МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Міжнародний економіко – гуманітарний університет
імені академіка Степана Дем’янчука

Курсова робота

на тему:
«Вольові якості особистості та шляхи їх формування у спорті»
Виконала:
студентка ІІІ курсу

Мазурець Світлана Іванівна

Рівне 2006

Зміст

Розділ І. Поняття, зміст і задачі психологічної підготовки спортсмена
Розділ ІІ. Вивчення питань вольової підготовки спортсмена.
2.1 Теоретичні розробки вольової підготовки
2.2 Практичні розробки вольової підготовки.
Розділ ІІІ. Загальний висновок проблеми вольової підготовки
Список використаної літератури

Розділ І. Поняття, зміст і задачі психологічної підготовки спортсмена

Основою спортивної майстерності давно виділяють три вида підготовки спортсмена – фізична, технічна і тактична. У своїй сукупності і взаємному зв’язку вони забезпечують досягнення високих спортивних результатів. Всі три види підготовки пронизані психологічним змістом, яке вимагає участі певних психологічних процесів – спеціалізованих дій, уваги, мислення і т.д. – і їх високої майстерності. Це визиває необхідність психологічного вивчення спортивної діяльності, а разом з тим і розробити методичних прийомів формування і розвитку специфічних для неї психічних функцій. Найбільших успіхів психологія спорту добитися у аналізі психологічної структури рухових навиків, а також у вивченні емоцій і вольових процесів і їх специфіки у спорті. Стало можливим говорити про спеціальну вольову підготовку спортсмена як основної частини і репресивного процесу.

