Кабінет Міністрів України
Національний аграрний університет
Кафедра організації агробізнесу
Курсовий проект
на тему:
«Організація скотарства і перспективи його розвитку в СТОВ ім. «Гагаріна» Богуславського району Київської області»
Виконав:
студент 4 курсу 2 групи
економічного факультету
відділення «Економіка
підприємства»
Сидоренко В. М.
Перевірив:
Коновал І. А.
Київ – 2008

План
Вступ
Розділ 1. Організація і сучасний стан розвитку галузі тваринництва
1.1              Природні та економічні умови підприємства
1.2           Спеціалізація підприємства
1.3           Організація скотарства
1.4            Економічна ефективність виробництва продукції скотарства
Розділ 2. Планування розвитку скотарства
2.1 Обґрунтування виробничої програми зі скотарства
2.1.1 Планування продуктивності тварин
2.1.2 Планування поголів’я тварин, виробництва продукції та її розподіл.
2.2 Планування кормової бази
2.3 Планування трудових ресурсів
2.4 Планування собівартості та реалізації продукції тваринництва
Розділ 3. Перспективи розвитку молочного скотарства
Висновки і пропозиції
Список літератури

Вступ
На півдні Київської області здавна розводили молочне скотарство, якому сприяли кліматичні умови та злегка горбистий рельєф. Завдяки цьому розвивалась і інфраструктура цього виду сільськогосподарської діяльності. В Богуславському районі та районах, які знаходяться поруч побудовані масло- та молокозаводи. Побудовано також комбікормовий завод. Але в останні десятиліття всі забули про сприятливі природні та вже складені економічні умови і стали говорити про те, що молочне скотарство невигідне і приносить тільки збитки. Почали масово збувати продуктивне поголів’я стада. Тваринництво в регіоні занепало, набула масового розвитку рослинницька галузь В результаті чого комбікормовий завод перестав працювати взагалі, а заводи по переробці молока працюють лише на 30 – 40 %, значну частину сировини якому (близько 60%) надають господарства населення[1].
Вихід з такої ситуації – переоснащення та реконструкція молочних ферм. Це основний і найбільш ефективний шлях розвитку скотарства.
В цій роботі буде викладений перспективний план розвитку молочного скотарства СТОВ ім. «Гагаріна» на основі інтенсифікації і використання новітньої техніки та технологій.

Розділ 1. Організація і сучасний стан розвитку галузі тваринництва
1.1 Природні та економічні умови підприємства
При вивченні діяльності будь-якого підприємства спочатку необхідно оцінити стан його розвитку. Проте, для більш глибокого вивчення необхідно врахувати умови, в яких воно функціонує. Серед таких умов виділяють природні та економічні умови.
Природні умови.
Місце розташування і комунікації підприємства.
Село, район, область:
с. Дмитренки
Богуславський район
Київська область
Відстань до найближчої залізничної станції: м. Миронівка – 40 км.
Відстань до районного центру: м. Богуслав – 15 км.
Відстань до обласного центру: м. Київ – 145км.
Бази постачання:
м. Богуслав – 15 км.
м. Миронівка – 40 км.
м. Тараща – 30 км.
Бази реалізації продукції:
м. Богуслав – 15 км.
м. Миронівка – 40 км.
м. Тараща – 30 км.
м. Київ – 145км.
Характеристика шляхів сполучення з адміністративними центрами, базами постачання та реалізації продукції – дороги І класу з асфальтовим покриттям.
Внутрішньогосподарські шляхи сполучення:
всього - 30,2 км,
в тому числі:
з твердим покриттям 20 км,
решта – ґрунтові дороги.
Внутрігосподарський зв'язок – телефонний.
Територія господарства не містить важливих автомобільних шляхів та залізно дорожніх станцій. Тому господарство має не дуже сприятливі шляхи сполучення для реалізації продукції та зв’язку з постачальниками.
Серед обслуговуючих виробництв господарства – автопарк, ремонтна майстерня тракторна та будівельна бригада; серед підсобних – млин.
Ґрунти лісостепу сформувались в основному на лісових та лісовидних суглинках і характеризуються високою потенційною родючістю. Ґрунтовий покрив складається з темно-сірих опідзолених ґрунтів. В цих районах також зустрічається чорноземи опідзолені та чорноземи мало гумусні, частково вилугувані й карбонатні.
Клімат зони помірно-континентальний з довгим теплим літом і короткою м’якою зимою. Континентальність зростає у напрямі із заходу на схід. У цьому ж напрямі збільшується глибина і тривалість промерзання ґрунтів, що впливає на їх основну волого-зарядку. Середня температура за рік дорівнює 6 – 8^о С, але в деякі роки бувають деякі відхилення.
·                    максимальна температура – 37, 39^о С (1936 р.)
·                    мінімальна температура – -36^о С (1935 р.)
Кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва, але в окремі роки спостерігається значне зрідження озимих посівів після зимівлі, а також пошкодження окремих сільськогосподарських культур у весняно-літній період під впливом посушливо-суховійних та інших несприятливих метеорологічних умов.
·              тривалість вегетаційного періоду – 210 днів
·              тривалість безморозного періоду – 160 днів
Останні весняні приморозки закінчуються у середньому 26 – 28 квітня, а перші осінні заморозки починаються 6 – 7 жовтня. В окремі роки ці показники коливаються, що і впливає на тривалість без морозного періоду.
Район помірно теплий помірно зволожений. За період з середньодобовою температурою понад 10^о С тут випадає 310 – 320 мм опадів, а за рік – 480 – 560 мм. Період з середньодобовою температурою понад 15^о С тут триває на 5 днів більше, ніж на решті території області.
Землі мають злегка хвилясту рівнинну поверхню з невеликим похилом з півдня та південного заходу в бік Дніпра. Нагірний правий берег Росі порізаний густою сіткою ярів та байраків. Під дією дощів зливового характеру і весняних талих вод утворився розчленований рельєф, що сприяє розвитку ерозії. В результаті цього процесу зменшується розмір ріллі, а на решті території змивається родючий поверхневий шар, замулюються річки.
Ефективний засіб боротьби з ерозією є сівба на схилах багаторічних трав, які утворюють дернину і дають додаткові ресурси кормів для тваринництва.
Для того, щоб охарактеризувати забезпеченість СТОВ ім. «Гагаріна» ресурсами, необхідно спершу оцінити його загальногосподарську діяльність.
Таблиця 1
Склад і структура сільськогосподарських угідь СТОВ ім. «Гагаріна»

Підприємство розвивається на умовах оренди землі і за аналізований період змін в структурі сільськогосподарських угідь не відбулося. А тому всі зміни в економічних показниках залежать виключно від господарської діяльності в підприємстві.
Зокрема зниження вартості валової продукції по співставних цінах на 5% (таблиця 2), свідчить про скорочення обсягів виробництва продукції в натурі, а одночасний ріст по собівартості (тобто витрат на виробництво) на 31% – може свідчити лише про значне зростання закупівельної ціни на необхідні засоби виробництва. Таке збільшення не пов’язане з прогресивнішими технологіями. Це підтверджується і показником прибутку та рівня рентабельності (таблиця 4), оскільки в 2005 році збиток становив 30,3 тис. грн. та 4% рівня збитковості. А вже в 2007 році ці показники були, відповідно, -102 тис. грн. та -6,8%.

