Курсовая на тему Формування інформаційного пакету спеціальності Облік і аудит
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2013-11-01Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
MІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ТАВРІЙСЬКА ДЕРЖАВНА АГРОТЕХНІЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедра: “Українознавство”
Керівник: Ягода О.В.
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: “Болонський процес”
Тема:
Формування інформаційного пакету спеціальності “Облік і аудит”
Слухач магістратури 67-ОіА Борисенко С.Ю.
Службові замітки Курсова робота захищена ________________
з оцінкою______________
________________
________________
Підпис керівника________
м. Мелітополь 2007 р.
ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
Розділ 1. Болонський процес, як засіб створення європейського простору вищої освіти. 4
1.1. Болонський процес, передумови виникнення, його організація. 4
1.2. Впровадження Болонського процесу. 9
1.3. Європейська система перезарахування кредитів - ECTS. 19
Рзділ 2. Інформаційний пакет спеціальності „бухгалтерський облік і аудит” 24
ВИСНОВКИ.. 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 30
Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Не стала винятком і освіта, особливо вища школа. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.
Основними завданнями для впровадження Болонського процесу у освітню систему вищих навчальних закладів країни є:
1. Уведення двоциклового навчання;
2. Запровадження кредитної системи;
3. Контроль якості освіти;
4. Розширення мобільності;
5. Забезпечення працевлаштування випускників;
6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти.
Уряди різних країн, продовжують відігравати визначальну роль у досягненні цих цілей, заохочуючи засоби підтвердження надбаних знань і кращого визнання відповідних ступенів. Це буде сприяти подальшим міжуніверситетським угодам. Прогресивна гармонізація ступенів і циклів навчання може бути досягнута через зміцнення вже існуючого досвіду, спільні дипломи, експериментальні ініціативи і через діалог із усіма зацікавленими особами.
Незвичайність цього процесу полягає у тому, що він не є чітко структурованим і проводиться 45 країнами, що беруть у ньому участь, у співпраці з чисельними міжнародними організаціями, включаючи і Раду Європи.
Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи Європейських країн повинні бути реорганізовані таким чином, щоб:
· учасникам освітнього процесу було легко переїжджати з однієї країну у іншу (у Зоні Європейської вищої освіти) - з метою подальшого навчання чи працевлаштування;
· привабливість Європейської вищої освіти зросла настільки, щоб мешканці неєвропейських країн також приїжджали на навчання/роботу у Європу;
Зона Європейської вищої освіти сприяла розширенню Європи, а висока якість та значна база знань забезпечувала подальший розвиток Європи як стабільного, мирного, толерантного суспільства.
Мета доволі амбіційна і не пов'язана виключно із Болонським процесом. Проте в середині процесу розвиваються та застосовуються необхідні інструменти досягнення цих цілей. [7]
БП заснований на міжурядовій угоді. Міністрами, відповідальними за вищу освіту у своїх країнах, було підписано декілька документів, проте ці документи не є офіційно об'єднувальними (якими є міжнародні угоди). Вибір, чи підтримувати принципи БП, є проявом волевиявлення кожної окремої країни, хоча ефект "взаємного міжнародного тиску" не можна недооцінювати.
БП не передбачає створення ідентичних систем вищої освіти у європейських країнах до 2010 року. Навпаки, одна із найбільш цінних рис Європи - баланс між несхожістю і єдністю. Скоріше БП намагається створити зв'язки, що направлені полегшити перехід людини з однієї освітньої системи до іншої. Тому при забезпеченні подібності систем дипломів, характерні особливості кожної окремої системи освіти повинні бути збережені. Якщо ж ні, то який же сенс у поїздці на навчання до іншої країни, якщо освіта там така ж сама? Розвиток всередині БП повинен слугувати полегшенню "трансляції" однієї системи освіти до іншої і, таким чином, збільшити мобільність студентів і викладачів та підвищити можливості працевлаштування по всій Європі. [3]
БП офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації.21 країна підписала декларацію 19 липня 1999 року у Болоні (звідси і назва всього Процесу). Декларація встановлює такі цілі:
· встановлення системи зрозумілих та подібних наукових ступенів;
· встановлення системи, заснованої на двох основних циклах: студентському та післядипломному;
· введення системи кредитів ЕCTS;
· сприяння мобільності шляхом подолання перешкод для забезпечення руху студентів, вчителів, дослідників, адміністративного складу;
· сприяння європейській співпраці у забезпеченні якості;
· сприяння необхідним європейським вимірам у вищій освіті.
Ці цілі є сутністю БП і значно розвинулися з того часу. Проте підписанню Болонської декларації передував інший документ, прийнятий такими країнами: Францією, Німеччиною, Італією, Великою Британією - Сорбонська декларація. Ця декларація забезпечила необхідний поштовх до створення Болонської декларації і визначила вже у 1998 році основні цілі Зони європейської вищої освіти.
Історія Болонського процесу офіційно почалася з підписання Болонської декларації у 1999 році, проте її передісторія сягає 1954 року, коли було підписано Європейську культурну конвенцію, в якій наголошується на необхідності заохочення громадян усіх держав до вивчення мов, історії та культури інших країн і спільної для них культури.
Ідеї освітньо-культурного об'єднання європейських країн загалом та університетів зокрема отримали своє продовження у Великій Хартії університетів (Magna Charta Universitatum), що стала фінальним результатом пропозиції, адресованої Болонським університетом у 1986 році усім найстаршим європейським університетам. Ідея Великої Хартії була сприйнята з ентузіазмом. [11].
Протягом зустрічі у Болоні у 1987 році делегати 80 Європейських університетів обрали 8 членів правління, серед них: Президента Конференції Європейських Ректорів, професора Карміні Романци; ректора Болонского Університету Фабіо Роверси Монако; ректора Університету Парижу, професора Жака Соопелса; ректора Університету Лювен, професора Роджера Діллеманса; ректора Університету Утрехт, професора Ван Гінкель; ректора Університету Барселони, професора Джозефа Бріколя; професора Джузеппе Капуто; Президента університетської комісії Парламентської Асамблеї Ради Європи, професора Мануэля Нуньеса Енкабо.
Велика Хартія, проект якої був створений у січні 1988 року у Барселоні, була підписана всіма ректорами, що зібралися у Болоні 18 вересня 1988 року для відзначення 900-ї річниці Болонського університету, що вважається найстаршим університетом Європи. "Європа вже існує, її мешканці поділяли спільні інституції, до яких належать і університети, протягом століть. Університети є інтелектуальними центрами минулого та майбутнього, що мають спільні цілі та методологію здобуття знань - чи то практичних, чи теоретичних", - з такою промовою виступили представники Болонського університету на святкуванні.
Процес, що наштовхнув на ідею створення Великої Хартії, був особливо важливим. Хартія не була представлена політичною владою, а була розроблена у стінах Університетів. Вона спирається на фундаментальні цінності європейських університетських традицій, проте сприяє зміцненню зв'язків між вищими навчальними закладами в усьому світі, долучаючи до процесів, започаткованих у ній, неєвропейські університети.
На сьогодні до Великої Хартії приєдналося 515 університетів, серед яких 14 українських:
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
Донецький національний університет
Маріупольський гуманітарний інститут Донецького національного університету
Нацiональний технiчний університет "Харкiвський полiтехнiчний iнститут"
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого
Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"
Національний університет "Києво-Могилянська академія"
Одеська національна юридична академія
Одеський національний університет ім.І. І. Мечникова
Східноукраїнський національний університет ім.В. Даля
Тернопільський державний технічний університет ім. Івана Пулюя
Харківська державна академія культури
Харківський національний економічний унівеситет
Харківський національний університет ім.В.Н. Карабіна [15]
Існує декілька рівнів застосування БП: міжнародний, національний, інституційний.