Однак вольова підготовка спортсмена не охвачує всього багато значення психічних функцій, важність розвитку і удосконалення яких все більш і більш осмислюється тренерами і спортсменами, як крайня необхідність умов для успіху у спортивній діяльності. Так у психології спорту взялася нова проблема – психологічна підготовка спортсмена. Вперше цей термін був запропонований на ІІІ Всесоюзній нараді із психології спорту (1960 р.) Г.М. Гагаєвою.
Спочатку психологічну підготовку спортсмена розуміли як підготовку спортсмена до наступних значень. При цьому особливу увагу звернули на виховання у спортсмена здібності переборювати негативний емоційний стан, характерний головним чином для періоду значення, на формування у спортсмена найбільшої готовності до максимальних вольових навантажень для перебору труднощів, виникаючих у процесі загальної боротьби, на збудження активного потягу до перемоги і у зв’язку з цим виникнення у спортсмена почуття впевненості у своїх силах. У ряді досліджень були об основані спеціальні прийоми такої психологічної підготовки спортсмена до наступних значень.
Але наступні роботи у цій області (Г.М. Гагаєвої, Ф. Генов, Б.І. Новиков, О.А. Черніков) показали, що психологічна підготовка спортсмена, яка тільки розглядається як підготовка до наступних значень, не вичерпних всіх тих великих можливостей, які заключні у застосуванні психологічних методів з метою підвищення спортивної кваліфікації. Було доказано, що психологічна підготовка до наступних значень являється лише частиною загальної психологічної підготовки спортсмена і що її ефективність у зниженому ступені обумовлюється успішністю загальної психологічної підготовки спортсмена.
У зв’язку з цим етапи поділяють у спортивному тренуванні на 2 розділи психологічної підготовки:
а) загальну психологічну підготовку спортсмена;
б) психологічну підготовку спортсмена до наступних змагань.
Ці розділи психологічної підготовки взаємопов’язані, однак вони і відрізняються значними і спеціальними особливостями, які необхідно врахувати у методиці спортивного тренування.
Загальна психологічна підготовка спортсмена повинна бути поставлена в один ряд з фізичною, технічною і тактичною підготовкою. Вона направлена на вирішення задач спортивного, а не тільки та підготовка його до наступного змагання. Вирішення цих задач підготовка шляхом формування і розвитку у спортсмена особливих, тільки в його області психічних функцій, здібностей і якостей особистих, необхідних спортсмену для успіху у спортивній діяльності.
Загальна психологічна підготовка складається з реальної частини спортивного тренування, не може бути обмеженим тільки інтересами наступного значення, вона повинна проводитися на протязі всіх етапів спортивного тренування.
До спеціальних (із порівнянням по фізичній, технічній і тактичній підготовці) задач загальної психологічної підготовки можуть бути віднесенні до наступного:
1.                 Виховання моральних якостей і якостей особистості спортсмена: колективізму, різносторонніх якостей, правильного відношення до спорту та інших якостей характеру особистості, як важливої основи успіху у спортивній діяльності. Дуже важливо у процесі спортивного тренування і не тільки підготовки спортсмена належним чином фізично, технічно і тактично, але допомагати позитивно вплинути на розвиток його характеру. А це можливо лише у процесі довгої і щоденної виховної роботи. Між цим на неї звертають увагу всі дуже мало.
2.                 Розвиток процесів впливу, у частоті формування і вдосконалення спеціальних видів впливу, таких як “відчуття часу”, “відчуття дистанції” і т.д.
3.                 Розвиток уваги, у частоті його відчуття, впевненості, переключення з одного об’єкту на інший, швидкості мобілізації, здатності спортсмена протистояти різним відповідям.
4.                 Розвиток спостережливості, вміння швидко і правильно схвачувати важкі особливості спортивного змагання.
5.                 Розвиток пам’яті і уяви, у частоті здібностей точно запам’ятовувати, швидко і правильно “схвачувати” тактичні прийоми і комбінації; розвиток м’язово – рухомих тренувань і т.д.
6.                 Розвиток послідовно - діючого мислення, здібності швидко і правильно оцінювати ситуацію, приймати ефективні рішення і контролювати дії.
7.                 Розвиток здібностей мобілізувати емоції, направленні на вирішення спортивних задач, здібностей управління своїми емоціями у процесі спортивної діяльності.
8. Розвиток вольових якостей спортсмена у відношенні з вимогами вольової підготовки.
Значення загальної психологічної підготовки спортсмена може бути показано на прикладі розвитку психологічних особливостей його "спортивної форми".
Участь у змаганнях вимагає від спортсмена відповідної фізичної, технічної, тактичної і вольової підготовки і як їх наслідок, так званої "спортивної форми" або стану тренованості. Останні характеризуються хорошим фізичним самопочуттям спортсмена, яке базується на розвитку необхідних для даного виду спорту фізичних якостей, абсолютним володінням відповідними руховими навичками, підкріплені позитивними емоціями і впевненості спортсмена у своїх силах і можливостях.
Коли спортсмен знаходиться у нормальній "спортивній формі", його вольові зусилля під час змагань по своїм структурним психологічним особливостям направлені на максимальне виявлення рухової енергії у повному відношенні з кількісними і якісними особливостями вироблених і закріплених у процесі тренування динамічних стереотипів спортивної дії.
Досягнуту у процесі тренування "спортивну форму" не завжди вдається зберегти під час змагань. У першу чергу це пояснюється тим, що турбота про підтримку "спортивної форми" учасниками змагань приходиться в умовах діяльності, вимагаючих від них максимальних, фізичних і психічних навантажень. "Спортивна форма" дуже чутлива і підтверджена сильній дії зі сторони різних негативних факторів, інколи здатних привести до його повного знищення. Про нестійкість, як характерну особливість спортивної форми дуже образно говорив заслужений майстер спорту, досвідчений тренер П. Люнько: "Гонка: чутлива річ ця сама спортивна форма? Мені вона приставляється артерією, наповненою до самих країв водою. Спробуйте донести цю артерію, не виливши ні краплі, до певної мети. Нести його необхідно у хорошому темпі, інколи у максимальному. І як, дуже багато у цій спортивній майстерності індивідуального, різко відрізняючого одного спортсмена".