Таблиця 2
Наявність трудових ресурсів та їх використання в СТОВ ім. «Гагаріна»

Щодо наявності та використання трудових ресурсів, то за аналізований період відбулося зниження кількості відпрацьованих одним працівником людино-годин та людино-днів – на 32%. Це зниження відбулося як за рахунок зменшення середньорічної кількості працюючих на підприємстві на 12%, так і за рахунок зменшення загальної кількості відпрацьованих людино-годин та людино-днів на 40%.
У 2007, порівняно з 2005 роках працівники галузі рослинництва відпрацювали на 20% менше робочого часу, а працівники галузі тваринництва – майже 2 рази.
На досить низькому рівні знаходиться і продовжує знижуватись коефіцієнт використання фонду робочого часу одним працівником. У 2005 році він становив 0,41 і за останні 3 роки знизився на 30% аж до 0,28. В підприємстві фактично використовується робочого часу набагато менше, ніж нормативно могло б. Це означає, що трудовий колектив неповністю зайнятий роботою і більшу частину часу, потенційно можливого для виробничої діяльності, на підприємстві просто не використовують. Тут приховані резерви зниження виробничої собівартості продукції.
Результативним показником ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці. Найбільш загальним показником продуктивності праці є виробництво валової продукції в розрахунку на 1 працівника за рік. Цей показник основний, вартісний, прямий. В СТОВ ім. «Гагаріна» він знаходиться на низькому рівні (15,03 тис. грн. в 2005 році) і за останні з роки суттєво не змінився (у 2007 року він становив 16,15 тис. грн.).
Не менш важливими ресурсами, поряд із трудовими, є виробничі ресурси.
Повна забезпеченість підприємства необхідними виробничими ресурсами створює сприятливі умови для господарської діяльності.
Дані таблиці 3 свідчать про те, що середньорічна вартість основних засобів СТОВ ім. «Гагаріна» зросла на 26%, а середньорічна вартість оборотних засобів – на 30%.
Таблиця 3
Основні показники забезпеченості СТОВ ім. «Гагаріна» виробничими ресурсами
Збільшення середньорічної вартості основних засобів в 2007 році забезпечене здачею в експлуатацію млина, загальною вартістю 2000 тис. грн. та деяким оновленням авто-тракторного парку.
Ріст вартості оборотних засобів був викликаний тим, що значно зросли витрати на 1 га посіву у зв’язку з підвищенням цін на оборотні засоби, а також за рахунок росту дебіторської заборгованості, зокрема за розрахунками з бюджетом. Це є негативне явище.
У зв’язку з цим фондоозброєність підприємства за останні 3 роки зросла на 43%, а фондозабезпеченість – на 26%. Але з іншої сторони, в зв’язку з низькою врожайністю сільськогосподарських культур та продуктивністю тварин, фондомісткість продукції теж зросла на 29%.
Краща фондозабезпеченість і вища фондоозброєність сприяють зростанню врожайності і підвищенні продуктивності тварин, що в свою чергу впливає на зниження собівартості продукції і збільшення прибутку.
Середньорічне умовне поголів’я тварин, що припадає на 1 га. сільськогосподарських угідь знаходиться на досить низькому рівні (0,15 ум. гол.) та за останні 3 роки скоротилося ще на 80% і складає 0,03 ум. гол. Рекомендоване значення цього показника, при якому досягається оптимальне поєднання забезпеченості тварин кормами та внесення органічних добрив складає 1 ум. гол. на 1 га. сільськогосподарських угідь.

Показники	2005	2006	2007	2007 р. у % до 2005 р.
Вартість валової продукції, тис. грн.
по собівартості	1098,80	1098,80	1441,00	131,14
по співставних цінах	877,90	659,00	856,00	97,51
Прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	-30,30	-424,00	-102,00	x
Припадає на 1 га сільськогосподарських угідь, грн.:
валової продукції:
по собівартості	0,98	0,98	1,29	131,14
по співставних цінах	0,78	0,59	0,76	97,51
прибутку, (збитку)	-0,03	-0,38	-0,09	x
Припадає на 1 тис. грн. вартості основних засобів сільського призначення, грн.:
валової продукції:
по собівартості	0,50	0,65	0,52	103,95
по співставних цінах	0,40	0,39	0,31	77,28
прибутку, (збитку)	-0,014	-0,25	-0,04
Припадає валової продукції на 1 грн. виробничих витрат, грн.	0,80	0,60	0,59	74,35
Рівень рентабельності (збитковості), %	-3,99	-32,00	-6,80	x

Галузі та види продукції	2005 р.		2006 р.		2007 р.
	виручка, тис. грн.	%	виручка, тис. грн.	%	виручка, тис. грн.	%
озима пшениця	230,4	32	241	27	514	37
гречка	х	х	75	8	55	4
кукурудза на зерно	х	х	52	6	526	38
ячмінь	390,7	54	322	36	174	12
овес	х	х	2	0,22	16	1,14
Всього по рослинництву	621,1	85	770	85	1285	92
ВРХ	21,1	3	27	3	34	2
свині	26,1	4	8	1	11	1
молоко	16,9	2	16	2	13	1
бджільництво: мед	1	0,14	1	0,11	1	0,07
інша продукція тваринництва	х	х	8	1	1	0,07
Всього по тваринництву	65,1	9	60	7	60	4
Інша реалізована продукція	42,3	6	71	8	53	4
Всього по підприємству	728,5	100	901	100	1398	100

