Курсовая на тему Антропоніми як самостійний інтертекстуальний елемент в англомовном
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-12-06Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АЕРОКОСМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.Є. ЖУКОВСЬКОГО«ХАІ»
ГУМАНІТАРНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра прикладної лінгвістики
АНТРОПОНІМИ ЯК САМОСТІЙНИЙ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
Курсова робота
Студентки 4-го курсу,
групи xxxxx
xxxxxxxxx
Науковий керівник:
канд. філол. наук, доцент
xxxxxx
Харків 2008
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АНТРОПОНІМА
1.1. Проблеми визначення антропоніма
1.2. Види антропонімів
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ
РОЗДІЛ 3. АНТРОПОНІМИ ЯК ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ
3.1 Загальна характеристика антропонімів як інтертекстуальних елементів
3.2 Аналіз антропонімів як інтертекстуальних елементів на матеріалі оповідань С. Фітцджеральда
Висновки
Список літератури
Список джерел ілюстративного матеріалу
ВСТУП
Актуальність дослідження: У сучасній лінгвістиці спостерігається значний інтерес до проблем ономастики, тобто вивчення власних імен, зокрема антропонімів, які займають особливе місце в українській, англійській та взагалі у будь-якій мові світу. Повноцінне спілкування, тобто правильне сприйняття, оцінювання та інтерпретація інформації, є неможливим без знання певного набору власних імен та їх функцій у мові та тексті. Імена відомих особистостей, літературних персонажів складають значний пласт знань, необхідних для усвідомлення та оцінки культури того-чи іншого народу. Часто антропоніми, які характеризують відомих нам людей чи вигаданих героїв, перекликаються між собою в різних текстах. Так виникає явище інтертекстуальності в тексті.
Ключовим питанням даної роботи, яке потребує детального розгляду і також не має єдиного загальноприйнятого визначення, є питання інтертекстуальності – вторгнення у той чи інший текст елементів інших текстів.
Дана робота присвячена вивченню антропоніма як інтертекстуального елементу на матеріалі англомовної художньої прози.
Метою даної роботи є аналіз антропонімів як інтертекстуальних елементів на матеріалі творів англійської художньої літератури.
Завдання:
1. Розглянути поняття антропоніма і види антропонімів.
2. Розглянути поняття інтертекстуальності.
3. Провести аналіз англомовного тексту на предмет виявлення антропонімів як інтертекстуальних елементів.
4. Зробити висновки на базі проведеного дослідження.
Об’єктом дослідження обрано англомовні тексти художньої літератури, що досліджуються в аспекті теорії інтертекстуальності.
Предмет дослідження – антропоніми як інтертекстуальні елементи у творах американського письменника Ф С. Фіцджеральда.
Матеріалом для дослідження слугують оповідання Френсіса Скотта Фіцджеральда (тексти оригіналів) «Алмаз розміром з готель “Ріц”», «Льодовий палац», «Багатий хлопець», «Ніч на ярмарку», «При вході у майстерню меблів», «Плавці», «Десять років у рекламному бізнесі», «Остання з красунь», «Перша кров», «Весілля», «Повернення до Вавілону», «Люди і вітер», «Диявол», «Закип’ятіть води, якомога більше», «Веселощі у майстерні», «Двоє з “колишніх”», «Новини з Парижу – п’ятнадцять років тому», «Ніжно коханий», «Голова і плечі», «Пірат на узбережжі». Добір ілюстративного матеріалу зумовлений тим, що він складається з певної кількості творів автора, що дозволяє зробити об’єктивні висновки про кількість і характер вжитих автором антропонімів, встановити загальну тенденцію їх використання.
Значення дослідження – вивчення проблем антропонімії як в англійській мові так і загалом є актуальним питанням сучасної лінгвістики. Досі ще точиться ряд дискусій стосовно цієї теми. Дана робота покликана висвітлити усі суперечні питання і прийти до певних висновків, що мають бути корисними для інших дослідників.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АНТРОПОНІМА
1.1 Проблеми визначення поняття антропоніма
Проблема значення власних імен і їх зв’язок з носіями виникла у вчених із давніх часів. Вивченням проблем антропонімів займається галузь ономастики антропоніміка. Серед великого різноманіття проблем антропоніміки однією з найбільш складних виявилася проблема визначення поняття антропоніма. На даний момент єдиної точки зору стосовно цього питання немає, що свідчить про складність та суперечливість поняття антропоніма.
Серед різних думок можна виділити три головних напрямки. Деякі лінгвісти (О. Функе, Ж. Вандріес, Е. Брендаль, Ю.С. Маслов, Н.Д. Артюнова) вважають, що на відміну від загальних імен, здатних не лише називати предмет, а й мати денотативне значення, власні імена виконують лише функцію репрезентації, оскільки є вторинними по відношенню до загальних імен. Інша група вчених вважає, що власні імена мають лексичне значення, і навіть є більш змістовними, ніж загальні імена (А. Нурен, О. Єсперсен). Треті розглядають значення власні імена і з позицій мови, і з позицій мовлення (Л. М. Щетинін, В.А. Ніконов, Н.Г.Комлєв) [1:5] (тут і далі переклад наш – Глущенко О. В.).
«Дискусія про наявність/відсутність лексичного значення у власних іменах в основному зводиться до вирішення того, чи слід включати позамовні чинники у значення слова. Для правильної інтерпретації тексту недостатньо одного лише “мовного знання” – необхідні також і певні знання про фрагмент дійсності, який позначається. Не існує “чистої семантики”, тобто такої, яку можна було б вивчати без опори на “фонові знання” та безвідносно до навколишнього світу»[3:25].
У даній роботі явище антропонімії буде розглянуто з урахуванням дихотомії «мова – мовлення», так як розгляд під таким кутом дозволяє розпізнати компоненти мовленнєвого значення антропонімів, відсутні в системі мови, а також краще зрозуміти функції антропонімів в тексті та інтертексті.
1.2 Види анторопонімів
В англійській мові існують такі види антропонімів:
1. Особові імена: John, Peter.
2. Патроніми (імена по батькові). В англійській мові традицію використання патронімів втрачено, з ХVII століття патроніми стали частиною особового імені.
3. Прізвища: Brown, Gregor.
4. Родові імена (вважаються більш важливими, ніж прізища, коли жінка виходить заміж, то вона змінює своє прізвище, а родове ім’я залишається незмінним.): Mc, O’.
5. Прізвиська, псевдоніми, імена тварин: Fiery Face (Джеймс ІІ, мав родиму пляму на пів обличчя), Redhead – людина з рудим волоссям.
6. Криптоніми (приховувані імена), антропоніми літературних творів, героїв фольклору, міфів: Titania, Nemesis.
7. Етноніми (назви націй, народів, народностей): Englishman, Londoner.
8. Техноніми (статусні імена): Ms, Mrs, Mr [10].
Також антропоніми бувають індивідуальні і групові. Індивідуальні антропоніми виділяють об’єкт з класу подібних (особистість з колективу), а групові даються колективам, групам, етносам тощо, які наділені тими чи іншими ознаками.
Слід додати, що проблемним питанням в англійській антропоніміці є визначення прізвиська. Як пише В.В Робустова: «Дане поняття в англійській мові має два означувальних слова – nickname і sobriquet. Прізвисько слід відрізняти від псевдоніму. Псевдонім – це вигадане ім’я, джерелом виникнення якого є сам автор, а прізвисько виникає спонтанно, на базі якої-небудь риси, дії, обставини тощо»[6:122].
Незважаючи на те, що антропоніми позначають назви людей, ми маємо справу з різними категоріями імен, що пояснюється історією культури, особливостями психології людей, традиціями тощо. За Т.С. Олійник [5:8]
Позамовний зміст слова, який відображає національну культуру, називають культурним компонентом значення слова. А власні імена характеризуються певною мірою культурним компонентом значення, тому що вони відображають особливості культури, історичного розвитку, традицій народу-носія мови, а також несуть додаткову інформацію через асоціації.
