План
Вступ
1.                Фразеологія як розділ науки про мову
2.                Фразеологічне багатство української мови
3.                Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів
4.                Джерела української фразеології
5.                Практична частина
Висновки
Використана література

Вступ
Тема: Фразеологізми у російських творах Т.Г. Шевченка.
Мета роботи:
- розкрити суть фразеологічного вираження мовленнєвої діяльності у творах Т.Г. Шевченка;
- з’ясувати походження фразеологічних одиниць української мови та вживання їх у мовленні;
- розкрити семантичний аспект фразеологічного вираження мовленнєвої діяльності.
Завдання:
- опрацювати статті та книги відомих учених, науковців з даної теми;
- познайомитися з матеріалами фразеологічних словників про походження та вживання у мовленнєвій діяльності фразеологічних одиниць;
- дослідити походження фразеологічних одиниць;
- розкрити значення семантичного, морфологічного, структурного, жанрового аспектів фразеологічного вираження мовленнєвої діяльності у російській творчості Кобзаря;
- теоретичні питання підтверджувати прикладами.
Об’єкт дослідження: фразеологічні одиниці.
Предмет дослідження: вираження фразеологізмів у російських творах Т.Г. Шевченка.
Методи дослідження: метод порівняння, метод зіставлення.
Матеріалом дослідження є статті відомих учених, мовознавців; різні види фразеологічних словників; художня література.
Моя курсова складається із п'яти розділів:
Розділ І. Фразеологія як розділ науки про мову. У ньому розповідається про поняття фразеології та предмет її вивчення. Дається визначення фразеологізму, спільні та відмінні риси слова й фразеологізму.
Розділ ІІ. Фразеологічне багатство української мови. Основні групи фразеологізмів. У цьому розділі мова йде про семантичну, морфологічну, структурну та жанрову класифікації фразеологізмів. У свою чергу кожна класифікація розбивається на підпункти, які теж є розтлумаченими.
Розділ ІІІ. Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних одиниць. У цьому розділі говориться про здатність фразеологізмів набувати багатозначності, мати антоніми, синоніми. Цим вони схожі на слова.
Розділ IV. Джерела української фразеології. У цьому розділі розповідається про походження українських фразеологізмів, сфери з яких вони до нас потрапили.
Розділ V. Практична частина. У цьому розділі перераховані пункти знайшли практичне підтвердження.
Фразеологізми – іскрометні скарби мовної образності – передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит.
Вивчення фразеологізмів поширює знання про безмежний світ людини, виховує повагу до народу-фразотворця, поповнює мовний запас своєрідними крилатими словами, допомагає краще зрозуміти складні явища.
Знання цих чудових перлин народної мудрості, розуміння їх під час читання художніх творів, публіцистики, преси, при перегляді кінофільмів і спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним показником емоційного освоєння рідного слова. Добірна, фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує сентенціями, які містяться в ідіомах, прислів’ях, приказках, примовках, відкриває глибини й самої мови
Фразеологія останніми десятиріччями привертає до себе дедалі більшу увагу дослідників-мовознавців, а також істориків і літераторів. І це цілком зрозуміло. Вона, як мова взагалі, є надійною схованкою здобутків культури, звичаїв, прагнень і сподівань народу, одним із найважливіших джерел для дослідження його минулого й теперішнього життя.
Фразеологія завдяки своєму значенню й експресивно-емоційним властивостям дає естетичну оцінку дійсності, збагачує духовно людину нашого часу.

1.                Фразеологія як розділ науки про мову
Фразеологією (гр.phrases- зворот, вислів і logos- поняття,вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти.
Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.
Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї , ідеали , мрії й сподівання. Вона привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів.
Стійке сполучення , що являє собою змістову цілісність і відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом. Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; як рак свисне; з вогню та в полум’я.
Фразеологізмизи з одного боку, мають ознаки спільні зі словами, словосполученнями і реченнями, а з іншого - відрізняються від них.