"Спортивна форма" може дути значно ослаблена і навіть повністю зруйнована під впливом двох видів негативних факторів, які викликають шкідливу дію на ВНС у момент змагань – тек званих стресів і психологічних бар’єрів.
Аналіз фізіологічної природи стресів (Н.В. Зинкін) показує, що тут має місце надмірне напруження нервових процесів, які викликаються дуже сильними чи довго діючими подразниками, не зустрічаємих у таких їх формі у процесі передстартового спортивного тренування, із-за чого спортсмен і не міг до них пристосуватися, оволодіти ефективними способами їх вирішення. Прикладом може бути змагання по фехтуванню у сучасному п’ятиборстві. При великій кількості учасників воно інколи затягується на багато годин, і спортсмен, не привчив себе до багатократних боїв на протязі одного дня, до кінця не витримує через мірне навантаження нервової системи, у результаті чого його спортивна дієздатність різко знижується.
Вольові зусилля, направленні у момент змагання на подолання стресів і збереження "спортивної форми", як правило, визначаються безуспішними і лише ще більше виснажують нервову систему спортсмена. Причина цього в тому, що спортсмен не розвинув у процесі загальної довгої психологічної підготовки здатність до ефективної мобілізації вольових зусиль, які могли би переборювати стрес.
Вольові зусилля, не підготовленні попереднім тренуванням, відрізняються відомою аморфністю і деякою загальною направленістю на ослаблення пов’язаних зі стресом нервових збуджень з самого початку звертають різко виражений домінантний характер. У цих випадках упорна стимуляція на вольове пройдення стресів може привести лише до довгого ослаблення здібностей спортсмена проявляти вольові зусилля.
Боротися з шкідливим впливами стресів може бути успішно лише тоді, коли вона має профілактичний характер і основується на вольових якостях спортсмена, вихованих у його реальної психологічної підготовки, т.д. коли спортсмен знаходяться з подразниками, які викликають стреси, вчиться переборювати їх ще у процесі спортивного тренування.
Дослідження особливостей психологічних бар’єрів (В.Г. Гаврилюк, Г.А Калашніков, Т.М. Майксон, О.А Чернікова, та ін.) показують що в основі психологічних бар’єрів лежать нав’язливі думки, органічно зв’язані з сильними негативними емоціями – страхом, рознервуваням, відчуттям невпевненості у своїх силах і т.д. Руйнуючий розвиток психологічних бар’єрів на основі тренованості спортсмена обумовлено тим, що стан їх нав’язливих думок перетворюють характер домінантних процесів, з’являється у зв’язку з ними нервових центрів сильні процеси збудження визивають гальмування всіх інших центрів, у тому числі і тих, які обумовлюють здійснене виконання необхідних у змаганнях спортивних дій. Психологічні бар’єри мають різко виражену умовнорефлекторну природу і завжди зв’язані з появою визначених подразників чи із згадуванням про них. У зв’язку з цим вольові відчуття, направленні на перемогу негативних процесів психологічних бар’єрів, виховання у спортсмена здібностей повністю зберігати увагу на спортивній дії, коли нервові центри такого рівня становляться настільки домінантними, що побочні подразники вже не у стані зруйнувати робочу нервову установку спортсмена у змаганнях. Це може бути досягнуто лише шляхом довгої загальної психологічної підготовки.
Важливе значення у вихованні відповідних вольових зусиль має також змагальний досвід, який залучає подавляти відповідні думки, концентрувати увагу тільки на основних спортивних діях.
Психологічна підготовка спортсмена до наступних змагань звичайно обмежується задачами, які встають перед спортсменом точно у даних змаганнях. До їх числа можуть бути віднесене наступне:
1. Усвідомлення особливостей і спортивних задач наступного значення.
2. Усвідомлення конкретних умов наступного змагання (часу, місця, траси, кліматичних умов і т.д.) і підготовка до ефективних дій в цих умовах.
3. Усвідомлення сильних і слабких сторін суперника і підготовка до дій з врахуванням цих особливостей суперника.
4. Перевірка і доведення до автоматизму здібностей володіти вимагаючими руховими навиками з врахуванням їх психологічної структури.
5. Збудження активного стремління до перемоги (завдання на перемогу) у наступних змаганнях.
6. Формування міцності і впевненості у своїх силах і можливостях для досягнення перемоги у наступних змаганнях.
7. Переборення негативних емоцій, визваних наступними змаганнями усвідомлення і підтримка емоційного стану – характерної особливості "спортивної форми".
8. Збудження готовності до максимальних вольових навантажень і вміння проявити їх в умовах наступного змагання.
Перераховані задачі вимагають великої уваги, оскільки вони зв’язані із спеціальними особливостями уваги спортсмена у наступних змаганнях. Як правило, ці задачі виникають лише у передстартовому періоді і не можуть пронизувати весь процес спортивної тренованості на всій його протяжності. Однак вони не можуть бути успішно вирішені без правильного підставленої загальної психологічної підготовки спортсмена.
Отже, у теперішній час вимоги задач психологічної підготовки спортсмена тільки інтерасами участі у наступних змаганнях і зв’язані з цим недоліком до загальної психологічної підготовки являються відомим гальмом у досягненні спортсмена високого рівня спортивної майстерності. Перед спортсменами і тренерами встає велика задача – наукове обоснованне і розробка ефективних методів загальної психологічної підготовки і прийняття їх на всьому протязі процесу спортивного тренування у відповідності з її етапами.