Щодо міжнародного рівня, існує декілька видів співпраці і декілька структур, що розвивають БП. Серед структур, що спостерігають за розвитком БП можна зазначити такі:
Група по перевірці виконання БП (Bologna follow-up group (BFUG)) складається із:
- усіх країн-учасниць,
- Європейської комісії (European Commission),
- а також Ради Європи.
Асоціація Європейських університетів (The European University Association (EUA)).
Національні спілки студентів Європи (ESIB - The National Unions of Students in Europe).
Європейська асоціація закладів вищої освіти (European Association of Institutions in Higher Education (EURASHE)).
Європейський центр вищої освіти ЮНЕСКО (the European Centre for Higher Education (UNESCO-CEPES)).
Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти (the European Association for Quality Assurance in Higher Education (ENQA)).
Освітня Міжнародна Пан-Європейська структура (Educational International Pan-European Structure).
та Союз конфедерацій промисловців та роботодавцій Європ (UNICE) у якості консультативних членів. [17]
До цього ж, організовуються чисельні семінари по всій території Європи, що проходять під офіційним знаком "Болонські семінари". На них обговорюються різноманітні документи щодо БП, перепони на шляху його впровадження, можливості для співпраці. Ви зможете знайти оновлений календар подій на веб-сайті Болонського Секретаріату у Великобританії (UK Bologna Secretariat). Результати Болонських семінарів та інших подій, що вже відбулися можна переглянути на сайті Болонья-Берген (2003 - 2005) та на сайті Берлінської конференції міністрів (2001 - 2003).
Кожні два роки організовується Конференція міністрів, де збираються міністри, відповідальні за вищу освіту в усіх країнах-учасницях, щоб оцінити прогрес та встановити керівні принципи та пріоритети наступного періоду. Наступна конференція буде відбуватися у Лондоні у 2007 році. Попередні конференції проводилися у Болоньї (1999), Празі (2001), Берліні (2003), Бергені (2005).
На національному рівні здебільшого задіяний уряд, міністри, відповідальні за вищу освіту, ректори конференцій та університетських організацій, студентські спілки, а також, у деяких випадках страхові агенції, роботодавці. Багато Європейських країн вже змінило своє законодавство у відповідності з цілями БП, а інші готуються зробити це. В залежності від країни та ступеня розвитку її системи вищої освіти деякі країни вводять Європейську кредитно-трансферну систему (ЕCTS), обговорюючи структуру своїх наукових ступенів та кваліфікацій, фінансування та управління вищою освітою, програми мобільності тощо.
На інституційному рівні задіяні заклади вищої освіти, їхні факультеті та відділення, студенти, викладацький склад та багато інших діячів. Пріоритети різняться в залежності від країни на закладу. Проте важливо відзначити, що без впровадження на інституційному рівні, мало чого можна досягти у БП. [14]
На сьогодні 45 європейських країн включно з Україною підписали Болонську декларацію, яка наголошує на необхідності європейської співпраці у забезпеченні якості вищої освіти, підвищенні якості підготовки фахівців, зміцненні довіри між суб'єктами освіти, мобільності, сумісності систем кваліфікацій, посиленні конкурентоспроможності Європейської системи освіти. [1]
Цілі варті досягнення, проте, на думку ректора НТУУ "КПІ" М.З. Згуровського (яку він висловив у своїй статті "Болонський процес - структурна реформа вищої освіти на європейському просторі"), існує значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:
Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.
Недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. Як правило, прийом до вузу ми здійснюємо не на бакалаврат, а на спеціальність.
Загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.
Збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.
Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста і магістра, їхня еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого - вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.
Нехтування передовими науковими дослідженнями у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Наша система наукових ступенів складна у порівнянні з загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі.
Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.
Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип “освіта через усе життя” поки що в умовах нашої держави не може бути в повній мірі реалізований.
Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації. [11]
Однією з передумов входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору є запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), що функціонує на інституціональному, регіональному, національному та Європейському рівнях, і є ключовою вимогою Болонської декларації 1999 року.
Окремими вищими навчальними закладами України вже досягнуто певних напрацювань із впровадження елементів ЕСТS, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.
Водночас, нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЕСТS за рахунок введення кредитної системи формування програм навчання: посилення ролі самостійної роботи студентів, використання новітніх педагогічних методик та сучасних інформаційних технологій навчання.
З метою вироблення і запровадження нових принципів організації навчального процесу щодо розширення можливості студентів у виборі змісту програми навчання, забезпечення гнучкості в системі підготовки фахівців для їх адаптації до швидкозмінних вимог національного та міжнародного ринків праці, стимулювання студентів і науково-педагогічних працівників у досягненні високої якості підготовки фахівців з вищою освітою та підвищення престижу української вищої школи на світовому рівні було вирішено: ТАВРІЙСЬКА ДЕРЖАВНА АГРОТЕХНІЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедра: “Українознавство”
Керівник: Ягода О.В.
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: “Болонський процес”
Тема:
Формування інформаційного пакету спеціальності “Облік і аудит”
Слухач магістратури 67-ОіА Борисенко С.Ю.
Службові замітки Курсова робота захищена ________________
з оцінкою______________
________________
________________
Підпис керівника________
м. Мелітополь 2007 р.
ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
Розділ 1. Болонський процес, як засіб створення європейського простору вищої освіти. 4
1.1. Болонський процес, передумови виникнення, його організація. 4
1.2. Впровадження Болонського процесу. 9
1.3. Європейська система перезарахування кредитів - ECTS. 19
Рзділ 2. Інформаційний пакет спеціальності „бухгалтерський облік і аудит” 24
ВИСНОВКИ.. 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 30
ВСТУП
Упродовж дев’яти років європейське освітнє співтовариство консолідується задля освітньої концепції Болонського процесу: формування на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів функціонування. Із 1998 по 2007 рік у рамках Болонського процесу відбулося багато різнорівневих зустрічей, робочих нарад, конференцій тощо.Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Не стала винятком і освіта, особливо вища школа. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.
Основними завданнями для впровадження Болонського процесу у освітню систему вищих навчальних закладів країни є:
1. Уведення двоциклового навчання;
2. Запровадження кредитної системи;
3. Контроль якості освіти;
4. Розширення мобільності;
5. Забезпечення працевлаштування випускників;
6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти.
Уряди різних країн, продовжують відігравати визначальну роль у досягненні цих цілей, заохочуючи засоби підтвердження надбаних знань і кращого визнання відповідних ступенів. Це буде сприяти подальшим міжуніверситетським угодам. Прогресивна гармонізація ступенів і циклів навчання може бути досягнута через зміцнення вже існуючого досвіду, спільні дипломи, експериментальні ініціативи і через діалог із усіма зацікавленими особами.
Розділ 1. Болонський процес, як засіб створення європейського простору вищої освіти
1.1. Болонський процес, передумови виникнення, його організація
Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти (також у документах зустрічається аналогічне поняття: європейський простір вищої освіти) до 2010 року.Незвичайність цього процесу полягає у тому, що він не є чітко структурованим і проводиться 45 країнами, що беруть у ньому участь, у співпраці з чисельними міжнародними організаціями, включаючи і Раду Європи.
Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи Європейських країн повинні бути реорганізовані таким чином, щоб:
· учасникам освітнього процесу було легко переїжджати з однієї країну у іншу (у Зоні Європейської вищої освіти) - з метою подальшого навчання чи працевлаштування;
· привабливість Європейської вищої освіти зросла настільки, щоб мешканці неєвропейських країн також приїжджали на навчання/роботу у Європу;
Зона Європейської вищої освіти сприяла розширенню Європи, а висока якість та значна база знань забезпечувала подальший розвиток Європи як стабільного, мирного, толерантного суспільства.