Алюзивність антропонімів пов’язана з тим, що ім’я ототожнюється з особливостями його носія або з певною ситуацією. Загадка алюзивного антропоніма в тексті викликає цілий ланцюг асоціацій, основною відправною точкою яких є початковий (буквальний) образ, відомий читачеві з певного літературного джерела. Ось чому для адекватного сприйняття інформації необхідно перш за все встановити таке джерело. За Т.С. Олійник за джерелом походження алюзивні антропоніми поділяються на:
1. Історичні: Rockefeller (Рокфеллер) «багатство».
2. Літературні:
a) Англійської літератури: Lancelot – 1. Ланселот (один з лицарів легендарного короля Артура); 2. уособлення краси і мужності;
b) Американської літератури: Simon Legree – 1. Сімон Легрі – торговець «живим товаром» (персонаж повісті Гарріез Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома»(1852), який відрізняється особливою жорстокістю в поводженні з неграми); 2. жорстока, безпощадна людина;
c) Біблійні: Dorcas – 1. бібл. Доркас – ім’я жінки-християнки в «Новому Завіті», яка шила одяг і роздавала його бідним; 2. благодійниця;
d) Міфічні: Deadalus – 1. гр. міф. Дедал, батько Ікара – скульптор і будівничий, який спорудив лабіринт критському цареві Міносу; 2. скульптор, творець [5:10].
Хоча на сьогодні таку класифікацію, якщо розглядати світ як один великий загальний текст, можна вважати дещо застарілою, адже внаслідок глобалізації й науково-технічного прогресу з’явилися нові способи передавання та зберігання інформації. До них відносяться телебачення, радіомовлення, інтернет. Також неможна забувати і про газети, журнали, часописи та інші періодичні видання, які висвітлюють реальні події людського життя.
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ
Поняття «інтертекстуальність» в останні десятиріччя займає дедалі вагоміші позиції у лінгвістиці. Категорія інтертекстуальності – багатомірний зв'язок окремого тексту з іншими текстами [2:67], належить поки що до базових, але цілком не вивчених характеристик тексту.
«Найбільш уживане значення інтертекстуальності (лат. inter – «між» і textum – «тканина», «будова») – сукупність міжтекстових зв’язків» [2:68].
Це також є основним поняттям постструктуралізму, під яким розуміють «виявлення різних форм і напрямів письма (цитата, центон, ремінісценція, алюзія, пародія, плагіат, трансформація інваріанта, стилізація тощо) в одній текстовій площині» [Там само].
Термін «інтертекстуальність» був уведений 1967 р. теоретиком постструктуралізму Ю. Крістєвою, яка розуміє його «формально – як літературний діалог текстів» [Там само].
Інші провідні мовознавці, ідеологи структуралізму і постструктуралізму, серед яких Р. Барт, у своїй концепції ототожнюють свідомість людини з писемним текстом як нібито єдиним достовірним способом її фіксації. Отже, під текстом стали розуміти все: літературу, культуру, суспільство та його історію, навіть людину. Порівняймо вислови Ю. Крістєвої і Р. Барта:
Ю. Крістєва: «Будь-який текст будується як мозаїка цитацій… є продуктом вбирання й трансформації якого-небудь іншого тексту» [Там само]; «літературне слово» – це «місце перетину текстових площин» [Там само].
Р. Барт: «Кожен текст є інтертекстом… становить собою нову тканину, зіткану зі старих цитат. Обривки культурних кодів, формул, ритмічних структур, фрагменти соціальних ідіом і т. ін. – усе це вбирається текстом і перемішується в ньому, оскільки завжди до тексту і навколо нього існує мова. Як необхідна передумова будь-якого тексту інтертекстуальність не може зводитись до проблем джерел і впливів; вона становить загальне поле антонімних формул, походження яких рідко можна виявити, несвідомих або автоматичних цитат, що даються без лапок» [2:70].
У даній роботі явище інтертекстуальності розглядається з позицій Р. Барта і його однодумців. Тобто, можна зробити висновок, що інтертекст уміщує в собі не стільки цитати з певних творів, скільки всі можливі культурні дискурси (соціокультурні, побутові, наукові, маскультурні, літературні тощо), під впливом яких перебуває автор твору. А тоді світ постає у вигляді єдиного загального тексту із прихованими та явними нагромадженнями алюзій, цитат і ремінісценцій з культурного досвіду минулого. «Жоден текст не існує ізольовано один від одного, у своїй сукупності вони формують так звану “семіосферу – термін Ю.М. Лотмана, який вважав семіосферу тим семіотичним простором, поза межами якого неможливо саме існування семіозису”»[7:351]
На сьогодні відсутня єдина універсальна класифікація різновидів інтертекстуальності. Найбільш впливовими є класифікації французького вченого Ж. Женетта і російського фахівця Н. Фатєєвої.
Класифікація Ж. Женетта:
1. Безпосередньо інтертекстуальність – як наявність в одному тексті двох або більше текстів.
2. Паратекстуальність, під якою розуміється відношення тексту до заголовка, післямови, епіграфу.
3. Метатекстуальність як посилання на свій претекст.
4. Гіпертекстуальність як пародіювання одним текстом іншого.
5. Архітекстуальність, під якою розуміється жанровий зв’язок текстів. [2:70].
Класифікація Н. Фатєєвої:
1. Власне інтертекстуальність, що утворює конструкції «текст у тексті».
2. Паратекстуальність, або відношення тексту до свого заголовку, епіграфа, післямови.
3. Метатекстуальність як переказ коментувальне посилання на претекст.
4. Гіпертекстуальність як висміювання або пародіювання одним текстом іншого.
5. Архітекстуальність як жанровий зв'язок текстів.
6. Інші моделі та випадки інтертекстуальності.
7. Поетична парадигма [9:25].
У сучасних творах джерелами алюзій або претекстами можуть виступати:
1. Біблія, яка дає найбагатший матеріал для посилань.
2. Відомі літературні твори.
3. Міфи та легенди.
4. Відомі кінострічки.
5. Прислів’я та приказки.
НАЦІОНАЛЬНИЙ АЕРОКОСМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.Є. ЖУКОВСЬКОГО«ХАІ»
ГУМАНІТАРНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра прикладної лінгвістики
АНТРОПОНІМИ ЯК САМОСТІЙНИЙ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
Курсова робота
Студентки 4-го курсу,
групи xxxxx
xxxxxxxxx
Науковий керівник:
канд. філол. наук, доцент
xxxxxx
Харків 2008
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АНТРОПОНІМА
1.1. Проблеми визначення антропоніма
1.2. Види антропонімів
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ
РОЗДІЛ 3. АНТРОПОНІМИ ЯК ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ
3.1 Загальна характеристика антропонімів як інтертекстуальних елементів
3.2 Аналіз антропонімів як інтертекстуальних елементів на матеріалі оповідань С. Фітцджеральда
Висновки
Список літератури
Список джерел ілюстративного матеріалу
ВСТУП
Актуальність дослідження: У сучасній лінгвістиці спостерігається значний інтерес до проблем ономастики, тобто вивчення власних імен, зокрема антропонімів, які займають особливе місце в українській, англійській та взагалі у будь-якій мові світу. Повноцінне спілкування, тобто правильне сприйняття, оцінювання та інтерпретація інформації, є неможливим без знання певного набору власних імен та їх функцій у мові та тексті. Імена відомих особистостей, літературних персонажів складають значний пласт знань, необхідних для усвідомлення та оцінки культури того-чи іншого народу. Часто антропоніми, які характеризують відомих нам людей чи вигаданих героїв, перекликаються між собою в різних текстах. Так виникає явище інтертекстуальності в тексті.
Ключовим питанням даної роботи, яке потребує детального розгляду і також не має єдиного загальноприйнятого визначення, є питання інтертекстуальності – вторгнення у той чи інший текст елементів інших текстів.
Дана робота присвячена вивченню антропоніма як інтертекстуального елементу на матеріалі англомовної художньої прози.
Метою даної роботи є аналіз антропонімів як інтертекстуальних елементів на матеріалі творів англійської художньої літератури.
Завдання:
1. Розглянути поняття антропоніма і види антропонімів.
2. Розглянути поняття інтертекстуальності.
3. Провести аналіз англомовного тексту на предмет виявлення антропонімів як інтертекстуальних елементів.
4. Зробити висновки на базі проведеного дослідження.