Розділ 2. Планування розвитку скотарства
2.1 Обґрунтування виробничої програми зі скотарства
Сільське господарство України є технічно і технологічно відсталим. У молокопродуктовій підгалузі України відсталість наскрізна – від виробництва молока до переробки і реалізації. Аналіз свідчить, що для розвитку сфери виробництва і переробки молока повинен бути ефективним весь ланцюг "виробництво – переробка – збут".
Основними причинами стримування виробництва молока є скорочення поголів'я корів, подорожчання кормів, випереджувальні темпи росту цін на пально-мастильні матеріали порівняно із закупівельними цінами на молоко. Усі ці фактори негативно позначаються на якості й конкурентоспроможності молока і молочної продукції.
Молокопереробним підприємствам сировина надходить із двох джерел – від акціонерних сільськогосподарських підприємств – 33 %, від індивідуальних власників – 67%. Розбіжностей щодо закупівельної ціни за молоко між сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення немає. У сільськогосподарських підприємствах здійснюється механічне доїння, охолодження молока, механічна очистка. Така сировина надходить переробним підприємствам першим і вищим ґатунками і, відповідно, оплачується по 1600–2000 гри. за тонну з дотацією, що загалом задовольняє сільгоспвиробника, але не в усіх регіонах країни.
А ось із якістю сировини, що надходить від населення, великі проблеми, У багатьох випадках молоко приймають неохолодженим з підвищеною кислотністю, забруднене, розбавлене. З такої сировини зробити високоякісну продукцію неможливо. Відповідно й оплачується вона набагато нижче – 1000-1500 гри, за тонну. Селянин не має ні умов, ні можливостей забезпечити механізоване доїння і відповідне охолодження молока. При дрібнотоварному виробництві, ручній праці така ціна не відшкодовує витрат селянина.
У зв’язку з невідповідною гармонізацією українського стандарту на молокопродукти з міжнародним стандартом ISO, Росія на певний період припинила поставки українських молочних продуктів від певних заводів на свою територію. Особливо відчутного удару зазнали малі приватні виробники молока. Ціна на молоко, яке приймають у населення, впала майже вдвічі. Причини такого швидкого падіння цін є різнопланові, проте основна причина – незадовільна якість молока, яке виробляється населенням.
Виробництво молока за часів реформування з потужних молочних товарних ферм і молочних комплексів із можливістю застосування найновітніших промислових технологій та зооветеринарного захисту змістилося на подвір'я населення з примітивними умовами утримання худоби, відсутністю санітарних і гігієнічних умов.
Зменшення кількості дрібних виробників молока та збільшення кількості великих ферм – це неминуче майбутнє молочної галузі України. Це підтверджує й досвід країн-членів Європейського Союзу.
У Франції, наприклад, молоко для переробки закуповується від фермерських господарств з поголів'ям 50 корів і більше, в Польщі – при кількості 14 корів і більше. Ці господарства мають відповідні умови й дозвіл. Тому в Польщі ґатунком "екстра-клас" прийнято 95 % сировини, а в Україні вищим ґатунком – лише 48%.
Молокопереробні підприємства України за рахунок низької якості сировини втрачають значні суми при реалізації молочної продукції на західному та російському ринках.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про молоко та молочні продукти", з метою стимулювання підвищення якості молока та виробництва конкурентоспроможної продукції, в проекті Державного бюджету України передбачено доплату до закупівельної ціни за молоко вищого та першого ґатунків, яке закуповується молокопереробними підприємствами від сільськогосподарських підприємств.
Доцільно здійснювати також інтеграцію сільськогосподарських і переробних підприємств, яка була б спрямована на використання резервів підвищення економічних показників розвитку багатогалузевого виробництва.
Особливо це спонукатиме досягненню міжнародних стандартів щодо рівня білка в молоці. Вихід на цей стандарт (3,4 %) потребує ведення селекційно-племінної роботи в скотарстві, організації моніторингу заготівлі зберігання, роздавання кормів тощо.
За науково обґрунтованими даними НДІ харчування Міністерства охорони здоров'я України, за рік людина повинна спожити 390 кг молока і молокопродуктів (у перерахунку на молоко). У 2004 році цей показник в Україні становив лише 226 кг на душу населення. Лише в окремих розвинених країнах (Франція, Фінляндія, Данія, Нідерланди й деякі інші) фактичний рівень споживання молока і молокопродуктів перевищує 400 кг[2].
Отже, зважаючи на необхідність організації внутрішнього й зовнішнього ринку молока і молокопродуктів, поліпшення якості харчування населення та конкурентоспроможності на світовому ринку, стратегічним завданням держави має стати відродження молочного скотарства, особливо великих товарних ферм і комплексів.
2.1.1 Планування продуктивності тварин
Для розвитку тваринництва необхідно підвищити продуктивність тварин, збільшення поголів’я худоби на основі всебічного зміцнення кормової бази.
У вирішенні питань подальшого збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції та підвищення його ефективності велику роль відіграє правильне планування розвитку тваринницьких галузей на сільськогосподарських підприємствах.
При розробці виробничої програми по скотарству, як і в і інших тваринницьких галузях, насамперед визначають продуктивність поголів'я. Плануванню продуктивності корів передує аналіз досягнутого її рівня за кілька минулих років у взаємозв'язку з рівнем годівлі та умовами утримання худоби, з'ясування причин відхилення фактичних показників від планових. На підставі такого аналізу, а також даних науково-дослідних установ і передового досвіду розробляють зоотехнічні й організаційно-економічні заходи, які забезпечили б максимальне підвищення продуктивності.
В СТОВ ім. «Гагаріна» продуктивність тварин, за даними таблиці 7, знаходиться на досить низькому рівні – приблизно 9 літрів на добу, тоді як в підприємствах розвинутих країн світу цей показник знаходиться в межах 20 – 30 літрів. Цьому пояснень є багато, але основне – застарілі технології виробництва молока та, що особливо важливо, недотримання їх повністю.
Вихід з такої ситуації – переоснащення та реконструкція молочних ферм. Це найбільш ефективний шлях розвитку скотарства.
Щодо самої продуктивності корів, то для забезпечення простого відтворення на фермі, тобто 10% рівня рентабельності, потрібна продуктивність однієї голови на рівні 5000 літрів за рік. Таку прибавку в продуктивності можна забезпечити за рахунок введення значної кількості високопродуктивних молодих корів в основне стадо.
2.1.2 Планування поголів’я тварин, виробництва продукції та її розподіл
Для забезпечення запланованого рівня продуктивності тварин на плановий рік починаючи з червня місяця потрібно починати закуповувати нетелей на 6-ому місяці тільності, а починаючи з вересня вони почнуть отелюватися і перейдуть в групу корів. Така система введення тварин на підприємство має декілька позитивних сторін. З однієї сторони нетелі значно дешевші при закупівлі, ніж корови. З другої – рівномірне розтелення нетелей протягом запланованого періоду забезпечить рівномірний ріст виробництва молока і забезпечить налагодження відносин з молокопереробними заводами. Крім того, на протязі трьох місяців, які нетелі будуть перебувати на підприємстві, вони звикнуть до місцевості, умов утримання та годівлі, що в свою чергу позитивно вплине на молоковіддавання після розтелення, оскільки адаптаційний період пройде раніше.
Загальна кількість приплоду за рік на підприємстві буде становити 125 голів. Так як, теличок і бичків народжується приблизно порівну, то їх кількість, відповідно, буде становити 62 і 63 голови (таблиця 8).
Корів та телиць, які були на підприємстві необхідно поступово вибраковувати. Так в плановому році буде вибракувано та реалізовано на м'ясо 1 корову у вересні, яка намітиться до вибракування в березні, та 4 телиці позаминулого року народження із січня по березень. На цей час вони досягнуть 18-ти місячного віку і їх можна буде реалізовувати.
Що стосується бичків (таблиця 10), то всі, які народилися в позаминулому році (6 голів) досягнуть 18-ти місячного віку і підлягають реалізації, а частина бичків народження минулого року, які ще не досягнуть реалізаційного віку і маси, залишиться на підприємстві, а решту реалізують на м'ясо.
Частина телиць народження минулого і позаминулого років перейдуть в групу нетелей (8 голів) і будуть запліднені в плановому році.
Таблиця 8
План парування корів і телиць та надходження приплоду

