприємством

-         розглянути основні джерела забруднення повітряного басейну підприємством;

-         визначити основні проблеми очистки атмосферних викидів підприємством;

-         проаналізувати компонентний склад забруднювачів на підприємстві.

         Сучасні екологічні проблеми викликають занепокоєння і всебічне вивчення та наукове обґрунтування не лише у вчених – фахівців та широких кіл громадськості. Вони все більше стають предметом внутрішньої та зовнішньої політики української держави. Адже вирішувати дедалі складні завдання розбудови національної економіки не можливо без врахування екологічної ситуації, об’єктивних законів нерозривності взаємозв’язку суспільства та природи, яка була і залишається єдиним джерелом існування людини.




Розділ 1. Стан вивчення проблеми

Атмосферне повітря є найважливішим і найнеобхіднішим компонентом навколишнього природного середовища. Воно, як невичерпний природний ресурс, необхідний для життя людей, тварин, рослин, більшості мікроорганізмів і, навіть, підводних мешканців. Водночас, кисень, що входить до складу атмосфери, є не тільки головним фактором життя, а й невід'ємним компонентом при згоранні палива у різноманітних технологічних установках і двигунах внутрішнього згорання.

Серйозну загрозу для людства становить забруднення атмосфери, що прогресує. Під забрудненням атмосфери розуміють наявність в ній одного чи більше інгредієнтів чи їх комбінацій в таких кількостях і на протязі такого часу, що вони можуть нанести таку шкоду здоров’ю чи добробуту людини, чи занадто вплинути на устрій життя, яке склалося.

Віднесення тих чи інших речовин до числа забруднювачів визначається не тільки їх природою, але й кількісним вмістом в атмосфері. Слід розрізняти природні й антропогенні джерела забруднення атмосфери. До природних джерел можна віднести такі явища, як виверження вулканів, пилові бурі, лісові пожежі і т.п. Їх вплив на стан атмосфери може бути дуже значимим. Наприклад, при виверженні вулканів в атмосферу інколи випадає більше вуглекислого газу ніж від всіх антропогенних джерел на Землі за рік, а вулканічний попіл може викидатись в таких кількостях, що розповсюджуючись в глобальному масштабі, він суттєво впливає і на клімат.

Географія, періодичність і масштаби відповідних явищ природи, загалом, достатньо стабільні, і процеси самоочистки, які відбуваються в атмосфері (розсіювання, окислення, осадження шкідливих сумішей, їх поглинання грунтом, океанами) забезпечує стійкість середовища існування.

Об’єми антропогенних забруднювачів невпинно зростають. Це пов’язано, в першу чергу, з ростом енергозабезпеченності людства. Через недоліки процесів згорання різних видів палива вони супроводжуються різким збільшенням викиду в атмосферу шкідливих речовин. При спалюванні паливних копалин в атмосферу попадає приблизно 5 млрд. т вуглекислого газу в рік.

Особливістю антропогенних забруднювачів атмосфери є їх локалізація в порівняно невеликих географічних районах – містах, і інших промислових центрах. Швидкість накопичення шкідливих речовин в атмосфері в ряді випадків набагато перевищує можливості самоочищення атмосфери.

З іншого боку, об’єми викидів в атмосферу шкідливих речовин, обумовлені виробничою діяльністю людини, не дивлячись на їх локальний характер, в наш час досягли таких розмірів, що вони можуть порушити екологічну рівновагу і в масштабах всієї планети. Високий вміст сірчаної кислоти в дощах пов’язано з спалюванням високо сірчистого вугілля і мазуту на електростанціях.

Процеси горіння – не тільки основне джерело шкідливих речовин, що забруднюють атмосферу в глобальному масштабі; вони призводять також до деякого зменшення вмісту в ній кисню. В зв’язку з цим в літературі висловлювались думки, що перед людством може встати проблема так званого кисневого голодування. Слід вважати, що це припущення не обгрунтоване, оскільки відомо, що зменшення вмісту кисню в повітрі до 16% людиною переноситься легко, а спалювання палива може понизити цей вміст лише на десяті долі відсотка. Дещо складніше проблема – збільшення вмісту в атмосфері вуглекислого газу і парів води. Встановлено, що на даний час в атмосфері вміст вуглекислого газу порівняно невеликий і його питома вага сягає 0,036%. Проте , внаслідок вирубування лісів та збільшення обсягів згорання палива, його концентрація в повітрі зросла упродовж останніх 25 років на 8,9%, а за 100 років – на 20%. Тільки за останні кілька років у світі спалюється в середньому по 10млрд. т палива на рік і викидається 22 млрд. т вуглекислого газу. Загальний же обсяг CO₂, що надходить в атмосферу , становить 5-10¹⁵ г на рік. В атмосфері лишається половина цієї кількості, 30% розчиняється у водах Світового океану, 20% засвоюється біотою Землі. Це може призвести до коливання прозорості атмосфери і підвищення її температури на 0,4-0,6°C, що у перспективі призведе до потепління клімату.          Виробництво тепла людством становить у середньому 0,006% від загальної його кількості. Такий показник може стати причиною підвищення середньої температури лише на 0,01°C. У перспективі, навіть зі збільшенням виробництва енергії у світі в 10-20 разів, температура підвищиться на   0,2-0,3 °C. Проте в центральних містах надходження антропогенного тепла у декілька разів перевищує кількість енергії, яку вони дістають від Сонця. Навіть у великих містах це надходження становить від 10 до 100%.

Основними забруднювачами атмосфери в нашій країні є теплоенергетичні установки, що використовують тверде паливо (більш половини сумарних викидів сірчистого газу, оксидів азоту) і підприємства чорної металургії, наприклад, доменне, мартенівське виробництва, агломераційні фабрики коксохімічні комплекси (біля половини сумарного викиду монооксиду вуглецю). А шкідливі газові викиди підприємств хімічної промисловості, усупереч сталій загальній думці, складає усього 2% від їхньої загальної суми. Необхідно, проте, підкреслити, що саме для багатьох підприємств цієї галузі характерна порівняно висока концентрація викидів шкідливих речовин у так званому селітебному повітрі (тобто в повітрі поблизу відповідних підприємств).

При спалюванні палив у стаціонарних установках, завдяки розробці каталітичних генераторів тепла, є реальна, хоча, може бути, і не дуже близька, перспектива практичної ліквідації викидів монооксиду вуглецю й оксидів азоту в атмосферу, то, на жаль, цього не можна сказати щодо шкідливих газових викидів від рухливих джерел - основних забруднювачів атмосфери монооксидом вуглецю в глобальному масштабі.

Викиди оксидів азоту промисловими підприємствами і транспортом серйозної небезпеки для природи не представляють. Відомо, що кількість оксидів азоту, що беруть участь у природному циклі, значно вище, чим обсяг антропогенних викидів. У той же час, оскільки біля 90% оксидів азоту, подібно монооксиду вуглецю і сірчистого газу, утвориться в процесі спалювання палив (із них приблизно одна половина в топках котлів, а друга - у транспортних двигунах), то в значних містах спостерігається значне перевищення норм ГДК по оксидах азоту. Особливо небезпечно наявність оксидів азоту тому, що вони обумовлюють утворення смогу.

Тому в якості найближчої міри необхідно домагатися зменшення викидів оксидів азоту при експлуатації існуючих стаціонарних установок спалювання палив. У цьому відношенні випливає, насамперед, згадати дослідження, проведені в Інституті газу АН УРСР. Тут створені, наприклад, спеціальні вихрові пристрої горіння із самоциркуляцією димових газів, що, вирівнюють температуру в топці, призводять до зменшення вмісту оксидів азоту за рахунок зниження їхнього утворення з азоту повітря на 20-30%. Розроблені цим Інститутом і пристрої горіння двохступінчатого спалювання палива. Спалювання палива в двох зонах, завдяки охолодженню газів між цими зонами, також сприяє зменшенню утворення оксидів азоту. Спільне застосування обох методів - рециркуляції газів і двохступінчатого спалювання - дозволяє знизити вміст оксидів азоту в димових газах приблизно на 90%.

Тому шлях до швидкого і радикального рішення проблеми захисту атмосфери від шкідливих газових викидів у більшості випадків лежить через створення безвідходних технологій у більш широкому змісті - забезпечення безвідходності технологічних процесів за рахунок створення спеціальних газоочисних споруд, що замикають виробничий цикл. Це пов'язано з тим, що у світовій і вітчизняній промисловості накопичений великий досвід експлуатації різного роду газоочисних установок і пристроїв, і по очищенню від багатьох токсичних газів є достатньо ефективні технічні рішення. Безумовно, при створенні такого роду безвідходних технологічних циклів є ще багато невирішених проблем, пов'язаних, насамперед, із розробкою найбільше енергозберігаючих і ресурсозберігаючих методів газоочистки.

Головною проблемою, яку доводиться враховувати при створенні газоочисних установок, є необхідність зменшення обсягу газів, що викидаються. У випадку вентиляційних викидів це досягається створенням локальних відсосів, максимально наближених до джерела забруднення, герметизацією, капсуляцією цього джерела. Дуже важливо, що при цьому вирішується і задача практично повного запобігання надходження токсичних домішок у робоче помешкання.

Вивчення джерел забруднення атмосферного повітря переконує, що саме ті об'єкти, без яких неможливо уявити сучасне місто і село та які створюють умови для ефективності діяльності людини, одночасно ускладнюють життя суспільства, погіршуючи стан навколишнього середовища. Але розум людини створює нові, досконаліші технології, які забезпечують мінімальне забруднення повітря. Протягом останніх років все успішніше ведуться пошуки нових видів палива, відбувається заміна традиційних його видів такими, що менше забруднюють повітря, зокрема, природним газом. Збереження атмосферного повітря також значно сприяє переведення залізничного транспорту на електротягу .