Об’єктом дослідження обрано англомовні тексти художньої літератури, що досліджуються в аспекті теорії інтертекстуальності.
Предмет дослідження – антропоніми як інтертекстуальні елементи у творах американського письменника Ф С. Фіцджеральда.
Матеріалом для дослідження слугують оповідання Френсіса Скотта Фіцджеральда (тексти оригіналів) «Алмаз розміром з готель “Ріц”», «Льодовий палац», «Багатий хлопець», «Ніч на ярмарку», «При вході у майстерню меблів», «Плавці», «Десять років у рекламному бізнесі», «Остання з красунь», «Перша кров», «Весілля», «Повернення до Вавілону», «Люди і вітер», «Диявол», «Закип’ятіть води, якомога більше», «Веселощі у майстерні», «Двоє з “колишніх”», «Новини з Парижу – п’ятнадцять років тому», «Ніжно коханий», «Голова і плечі», «Пірат на узбережжі». Добір ілюстративного матеріалу зумовлений тим, що він складається з певної кількості творів автора, що дозволяє зробити об’єктивні висновки про кількість і характер вжитих автором антропонімів, встановити загальну тенденцію їх використання.
Значення дослідження – вивчення проблем антропонімії як в англійській мові так і загалом є актуальним питанням сучасної лінгвістики. Досі ще точиться ряд дискусій стосовно цієї теми. Дана робота покликана висвітлити усі суперечні питання і прийти до певних висновків, що мають бути корисними для інших дослідників.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АНТРОПОНІМА
1.1 Проблеми визначення поняття антропоніма
Проблема значення власних імен і їх зв’язок з носіями виникла у вчених із давніх часів. Вивченням проблем антропонімів займається галузь ономастики антропоніміка. Серед великого різноманіття проблем антропоніміки однією з найбільш складних виявилася проблема визначення поняття антропоніма. На даний момент єдиної точки зору стосовно цього питання немає, що свідчить про складність та суперечливість поняття антропоніма.
Серед різних думок можна виділити три головних напрямки. Деякі лінгвісти (О. Функе, Ж. Вандріес, Е. Брендаль, Ю.С. Маслов, Н.Д. Артюнова) вважають, що на відміну від загальних імен, здатних не лише називати предмет, а й мати денотативне значення, власні імена виконують лише функцію репрезентації, оскільки є вторинними по відношенню до загальних імен. Інша група вчених вважає, що власні імена мають лексичне значення, і навіть є більш змістовними, ніж загальні імена (А. Нурен, О. Єсперсен). Треті розглядають значення власні імена і з позицій мови, і з позицій мовлення (Л. М. Щетинін, В.А. Ніконов, Н.Г.Комлєв) [1:5] (тут і далі переклад наш – Глущенко О. В.).
«Дискусія про наявність/відсутність лексичного значення у власних іменах в основному зводиться до вирішення того, чи слід включати позамовні чинники у значення слова. Для правильної інтерпретації тексту недостатньо одного лише “мовного знання” – необхідні також і певні знання про фрагмент дійсності, який позначається. Не існує “чистої семантики”, тобто такої, яку можна було б вивчати без опори на “фонові знання” та безвідносно до навколишнього світу»[3:25].
У даній роботі явище антропонімії буде розглянуто з урахуванням дихотомії «мова – мовлення», так як розгляд під таким кутом дозволяє розпізнати компоненти мовленнєвого значення антропонімів, відсутні в системі мови, а також краще зрозуміти функції антропонімів в тексті та інтертексті.
1.2 Види анторопонімів
В англійській мові існують такі види антропонімів:
1. Особові імена: John, Peter.
2. Патроніми (імена по батькові). В англійській мові традицію використання патронімів втрачено, з ХVII століття патроніми стали частиною особового імені.
3. Прізвища: Brown, Gregor.
4. Родові імена (вважаються більш важливими, ніж прізища, коли жінка виходить заміж, то вона змінює своє прізвище, а родове ім’я залишається незмінним.): Mc, O’.
5. Прізвиська, псевдоніми, імена тварин: Fiery Face (Джеймс ІІ, мав родиму пляму на пів обличчя), Redhead – людина з рудим волоссям.
6. Криптоніми (приховувані імена), антропоніми літературних творів, героїв фольклору, міфів: Titania, Nemesis.
7. Етноніми (назви націй, народів, народностей): Englishman, Londoner.
8. Техноніми (статусні імена): Ms, Mrs, Mr [10].
Також антропоніми бувають індивідуальні і групові. Індивідуальні антропоніми виділяють об’єкт з класу подібних (особистість з колективу), а групові даються колективам, групам, етносам тощо, які наділені тими чи іншими ознаками.
Слід додати, що проблемним питанням в англійській антропоніміці є визначення прізвиська. Як пише В.В Робустова: «Дане поняття в англійській мові має два означувальних слова – nickname і sobriquet. Прізвисько слід відрізняти від псевдоніму. Псевдонім – це вигадане ім’я, джерелом виникнення якого є сам автор, а прізвисько виникає спонтанно, на базі якої-небудь риси, дії, обставини тощо»[6:122].
Незважаючи на те, що антропоніми позначають назви людей, ми маємо справу з різними категоріями імен, що пояснюється історією культури, особливостями психології людей, традиціями тощо. За Т.С. Олійник [5:8]
Позамовний зміст слова, який відображає національну культуру, називають культурним компонентом значення слова. А власні імена характеризуються певною мірою культурним компонентом значення, тому що вони відображають особливості культури, історичного розвитку, традицій народу-носія мови, а також несуть додаткову інформацію через асоціації.
Алюзивність антропонімів пов’язана з тим, що ім’я ототожнюється з особливостями його носія або з певною ситуацією. Загадка алюзивного антропоніма в тексті викликає цілий ланцюг асоціацій, основною відправною точкою яких є початковий (буквальний) образ, відомий читачеві з певного літературного джерела. Ось чому для адекватного сприйняття інформації необхідно перш за все встановити таке джерело. За Т.С. Олійник за джерелом походження алюзивні антропоніми поділяються на:
1. Історичні: Rockefeller (Рокфеллер) «багатство».
2. Літературні:
a) Англійської літератури: Lancelot – 1. Ланселот (один з лицарів легендарного короля Артура); 2. уособлення краси і мужності;
b) Американської літератури: Simon Legree – 1. Сімон Легрі – торговець «живим товаром» (персонаж повісті Гарріез Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома»(1852), який відрізняється особливою жорстокістю в поводженні з неграми); 2. жорстока, безпощадна людина;
c) Біблійні: Dorcas – 1. бібл. Доркас – ім’я жінки-християнки в «Новому Завіті», яка шила одяг і роздавала його бідним; 2. благодійниця;
d) Міфічні: Deadalus – 1. гр. міф. Дедал, батько Ікара – скульптор і будівничий, який спорудив лабіринт критському цареві Міносу; 2. скульптор, творець [5:10].
Хоча на сьогодні таку класифікацію, якщо розглядати світ як один великий загальний текст, можна вважати дещо застарілою, адже внаслідок глобалізації й науково-технічного прогресу з’явилися нові способи передавання та зберігання інформації. До них відносяться телебачення, радіомовлення, інтернет. Також неможна забувати і про газети, журнали, часописи та інші періодичні видання, які висвітлюють реальні події людського життя.
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ
Поняття «інтертекстуальність» в останні десятиріччя займає дедалі вагоміші позиції у лінгвістиці. Категорія інтертекстуальності – багатомірний зв'язок окремого тексту з іншими текстами [2:67], належить поки що до базових, але цілком не вивчених характеристик тексту.
«Найбільш уживане значення інтертекстуальності (лат. inter – «між» і textum – «тканина», «будова») – сукупність міжтекстових зв’язків» [2:68].
Це також є основним поняттям постструктуралізму, під яким розуміють «виявлення різних форм і напрямів письма (цитата, центон, ремінісценція, алюзія, пародія, плагіат, трансформація інваріанта, стилізація тощо) в одній текстовій площині» [Там само].
Термін «інтертекстуальність» був уведений 1967 р. теоретиком постструктуралізму Ю. Крістєвою, яка розуміє його «формально – як літературний діалог текстів» [Там само].