Як і слова, фразеологізми:
1) не творяться щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням,
2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури,
3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки з словами,
4) виконують ту ж функцію, що й слова. Наприклад: накивати п’ятами- втекти ; пасти задніх - відставати.
На відміну від слів фразеологізми:
1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми,
2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою. Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.
Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.
2.                Фразеологічне багатство української мови. Основні групи фразеологізмів
Фразеологізми: семантичний аспект
Широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація, фразеологізмів, опрацьована В.В.Виноградовим. Являючи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів.
Зважаючи на це, В.В.Виноградов розрізняє три групи фразеологічних одиниць - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення — семантичне неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів [4; 396]. Наприклад: бити баглаї - ледарювати; пекти раків — червоніти; дати кучми — побити; собаку з'їсти - набути досвіду; на руку ковінька — вигідно і под.
Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у зв'язках омонімічності.
За визначенням В.В.Виноградова, фразеологічні зрощення являють собою "своєрідні складні синтаксичні слова" [4;397]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм становлення фразеологічних зрощень і з'ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення.
Фразеологічні єдності - теж семантичне неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне їх значення умотивоване значенням компонентів [4; 401]. Наприклад: не нюхати пороху — не бути ще в боях; прикусити язика — замовкнути; кров з молоком - здоровий та ін.
Вмотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, - причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно (тримати камінь за пазухою; виносити сміття з хати; вивести на чисту воду; накрити мокрим рядном).
Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі (нуль уваги; діло табак), внаслідок наявності експресивних відтінків значення (плакали наші гроші).До цього розряду В.В.Виноградов залучає фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислів’я та приказки [4; 404].
Фразеологічні сполучення - тип фраз, створюваних реалізацією зв'язних значень слів [4; 405]. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями. Вони аналітичні, наприклад: зачепити почуття; зачепити гордість; зачепити інтереси.
Слова з фразеологічне зв'язним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере).
Класифікаційна схема В. В. Виноградова — важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.
Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, М. М. Шанський виділив четвертий клас— фразеологічні вирази, до яких належать "такі стійкі в-своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантичне подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням"[13; 78].
Наприклад: серйозно й надовго; Вовків боятися — в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить.
Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці.
Морфологічна класифікація
За характером значення і виконуваними синтаксичними функціями в реченні, фразеологічні одиниці можуть співвідношуватися з різними частинами мови. Граматичні розряди ФО часто збігаються із приналежністю їх стрижневих компонентів до певної частини мови: кирпу гнути (задаватися); негусто (мало). Однак встановити стрижневий компонент можна не завжди. Фразеологізми поділяються на кілька лексико-граматичних розрядів:
-                     дієслівні: на головах ходити;
-                     іменникові: під вусом;
-                     прислівникові: служити вірою і правдою;
-                     прикметникові: хоч з лиця воду пий;
-                     займенникові;
-                     вигукові.
Структурна класифікація
За цією класифікацією фразеологізми поділяються на:
- ФО свіввідносні за будовою з словосполученням: душа в душу, вітер у голові;
- фразеологізми-речення: очі на лоба вилізли, ведмідь на вухо наступив;
- мінімальні фразеологізми: за спасибі, хоч плач, як на духу.
Жанрова класифікація
З давніх-давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти– чудові перлини народної мудрості.
Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури (на городі бузина , а в Києві дядько ; трошки гречки трошки проса , трошки взута , трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза),доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), запрошення (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки ( скільки літ ,скільки зим) і т. ін.
Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.
Прислів'я – народне висловлювання повчального характеру, яке формулює якусь закономірність або правило (не знавши броду, не лізь у воду).
Приказка – стійке народне висловлювання повчального змісту, але яке має пряме значення відповідно до конкретної життєвої ситуації (п’яте колесо до воза).
Примовки – усталені етикетні вислови (ласкаво просимо, в ногах правди немає).
Крилаті вислови –стійкі афористична вислови з фольклору, літератури, наукових джерел, вислови видатних людей ("З усіх втрат, втрата часу найбільша" (Г. Сковорода)).