Мета доволі амбіційна і не пов'язана виключно із Болонським процесом. Проте в середині процесу розвиваються та застосовуються необхідні інструменти досягнення цих цілей. [7]
БП заснований на міжурядовій угоді. Міністрами, відповідальними за вищу освіту у своїх країнах, було підписано декілька документів, проте ці документи не є офіційно об'єднувальними (якими є міжнародні угоди). Вибір, чи підтримувати принципи БП, є проявом волевиявлення кожної окремої країни, хоча ефект "взаємного міжнародного тиску" не можна недооцінювати.
БП не передбачає створення ідентичних систем вищої освіти у європейських країнах до 2010 року. Навпаки, одна із найбільш цінних рис Європи - баланс між несхожістю і єдністю. Скоріше БП намагається створити зв'язки, що направлені полегшити перехід людини з однієї освітньої системи до іншої. Тому при забезпеченні подібності систем дипломів, характерні особливості кожної окремої системи освіти повинні бути збережені. Якщо ж ні, то який же сенс у поїздці на навчання до іншої країни, якщо освіта там така ж сама? Розвиток всередині БП повинен слугувати полегшенню "трансляції" однієї системи освіти до іншої і, таким чином, збільшити мобільність студентів і викладачів та підвищити можливості працевлаштування по всій Європі. [3]
БП офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації.21 країна підписала декларацію 19 липня 1999 року у Болоні (звідси і назва всього Процесу). Декларація встановлює такі цілі:
· встановлення системи зрозумілих та подібних наукових ступенів;
· встановлення системи, заснованої на двох основних циклах: студентському та післядипломному;
· введення системи кредитів ЕCTS;
· сприяння мобільності шляхом подолання перешкод для забезпечення руху студентів, вчителів, дослідників, адміністративного складу;
· сприяння європейській співпраці у забезпеченні якості;
· сприяння необхідним європейським вимірам у вищій освіті.
Ці цілі є сутністю БП і значно розвинулися з того часу. Проте підписанню Болонської декларації передував інший документ, прийнятий такими країнами: Францією, Німеччиною, Італією, Великою Британією - Сорбонська декларація. Ця декларація забезпечила необхідний поштовх до створення Болонської декларації і визначила вже у 1998 році основні цілі Зони європейської вищої освіти.
Історія Болонського процесу офіційно почалася з підписання Болонської декларації у 1999 році, проте її передісторія сягає 1954 року, коли було підписано Європейську культурну конвенцію, в якій наголошується на необхідності заохочення громадян усіх держав до вивчення мов, історії та культури інших країн і спільної для них культури.
Ідеї освітньо-культурного об'єднання європейських країн загалом та університетів зокрема отримали своє продовження у Великій Хартії університетів (Magna Charta Universitatum), що стала фінальним результатом пропозиції, адресованої Болонським університетом у 1986 році усім найстаршим європейським університетам. Ідея Великої Хартії була сприйнята з ентузіазмом. [11].
Протягом зустрічі у Болоні у 1987 році делегати 80 Європейських університетів обрали 8 членів правління, серед них: Президента Конференції Європейських Ректорів, професора Карміні Романци; ректора Болонского Університету Фабіо Роверси Монако; ректора Університету Парижу, професора Жака Соопелса; ректора Університету Лювен, професора Роджера Діллеманса; ректора Університету Утрехт, професора Ван Гінкель; ректора Університету Барселони, професора Джозефа Бріколя; професора Джузеппе Капуто; Президента університетської комісії Парламентської Асамблеї Ради Європи, професора Мануэля Нуньеса Енкабо.
Велика Хартія, проект якої був створений у січні 1988 року у Барселоні, була підписана всіма ректорами, що зібралися у Болоні 18 вересня 1988 року для відзначення 900-ї річниці Болонського університету, що вважається найстаршим університетом Європи. "Європа вже існує, її мешканці поділяли спільні інституції, до яких належать і університети, протягом століть. Університети є інтелектуальними центрами минулого та майбутнього, що мають спільні цілі та методологію здобуття знань - чи то практичних, чи теоретичних", - з такою промовою виступили представники Болонського університету на святкуванні.
Процес, що наштовхнув на ідею створення Великої Хартії, був особливо важливим. Хартія не була представлена політичною владою, а була розроблена у стінах Університетів. Вона спирається на фундаментальні цінності європейських університетських традицій, проте сприяє зміцненню зв'язків між вищими навчальними закладами в усьому світі, долучаючи до процесів, започаткованих у ній, неєвропейські університети.
На сьогодні до Великої Хартії приєдналося 515 університетів, серед яких 14 українських:
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
Донецький національний університет
Маріупольський гуманітарний інститут Донецького національного університету
Нацiональний технiчний університет "Харкiвський полiтехнiчний iнститут"
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого
Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"
Національний університет "Києво-Могилянська академія"
Одеська національна юридична академія
Одеський національний університет ім.І. І. Мечникова
Східноукраїнський національний університет ім.В. Даля
Тернопільський державний технічний університет ім. Івана Пулюя
Харківська державна академія культури
Харківський національний економічний унівеситет
Харківський національний університет ім.В.Н. Карабіна [15]
Існує декілька рівнів застосування БП: міжнародний, національний, інституційний.
Щодо міжнародного рівня, існує декілька видів співпраці і декілька структур, що розвивають БП. Серед структур, що спостерігають за розвитком БП можна зазначити такі:
Група по перевірці виконання БП (Bologna follow-up group (BFUG)) складається із:
- усіх країн-учасниць,
- Європейської комісії (European Commission),
- а також Ради Європи.
Асоціація Європейських університетів (The European University Association (EUA)).
Національні спілки студентів Європи (ESIB - The National Unions of Students in Europe).
Європейська асоціація закладів вищої освіти (European Association of Institutions in Higher Education (EURASHE)).
Європейський центр вищої освіти ЮНЕСКО (the European Centre for Higher Education (UNESCO-CEPES)).
Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти (the European Association for Quality Assurance in Higher Education (ENQA)).
Освітня Міжнародна Пан-Європейська структура (Educational International Pan-European Structure).
та Союз конфедерацій промисловців та роботодавцій Європ (UNICE) у якості консультативних членів. [17]
До цього ж, організовуються чисельні семінари по всій території Європи, що проходять під офіційним знаком "Болонські семінари". На них обговорюються різноманітні документи щодо БП, перепони на шляху його впровадження, можливості для співпраці. Ви зможете знайти оновлений календар подій на веб-сайті Болонського Секретаріату у Великобританії (UK Bologna Secretariat). Результати Болонських семінарів та інших подій, що вже відбулися можна переглянути на сайті Болонья-Берген (2003 - 2005) та на сайті Берлінської конференції міністрів (2001 - 2003).
Кожні два роки організовується Конференція міністрів, де збираються міністри, відповідальні за вищу освіту в усіх країнах-учасницях, щоб оцінити прогрес та встановити керівні принципи та пріоритети наступного періоду. Наступна конференція буде відбуватися у Лондоні у 2007 році. Попередні конференції проводилися у Болоньї (1999), Празі (2001), Берліні (2003), Бергені (2005).
