Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкова вартість об’єкта ОЗ при черговій дооцінці вартості цього об’єкта ОЗ входить у состав доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об’єкта ОЗ і вказаним перевищенням у складі другого додаткового капіталу.
Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта ОЗ при черговій уцінці залишкової вартості цього об’єкта ОЗ направляється на зменшення другого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта ОЗ і вказаним перевищенням у видатках звітного періоду.
Отже, весь вищевикладений матеріал базується на П(С)БО 7 "Основні засоби", а також на деяких положеннях МСБО.
1.2 Документальне оформлення основних засобів
Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку спричинив зміни в обліку необоротних активів підприємства. Зокрема, значні зміни сталися в обліку основних засобів у зв'язку з набранням чинності П(С)БО 7 "Основні засоби", яке затверджене наказом Мінфіну України №92 від 27.04.2000 р., зареєстроване Мінюстом України 18.05.2000 р. за №288/4509 та набрало чинності з 1 липня 2000 року. З введенням у дію цього стандарту додалося роботи постійно діючим інвентаризаційним комісіям, оскільки на них покладаються обов'язки зі встановлення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (п. 5 П(С)БО 7).
Підприємства повинні: вибрати один із п'яти методів нарахування амортизації, викладених у п. 26 П(С)БО 7, плюс метод, який використовувався до введення в дію сьомого стандарту; в разі необхідності - провести переоцінку окремих об'єктів основних засобів, якщо їх залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу (див. пункти 16 - 21 П(С)БО 7).
Окремою "подією" для підприємства є визначення строку корисного використання (експлуатації) основних засобів (див. пункти 23 - 25 П(С)БО 7). У бухгалтерській пресі з'явилися різні міркування щодо того, хто (бухгалтер, інженер-експлуатаційник, керівник підприємства) повинен визначати такі строки. На мою думку, така робота (за умови фахового (а отже, ефективного) підходу до використання основних фондів) не до снаги спеціалісту якогось певного профілю.
Для здійснення таких розрахунків потрібні знання не тільки економічних процесів на підприємстві. Треба досконало знати технічні характеристики об'єкта амортизації і специфіку технологічних процесів, в яких задіяні ті чи інші об'єкти основних засобів, потрібен постійний маркетинг ринку продажів щодо нових розробок машин і устаткування з подібними характеристиками. І врешті-решт - потрібні неабиякі знання вищої математики. Таких вундеркіндів серед українського люду (а не те що на якомусь конкретному підприємстві) замало для того, щоб одноособово виконати колосальні обсяги робіт, які на нас звалилися з волі надто старанних, над природно завзятих і надміру запобігливих "реформаторів".
Такими розрахунками повинна займатися група різнобічних спеціалістів. А у всі часи такі обов'язки покладалися саме на постійно діючу інвентаризаційну комісію. Втім - можете назвати її інакше!
Щоб усе це здійснити, необхідні ще й ґрунтовні знання нових і вже чинних нормативних документів. Деякі, на нашу думку, визначальні моменти наводимо в рамках цього розділу. А багато чого вам доведеться знаходити самотужки у відповідних документах, на які ми будемо посилатися.
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Бухгалтерський облік основних засобів ведеться на балансовому рахунку - 10 "Основні засоби". Згідно з П(С)БО 7, усі основні фонди підприємства для цілей бухгалтерського обліку класифікуються за такими групами:
1. Основні засоби
1.1. Земельні ділянки.
1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.
1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.
1.4. Машини та обладнання.
1.5. Транспортні засоби.
1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
1.7. Робоча і продуктивна худоба.
1.8. Багаторічні насадження.
1.9. Інші основні засоби.
2. Інші необоротні матеріальні активи
2.1. Бібліотечні фонди.
2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.
2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.
2.4. Природні ресурси.
2.5. Інвентарна тара.
2.6. Предмети прокату.
2.7. Інші необоротні матеріальні активи.
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.
Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об'єктом основних засобів.
Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.
Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Під час інвентаризації основних засобів перевіряють правильність: включення до складу основних засобів; нарахування амортизації; проведеної переоцінки (індексації). При цьому за першу половину 2000 року перевірка амортвідрахувань та переоцінки здійснюється за нормативними документами, які діяли на той час. Правильність віднесення цінностей до основних фондів контролюється з урахуванням вимог нового законодавства.
Спочатку комісія перевіряє дані бухгалтерського обліку про наявність основних фондів, знайомиться із записами про рух та технічний стан окремих об'єктів в інвентарних картках або інших документах. Перевіряє наявність документів, що характеризують окремі основні засоби (технічні паспорти, плани будівель по поверхах тощо). Перевіряє наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.
Після ретельного вивчення облікової інформації члени комісії оглядають об'єкти в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника підприємства місцях експлуатації та встановлення їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. До опису заносять їх повну назву, призначення, інвентарний і заводський номери, рік випуску (побудови), дату введення в експлуатацію, балансову (первісну) вартість. У разі встановлення непридатних для експлуатації основних фондів на них складається акт ліквідації типової форми ОЗ-3 (затверджена наказом Мінстату від 29.12.95 р. №352) та подаються пропозиції щодо подальшого їх використання в іншій якості. Такі об'єкти заносять до окремого опису. Об'єкти, які за своїми економічними характеристиками не належать до основних засобів, переводяться до складу інших активів (ТМЦ, МНМА або МШП).