3.                Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів
Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів’їв та приказок , які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень .
Наприклад: валити (звалювати , скидати , змішувати , горнути ) все до купи.
Зустрічається й зворотнє явище : скорочення фразеологізмів. Опущений компонент, правда, здебільшого живе асоціативно в свідомості й мовця і слухача. Наприклад: моя хата скраю (я нічого не знаю).
З розвитком мови відбуваються також зміни в значенні окремих фразеологічних зворотів. Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так з’являються багатозначні фразеологічні звороти . Наприклад , усталений зворот брати (близько) до серця означає: 1) переживати через щось і 2) надавати чомусь великого значення.
Серед фразеологічних одиниць української мови є й омоніми – однакові з лексичними і структурно – граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми дати чосу мають значення: 1) бити і 2) тікати ; пускати півня; 1) підпалювати і 2) зриватись на високої ноті ; закривати очі ;1) помирати , 2) бути присутнім при чіїсь смерті і 3) навмисно не помічати чогось .
Також зустрічається синонімія серед ФО. Наприклад: підбивати клинці, смалити халяви, тобтати стежку (залицятися).
Фразеологічні антоніми – це усталені звороти, які , характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку, дають їм протилежну оцінку .
Наприклад: як ракета – як черепаха; розпускати язика – тримати язик за зубами; ударити лихом об землю - повісити носа.
4.                Джерела української фразеології
Переважна більшість фразеологізмів , як і слів , за походженням є корінними українськими. До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу. Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження – старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської , італьянської та ін.
Основним, невичерпним джерелом української фразеології є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо-професійного походження. Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі.
5.                Практична частина
Основу Шевченкової мовної творчості разом із лексикою становить також і народна фразеологія, яка в поета часто зливається з його власними афоризмами й стає засобом розкриття як художнього, так і соціально-політичного кредо поета, перетворюється у невід'ємний художній компонент вираження його революційних ідей. Передусім, мене цікавлять твори Кобзаря російською мовою, бо цього вимагає тема моєї роботи. Усі фразеологізми, використані Шевченком у своїх творах я поділила на групи, згідно з існуючими класифікаціями.
Згідно з семантичною класифікацією фразеологізми поділяють на зрощення, єдності, вирази.

Да не дерзает искуситель
В сердечную храмину войти,
И по терновому пути
Да волит ангел-хранитель
На лоно рая привести [19;140].
Хладный ум – о "темных", необразованных людях:
Внуши, навей на хладный ум
Хоть мало светлых, чистых дум;
Хоть на единое мгновенье
Темницу сердца озари
И мрак строптивых помышлений
И разгони, и усмири [19;159].
Хоть кол на голове теши – упрямый человек: "Хоть кол на голове теши, а она своё, проговорил Никифор Фёдорович. – и скажи, откуда ты такой натуры набрался?" [21;26].
Царский бич - жестокий человек:
Бессмысленный сатрап был царский бич для края,
Грубил, вредил где мог;
Стал конюх цензором, шут царский – адмиралом,
Клейнмихель графом стал [22;131].
Прислівникові фразеологізми:
Бог знает – неизвестно: "Она теперь в открытом море бросила якорь, а когда поднимет, бог знает" [22;55].
Волосы становятся дыбом – кому-то страшно, боязно; великолепно, захватывающе: "Савватий рассказал ему, что он случайно встретил в Киеве, по правде сказать, на Крестах, нищего старика-скрипача "так играющего, что у меня волосы дыбом становились" [21;75].
Гора с плеч свалилась – полегчало: "В двадцать первый раз я решился позвонить, и Лукьян, выглянувши в окно, сказал: "Их нет дома. И у меня как гора с плеч свалилась" [21;163].
Денег куры не клюют – много денег: "Хорошо удовольствие! Зря сорить деньгами. Видно, у вас их и куры не клюют? – И, улыбнувшись самодовольно, он продолжал: - Например, по скольку вы берете за портрет" [21;156].
