НІКОПОЛЬСКИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАВЧАННЯ УКРАЇНИ
Кафедра економіки
КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: “Макроекономіка”

На тему: “Методи функціонування валютного ринку”
Студентки 5267 групи 2 курсу       

Клепикової Оксани Валеріївни     
Науковий керівник:                          

Чернявська А.І.                              

Реєстраційний номер__________ 

Дата________________________

Підпис______________________
2009

РЕФЕРАТ
Курсова робота: 41 с., 3 рис., 18 джерел.

Об'єкт дослідження – світовий валютний ринок. Мета роботи – дослідження особливостей функціонування світового валютного ринку.

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним. Валютний ринок - це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних та платіжних документів в іноземних валютах. Головною причиною появи і розвитку таких валютних ринків була необхідність обслуговування міжнародних економічних відносин. Без валютних ринків міжнародна економічна діяльність на сьогоднішній день не можлива, про що свідчать обсяги цього ринку, що робить його найбільшим ринком світу.
ВАЛЮТНИЙ РИНОК, ВАЛЮТНІ ОБМЕЖЕННЯ, ВАЛЮТНА ОПЕРАЦІЯ, ВАЛЮТНИЙ СВОП, ВАЛЮТНИЙ АРБІТРАЖ, ВАЛЮТНИЙ КУРС, КОНВЕРТОВАНІСТЬ.




ЗМІСТ

Реферат

Вступ…………………………………………………………………………….…4

1.     Валютний ринок……………………………………………………………….6

1.1.       Поняття валютного ринку………………………………………………6

1.2.       Суб'єкти та об’єкти валютного ринку. Попит і пропозиція на

валютному ринку………………………….…………………………..…8

1.3.       Класифікація валютних ринків………………………………………..10

1.4.       Функції валютного ринку………………………………………….…..16

1.5.       Чинники що визначають кон'юнктуру валютного ринку……..……..17

2.     Операції на валютному ринку………………………………………….……20

2.1.       Поняття та види………………………………………………………...20

2.2.       Класифікація валютних операцій……………………………………..22

3.                          Валютний курс………………………………………………………………..30

4.                          Валютний ринок України…………………………………………………....34

Висновки…………………………………………………………………………38

Перелік посилань………………………………………………………………...40






ВСТУП
Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини − не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.

Останні десятиліття розвитку світової економіки позначились колосальним зростанням міжнародного переміщення капіталів та посиленням ролі валютно-фінансових відносин як на макроекономічному рівні окремо взятих країн так і на рівні міждержавних стосунків. При цьому, валютні відносини як на міжнародному, так і національному рівнях організовуються у межах валютних ринків, значення яких, з точки зору їх необхідності та впливу на інші економічні процеси, важко переоцінити. Багаточисельні господарюючі суб’єкти, керуючись певними економічними мотивами, постійно або епізодично виступають у ролі учасників валютних ринків, тим самим сприяючи формуванню попиту та пропозиції і встановленню ринкової рівноваги.

Проте, не всі суб’єкти даного ринку відіграють однаково важливу роль та спричиняють однаково відчутний вплив на процеси його функціонування. На сучасному етапі розвитку економічних відносин на валютному ринку існує низка учасників, діяльність яких є домінуючою і значною мірою завдяки яким стає можливим ефективне функціонування цього ринку.

У процесі свого функціонування валютний ринок породжує систему відносин, в результаті реалізації яких будується складний механізм взаємодії між його учасниками та забезпечується можливість ефективного проведення валютних операцій залежно від ринкової кон’юнктури в певний момент часу.

Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого придатка до міжнародних розрахунково-платіжних відносин і надає йому статусу відносно самостійної економічної структури.

Установлення співвідношення грошових одиниць різних країн на валютних, як і на будь-яких інших, ринках відбувається під впливом двох основних чинників — попиту і пропозиції. Особливістю валютного ринку є те, що як товаром, так і платіжним засобом, є гроші. Тому зазначені чинники фактично подвоюються: попит і пропозиція відповідної іноземної валюти та національної валюти.

Валютний курс, що складається на валютному ринку, відображає врівноваженість попиту і пропозиції. Результат торгів − обсяг купівлі тієї чи іншої валюти порівняно з її обсягом, виставленим на продаж, характеризує задоволення попиту чи недостатність пропозиції. У разі задоволення попиту на іноземну валюту курс національної валюти залишається стабільним, при недостатності пропозиції − падає, за надмірної пропозиції – зростає.