Для обліку витрат, пов’язаних із придбанням або створенням різних видів основних засобів використовуються відповідні субрахунки рахунку 15 “Капітальні інвестиції”:
- субрахунок 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” (крім об’єктів будівництва та основного стада);
- субрахунок 153 “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів” призначений для обліку витрат підприємства на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”;
- субрахунок 155 “Формування основного стада” призначений для обліку витрат на формування основного стада робочої та продуктивної худоби (крім тварин, які обліковуються на рахунку 21 “Тварини на вирощуванні та вигодівлі”).
Збільшення первісно очікуваних економічних вигод може бути досягнута двома шляхами:
1)     збільшення надходжень грошових коштів внаслідок зростання виробничої потужності об’єкту;
2)     зменшення витрат, пов’язаних з використанням об’єкту основних засобів.
Бухгалтерські записи для обліку таких витрат такі ж, як і при створенні і придбанні основних засобів, тобто використовується рахунок 15 “капітальні інвестиції”.
Витрати накопичуються на рахунку 152 і після їх завершення включаються до первісної вартості об’єкту основних засобів:
Дт 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів ”
Кт 23 “Виробництво”
Кт 20 “Виробничі запаси”
Кт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”,
Кт 65 “Розрахунки по страхуванню”,
Кт 66 “Розрахунки по оплаті праці”.
Дт “Основні засоби”
Кт 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів ”
Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об’єкту окремо.
При введенню основного засобу в експлуатацію оформлюється форма № 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів для обліку введення їх до експлуатації; для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху (відділу, дільниці) до іншого, а також для виключення Їх зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).
При отриманні (купівлі) основних засобів акт складає комісія, яка призначається розпорядженням (наказом) керівника підприємства. Акт складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт. Складання загального акта, яким оформлюється приймання декількох об'єктів основних засобів, дозволяється лише при обліку господарського інвентарю, інструментів, обладнання і т.п., якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці.
При передачі основних засобів іншому підприємству акт складається у двох примірниках (для підприємства, яке отримує, і підприємства, яке здає основні засоби).
При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт також складається у двох примірниках у тому відділі, який здає основні засоби.
У процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первинну фізичну форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи частками свою вартість на собівартість заново створеного продукту, ї метою накопичення коштів для повного відновлення зношених об'єктів вартість зношуваної частки основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань включається до затрат виробництва або обігу [24].
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» амортизацію визначено як систематичний розподіл вартості об'єкта основних засобів, яка підлягає амортизації, протягом строку його корисного використання.
Вартість основних засобів, що підлягає амортизації, визначається як різниця між собівартістю об'єкта і його ліквідаційною вартістю. Під ліквідаційною вартістю, як відомо, розуміють суму, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його корисного використання (експлуатації") після вирахування очікуваних затрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією) об'єкта.
Об'єктом амортизації є основні засоби, які мають обмежений строк корисного використання (земля, наприклад, строк корисного використання якої не обмежений, не підлягає амортизації).
Строком корисної експлуатації основних засобів є період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), які підприємство очікує одержати від його використання. Строк корисного використання об'єктів основних засобів визначається самим підприємством.
Для нарахування амортизації підприємства можуть застосовувати як метод рівномірної, так і прискореної амортизації.
Рівномірна амортизація досягається переважно за допомогою методу прямолінійного списання. При цьому методі вартість об'єкта основних засобів списується рівними частками протягом всього періоду його експлуатації. Перевагою такого методу є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з доходом від реалізації. Проте при цьому методі не враховується моральний знос, різні виробничі потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації.
При використанні методів прискореної амортизації у перші роки експлуатації основних засобів списується більша (основна) частина їх вартості, з щорічним зниженням амортизаційних відрахувань. Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється тим, що найбільша інтенсивність використання основних засобів приходиться на перші роки експлуатації їх, коли вони фізично і морально е новими, а також, тим, що у підприємства накопичуються кошти для заміни об'єкта в разі швидкого морального старіння та інфляції.
Метод нарахування амортизації визначається підприємством самостійно й періодично переглядається.
Нарахування амортизації починається з місяця наступного за місяцем, в якому основні засоби визнані активом, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єктів основних засобів з підприємства. На період переведення основних засобів на консервацію, а також реконструкції і модернізації нарахування амортизації призупиняється.
Розрахунок амортизації здійснюється у розробних таблицях ф. 03-14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств), ф. 03-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій), ф.03-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».
Сума нарахованої амортизації по основних засобах включається у витрати тих ділянок виробництва (обігу), де знаходяться в експлуатації основні засоби, і в бухгалтерському обліку відображається записом по кредиту рахунка 131 «Знос основних засобів» у кореспонденції з дебетом рахунків:
23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму нарахованої амортизації об'єктів виробничого призначення);
92 «Адміністративні витрати» (на суму амортизації об'єктів загальногосподарського призначення);
93 «Витрати за збут» (на суму амортизації об'єктів, якг використовуються в підрозділах, зайнятих збутом продукції);
949 «Інші витрати операційної діяльності» (на суму амортизації об'єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення) та ін.
Якщо підприємство для обліку затрат використовує рахунки класу 8 «Витрати за елементами», то на суму нарахованої амортизації роблять запис по дебету рахунка 83 «Амортизація» в кореспонденції з кредитом рахунка 131 «Знос основних засобів».