Розділ 2. Деякі висновки вивчення питань вольової підготовки спортсмена
Проблема волі – одна із давніх і в той же час ще дуже нових, якщо так можна висловитися, дуже нових, проблем психології спорту.
С перших років виникнення психології спорту окремі питання цієї проблеми викликалися на сторінках наукових і спеціальних спортивних журналів, різні сторони його являлися предметом виявлення спеціалістами. У цьому смислі проблема волі – давня.
Гострота і практичне значення цієї проблеми не тільки не зменшилися, але ще більше зросли зараз – на новому етапі розвитку фізкультурного руху, на новому етапі розвитку спорту. Це витікає, по перше, що із числа в різних духовних сил особистості будування суспільства формування вольових якостей характеру являється одною із ведучих задач виховання, і ця задача у значній мірі повинна вирішуватися у процесі заняття фізичної культури і спорту широких мас, по-друге, це витікає із фактів виступів спортсменів на Олімпійських іграх (ХХ Олімпійські ігри в Турині).
Розробка психологічної теорії волі на основі вивчення практики вольової підготовки і експерименту має велике значення для освітлення шляху майбутнього спортивного вдосконалення, для оволодіння майстерності у спорті.
Все це диктується необхідністю оглянутися на вже пройдений шлях і підвести деякі висновки тому, що зроблено, за останні роки у розробці вольової підготовки спортсмена.
Проблема вольової підготовки спортсмена вивчається у двох взаємопов’язаних аспектах – теоретичному і практичному.
Необхідно відмітити, що взаємний зв'язок цих аспектів забезпечується співдружною участю у дослідженнях психологів, викладачів спортивних кафедр інститутів фізичної культури і спеціалістів-тренерів по видам спорту фізіологів і педагогів.