Догнать в два прыжка - быстро догнать: "Степан Мартынович выбежал из школы с непокровенною головою, только в белом полоном халате, и в два прыжка нагнал ее у входа в сад и пасеку…" [21;81].
Захватить врасплох – внезапно: "Температура воздуха изменяется, холодеет. Как бы она меня не захватила врасплох" [22;115].
Как на ладони – совершенно ясно: "Эти рассуждения ведет только к тому, что отдаляют от читателя предмет, который я намерен ему представить как на ладони" [21;135].
Как по щучьему велению – сразу: "…тогда, как по щучьему велению, все явится перед тобою, начиная с каймака и джурмицы и оканчивая свальным грехом" [22;69].
Как с гуся вода – совершенно безразлично: "…возвратясь из Ханги-Бабы, выдержал порядочный пароксизм лихорадки, боялся, чтобы не продлилась, но теперь, слава богу, ничего. Как с гуся вода" [22;328].
На скорую руку – поспешно: "Что мне еще написать тебе на скорую руку? Кажется, ничего больше, как только поцелуй щиро Михаила и Карла, когда приедет" [22;322].
Слово за слово - постепенно: "Сегодня в 7 часов утра случайно собрались мы в капитанской каюте и слово за слово из обыденного разговора перешли к современной литературе и поэзии" [22;112].
Слушать с участием – внимательно: "Я знаю, ты будешь слушать с участием мою сердечную исповедь и тебе буде горько ее вчуже слушать" [20;92].
Займенникові фразеологізми:
Брат наш – мы, я и все нам подобные: "Так как путешествие мне предстояло, может быть и теперь еще предстоит по серебряным острогам Урала, где благочестивые уральцы, а особенно уралки, нашему брату нераскольнику воды напиться не дадут, то я заготовил для трудного пути сей необходимый копченный продукт" [22;62].
И стар и млад - все: "Как жертва всесожжения, вспыхнула святая Белокаменная, и из конца в конец по всему царству раздался клич, чтобы выходил и стар и млад заливать вражеской кровью великий пожар московский" [21;7].
Вигукові фразеологізми:
Чур меня! – говорят так, когда хотят отвести беду: ""Чур меня! Чур меня! Чур меня! Пойдем скорее. Ах, постой! Я потеряла башмаки. А башмаки ведь дорогие, да ноги жгли мне" [19;148].
З точки зору структурної класифікації фразеологізми поділяються на речення, словосполучення, мінімальні фразеологізми. Розпочнемо з фразеологізмів-речень.
Застонать, как в кольцах удава – испытывать боль: "Я страдал, открывался людям, как братьям, и молил униженно, хотя одной холодной слезы за море слез кровавых – и никто не капнул ни одной целебной росинки в запекшиеся уста. Я застонал, как в кольцах удава" [22;242].
Земли под собой не слышать – терять уверенность в себе; пытаться угодить кому-либо: "Мадам Юргес земли под собой не слышала; так забегала, засуетилась, что чуть-чуть было новый парик не сдернула вместе с чепцом, …" [21; 158].
Как по щучьему велению – сразу: "… тогда, как по щучьему велению, все явится перед тобой, начиная с каймака и джурмицы и оканчивая свальным грехом" [22;69].
Кисти в руки не брать – не рисовать: "Ты знаешь, я прежде и счастливое моё время не ворочал, можно сказать, капиталами, а теперь, когда я уже шестой год и кисти в руки не беру, то можешь себе представить, что значат для меня твои 20 руб!" [22;283].
Коснуться железными когтями – причинить боль, оскорбить: "благодарю моего всемогущего создателя, что он не допустил ужасному опыту коснуться своими железными когтями моих убеждений" [22;25].
Лоб разбить о стену – отстаивать свою правоту: "И я себе скорее лоб разобью о стену, чем позволю оскорбить какую бы то ни было женщину, тем более её. Е, прекрасную и пренепорочную отроковицу" [21;221].
Манна с неба упала – что-то крайне важное, нужное, долгожданное: "И вдруг как манна с неба упала. Ему выдавали, как арестанту, понемногу. Но и за этими немногими стали втихомолку наведываться товарищи…" [21;92].