Необхідність установлення реальних курсів валют врешті-решт привела до встановлення системи міжнародного валютного регулювання, для чого була створена спеціальна фінансова інституція — Міжнародний валютний фонд.

Нині створено досить надійні міжнародні та національні системи валютного регулювання. Вони дають змогу ефективно контролювати валютні курси. Перевага ринкового механізму полягає в тому, що він дає змогу встановити на певну дату курс валюти, максимально наближений до реального. Це, у свою чергу, ставить на міцну основу міжнародні фінансові відносини.


1 ВАЛЮТНИЙ РИНОК
1.1        Поняття валютного ринку
Валютний ринок представляє собою офіційний фінансовий центр, де зосереджена купівля-продаж валют та цінних паперів в іноземній валюті на підставі попиту та пропозиції на них. З функціональної точки зору валютні ринки забезпечують своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування від валютних ризиків, диверсифікацію валютних резервів, валютну інтервенцію, отримання прибутків їх учасниками у вигляді різниці курсів валют. З інституціональної точки зору валютні ринки представляють собою сукупність уповноважених банків, інвестиційних компаній, бірж, брокерських контор, іноземних банків, здійснюючих валютні операції. З організаційно-технічної точки зору валютний ринок представляє собою сукупність комунікаційних систем, зв’язуючи між собою банки різних країн, здійснюючих міжнародні розрахунки та інші валютні операції.

За своїм економічним змістом валютний ринок − це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок − це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Першим валютним ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором.

Валютні ринки у сучасному розумінні склались в XIX ст. Цьому сприяли наступні передумови:

-     розвиток міжнародних економічних зв’язків;

-     створення світової валютної системи, що покладає на країни – учасниці визначені обов’язки у відношенні їх національних валютних систем;

-     широке поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;

-     посилення концентрації і централізації банківського капіталу;

-     розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;

-     вдосконалення засобів зв’язку – телеграфу, телефону, телексу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;

-     розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці.

Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географічним розміщенням окремих ринків: велика всесвітня торгівля починається вранці з відкриттям ринків Токіо та Сіднея, переміщується на захід в Гонконг та Сінгапур, проходить через Бахрейн, потім починають працювати європейські ринки у Франкфурті, Парижі, Цюріху та Лондоні, під кінець їх роботи відкриваються ринки американського континенту в Нью-Йорку, Сан-Франциско та Лос-Анджелесі.  Завдяки цьому будь-який суб'єкт валютного ринку може в будь-який час доби купити-продати валюту, оперативно зв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі. Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США і швидко збільшуються, що свідчить про величезні розмахи валютних потоків на світовому ринку.

Ринок відрізняється найбільшою інтенсивністю та ліквідністю у перші часи після опівдня за європейським часом, коли одночасно відкриті центри у Європі та на східному узбережжі США. Цей період вважається найкращім часом для забезпечення швидкого виконання дуже великого заказу.

Наприкінці дня в Каліфорнії, коли біржові маклери Токіо та Гонконгу тільки прокидаються, ринок відрізняється найменшою інтенсивністю.
1.2 Суб'єкти та об’єкти валютного ринку. Попит і пропозиція на валютному ринку
Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні − для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні − для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.

За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб'єктами валютного ринку є:

-     підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

-     інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

-     спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи;

-     хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу;

-     центральні банки та казначейства;

-     посередники: банки, брокерські контори, біржі тощо.

Банки та небанківські дилери які торгують іноземною валютою, «створюють ринок» як у технічному так і у організаційному сенсі. Вони отримують прибуток, купуючи іноземну валюту за її реальної ціни та продаючи за більш високої ціни що називається «ціною продажу».

Юридичні та фізичні особи використовують валютний ринок, щоб сприяти виконанню своїх комерційних та фінансових операцій. Ця група складається з експортерів, імпортерів, інвесторів міжнародних фондів, міжнаціональних фірм та туристів. Використання ними валютного ринку є необхідним елементом їх комерційних чи інвестиційних програм, однак носить епізодичний характер. Деякі з цих учасників використовують ринок для «хеджу»  (уникаючи ризику пов’язаного з курсами обміну валют).