За методом рівномірного (прямолінійного) списання вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об'єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об'єкта зменшується.

1.3 Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку основних засобів на підприємстві
Основний міжнародний стандарт, що регулює облік основних засобів на підприємстві, — МСБО 16 [6].
Метою цього Стандарту є визначення облікового підходу до основних засобів, щоби користувачі фінансових звітів могли розуміти інформацію про інвестиції суб'єкта господарювання в його основні засоби та зміни в таких інвестиціях. Основні питання обліку основних засобів - це визнання активів, визначення їхньої балансової вартості та амортизаційних відрахувань, а також збитків від зменшення корисності, які слід визнавати у зв'язку з ними. 
Сфера застосування.
Стандарт слід застосовувати в обліку основних засобів, за винятком випадків, коли інший Стандарт вимагає або дозволяє застосування іншого облікового підходу.
Стандарт не застосовують до:
a) основних засобів, класифікованих як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ ( МСФО ) 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність";
б) біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю (див. МСБО ( МСБУ ) 41 "Сільське господарство"); або
в) прав на корисні копалини та запасів корисних копалин , такі як нафта, природний газ та подібні не відтворювані ресурси. Проте цей Стандарт застосовують до основних засобів, використаних для розробки або збереження активів, наведених в б) та в).
Інші стандарти можуть вимагати визнання об'єкта основних засобів, що базується на підході, який відрізняється від підходу в цьому Стандарті. Наприклад, МСБО (МСБУ) 17 "Оренда" вимагає від суб'єкта господарювання оцінювати визнання об'єкта орендованих основних засобів на основі передачі ризиків та винагород. Проте, у таких випадках цей Стандарт визначає інші аспекти облікового підходу до таких активів, включаючи амортизацію.
Суб'єктові господарювання слід застосовувати Стандарт до нерухомості, що перебуває у процесі будівництва чи забудови для майбутнього використання як інвестиційної нерухомості, але яка ще не відповідає визначенню інвестиційної нерухомості в МСБО ( МСБУ ) 40 "Інвестиційна нерухомість". По завершенні будівництва чи забудови нерухомість стає інвестиційною нерухомістю і від суб'єкта господарювання вимагається застосовувати МСБО (МСБУ) 40. МСБО (МСБУ) 40 застосовується також до інвестиційної нерухомості, яка перебуває у процесі перебудови для тривалого майбутнього використання як інвестиційної нерухомості. Суб'єкт господарювання, який застосовує модель собівартості для інвестиційної нерухомості відповідно до МСБО (МСБУ) 40, має застосовувати модель собівартості Стандарту.

Розділ 2
Облік операцій з придбання і використання основних засобів на підприємстві
2.1 Особливості обліку основних засобів
Найкращим відображенням особливостей обліку основних засобів на підприємстві є облік між головним підприємством та філією. Розглянемо його детальніше.
Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 996-XIV) підприємство може самостійно виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. Ведення бухгалтерського обліку відокремленими підрозділами здійснюється відповідно до єдиної облікової політики головного підприємства, затвердженої в установленому порядку наказом керівника.
При розробці облікової політики підприємства, що має відокремлені підрозділи, доцільно передбачити порядок ведення обліку в підрозділах, а також порядок і строки передачі первинних документів або звітів до головного підприємства.
Порядок взаємодії між головним підприємством й відокремленим підрозділом залежить від того, виділено підрозділ на окремий баланс чи ні.
Під окремим балансом розуміють систему показників (обчислюються та заповнюються підрозділом підприємства), які відображають його фінансово-майновий стан на звітну дату для потреб управління підприємством.
Виділення відокремленого підрозділу (філії) на окремий баланс визначається установчими документами головного підприємства, у тому числі його статутом та положенням про філію.
У разі якщо відокремлений підрозділ не виділяється на окремий баланс, то облік господарських операцій такого відокремленого підрозділу здійснюється головним підприємством. Для зручності підприємство може вводити до синтетичних рахунків окремі субрахунки для обліку інформації про операції, що здійснені в конкретному підрозділі.
Якщо відокремлений підрозділ (філія) виділяється підприємством на окремий баланс, дані первинних документів про господарські операції, а також про господарські операції, що відповідно до законодавства підлягають відображенню на окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу підприємства і відповідних форм фінансової звітності юридичної особи, яка згідно з Господарським кодексом України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями) має самостійний баланс. 
Для відображення розрахунків головного підприємства з його філіями, іншими виділеними на окремий баланс підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, передбачено субрахунок 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки».
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (зі змінами та доповненнями), на субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс: за взаємним відпуском матеріальних цінностей; за реалізацією продукції, робіт, послуг; за передачею витрат загально управлінської діяльності; за виплатою заробітної плати працівникам цих господарств та іншими видами розрахунків. Передача активів (основних засобів, готової продукції, товарів тощо) від одного підрозділу (філії) до іншого, виділеного на окремий баланс, відображається за кредитом рахунків обліку відповідних активів і дебетом субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки», а їх одержання – зворотною кореспонденцією цих рахунків. Сальдо за цим рахунком відображається в окремому балансі філії в пасиві, а головного підприємства – в активі. При цьому сальдо за субрахунком 683 при складанні загального балансу підприємства – юридичної особи має дорівнювати нулю.