Інші провідні мовознавці, ідеологи структуралізму і постструктуралізму, серед яких Р. Барт, у своїй концепції ототожнюють свідомість людини з писемним текстом як нібито єдиним достовірним способом її фіксації. Отже, під текстом стали розуміти все: літературу, культуру, суспільство та його історію, навіть людину. Порівняймо вислови Ю. Крістєвої і Р. Барта:
Ю. Крістєва: «Будь-який текст будується як мозаїка цитацій… є продуктом вбирання й трансформації якого-небудь іншого тексту» [Там само]; «літературне слово» – це «місце перетину текстових площин» [Там само].
Р. Барт: «Кожен текст є інтертекстом… становить собою нову тканину, зіткану зі старих цитат. Обривки культурних кодів, формул, ритмічних структур, фрагменти соціальних ідіом і т. ін. – усе це вбирається текстом і перемішується в ньому, оскільки завжди до тексту і навколо нього існує мова. Як необхідна передумова будь-якого тексту інтертекстуальність не може зводитись до проблем джерел і впливів; вона становить загальне поле антонімних формул, походження яких рідко можна виявити, несвідомих або автоматичних цитат, що даються без лапок» [2:70].
У даній роботі явище інтертекстуальності розглядається з позицій Р. Барта і його однодумців. Тобто, можна зробити висновок, що інтертекст уміщує в собі не стільки цитати з певних творів, скільки всі можливі культурні дискурси (соціокультурні, побутові, наукові, маскультурні, літературні тощо), під впливом яких перебуває автор твору. А тоді світ постає у вигляді єдиного загального тексту із прихованими та явними нагромадженнями алюзій, цитат і ремінісценцій з культурного досвіду минулого. «Жоден текст не існує ізольовано один від одного, у своїй сукупності вони формують так звану “семіосферу – термін Ю.М. Лотмана, який вважав семіосферу тим семіотичним простором, поза межами якого неможливо саме існування семіозису”»[7:351]
На сьогодні відсутня єдина універсальна класифікація різновидів інтертекстуальності. Найбільш впливовими є класифікації французького вченого Ж. Женетта і російського фахівця Н. Фатєєвої.
Класифікація Ж. Женетта:
1. Безпосередньо інтертекстуальність – як наявність в одному тексті двох або більше текстів.
2. Паратекстуальність, під якою розуміється відношення тексту до заголовка, післямови, епіграфу.
3. Метатекстуальність як посилання на свій претекст.
4. Гіпертекстуальність як пародіювання одним текстом іншого.
5. Архітекстуальність, під якою розуміється жанровий зв’язок текстів. [2:70].
Класифікація Н. Фатєєвої:
1. Власне інтертекстуальність, що утворює конструкції «текст у тексті».
2. Паратекстуальність, або відношення тексту до свого заголовку, епіграфа, післямови.
3. Метатекстуальність як переказ коментувальне посилання на претекст.
4. Гіпертекстуальність як висміювання або пародіювання одним текстом іншого.
5. Архітекстуальність як жанровий зв'язок текстів.
6. Інші моделі та випадки інтертекстуальності.
7. Поетична парадигма [9:25].
У сучасних творах джерелами алюзій або претекстами можуть виступати:
1. Біблія, яка дає найбагатший матеріал для посилань.
2. Відомі літературні твори.
3. Міфи та легенди.
4. Відомі кінострічки.
5. Прислів’я та приказки.
6. Відомі події, обговорювані в ЗМІ [2:69].
РОЗДІЛ 3. АНТРОПОНІМ ЯК ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ
3.1 Загальна характеристика антропонімів як інтертекстуальних елементів
Частіш за все антропоніми як інтертекстуальний елемент застосовуються в стилістичній фігурі алюзії.
«Під алюзією розуміють стилістичну фігуру, яка полягає в тому, що описуваний факт чи явище дійсності співвідносять зі сталим поняттям, загальновідомим фактом або словосполученням літературного, історичного, міфологічного порядку» [4:63].
Інтертекстуальний зв’язок стає особливо виразним, коли посилання на предикат входить до складу тропа чи стилістичного звороту. Частіше за все, як зазначає Шеремет Л.Г., конструкцією, що входить до складу інтертекстуального посилання є порівняння, де провідну роль виконують антропоніми. Тут антропоніми є своєрідним концентрованим «згустком» сюжету тексту, на який іде посилання [9:3]. Ліричний герой уподібнюється чи протиставляється персонажу іншого тексту. Іноді порівняння може характеризуватися метафоричною номінацією.
У якості інтертекстуальних елементів антропоніми так чи інакше вказують на якості персонажа, на місце і на час дії. Антропоніми часто використовують у вторинній номінативній функції, тобто їх вживають на позначення особи, яка вже має власне ім’я, з якоюсь метою (схарактеризувати, дати оцінку, повідомити додаткову інформацію тощо).
1. У порівняльних словосполученнях з like та as в англомовній літературі вживаються часто міфологічні, біблійні імена та імена знаменитих літературних персонажів. У таких конструкціях чітко виділяється називна функція імені:
There was a girl with a flowery face, dressed like Titania.
Це була дівчина з рум’яним лицем, одягнена як Титанія.
У даному випадку героїня порівнюється із царицею фей Титанією, персонажем англійського фольклору.
2. Також антропонім може бути наданий персонажу, який має власне ім’я для того, щоб підкреслити якісь риси характеру, зовнішність тощо. Тоді порівняння має метафоричну номінацію:
…he expected to be lifted like a child by this black Gargantua.
… Усі думали, що цей велетень Гаргантюа підійме його.
У цьому випадку один з персонажів порівнюється з Гаргантюа, вигаданим Ф. Рабле у книзі «Гаргантюа і Пантагрюель».
3. Антропонім також може вживатися у множині. Тоді він престає виконувати функцію називання конкретної особи, і вказує на групу людей, об’єднаних якоюсь загальною рисою, характеристикою для первісного носія імені.
4. Часто інтертекстуальність проявляється у звичайному посиланні на те чи інше джерело інформації. Героями твору в розмові може бути згадана якась історична особистість, книга або факт історії:
Once in cleaning the closet she threw out all his books – the Apologie of Plato, the Emerson and all the leaflets and correspondence with the Rosecrucian Brotherhood.
Одного разу прибираючи в кабінеті, вона викинула усі його книги – «Апологію Сократа» Платона, роботи Емерсона та усі листи Розеркрутського товариства.
Отже загалом самостійними інтертекстуальними елементами можуть вважатися антропоніми-особові імена, прізвища, патроніми (якщо у даній мові присутній цей вид антропонімів) та прізвиська, які є загальновідомими читачеві і часто складають невід’ємну частину культури та історії того чи іншого народу.
3.2 Аналіз антропонімів як інтертекстуальних елементів на матеріалі оповідань С. Фіцджеральда
У даній роботі було проведено аналіз оповідань «Алмаз розміром з готель “Ріц”», «Льодовий палац», «Багатий хлопець», «Ніч на ярмарку», «При вході у майстерню меблів», «Плавці», «Десять років у рекламному бізнесі», «Остання з красунь», «Перша кров», «Весілля», «Повернення до Вавілону», «Люди і вітер», «Диявол», «Закип’ятіть води, якомога більше», «Веселощі у майстерні», «Двоє з “колишніх”», «Новини з Парижу – п’ятнадцять років тому», «Ніжно коханий», «Голова і плечі», «Пірат на узбережжі».
Аналіз представлений у таблиці, наведеній нижче:
Таблиця 1.
У вибраних творах було знайдено 58 прикладів вживання антропонімів як інтертекстуальних елементів.
Виявилося, що не в усіх оповіданнях присутні антропоніми як інтертекстуальні елементи. В оповіданнях «Ніч на ярмарку», «Десять років у рекламному бізнесі», «Плавці», «Весілля», «Люди і вітер», «Диявол», «Новини з Парижу – п’ятнадцять років тому» їх немає.
В процесі авторського мовлення іноді відбуваються трансформації антропоніма, тобто із іменника, яким він є первісно, може бути утворена інша частина мови: Ibsensque, Doctor Jung's theory, Emily Posted.