З метою контролю за забрудненням атмосферного повітря, наприкінці 80-х рр.. розпочався процес стандартизації викидів шкідливих сполук, а починаючи з 90-х рр.., для кожного підприємства встановлюються нормати допустимих шкідливих викидів у повітря за одиницю часу. Розрахунки гранично допустимих норм викидів здійснювалися таким чином, щоб забруднення не призводило до порушення нормативів концентрацій шкідливих сполук в одиниці об’єму повітря. При цьому вважалося, що концентрація забруднювачів у межах нормативів не призводить до негативного впливу на довкілля, не викликає негативних змін в організмі людини. Такі стандарти отримали назву гранично допустимі концентрації (ГДК). Вони встановлювалися для кожної шкідливої речовини і наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у                                                   атмосферному повітрі

Інгр адієнт	ГДК середньодобова, мг/м³	ГДК максимальноразова, мг/м³	Клас небезпеки
1	2	3	4
Діоксид сульфуру	0.05	0.5	3
Діоксид нітрогену	0.04	0.085	2
Оксид нітрогену	0.06	0.4	3
Оксид карбону	3.0	5.0	4
Аміак	0.04	0.2	4
Сірчана кислота	0.1	0.3	2
Зварювальна аерозоль	0.15	0.5	3
Мідь та ії оксиди	0.002	0.2	2
Ртуть	0.0003	0.003	1
Свинець та його сполуки	0.0003	0.001	1
Хром (CrO₃)	0.0015	0.0015	2
Оксиди заліза	0.04	0.4	3
Оксиди алюмінію	0.01	0.1	2
Азотна кислота	0.15	0.4	2
HCl (газ)	0.2	0.2	2
HCN (газ)	0.2	0.2	2
Продовження табл.1.1.
1	2	3	4
Діоксид селену	0.00005	0.0001	1
HF (газ)	0.005	0.02	2
Бензол	0.1	1.5	2
Ксилол	0.2	0.2	3
Толуол	0.6	0.6	3
Стирол	0.002	0.04	2
Бенз\|а\|пірен	0	0.00001	1
Нафталін	0.03	0.03	4
Дихлоретан	1.0	3.0	2
і-Пропанол	0.6	0.6	3
Метанол	0.5	1.0	3
н-Пропанол	0.3	0.3	3
Етанол	5.0	5.0	4
Фенол	0.03	0.01	2
Бутилацетат	0.1	0.1	4
Етилацетат	0.1	0.1	4
Ацетон	0.35	0.35	4
Сірководень	0	0.08	2
Оцтова кислота	0.06	0.2	3
Бензин	1.5	5.0	4
Сполуки ніколю	0.001	0.01	2
Етилцелозольв	-	0.7	3
Уайт-спіріт	-	1.0	4
Акрілонітріл	0.03	0.3	2
Сольвент	-	0.2	4
Зола сланцю	0.1	0.3	3
Мазутна смола ТЕЦ	0.002	0.02	2
Пил, з SiO₂	0.05	0.15	3
Пил гіпсу	0	0.05	0
Пил цементу	0.02	0.2	3
Пил білкова	0	0.01	0
Кістковий пил	0	0.01	0
Бавовняний пил	0.05	0.2	3
Продовження табл.1.1.
1	2	3	4
Зола вугілля	0.02	0.05	2
Луг (NaOH)	0	0.01	2
Пил абразивний та металевий	-	0.4	3
Бутаном	0.1	0.1	3
Акролеїн	0.03	0.03	2
Оксид цинку	0.05	0.5	3
Сполуки хрому (Cr³⁺)	0	0.01	3
Формальдегід	0.003	0.035	2
Сірковуглець	0.05	0.03	2
Пил деревини	0	0.01	0
Діоксид марганцю	0.01	0.01	3

ГДК_с.л.– середньодобова, гранично допустима концентрація забруднювача в повітрі, котра не справляє на людину опосередкованої шкідливої дії при цілодобовому вдиханні;

ГДК_м.р. - максимально разова   гранично допустима концентрація забруднювача в повітрі,(населених місць), що не викликає рефлекторних реакцій в організмі людини;

Забруднюючі речовини в повітряному басейні за ймовірністю їх несприятливого виливу на здоров’я населення ділять на 4 класи:

1-й - надзвичайно небезпечні;

2-й - високо небезпечні;

3-й - помірно небезпечні;

4-й - мало небезпечні.
Отже, можна сказати, що ідеальним рішенням проблеми охорони атмосферного повітря є розробка нових форм комплексних виробництв із замкнутими технологічними циклами, що забезпечують максимальну утилізацію відходів. В даний час більш половини усіх викидів в атмосферу припадає на неорганізовані, властиві, поряд з автотранспортом, хімічної, газохімічної, нафтохімічної, нафтопереробної, гірничорудної і ряду інших галузей промисловості.

Раціональне рішення проблеми пов'язано з оптимальним сполученням техніко-економічних і екологічних показників, що забезпечують нормалізацію стану повітря в умовах росту суспільного виробництва при визначених обмеженнях у моделі великої системи «техніка забруднююча - повітряне середовище - умови праці і життя населення (у перерахунку на продуктивність, захворюваність і т.п.) - економіка (у перерахунку на ефект) - техніка повітряохоронна». Технічною базою стратегії, пов'язаної з установленням таких обмежень і адаптивного керування ними, є комплексні автоматизовані системи контролю, прогнозу і керування якістю повітряного середовища (КПС). Комплексна автоматизація - рішення взаємозалежних задач системної організації контролю і керування КПС різноманітних об'єктів шляхом оптимізації її моделей - технічних, економічних, гігієнічних і інших - за критерієм «витрати - ефект».

Такі системи дозволять своєчасно виявляти небезпечні забруднення повітря з урахуванням їхньої комбінованої дії і приймати як ефективні оперативні заходи для запобігання аварійних ситуацій при впливі викидів високих і низьких джерел безупинної і періодичної дії, так і відповідальні тактичні і стратегічні рішення в області атмосфероохоронних заходів.

Системи контролю забруднення атмосферного повітря створюються або уже функціонують у всіх промислово розвинених країнах. Розвиток автоматизованого контролю забруднення повітря (3П) йде по шляху застосування більш досконалої техніки, нарощування кількості станцій контролю, автоматичних датчиків на окремі шкідливі домішки, об'єднання окремих станцій у системи. Для глобальної критичної оцінки стана навколишнього середовища існує міжнародна система джерел інформації, що охоплює 125 національних служб. Координаційний центр Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС) знаходиться в Найробі (Кенія). У його функції входить розробка програми, збір і узагальнення даних, уніфікація метрологічного забезпечення приладів. Матеріали моніторингу надходять у регіональні центри, де після відповідного опрацювання публікуються у виді періодичних оглядів.

Найбільш перспективними засобами контролю забруднення повітря є експериментальні АСКЗР, розроблені в Інституті технічної теплофізики АН УРСР, і апаратура, створена з урахуванням досвіду їхньої експлуатації, колективами таких установ і організацій, як спеціальних проектно-конструкторське бюро засобів автоматизації, нафтовидобутки і нафтохімії.

Перше покоління станцій контролю містить у собі: вимірювальний комплекс, що містять датчики шкідливих інгредієнтів (сірчистий газ, монооксид вуглецю) і метеопараметрів (швидкість і напрямок вітру, температура і вологість повітря), сполучений із контрольно-вимірювальною станцією КЗС; комплекс автоматичних пристроїв, що здійснюють передачу по комутируємому або виділеному телефонному каналу зв'язку накопиченої на КЗС інформації на центральну станцію (ЦС); комплекс автоматичних пристроїв, що забезпечують керування системою, прийом і опрацювання інформації, що надходить від КЗС на ЦС із періодичністю      0,5 год, 1 год, 2 год, і вихідних пристроїв ЦС.

Друге покоління апаратури виконано з використанням мікропроцесорів. Перехід на мікропроцесорну базу дозволив у значній мірі розширити функціональні можливості новоствореної апаратури без практичного збільшення її габаритів і маси.

Основними параметрами виміру є: вміст оксиду, діоксиду і суми оксидів азоту, суми вуглеводнів, оксиду вуглецю, сірчистого газу й озону в атмосферному повітрі, швидкість і напрямок вітру, температура точки роси. У якості центрального пристрою збору й опрацювання інформації в АСКЗА-Г застосована мікроЕОМ «Електроніка-60». Станція забезпечує автономність роботи технічних засобів протягом 15 діб.

Ефективність роботи будь-яких автоматизованих систем контролю повітря значною мірою визначається надійністю роботи їхніх дошкульних елементів - автоматичних датчиків контролю основних інгредієнтів 3Р. До аналітичних приладів ставляться дуже високі вимоги по чутливості, вибірності, точності, а також підвищеної експлуатаційної надійності і простоті обслуговування. Для аналізу пріоритетних забруднювачів атмосферного повітря в СРСР розроблено і використовувалось ряд автоматичних аналізаторів. Створено ряд газоаналізаторів для контролю промислових і транспортних викидів в атмосферу. За останні 10 років випуск приладів для контролю навколишнього середовища зріс більш ніж у 6,5 разів.

Для визначення вмісту в повітрі оксидів азоту використовуються прилади, засновані на хемілюмінісцентному методі газового аналізу. З метою виявлення оксидів азоту в димових газах застосовуються прилади, засновані на електрохімічних і оптичних методах аналізу з використанням недисперсійних абсорбційних газоаналізаторів. Для визначення діоксиду сірки застосовуються прилади, що використовують принципи термокондуктометрії, фотометрії й ін. Останнім часом найбільше поширення одержав флюорисцентний метод. До універсальних методів контролю 3П відносяться і лазерні, особливо для дистанційного аналізу газоподібних і пилових інгредієнтів атмосфери.

Задача типової АСУ контролю повітря полягає як в оперативному короткочасному зниженні викидів забруднюючих речовин у періоди несприятливих метеоумов із метою запобігання аварійних ситуацій, так і в оптимальному керуванні довгостроковими атмосфероохоронними заходами.

Головна ціль АСУ КПС повинна розглядатися в двох аспектах: якісному і кількісному. До першого ставиться зниження рівня забруднення повітря, виражене в зменшенні в ньому концентрацій шкідливих інгредієнтів, до другого - скорочення соціально-економічного збитку від 3В.

Комплекс задач, що підлягають рішенню при автоматизованому проектуванні АСУ КПС, можна розділити на три групи: раціональна організація архітектури системи; раціональна організація взаємодії системи з зовнішнім середовищем і окремими об'єктами керування; формування закону керування; алгоритмізація закону керування. Перша група задач містить у собі вибір топології інформаційно-вимірювальної мережі АСКЗР - кількості, місць розміщення периферійних стаціонарних і маршрутів пересувних контрольних систем на території об'єкта, частоти їхнього опитування. Друга група задач включає розробку гігієнічного й економіко-правового забезпечення, методик ідентифікації небезпечних джерел викидів, прогнозу рівнів забруднення повітря. Третя група передбачає формалізацію процесу вибору рішень АСУ КПС.