Передача головним підприємством об'єкта основних засобів на баланс філії відображається за кредитом рахунків 10 «Основні засоби» і дебетом субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки». Філією зазначену операцію буде відображено так: Кт 683 Дт 10.
Повернення філією об'єкта основних засобів відображається записом за кредитом рахунків 10 «Основні засоби» і дебетом субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки». У бухгалтерському обліку головного підприємства зазначену операцію буде відображено зворотним записом.
При передачі та поверненні об'єкта основних засобів потрібно враховувати таке.
Порядок організації бухгалтерського обліку основних засобів визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92 (за текстом – ПБО 7), та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. № 561 (зі змінами та доповненнями, за текстом – Методичні рекомендації № 561). Відповідно до п. 33 ПБО 7 об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Головне підприємство вилучає зі складу активів (списує з відповідного субрахунку рахунку 10 «Основні засоби») об'єкт основних засобів, що передається, та, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття такого об'єкта, припиняє нараховувати амортизацію.
Водночас філія, отримавши об'єкт основних засобів, включає його до складу активів (відповідний субрахунок рахунку 10) і, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання об'єкта основних засобів, нараховує амортизацію. Пунктом 26 Методичних рекомендацій № 561 визначено, що нарахування амортизації проводиться щомісяця підприємством, на балансі якого відображено вартість об'єкта основних засобів. Тобто надалі філія продовжуватиме нараховувати амортизацію за методом, який передбачено у наказі про облікову політику головного підприємства.
Нарахування амортизації об'єктів основних засобів відображається філією за кредитом рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» і дебетом рахунків обліку витрат (83 «Амортизація» та/або дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут»). Облік нарахування та використання амортизаційних відрахувань здійснюється на рахунку 09 «Амортизаційні відрахування». Роз'яснення з цього приводу надано в листі Мінфіну України «Щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій з оренди цілісного майнового комплексу» від 06.09.2005 р. № 31-04200-20-16/18941.
Відповідно до п. 5 Методичних рекомендацій № 561 господарські операції з придбання, введення в експлуатацію, підтримання в робочому стані, поліпшення і вибуття основних засобів оформлюються підприємствами первинними документами.
Передача та повернення об'єкта основних засобів здійснюються на підставі розпорядчого документа (наказу) керівника головного підприємства. Крім того, складається акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1), на підставі якого вносяться відмітки до Інвентарної картки обліку основних засобів (форма № ОЗ-6).
Приклад. Головним підприємством створено філію, виділену на окремий баланс. Для виконання поставлених перед філією цілей, відповідно до Положення про філію, головне підприємство передало їй на баланс основні засоби строком на два роки первісною вартістю 30000 грн. При цьому за даними бухгалтерського обліку зараховано знос на дату передачі – 5000 грн., залишкова (балансова) вартість основного засобу – 25000 грн.
Філія прийняла основні засоби та після закінчення строку використання повернула їх головному підприємству. При цьому філією за два роки використання основних засобів зараховано знос 10000 грн. (наведені суми є умовними). 
Розглянемо, якими записами відображаються ці операції в бухгалтерському обліку головного підприємства та його філії (див. таблицю 2.1).
Таблиця 2.1
Після закінчення кожного звітного періоду відокремлені підрозділи, виділені на окремий баланс, мають подати головному підприємству бухгалтерську звітність, підсумки якої включаються до загального фінансового звіту головного підприємства (юридичної особи).
Доречно нагадати, що обов'язок щодо перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства покладено на головного бухгалтера або особу, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку головного підприємства (п. 7 ст. 8 Закону № 996-XIV).
Податковий облік операцій з передачі основних фондів між головним підприємством та філією. Податок на прибуток. Пунктом 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) до платників податку на прибуток віднесено філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (за текстом – філії), зазначених у пп. 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення про сплату консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами Закону № 334/94-ВР та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.
При цьому філії є платником податку на прибуток за своїм місцезнаходженням незалежно від того, чи сплачує така філія податок на прибуток самостійно або консолідовано. Однак при консолідованій сплаті відповідальність за сплату податку, у тому числі сплату штрафних санкцій за невиконання, несвоєчасне виконання або виконання не в повному обсязі зобов'язань зі сплати податку, покладається на головне підприємство.
Належність філії та головного підприємства – юридичної особи до однієї адміністративно-територіальної одиниці визначається відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (зі змінами та доповненнями). При цьому під адміністративно-територіальною одиницею згідно зі ст. 1 цього Закону, слід мати на увазі область, район, місто, район у місті, селище, село.
Якщо філія та юридична особа розташовані на території однієї адміністративно-територіальної одиниці, то така філія не вважається окремим платником податку на прибуток, а розглядається як єдиний платник податку на прибуток разом з головним підприємством, а її валові доходи, витрати та амортизаційні відрахування відображаються у складі показників декларації платника податку, якому така філія підпорядкована.
Проте незважаючи на те, чи є філія самостійним платником податку на прибуток, вартість такого об'єкта у разі одержання об'єкта основних фондів від головного підприємства не включається до валового доходу філії, оскільки ця операція здійснюється у межах однієї юридичної особи.
А відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід включає, зокрема, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.
Також не матиме наслідків в податковому обліку головного підприємства операція повернення переданого філії майна, наприклад, у зв'язку з її ліквідацією за рішенням засновників.