2.1 Теоретичні розробки вольової підготовки
Розробка проблеми вольової підготовки у теоретичному аспекті дозволяє створити певну базу для вирішення практичних питань методики вольової підготовки, як внутрішньої сторони змісту спортивного тренування.
Вихідним для всіх майбутніх досліджень в області проблеми вольової підготовки спортсмена, як розуміння волі як функції нормального працюючого мозку, як свободи волі як здатності приймати рішення із знанням справи, її детермінованостю об’єктивних обставин життя і діяльності людей. Другим вихідним положенням є характеристика І.М. Сегеновим волі і цілісності психічної діяльності як діяльності сторони розуму і моральних якостей як регулятора дій і навиків людини.

Теоретична розробка цих вихідних положень дозволяє всього звернути для розуміння механізмів волі все багатства вчення І.М. Сегенова, І.П. Павлова і його школи на сучасному рівні розвитку про рефлекторну природу психічних явищ. Вона дозволяє звернути рефлекторну теорію, як вираження діалектно-метеріального детермінізму, для розуміння механізму вольових проявів людини у конкретній області загальної практики – у спортивній діяльності. Особливо важливим маємо тут рахувати принципи вольової саморегуляції рухової активності спортсмена як результату системної (по вислову Лявкова – сумарної) роботи кори головного мозку, базуючи на одиницях першої і другої сигнальних систем дійсності і протікаючи по всім законам вищої нервової діяльності. Існують для розуміння механізму саморегуляції з’явилась і розвивалась Л.Є. Антохіним теорія акцептора дії, основана на явищах перевищуючого відображення дійсності і зворотної (контролююча і санкціонуюча) інформації у діяльності центральної нервової системи.
Корисними для розвитку цих загальних положень були дослідження спеціалістів по фізіології спорту (Є.Н. Жукова; Ю.З. Захарьянца, А.Б. Гендельсмана; Н.В. Зимкіна, А.В. Корбкова, К.М. Смирнова та ін.). В них показано значення для розуміння механізмів волі і рішення питань методики вольової підготовки спортсмена являється вчення про домінанту А.А. Пухтовського, адаптованості центральної нервової системи і вегетативних органів до специфічного для кожного виду спорту на пряження і емоціональним діям (типи стресу), підвищення неспецифічної стійкості організму до різного роду неблагоприємних умов зовнішнього і внутрішнього середовища (перегрівання, охолодження, гіпоксимія та ін.), діапазону автоматизації рухових навиків, особливостей протікання основних коркових нервових процесів с точки зору їх сили, рухомості, рівноваги.
Теоретична розробка Сегенівського розуміння волі дозволила уяснити значення моральних і інтелектуальних основ вольової підготовки спортсмена і сформувати положення про них (А.Ц. Пікуні, В.В. Білоусова, Г.М. Ханеєва, П.А. Рудик і ін.). Здібність моральної основи заклечається у необхідності формувати у спортсмена уявлень, понять поглядів, вихованих принципових відчуттів, навиків та звичок поведінки, із принципів морального кодексу. З цим зв’язана соціальна обумовленість вольових проявів спортсменів. З цим зв’язана мотивація їх дій і вчинків у спорті і в інших областях діяльності.
Здатність інтелектуальної основи закладається також в безумовній необхідності існування розумового розвитку і активності спортсмена на основі освоєння певної системи загальних і соціальних питань, різного розвитку якості його розуму по ходу використання освоєних знань для вирішення задач, зв’язаними з вольовими проявляннями при зустрічі з труднощами різного ступеня важкості.
Створення моральної і інтелектуальної основ вольових проявлянь має визначене значення для регуляції дій вчинків спортсмена у зв’язку з іншими причинами.
Велике місце у теоретичних дослідженнях займає питання про подолання трудностей як окремих умов проявлення і розвитку волі спортсмена.
У загальній психології поняття переборення і трудності не розділяються. Не можна визначити – рахуються чи вони синонімами чи же якимось-то чином диференціюються. Таке ж положення існує і в психології спорту.
Науковий матеріалістичний підхід до розумінні існування перешкод повинен базуватися на признанні детермінованості волі об’єктивних умов зовнішнього середовища і діяльності людей, на розвиваючих його І.П. Павловим положень про єдине організму і середовища. Вони мають принципове значення для розуміння основного тезису, який відноситься до характеристики сутності перешкод і труднощів: без дій людини у процесі її активної діяльності із зовнішнього середовища, перед тим всього суспільства, а також з природою, немає і бути не може ні перешкодити, ні трудностями.
Вони виникають лише при зустрічі людиною з появою природи із об’єктивними умовами суспільного життя і діяльності зміни стану внутрішнього середовища організму, причому з такими явищами, умовами, відношеннями і стану який заважає досягнення певної цілі, успішному рішенню конкретних задач діяльності.
Перешкодити слідує рахувати об’єктивно і змінювати умови зовнішнього середовища, об’єктивно і також змінити стану внутрішнього середовища організму, які являються перешкодами у досягненні наміченої цілі, в рішенні конкретних задач діяльності.
Труднощі – це признаки зовнішніх і внутрішніх перешкод. Вони характеризуються величиною зусиль, розмірами енергетичних затрат, необхідних для подолання перешкод. Добре відомо, що в альпінізмі горні маршрути, перевили, вершини гори мають до 10 ступенів труднощів сходження. Добре відомо, що в інших видах спорту, також, як спортивна гімнастика, фігурне катання на ковзанах, стрибки у воду та ін., також існує ділення і оцінка вправ із ступенів труднощів.
Отже, послідовно, маючи на увазі умови прояву і розвитку волі, цілеспрямовано говорити про подолання різних ступенів важкості, та інколи маючи на увазі конктетні їх особливості, які відносяться до конкретних перешкод.
Як же виникають трудності різного ступеня важкості? Як становляться труднощі до часу індиферентні предмети, явища зовнішнього середовища, відношення між людьми, станом організму і т.д.?