У основі рішення цих задач лежить набір визначених моделей. Їхнє використання з відповідними програмними засобами в режимі діалогу «людина - ЕОМ» дозволяє істотно підвищити економічність проектування конкретних систем для конкретних об'єктів і ефективність їхнього наступного функціонування. Узагальнена ціль створення АСУ КПС формулюється як нормалізація стана повітряного середовища об'єкта з мінімальними сумарними економічними втратами.
Розділ 2. Характеристика середовища і об’єкту досліджень

2.1. Характеристика географічного і біологічного середовища регіону

Чуднівська філія ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод” розташований в смт.Чуднів в Житомирській області.

         Жито́мирська область — це область що розташована на півночі України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської височини. Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280-220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Територія області складає 29,9 тис. (що становить 4,9% території України) кв. км чисельність населення області 1324,9 тис. осіб.

Північну та північно – східну частини охоплює Поліська низовина. Найвища точка області – 316 м (Словечансько – Овруцький кряж), найменші висотні відмітки – 120 м (у нижній течії долини річки Тетерів). В цілому рельєф переважно рівнинний і лише зрідка пересічений. Область багата на різноманітні корисні копалини. Будівельні матеріали – граніти, кварцити, лабрадорити, пегматити, мармур. Значні поклади каолінів, вогнетривких глин, кварцових пісків. Видобувають буре вугілля і торф. Промислове значення має родовище титанових руд. На території Володарськ – Волинського району добувають самоцвіти – бурштини, гранати, топази, турмалін, гірський кришталь, яшму ( розробляється понад 200 родовищ).

Клімат данної області помірно-континентальний, з теплим вологим літом та м’якою й хмарною зимою. Пересічна температура січня становить    -5,7°С, липня – +18,9°С. Період з температурою понад +10°С становить 158 днів. Опадів на півночі випадає 600 мм, на півдні – 570 мм на рік; найбільше їх випадає влітку. 3 несприятливих кліматичних явищ спостерігаються бездощові періоди до 60 днів, можливі посухи й суховії, сильні дощі, 1-2 дні (рідше 4-6 днів) дощі з градом. Значної шкоди завдають пізні весняні та ранні осінні заморозки. Взимку можливі низькі температури протягом 25 днів, ожеледь до 15 днів і більше.

         Територія Житомирської обл. в геоструктурному відношенні знаходиться майже повністю в межах пн. зх. частини Українського кристалічного щита, який є складовою частиною Руської (Східно-Європейської) платформи і складається з твердих докембрійських порід гранітів, лабрадоритів, гнейсів та ін., які в багатьох місцях виходять на денну поверхню.

         Серед зональних типів ґрунтів переважають дерново-підзолисті ґрунти піщані, глинисто-піщані й супіщані, оглеєні (52,4% площі області). У балках, долинах річок переважають дернові ґрунти, в заплавах і зниженнях рельєфу сформувалися болотні й торфово-болотні ґрунти. В лісостеповій частині області – сірі лісові, темно-сірі опідзолені ґрунти, а також чорноземи опідзолені, на лесових «островах» формуються ясно-сірі лісові ґрунти. Є невеликі масиви чорноземів малогумусних глибоких і неглибоких, вилугуваних (3 % площі області).

         Щодо водниих ресурсів, то по території області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі ріки належать до басейну Дніпра. Найбільші ріки довжиною в межах області - Тетерів - 247 км, Случ (притока Горині) - 194 км, Ірпінь - 174 км, Ірша - 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них - Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке - розташовані в басейні річки Уборть.

         У лісостеповій частині Житомирської області ростуть дубово-грабові ліси, де переважає дуб з домішкою граба, ясена, клена та явора. Лісистість південних районів області становить 3-4%. Під луками – близько 5,3% території області.

         Тваринний світ області різноманітний, всього налічується близько 400 видів, у т. ч. ссавців – 67, птахів – 270, риб – 30. Найпоширеніші тварини – лось, козуля, свиня дика, вовк, лисиця, борсук, білка, заєць, бобер, куниця, соня лісова, полівка лісова, миша лісова, миша польова, кроти, хом’як звичайний і ховрах крапчастий; з птахів – тетерів, рябчик, шпаки, дятли, синиці, дрозди, качки дикі, куріпки, кулики, перепілки, вивільги, горлиці, лелеки та ін. Акліматизовано оленя благородного й фазана. У річках і озерах – щука, краснопірка, лин, лящ, карась, сом, у ставках – короп, окунь тощо.

За даними Науково-дослідного інституту статистики в Житомирській області щорічно гине 300-500 га лісових насаджень, 80% усіх лісових масивів мають ознаки погіршання фізіологічного стану дерев, 4,2% лісів пошкоджені хворобами та шкідниками. Ці показники щороку зростають. Така ситуація вимагає не лише проведення регулярного лісового моніторингу, а ще й розробки механізму охорони та відтворення лісів.

В області 54 міських поселення та 1624 сільських. Щільність населення – 45 осіб на квадратний кілометр ( Україна – 79). У міських поселеннях проживало 56,6%, а в сільських – 43,4% проти 68 та 32 % по Україні. Аналіз демографічної ситуації Житомирщини свідчить, що за період з 1992р. кількість населення області зменшилась на 83 тис. чоловік, що на 86,1 % обумовлене природним скороченням населення, показник якого у 2000р. становив 7,4 чоловіка на 1000 жителів проти 4,8 – у 1995р. та 1,7 – у 1992р. У 2000р. перевага числа померлих над кількістю народжених в абсолютних одиницях по області становила 10,5 тис. чоловік. Знижується абсолютна кількість народжених, а відповідно і коефіцієнт народжуваності. Так у 2000р. він становив 8,8 чол. на 1000 жителів проти 12,8 – у 1992р. Смертність в області зросла з 14,5 померлих на 1000чол. у 1992р. до 16,2 – у 2000р.

В області 4 райони з чисельністю населення до 30 тисяч мешканців . На території області проживають 365 642 потерпілих від аварії на ЧАЕС.

                                                                                                    Таблиця 2.1.1.

Таблиця демографії

Роки	1959	1969	1979	1989	2005	2008
Кількість населення,тис.чол	1605.6	1626.4	1596,8	1545.4	1389.3	1302.0

2.2 Загальна характеристика об’єкту досліджень

Чуднівська філія ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод” розташований на окремій тереторії за адресою: смт. Чуднів, вул.. Мойво Вяха, 7 Житомирської області. На підприємстві працює 231 працівник, загальна площа території 10 га.

Таллиця 2.2.1

Річний обсяг виробництва продукції Чуднівською філією

Вид продукції	Кількість
спирт етиловий ректифікований	300 тис.дал
горілок і лікеро-горілчаних виробів	2000 тис.пляшок
соків спиртових плодовоягідних	1200 тонн
солоду житнього	2,5 тис.тонн

         Завод має два промислових майданчика, які знаходяться у південній частині міста Чуднів на відстані 250 м один від одного, та при рельсову базу для постачання сировини (зерна) та відправки спирту залізничною колією.

         На першому майданчику є такі корпуси: головний корпус для виробництва спирту, солодівня, три зернові склади , спиртосховище, котельня, теслярний цех, пилорама, механічна майстерня, каналізаційна насосна станція, насосна станція барди, електроцех та станція заправки машин. З півночі територія майданчику межує з вул.. Зеленою, із заходу – з вул.. 50 років Жовтня, з інших сторін – з окремими житловими будинками.

         На другому майданчику знаходиться соко-виний цех, склади готової продукції, гараж та адміністративний корпус. Цей майданчик з півночі межує з меблевою фабрикою, а з інших сторін – з житловим масивом.

         На площадці при рельсової бази розміщені зерносклад та ємність для зберігання спирту. Ці споруди розташовані на товарній залізничній станції м. Чунів за межами міста.

         Згідно ДСП 173-96 “Державні санітарні правила проектування і забудови населених пунктів” для перелічених вище майданчиків встановлені наступні нормативні санітарно-захисні зони (С33):

- майданчик №1 (виробництво спирту) − 100 м;

- майданчик № 2 (Виробництво концентрованих соків) – 50 м;

- майданчик № 3 (при рельсова база) – 50м;

Відповідні С33 для всіх майданчиків є витриманими. Підприємство відноситься до четвертого класу небезпечності : СЗЗ 100м.

    Інші загальні відомості про підприємство наведені в таблиці 2.2.2

         Таблиця 2.2.2

Інші загальні відомості про підприємство

Найменування підприємства	Житомирський лікеро-горілчаний завод, ДП Чуднівська філія
Поштова адреса	м. Чуднів, вул.. Мойво Вяха, 7 Житомирської обл..
Телефон, Тел./Факс	Тел.: 80(4139)21235 Тел./Факс: 80(4139)21034
Прізвище керівника підприємства	Вітюк А.С.
Прізвище відповідального працівника служби охорони навколишнього природного середовища	Суслов В.В.
Найменування організації, яка виконує проект нормативів ГДВ	КНВКФ “Нью Комеко”

Основним завданням інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел Чуднівської філії ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод” є встановлення переліку джерел утворення або викидів на виробничих підрозділах підприємства; визначення якісних та кількісних характеристик забруднюючих речовин, що надходять в атмосферне повітря при функціонуванні даних джерел викидів.

         Метою інвентаризації є підготовка вихідних даних для обґрунтування рівнів гранично-допустимих викидів в межах території м. Чуднів.

         Роботи по інвентаризації викидів забруднюючих речовин виконані КНВКФ “Нью Комеко” (58004 м. Чернівці, вул. Курська, 4/1, тел,/факс (0372) 51-04-33).

Пiдприсмство створене з метою здiйснення виробничої і комерційної дiяльностi та одержання вiдповiдного прибутку (доходу). Освними завданнями Чуднiвського спиртового заводу являються:

   - задоволення потреб народного господарства в лiкеро-горiлчаній продукцiї та пiдвищення ефективностi виробництва на пiдставі впровадження науково-технiчного прогресу i економiчних методiв господарювання;

   - впровадження прогресивних технологiчних процесiв переозброєння модернiзацiї виробництва на пiдставi сучасної технiчної бази, всебiчного укрiллення принципу господарського розрахунку i самофiнансування, прогресивних форм організації і стимулювання працi;

   - виконання планiв по виробництву продукцiї, росту продуктивностi i працi, збiльшення прибутку та забезпечення суворого додержання виробничої дисциплiни;

   - виконання планiв по виробництву, ремонтних роботах та капiтальному будiвництву;

   - охорона навколишнього середовища вiд забруднення, iнших шкiдливих впливiв та органiзацiя виробництва на базi безвiдходних технологiй;

   - прискорення соцiально-економiчного розвитку i забезпечення на цiй пiдставi эростання добробуту полiпшення житлових, культурно-побутових та безпечних умов працi робiтникiв пiдприємства.