Водночас статус філії як платника податку впливає на її право зменшувати скоригований валовий прибуток на суму амортизаційних нарахувань, нарахованих на одержані від головного підприємства об'єкти основних фондів.
Згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів розуміють поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.
Крім того, відповідно до пп. 8.1.2 цього пункту амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання.
Отже, філія, яка є самостійним платником податку на прибуток, не має права здійснювати амортизаційні нарахування на одержаний від головного підприємства об'єкт основних фондів і зменшувати на їх суму скоригований прибуток, оскільки цією філією не було пронесено витрат на придбання або виготовлення такого об'єкта.
Щодо можливості філії віднести до складу валових витрат понесені нею витрати на ремонт переданого головним підприємством об'єкта основних фондів у розмірі 10 %, то слід зазначити таке.
Згідно з нормами пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР платникам податку надано право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2 – 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Враховуючи зазначене, філія, яка є самостійним платником податку на прибуток і не здійснює амортизаційні нарахування на отриманий від головного підприємства об'єкт основних фондів, не може скористатися нормою пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.
Податок на додану вартість. З метою обкладання ПДВ операцій з передачі основних фондів між головним підприємством та філією зазначимо, що філії не є окремими платниками ПДВ.
Зокрема, п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 168/97-ВР) визначено коло осіб, які можуть бути зареєстровані як платники ПДВ згідно зі ст. 2 цього Закону. Оскільки філії відповідно до п. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями) не є юридичними особами, а також не є суб'єктами господарювання, вони не підпадають під визначення платників ПДВ і не можуть бути зареєстровані платниками цього податку.
Роз'яснення з цього питання надавалися ДПА України у листах «Щодо надання роз'яснення окремих питань, які виникають при скасуванні реєстрації філій як платників податку на додану вартість» від 01.12.2008 р. № 24738/7/16-1517,«Щодо внесення змін до листа ДПА України від 01.12.2008 р. № 24738/7/16-1517» від 31.12.2008 р. № 27539/7/16-1517,«Про надання роз'яснення» від 06.04.2009 р. № 7124/7/16-1517.
У цьому разі податковий облік операцій з поставки філіями товарів (послуг) та подання податкової звітності з ПДВ ведеться підприємством – платником ПДВ, до складу якого входять такі філії.
Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165 (зі змінами та доповненнями), передбачено можливість делегувати філіям право виписки податкової накладної, якщо вони самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводить розрахунки з постачальниками/споживачами. Для цього платник податку повинен присвоїти окремий код (номер, шифр) кожній філії та кожному структурному підрозділу, про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника ПДВ. Відповідальність за недотримання вимог цього Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник ПДВ.
При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику – код (номер, шифр).
Щодо операцій з передачі основних фондів між головним підприємством та філією цього підприємства, то така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки вона проводиться в межах балансу одного суб'єкта господарювання і зміни права власності не відбувається (враховуючи визначення терміна «поставка товарів» згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР), і тому податкові зобов'язання з ПДВ за зазначеною операцією не нараховуються.
У регістрах податкового обліку з ПДВ така операція не відображатиметься.
2.2 Облік нарахування амортизації основних засобів
Придбані (створені) об'єкти основних засобів зараховуються на баланс по первісній вартості, що складається з наступних витрат:
- суми, які виплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державний збір й аналогічні платежі, які здійснюються у зв'язку із придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку із придбанням (створенням) основних засобів, якщо вони не відшкодовуються підприємству; зокрема, у первісну вартість об'єкта включаються сплачені суми ПДВ у випадках:
- коли підприємство не є платником ПДВ;
- якщо передбачається використати придбаний об'єкт у не оподатковуваних ПДВ операціях;
- витрати по страхуванню ризиків доставки основних засобів;
- витрати на транспортування, установку, монтаж, настроювання основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях.
Особливо відзначається, що у випадку придбання основних засобів за кредитні ресурси нараховані відсотки по кредиту не включаються в первісну вартість об'єкта основних засобів, а є для підприємства витратами періоду.
Вартість (первісна або переоцінена), по якій основні засоби відображаються в балансі, в обов'язковому порядку відображається в примітках до фінансової звітності при розкритті інформації про основні засоби.
Оскільки операції з основними фондами відносяться до інвестиційної діяльності підприємства, то інформацію про розрахунки з постачальниками основних засобів рекомендується оформляти із застосуванням субрахунків:
377 «Розрахунки з різними дебіторами» - для оформлення в обліку перерахованих авансів на придбання основних засобів;
685 «Розрахунки з іншими кредиторами» - для оформлення в обліку операцій у випадку одержання об'єктів основних засобів до оплати.
Таблиця 2.2 Оформлення в обліку операцій по придбанню основних засобів з попередньою оплатою
Таблиця 2.3 Оформлення в обліку операцій по придбанню основних засобів до оплати
Таблиця 2.4 Оформлення в обліку операцій по створенню основних засобів
Розглянемо особливості амортизації основних засобів.
Первісна вартість автомобіля - 10000 грн. Очікуваний строк служби-5 років. Ліквідаційна вартість автомобіля у вигляді матеріалів - 1000 грн.
Отже сума амортизації за рік складе:
або 1800 : 9000 = 20 % щорічно.
Нарахування амортизації за методом прямолінійного списання протягом п'яти років можна відобразити наступним чином.