Спекулянти та учасники що займаються арбітражем, отримують прибутки всередині самого ринку. Вони оперують тільки за власним інтересом, не обслуговуючи клієнтів та не забезпечуючи непереривної роботи ринку. Наприклад, учасники що займаються арбітражем отримують прибуток від різниці цін між різними ринками.

Центральні банки та казначейства використовують ринок для того щоб пробрести запаси іноземної валюти або звільнитися від них; вплинути на ціни за якими ведеться торгівля їх власної валюти. Вони прагнуть вплинути на курс обміну валюти таким чином, щоб це служило інтересам їх власної країни.

Провідне місце серед посередників валютного ризику займають банки. Оскільки вони ведуть рахунки (національні й інвалютні) та мають розвинуті системи телекомунікацій, їм дуже зручно виконувати доручення клієнтів з купівлі-продажу валюти. Тому банки постійно торгують валютою всередині країни і за її межами як безпосередньо один з одним, так і через валютні біржі. Торгівлю вони, ведуть за свої кошти і за кошти клієнтів. Для цього банки повинні одержати ліцензію від свого центрального банку.

Попит і пропозиція на валютному ринку мають ту особливість, що об'єктом та інструментом купівлі-продажу тут є гроші різної національної належності. Тому попит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національної валюти, а пропозиція іноземної валюти є одночасно попитом на національну валюту. Проте коли мова йде про національні валютні ринки, то під попитом мається на увазі попит на іноземну валюту як бажання купити певну її суму, а під пропозицією − пропозиція іноземної валюти як бажання продати певну її суму.

Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти. Більш детально питання валютного курсу розглядається в підрозділі 3.
1.3   Класифікація валютних ринків
Валютні ринки можна класифікувати на підставі цілого ряду ознак: за сферою поширення, по відношенню до валютних обмежень, за видами валютних ресурсів, за ступенем організованості тощо.

За сферою поширення, об’ємом та характером валютних операцій, можна виділити міжнародний та внутрішній ринки. В свою чергу, як міжнародний, так і внутрішній ринки складаються з ряду регіональних ринків які утворюються фінансовими центрами в окремих регіонах світу чи даної країни.

Міжнародний валютний ринок охоплює валютні ринки всі країн світу. Міжнародним валютний ринок являє собою мережу, тісно зв’язаних між собою системою кабельних та супутникових комунікацій, світових валютних ринків. Між ними існує обмін засобами залежно від наявної інформації та прогнозів головних учасників ринку відносно можливого положення окремих валют. Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Такі ринки регулюються скоріше за все міждержавними угодами, домовленостями самих учасників цих ринків, традиціями. Розміщуються вони переважно у містах із вдалим географічним положенням та з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній, яким потрібно здійснювати платежі на широких просторах світового ринку. Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін.

Внутрішній (національний) валютний ринок – це валютний ринок однієї держави, тобто ринок що функціонує усередині даної країни та обмежуються економічним простором цієї країни,  регулюються її національним валютним законодавством. Внутрішній валютний ринок складається з регіональних ринків. До них належать валютні ринки з центрами у міжбанківських валютних біржах. Внутрішні валютні ринки існують у більшості країн світу.

По відношенню до валютних обмежень можна виділити вільний та обмежені валютні ринки.

Валютні обмеження – це система державних заходів (адміністративних, законодавчих, економічних, організаційних) з встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями. Валютні обмеження включають до себе заходи з цільового регулювання платежів та переказів національної та іноземної валюти за кордон. Валютний ринок з валютними обмеженнями називається обмеженим ринком, а за їх відсутності – вільним валютним ринком.

За видами застосовуваних валютних курсів ринок може бути з одним режимом та з подвійним режимом.

Ринок з одним режимом – це валютний ринок з вільними курсами, тобто з плаваючими курсами валют, котирування яких встановлюється на біржових торгах. Наприклад,офіційний валютний курс гривні встановлюється за допомогою фіксинга.

Валютний ринок з подвійним режимом – це ринок з одночасним застосуванням фіксованого та плаваючого курсу валюти. Введення подвійного валютного ринку застосовується державою як захід регулювання руху капіталів між національним та міжнародним ринком позичкових капіталів. Цей захід застосовуються для того щоб обмежити та контролювати вплив міжнародного ринку позичкових капіталів на економіку даної держави.

За ступенем організованості валютний ринок буває біржовий та позабіржовий.