Державне пiдприсмство “Чуднiвський спиртовий завод” (далі   пiдприсмство) створено на державнiй власностi та пiдпорядковано Державному управлiнню справами (далi Орган управлiння майном) згiдно iз розпорядженням Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23 квiтня 2001 р. № 143-р.

Предметом дiяльностi заводу є виробництво спирту, спиртованих сокiв, морсiв, горiлки, лiкерiв, наливок, настойок, парфумерних виробів, напiвфабрикатiв i готових виробiв, виноматерiалу, вин плодово-ягiдних, харчових есенцiй та iнших видiв продукцiї.

В своїй дiяльностi Пiдприсмство керуеться Законом України “Про пiдгiриємство”, iншими законами України, постановами Верховної Ради України, постановами та розпорядженнями Кабiнету Мiнiстрiв України, положенням Органу управлiння майном та цим Статутом.

Пiдприємство є юридичною особою, користується правом розпоряджатися власнiстю i закрiпленим за ним майном, коштами і цінностями, має самостiйний баланс, розрахунковий, валютній та iнші рахунки, круглу печатку зi своїм найменуванням iз зображенням гербу України, кутовий штамп, торгову марку i товарний знак.

Майно Пiдприємства є державною власнiстю i закрiплються за ним на правi повного господарського вiдання. Пiдприємство володiє, користусться i розпоряджається вказаним майном, застосовуючи до нього дії, що не суперечать чинному законодавству України .

Пiдприємство має право продавати i передавати iншим пiдлриємствам, органiзацiям, установам, обмiнювати, здавати в оренду, надавати. безплатно в тимчасове користування або в позику належнi йому будинки, споруди, устаткування, транспортнi, засоби, iнвентар, сировину та iншi матерiальнi цiнностi, а також списувати їх з балансу за погодженням керівництвом Державного управлiння справами. Володiння i користування землею та iншими природними ресурсам підприємство здiйснюс у встановленому порядку за плату, а в окремих випадках на пiльгових умовах, що не суперечить чинному закодавству.

Пiдприємство зобов’язане своєчасно здiйснювати природоохоронi заходи, якi спрямованi на зниження i компенсацiю негативного впливу його виробництва на природне середовище та здоров’я людей.

Пiдприємство згiдно чинного законодавства України несе відповiдальнiсть за додержання вимог i норм щодо охорони, рацiонального використання та вiдновлення до рiвня встановлених нормативiв земель, вод

лiсiв, iнших природоохоронних ресурсiв, а також за додержанням встановлених нормативiв викидiв забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення в ньому вiдходiв.

Пiдприємство може бути учасником та спiвзасновником фондових бірж України.

Пiдприємство мас право на придбання цiнних паперiв юридичних осіб підприємств України,   та iнших держав. Пiдприємство купує цінні папери відповідно до чинного законодавства України.

До основних виробничих пiдроздiлiв заводу вiдносяться :

    - цех по виробництву спирту,

    - цех по виробництву спиртованих соків та морсiв,

    - цех по виробництву горiлки та лiкеро-горiлчаних виробiв,

    - цех по виробництву солоду житнього сухого ферментованого i неферментованого.

         У головному корпусі функціонують варочне, бродильне, дріжджове і апаратне відділення.

У варочному вiддiленнi є 2 ступенi неперервного розварювання крохмалистої сировини, яке здiйснюєтъся гострою парою при температурi    150ºС у варочних котлах. У цьому ж вiддiленнi пiсля охолодження розварена маса змiшується з солодовим молоком, яке готується в солодовнi, i далi ця сумiш надходить у бродильнi чани. Туди ж подають дріжжi з дрiжжового вiддiлення. Пiсля бродiння бражка потрапляє у приймальний чан апаратного вiддiлення, де проходить забiр на перегонку. У цьому віділенні встановленні перегонні і ректифікаційні колони. Бродильне вiддiлення обладнане загальнообмiнною витяжкою вентиляцiєю, а в iнших вiддiленнях забруднюючi речовини потрапляють в атмосферу через вiконнi i дверннi пройоми(додаток 1).

При бродiннi та перегонцi спирту як через загальнообмiнну вентиляцiю, так i неорганiзованим шляхом до атмосфери потрапляють спирт етиловий, кислота оцтова та ацетальдегід (табл.3.1.1 - дж.№7).                                                                                                                                           Після вiдгонки отриманi продукти, до складу яких входять спирт, альдегiдно-ефiрна фракцiя (АЕФ) i сивушнi масла, перекачують у спиртосховище. Там спирт зберiгається у двох ємностях (15 i 16 тис. декалiтрiв), АЕФ — також у двох ємностях (6 i З тис. дал), а сивушні масла — в однiй (650 дал). Барда через приймальйу камеру перекачусться у ємність-вiдстiйник, звiдки забирається на годiвлю худоби. Зберiгання спирту у цистернах пов’язано з незначним його випаровуванням в атмосферу (дж. №13). При перекачуваннi барди через трубу, що знаходиться над приймальним резервуаром КНС барди, в атмосферу видiляються рештки летких органiчних сполук, серед яких ацетальдегiд, спирт етиловий, кислота оцтова (дж №7).

Котельня працює цiлодобово. В нiй встановлено 4 котли (ДКВР-2,5/1З, ДКВР-6/1З, ДКВР-1О/1З, ДЕ 10/14). Котли експлуатуються на природному газi.

У механiчнiй майстернi функцiонує металообробна дільниця, де встановленi три заточних верстата (дж.№10), а також пост електрогазозварювання. Внаслiдок роботи заточних верстатів в атмосферу видiляється пил абразивно-металiчний. При електрогазозварюваннi (дж.№11)електродами АНО-4 видiляються сполуки залiза та марганцю, при газозварюванні - азоту дiоксид.

У теслярнiй майстернi встановлено З деревообробних верстата, серед яких є: комбiнований К4ОМ, рейсмусний СР 6-8, фугувальний СФ-4 та

заточний верстат для заточки пил. Дая видалення пилу деревини вiд деревообробних верстатiв функцiонує аспiрацiйна система з циклоном          Ц-6ОО (дж. №108). Заточний верстат є неорганiзованим джерелом викидiв пилу абразивно-металiчного.

Заправка машин обладнана чотирма ємностями для бензину (4,6: 6,3; 7,2; 7,6 м3) та одною ємнiстю з дизпаливом (23 м3). При заправцi частина парiв бензину i вуглеводнiв вищого порядку потрапляє в атмосферу                            (дж. №№12).

У солодовнi готують солодове молоко. Для його виготовлення зерно (ячмiнь) подається у бункери, де замочується, далi здiйснюється його пророщування, томлiння, обробка формальдегiдом та хлорним вапном сушка i подрiбнення на вальцях.

Вентиляцiя солодових грядок в перiод пророщування і томлiння солоду здiйснюється окремою вентиляцiйною системою (Дж. №3). В її викидах мiстяться формальдегiд i хлор.

Аналогiчнi викиди мiстяться у вихлопi вентиляцiйної системи, що обслуговує солодові чани. При сушцi подрiбненого солоду можливi викиди пилу зернового (дж. №2).

Основне виробництво - це виробництво спирту із зерна.Зерно залізницею надходить на прирельсову базу (промплощадка №3), де розвантажується на склад. Звідти автотранспортом його перевозять на територію промплоіцадки №1, де зберігають на трьох витратних складах. Тут зерно зважують, очищають на зерноочисних машинах ПВС-25 (для жита) та В-2256 (для проса та ячменю). Далі воно-подається на молоткову дробарку та вальці для розмелювання, далі подрібнену зернову масу змішують з водою. При розвантаженні зерна, зерноочистці та помоклі (дж. №1,2) в атмосферу викидається пил зерновий. На джерелах викиду встановлені циклони типу ЦН-15 для очищення аспірованого повітря від пилу зернового.

Плодово-ягідна сировина подається у приймальні ємності молоткових дробарок, де промивається і подрібнюється. Потім насосами вона перекачується у чани, звідки подається на три преси. З останніх сік надходить у мішалки і далі у ємності, які всередині осмолені харчовою смолою. В них сік доспиртовуеться до певної міцності для кращого зберігання. Протягом місяця спиртовані соки освітлюються, а потім перекачуються на склад готової продукції. Відвантажують спиртовані соки на автоцистерни. Крім цього, у соковому відділенні є дві лінії для розливу. Одна з них -для розливу кольорових напоїв (лікерів і соків), інша — для розливу горілки. На теперішній час лінія розливу горілки не працює. Цех розливу обслуговує загальнообмінна вентиляція, через яку в атмосферу попадає спирт етиловий.

Для миття пляшок використовується каустична сода. Від пляшкомийної машини є вентиляція, через яку в атмосферу попадас натрію гідроокис(дж№14). У гаражі цеху проводяться електрогазозварювальні роботи електродами АНО-4 і пропан-бутановою сумішшю (дж. №11).

Результати розрахунків забруднення атмосфери викидами Чуднівської філії ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод” наведені в таблиці 3.1.2. Також проведенні розрахунки щодо вмісту забруднюючих речовин в санітарно-захисній зоні, яка розраховується у наступному розділі (додаток 2).

Найменуваннчя речовини	ГДКсередньоразове, мг/м³	Кількість речовини, мг/м³
1	2	3
Промплощадка №1
Заліза окис	0,004	0,0024
Марганець та його сполуки	0,001	0,00003
Азоту діоксид	0,04	0,007
Вуглецю оксид	3.0	0,078
Хлор	0,003	0,003
Спирт етиловий	5,0	0,450
Ацетальдегід	0,010	0,013
Формальдегід	0,003	0,002
Кислота оцтова	0,06	0,003
Бензин	1.5	0,135
Пил деревини	0,03	0,093
Пил дріжджів	0,03	0,093
Пил зерновий	0,03	0,093
Пил абразивно-металічний	0,02	0,092
Промплощадка №2
Заліза окис	0,04	0,003
Марганець та його сполуки	0,001	0,0001
Азоту діоксид	0,04	0,006
Спирт етиловий	5,0	0,450
Натрію гідроксид	0,01	2,64
Промплощадка №3
Пил Зерновий	0,03	0,023
Спирт етиловий	5,0	0,450

Таблиця 2.2.3.

Результати розрахунків забруднення атмосфери викидами

Чуднівської філії ДП ”Житомирський лікеро-горілчаний завод”
На цій площадці є два джерела викидів: 1) розвантаження зерна з залізничного транспорту, 2) наливання спирту у залізничні цистерни.