 (2.1)

Таблиця 2.5 Економічна сутність нарахування амортизації
Нарахована амортизація відображаєтьься проводкою:
Д 131 «Знос основних засобів»
К 92 «Адміністративні витрати» (оскільки автомобіль є об'єктом загальногосподарського призначення).
Об'єкти основних засобів, внесені в статутний капітал підприємства, зараховуються на баланс по первісній вартості, якою визнається погоджена засновниками (учасниками) їхня справедлива вартість із урахуванням витрат, що враховують при визначенні первісної вартості придбаних засобів. При цьому підприємство не проводить капіталізацію власних к засобів, відповідно в цьому випадку рахунок 15 «Капітальні інвестиції» не застосовується.
Таблиця 2.6 Оформлення в обліку основних засобів, внесених у статутний капітал підприємства
У випадку придбання основних засобів за рахунок використання коштів цільового фінансування підприємство може відображати капіталізацію таких засобів на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» (з виділенням спеціального субрахунку третього порядку). Витрати коштів цільового фінансування в момент придбання основних засобів з рахунку 48 «Цільове фінансування й цільові надходження» списується на рахунок 69 «Доходи майбутніх періодів», відповідно на дату звітності такі витрати будуть враховані в рядку 630 Балансу.
Таблиця 2.7 Оформлення в обліку основних засобів, придбаних за рахунок коштів цільового фінансування (постачальник й одержувач - платники ПДВ)
Безкоштовно отримані об'єкти основних засобів зараховуються на баланс по первісній вартості, що дорівнює їхній справедливій вартості на дату одержання з урахуванням витрат, що враховуються при визначенні первісної вартості придбаних засобів. При цьому підприємство не проводить капіталізацію власних коштів, відповідно в цьому випадку рахунок 15 «Капітальні інвестиції» не застосовується.
Таблиця 2.8 Оформлення в обліку безкоштовно отриманих об'єктів основних засобів
Оформлення в обліку основних засобів, придбаних на умовах фінансової оренди (фінансового лізингу).
Основні засоби, придбані на умовах фінансової оренди (фінансового лізингу), зараховуються на баланс по первісній вартості, що дорівнює справедливій вартості активу, визначеної в договорі фінансового лізингу [17].
Таблиця 2.9 Оформлення в обліку об'єкта основних засобів, придбаного на умовах фінансової оренди (фінансового лізингу)
Об'єкт операційної оренди відображається орендарем на за балансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» за вартістю, зазначеною в договорі оренди.
Таблиця 2.10 Оформлення в обліку об'єкта основних засобів, отриманого на умовах операційної оренди
2.3 Облік вибуття основних засобів
Згідно з чинним законодавством підприємства мають право продавати зайві основні засоби, безоплатно передавати іншим підприємствам, установам, організаціям, а також ліквідовувати їх, якщо вони фізично або морально застаріли і ремонт їх неможливий або економічно недоцільний (а також внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха).
Вибуття основних засобів з підприємства оформляється Актом на списання основних засобів (ф. № 03-3), у якому вказується причина вибуття, первинна вартість об'єкта, що вибуває, сума нарахованого зносу, залишкова вартість, витрати, пов'язані з вибуттям (реалізацією, ліквідацією), а також сума одержаного доходу. На підставі оформлених актів роблять відповідні записи в бухгалтерському обліку.
При відображенні господарських операцій, пов'язаних з вибуттям основних засобів, у бухгалтерському обліку підприємств роблять такі записи (таблиця 2.11)
Таблиця 2.11 Основні бухгалтерські проводки обліку вибуття основних засобів із підприємства
2.4 Оренда основних засобів
Оренда - це засноване на договорі термінове платне користування майном, необхідним орендарю для здійснення ним підприємницької діяльності.
Оренда може бути операційною та фінансовою. Фінансова оренда - це оренда, яка передбачає передачу всіх ризиків та вигід, пов’язаних з правом користування та володіння активами. Оренда вважається фінансовою, якщо:
- орендар набуває права власності на орендовані активи після закінчення строку оренди;
- орендар має можливість та намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;
- строк оренди становить більшу частину строку корисного використання об’єкта оренди [22].
Оперативна оренда – це договір, у результаті укладання якого орендар отримує у платне користування від орендодавця майно на строк, менший строку, за який амортизується 90% вартості об’єкта оренди, визначеної на день укладання договору. Після закінчення строку договору оперативної оренди об’єкт оренди підлягає поверненню власнику і може бути повторно, за договором, переданий у користування орендарю.
Фінансова оренда – це договір, у результаті укладання якого орендар на своє замовлення отримує в платне користування від орендодавця об’єкт оренди на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта оренди, визначеної в день укладання договору [18]. Після закінчення строку договору фінансової оренди орендований об’єкт переходить у власність орендаря або викуповується ним за залишковою вартістю.
Майно, передане за договором оперативної оренди, залишається на балансі орендодавця. У орендаря таке майно обліковується поза балансом. Майно, передане за договором фінансової оренди, зараховується на баланс орендаря. Передачу і повернення орендованого об’єкта оформляється актом приймання-передачі.
При оперативній оренді орендар відображає отриманий об’єкт за дебетом позабалансового рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» за вартістю, зазначеною в контракті. Орендна плата відображається в складі витрат звітного періоду за дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». При поверненні об’єкта оренди він списується з кредиту позабалансового рахунку 01.