Факти свідчать, що це проходить при відносному невідношенні (вони виникають поступово чи раптово, або створюються спеціально) фізичних, тактичних, технічних і інших можливостей спортсмена, його дії, установок, мотивів, представлень, думок, відчуттів і т.д., об’єктивному характеру, умовам і цілей діяльності.
Для пояснення розвиваючих положень можна використовуватися хоча би двома фактами із багатьох, накопичених в ході досліджень.
Якщо труднощі різних ступенів виникають при відносному між можливостями спортсмена, звичними для нього способами дії, представленнями, думками, установками і т.д. і об’єктивними вимогами діяльності, значить і треба у процесі, тактики, фізичних і других видів підготовки спортсмена і скриваються практичні можливості рішення задач виховання волі.
Необхідно, щоб у процесі навчання і виховання у спортивному тренуванні формувалися позитивні відношення спортсмена до зустрічі з перешкодами, і їх безумовного знищення.
Вольову підготовленість спортсмена можна рахувати тим більш високим, чим з великої швидкості і наступності він здібний знищувати виникаючі невідповідності або чим вільніше і довше він може діяти прагнучи до досягнення кращого спортивного результату в умовах, тоді ці невідповідності до кінця знищити неможливо.
Деякі вчені і тренери розуміють невідповідності як абсолютну категорію. Таке розуміння протистоїть діалектичній сутності даного уявлення. Невідповідні можливості спортсмена об’єктивними умовами діяльності – категорія відносна і завжди конкретна: змінюються можливості спортсмена – знижується і дана невідповідність.
У загальній психології встановилось ділення перешкод на внутрішні і зовнішні. Це ділення закономірне. Однак у розумінні їх існує принципіальни: зовнішніми умовами іменуються всеможливі уявлення, які виникають із внутрішньої сторони і затрудняються діями людини. Це правильно. Що – торкається внутрішніх труднощів, то під ними розуміються дії людини. Це неправильно, так як суб’єктивний стан і переживання виказуються у такому порядку ніяк незв’язані з об’єктивними процесами, які виникають із внутрішньої сторони організму, і передусім в нервовій системі.
Дана обставина служить для нас основою того, що у сучасних працях із проблем вольової підготовки спортсмена було висунуто положення про необхідність під зовнішніми перешкодами розуміти труднощі у діяльності, які виникають із зовнішньої сторони.
Під внутрішніми труднощами – перешкоди, які виникають із внутрішньої середини організму, і як правило, детерміновані тими ж зовнішніми причинами.
Суб’єктивний ж стан, переживання пропонувалося розглядати як відображення, як продукт рефлекторної діяльності мозку у результаті взаємодії внутрішніх і зовнішніх причин. Все це дуже важне положення для розуміння регулюючих функцій волі і для вирішення практичних задач вольової підготовки спортсмена у процесі знищення різних ступенів важкості. Суть цих положень зводиться до того, що зниження зовнішніх труднощів може дути досягнуто шляхом повного або часткового урегулювання внутрішніх процесів і змін на тій основі суб’єктивних станів і переживань спортсмена.
Таке розуміння суті труднощів і перешкод, причин їх виникнення, внутрішніх і зовнішніх перешкоді їх діями суб’єктивних станів спортсмена.
Інше питання до розуміння вольових зусиль відрізняється від існуючих у літературі по психології спорту і представлення маючими значеннями для практичного вирішення задач вольової підготовки спортсмена. Він, звичайно, вимагає наступних досліджень у цьому напрямку.
Друге питання – про динамічну структуру вольових якостей у представленні різних видів спорту.
Нарешті, згадуванні ще про такі теоретичні і практичні значні питання, як питання про загальний спеціальний розвиток волі і питання про самовиховання волі.
Можна сказати, що розробка проблеми волі у теоретичному аспекті дозволяє виявити сутність вольової підготовки як процесу духовного удосконалення спортсмена у відношенні здібності до вільного і цілісного регулювання своїх дії і поведінки у затрудненні умов діяльності, виховання у них позитивного і діючого відношення до знищення різних ступенів трудностей.
Вона дозволяє визначати і наукові психологічні основні методи вольової підготовки спортсмена.
2.2 Практичні розробки вольової підготовки
Основні висновки розробки проблеми вольової підготовки у практичному аспекті безпосередньо в’язані з методикою вольової підготовки.
Новим напрямком у вивченні питання про трудності як обов’язкові фактори проявлення і розвитку волі спортсмена з’явилось дослідженням К.А. Слобенікова труднощі різного стулення перешкоди у змаганнях із спортивної гімнастики. Він систематизував ці перешкоди по певним групам і дав їх психологічний аналіз.
У такому плані проведено дослідження Ю.Я. Кисиневим труднощів, раптово виникаючих у змаганнях із боротьби і важкої атлетики. Вияснення екстрено виникаючих перешкод має велике значення, так як при цьому зустрічається з ними досліджуючи проблеми у вольовій підготовці спортсмена, приводячи до поразки або до зниження спортивного результату.
Розглянути ці питання про труднощі у кожному виді спорту, так як же і про труднощі в умовах змагань, немає можливості.
Отже, необхідно зупинитися лише на принципах використання перешкод різкого ступеня труднощів при вирішенні задач вольової підготовки.
Перед всього цей принцип індивідуального підходу на основі знань сильних і слабких сторін у розвитку вольових якостей. Ці сторони визначаються по признакам, установлених у характеристиках вольових якостей людей з обов’язковими конкретизаціями умов бачення пропусків у розвитку того чи іншого якостей у конкретних ситуаціях спортивної діяльності. Для прикладу можна скористатися характеристиками індивідуальних особливостей розвитку вольових якостей у двох гімнастів по даним М.Д. Касьяника. вони представленні у таблиці №1 сторінка наступна.
Другий принцип – створення і удосконалення моральних та інтелектуальних основ вольових якостей проявлення із врахуванням фізичної, технічної, і тактичної підготовленості спортсмена.
Третій принцип – створення поступового, зростаючого, але перетворене для даного спортсмена невідповіднення між його можливостями і об’єктивними умовами діяльності.
Таблиця№1
Припуски у розвитку вольових якостей (по даним М.Д. Касьяника)