№	Показники	Місяці												Разом за рік
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
	Фактично спаровано в минулому році:
1	корів	х	х	х	-	-	1	2	-	1	1	1	1	7
2	телиць	х	х	х	1	2	1	-	-	1	-	-	1	6
3	Всього	х	х	х	1	2	2	2	х	2	1	1	2	13
	План надходження приплоду:
4	телиць	1	1	1	1	-	1	1	-	14	14	14	14	62
5	бичків	-	1	1	1	-	1	-	1	15	14	15	14	63
6	Всього	1	2	2	2	х	2	1	1	29	28	29	28	125
7	Намічається до вибракування корів	-	-	1	-	-	-	-	-	-	-	-	-	1
8	Буде вибракувано корів	-	-	-	-	-	-	-	-	1	-	-	-	1
	План парування:
9	корів	1	2	1	2	2	2	-	2	-	1	2	1	16
10	телиць народження позаминулого року	-	-	-	-	1	-	х	х	х	х	х	х	1
11	телиць народження минулого року	х	х	х	х	х	х	1	2	1	-	2	1	7
12	Всього	1	2	1	2	3	2	1	4	1	1	4	2	24
	План отелень:
13	корів	-	-	1	2	-	1	1	1	1	-	1	1	9
14	нетелей	1	2	1	-	-	1	-	-	28	28	28	27	116
15	Всього	1	2	2	2	х	2	1	1	29	28	29	28	125
	План вибракування:
16	телиць народження позаминулого року	1	2	1	-	-	-	х	х	х	х	х	х	4
17	телиць народження минулого року	х	х	х	х	х	х	-	-	-	-	-	-	х

Форма річного обороту стада передбачає не тільки рух поголів'я, а й живу масу поголів'я на початок і кінець року по всіх каналах надходження і вибуття, середньорічне поголів'я, а також, розрахунок валового приросту за рік.
Для цього потрібно мати дані про живу масу худоби всіх статево-вікових груп у досліджуваному господарстві.
Таблиця 9
Середньодобовий приріст та жива маса 1 голови великої рогатої худоби СТОВ ім. «Гагаріна»

№	Статевовікова група	Середньодобовий приріст, г	Жива маса 1 голови, кг
1	Телята при народженні	-	32
2	Телята віком 6 місяців	600	142
3	Телята віком 18 місяців (період запліднення і реалізації)	660	383
4	Бички віком 18 місяців	700	398
5	Доросла худоба на відгодівлі	800	498
6	Нетелі в період переходу в групу корів	250	453

Жива маса однієї корови дорівнює 450 кг., нетеля – 450 кг., телят при народженні – 32 кг.
Середньорічне поголів’я корів на фермі, після введення в кінці року значної кількості молодих корів зросла до 29 голів. В подальшому, майже всі розрахунки будуть проводитись саме на основі цього числа.
Загальний приріст живої маси за плановий рік становитиме 274,94 ц..

Таблиця 10
Річний рух поголів’я великої рогатої худоби

Таблиця 11
Розрахунок поголів’я корів і виходу молока по місяцях лактації в плановому році

Після розрахунків виходу молока по місяцях отримали результат у 1684 ц. молока за рік з жирністю в зимово-стійловий період 3,8%, а в літньо-пасовищний – 3,5%. Потім ці дані потрібно перенести в таблицю 12.
Таблиця 12
План виробництва і реалізації молока та одержання грошових
надходжень по місяцях і кварталах планового року

Місяці та квартали	Надій молока, ц	Реалізація молока, ц		Середня ціна реалізації 1 ц, грн.	Сума грошових надходжень, тис. грн.
		в натурі	в перерахунку на базисну жирність
1	2	3	4	5	6
Січень	40	34	38	194	7
Лютий	41	35	39	203	8
Березень	47	40	45	195	9
Разом за перший квартал	129	109	122	x	24
Квітень	55	47	52	175	9
Травень	64	54	56	170	10
Червень	58	49	51	150	8
Разом за другий квартал	177	151	159	x	26
Липень	62	52	54	150	8
Серпень	62	52	54	155	8
Вересень	60	51	52	170	9
Разом за третій квартал	183	156	160	x	25
Жовтень	218	185	207	178	37
Листопад	401	341	381	182	69
Грудень	576	489	547	188	103
Разом за четвертий квартал	1194	1015	1135	х	209
Всього за рік	1684	1431	1577	х	285