Біржовий валютний ринок – це організований ринок, який представлений валютною біржею. Валютна біржа – підприємство, яке організовує торги валютою та цінними паперами у валюті. Біржа не є комерційним підприємством. Її головна функція полягає не в отриманні високих прибутків, а у мобілізації тимчасово вільних грошових засобів шляхом продажу валюти та цінних паперів у валюті та у встановленні курсу валюти, тобто її ринкової вартості. Біржовий валютний ринок має ряд переваг: він є най дешевшим джерелом валюти та валютних коштів; заявки що виставляються на біржові торги, володіють абсолютною ліквідністю.

Ліквідність валюти та цінних паперів у валюті означає їх здатність швидко та без втрат в ціні перетворюватись в національну валюту.

Позабіржовий валютний ринок організовується дилерами що можуть бути чи не бути членами валютної біржі та проводять його по телефону, телефаксу, комп’ютерний мережам. Біржовий та позабіржовий ринки у певній мірі суперечать один одному але в той самий час взаємно доповнюють один одного. Це пов’язано з тим що виконуючи загальну функцію з торгівлі валют та обігу цінних паперів у валюті, вони застосовують різні методи та форми реалізації валюти та цінних паперів у валюті.

Переваги позабіржового валютного ринку полягає у достатньо високій собівартості витрат на операції з обміну валют. Дилери банків часто використовують очні валютні аукціони на біржі для зниження власних затрат на валютну конверсію шляхом укладення договорів з купівлі-продажу валюти по біржовому курсу до початку торгів на біржі. На біржі з учасників торгів знімаються комісійні, сума яких знаходиться у прямій залежності від суми проданих валютних та гривневих ресурсів. Крім того, законом встановлений податок на біржові угоди. У позабіржовому ринку для уповноваженого банку після того, як був знайдений контрагент з угоди, операція валютної конверсії здійснюється практично безкоштовно;

Крім того позабіржовий валютний ринок має більш високу швидкість розрахунків, ніж за торгівлею на валютній біржі. Це пов’язано перш за все у тому, що поза біржовий валютний ринок дозволяє проводити угоди підчас усієї операційної доби, а не у строго зазначений час біржової сесії.

Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою. Сучасні засоби зв'язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше й дешевше, ніж через біржу. Ці тенденції захопили вже й Україну. З початку 2000 р. перестала здійснювати операції з торгівлі валютою Українська міжбанківська валютна біржа. Уся торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому комерційні банки безпосередньо один в одного купують і продають валюту за свій рахунок чи за дорученнями клієнтів, які в цьому разі є кінцевими покупцями і продавцями валюти. Як свідчить світова практика, на секторі біржового ринку поступово зосереджується переважно окремі валютні операції, технологія здійснення яких передбачає централізоване виконання через біржу (ф'ючерсні, опціонні та ін.).

Валютний ринок класифікують за наступними показниками:

-     за суб’єктами розрізняють клієнтський та міжбанківських (прямий і брокерський) валютний ринок. Біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу;

-     за терміном операцій: spot ринок (поточний), Форвардний ринок (терміновий), своп ринок;

-     за функціями: ринок що забезпечує обслуговування міжнародної торгівлі та ринок на якому виконуються чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції);

-     за територіальною ознакою виділяють европейський ринок (Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх), американський ринок (Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль Сан-Франциско, Торонто) та азіатський (Токіо, Гонконг, Сінгапур, Бахрейн, Бахрейн, Абу-Дабі, Катар).

Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:

-     за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;

-     за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів тощо;

-     за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.

Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей − їх валютного курсу.

Ринок депозитно-кредитних операцій − це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками іноземної валюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.

Підчас класифікації валютних ринків слід виділити ринки євровалют, єврооблігацій, євродепозитів, єврокредитів, а також «чорний» та «сірий» ринки.

Ринок євровалют – це міжнародний ринок валют країн західної Європи, де здійснюються операції у валютах цих країн. Функціонування ринка євровалют пов’язано з використанням валют у безготівкових депозитно-позичкових операціях за межами країн-емітентів даних валют.

Ринок єврооблігацій виражає фінансові відносини з боргових зобов'язань при довгострокових позиках у євровалютах, що оформляються у вигляді облігацій позичальників. Облігація містить данні про суму боргу, умовах й термінах його погашення, порядку отримання відсотків згідно з купонами. Купон – частина облігаційного сертифікату, яка при відокремленні від нього надає власнику право на отримання відсотка.