На національному рівні здебільшого задіяний уряд, міністри, відповідальні за вищу освіту, ректори конференцій та університетських організацій, студентські спілки, а також, у деяких випадках страхові агенції, роботодавці. Багато Європейських країн вже змінило своє законодавство у відповідності з цілями БП, а інші готуються зробити це. В залежності від країни та ступеня розвитку її системи вищої освіти деякі країни вводять Європейську кредитно-трансферну систему (ЕCTS), обговорюючи структуру своїх наукових ступенів та кваліфікацій, фінансування та управління вищою освітою, програми мобільності тощо.
На інституційному рівні задіяні заклади вищої освіти, їхні факультеті та відділення, студенти, викладацький склад та багато інших діячів. Пріоритети різняться в залежності від країни на закладу. Проте важливо відзначити, що без впровадження на інституційному рівні, мало чого можна досягти у БП. [14]
1.2. Впровадження Болонського процесу
Процеси європейської інтеграції дедалі сильніше впливають на таку важливу сферу життя українського суспільства, як освіта. Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19 травня 2005 року із підписанням декларації на Бергенській конференції. Тепер справа стоїть за національним та інституційним рівнем його впровадження.На сьогодні 45 європейських країн включно з Україною підписали Болонську декларацію, яка наголошує на необхідності європейської співпраці у забезпеченні якості вищої освіти, підвищенні якості підготовки фахівців, зміцненні довіри між суб'єктами освіти, мобільності, сумісності систем кваліфікацій, посиленні конкурентоспроможності Європейської системи освіти. [1]
Цілі варті досягнення, проте, на думку ректора НТУУ "КПІ" М.З. Згуровського (яку він висловив у своїй статті "Болонський процес - структурна реформа вищої освіти на європейському просторі"), існує значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:
Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.
Недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. Як правило, прийом до вузу ми здійснюємо не на бакалаврат, а на спеціальність.
Загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.
Збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.
Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста і магістра, їхня еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого - вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.
Нехтування передовими науковими дослідженнями у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Наша система наукових ступенів складна у порівнянні з загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі.
Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.
Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип “освіта через усе життя” поки що в умовах нашої держави не може бути в повній мірі реалізований.
Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації. [11]
Однією з передумов входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору є запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), що функціонує на інституціональному, регіональному, національному та Європейському рівнях, і є ключовою вимогою Болонської декларації 1999 року.
Окремими вищими навчальними закладами України вже досягнуто певних напрацювань із впровадження елементів ЕСТS, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.
Водночас, нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЕСТS за рахунок введення кредитної системи формування програм навчання: посилення ролі самостійної роботи студентів, використання новітніх педагогічних методик та сучасних інформаційних технологій навчання.
1. Прийняти пропозицію вищих навчальних закладів про проведення, починаючи з 2003/2004 навчального року, педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.
2. Затвердити Перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації та відповідний План заходів з підготовки до проведення педагогічного експерименту.
3. Просити Академію педагогічних наук України взяти участь в науковому супроводженні педагогічного експерименту.
Проведений аналіз показав, що нинішня система підготовки фахівців з вищою освітою має певні недоліки, а саме:
- відсутність систематичної роботи студентів протягом навчального семестру;
- низький рівень активності студентів і відсутність елементів змагальності в навчальних досягненнях;
- можливість необ’єктивного оцінювання знань студентів;
- значні затрати бюджету часу на проведення екзаменаційної сесії;
- відсутність гнучкості в системі підготовки фахівців;
- недостатній рівень адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку праці;
- низька мобільність студентів щодо зміни напрямів підготовки, спеціальностей та вищих навчальних закладів;
- мала можливість вибору студентом навчальних дисциплін.
Для подолання недоліків існуючої системи підготовки фахівців може бути запровадження кредитно-модульної системи, яка передбачає вирішення наступних завдань:
відходу від традиційної схеми "навчальний семестр - навчальний рік, навчальний курс";
раціонального поділу навчального матеріалу дисципліни на модулі і перевірки якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля;
перевірки якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття;
- використання більш широкої шкали оцінки знань;
- вирішального впливу суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни;
- стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань;
- підвищення об’єктивності оцінювання знань студентів;
- запровадження здорової конкуренції в навчанні;
- виявлення та розвиток творчих здібностей студентів. [6]
Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.
Входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ЕСТS).
Ця система запроваджується на Інституціональному, регіональному, національному та Європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року [7].
Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання з впровадження елементів ЕСТS, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.
Проте, нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЕСТS за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін педагогічних методик, впровадження активних методів та сучасних інформаційних технологій навчання.
Як свідчить практика, час на сесійний контроль при сучасній системі організації навчального процесу використовується не раціонально. Відстрочка зворотного зв’язку на кінець семестру не дозволяє приймати оперативні виховні і дидактичні заходи щодо підвищення якості навчання (контроль будь-якого процесу після його завершення неможливий).
При кредитно-модульній системі організації навчального процесу в вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений.
Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля, як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни.
Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначається без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів з врахуванням "вагових" коефіцієнтів.
Студент, що набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має можливості:
- не складати екзамен (залік) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку;
- складати екзамен (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною;
- ліквідувати академічну різницю, пов’язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;
- поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;
- використати час, що відведено графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задовольняння своїх особистих потреб.
Студент, що набрав протягом семестру менше необхідної кількості балів, зобов’язаний складати екзамен (залік).
До Міністерства освіти і науки звернулися ректори провідних вищих навчальних закладів, з пропозицією провести педагогічний експеримент, завданнями якого мають бути:
- обґрунтування доцільних змін в системі управління навчальним процесом на рівні освітньої галузі;
- обґрунтування технологій управління навчальним процесом у вищому навчальному закладі на рівні:
- проректор;
- навчальний відділ;
- деканат;
- кафедра;
- обґрунтування підходів до декомпозиції навчальних дисциплін та технологій їх викладання в умовах кредитно-модульної системи;
- обґрунтування доцільних підходів до системи оцінювання знань студентів в умовах кредитно-модульної системи;
- обґрунтування підходів до підвищення "гнучкості" процесу навчання і можливості адаптованого індивідуального "конструювання" навчальною процесу;
- обґрунтування єдиної комп’ютерної системи управління навчальним процесом у вищих навчальних закладах;
- обґрунтування вимог до методичного та інформаційного забезпечення навчального процесу;
- обґрунтування системи організації самостійної роботи та дистанційного навчання. [4]
Для проведення педагогічного експерименту потрібно здійснити низку заходів, пов’язаних із створення робочої групи з розроблення його програми. координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів експерименту, визначення складу учасників експерименту, створення робочих груп у вищих навчальних закладах - учасниках експерименту, розроблення навчально-методичного та нормативно-правового забезпечення експерименту тощо.
Очікуваними соціальними, економічними ті іншими наслідками впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу можуть бути:
- інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців;
- систематичність засвоєння навчального матеріалу;
- встановлення зворотного зв’язку з кожним студентом на визначених етапах навчання;
- контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу.
- підвищення мотивації учасників навчально-виховного процесу зменшення пропусків навчальних занять;
- психологічне розвантаження студентів в кінці семестру;
- підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності;
- максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації;
- підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;
- скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій);
економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія і т.п.) тощо.
Поряд з цим рішення Міністерства освіти України обговорюють на семінарах, які об’єднують ректорів вищих навчальних закладів, науковців і просто зацікавлених осіб.