Після проведених розрахунків стає очевидним той факт, що на протязі планового року середня жирність молока буде вища за базисну, що штучно збільшить виробництво молока. Середня ціна реалізації 1 ц. молока вищого та першого ґатунку знаходиться на рівні 175 грн., що загалом задовольнить планові потреби.
2.2 Планування кормової бази
Молочна продуктивність корів залежить від спадковості, породи, фізіологічного стану, умов годівлі, утримання і використання корів. Спадковістю визначається потенційна молочна продуктивність. Спадкові можливості тварин не можуть бути реалізовані без повноцінної годівлі та відповідних зоогігієнічних умов утримання. Породні особливості також, є одним з важливих факторів, що визначають молочну продуктивність. Неповноцінна і недостатня годівля зумовлює зниження надоїв на 25-50%.
В загальній системі господарства кормова база - це сполучна ланка між рослинництвом і тваринництвом, що зумовлено специфічною двобічністю їх взаємопов'язаних завдань - організації виробництва і використання кормів.
Основними принципами раціональної організації кормової бази є:
·  кормова база повинна відповідати напряму і спеціалізації тваринництва в даному господарстві;
·  загальний обсяг кормових ресурсів повинен випереджати ріст поголів'я та його продуктивність;
·  ефективне використання землі на основі оптимального поєднання польового і культурного лукопасовищного кормовиробництва з природним кормодобуванням;
·  рівномірне і безперебійне забезпечення біологічно повноцінними і високоякісними кормами протягом року;
·  оптимальне задоволення потреби худоби в повноцінних кормах при мінімальних затратах праці і засобів на одиницю корму.
Кормова база формується з різних видів кормів залежно від галузі тваринництва і з урахуванням природно-економічних умов господарства. Загальну кількість кормів і окремих груп їх обчислюють у кормових одиницях. В Україні за одиницю загальної поживності кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.
Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства.
У багатьох сільськогосподарських підприємствах раціональна організація кормозабезпечення тварин передбачає оптимальне поєднання двох основних джерел надходження кормів:
·                   внутрішньогосподарських – польове і лукопасовищне кормовиробництво, кормодобування;
·                   негосподарських – поставки в межах міжгосподарської кооперації, обмін, купівля мінеральних добавок, преміксів і т. д.
За будь-якої схеми організації кормових джерел мета одна – ефективне забезпечення тваринництва різноманітними кормами.
У сільськогосподарських підприємствах річну потребу в кормах планують на календарний (з 1 січня по 31 грудня) та господарський (від урожаю планового до врожаю майбутнього) роки. У першому випадку, крім потреби, обчислюють вартість кормів, яку використовують для планової калькуляції собівартості продукції тваринництва. Потреба в кормах на господарський рік розраховується від урожаю планового до урожаю наступного року та включає кількість їх для тваринництва підприємства, страховий фонд та продаж іншим підприємствам згідно з договорами. Це основа для планування виробництва та придбання кормів.
При плануванні кормів на календарний рік беруть поголів’я худоби на кінець планового року. По тих групах тварин, де немає поголів’я на кінець року беруть середньорічне поголів’я.
Для того щоб спланувати потребу в кормах для корів, необхідно спочатку розв’язати задачу оптимізації раціону годівлі для середньої корови.

Таблиця 13
Модель задачі оптимізації добового раціону для корови (жива маса 450 кг, добовий надій 17 кг молока, жирність
молока 3,8%) на зимово-стійловий період

Таблиця 14
Загальна кількість кормів та їх вартість на планове поголів’я корів на зимово-стійловий період

Корми	Витрати кормів на 1 ц., ц	Необхідна кількість кормів на плановий рік, ц	Страховий фонд, %	Всього кормів в плановому році, ц	Вартість 1 ц. кормів, грн..	Вартість кормів всього, тис. грн.
кукурудза	1,56	97	10	97	65,31	6,31
горох	1,30	80	10	80	73,14	5,87
сіно	2,70	167	10	167	14,8	2,47
сінаж	4,50	278	10	278	9,4	2,61
силос	31,06	1916	20	1920	6,1	11,71
буряки	9,48	585	15	586	15,3	8,96
фосфат	0,12	8	0	8	47	0,36
сіль	0,09	5	0	5	53	0,29
Всього	х	х	х	3140	х	38,59

Розв’язок задачі оптимізації раціону показав скільки кормів певних груп повинні на підприємстві згодувати корові за один день, щоб забезпечити відповідну продуктивність та підтримувати життєдіяльні процеси в організмі. Потім розраховується потреба в кормах на зимово-стійловий період (він становити 202 дні) в плановому році та додається страховий фонд, що забезпечує стабільність кормової бази. Страховий фонд згладжує коливання урожайності культур у несприятливі роки. Він встановлюється для кожної групи кормів в різних розмірах.

Таблиця 15

Модель задачі оптимізації добового раціону для корови (жива маса 450 кг, добовий надій 17 кг молока, жирність
молока 3,8%) на літньо-пасовищний період

Корми	кукурудза	горох	зелені	солома	фосфат	сіль
Вартість 1кг,коп.	65,31	73,14	6,1	4,7	47	53	Вартість
Корми, кг	1,94	0,00	62,00	2,00	0,12	0,09	524,72
	Поживність кормів						Сумарне споживання	Тип обмеження	Обсяг обмеження	Різниця
Кормові одиниці, кг	1,27	1,16	0,17	0,37	0	0	13,75	>	12,60	1,15
Обмінна енергія, МДж.	11,5	11,2	1,9	6,1	0	0	152,32	>	148,00	4,32
Перетравний протеїн, г	63	143	23	12	0	0	1572,29	>	1260,00	312,29
Сира клітковина, г	68	57	53	346	0	0	4110,00	>	4110,00	0,00
Цукор,г	45,4	35,5	28	11,1	0	0	1846,33	>	1135,00	711,33
Кальцій, г	2	2,6	1,9	4,9	360	0	174,55	>	89,00	85,55
Фосфор,г	2,4	3,7	0,6	1	160	0	63,00	>	63,00	0,00
Каротин, мг	0	0	37	0	0	0	2294,00	>	565,00	1729,00
Грубі корми, кг	0	0	0	1	0	0	2,00	<	2,00	0,00
Суха речовина, кг	0,86	0,86	0,2	0,88	0,95	0,95	16,03	<	17,50	1,47
Концентровані корми, кг	1	1	0	0	0	0	1,94	<	4,20	2,26
Зелена маса, кг	0	0	1	0	0	0	62,00	<	62,00	0,00
Сіль, кг	0	0	0	0	0	1	0,09	>	0,09	0,00

Таблиця 16
Загальна кількість кормів та їх вартість на планове поголів’я корів на
літньо-пасовищний період

Корми	Витрати кормів на 1 ц., ц	Необхідна кількість кормів на плановий рік, ц	Страховий фонд, %	Всього кормів в плановому році, ц	Вартість 1 ц. кормів, грн..	Вартість кормів всього, тис. грн.
кукурудза	1,94	88	10	88	65,31	5,78
зелені	62,00	2823	10	2826	6,1	17,24
солома	2,00	91	20	91	4,7	0,43
фосфат	0,12	5	0	5	47	0,26
сіль	0,09	4	0	4	53	0,21
Всього	х	х	х	3015	х	23,92

Аналогічно розраховується потреба в кормах на літньо-пасовищний період, який продовжується 163 дні.
Загальна потреба в кормах на плановий календарний рік для корів дорівнює 63 тис. грн..
Але крім молочного стада є ще й супутнє поголів’я. Щоб спланувати потребу в кормах і на нього потрібно визначити загальний приріст живої маси (це валовий приріст і маса народжених телят) та, знаючи структуру раціону і норму витрачання кормів на одиницю приросту, можна знайти загальну вартість кормів. Так, за даними таблиці 17, ця вартість становить майже 94 тис. грн..
Загальна вартість кормів на плановій рік визначається сумою вартості кормів молочного стада та вартості кормів, витрачених на приріст живої маси. Ця сума буде становити 107 тис. грн..