Ринок євродепозитів виражає стійкі фінансові відносини з формування валютний вкладів у комерційний банках іноземних держав за рахунок коштів що обертаються на ринку євровалют.

Ринок єврокредитів виражає стійкі кредитні зв’язки та фінансові відношення з представлення міжнародних позик у євровалюті комерційними банками іноземних держав.
1.4   Функції валютного ринку
Валютний ринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічна роль. Основними його функціями є:

-     забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків (дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій);

-     забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;

-     забезпечення виконання міжнародних розрахунків;

-     створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

-     отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют (спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток);

-     формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти;

-     страхування валютних та кредитних ризиків (валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах);

-     визначення валютних курсів – діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти;

-     диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав (суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах);

-     регулювання економіки (через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній).

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій.
1.5   Чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку
Стан кон'юнктури валютного ринку виявляється у зміні співвідношення між попитом і пропозицією окремих валют, що, у свою чергу, є ключовим чинником впливу на валютний курс. Тому чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку, одночасно є і чинниками зміни валютного курсу.

Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, на стан та динаміку попиту і пропозиції на валютному ринку впливає велика кількість (десятки) чинників економічного, політичного, правового, психологічного характеру. Усі їх можна розділити на три такі групи:

Курсоутворюючі чинники:

-     стан платіжного балансу країни;

-     обсяги ВНП, які виробляються в країні;

-     внутрішня і зовнішня пропозиція грошей;

-     процентні ставки в країнах, валюти яких порівнюються;

-     співвідношення внутрішніх цін країни з зовнішніми.

Ці чинники можна назвати базовими, тобто такими, що визначають такий стан співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку, який схильний до стабільності чи поступової, внутрішньо зумовленої та передбачуваної зміни.

Вплив стану платіжного балансу на кон'юнктуру валютного ринку виявляється в тому, що надходження валюти в країну за поточними і капітальними статтями балансу збільшує пропозицію, а валютні платежі за кордоном збільшують попит на валютному ринку. Тому збалансовані валютні надходження і платежі за названими статтями балансу створюють сприятливі умови для врівноважування попиту і пропозиції на валютному ринку і стабілізації його кон'юнктури.

Вплив на валютний ринок обсягу ВНП, що виробляється в країні, базується на тому, що його зміна впливає на динаміку експорту і імпорту. Якщо обсяг ВНП, зростає, це створює передумови для збільшення експорту і зменшення імпорту, що сприяє формуванню активного сальдо платіжного балансу і поліпшенню кон'юнктури ринку. І навпаки, якщо обсяг ВНП скорочується, це спричинятиме падіння експорту і зростання імпорту, формування від'ємного сальдо платіжного балансу і погіршання кон'юнктури ринку.

Вплив внутрішньої пропозиції національних грошей базується на тісному зв'язку валютного ринку з іншими сегментами грошового ринку. Якщо пропозиція грошей на ринку банківських кредитів чи ринку цінних паперів зросте, це може погіршити кон'юнктуру на цих ринках, внаслідок чого частина пропозиції грошей звідти перейде на валютний ринок, де кон'юнктура залишилась незмінною. Але якщо таке переміщення грошей буде значним, то попит на валюту почне зростати випереджаючими темпами і рівновагу буде порушено і там. Якщо пропозиція грошей зростатиме безпосередньо на валютному ринку (зовнішня пропозиція), наприклад, у цілях валютної інтервенції, то це негайно вплине на його кон'юнктуру і вона погіршає для національної валюти.

Вплив співвідношення процентних ставок у двох країнах полягає в тому, що вищі процентні ставки стимулюють приплив у відповідну країну вільних грошових капіталів з країн, де процентні ставки низькі. Це сприятиме формуванню активного сальдо платіжного балансу за статтями капітальних операцій та поліпшенню кон'юнктури валютного ринку. У країні з низькими процентними ставками ситуація розвиватиметься в протилежному напрямку.

Вплив співвідношення внутрішніх і зовнішніх цін базується на тому, що в країнах з низькими внутрішніми цінами створюються додаткові стимули для нарощування експорту й стримування імпорту, що сприяє формуванню активного сальдо платіжного балансу.