Гімнасти	Вольові якості
	Цілеспрямова-ність	Впертість	Рішучість і стійкість	Ініціативність і самостійність	Витримка і самоконтроль
В. І розряд	Недостатня спостережливість на вирішення кожної задачі і кожної дії	Зниження енергії і активності з труднощами внутрішнього стану (втома)	Недостатня обдуманість рішень. Страх самостійних дій у відповідні моменти	Невміння розуміти зміни умов і необхідність змін своїх дій. Некритичне відношення до зауважень, копіювання дії інших гімнастів	Збудження, злість при невдачах і помилках. Не вміння проходити бажання закінчити змагання неможливо продовжити його
Е. І розряд	Те ж	Те ж у зв’язку з невдачами чи помилками	Невміння знайти цілісність рішень для реалізації рішень. Невпевненість у діях	Недостатня гнучкість у зміні звичайних рухів	Невміння бороти пригніченість при помилках і невдачах, особливо при змаганнях

Четвертий принцип – формування теоретичної установки на знищення перешкод. У зв’язку з цим слідує замітити, що у ряді видів спорту (гімнастика, легка атлетика, стрибки на лижах, боротьба, і т.д.) використовуються припущення Б.Н. Смірновим, А.А. Філіповим, З.А. Вороним, Н.І. Болдіним і ін. прийом використання тяжких в умовах (облегшених). Тим самим знижується ступінь затруднення вправ, зменшується невідповідність між об’єктивними вимогами до виконання і його можливостей. Це дозволяє реалізувати принцип категоричної установки.
П’ятий принцип – з’єднання направленого впливу тренера і спортсмена до самовиховання волі.
Це принцип у послідовній період був реалізований у дослідженнях і практичній тренерській роботі у виконанні з гімнастами, легкоатлетами фехтувальниками М.Д. Касьяником, Е.В. Копитовим, Б.Н. Смірновим, А.А. Філіповим, В.І. Федоровим і дав великі результати.