При фінансовій оренді орендар відображає отриманий об’єкт у складі основних засобів і нараховує по ньому амортизацію.
Товариство, яке бере в оренду основні засоби, що належить комунальному підприємству, має обов’язково вирішувати питання щодо покриття витрат на роботи, пов’язані з відновленням орендованого майна, оскільки воно має обліковуватися на балансі орендодавця, який і повинен нараховувати амортизацію.
Проте власник майна не може її використовувати для відновлення об’єктів, бо нараховану суму він має відносити не на витрати, а на зменшення статутного капіталу.
Не може взяти на себе покриття витрат на відновлювальні роботи і орендар, оскільки для цього він має отримувати значні суми прибутків від операційної діяльності.
Різниця між сумою мінімальних орендних платежів за вартістю об’єкта оренди є фінансовими витратами і відображається в фактично отриманій сумі, що відноситься до звітного періоду на субрахунку 952 «Інші фінансові витрати». Кредиторська заборгованість перед орендарем обліковується за кредитом субрахунку 531 «Зобов’язання з фінансової оренди». Заборгованість, що буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу переоформлюється на поточну: дебет субрахунку 531 «Зобов’язання з фінансової оренди» і кредитом субрахунку 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті».
Оперативна оренда (лізинг) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, який не Перевищує строк їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням цих засобів їх власнику після закінчення строку оренди [17].
Фінансова оренда (лізинг) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з метою наступної їх передачі в користування орендарю на строк, який не перевищує строку повної амортизації таких засобів, з обов'язковим наданням права власності на ці основні засоби орендарю після закінчення строку оренди [14].
Облік операцій по оперативній оренді. Передача і повернення об'єкта оренди оформляється актом приймання-передачі. Орендодавець зданий в оренду об'єкт основних засобів продовжує обліковувати на рахунку 10 «Основні засоби», тільки переміщує його інвентарну картку в окремий розділ картотеки. Орендар прийняті в оренду основні засоби зараховує на за балансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» за балансовою вартістю орендодавця, зазначену у договорі оренди, із збереженням інвентарних номерів орендодавця. Регістрами аналітичного обліку служить копія інвентарної картки орендодавця (або виписка з інвентарної книги), що додається до акта приймання-передачі. У разі повернення орендодавцю раніше прийнятих в оренду об'єктів орендар списує їх з за балансового рахунка 01 «Орендовані необоротні активи».
По переданих в оперативну оренду основних засобах орендодавець протягом строку оренди щомісячно нараховує амортизацію з відображенням на дебеті рахунка 23 «Виробництво» (окремий субрахунок для обліку витрат по орендних послугах) у кореспонденції з кредитом рахунка 131 «Знос основних засобів».
Наприкінці місяця витрати, відображені на дебеті рахунка 23 «Виробництво», списують з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». При визначенні розміру орендної плати за орендовані нежитлові приміщення керуються Законом України «Про оренду державного майна» від 14.03.95 № 98 (п. 2, ст. 1), Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.95 № 786, роз'ясненнями Фонду Держмайна України «Відносно утримання і використання плати за оренду державного майна» від 15.02.95 №10-22- 8412 та ДПА України «Про витрати орендаря» від 07.12.98 № 14460 /ІО/15,-1117.
Орендна плата, як правило, включає: амортизаційні відрахування на повне відновлення орендованого майна, частку прибутку (орендний процент), який одержує орендодавець за передане в оперативну оренду майно, і податок на додану вартість.
Відповідно до п. З Методики в орендну плату не входять оплата послуг, які згідно з договором зобов'язується надати орендодавець, а також витрати на утримання орендованого майна і витрати, пов'язані з відшкодуванням витрат орендодавця по сплаті податку на землю. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 19.09.96 № 378 платниками земельного податку є власники землі і землекористувачі. Оскільки власником землі або землекористувачем є орендодавець приміщень, він і є платником податку на землю.
Розмір орендної плати і її обмеження регулюються органами місцевої влади, яким підпорядковуються об'єкти комунальної власності.
Для включення комунальних платежів до складу валових витрат орендаря (в розмірах, погоджених з орендодавцем відносно кількості спожитих послуг) необхідно, щоб ця сума відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 5.3.9) була підтверджена
розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. До валових витрат орендодавця комунальні послуги, самостійно оплачені орендарем, не належать.
При оренді автомобілів необхідно керуватись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно із статтями 1.8 та 5.2 цього Закону платникам податку дозволяється заключати договори оренди основних засобів, у тому числі автомобілів, як з юридичними, так і фізичними особами, а вартість орендної плати за легкові і вантажні автомобілі включати до валових витрат. Разом з цим ст. 5.4.10 Закону забороняється включати до валових витрат витрати на пальне і мастильні матеріали, витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням і паркуванням легкових автомобілів.
Що ж стосується витрат по експлуатації вантажних автомобілів, то Законом не передбачено обмеження щодо включення їх до складу валових витрат.
Орендна плата, сплачена орендарем у рахунок наступних звітних періодів (місяця, кварталу, року), відображається по дебету рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» І кредиту рахунка ЗІ «Рахунки в банках». У міру настання відповідних періодів, яких стосується сплачена наперед орендна плата, рахунок 39 кредитується в кореспонденції з дебетом рахунків по обліку витрат виробництва або обігу (91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін.)