 Регулюючі чинники;

-     заходи прямого державного регулювання (фінансово-бюджетна політика, квотування та ліцензування, грошово-кредитна політика, регулювання цін, інтервенційна політика, розподіл валюти тощо);

-     структурні чинники.

Ці чинники впливають на кон'юнктуру ринку через зміну курсоутворюючих чинників. Вони вводяться в дію державою свідомо для досягнення певних цілей в її економічній політиці і можуть давати значний ефект в умовах, коли економіка країни перебуває у стані тривалої рівноваги.

Чинники кризового характеру:

-     дефіцит державного бюджету;

-     безконтрольна емісія та інфляція;

-     штучне і надмірне регулювання цін;

-     висока монополізація виробництва.

Ці чинники виникають при порушенні динамічної рівноваги економіки, послабляють дію курсоутворюючих чинників та знижують результативність регулятивних заходів держави.

У всій цій сукупності чинників вирішальною (базовою) є перша група (курсоутворююча). У свою чергу, у базовій групі ключове місце займає платіжний баланс, його стан та динаміка. Він має комплексний характер і акумулює в собі певною мірою дію всіх інших чинників.


2 ОПЕРАЦІЇ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ
2.1   Поняття та види
Валютна операція – це операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти. Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

До валютних операцій належать операції пов’язані з:

-     переходом права власності на валютні цінності;

-     використанням у якості засобу платежу валюти, а також гривні підчас здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

-     увезенням та переказом в Україну та вивозом й переказом з неї закордон валютних цінностей;

-     здійснення міжнародних грошових переказів.

Валютні операцій поділяються на поточні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказування процентів, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо) та операції пов’язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання і отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів тощо).

Держава розробляє та проводить певну валютну політику. Валютна політика представляє собою діяльність держави з ціле направленого використання валютних коштів. Зміст валютної політики багатогранний та включає вироблення основних направлень формування та використання валютних коштів, розробку заходів направлених на ефективне використання цих засобів.

Існує безліч операцій що виконуються на валютному ринку.

До Конверсійні операції належать угоди з негайною поставкою (угоди типу “today”, “tomorrow”, “spot”); строкові угоди (форвардні, ф’ючерсні, опціонні); угоди типу “swap”; валютний арбітраж (просторовий, часовий, конверсійний).

Кореспондентські відносини з іноземними банками включають до себе: встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками; самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками; досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародним розрахункам; робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків; встановлення кореспондентських відношень і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

Відкриття та ведення валютних рахунків використовуються для надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно рішення керівництва банку); надання виписок по мірі здійснення операції; оформлення архіву рахунку за любий проміжок часу; виконання операцій по розпорядженню клієнтів відносно коштів на їх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів); списання сум, передбачених законодавством; контроль експортно-імпортних операцій; для відкриття рахунків для юридичних осіб (резидентів та нерезидентів), фізичних осіб; нарахування процентів по залишках на рахунках;

Неторгові операції містять в собі купівлю та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті; інкасо іноземної валюті та платіжних документів в іноземній валюті; випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів; купівлю (оплату) дорожніх чеків іноземних банків; оплату грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів; організацію роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Операції по залученню та розміщенню валютних коштів – це кредитні, депозитні, лізингові, форфейтингові, факторингові операції а також операції з цінними паперами;.

До операцій зі здійснення міжнародних розрахунків належать: міжнародний банківський переказ; передоплата; підтверджений без відзивний акредитив; відкритий банківський рахунок; консигнація.

Інші операції: трастові; консультаційно-інформаційні; страхові операції; спільна діяльність;управління грошовими коштами та іншим майном; угоди про переуступку права вимоги; операції з монетарними металами: купівля і продаж ( в тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне зберігання, використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів номінал, яких висловлений в монетарних металах.

Валютні операції здійснюються з метою продажу іноземної валюти чи, навпаки, придбання необхідної інвалюти для оплати імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т.п.; запобігання можливих збитків, пов’язаних з несприятливими змінами курсів валют (операції хеджування); отримання спекулятивні прибутки на різниці курсів валют.
2.2   Класифікація валютних операцій
Існує багато видів класифікації операцій валютного ринку, за однією з них валютні операцій поділяються на 3 групи (дивись рисунок 2.1)