Нині можна з жалем констатувати, що, незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система, вона, однак, стала менш якісною, а чимало випускників вищих навчальних закладів неконкурентоспроможні на європейському ринку праці. Це зобов’язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті. Водночас участь вищої освіти України в Болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості. Орієнтація на Болонський процес не повинна призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. При цьому еволюцію системи освіти не треба відокремлювати від інших сфер суспільства, вона має розвиватися в гармонійному взаємозв’язку із суспільством у цілому, беручи на себе роль його провідника. [6]
У модернізації системи вищої освіти в Україні є деякі спільні ознаки з процесом, але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Це пов’язано з тим, що вихідні концепції такої модернізації не були зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти в європейський простір. На сучасному етапі, концепцію реформування вищої освіти треба докорінно переглянути й створити програму її зближення з європейським освітнім і науковим простором. З формальної точки зору в Україні запровадили ідеї Болоньї, але найважливіше не формальна схема, а якісне наповнення кожної складової роботи.
Болонські вимоги це не уніфікація вищої освіти в Європі, а широкий доступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн.
Кредитно-модульній системі, як невід’ємному атрибуту Болонської декларації, надаються дві основні функції.
Перша - сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого.
Друга - акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів визначає на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою.
Запровадження кредитно-модульної системи як фактора стимулювання до ефективної роботи викладача і студента, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального спілкування в процесі навчання, є важливим чинником ефективного навчання. Систематизація роботи на протязі семестру становиться перепоною для негативних наслідків навчання за схемою вивчив чи визубрив - здав - забув. Відзначена зручність запровадження модульного навчання для вирішення проблем узгодження змісту освіти в ланцюжку середня освіта-вища школа-післядипломна освіта. Тобто полегшена реалізація ідеї створення умов для неперервного навчання протягом життя, що також цікавить Європейські країни.
Одним з основних аспектів входження національної вищої школи в європейський освітній та науковий простір є впровадження в державах-учасницях Болонської співдружності двоступеневої системи підготовки фахівців (бакалавр-магістр), що дасть змогу поєднати інтереси особи з інтересами суспільства в умовах ринкової економіки. [2]
Двоступенева система навчання потребує нових технологій її реалізації. Такою технологією, є кредитно-модульна система (КМСПФ) підготовки фахівця. Вона допомагає здійснювати підготовку фахівців за індивідуальними освітньо-професійними програмами, сформованими на підставі освітньо-кваліфікаційних характеристик для певних спеціальностей, вимог замовників та індивідуальних побажань студента, пов’язаних з його баченням перспектив майбутньої професійної кар’єри, із кон’юнктурою ринку, місцем можливого працевлаштування тощо. КМСПФ повинна забезпечити можливість академічної мобільності студентів (а далі й викладачів) не тільки в межах України, а і Європи, інтеграцію в європейський освітній простір, підтримку європейської системи трансферу кредитів (ECTS). Водночас, зауважив пан Лозинський, модульно-рейтингова система оцінювання знань є тільки складовою цієї вищої технології підготовки.
КМСПФ дає змогу формувати індивідуальну освітньо-професійну програму підготовки студента на підставі переліку змістових модулів (навчальних дисциплін). Реалізація цієї програми обмежена нормативним терміном навчання (на рівні базової вищої освіти це чотири роки, на рівні повної вищої освіти - для підготовки спеціалістів - 1 - 1,5 року, для підготовки магістрів - 2 роки) та граничним, який перевищує нормативний на рік. Навчальна дисципліна, розповів пан Лозинський про досвід, який відпрацьований в університеті, складається з тісно пов’язаних між собою змістових модулів - логічно завершених частин теоретичного та практичного навчального матеріалу, які вивчаються протягом навчального року. Індивідуальна освітньо-професійна програма охоплює обов’язкові й вибіркові змістові модулі. Формування індивідуальної освітньо-професійної програми за певним напрямом або спеціальністю передбачає можливість вибору самим студентом змістовних модулів (дисциплін). КМСПФ дає змогу здійснювати перехід між спорідненими напрямами підготовки або спеціальностями. Зарахування змістових модулів (дисциплін), введених у річну навчальну програму, здійснюється шляхом складання студентом певного виду підсумкового контролю протягом навчального року без організації заліково-екзаменаційних сесій, однак із дотриманням термінів, визначених графіком підсумкового контролю.
Індивідуальна освітньо-професійна програма формується з участю студента і під керівництвом викладача-куратора. Основним завданням викладача-куратора є надання кваліфікованих консультацій та рекомендацій щодо формування індивідуальної навчальної програми студента та її реалізації протягом усього періоду навчання [2].
1.3. Європейська система перезарахування кредитів - ECTS.
Інформаційні пакети Система ECTS базується на трьох ключових елементах: інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємної угоди (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви / навчального контракту і переліку оцінок дисциплін. Більш за все ECTS використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід’ємною частиною освітнього досвіду.Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі і переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.
ECTS забезпечує прозорість через такі засоби:
1. Кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідний для завершення курсу (див. частину "Кредити ECTS");
2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру навчання і розділів курсу (див. частину "Інформаційний пакет");
3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного закладу до іншого (див. частину "Перелік оцінок дисциплін");
4. Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись за успішне її закінчення, є обов’язковим як для місцевого і закордонного закладів (home and host institutions), так і для студентів (див. частину "Форми заяв для студентів /навчальний контракт").
ECTS може мати успіх лише за умов добровільної участі, прозорості, гнучкості і клімату взаємної довіри і впевненості. Штат працівників потрібно інформувати і готувати до застосування норм і механізмів ECTS.
Основними вимогами є:
• Призначення координатора ECTS від навчального закладу;
• Призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр (факультетів) за дисциплінами на усіх факультетах, що мають намір користуватися ECTS;
• Призначення кредитів ECTS для блоків курсу;
• Випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних предметів /дисциплін, у яких ECTS буде використовується/ використовується, рідною мовою та однією з мов країн ЄС;
• Використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і навчальних контрактів.
Кредити ECTS
Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу, відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота - в бібліотеці чи вдома - і екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.
Кредити ECTS - це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу в закладі чи факультеті, який призначає кредити.
У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр, і 20 кредитів на триместр.
Кредити ECTS забезпечують відповідність програми з точки зору навчального навантаження на період навчання за кордоном.
Як для всіх розділів курсу, результати навчання і методи оцінювання повинні бути описані в інформаційному пакеті. Або правила закордонного закладу переважатимуть, або у цих випадках може розглядатися питання про спільне оцінювання місцевим і закордонним закладами.
Кредити надаються не лише за хороші оцінки - загальна кількість кредитів на один курс є фіксованою і однаковою для всіх студентів, які досягають успіху в цьому оцінюванні. Якість роботи студентів над програмою навчання визначається через виставлення оцінок.
Кожен заклад, що використовує ECTS, випускає інформаційні пакети як довідники для потенційних партнерів, студентів і викладацького складу закладів-партнерів, до своїх курсів, навчальних програм, навчального й адміністративного устрою. Призначення інформаційних пакетів у тому, щоб сприяти прозорості навчальної програми, допомагати викладачам орієнтувати студентів на вибір відповідних програм і планувати їхнє навчання за кордоном, і забезпечувати практичною інформацією.
Інформаційні пакети повинні систематично - кожного року - оновлюватися і бути легко доступними для користувачів, студентів і викладацького складу або у роздруку, або на дискеті. Із зростанням рівня участі в ECTS існує пропозиція про представлення інформаційних пакетів про ECTS. [2]
ПЕРЕЛІК ЕЛЕМЕНТІВ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВКЛЮЧИТИ
В ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ
ЗМІСТ
ВСТУП - ЩО ТАКЕ ECTS?
І - НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
А. Назва й адреса Б. Академічний календар
В. Координатор від закладу Г. Загальний опис закладу Д. Процедура реєстрації
ІІ - ЗАГАЛЬНА ПРАКТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ
А. Формальності, прийняті у країні, що приймає студентів Б. Як туди потрапити В. Вартість проживання Г. Забезпечення житлом Д. Здоров’я і страхування 1. Медичне обслуговування 2. Студенти з особливими потребами З. Страхування
Е. Умови для навчання у закордонному закладі
1. Бібліотеки 2. Умови для навчання
Є. Інша практична інформація
Ж. Позапрограмна діяльність і дозвілля III - ФАКУЛЬТЕТ
А - Загальний опис Інформація про факультет і характерні особливості, що є загальними для всіх курсів.
Б - Ступенева структура 1. Кваліфікація 2. Діаграма структури курсу
В - Індивідуальні розділи курсу 1. Ідентифікація 2. Опис 3. Рівень 4. Обов’язкові чи факультативні розділи курсу 5. Викладацький склад 6. Тривалість періоду (1-й семестр, 2-й семестр і т. ін)
7. Методика викладання та методи навчання S. Оцінювання 9. Мова 10. Розподіл кредитів ECTS
IV-СЛОВНИК
V - ПРИКЛАДИ ЯКІСНОЇ ПРАКТИКИ
ПОКАЖЧИК ЗМІСТУ
Кафедра Бухгалтерський облік і аудит створена і працює з 1990 р.
У теперішній час на кафедрі працюють 3 доцентів кандидатів наук, 2 ст. викладачі, 9 асистентів, 2 лаборанти.
Вороновська Олена Володимирівна, доцент, завідувач кафедри "Бухгалтерський облік і аудит" з дня існування кафедри.
ECTS - координатор від факультету - Яцух Олена Олексіївна.
Навчальний рік складається з двох семестрів (осіннього та весіннього). Кожен з яких триває 18 тижнів. Заняття для студентів денного відділення починається з 1 вересня.
Осінній семестр продовжується до кінця грудня - початку січня, після чого студенти складають зимову екзаменаційну сесію. Після закінчення сесії студенти на протязі двох тижнів знаходяться на канікулах.
Весінній семестр починається на початку лютого, по закінченню семестру студенти складають сесії, проходять виробничу практику, після чого знаходяться на канікулах.
Тривалість періоду навчання 10 семестрів.
Мовні вимоги:
Всі навчальні дисципліни по спеціальності “Бухгалтерський облік і аудит” проводяться на українській мові. Для іноземних студентів вивчення української мови обов’язково.
Освітній рівень передбачає задоволення потреб особистості у здобутті загальної середньої та вищої освіти шляхом навчання у різних типах закладів освіти. Освітньо-кваліфікаційний рівень передбачає здобуття певного рівня освіти і кваліфікації.
Із реалізації ступневості вищої освіти диференціюється прийом до вищих закладів освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями:
На базі освітніх рівнів На базі освітньо-кваліфікаційних рівнів Освітньо-професійна програма підготовки - це перелік нормативних навчальних дисциплін із зазначенням загального обсягу часу, відведеного для їх вивчення та формування підсумкового контролю з кожної навчальної дисципліни.
На кафедрі “Облік і аудит” освітньо-кваліфікаційний рівень, по закінченні курсу присвоюється "Бакалавр", "Спеціаліст", "Магістр".
Основні розділи курсу:
Нормативні навчальні дисципліни визначаються державним стандартом освіти (Освітньо-професійною програмою підготовки). Дотримання їх назву є обов’язковим для вищих закладів освіти, а обсяг не може бути меншим від обсягу, встановленому державним стандартом освіти.
Нормативні навчальні дисципліни:
Організаційні форми та методи навчання:
На кафедрі “Облік і аудит” використовуються різні методи навчання. Серед них Лекції
Практичні заняття Семінарські заняття
Курсові роботи
Реферати Виробнича практика Самостійне навчання
Методи контролю результатів навчання.
На кафедрі “Облік і аудит” для оцінки знань студентів використовуються наступні методи порубіжного контролю результатів навчання:
Екзамени Залік Захист КР чи реферату Для поточного контролю результатів навчання існує практика проведення контрольних, самостійних робіт, програмованого контролю, тестів і т.п.
По закінченню всього навчання студенти повинні:
Скласти порубіжний міждисциплінарний екзамен по спеціальності
Розробити та захистити дипломний проект чи роботу Система оцінювання.
На кафедрі “Облік і аудит”, як і на інших кафедрах академії використовується чотирьохбальна система оцінка результатів навчання:
“відмінно” - відмінні знання з незначними помилками “добре” - добрі знання зі значними помилками “задовільно” - знання мінімуму “незадовільно” - потрібна додаткова підготовка У випадку недиференційованої оцінки використовується альтернативна шкала (“Зараховано”/ “Не зараховано”)
Розподіл кредитів ECTS
Кредити ECTS потрібно розподіляти за принципом "від найбільшого до найменшого".
За відправну точку потрібно брати повну структуру програми і звичайну модель курсів, які студент повинен буде пройти у навчальному році, щоб завершити кваліфікацію в рамках офіційної тривалості навчання. Розподілення кредитів для індивідуальних блоків курсу на основі принципу "від найменшого до найбільшого" є дуже складним і може збільшити кількість кредитів до 60 на рік, роблячи, таким чином, перезарахування кредитів дуже важким.
Необхідно уникати використання дробових чисел у рейтингах кредитів (наприклад, 1,82 кредитів) або, принаймні, обмежувати до використання половинок кредитів. Хоча з математичної точки зору це, можливо, і правильно, така точність може створити проблеми, оскільки навряд чи більшість навчальних закладів вважатимуть за необхідне визначати кредити з такою точністю.
У модульних програмах, де всі розділи курсу є рівноважливими, або де діє система кредитів, що базується на навчальному навантаженні студента, все, чого вимагається, - це застосувати коефіцієнт конверсії. Наприклад, норвезька ступенева система є модульною і кредитною, що базується на 20 кредитах на навчальний рік. Щоб конвертувати норвезькі кредити у кредити ECTS, треба просто помножити числову величину норвезького кредиту на коефіцієнт 3, щоб одержати еквівалент оцінки кредиту ECTS.
Для інших систем кредитів, що базуються виключно на годинах аудиторної роботи, застосування коефіцієнта конверсії може ще бути доречним, за умови врахування усіх інших вищеназваних елементів навчального навантаження.
Концепція ECTS повинна забезпечувати гнучкість, і це стосується розподілення кредитів. До компетенції закладів належить демонстрація цілісного підходу до розподілення кредитів між схожими програмами навчання.
Кредити ECTS призначаються для розділів курсу, але присвоюються лише студентам, які успішно завершили курс, задовольняючи всі необхідні вимоги стосовно оцінювання. Іншими словами, студенти не одержують кредитів ECTS просто за відвідування занять чи проведення часу за кордоном - вони повинні задовольнити всі вимоги щодо оцінювання, визначені у закордонному закладі, щоб продемонструвати, що вони виконали заявлені навчальні завдання для даного розділу курсу. Процедура оцінювання може проводитися у різноманітних формах: письмові чи усні екзамени, курсова робота, поєднання цих двох чи інших засобів таких, як презентації на семінарах.
ПЛАН-ГРАФІК
учбового процесу ф-ту О і А
Запровадження кредитно-модульної системи як фактора стимулювання до ефективної роботи викладача і студента, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального спілкування в процесі навчання, є важливим чинником ефективного навчання. Відзначена зручність запровадження модульного навчання для вирішення проблем узгодження змісту освіти в ланцюжку середня освіта-вища школа-післядипломна освіта. Тобто полегшена реалізація ідеї створення умов для неперервного навчання протягом життя, що також цікавить Європейські країни.