Таблиця 17
Загальна кількість кормів та їх вартість на плановий приріст живої маси
великої рогатої худоби

Корми	Витрати кормів на 1 ц., ц	Необхідна кількість кормів на плановий рік, ц	Страховий фонд, %	Всього кормів в плановому році, ц	Вартість 1 ц., грн..	Вартість всього, тис. грн.
кукурудза	1,62	466,5	10	513	53	27,20
сіно	0,90	259,2	10	285	14,8	4,22
сінаж	3,00	863,8	10	950	9,4	8,93
солома	0,90	259,2	20	311	4,7	1,46
силос	13,05	3758	20	4509	6,1	27,51
жом	5,00	1440	0	1440	4,6	6,62
горох	13,00	3743	0	3743	4,2	15,72
молоко збиране	2,25	647,9	0	648	3,45	2,24
Всього	х	х	х	х	х	93,89

Забезпечення кормами поголів’я тварин здійснюється протягом господарського року. В літньо-пасовищний період поголів’я знаходиться на випасних майданчиках та заготовлюються корми на зимово-стійловий період.
Потребу в зелених кормах забезпечують за рахунок природних угідь, сіяних культур, гички буряків та ін..
Визначення потреби в зеленому кормі здійснюють множенням середньорічного поголів’я тварин на норму використання зеленого корму протягом пасовищного періоду або за даними помісячного поголів’я (обсягів продукції) і відповідними нормами потреби в зеленому кормі.
Щоб оптимально організувати забезпечення тварин зеленими кормами та своєчасне заміщення однієї культури іншою в найкращій стиглості протягом пасовищного періоду розробляють схеми зеленого конвеєру. При розрахунках кількість зеленого корму по місяцях розподіляють пропорційно до помісячного поголів’я тварин або плану виробництва продукції. Для цього можна взяти поголів’я (продукцію) лише головної тваринницької галузі, яка є основним споживачем зеленого корму.
Схеми зеленого конвеєра розробляють для кожної зони, які в господарстві уточнюють залежно від площ і урожайності пасовищ, окремих культур та строків надходження зеленої маси, видового складу тваринництва.
Доцільно також зробити розбивку по декадах, враховуючи, що окремі місяці мають 31 день.
Тривалість пасовищного періоду, протягом якого використовується зелений корм в господарстві становить 163 дні (ІІ декада травня – ІІ декада жовтня). Загальну потребу в зеленому кормі розбивають по місяцях використання зеленого конвеєру, а потім по декадах.
За даними таблиці 1, в підприємстві є виділена площа під пасовища – 9 га. Від них на протязі пасовищного періоду буде надходити 900 ц. зеленої маси. Майже по всіх місяцях її не вистачатиме для покриття загальної потреби в зелених кормах, тому її буде компенсовано з культурних пасовищ, сіяних культур та післяжнивних посівів.
Але в липні природні пасовища покриють повністю дефіцит зелених кормів і без інших кормових площ, навіть з великим запасом. Ця зелена маса буде використана на додаткову заготівлю кормів на зимово-стійловий період, а також на випадок скорочення урожайності культур в більш напружений період – введення нових корів у молочне стадо в вересні – жовтні планового року.

Таблиця 18
Схема зеленого конвеєру підприємства на 2008 рік

2.3 Планування трудових ресурсів
Планування оплати праці є неодмінною складовою виробничого плану. Оплата праці працівників молочнотоварної ферми складається з тарифного фонду та доплат і премій. План оплати праці розраховують на основі чисельності працівників.
Плануючи чисельність працівників тваринництва, враховують середньорічне поголів'я худоби за видами і технологічними групами, обґрунтовані норми обслуговування тварин одним працівником, що прийняті в даному господарстві.
На підприємстві планується встановити новий доїльний зал типу «Ялинка» з продуктивністю до 200 голів, реконструювати приміщення в приміщення з боксовим утриманням тварин, переоснастити родильне відділення, закупити нову техніку для роздавання кормів. Завдяки цим інноваціям поголів’я в 200 корів зможе обслуговувати 3 оператори доїльного залу, один оператор у родильному відділенні та один підмінний оператор. Всі інші посади залишаються без змін. За рахунок енергозберігаючих та більш продуктивних технологій по догляду за поголів’ям тварин, можна зекономити витрати часу, хоча навантаження на 1 людину і зросте.
В зв’язку з цим в підприємстві тимчасово буде введено погодинну оплату праці на молочнотоварній фермі для адаптації до нових умов праці та освоєнням нових технологій.

Але, так як поголів’я корів збільшиться лише в кінці року, немає економічної доцільності тримати всю кількість необхідних працівників протягом всього року. Необхідно поступово збільшувати їх кількість, залежно від кількості введених корів.
Загальний річний фонд оплати праці працівників молочнотоварної ферми буде становити 2357,56 тис. грн..

Таблиця 19
Розрахунок чисельності та річного фонду оплати праці працівників молочнотоварної ферми

2.4 Планування собівартості продукції молочного скотарства
Собівартість виражає у грошовій формі індивідуальні витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції в конкретних економічних умовах. Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і грошових ресурсів на основі науково обґрунтованого їх споживання відповідно до технологічних умов та вимог навколишнього середовища.
Таблиця 20
Планування витрат і собівартості продукції молочного скотарства

№	Елементи собівартості		Витрати, тис. грн.	Структура собівартості, %
1	Витрати на оплату праці		54,32	16,72
2	Паливо та мастильні матеріали		23,57	7,26
3	Засоби захисту тварин		2,94	0,90
4	Корми		62,50	19,25
5	Роботи та послуги		3,85	1,18
6	Витрати на ремонт необоротних активів		11,54	3,55
7	Інші витрати на утримання основних засобів		144,30	44,43
8	Інші витрати		21,75	6,70
Разом витрат			324,77	100,00
9		Собівартість молодняка	10,27
10		Собівартість гною	0,07
Собівартість всього			314,42

Плановий рівень собівартості молока забезпечує, відносно планового рівня продуктивності корів, собівартість 1 ц на рівні 52 грн..
Проте, планову продуктивність планувалось збільшити за рахунок збільшення в структурі стада молодого високопродуктивного поголів’я та доведенням молочного стада до 120 голів до кінця року. А оскільки поголів’я збільшилось тільки в кінці року, тому необхідне валове виробництво виробити не вийде, що видно в таблиці 11, а отже, і собівартість виробленого молока буде більшою – приблизно 186 грн. за 1 ц.
Така собівартість пов’язана з тим, що даний рік є перехідним і деякі витрати не відображають об’єктивних причин такого високого нарахування.
Наприклад, відрахування на ремонт необоротних засобів та інші витрати на утримання основних засобів проводилися на основі амортизаційних відрахувань.
Таблиця 21
Розрахунок амортизаційних відрахувань на молочнотоварній фермі
СТОВ ім. «Гагаріна»