Іноді персонажу може бути надане ім’я, що містить в собі посилання на певне явище історії, літературний твір тощо: Mickey Rooney, Clupper.
Часто ім’ям відомої особи називають її твори: Schopenhauer, Cattulus.
Найбільш часто у розглянутих текстах автор використовує стилістичну фігуру алюзію, яка полягає в тому, що при надаванні характеристики персонажу, предмету чи явищу відбувається посилання на інше джерело (50%).
Антропонім-ім’я відомої особи використовується замість її праці (22,4).
Алюзія-порівняння персонажа з відомою особою чи персонажем іншого твору(15,5%).
Згадується ім'я персонажу однойменного відомого твору; антропонім вводить в даний текст цитату з іншого тексту (6,8%).
Переказ історичного факту із використанням імені особи, якої цей факт стосується (6%).
ВИСНОВКИ
1. Серед великого різноманіття проблем антропоніміки однією з найбільш складних виявилася проблема визначення поняття антропоніма. На даний момент єдиної точки зору стосовно цього питання немає, що свідчить про складність та суперечливість поняття антропоніма.
2. Серед різних думок можна виділити три головних напрямки. Одні лінгвісти (О. Функе, Ж. Вандріес, Е. Брендаль, Ю.С. Маслов, Н.Д. Артюнова) вважають , що власні імена виконують лише репрезентативну функцію і не мають денотативного значення, оскільки є вторинними по відношенню до загальних імен. Інша група вчених вважає, що власні імена навіть є більш змістовними, ніж загальні імена і мають лексичне значення (А. Нурен, О. Єсперсен). Третя група дослідників розглядає власні імена як із позицій мови, так і з позицій мовлення (Л.М. Щетинін, В.А. Ніконов, Н.Г. Комлєв), тобто розглядають значення антропоніма залежно від контексту.
3. Англійська мова має розгалужену систему антропонімів, до якої належать особові імена, патроніми (при чому патроніми зараз практично не вживаються), прізвища, родові імена, прізвиська, техноніми, етноніми, криптоніми. Інтертекстуальність антропонімів проявляється завдяки використанню алюзії, тобто прояву позамовного, асоціативного змісту антропоніма.
4. Поняття «інтертекстуальність» в останні десятиріччя займає дедалі вагоміші позиції у лінгвістиці. Категорія інтертекстуальності – багатомірний зв'язок окремого тексту з іншими текстами, належиь поки що до базових, але цілком не вивчених характеристик тексту.
5. Головним чином антропоніми як інтертекстуальний елемент застосовуються в стилістичній фігурі алюзії. Це може бути порівняння героя твору з якоюсь відомою особою чи персонажем іншої книги або навіть автор може назвати у певному контексті свого героя іншим відомим ім’ям, щоб викликати в читача необхідні асоціації і таким чином підкреслити певні риси свого персонажу.
6. У вибраних творах було знайдено 58 прикладів вживання антропонімів як інтертекстуальних елементів.
7. Виявилося, що не в усіх оповіданнях присутні антропоніми як інтертекстуальні елементи. В оповіданнях «Ніч на ярмарку», «Десять років у рекламному бізнесі», «Плавці», «Весілля», «Люди і вітер», «Диявол», «Новини з Парижу – п’ятнадцять років тому» їх немає.
8. В ході курсової роботи було виявлено, що найбільш часто у розглянутих текстах автором було використано алюзію, яка полягає в тому, що при надаванні характеристики персонажу, предмету чи явищу відбувається посилання на інше джерело (50%); антропонім-ім’я відомої особи використовується замість її праці (22,4); алюзія-порівняння персонажа з відомою особою чи персонажем іншого твору(15,5%); переказ історичного факту із використанням імені особи, якої цей факт стосується (6%); згадується ім'я персонажу однойменного відомого твору; антропонім вводить в даний текст цитату з іншого тексту (6,8%).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бакастова Т.В. Семантизация имени собственного в целом худ. тексте (на материале англ. яз.): Автореф. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Одес. гос. ун-т им. И.И. Мечникова. – Одесса, 1987. – 16 с.
2. Гурдуз А. Інтертекстуальність і гіпертекст: проблеми теорії і практики. // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – №4. – С.67-71.
3. Зайцева К. Анлийская стилистическая ономастика. Тексты лекций / МВССО УССР. Одес. гос. ун-т. им. И.И. Мечникова. – Одесса, 1973. 61 с.
4. Мурясов Р.З. Антропонимы в словообразовательной системе языка. / Вопросы языкознания. – 1982. – №3. – С.62-72.
5. Олійник Т.С. Семантичні та функціональні характеристики символічних власних імен в сучасній англійській мові: Автоеф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка . – К., 2001. – 21 с.
6. Робустова В.В. Антропонимическое прозвище в современном коммуникативном пространстве. – Вестник московського университета. – 2008. – № 1. – С.120-130.
7. Скрипник І. Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень і методика викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі // Інтертекстуальність як засіб стилістичного збагачення тексту: Зб. статей. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2007. – С. 351-354.
8. Фатеева Н. А. Типология интертекстуальных элементов и свіязей в художественной речи. / Известия АН. Серия литературы и язика. – 1998. – Том 57. – № 5. – С.25-38.
9. Шеремет Л. Г. Значение и стилистический потенциал английских имен собственных (именования людей): Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Л.,1984. – 20 с.
10. http: // www.ru.wikipedia.org / wki.
11. Мовознавство. – 2006. №1-5.
12. Вестник московського университета – 2007. – №1-5.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Fitzgerald F. Scott Selected Short Stories. – Moscau: Progress Publishers, 1979. – 356 p.
2. http: // fitzgerald. narod. ru / flappers
РОЗДІЛ 3. АНТРОПОНІМ ЯК ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ
3.1 Загальна характеристика антропонімів як інтертекстуальних елементів
Частіш за все антропоніми як інтертекстуальний елемент застосовуються в стилістичній фігурі алюзії.
«Під алюзією розуміють стилістичну фігуру, яка полягає в тому, що описуваний факт чи явище дійсності співвідносять зі сталим поняттям, загальновідомим фактом або словосполученням літературного, історичного, міфологічного порядку» [4:63].
Інтертекстуальний зв’язок стає особливо виразним, коли посилання на предикат входить до складу тропа чи стилістичного звороту. Частіше за все, як зазначає Шеремет Л.Г., конструкцією, що входить до складу інтертекстуального посилання є порівняння, де провідну роль виконують антропоніми. Тут антропоніми є своєрідним концентрованим «згустком» сюжету тексту, на який іде посилання [9:3]. Ліричний герой уподібнюється чи протиставляється персонажу іншого тексту. Іноді порівняння може характеризуватися метафоричною номінацією.
У якості інтертекстуальних елементів антропоніми так чи інакше вказують на якості персонажа, на місце і на час дії. Антропоніми часто використовують у вторинній номінативній функції, тобто їх вживають на позначення особи, яка вже має власне ім’я, з якоюсь метою (схарактеризувати, дати оцінку, повідомити додаткову інформацію тощо).
1. У порівняльних словосполученнях з like та as в англомовній літературі вживаються часто міфологічні, біблійні імена та імена знаменитих літературних персонажів. У таких конструкціях чітко виділяється називна функція імені:
There was a girl with a flowery face, dressed like Titania.
Це була дівчина з рум’яним лицем, одягнена як Титанія.
У даному випадку героїня порівнюється із царицею фей Титанією, персонажем англійського фольклору.
2. Також антропонім може бути наданий персонажу, який має власне ім’я для того, щоб підкреслити якісь риси характеру, зовнішність тощо. Тоді порівняння має метафоричну номінацію:
…he expected to be lifted like a child by this black Gargantua.
… Усі думали, що цей велетень Гаргантюа підійме його.
У цьому випадку один з персонажів порівнюється з Гаргантюа, вигаданим Ф. Рабле у книзі «Гаргантюа і Пантагрюель».
3. Антропонім також може вживатися у множині. Тоді він престає виконувати функцію називання конкретної особи, і вказує на групу людей, об’єднаних якоюсь загальною рисою, характеристикою для первісного носія імені.