Розділ 3. Загальний висновок вольової підготовки
Отже, проблеми волі у психології спорту заключається в певних наукових результатах методики вольової підготовки спортсмена, у використанні цих пояснень у методичних дослідженнях і у практиці фізичного виховання і спортивній діяльності.
Звичайно це не дає повного рішення всіх питань проблеми. Важливо, що вже зараз розробка її надає допомогу практиці фізичного виховання і спорту. Важливо і інше. Вивчення проблем волі у психології спорту і досягнуті вже зараз результати виходять за рамки цієї області психологічної науки і практики. Виявляється що вони мають певне значення для загальної психології, для теорії і практики виховання волі спортсменів в умовах виховання, навчання і практичного значення діяльності взагалі.
У проблемі волі є ряді невирішених питань. Наприклад, про методи об’єктивного вивчення вольових проявів спортсмена, чи кількісної характеристики, дозволяючи привести для оброблення і аналізу результатів дослідження сучасних математичних методів.
Комплексне і координоване вивчення такого роду питань співставляє найближчу задачу психології спорту.
Визначені ж кола цих запитань і їх аналіз вимагає спеціальної статті, може бути навіть не один, і організація спеціального симпозіуму для Ії обслуговування.

Список використаної літератури
1. Психология и современный спорт: Международный сборник научных работ по психологии спорта. А.В. Радионов, Н.А. Худаков. – М.: Физкультура и спорт, 1982.
2. Психологические вопросы спортивной тренировки. П.А. Рудик. – М.: Физкультура и спорт. 1967.
3. Психологическая подготовка спортсмена П.А. Рудик. – М.: Физкультура и спорт. 1965.
4. Основы психологий спорта и физической культуры. Р.С. Уэйнберг, Гоулд. - К.: Олимпийская литература. 1998.
5. Психология руководства и лидерства в спортивном коллективе. Издательство московского университета. Р.А. Кричевский, М.М.Рижак, 1985.
6. Психотехнические игры в спорте. Н.В. Цзен. – М.: Физкультура и спорт, 1985.