Таким чином перехід до Болонського процесу навчання у вищих навчальних закладах країни дасть можливість студентам навчатись за європейськими стандартами, що обумовить їх визнання за кордоном.
2. Вища освіта України і Болонський процес. За ред.В.Г. Кременя, Тернопіль, 2004. - 384 с.
3. Долженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к размышлению // Вестник высшей школы: Alma mater-2000. -№6.
4. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. - К.: ІВЦ "Видавництво "Політехніка", 2003. - 200 с.
5. Кремень В.Г. Болонський процес: зближення, а не уніфікація // Дзеркало тижня. № 48(473). - 13-19 грудня 2003.
6. Лукичев Г.А. Интеграция и эффективность - цели реформ в высшем образовании стран Европы // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации. - 2000. - № 26. - С.13-18.
7. Матеріали науково-практичного семінару "Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації". - Львів: Вид-во "Львівська політехніка", 21-23 листопада 2003. - 111 с.
8. Методичні рекомендації щодо впровадження в аграрних ВНЗ України 3-4 рівнів акредитації окремих нормативних і навчально-методичних матеріалів з кредитно-модульної системи організації навчального процесу. За ред.С.М. Кравченка.К.: 2005. - 56 с.
9. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: матеріали до І лекції. За ред. М.Ф. Степаненка та ін.К.: 2004. - 24 с.
10. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003-2003 р. р. За ред.В.Г. Кременя, Тернопіль, 2004. - 147 с)
11. Реформа высшего образования в Нидерландах // Голландский институт в Санкт-Петербурге: http: // www. holinst. spb. ru.
12. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. Болонський процес у фактах і документах. - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В. Гнатюка, 2003. - 52 с.
13. www. mon. gov. ua/
14. www.tspu.edu.ua/
15. www.osvita.org.ua/
16. www. bologna-berlin2003. de/pdf/bologna_declaration. pdf/
17. www. bologna-berlin2003. de/pdf/prager_kommunique. pdf/
Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу, відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота - в бібліотеці чи вдома - і екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.
Кредити ECTS - це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу в закладі чи факультеті, який призначає кредити.
У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр, і 20 кредитів на триместр.
Кредити ECTS забезпечують відповідність програми з точки зору навчального навантаження на період навчання за кордоном.
Як для всіх розділів курсу, результати навчання і методи оцінювання повинні бути описані в інформаційному пакеті. Або правила закордонного закладу переважатимуть, або у цих випадках може розглядатися питання про спільне оцінювання місцевим і закордонним закладами.
Кредити надаються не лише за хороші оцінки - загальна кількість кредитів на один курс є фіксованою і однаковою для всіх студентів, які досягають успіху в цьому оцінюванні. Якість роботи студентів над програмою навчання визначається через виставлення оцінок.
Кожен заклад, що використовує ECTS, випускає інформаційні пакети як довідники для потенційних партнерів, студентів і викладацького складу закладів-партнерів, до своїх курсів, навчальних програм, навчального й адміністративного устрою. Призначення інформаційних пакетів у тому, щоб сприяти прозорості навчальної програми, допомагати викладачам орієнтувати студентів на вибір відповідних програм і планувати їхнє навчання за кордоном, і забезпечувати практичною інформацією.
Інформаційні пакети повинні систематично - кожного року - оновлюватися і бути легко доступними для користувачів, студентів і викладацького складу або у роздруку, або на дискеті. Із зростанням рівня участі в ECTS існує пропозиція про представлення інформаційних пакетів про ECTS. [2]
ПЕРЕЛІК ЕЛЕМЕНТІВ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВКЛЮЧИТИ
В ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ
ЗМІСТ
ВСТУП - ЩО ТАКЕ ECTS?
І - НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
А. Назва й адреса Б. Академічний календар
В. Координатор від закладу Г. Загальний опис закладу Д. Процедура реєстрації
ІІ - ЗАГАЛЬНА ПРАКТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ
А. Формальності, прийняті у країні, що приймає студентів Б. Як туди потрапити В. Вартість проживання Г. Забезпечення житлом Д. Здоров’я і страхування 1. Медичне обслуговування 2. Студенти з особливими потребами З. Страхування
Е. Умови для навчання у закордонному закладі
1. Бібліотеки 2. Умови для навчання
Є. Інша практична інформація
Ж. Позапрограмна діяльність і дозвілля III - ФАКУЛЬТЕТ
А - Загальний опис Інформація про факультет і характерні особливості, що є загальними для всіх курсів.
Б - Ступенева структура 1. Кваліфікація 2. Діаграма структури курсу
В - Індивідуальні розділи курсу 1. Ідентифікація 2. Опис 3. Рівень 4. Обов’язкові чи факультативні розділи курсу 5. Викладацький склад 6. Тривалість періоду (1-й семестр, 2-й семестр і т. ін)
7. Методика викладання та методи навчання S. Оцінювання 9. Мова 10. Розподіл кредитів ECTS
IV-СЛОВНИК
V - ПРИКЛАДИ ЯКІСНОЇ ПРАКТИКИ
ПОКАЖЧИК ЗМІСТУ
Рзділ 2. Інформаційний пакет спеціальності „бухгалтерський облік і аудит”
Індивідуальний розділ дисціпліни Факультет Обліку і аудиту був створений 18 вересня 2002 р. В теперішній час на факультеті навчаються студенти 2 спеціальностей: “Облік і аудит” та “Фінанси”.Кафедра Бухгалтерський облік і аудит створена і працює з 1990 р.
У теперішній час на кафедрі працюють 3 доцентів кандидатів наук, 2 ст. викладачі, 9 асистентів, 2 лаборанти.
Вороновська Олена Володимирівна, доцент, завідувач кафедри "Бухгалтерський облік і аудит" з дня існування кафедри.
ECTS - координатор від факультету - Яцух Олена Олексіївна.
Навчальний рік складається з двох семестрів (осіннього та весіннього). Кожен з яких триває 18 тижнів. Заняття для студентів денного відділення починається з 1 вересня.
Осінній семестр продовжується до кінця грудня - початку січня, після чого студенти складають зимову екзаменаційну сесію. Після закінчення сесії студенти на протязі двох тижнів знаходяться на канікулах.
Весінній семестр починається на початку лютого, по закінченню семестру студенти складають сесії, проходять виробничу практику, після чого знаходяться на канікулах.
Тривалість періоду навчання 10 семестрів.
Мовні вимоги:
Всі навчальні дисципліни по спеціальності “Бухгалтерський облік і аудит” проводяться на українській мові. Для іноземних студентів вивчення української мови обов’язково.
Освітній рівень передбачає задоволення потреб особистості у здобутті загальної середньої та вищої освіти шляхом навчання у різних типах закладів освіти. Освітньо-кваліфікаційний рівень передбачає здобуття певного рівня освіти і кваліфікації.
Із реалізації ступневості вищої освіти диференціюється прийом до вищих закладів освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями:
На базі освітніх рівнів На базі освітньо-кваліфікаційних рівнів Освітньо-професійна програма підготовки - це перелік нормативних навчальних дисциплін із зазначенням загального обсягу часу, відведеного для їх вивчення та формування підсумкового контролю з кожної навчальної дисципліни.
На кафедрі “Облік і аудит” освітньо-кваліфікаційний рівень, по закінченні курсу присвоюється "Бакалавр", "Спеціаліст", "Магістр".
Основні розділи курсу:
Нормативні навчальні дисципліни визначаються державним стандартом освіти (Освітньо-професійною програмою підготовки). Дотримання їх назву є обов’язковим для вищих закладів освіти, а обсяг не може бути меншим від обсягу, встановленому державним стандартом освіти.