4. Часто інтертекстуальність проявляється у звичайному посиланні на те чи інше джерело інформації. Героями твору в розмові може бути згадана якась історична особистість, книга або факт історії:
Once in cleaning the closet she threw out all his books – the Apologie of Plato, the Emerson and all the leaflets and correspondence with the Rosecrucian Brotherhood.
Одного разу прибираючи в кабінеті, вона викинула усі його книги – «Апологію Сократа» Платона, роботи Емерсона та усі листи Розеркрутського товариства.
Отже загалом самостійними інтертекстуальними елементами можуть вважатися антропоніми-особові імена, прізвища, патроніми (якщо у даній мові присутній цей вид антропонімів) та прізвиська, які є загальновідомими читачеві і часто складають невід’ємну частину культури та історії того чи іншого народу.
3.2 Аналіз антропонімів як інтертекстуальних елементів на матеріалі оповідань С. Фіцджеральда
У даній роботі було проведено аналіз оповідань «Алмаз розміром з готель “Ріц”», «Льодовий палац», «Багатий хлопець», «Ніч на ярмарку», «При вході у майстерню меблів», «Плавці», «Десять років у рекламному бізнесі», «Остання з красунь», «Перша кров», «Весілля», «Повернення до Вавілону», «Люди і вітер», «Диявол», «Закип’ятіть води, якомога більше», «Веселощі у майстерні», «Двоє з “колишніх”», «Новини з Парижу – п’ятнадцять років тому», «Ніжно коханий», «Голова і плечі», «Пірат на узбережжі».
Аналіз представлений у таблиці, наведеній нижче:
Таблиця 1.
| № | Антропонім | Значення антропоніму | Речення, в якому він вжитий | Вид інтертекстуального елементу |
| The Diamond as Big as the Ritz | ||||
| 1 | Culpepper | В імені персонажа іронічно обігрується назва прапора одного з центрів Американської революції – округу Калпеппер у штаті Віргінія; на білому полотні зображено гримучу змію між гаслами "Liberty or Death" та "Don’t tread on me". | Fitz-Norman Culpepper Washington, for that was the young Colonel's name... | Імя персонажа несе в собі посиланя на інше джерело (у цьому випадку не ім'я людини, а назва прапору). |
| 2 | Black Gargantua | Гаргантюа, персонаж книги Ф. Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель". | …he expected to be lifted like a child by this black Gargantua | Алюзія. Порівняння з відомим літературним персонажем (Називає героя своєї книги ім'ям відомого персонажа). |
| 3 | Titania | Титанія, цариця фей в англ. нар. піснях. | There was a girl with a flowery face, dressed like Titani. | Алюзія. Порівняння з відомим літературним персонажем (використовується like). |
| 4 | General Forrest | Н.Б. Форест (1821-1877), один з воєначальників Конфедерації південих штатів | …he read them a proclamation that he had composed? Which announced that General Forrest had reorganized the shattered Southern armies and defeated the Nort in one pitched battle. | Переказ предтексту, з використанням імені відомої історичної особи, дії якої описуються. |
| 5 | the Emdivss Eugenie | Імператриця Євгенія(1826-1920), дружина Наполеона ІІІ. | … a peck of old secondhand pearls and some used lace worn once by the Emdivss Eugenie. | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 6 | Nemesis | Немезида, грец. Міф. богиня помсти. | … the woody rattles of Nemesis filled the airabove with a growing and receding complaint. | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 7 | Prometeus Enriched | Володар великого алмазу тут іронічно уподібнюється Прометею, титану-богоборцю давньогрецької міфології. | Prometeus Enriched was calling to witness forgotten sacrifices? Forgotten rituals? Prayers obsolete before the birth of Christ | Порівняння з відомим літературним персонажем (Називає героя своєї книги ім'ям відомого персонажа). |
| the Ice Palace | ||||
| 8 | Ibsen | Генріх Ібсен, норвезький драматург. | I think they are growing like Swedes – Ibsensque? you know. | Порівняння з відомою історичною особою. |
| 9 | Dangerous Dan McGrew | герой балади відомого канадського поета Yhe Shooting of Dan McGrew Р. Сервіса. | Hoe’s – how's Dangerous Dan McGrew? | Алюзія. Посилання на життя відомої особистості. |
| 10 | Peer Gynt | "Пер Гюнт", драма Ібсена | …he came in one day and foung her curled upon the sofa bent over "Peer Gynt"... | Антропонім у заголовку. |
| 11 | Kubla Khan | Персонаж однойменної поеми англійського поета-романтика С.Т. Кольриджа. | They found their way inside, and dazed by the magic of the great crystal walls Sally Carrol found herself repeating over and over two lines from "Kubla Khan": "It was a miracle of rare device, A sunny pleasure-dome with caves of ice!" | Згадуєтся ім'я персонажу однойменого відомого твору. Антропонім вводить в даний текст цитату з іншого тексту. |
| the Rich Boy | ||||
| 12 | Einstein's physics | Мається на увазі теорія імовірності Альберта Ейнштейна. | The two vivid years of his love for Caroline moved back around him like years in Einstein's physics | Алюзія. Порівняння із відомою науковою працею. |
| 13 | Conan Doyle | Тут обігрується факт біографії англійського письменника А. Конан-Дойля, який читав лекції про спіритизм у США і Канаді; звідси порівняння табачного диму з "ектоплазмом" та "блискучі очі, що мерехтять в залі". | Little Bright Eyes streaked past the tables seeking Mr. Conan Doyle… | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 14 | Celliniesque | Прикметник від Cellini Бенвенуто Челліні (1500 1571), відомий італійський скульпторі ювелір, що залишив "Автобіографію", в якій відверто розповідає про свої різноманітні пригоди від бійок до містичних ведінь. | …he missed the convivial recounting of those Celliniesque adventures which, In his early twenties, had played such a part in his life. | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| Outside the Cabinet-Maker’s | ||||
| 15 | Spenser | Герберт Спенсер (1820 1903), англійський філософ і соціолог. | that mighty word printed across a continent was less to him than the mwmory of his granfather, who freed his slaves in '58, fought from Manassas to Appomattox, knew Huxley and Spenser as light reading… | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 16 | Huxley | Томас Генрі Гекслі (1825- 1895), англійський біолог і філософ. | that mighty word printed across a continent was less to him than the mwmory of his granfather, who freed his slaves in '58, fought from Manassas to Appomattox, knew Huxley and Spenser as light reading… | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| The last of the Battle | ||||
| 17 | Ruth Draper | Рут Дрейпер (1884 – 1956), відома виконавиця пародійних скетчів. | I would have recognized Ailie Calhoun if I'd never heard Ruth Draper or read Marse Chan. | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 18 | Marse Chan | Назва відомого оповідання популярного у свій час американського письменника Т.Н. Пейджа; Події оповідання проходять на півдні до і після Громадянської війни; оповідь веде слуга-негр, який розмовляє на віргінському діалекті; Marse, Chan зменш. від імені Channing. | I would have recognized Ailie Calhoun if I'd never heard Ruth Draper or read Marse Chan. | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 19 | a Leyendecker forelock | Пасмо волос на лобі, як на картинах Дж. К. Лейендеккера (1874 – 1951) –відомого у свій час художника-іллюстратора, який працював для багатьох крупних журналів. | She showed me his picture – it was a handsome, earnest face with a Leyendecker forelock… | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| First Blood | ||||
| 20 | Doctor Jung's theory | Мається на увазі вчення представника Швейцарської школи психоаналізу Карла Густава Юнга (1875 – 1961), досліджувавшого "колективну підсвідомість". | In view of Doctor's Jung's theory that innumerable male voices argue in the subconscious of a woman… | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| Babylon Revisited | ||||
| 21 | Josephine Baker | Негритянка Жозефіна Бейкер (1907 – 1975), відома американська танцівниця і співачка, яка з великим успіхом виступала у Парижі наприкінці 20-х років ХХст. | He bought a strapontin for the Casino and watched Josephine Baker go through her chocolate arabesques. | Згадування в тексті відомої особистості. Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 22 | Pasteur | Луі Пастер (1822 – 1895), французький хімік, засновник сучасної мікробіології. | The spirit of Pasteur shone firmly in Pat's eyes. | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| “Boil Some Water – Lots of It” | ||||
| 23 | Ronald Colman | Роналд Колман, відомий голлівудський кіноактор, зірка 30 – 40-х рр. ХХст. | I don't see anybody," she said. "Except oh, there's Ronald Colman? I didn't know Ronald Colman looked like that." | Згадування в тексті відомої особистості. Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 24 | Mickey Mouse | Персонаж мультиплікаційних фільмів Уолта Діснея –мишеня. | And there's Micky Mouse! | Згадування в тексті відомої особистості. Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 25 | Donald Duck | Персонаж мультиплікацій-них фільмів Уолта Діснея – каченя. | Pat Hobby stared with his mouth ajar. It was as if someone had crayoned Donald Duck into the Lust Supper. | Порівняння. Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| Fun in an Artist’s Studio | ||||
| 26 | Clark Gable | Кларк Гейбл (1901 – 1960), Один з найбільш популярних голівудських акторів, "зірка" 30 – 50-х рр ХХст. | …in his whole life Mr. DeTinc had never been offended – but especially not now, for the Princess did not want to paint Clark Gable or Spenser Roony or Vivien Leigh either. | Згадується ім'я відомої особистості. Характеристика персонажа і загалом ситуації. |