На основній площадці: вузли вивантаження зерна до складів, зерноочисні машини, подрібнювачі зерна, вальці, солодові чани, сушки солоду, бродильні чани, дріжджогенератори, перегонні та ректифікаційні колони, деревообробне обладнання, заточні верстати, пости електрогазозварювання, резервуари з автомобільним паливом, котли, котельні тощо; на площадці соко-винного цеху: лінія розливу спиртованих соків, пляшкомийна машина і пост електрогазозварювання; на прирельсовій базі: вузол вивантаження зерна і станція наливу спирту у залізничні цистерни.

Джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферу є: на основній площадці: труби котельні і сушарок солоду; патрубки циклонів аспіраційних системи, що обслуговують зерноочисні машини, вальці і деревообробні верстати; вихлопи вентиляційних систем, що обслуговують солодовню, бродильне відділення тощо; ряд неорганізованих джерел викидів, пов'язаних з операціями вивантаження зерна, заточки інструментів, заправки автомобілів і т.д.; на площадці соко-винного цеху: вихлопи вентиляційних систем лінії розливу спиртованих соків і пляшкомийної машини; неорганізоване джерело викидів - пост електрогазозварювання; на прирельсовій базі: два неорганізованих джерела викидів (вивантаження зерна з вагонів і заповнення залізничних цистерн сипртом).

На підприємстві функціонують три пилогазоочисні установки:

циклон ЦН-15-300 від аспіраційної системи зерноочисної машини;

циклон ЦН-15-800 від аспіраційної системи вальцовочного верстату;

циклон Ц-600 від аспіраційної системи теслярної майстерні.

         Циклон ЦН-15 є найбільш універсальним типом циклонів. Вони призначені для сухої очистки газів, які виділяються при технологічних процесах (металургії, хімічної промисловості, енергетиці, будівництів і т.д.).

         Використання циклонів є недопустимим в умовах вибухонубезпечних середовищ. Не рекомендується використовувати циклони для вловлення пилу який злипається, особливо прималому діаметрі циклону.

         Розрізняють групові і одиночні циклони. Групові складаються з двох, чотирьох, шести або восьми циклонів однакового діаметру (300-1000мм). Групові циклони виготовляють з правим і лівим обертанням газового потоку, а одиночні – тільки з правим.

         Залежно від компановки групові цилони можуть бути з камерою очищеного газу в вигляді улітки або в вигляді збірника, а одинарні – тільки з уліткою(додаток 3).

         В звичайних умовах оптимальною вважається швидкість 3.5м/с, а швидкість 2,5 м/с рекомендується приймати при роботі з абразивним пилом.

Таблиця 2.2.4

Технічні характеристики циклонів ЦН-15

Назва	Продуктивність в повітрі, м³/г	Діаметр, мм	Висота, мм	Маса, кг
ЦН-300	828-954	300	1366	40
ЦН-800	5800-6740	800	3648	288

Розділ 3
Екологічна характеристика об’єкту та дослідження стану забруднення довкілля.

3 .1. Екологічна характеристика об’єкту та стан забруднення довкілля

Робота по івентаризації джерел викидів забруднюючих речовин була організована таким чином:

- проведено візуальний огляд можливих джерел утворення або викидів на технологічних линіях підприємства;

- визначено перелік основних забруднюючих речовин, що надходять в атмосферне повітря від даних джерел (табл.3.1.1.)

Таблиця 3.1.1.

Перелік забруднюючих речовин, що надходять в атмосферне повітря

№ п / п	Джерело викидів	Найменування викидів
1	Від постів вивантаження і пересипання зерна	Пил зерновий
2	Від зерноочисної машини і вальцовочних верстатів	Пил зерновий
3	Від солодових грядок і солодових чанів	Формальдегід, хлор
4	Від сушки солоду	Пил зерновий
5	Від котлів на газовому паливі	Діоксид азоту, окис вуглецю, метан, діазот ртуті, діоксид вуглецю
6	Від дріжжогенераторів і бродильних чанів	Пил дріжжів, спирт, альдегіди, оцтова кислота
7	Від перегонних колон	Спирт етиловий, альдегід, оцитова кислота
8	Від спиртосховища і операцій наливання спирту	Спитр етиловий
9	Від деревообробних верстатів і пилорам	Пил деревини
10	Від заточних верстатів	Пил абразивно- металічний
11	Від постів елекрозварювання	Сполуки заліза, марганцю, діоксид азоту
12	Від обладнання АЗС	Пари бензину і вуглеводні граничні С12-С19
13	Від лінії розливу концентрованих соків заправлених спитом	Спирт етиловий
14	Від пляшкомийної машини	Гідроксид натрію

Характкристика основних забруднювачів :

Марганець – один з основних металів, необхідний для життєдіяльності організмів. Збіднення марганцю у рослин викликає хлороз (недостача хлорофілу). Деякі грунти збідненні і потребують марганцевих добрив. Але сполуки марганцю мають і токсичну дію. Вражають ЦНС. Якщо вдихати пил із з’єднань марганцю на протязі 1-3 років, це може призвести до хронічних отруєнь.

Пил, що міститься в повітрі, спричиняє погіршення клімату , зменшує прозорість атмосфери, збільшує кількість днів з туманами. часточки пилу можуть мати різний колір, розміри, хімічну природу, форму тощо. Потрапляючи на листя дерев, вони не лише створюють перешкоду для проходження сонячного світла, знижують інтенсивність фотосинтезу, а й можуть завдавати пошкоджень гострими краями або спричиняти опіки та отруєння. Особливістю пилу є те, що він може бути нетоксичним, але, адсорбуючи на своїй поверхні газоподібні, паруваті або рідкі сполуки, набуває інших властивостей і збільшує цим небезпеку як для рослин, так і для тварин та людей.

Діоксид вуглецю (СО2) – продукти згорання палива, яких щорічно потрапляє в атмосферу понад 2 млрд. т. Нешкідливий для людського організму, використовується в побуті, господарських цілях. Особливу небезпеку створює вуглекислий газ, затримуючи теплове випромінювання в приземному шарі атмосфери. Ця властивість вуглекислоти в атмосфері отримала назву парникового або оранжерейного ефекту;

Окис вуглецю (СО) – продукт неповного згорання палива. В повітря потрапляє з автомобільними викидами (60%), викидами промислових підприємств, при спалюванні твердих відходів, при лісових пожежах. Щороку його поступає в атмосферу близько 250 млн. т. Значна частина його поглинається грунтовими мікроорганізмами. Газ без запаху, кольору, смаку. При значних концентраціях в закритих приміщеннях вступає в реакцію з гемоглобіном крові, витісняючи кисень і може призвести до кисневого голодування організму, його загибелі.

Діоксид азоту (NO) - утворюються при згоранні палива, виробництві добрив, кислот, віскозного шовку, целулоїду. Щороку в атмосферу від індустріальних джерел поступає близько 20 млн.т азотистих сполук;

Cполуки хлору поступають в атмосферу від підприємств хімічної промисловості, виробництва пестицидів, органічних барвників, гідролізного спирту, соди, соляної кислоти. Токсичність хлору для рослин і тварин визначаєтсья його концентрацією і формуванням відповідних сполук;

Атмосферне повітря одночасно забруднюється кількома шкідливими речовинами. Кожна з них, взята окремо, може мати концентрацію, що менша ГДК і начебто нешкідлива, але сумісний вплив усіх забруднювачів викликає такий же ефект, як речовина з перевищеною ГДК. Це явище називають ефектом сумації дії шкідливих речовин.



3.2. Аналіз стану забруднення довкілля

            За змістом попереднього розділу проводиться система заходів по врегулюванню викидів забруднюючих речовин в атмосферу при несприятливих метеорологічних умовах та надзвичайних ситуаціях.

Своєчасне проведення планово-попереджувального обслуговування і ремонту технологічного обладнання, дотримання правил техніки безпеки та правил експлуатації, правил пожежної безпеки – виключає виникнення небезпечних ситуацій, виникнення пожеж.

Спостереження за джерелами викидів ЗР в атмосферу посягає в забезпеченні функціонування джерел виділення ЗР в режимі, що не перевищує встановлених значень ГДВ, а також в контролі джерел викидів. Контролю на підприємстві підлягають ті з викидів, ЗР яких за критерієм небезпечності (КНР), що визначаються параметром Ф, задовольняє нерівності :

                                   Ф=0,01х Н, при Н>10,0 м

             Ф=0,1       при Н<10.0 м

Н (м) - середньозважена по підприємству висота джерел викидів;

М – маса викиду і-тої речовини, т/рік;

    По умовах нерівності приводиться перелік ЗР, що підлягають контролю на даному підприємстві на контрольних точках, на джерелах викидів. При перевищенні нормативів ГДВ в результаті аварії підприємство зобов’язане у встановленому порядку доповідати про це органам, що здійснюють державний контроль атмосферного повітря та вжити заходи по ліквідації аварії. Даний розділ розроблено згідно з типовою інструкцією по організації контролю промислових викидів ЗР в атмосферне повітря для промислових підприємств затверджено замісником голови Госкомгідромета 10.06.1986року.

Враховуючи реальні умови роботи джерел викидів ЗР, результати проведених розрахунків та обстежень впливу джерел викидів на забруднення НС, а також, що розглядуване підприємство по якісному та кількісному складу викидів ЗР відноситься до IV групи КНП, для яких практично можна встановлювати нормативи на рівні фактичних викидів.
Коригування санітарно-захисної зони підприємства з урахуванням "Рози вітрів"

Даний проммайданчик відноситься до IV категорії небезпеки. Розміри С33 500,0 м не коригуються для проммайданчиків IV категорії небезпеки. Як внаслідок цього, розміри С33 для різних направлень вітру в залежності від результатів забруднення атмосфери і середньорічної рози вітрів району дислокації проммайданчика не уточнюється для виробництв IV категорії небезпеки. Як показує аналіз карт розсіювання концентрації ЗР на межі нормованої С33 і за її межами не перевищують ГДК.

                  Розрахунок санітарно-захисної зони

Розміри санітарно-захисної зони, встановлені в санітарних нормах проектування, перевіряються розрахунком забруднення атмосфери у вiдповiдностi із вимогами ЗНД-86 “Методика розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств”, із урахуванням перспективи розвитку підприємства. Отримані по розрахунку розміри СЗЗ уточнюються окремо для різних напрямів вітру в залежності від результатів розрахунку забруднення атмосфери i середньорічні рози вітрів за формулою:

L
=
L_o

·
P
/
P
₀
, де

Lо (м) - розрахунковий розмір СЗЗ дільниці місцевості в даному напрямку, де концентрація шкідливих речовин перевищує ГДК;

L (м) - розрахунковий розмір СЗЗ;

Р (%) - середньорічна повторність напрямку вітрів розглядуваного румбу;

Ро(%) - повторність напрямків вітру одного румбу при круговій розі вітрів.