Мертвый трупы между людьми – непонимание чего-либо: "Без разумного понимания красоты человек не увидит всемогущего бога в мелком листочке малейшего растения. Ботанике и зоологии необходим восторг, а иначе ботаника и зоология будет мертвый трупы между людьми. А восторг этот приобретается только глубоким пониманием красоты, бесконечности, симметрии и гармонии в природе" [22;361].
Мир праху твоему – говоря об умершем: "Мир праху твоему, мой благородный друже!" [22;77].
Молодость терять в неволе – стареть в неволе, в наймах:
И пташкам воля в чистом поле,
И пташкам весело летать,
И мне так весело в неволе
Девичью молодость терять [19;149].
На безделье и это рукоделье – о любом занятии: "я не вижу большой надобности в этой пунктуальной аккуратности. А так – от нечего делать. На безделье и это рукоделье" [22;15].
На смех покинут веком – про не сложившуюся жизнь:
Пустота
Растлила сердце человека,
И я на смех покинут веком –
Я одинокий сирота!" [19;131].
Накормить до отвала, напоить до положения риз – о сытом человеке: "он учредил заставу, чтобы не пропускать никого, ни идущего, ниже в Берлине едущего, не накормив его до отвала и не напоив до положения риз" [22;77].
Не откладывать в длинный мешок – сразу, сейчас: "Не откладывая в длинный мешок, сегодня же я написал и директору Харьковского театра, и моему великому другу" [22;179].
Ногтя на мизинце не стоить – не быть достойным кого-либо: "Да ты хочешь сказать, - прервал его поет, - что моё стихотворение выше божественной Тальони. Мизинца! Ногтя на ее мизинце не стоит, богом тебе божусь" [21;146].
Один, как отколотая щепка – об одиноком человеке: "Живут себе дома припеваючи; только я один, как отколотая щепка, ношусь без пути-дороги по волнам житейского моря!" [22;283].
Одного шагу не ступить – остаться на месте: "Старая ворчунья мамаша одного шагу не ступила из комнаты, и я должен был ретироваться с одними поручениями" [22;188].
От поэзии перехожу прямо в прозу – от общего к сути: "От поэзии перехожу прямо в прозу. Что делать! Такова жизнь наша. Вот в чем дело:…" [22;310].
Пойти восвояси с миром – уйти: "Гости простились и пошли восвояси с миром, дивясь бывшему" [21;61].
Поселиться в тёмной хате – умереть и быть похороненным:
Козака не стало.
Куды скрылся, дивились.
И никто не знает.
Поселился в тёмной хатке
За Дунаем [19;142].
Придет пора [твоей] весны – о молодости:
Не плач, дитя моё, усни!
Ты рано плакать начинаешь;
Придет пора твоей весны,
И тайну слёз моих узнаешь [19;133].
Хоть кол на голове теши – об упрямом человеке: "Хоть кол на голове теши, а она своё, - проговорил Никифор Фёдорович. – И скажи, откуда ты такой натуры набралась?" [21;26].
Фразеологізми-словосполучення:
И стар и млад – все: "Как жертва всесожжения, вспыхнула святая Белокаменная, и из конца в конец по всему царству раздался клич, чтобы выходил и стар и млад заливать вражеской кровью великий пожар московский" [21;7].
Кануть в вечность – исчезнуть; пройти: "Лето так у меня быстро промелькнуло, быстрее, чем у праздного денди одна минута. Я после выставки едва только заметил, что оно уже кануло в вечность" [21;201].
Косу накрыть – выйти замуж:
Пред людьми гордилась я
Соей красою.
Свою волю
Девичью волю, берегла.
Как тяжко люди отплатили!
Недолго косу я плела –
Ее накрыли. [19;136].
Лапти плести – бессвязно говорить: "Но Климовский в роли Чупруна и по выговору, и по мимике – вандал. Лапти плел, варвар, и только мешал моей милой Тетяси" [22;180].