| 27 | Spenser Rooney | Можливо, героїнею оповідання помилково об'єднані в одній особі два відомих кіноактора – Spenser Tracy та Mickey Rooney. | …in his whole life Mr. DeTinc had never been offended – but especially not now, for the Princess did not want to paint Clark Gable or Spenser Roony or Vivien Leigh either. | Згадується ім'я відомої особистості. Характеристика персонажа і загалом ситуації. |
| 28 | Vivien Leigh | Вів'єн Лі (1915 – 1967), знаменита англійська актриса театру і кіно. | …in his whole life Mr. DeTinc had never been offended – but especially not now, for the Princess did not want to paint Clark Gable or Spenser Roony or Vivien Leigh either. | Згадується ім'я відомої особистості. Характеристика прерсонажа і загалом ситуації. |
| 29 | Jack Benny | Відомий голівудський актор-комік | "Going to paint Jack Benny and Hedy Lamarr – isn't that a fact? Princess?" | Згадується ім'я відомої особистості. Характеристика прерсонажа і загалом ситуації. |
| 30 | Hedy Lamarr | Голівудська кінозірка кінця 30-40-х рр ХХст. | "Going to paint Jack Benny and Hedy Lamarr – isn't that a fact? Princess?" | Згадується ім'я відомої особистості. Характеристика прерсонажа і загалом ситуації. |
| 31 | Picasso | "рожевий період" у творчості іспанського художника Пабло Пікассо, коли в його картинах домінував рожевий колір. | She was hesitating between her several manners – Picasso's rose period with a flash of Boldini? Or straight Reginald Marsh. | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 32 | Boldini | Джованні Болдіні , італійський художник, який жив і працював у Парижі. | She was hesitating between her several manners – Picasso's rose period with a flash of Boldini? Or straight Reginald Marsh. | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 33 | Reginald Marsh | Р. Марш, американський художник, відомий своїми нью-йоркськими сюжетами, зокрема, з театрального життя. | She was hesitating between her several manners – Picasso's rose period with a flash of Boldini? Or straight Reginald Marsh. | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| Two Old-Timers | ||||
| 34 | Eugene O'Brien | Відомий голівудський кіноактор, "зірка" німого кіно, амплуа романтичного красеня. | Chronologically Phil Macedon belonged between Eugene O'Brien and Robert Taylor. | Акцент на вік персонажу. Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 35 | Robert Taylor | Відомий голівудський кіноактор, зірка 30 – 40-х рр ХХст, амплуа красеня-героя. | Chronologically Phil Macedon belonged between Eugene O'Brien and Robert Taylor. | Акцент на вік персонажу. Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 36 | Ronald Colman | Роналд Колман, відомий голлівудський кіноактор, зірка 30 – 40-х рр. ХХст. | I don't see anybody," she said. "Except oh, there's Ronald Colman. I didn't know Ronald Colman looked like that." | Згадування в тексті відомої особистості. Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 37 | Connie Talmadge | Голівудська кінозірка, знімалася з 1916 по 1925 рр. | "I suppose you don't remember Colman?" he said sarcastically. "or Connie Talmadge or Bill Corker or Allan Dwan." | Акцент на вік персонажу. Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 38 | Allan Dwan | Голівудський кіноактор. | "I suppose you don't remember Colman?" he said sarcastically. "or Connie Talmadge or Bill Corker or Allan Dwan." | Акцент на вік персонажу. Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 39 | Debussy | Дебюссі, відомий французький композитор ХІХ ст. | Half way across the street, he stopped to a great screech of auto horns playing Debussi. | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 40 | Emily Post | Дієприкметник утворено від імені американської письменниці Емілі Пост (1873 – 1960), автора загальновідомого посібника Etiquett. | ”I am not Emily Posted. Я не знайома з правилами етикету”; | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| Dearly Beloved | ||||
| 41 | Plato | Платон, давньогрецький філософ. | O my boy – reading Plato so divine! | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 42 | Plato | Платон, давньогрецький філософ. | Once in cleaning the closet she threw out all his books – the Apologie of Plato, and the Thoreau and the Emerson and all the leaflets and correspondence with the Rosecrucian Brotherhood. | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 43 | Thoreau | Американський філософ. | Once in cleaning the closet she threw out all his books – the Apologie of Plato, and the Thoreau and the Emerson and all the leaflets and correspondence with the Rosecrucian Brotherhood. | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 44 | Emerson | Американський філософ і поет. | Once in cleaning the closet she threw out all his books – the Apologie of Plato, and the Thoreau and the Emerson and all the leaflets and correspondence with the Rosecrucian Brotherhood. | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| The Offshore Pirate | ||||
| 45 | Anatole France | Анатоль Франс, відомий французький літературний критик і письменник-романіст, лауреат Нобелевської премії з літератури 1921р. | About half-way between the Florida shore and the golden collar a white steam-yacht, very young and graceful, was riding at anchor and under a blue-and-white awning aft a yellow-haired girl reclined in a wicker settee reading The Revolt of the Angels, by Anatole France. | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 46 | Stonewall Jackson | Генерал армії Конфедерації під час Громадянської війни у США. | “Hm,” he said, “Stonewall Jackson claimed that lemon juice cleared his head. Your head feel divtty clear?” | Алюзія. згадується факт історії |
| 47 | Booker T. Washington | Американський просвітитель, оратор, організатор і лідер американської Спільноти Афроамериканців. | “When it comes to intelligence he makes Booker T. Washington look like a moron. | Згадується факт історії. |
| Head and Shoulders | ||||
| 48 | Catharine of Russia. | Катерина ІІ «Велика», дружина Петра І. | He’s waiting there for me with a bracelet that once belonged to Catharine of Russia. | Характеристика явища, предмета чи особи, використовуючи посилання на відому особу. |
| 49 | Pollyanna | Поліанна, героїня однойменного роману Елеонор Портер | “I don’t want to sound like Pollyanna, ” she began, “but you haven’t grasped me yet. | Алюзія, порівняння з літературним парсонажем. |
| 50 | George M. Cohan | Джордж Майкл Кохан, відомий американський композитор, естрадний актор, співак, танцюрист та продюсер. | Two years later, while George M. Cohan was composing “Over There,” Horace was leading the sophomore class by several lengths and digging out theses on “The Syllogism as an Obsolete Scholastic Form,” and during the battle of Chateau-Thierry he was sitting at his desk deciding whether or not to wait until his seventeenth birthday before beginning his series of essays on “The Pragmatic Bias of the New Realists.” | Описується факт, який стосується історичної особистості. |
| 51 | Spinoza | Бенеди́кт Спіно́за, голландський філософ за походженням із португальських євреїв, один з найвідоміших пантеїстів. | After a while some newsboy told him that the war was over, and he was glad, because it meant that Peat Brothers, publishers, would get out their new edition of “Spinoza’s Improvement of the Understanding.” | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 52 | Omar Khayyam | Ома́р Хайя́м (18 травня 1048, Нішапур — 4 грудня 1131) — перський і таджицький поет, математик, філософ. | “Well, Omar Khayyam, here I am beside you singing in the wilderness.” | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 53 | Uncle Remus | Вигаданий герой афроамериканського фольклору, книга про пригоди якого була видана у 1881 р. | Anyway, while my generation was laboring through Uncle Remus I was honestly enjoying Catullus in the original. | Згадуєтся ім'я персонажу однойменого відомого твору. Антропонім вводить в текст даний цитату з іншого тексту. |
| 54 | Catullus | Катулл, один з найвидатніших поетів Давнього Риму, головний представник римської поезії у часи Цецерона. | Anyway, while my generation was laboring through Uncle Remus I was honestly enjoying Catullus in the original | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 55 | Euclid | Евклід, основоположник математики. | I got the idea from the fourth proposition of Euclid.” | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
| 56 | Prometheus | Прометей, герой давньогрецьких міфів, приніс людям вогонь. | “Here’s another,” chirped Horace eagerly, and the fat man’s mouth dropped suddenly agape as he watched this pink-jerseyed Prometheus again defy the gods and Isaac Newton. | Алюзія, порівняння з літературним парсонажем. |
| 57 | Isaac Newton | Ісаа́к Ньютон (англ. Sir Isaac Newton, 4 січня 1643, Вулсторп - 31 березня 1727) - видатний англійський учений, що заклав основи сучасного природознавства, творець класичної фізики. | “Here’s another,” chirped Horace eagerly, and the fat man’s mouth dropped suddenly agape as he watched this pink-jerseyed Prometheus again defy the gods and Isaac Newton. | Алюзія, порівняння з літературним парсонажем. |
| 58 | Schopenhauer | Артур Шопенгауер, німецький філософ, розробив вчення об'єктивного ідеалізму. | He had meant to write a series of books, to popularize the new realism as Schopenhauer had popularized pessimism and William Jame's pragmatism. | Згадування в тексті відомої особистості із посиланням на її праці. |
Виявилося, що не в усіх оповіданнях присутні антропоніми як інтертекстуальні елементи. В оповіданнях «Ніч на ярмарку», «Десять років у рекламному бізнесі», «Плавці», «Весілля», «Люди і вітер», «Диявол», «Новини з Парижу – п’ятнадцять років тому» їх немає.