Дане підприємство згідно «Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів” (Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 173 від 19 червня 1996 р., додаток № 4) відноситься до IV класу небезпеки з нормативним радіусом СЗЗ 100 м.

Розрахункова СЗЗ – визначається за результатами розсіювання в атмосферному повітрі пилу неорганічного. Розрахунковий розмір Lо по Румбах наведено в таблиці 3.2.1.

                                                                                    Таблиця 3.2.1.

Розрахунок розміру СЗЗ з урахуванням рози вітрів

Напрям вітру	Пн	ПнСх	Сх	ПдСх	Пд	ПдЗх	Зх	ПнЗх
Р,%	8	6	9	16	11	11	24	15
Lо	56	84	35	36	50	50	51	50
Р/Ро	0,64	0,48	0,72	1,28	0,88	0,88	1,92	1,20
L	36	40	25	46	44	44	99	44
Румби	Пд	ПдЗх	Зх	ПнЗх	Пн	ПнСх	Сх	ПдСх

Розділ 4. Оцінка та планування стандартних вимог і правил спостереження та контролю за станом довкілля на об’єкті

4.1. Оцінка існуючого стану моніторингових досліджень

Правила контролю якості повітря населених пунктів нормуються ГОСТ 17.2.3.01-86. Цей стандарт поширюється на правила контролю якості повітря територій, що заселяються, існуючих населених пунктів і таких, які ще будуть будуватися. Він не поширюється на правила контролю якості повітря території промислових підприємств. Стандарт відповідає СТ СЕВ 1925-1979 в частині, що стосується способів тривалості та числа відбору проб.

Організація контролю. Встановлюється 3 категорії постів спостереження за забрудненням атмосфери – стаціонарні, маршрутні, пересувні.

Стаціонарний пост призначений для забезпечення безперервного реєстраційного вмісту забруднюючих речовин чи регулярного відбору проб повітря для слідую чого аналізу. З числа стаціонарних постів виділяються опорні стаціонарні пости, які призначені для виявлення довгострокових змін вмісту основних і найбільш поширених забруднюючих речовин.

Маршрутний пост призначений для регулярного відбору проб у повітрі у фіксованій місцевості при спостереженнях, які проводяться за допомогою пересувного обладнання.

Пересувний пост призначений для відбору проб під димовим (газовим) факелом з цілю виявлення зони впливу даного джерела.

Розміщення і кількість постів спостереження. Кожний пост незалежно від категорії, розміщується на відкритій, провітрюваній з усіх сторін площадці з непилуючим покриттям – асфальті, твердому ґрунті, газоні – таким чином, щоб були виключені неточності результатів вимірювання присутністю зелених насаджень, приміщень тощо. Стаціонарний і маршрутний пості розташовуються в містах, вибраних на основі попереднього дослідження забруднення повітряного середовища міста промисловими викидами, викидами автотранспорту, побутовими та іншими джерелами та умов розсіювання. Ці пости розташовуються в центральній частині населеного пункту, житлових районах з різноманітним типом забудови (в першу чергу, найбільш забруднених), в зонах відпочинку, на територіях, розташованих біля магістралей з інтенсивним рухом транспорту.

Розміщення стаціонарних постів погоджується з місцевими органами Державного комітету по гідрометеорології і контролю природного середовища та санітарно-епідеміологічною службою. Опорні пости не підлягають переносу без попереднього дозволу Державного комітету по гідрометеорології і контролю природного середовища.

Місця відбору проб при під факельних спостереженнях вибирають на різних відстанях від конкретного джерела забруднення з врахуванням закономірностей поширення забруднюючих речовин в атмосфері.

Число постів та їх розміщення визначається з врахуванням чисельності населення, площі населеного пункту, рельєфу місцевості, розвитку промисловості, межі магістралей з інтенсивним транспортним рухом та їх розташуванням на території міста, зосередження місць відпочинку та курортних зон. Число стаціонарних постів в залежності від чисельності населення встановлюються не менше як 1 пост – до 50 тис. жителів, 2 пости – 100 тис. жителів, 2-3 пости – 100-200 тис. жителів, 3-5 постів – 200-500 тис. жителів, 5-10 постів – більше 500 тис. жителів, 10-20 постів (стаціонарних та маршрутних) – більше 1 млн. жителів.

В населених пунктах встановлюють 1 стаціонарний або маршрутний пост через кожні 0,5 по 5 км з врахуванням складності рельєфу та наявності значної кількості джерела забруднення.

При проведені з розширених вимірювань стану забруднення атмосфери, число стаціонарних постів допускається збільшувати по узгодженню з Міністерством охорони здоров’я та Державним комітетом по гідрометеорології і контролю природного середовища.

Програма та терміни спостережень. На стаціонарних постах встановлюють чотири програми спостережень: повну, неповну, добову, скорочену.

Повна програма спостережень призначена для отримання інформації про разові та середньодобові концентрації. Спостереження за повною програмою виконують щоденно шляхом безперервної реєстрації за допомогою автоматичних пристроїв чи дискретно через рівні проміжки часу неменше чотирьох раз з обов’язковим відбором о 1, 7, 13, 19 годині за місцевим декретним часом. Допускається проводити спостереження по змінному графіку о 7, 10, 13 годин у вівторок, четвер, суботу, а також о 16, 19, 22 годині в понеділок, середу та в п’ятницю.

Спостереження за неповною програмою дозволяється проводити з метою отримання інформації про разові концентрації щоденно о 7, 13, 19 годині за місцевим декретним часом.

За скороченою програмою спостереження проводяться з метою отримання інформації про разові концентрації щоденно о7 та13 годині за декретним часом. Спостереження за скороченою програмою допускається проводити при температурі повітря нижче 45ºС і в місцях, де середньомісячні концентрації нижче 1/20 разової ГДК або менше нижчого граничного діапазону вимірювання

На опорних стаціонарних постах проводяться спостереження за вмістом пилу, сірчистого газу, окису вуглецю, двоокису азоту (основні забруднюючі речовини) та за специфічними речовинами, які характерні для промислових викидів даного населеного пункту.

На стаціонарних постах проводяться спостереження за специфічними забруднюючими речовинами. Спостереження за основними забруднюючими речовинами на цих постах допускається проводити за скороченою програмою та не проводити їх, якщо середньомісячні концентрації цих речовин протягом року не перевищують 0,5 середньодобової ГДК. Перелік речовин для контролю на кожному стаціонарному пості в місті встановлюється місцевими органами Державного комітету по гідрометеорології і контролю природного середовища та санітарно-епідеміологічної служби.

На маршрутних постах проводяться спостереження за основними забруднюючими речовинами та специфічними речовинами, характерними для промислових викидів даного населеного пункту.

На пересувних постах проводяться спостереження за специфічними забруднюючими речовинами, характерними для викидів даного підприємства.

При проведенні епізодичних досліджень, спостереження проводяться по програмі, яка включає необхідний мінімум регулярної програми.

Відбір проб. Тривалість відбору проб забруднюючих речовин при визначенні разових концентрацій складають 20-30хв. Тривалість відбору проб забруднюючих речовин для визначення середньодобових концентрацій при дискретних спостереженнях за повною програмою складають 20-30хв., при безперервному відборі - 24 години. Відбір проб при визначенні приземної концентрації в атмосфері проводять на висоті від 1,5 до 3,5 м від поверхні землі. Конкретні вимоги до способів та засобів відбору проб, необхідних реактивів, умов зберігання та транспортування зразків, індивідуальних для кожної забруднюючої речовини, встановлюються в нормативно-технічних документах на методи визначення забруднюючих речовин.

Характеристика забруднення атмосфери. За даними про забруднення атмосфери визначають величини концентрацій домішок: разові (20-30хв), середньодобові, середньомісячні, а також середньорічні. Середньодобові концентрації визначають як середнє арифметичне значення разових концентрацій, отриманих по повній програмі через рівні проміжки часу, включаючи обов'язкові строки: о 1, 7, 13, 19 годині, а також заданими безперервної реєстрації протягом доби. Середньомісячні значення концентрацій забруднюючих речовин визначаються як середнє арифметичне значення всіх разових або середньодобових концентрацій, отриманих протягом місяця. Середньорічну концентрацію забруднюючої речовини визначають як середньоарифметичне значення разових або середньодобових концентрацій, отриманих протягом року.

Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони.

Нормовані ГОСТ 12.1.005-88. Цей стандарт поширюється на повітря робочої зони підприємств народного господарства. Стандарт встановлює загальні санітарно-гігієнічні вимоги до показників мікроклімату та допустимого вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Вимоги до допустимого вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони поширюються на робочі місця незалежно від їх розташування (у виробничих приміщеннях, в гірських виробітках, на відкритих площадках, транспортних засобах тощо). Вимоги до мікроклімату не поширюються на робочі місця в підземних та гірських виробітках, в транспортних засобах, в тваринницьких та птахівницьких приміщеннях, в приміщеннях для зберігання сільськогосподарських продуктів, холодильниках та складах. Стандарт не поширюється на вимоги до повітря робочої зони при радіоактивному забрудненні. Він містить загальні вимоги до методів вимірювання та контролю показників мікроклімату та концентрацій шкідливих речовин.

♦ Оптимальні та допустимі величини показників мікроклімату у виробничих приміщеннях. Показниками, які характеризують мікроклімат, є:

1)    температура повітря;                    3) швидкість руху повітря;

2) відносна вологість повітря;        4) інтенсивність теплового

                                                                 випромінювання.

Оптимальні показники мікроклімату поширюються на всю робочу зону, допустимі показники встановлюються диференційовано для постійних та непостійних робочих місць.

Припустимі величини показників мікроклімату встановлюються у випадках, коли по технологічним вимогам, технічним та економічним причинам не забезпечуються оптимальні норми.

В кабінах, на пультах та постах управління технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки та інших виробничих приміщеннях при виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційною напругою, повинні дотримуватись оптимальних величин температури повітря 22-24°С, його відносної вологості 60-40% та швидкості руху (не більше 0,1 м/с). Перелік інших виробничих приміщень, в яких повинні дотримуватись оптимальні норми мікроклімату, визначається галузевими документами, погодженими з органами санітарного нагляду в установленому порядку.