Засоби виробництва	Балансова вартість, тис. грн.	Річна норма амортизації, %	Загальна сума амортизації, тис. грн.
Будівлі	235,04	7,4	17,39
Споруди	599,75	7,4	44,38
Обладнання	479,8	17,2	82,53
Разом	1314,59	х	144,30

Балансова вартість всіх засобів виробництва розрахована на поголів’я в 200 голів, а середньорічне поголів’я становить лише близько 30, хоча до кінця року і буде забезпечене поголів’я в 120 голів молочного стада.
Річна норма амортизації на різні групи засобів виробництва нараховується у різних відсотках, залежно від рівня зношуваності їх у процесі виробництва. Загальна сума амортизаційних відрахувань за рік в даному підприємстві буде становить у плановому році 144 тис. грн., а ремонт необоротних засобів (8% від річної суми амортизаційних відрахувань) – 12 тис. грн..
Такий рівень собівартості буде забезпечений лише в поточному плановому році. В наступному, де на початок року вже буде забезпечено 120 голів молочного стада, а до кінця року плануватиметься його вже більш плавне зростання, собівартість 1 ц. виробленого молока буде становити приблизно 130 грн. (виходячи з даних поточного планування).

Розділ 3. Перспектива розвитку молочного скотарства в СТОВ ім. «Гагаріна»
На сучасному етапі склалися незадовільні умови для розвитку сільськогосподарського виробництва, особливо тваринництва, всі галузі якого залишаються збитковими. Щоб уникнути цього, необхідно проводити інтенсифікацію виробництва продукції тваринництва.
Під інтенсифікацією слід розуміти такий напрям розширеного відтворення, при якому зростання розміру виробництва продукції досягається на основі підвищення кваліфікації робочої сили, посилення стимулів праці, вдосконалення організації виробництва (у т. ч. шляхом підвищення рівня збалансованості всіх його елементів), застосування більш ефективних засобів виробництва.. Інтенсифікацію можна характеризувати як напружене використання виробничих ресурсів, забезпечення зростання їх віддачі.
В СТОВ ім. «Гагаріна» розвиток молочного скотарства направлений на переоснащення та реструктуризацію молочних ферм на основі інтенсифікації виробництва.
Таблиця 22
Перспективи розвитку молочного скотарства

Показники	2007	2008	2015
Поголів’я корів, гол.	7	120	800
Річний надій на 1 корову, кг.	2700	5000	7000
Виробництво молока, ц.	190	6000	56000
Реалізовано молока, ц.	119	5000	44800
Собівартість 1 ц молока, грн.	168	186	130
Середня ціна реалізації 1 ц молока, грн.	109	200	200
Прибуток з 1 ц молока, грн.	-33	14	70
Прибуток всього, тис. грн.	-7	70	3136
Рівень рентабельності, %	-35	7,5	53,8

В проектній потужності плану розвитку молочного скотарства, представленого в даній роботі закладена річна продуктивність однієї корови 7000 літрів, поголів’я корів молочного стада – 800 голів та, відповідно, валове виробництво молока вищого та першого ґатунку 56000 ц. в рік. При рівні товарності 85% та середній ціні реалізації в 200 грн. за 1 ц. загальний прибуток становитиме 3136 тис. грн., а рівень рентабельності – 53,8%. Собівартість 1 ц молока, при цьому, становитиме 130 грн..
Все це буде здійснюватися в декілька етапів.
Перший – це забезпечення галузі тваринництва просте відтворення на рівні 10 % рентабельності. На цьому рівні планується:
·              закупити 108 голів нетелей молочного напряму на 6-му місяці тільності;
·              удосконалити систему годівлі та кормовиробництва, щоб забезпечити необхідну кількість і якість кормів, а також структуру раціону;
·              провести ремонт та реконструкцію однієї ферми на 200 голів, зробивши безприв’язно-боксову систему утримання корів;
·              закупити та установити доїльну установку типу «Ялинка»;
·              установити танк-охолоджувач для охолодження та зберігання молока.
Нетелі потрібно вводити в оборот не за один місяць, а рівномірно розподілити по місяцях через 3 місяця вони розтеляться і перейдуть в групу корів. Цим буде забезпечено рівномірне розподілення додаткової кількості корів по місяцях, а також економічно вигідніше, тому що нетелі дешевші ніж корови. Відповідно, перед тим як вводити таку значну кількість тварин в оборот, необхідно забезпечити і відповідний об’єм кормів. Цим буде забезпечено оновлення поголів’я молочного стада та підвищено середній надій на одну корову.
Крім того успішний розвиток тваринництва, висока його продуктивність можуть бути забезпечені в господарстві тільки за умов добре організованої сталої кормової бази. Внаслідок нераціонального використання землі та неефективного використання добрив, проблема кормовиробництва потребує розв'язання на основі максимального використання біологічних факторів, включаючи потенціал рослинних ресурсів у поєднанні з економічно доцільними обсягами застосування матеріальних засобів. Тобто:
·              відновлення площ кормових культур у структурі посівів до рівня 30% для забезпечення виробництва 45–55 ц корм. од. на умовну голову тварин;
·              збільшення частки бобових зернофуражних культур до 25–30%, багаторічних трав – до 40%, раціональне розміщення їх у системі сівозмін;
·              застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування, заготівлі та зберігання кормів.
Кормовиробництво має забезпечувати високу продуктивність, конкурентоспроможність, а отже, прибутковість тваринництва.
Перед тим, як закуповувати тварин з високою продуктивністю, необхідно забезпечити їх відповідними умовами утримання.
Невдалі спроби використання доїльних залів, низка помилок при проектуванні, будівництві й експлуатації створили певний негативний стереотип серед тваринників, спеціалістів і керівників сільськогосподарського виробництва щодо прогресивних технологій безприв'язного утримання й доїння корів у залах. Як результат, у молочному скотарстві України нині переважно використовують малоефективні високозатратні технології утримання й доїння корів Більше 95% корів утримують на прив'язі і доять у стійлах у доїльні відра або молокопровід. Середнє навантаження на одного оператора становить 18 корів І лише 1% корів утримують безприв'язно і доять у залах на установках «Тандем», «Ялинка» і УДС-3. У зарубіжних же країнах із розвинутим молочним скотарством більшість корів утримують безприв'язно і доять у залах Поширення доїльних залів із сучасним обладнанням швидко прогресує. Безприв'язне утримання та доїння у залах знижує витрати праці до 1,5-2.0 люд.-год. на 1 ц молока, зменшує і кількість захворювань корів маститами до рівня 2-3%, дає можливість отримати високоякісне молоко, вести племінну роботу на належному рівні, створити комфортні умови праці оператору машинного доїння. Основною перевагою цих технологій є те, що вони дають змогу автоматизувати процеси доїння, згодовування концентратів, зоотехнічного та ветеринарного обслуговування тварин.
Переваги доїльних залів підтверджуються досвідом роботи тих господарств різних регіонів України, які за останні п'ять років впровадили у себе сучасні зали. Ці господарства на власному досвіді переконались, що доїльний зал дає реальну можливість одержати в теперішніх складних економічних умовах прибуткове молоко. У доїльному залі один оператор може обслуговувати залежно від типу установки і рівня її автоматизації близько 100 – 200 корів, тобто у 6-10 разів більше від середнього показника по Україні. Захворювань корів маститами при цьому в 3-5 разів менше, ніж при доїнні в стійлах у молокопровід чи відра. Молоко з доїльного залу за якістю відповідає всім вимогам стандартів, що діють в Україні та світі.
Багато сучасних танків охолоджувачів мають функцію, яка дозволяє під час охолодження приблизно однієї тонни молока одержувати 300 літрів води, нагрітої до 50 градусів за Цельсієм. Вона підводиться до системи гарячої води в доїльно-молочному блоці. Така установка не зливає теплу воду в каналізація, а спрямовує на потреби ферми.
Наступний етап – виведення проекту на планові показники. Тут вже потрібно обладнати решту 3 корівники по такій же самій схемі, довести поголів’я молочного стада до 800 голів та вивести на річну продуктивність однієї голови 7000 кг..