В процесі авторського мовлення іноді відбуваються трансформації антропоніма, тобто із іменника, яким він є первісно, може бути утворена інша частина мови: Ibsensque, Doctor Jung's theory, Emily Posted.
Іноді персонажу може бути надане ім’я, що містить в собі посилання на певне явище історії, літературний твір тощо: Mickey Rooney, Clupper.
Часто ім’ям відомої особи називають її твори: Schopenhauer, Cattulus.
Найбільш часто у розглянутих текстах автор використовує стилістичну фігуру алюзію, яка полягає в тому, що при надаванні характеристики персонажу, предмету чи явищу відбувається посилання на інше джерело (50%).
Антропонім-ім’я відомої особи використовується замість її праці (22,4).
Алюзія-порівняння персонажа з відомою особою чи персонажем іншого твору(15,5%).
Згадується ім'я персонажу однойменного відомого твору; антропонім вводить в даний текст цитату з іншого тексту (6,8%).
Переказ історичного факту із використанням імені особи, якої цей факт стосується (6%).
ВИСНОВКИ
1. Серед великого різноманіття проблем антропоніміки однією з найбільш складних виявилася проблема визначення поняття антропоніма. На даний момент єдиної точки зору стосовно цього питання немає, що свідчить про складність та суперечливість поняття антропоніма.
2. Серед різних думок можна виділити три головних напрямки. Одні лінгвісти (О. Функе, Ж. Вандріес, Е. Брендаль, Ю.С. Маслов, Н.Д. Артюнова) вважають , що власні імена виконують лише репрезентативну функцію і не мають денотативного значення, оскільки є вторинними по відношенню до загальних імен. Інша група вчених вважає, що власні імена навіть є більш змістовними, ніж загальні імена і мають лексичне значення (А. Нурен, О. Єсперсен). Третя група дослідників розглядає власні імена як із позицій мови, так і з позицій мовлення (Л.М. Щетинін, В.А. Ніконов, Н.Г. Комлєв), тобто розглядають значення антропоніма залежно від контексту.
3. Англійська мова має розгалужену систему антропонімів, до якої належать особові імена, патроніми (при чому патроніми зараз практично не вживаються), прізвища, родові імена, прізвиська, техноніми, етноніми, криптоніми. Інтертекстуальність антропонімів проявляється завдяки використанню алюзії, тобто прояву позамовного, асоціативного змісту антропоніма.
4. Поняття «інтертекстуальність» в останні десятиріччя займає дедалі вагоміші позиції у лінгвістиці. Категорія інтертекстуальності – багатомірний зв'язок окремого тексту з іншими текстами, належиь поки що до базових, але цілком не вивчених характеристик тексту.
5. Головним чином антропоніми як інтертекстуальний елемент застосовуються в стилістичній фігурі алюзії. Це може бути порівняння героя твору з якоюсь відомою особою чи персонажем іншої книги або навіть автор може назвати у певному контексті свого героя іншим відомим ім’ям, щоб викликати в читача необхідні асоціації і таким чином підкреслити певні риси свого персонажу.
6. У вибраних творах було знайдено 58 прикладів вживання антропонімів як інтертекстуальних елементів.
7. Виявилося, що не в усіх оповіданнях присутні антропоніми як інтертекстуальні елементи. В оповіданнях «Ніч на ярмарку», «Десять років у рекламному бізнесі», «Плавці», «Весілля», «Люди і вітер», «Диявол», «Новини з Парижу – п’ятнадцять років тому» їх немає.
8. В ході курсової роботи було виявлено, що найбільш часто у розглянутих текстах автором було використано алюзію, яка полягає в тому, що при надаванні характеристики персонажу, предмету чи явищу відбувається посилання на інше джерело (50%); антропонім-ім’я відомої особи використовується замість її праці (22,4); алюзія-порівняння персонажа з відомою особою чи персонажем іншого твору(15,5%); переказ історичного факту із використанням імені особи, якої цей факт стосується (6%); згадується ім'я персонажу однойменного відомого твору; антропонім вводить в даний текст цитату з іншого тексту (6,8%).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бакастова Т.В. Семантизация имени собственного в целом худ. тексте (на материале англ. яз.): Автореф. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Одес. гос. ун-т им. И.И. Мечникова. – Одесса, 1987. – 16 с.
2. Гурдуз А. Інтертекстуальність і гіпертекст: проблеми теорії і практики. // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – №4. – С.67-71.
3. Зайцева К. Анлийская стилистическая ономастика. Тексты лекций / МВССО УССР. Одес. гос. ун-т. им. И.И. Мечникова. – Одесса, 1973. 61 с.
4. Мурясов Р.З. Антропонимы в словообразовательной системе языка. / Вопросы языкознания. – 1982. – №3. – С.62-72.
5. Олійник Т.С. Семантичні та функціональні характеристики символічних власних імен в сучасній англійській мові: Автоеф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка . – К., 2001. – 21 с.
6. Робустова В.В. Антропонимическое прозвище в современном коммуникативном пространстве. – Вестник московського университета. – 2008. – № 1. – С.120-130.
7. Скрипник І. Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень і методика викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі // Інтертекстуальність як засіб стилістичного збагачення тексту: Зб. статей. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2007. – С. 351-354.
8. Фатеева Н. А. Типология интертекстуальных элементов и свіязей в художественной речи. / Известия АН. Серия литературы и язика. – 1998. – Том 57. – № 5. – С.25-38.
9. Шеремет Л. Г. Значение и стилистический потенциал английских имен собственных (именования людей): Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Л.,1984. – 20 с.
10. http: // www.ru.wikipedia.org / wki.
11. Мовознавство. – 2006. №1-5.
12. Вестник московського университета – 2007. – №1-5.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Fitzgerald F. Scott Selected Short Stories. – Moscau: Progress Publishers, 1979. – 356 p.
2. http: // fitzgerald. narod. ru / flappers