При забезпеченні оптимальних показників мікроклімату, температура внутрішніх поверхонь конструкцій, які огороджують робочу зону (стін, підлоги, стелі тощо), чи пристроїв (екранів тощо), а також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування чи пристроїв, що огороджують його, не повинні виходити більше ніж на 2 °С за межі оптимальних величин температури повітря для окремих категорій робіт. При температурі поверхні огороджуючих конструкцій нижче або вище оптимальних величин температури повітря робочі, місця повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1 м. Температура повітря в робочій зоні, виміряна на різній висоті та в різних ділянках приміщень, також не повинна виходити протягом зміни за межі оптимальних величин.

Коливання температури повітря по горизонталі в робочій зоні, а також протягом зміни допускаються до 4 °С - при легких роботах, до 5°С - при середній важкості роботах та до 6°С - при важких роботах, при цьому абсолютні значення температури повітря, виміряної на різній висоті та в різних ділянках приміщень протягом зміни, не повинні виходити за межі допустимих величин. Вимоги до температури внутрішніх поверхонь огороджуючих конструкцій та пристроїв не поширюються на температуру поверхонь систем охолодження та опалювання приміщення та робочих місць.

При забезпеченні оптимальних та допустимих показників мікроклімату в холодний період року, слід застосовувати засоби захисту робочих місць від радіаційного охолодження від скляних поверхонь віконних отворів, в теплий період року - від попадання прямих сонячних променів.

Інтенсивність теплового випромінювання працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних та непостійних робочих місцях не повинна перевищувати 35 Вт/м² при опромінюванні 50% поверхні тіла та більше 70 Вт/м² - при величині поверхні, що опромінюється, від 25 до 50% та 100 Вт/м² - при опроміненні більше 25% поверхні тіла.

Інтенсивність теплового опромінення працюючих від відкритих джерел (нагрітий метал, скло, "відкрите" вогнище тощо) не повинна перевищувати 140 Вт/м², при цьому опроміненню не повинно піддаватися більше 25% поверхні тіла та обов'язковим є використання засобів індивідуального захисту, в тому числі засобів захисту обличчя та очей. При наявності теплового опромінення, температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхні межі оптимальних значень для теплого періоду року, на непостійних робочих місцях - верхні межі допустимих значень для постійних робочих місць.

У виробничих приміщеннях, розташованих в четвертому будівельно-кліматичному районі, який визначається відповідно до будівельних норм та правил по кліматології та геофізиці, затвердженими Держбудом, при дотриманні вимог по попередженню перегрівання працюючих, верхню межу допустимої температури повітря в теплий період року, допускається підвищувати на постійних та непостійних робочих місцях відповідно:

-     не вище 31 та 32°С - при легких роботах;

-     не вище 30 та З ГС - при роботах середньої важкості;

-     не вище 29 та 30°С - при важких роботах.

Швидкість руху повітря при цьому повинна збільшуватись на 0,1м/с, а відносна вологість повітря знижуватися на 5% на кожний градус збільшення температури, починаючи від верхніх меж допустимих температур повітря, для окремих категорій робіт по важкості в теплий період року.

У виробничих приміщеннях, розташованих в будівельно-кліматичному підрайоні IV Б, який визначається відповідно з будівельними нормами та правилами по кліматології та геофізиці, допускається в теплий період року на постійних та непостійних робочих місцях збільшувати відносну вологість повітря, але не більше ніж на 10% по відношенню до допустимих величин, для різних параметрів температури повітря.
4.2. Проектування структури моніторингової мережі

♦ Вимоги до методів вимірювання та контролю показників мікроклімату. Вимірювання показників мікроклімату повинні проводитись на початку, всередині та в кінці холодного та теплого періоду року не менше ніж 3 рази в зміну (на початку, всередині, вкінці). При коливаннях показників .мікроклімату, пов'язаних з технологічними та іншими причинами, вимірювання необхідно проводити також при найбільших та найменших величинах термічних навантажень на працюючих, що мають місце протягом робочої зміни. Вимірювані величини показників мікроклімату повинні відповідати нормативним вимогам. Температуру, відносну вологість та швидкість руху повітря вимірюють на висоті 1,0 м від підлоги чи робочої площадки при роботах, які виконуються сидячи, та на висоті 1,5 м - при роботах, які виконуються стоячи. Вимірювання проводять як на постійних, так і на непостійних робочих місцях при їх мінімальному та максимальному віддаленні від джерел локального тепловиділення, охолодження чи вологовиділення (нагрітих агрегатів, вікон, дверних отворів, воріт, відкритих ванн тощо). В приміщеннях з великою щільністю робочих місць, при відсутності джерел локального тепловиділення, охолодження чи вологовиділення, ділянки вимірювання температури, відносної вологості та швидкості руху повітря розподіляються рівномірно по всьому приміщенню відповідно з (табл.4.2.1.)
Таблиця 4.2.1.

Мінімальна кількість дільниць вимірювання параметрів мікроклімату

Площа приміщення, м³	Кількість дільниць вимірювання
До 100	4
Від 101 до 400 включно	8
Вище 400	Кількість ділянок визначається відстанню між ними, яка не повинна перевищувати 10м

При наявності джерел променистого тепла, інтенсивність теплового опромінення на постійних та непостійних робочих місцях необхідно визначати в напрямку максимуму теплового випромінювання від кожного з джерел, розташовуючи приймач прибору перпендикулярно падаючого потоку на висоті 0,5; 1,0 та 1,5 м від підлоги чи робочого майданчика. Інтенсивність теплового опромінення, виміряна на кожному з цих рівнів, повинна відповідати нормативним вимогам.

Вимірювання температури поверхонь огороджуючих конструкцій (стін, підлоги, стелі) чи пристроїв (екранів тощо), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування чи його огороджуючих пристроїв слід проводити в робочій зоні на постійних та непостійних робочих місцях. Температуру та відносну вологість повітря слід вимірювати аспіраційними психрометрами. При відсутності в місцях вимірювання джерел променистого тепла, температуру та відносну вологість повітря можна виміряти психрометрами типу ПБУ-1М, добовими та тижневими термографами та гігрографами при умові порівняння їх показників з показниками аспіраційного психрометра. Швидкість руху повітря вимірюють анемометрами ротаційної дії (крильчасті анемометри). Малі величини швидкості руху повітря (менше 0,3 м/с), особливо при наявності різнонаправлених потоків, виміряють електроанемометрами, а також циліндричними та шаровими кататермометрами. Теплове опромінення, температуру поверхонь огороджуючих конструкцій (стін, підлоги, стелі) чи пристроїв (екранів тощо), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування чи його огороджуючих пристроїв слід вимірювати приладами типу актинометрів, болометрів, електротермометр тощо. Діапазон вимірювання та допустима похибка вимірювальних приладів повинні відповідати вимогам (табл. 4.1.2.)

Таблиця 4.1.2.

Вимоги до вимірювальних приладів

Назва показників	Діапазон вимірювання	Граничне відхилення
Температура повітря за сухим термометром, ºС Температура повітря за змоченим термометром, ºС Температура поверхні, ºС Відносна вологість повітря, % Швидкість руху повітря, м/с Інтенсивність теплового опромінювання, Вт/м²	Від 30 до 50 0-50 0-50 10-90 0-0,5 Вище 0,5 Від 10 до 350 Вище 350	±0,2 ±0,2 ±0,5 ±5,0 ±0,05 ±0,1 ±5,0 ±50,0

♦ Граничнодопустимий вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації (ГДК), які використовуються при проектуванні виробничих будівель, технологічних процесів, устаткування, вентиляції, для контролю за якістю виробничого середовища та профілактики несприятливого впливу на здоров'я працюючих.

Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони підлягає систематичному . контролю для попередження можливості перевищення гранично допустимих концентрацій - максимально разових робочої зони (ГДК_мр._рз) та середньозмінних робочої зони (ГДК_сз._рз).

При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин різнонаправленої дії, ГДК залишаються такими ж, як і при ізольованій дії. При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин однонаправленої дії (за висновком органів державного санітарного надзору), сума відношень фактичних концентрацій кожного з них (К₁, К₂... К_n) в повітрі до їх ГДК (ГДК₁, ГДК₂ ... ГДК_n) не повинна перевищувати одиницю:

♦ Контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Загальні вимоги. Відбір проб повинен проводитись в зоні дихання при характерних виробничих умовах. Для кожної виробничої ділянки повинні бути визначені речовини, які можуть виділятись у повітря робочої зони. При наявності в повітрі декількох шкідливих речовин, контроль повітряного середовища допускається проводити за найбільш небезпечними та характерними речовинами, встановленими органами державного санітарного надзору.

Вимоги до контролю за дотриманням максимально разової ГДК. Контроль вмісту шкідливих речовин в повітрі проводиться на найбільш характерних робочих місцях. При наявності ідентичного обладнання чи виконанні однакових операцій, контроль проводиться вибірково на окремих робочих місцях, розташованих в центрі та по периферії приміщення. Вміст шкідливої речовини в даній конкретній точці характеризується наступним сумарним часом відбору: для токсичних речовин - 15хв, для речовин переважно фіброгенної дії -30хв. За вказаний період часу може бути відібрана одна чи декілька послідовних проб через рівні проміжки часу. Результати, отримані при однократному відборі чи при усередненні послідовно відібраних проб, порівнюють з величинами ГДК _мр._рз.

Протягом зміни та (або) на окремих етапах технологічного процесу в одній точці повинно бути послідовно відібрано не менше трьох проб. Для аерозолів переважно фіброгенної дії допускається відбір однієї проби. При можливому надходженні в повітря робочої зони шкідливих речовин з гостронапиленим механізмом дії, повинен бути забезпечений контроль із сигналізацією то перевищення ГДК. Періодичність контролю встановлюється в залежності від класу небезпеки шкідливої речовини: для 1 класу - не рідше 1 разу на 10 днів, II класу - не рідше 1 разу на місяць, III та IV класів не рідше 1 разу на квартал. В залежності від конкретні к умов виробництва, періодичність контролю може бути змінена за погодженням з органами державного санітарного надзору. При встановленій відповідності вмісту шкідливих речовин III, IV класів небезпеки рівню ГДК допускається проводити контроль не рідше 1 разу на рік.