Висновки і пропозиції
Під час написання даної роботи був розроблений план переоснащення та реконструкції молочної ферми СТОВ ім. «Гагаріна» на основі інтенсифікації і використання новітньої техніки і технології.
В підприємстві будуть розводити симентальську породу корів молочного напрямку. Вона дає молоко кращої якості і більш стійкіша до хвороб різного роду, порівняно з чорно-рябою, яка була поширена в підприємстві.
Розглянуто організацію основних виробничих процесів - доїння, годівлю, утримання тощо. На підприємстві застосовують стійлово-пасовищну систему і прив’язний спосіб утримання корів.
Прив’язне утримання основного стада має суттєві недоліки, а саме:
·                   великі затрати праці і сумарні витрати, зумовлені збільшенням обсягу праці під час годівлі, догляду за тваринами, виконання основного виробничого процесу - доїння;
·                   зростання витрат на транспортування кормів з місця їх вирощування і заготівлі, приготування, розміщення в годівницях тощо;
·                   велика щільність поголів’я у станках, яка є причиною поширення хвороб;
·                   обмежена рухомість тварин, що приводить до більш швидкого їх зносу, передчасної втрати продуктивності і вибракування.
У процесі годівлі тварин виконують різні операції, які потребують чіткої регламентації і узгодження в часі й просторі. Організація годівлі залежить від виду тварин, статево-вікової групи їх, виду корму, системи і способів утримання, наявності засобів механізації.
При автоматизації виробничих процесів затрати праці на підприємствах значно знижуються. Отже, для удосконалення розвитку молочного скотарства необхідне забезпечення підприємства висококваліфікованими кадрами, комплексна механізація виробничих процесів, проектне заповнення приміщень високопродуктивним поголів’ям, повне забезпечення його високоякісними кормами.
Для підвищення ефективності виробництва молока необхідне використання різних біологічних та організаційно-економічних факторів, спрямованих на збільшення надою молока від корови, поліпшення його якості, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці.
Отже, підприємству необхідно підвищити інтенсифікацію виробництва молока та його ефективність для отримання більшого прибутку.
Іншого шляху просто немає: через деякий час Україна вступить у Європейський Союз, і до цього необхідно готуватися сьогодні. У молочній галузі товаровиробникам належить боротися одночасно за підвищення якості продукції і зниження її собівартості. А вести боротьбу з європейськими конкурентами можна лише за допомогою їхніх же новітніх технологій, переозброюючи свої ферми і доїльні блоки високопродуктивним устаткуванням. У цій трудомісткій і витратній справі сільгоспвиробники одержують допомоги від держави у вигляді кредитування з мінімальною процентною ставкою. Дистриб’ютори європейських технологій, зі свого боку, розбивають вартість устаткування і монтажу на кілька частин. Вони не вимагають сплати усієї суми відразу, даючи можливість господарствам накопичити кошти для наступного ривка.

Список літератури
1.     Агропромисловий комплекс України. Стан та перспективи розвитку /1990-2000/ Інформаційно-аналітичний збірник / За ред. Саблука П.Т. та ін. – К.: ІАЕ УААН, 1999 – 336 с.
2.     Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. 2-ге вид., доп і пепероб. – К.: ІЗМІХ, 2002, - 624 с.
3.     Економіка сільського господарства. / За ред. Руснака П.П. Підручник для студентів екон. спец. К.: 1998. – 320 с.
4.     Економіка сільського господарства: Підручник / О.І. Здоровцев, В.І. Мацибора, В.Й. Шиян: За ред. О.І. Здоровцева, В.І. Маци бори. – К.: Вид-во УСГА, 1993. - 320 с.
5.     Зрібняк Л.Я., Ільчук М.М. та ін. Організація і планування сільськогосподарського виробництва: навч. пос. – К.: ЗАТ “Ніч лава”, 2004 – 304 с.
6.     Курсове та дипломне проектування з організації агро бізнесу / Зрібняк Л.Я., Ільчук М.М. та ін. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. – 124 с.
7.     Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. Підручник / За ред. Проф.. С.П. Азізова. К.: ІАЕ, 2001. – 834 с.
8.     Організація сільськогосподарського виробництва: Підручник для студентів економ. спец. вищ. аграр. закладів / Г.С. Тарасенко, Л.Я.
9.     У дзеркалі статистики. Урядовий кур’єр, 22 січня 2004, №12 ст.6
10.                  Зрібняк, М.М. Ільчук та ін / За ред Г.С. Тарасенка. – К.: ФАДА, ЛТД, 2000. – 446 с.
11.                   Коновал І.А., Зрібняк Л.Я. Організація і планування сільскогосподарського виробництва: Навч. Посібник.-К.: ЗАТ «Нічлава», 2004-304с.

---