Якщо за умовами договору на оперативну оренду основних засобів передбачено добудову, дообладнання, реконструкцію або модернізацію об'єкта оренди орендарем, то такі витрати обліковуються як капітальні інвестиції І після закінчення робіт зараховуються до складу власних основних засобів. При поверненні об'єкта оренди орендодавцю його балансова вартість збільшується на вартість добудови, дообладнання або модернізації і з врахуванням нарахованого зносу відображається в порядку, передбаченому для обліку:
а) продажу основних засобів, якщо орендодавець відшкодовує вартість робіт орендарю;
б) безоплатної передачі основних засобів, якщо вартість робіт орендодавцем не відшкодовується.
Орендодавець при поверненні об'єкта оперативної оренди збільшує його первинну вартість на вартість добудови, дообладнання і реконструкції і з урахуванням нарахованого зносу відображає в порядку, передбаченому для обліку операцій:
а) по придбанню основних засобів, що були в експлуатації (якщо орендодавець відшкодовує вартість робіт);
б) по безоплатному надходженню основних засобів (якщо вартість виконаних робіт орендарю не відшкодовується).
Таблиця 2.12 Облік операцій по орендній платі
2.5 АРМ обліку основних засобів
Автоматизоване вирішення задач в обліку основних засобів базується на створенні і веденні інформаційної бази про наявність і рух основних засобів формуванні інвентарної картотеки.
При веденні інвентарної картотеки на АРМ бухгалтера ручна обробка інформації відсутня.
АРМ бухгалтера з обліку основних засобів заклечається у виконанні системних операцій [13]:
- автоматизації документування первинної інформації;
- оперативного управління, контролю за наявністю і рухом основних засобів;
- видачі на запит необхідної інформації на друк або екран дисплея.
Для обробки інформації з обліку основних засобів доречно використовувати трирівневу систему АРМБ. Управління роботою кожного АРМБ і вибір функцій виконується автономно в діалоговому режимі через головний модуль. Інформаційний взаємозв’язок різних АРМБ залежить від методу організації обліку основних засобів, територіального розміщення АРМБ, потужності технічних засобів. Причому на одному персональному комп’ютері може функціонувати декілька АРМ. На рис. 2.1 наведений приклад організації інформаційного взаємозв’язку.

Рис. 2.1 Схема взаємозв’язку АРМ бухгалтера по обліку основних засобів з іншими АРМ і інформаційною системою підприємства [12].
Важливе значення при вводі інформації має забезпечення високої достовірності первинних даних, тому в АРМБ повинен бути реалізований процес автоматизації виявлення помилок введених даних і видача відповідних повідомлень.
Програмне забезпечення для вводу і обробки даних первинного обліку включає набір процедур, які забезпечують: ввід даних відповідно до структури первинного документу; контроль введених реквізитів на основі прийнятих методів; контроль машинночитаючого документа; коригування даних первинного обліку; організація бази даних; вивід на екран або друк введених даних первинного обліку.
Для аналітичного обліку основних засобів ведеться автоматизована інвентарна картотека, в якій відображаються всі дані, необхідні для управління і обліку. З її допомогою бухгалтер має можливість проаналізувати стан основних засобів, строк їх експлуатації, види і час проведених ремонтів, суми нарахування зносу, правильність використання відсотків амортизаційних відрахувань. Шляхом перегляду і аналізу карточок аналітичних даних визначається необхідність і завантаженість основних засобів, а при необхідності визначається і фондовіддача даного об’єкта.
На основі первинних даних і нормативно-довідкової інформації виконується відображення інформації про наявність і рух основних засобів по підрозділам, матеріально відповідальним особам, по групам, видам, підприємству в цілому. Є можливість переглянути інвентарну картку по кожному інвентарному номеру [12].
Основною функцією кожної бухгалтерської програми є відображення інформації, яка знаходиться в первинних документах, в систематизованому вигляді на рахунках бухгалтерського обліку. Накопичені на рахунках залишки використовують для формування різноманітних бухгалтерських та податкових звітів.
На більшості підприємств для автоматизованого ведення обліку наявності руху і технічного стану основних засобів використовується програма «1С: Предприятия (версия 7,7)»
Програма «1С: Предприятия (версія 7,7)» – це універсальна програма, яка дозволяє вводити нові рахунки та субрахунки любого порядку, змінювати довжину коду рахунків і субрахунків, вилучати раніше введені рахунки і субрахунки, змінювати їх властивості.
Дана програма з одного боку, дає деяке готове, достатньо універсальне рішення по організації ведення бухгалтерського обліку, яке базується на основі єдиного плану рахунків і інструкції Міністерства Фінансів по його використанню, а з другого боку, залишається відкритою для реорганізації запропонованого рішення [22].
У програмі 1С: є багато документів, що дозволяють автоматизувати оформлення багатьох господарських операцій за кожним із зазначених розділів обліку основних засобів (див. рис. 2.2).


Рис. 2.2. Розділи обліку основних засобів і документи для їх оформлення в 1С [19]
Отже, використання програми «1С: Предприятия (версия 7,7)» на підприємстві значно полегшує ведення обліку працівникам бухгалтерії

Висновки
Для діяльності підприємствам необхідні основні засоби, які багато разів беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на продукт, що створюється, не змінюючи при цьому своєї речовинної-натуральної форми.
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.