Нормативні навчальні дисципліни:
| Облік в екологічній діяльності | Вороновська О.В. | доцент |
| Управлінський облік | Без верхня Ю.В. | доцент |
| Аудит | Сахно Л.А. | доцент |
| Облік в переробних підприємствах | Трачова О.П. | доцент |
| Організація обліку | Левченко О.П. | Ст. викладач |
| Галузевий облік | Харчик О.П. | Ст. викладач |
| Фінансовий облік | Голуб Н.О. | асистент |
| Облік у банках | Ковтун Л. Є. | асистент |
| Контроль і ревізія | Ілляшенко К.В. | асистент |
| Теорія аудиту | Михайлова М.М. | асистент |
| Облік зовнішньоекономічної діяльності | Пеньова О.В. | асистент |
| Історія бухгалтерського обліку | Терновський В.О. | асистент |
| Облік у ф/г | Сокіл О.Г. | асистент |
| Управлінський облік | Семенов О.О. | асистент |
| Теорія бухгалтерського обліку | Орел А.В. | асистент |
На кафедрі “Облік і аудит” використовуються різні методи навчання. Серед них Лекції
Практичні заняття Семінарські заняття
Курсові роботи
Реферати Виробнича практика Самостійне навчання
Методи контролю результатів навчання.
На кафедрі “Облік і аудит” для оцінки знань студентів використовуються наступні методи порубіжного контролю результатів навчання:
Екзамени Залік Захист КР чи реферату Для поточного контролю результатів навчання існує практика проведення контрольних, самостійних робіт, програмованого контролю, тестів і т.п.
По закінченню всього навчання студенти повинні:
Скласти порубіжний міждисциплінарний екзамен по спеціальності
Розробити та захистити дипломний проект чи роботу Система оцінювання.
На кафедрі “Облік і аудит”, як і на інших кафедрах академії використовується чотирьохбальна система оцінка результатів навчання:
“відмінно” - відмінні знання з незначними помилками “добре” - добрі знання зі значними помилками “задовільно” - знання мінімуму “незадовільно” - потрібна додаткова підготовка У випадку недиференційованої оцінки використовується альтернативна шкала (“Зараховано”/ “Не зараховано”)
Розподіл кредитів ECTS
Кредити ECTS потрібно розподіляти за принципом "від найбільшого до найменшого".
За відправну точку потрібно брати повну структуру програми і звичайну модель курсів, які студент повинен буде пройти у навчальному році, щоб завершити кваліфікацію в рамках офіційної тривалості навчання. Розподілення кредитів для індивідуальних блоків курсу на основі принципу "від найменшого до найбільшого" є дуже складним і може збільшити кількість кредитів до 60 на рік, роблячи, таким чином, перезарахування кредитів дуже важким.
Необхідно уникати використання дробових чисел у рейтингах кредитів (наприклад, 1,82 кредитів) або, принаймні, обмежувати до використання половинок кредитів. Хоча з математичної точки зору це, можливо, і правильно, така точність може створити проблеми, оскільки навряд чи більшість навчальних закладів вважатимуть за необхідне визначати кредити з такою точністю.
У модульних програмах, де всі розділи курсу є рівноважливими, або де діє система кредитів, що базується на навчальному навантаженні студента, все, чого вимагається, - це застосувати коефіцієнт конверсії. Наприклад, норвезька ступенева система є модульною і кредитною, що базується на 20 кредитах на навчальний рік. Щоб конвертувати норвезькі кредити у кредити ECTS, треба просто помножити числову величину норвезького кредиту на коефіцієнт 3, щоб одержати еквівалент оцінки кредиту ECTS.
Для інших систем кредитів, що базуються виключно на годинах аудиторної роботи, застосування коефіцієнта конверсії може ще бути доречним, за умови врахування усіх інших вищеназваних елементів навчального навантаження.
Концепція ECTS повинна забезпечувати гнучкість, і це стосується розподілення кредитів. До компетенції закладів належить демонстрація цілісного підходу до розподілення кредитів між схожими програмами навчання.
Кредити ECTS призначаються для розділів курсу, але присвоюються лише студентам, які успішно завершили курс, задовольняючи всі необхідні вимоги стосовно оцінювання. Іншими словами, студенти не одержують кредитів ECTS просто за відвідування занять чи проведення часу за кордоном - вони повинні задовольнити всі вимоги щодо оцінювання, визначені у закордонному закладі, щоб продемонструвати, що вони виконали заявлені навчальні завдання для даного розділу курсу. Процедура оцінювання може проводитися у різноманітних формах: письмові чи усні екзамени, курсова робота, поєднання цих двох чи інших засобів таких, як презентації на семінарах.
ПЛАН-ГРАФІК
учбового процесу ф-ту О і А
ВИСНОВКИ
Завдяки досягненням останніх декількох років освітні процеси, що відбуваються в Європі, набули більш конкретного характеру, що відповідає сучасним реаліям розвитку країн Європейської спілки та її громадян. Отже, зростає розуміння все більшої частини політичного й академічного світу в потребі встановлення якісно тісних зв’язків у цілій Європі, яка розвивається, у формуванні й зміцненні її інтелектуального, культурного, соціального й науково-технологічного потенціалу.Запровадження кредитно-модульної системи як фактора стимулювання до ефективної роботи викладача і студента, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального спілкування в процесі навчання, є важливим чинником ефективного навчання. Відзначена зручність запровадження модульного навчання для вирішення проблем узгодження змісту освіти в ланцюжку середня освіта-вища школа-післядипломна освіта. Тобто полегшена реалізація ідеї створення умов для неперервного навчання протягом життя, що також цікавить Європейські країни.
Таким чином перехід до Болонського процесу навчання у вищих навчальних закладах країни дасть можливість студентам навчатись за європейськими стандартами, що обумовить їх визнання за кордоном.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Высшее образование в Европе. - 2000. - № 3. - Том XXV.2. Вища освіта України і Болонський процес. За ред.В.Г. Кременя, Тернопіль, 2004. - 384 с.
3. Долженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к размышлению // Вестник высшей школы: Alma mater-2000. -№6.
4. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. - К.: ІВЦ "Видавництво "Політехніка", 2003. - 200 с.
5. Кремень В.Г. Болонський процес: зближення, а не уніфікація // Дзеркало тижня. № 48(473). - 13-19 грудня 2003.
6. Лукичев Г.А. Интеграция и эффективность - цели реформ в высшем образовании стран Европы // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации. - 2000. - № 26. - С.13-18.
7. Матеріали науково-практичного семінару "Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації". - Львів: Вид-во "Львівська політехніка", 21-23 листопада 2003. - 111 с.
8. Методичні рекомендації щодо впровадження в аграрних ВНЗ України 3-4 рівнів акредитації окремих нормативних і навчально-методичних матеріалів з кредитно-модульної системи організації навчального процесу. За ред.С.М. Кравченка.К.: 2005. - 56 с.
9. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: матеріали до І лекції. За ред. М.Ф. Степаненка та ін.К.: 2004. - 24 с.
10. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003-2003 р. р. За ред.В.Г. Кременя, Тернопіль, 2004. - 147 с)
11. Реформа высшего образования в Нидерландах // Голландский институт в Санкт-Петербурге: http: // www. holinst. spb. ru.
12. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. Болонський процес у фактах і документах. - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В. Гнатюка, 2003. - 52 с.
13. www. mon. gov. ua/
14. www.tspu.edu.ua/
15. www.osvita.org.ua/
16. www. bologna-berlin2003. de/pdf/bologna_declaration. pdf/
17. www. bologna-berlin2003. de/pdf/prager_kommunique. pdf/