Вимоги до контролю за дотриманням сгредньозмінних ГДК. Середньозмінні концентрації визначають для речовин, для яких встановлено норматив - ГДК_сз._рз. Вимірювання проводять приладами індивідуального контролю або за результатами окремих вимірювань. В останньому випадку її розраховують як величину, середньозважену за часом, з урахуванням перебування працюючого на всіх (в тому числі поза контактом з контрольованою речовиною) стадіях та операціях технологічного процесу. Обстеження здійснюється протягом не менше ніж 75% тривалості зміни, протягом не менше 3-х змін. Розрахунок проводиться за формулою:

де К_сс - середньомісячна концентрація, мг/м³; К₁, К₂,...К_n - середньоарифметичні величини окремих вимірювань концентрацій шкідливої речовини на окремих стадіях (операціях) технологічного процесу, мг/м³; t₁, t₂, …t_n – тривалість окремих стадій (операцій) технологічного процесу, хв.

Періодичність контролю за дотриманням середньозмінної ГДК повинна бути не рідше кратності проведення періодичних медичних оглядів, встановленої Міністерством охорони здоров'я.

♦ Вимоги до методик вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Структура, зміст та виклад методик вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.016-79, ГОСТ 8.010-90.

Методики вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони, які розробляються, переглядаються чи впроваджуються, повинні бути затверджені Міністерством охорони здоров'я і метрологічно атестовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.016-79, ГОСТ 8.010-90. Методики та засоби повинні забезпечувати виборче вимірювання концентрації шкідливої речовини в присутності супутніх компонентів на рівні < 0,5 ГДК. Сумарна похибка вимірювань концентрацій шкідливої речовини не повинна перевищувати +25%.Результати вимірювань концентрацій шкідливих речовин в повітрі приводять до умов: температури 293К (20°С) та тиску 101,ЗкПа (760 мм рт.ст.). Вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони індикаторними трубками повинно проводитись у відповідності з ГОСТ 12.1.014-84. Для автоматичного безперервного контролю за вмістом шкідливих речовин гостронапиленої дії, повинні бути використані швидкодіючі та малоінерційні газоаналізатори, технічні вимоги до яких повинні бути узгоджені з Міністерством охорони здоров'я.

Загальні вимоги до методів визначення забруднюючих речовин.

Нормується ГОСТ 17.2.4.02-81. Цей стандарт встановлює загальні вимоги до методів визначення забруднюючих речовин в атмосферному повітрі. На його основі повинні розроблятися державні стандарти на конкретні методи визначення забруднюючих речовин в атмосферному повітрі. Стандарт не поширюється на загальні вимоги до методів з використанням приладів автоматичного контролю. Він повністю відповідає СТ СЕВ 2598-80. Відбір та підготовка проб для визначення забруднюючих речовин проводиться за ГОСТ 17.2.3.01-77. Загальні вимоги до методів:

♦   Метод повинен бути виборчим в присутності шкідливих речовин, які постійно та найбільш часто містяться в атмосфері, наприклад: SO₂, NН₃, СО, Н₂S, N0_x, зважених частинок, а також СО₂, Н₂О і супутніх речовин, та повинен забезпечувати визначення забруднюючої речовини у відібраній пробі повітря в кількості меншій чи рівній 0,8 гранично допустимої концентрації (ГДК) цієї речовини. Похибка методу не повинна перевищувати ±25% по всьому діапазону вимірюваних концентрацій.

♦   Метод повинен забезпечувати вимірювання з вказаноюпохибкою концентрації забруднюючої речовини в межах величин від 0,8 до 10 ГДК. В описі методу повинно бути вказано час, протягомякого були стабільні продукти хімічних реакцій, що передували визначенню забруднюючої речовини.

♦          Метод повинен включати:

-     опис заважаючих впливів;

-     умови та метод відбору проб, транспортування та зберігання відібраних проб повітря;

-     опис апаратури та приладів, що використовуються, перелік реактивів, що застосовуються, та їх кваліфікацію;

-     перелік розчинів, що застосовуються, порядок їх приготування та використання, терміни та умови зберігання;

-     умови аналізу відібраних проб та порядок побудови калібровочного графіка;

-     обробку даних випробувань та зазначення похибки визначення;

-     метод знешкодження продуктів аналізу;

-     вимоги безпеки по використанню реактивів та поводженню з небезпечними і шкідливими для здорові продуктами, утвореними в процесі визначення, а також вимоги безпеки до умов підготовки та проведення вимірів;

-     фізико-хімічні властивості забруднюючої речовини - формула, молекулярна маса, запах, розчинність у воді та органічних розчинниках, температура плавлення, температура кипіння, тиск та концентрація насичених парів, агрегатний стан, коротка токсикологічна характеристика, значення ГДК тощо.

Висновок

Для покращення екологічного стану навколишнього природного середовища необхідне технічне переозброєння виробництва на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго - і ресурсозберігаючих технологій, будівництва та екологічно чистих технологій процесів, розв’язання проблем знешкодження і використання всіх видів відходів.

Для зменшення кількості речовин, які викидаються данним заводом пропоную використовувати на ньому новітню технологію, про яку йтиметься далі.

Те, що існують десятки технологій перетворення промислових і побутових відходів у золото, у прямому і переносному значенні цього слова, відомо всім і давно. Але побачити, а точніше почути, як щойно спалений природний газ у спеціальному реакторі відразу ж відновлюється до повноцінного метану, та ще й в такому самому спожитому обсязі, погодьтеся, мало кому доводилося. Розробку такої технології завершили наприкінці січня в одному з відділень науково - дослідного економічного інституту України.

Багаторічне дослідження вчених - новаторів за назвою "Термодинамічне каталітичне відновлення вуглекислого газу СО2 до газу метану СН4" втілилося в чотири типи установок, кожна з яких, у залежності від походження промислових викидів, може бути застосована на теплоелектростанціях, у металургії, при виробництві цементу чи вапна - усюди, де побічним продуктом виробництва є концентрований вуглекислий газ.

Звичайно, це в ідеалі. Проте заледве не ідеальні умови для використання цього ноу-хау автори розробки знайшли на... спиртозаводі. Одна з численних місцевих винокурень в Тернопільській області щорічно викидає в атмосферу 12 млн м3 продукту бродіння, а це майже стовідсотковий вуглекислий газ. І якось так збіглося, що завод споживає саме таку кількість природного газу, тому і на пропозицію вчених випробувати в них установку погодилися відразу. Користь очевидна: підприємство заощадить на паливі чималі гроші.

Технологія, що перетворює один газ в інший, не вимагає традиційних видів палива, не викидає продуктів згоряння в навколишню природне середовище, не має інших шкідливих відходів.

За підрахунками, при мінімальному навантаженні установка окупить себе за 2,3 роки.

Практичне втілення цього проекту дає змогу Україні стати енергетично незалежною державою. Очікують подвійну вигоду. Перша - безумовна економія природного газу. Друга - зменшення викидів парникових газів в атмосферу, що відповідно до Кіотського протоколу заохочується євро-бонусами: (екологічна комісія Євросоюзу платить 12,00 Євро за 1 тону знешкоджених викидів СО2). Тому згодом можна буде торгувати не тільки спиртом, але і квотами на викиди вуглекислого газу.

Згідно з нормативно – технічною документацією, нормування якості НПС здійснюється з метою встановлення гранично допустимих норм впливу на це середовище , що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечує раціональне використання та відтворення природних ресурсів за умов сталого розвитку господарської діяльності. В Україні розроблені та діють нормативи ГДК, перевищення яких за певних умов негативного впливу на стан здоров’я людини.

Ефективність екологічного моніторингу вирішальним чином залежить від правильної її організації. Можна роками вести моніторинг у регіоні не одержати значимих результатів. У той час, попереднє вивчення ситуації, аналіз можливих впливів проблему, на яку звертають увагу офіційно уповноважені організації.

Перед формуванням довгострокової програми моніторингу доцільно провести рекогносцирувальні (попередні) дослідження. На цьому етапі важким є збір усієї вже наявної інформації з проблеми і її аналіз. Будь-які вже наявні дані варто використовувати ефективно, навіть якщо в них і є якість очевидні неточності. Одним з ефективних прийомів вибору пріоритетів є картографування джерел впливи й упорядкування їх попередніх «портретів» по літературних даних.

Наприкінці хочеться ще раз підкреслити, що власне організація аналітичних вимірів не є самоціллю. Тим більше вимірів, що потребують залучення дорогого і складного устаткування. Рекогносцирувальні дослідження цілком можна проводити використовуючи мінімум засобів вимірів. Основна проблема складається в одержанні адекватної інформації НПС і про джерела впливу. А інформацію можна витягти як затриманих раніше чисельних матеріалів, так і проводячи власні візуальні спостереження, я пропоную більшу увагу приділити моніторинговим дослідженням і спостереженням так як це допоможе уникнути екологічних і економічних збитків, і передбачити негативний вплив на навколишнє середовище.

Додаток 2

Результати розрахунків забруднення атмосфери викидами

Чуднівської філії ДП ”Житомирський лікеро-горілчаний завод”

Найменування речовини	Концентрація в долях ГДК
Найменування речовини	X_M	C33
1	2	3
Промплощадка №1
Заліза окис	‹ 0,1	відсутн.
Марганець та його сполуки	‹ 0,1	відсутн.
Азоту діоксид	0,169	0,08
Діазот	‹ 0,1	відсутн.
Вуглецю оксид	‹ 0,1	відсутн.
Хлор	‹ 0,1	відсутн.
Метан	‹ 0,1	відсутн.
Спирт етиловий	‹ 0,1	відсутн.
Ацетальдегід	1,345	0,31
Формальдегід	‹ 0,1	відсутн.
Кислота оцтова	0,054	0,02
Бензин	‹ 0,1	відсутн.
Вуглеводні Граничні	‹ 0,1	відсутн.
Пил деревини	2,692	0,53
Пил дріжджів	‹ 0,1	відсутн.
Пил зерновий	3,089	1,0
Пил абразивно-металічний	0,134	0,05
Промплощадка №2
Заліза окис	‹ 0,1	відсутн.
Марганець та його сполуки	‹ 0,1	відсутн.
Азоту діоксид	‹ 0,1	відсутн.
Спирт етиловий	‹ 0,1	відсутн.
Натрію гідроксид	0,528	0,27
Промплощадка №3
Пил Зерновий	0,833	0,56
Спирт етиловий	‹ 0,1	відсутн.

Додаток 3

Схема циклону ЦН-15

Циклон ЦН-15 без улітки Циклон ЦН-15 з уліткою
1 – конічна частина,

2 – циліндрична частина,

3 – гвинтовидна кришка,

4 – улітка,

5 – вхідний патрубок,

6 – вихлопна труба.

Bukvasha