Любимец сердца – любимый человек:
Оксана долго дожидала
Любимца сердца своего
И не дождалась его. [19;142].
Львы сцены – об известных актёрах: "У Горлицына встретил я львов здешней сцены – актеров Климовского и Владимирова" [22;162].
Молодость укрыть – прятать, беречь молодою девушку: "Ах, Оксано! Куда уйдем мы от людей? Где твою молодость укрою?" [19;139].
Натянуть нос – наказать: "Комендант, узнавши о распоряжении предупредительного капитана Косарева, натянул ему нос и даже пригрозил ему гауптвахтой…" [22;52].
Неожиданный щелчок – о неудаче: "Вскоре пришёл в себя от этого неожиданного щелчка и, как человек, испытанный подобными щелчками, сказал сам себе – все к лучшему" [22;386].
Одеть златом – одеть в богатую одежду:
Не должно в прахе пресмыкаться
И подаянием питаться
Прекрасной юной сироте;
И мы ее оденем златом
Внесем в высокие палаты
И поклонимся красоте [19;139].
Отлегло от сердца – стало легче: "Но заметивши, что студенты читают печатную книгу, у него от сердца отлегло" [21;67].
Показаться в люди – выйти в свет: "Я почти не одет, а, следовательно, не могу показаться в люди и начать работу за деньги" [22;382].
Прийти в себя: "Я так испугался этого гнусного ефрейтора, что от страха проснулся и долго и не мог прийти в себя от этого возмутительного сновидения" [22;113].
Розташовувать торбу – вынимать содержимое торбы6 "Прошло еще полчаса, и Андрей начал розташовувать торбу с провиантом и, выимая баранину, проговорил: "Понапрасну тилько добро знивечили…" [22;87].
Сердечная храмина – душа:
Да не дерзает искуситель
В сердечную храмину войти,
И по терновому пути
Да волит ангел-хранитель
На лоно рая привести [19;140].
Слово за слово – постепенно: "Сегодня в 7 часов утра случайно собрались мы в капитанской каюте и слово за слово из обыденного разговора перешли к современной литературе и поэзии" [22;112].
Тепленькое место – хорошая должность: "За обедом и после обеда Фиялковский забавно подтрунивал над Кулихом, его чином и в особенности над его тепленькими местом" [22;80].
Умереть животным – потерять человечность:
Иль удалялись в глушь прадедовских имений
В бездействии жиреть,
Мечтать о пироге, беседовать о сне,
Животным умереть [22;132].
Хладный ум – о необразованных людях:
Внуши, навей на хладный ум
Хоть мало светлых, чистых дум;
Хоть на единое мгновенье
Темницу сердца озари
И мрак строптивых помышлений
И разгони, и усмири [19;159].
Царь царей – про Бога:
Ты [душа], непорочная, взирала,
Скорбя, на суетных людей.
Но ангела не доставало
У вечного царя царей [19;159].
Мінімальні словосполучення:
Жаловать кого-либо – хорошо к кому-то относится: "Тальони уже приехала в Петербург и вскоре начнет свои волшебные полеты. Од, однако ж, что-то ее не жалует" [21;172].
Как на грех – при выражении отчаяния: "Да еще, как на грех, выставка случилась в Академии художеств, которой я так давно не видел и которая для меня теперь самое светлое, самое высокое наслаждение" [22;424].
Как на ладони – очевидно: "Эти рассуждения ведет только к тому, что отдаляют от читателя предмет, который я намерен ему представить как на ладони" [21;135].
На авось – на удачу: "Пошел к меднику, взял доску и на авось зашел к землячке Марье Степановне, застал дома" [22;231].
На досуге – свободное время: "Записать разве черновое на память и исподволь на досуге поправить во избежание поговорки: поспешишь – людей насмешишь" [22;82].
Одичать – отвыкнуть от определенных условий: "Уже прошел месяц, как я получила от сана Ивана ваше дорогое для меня письмо, и я просто одичал меж киргизами, и только поэтому случаю простите меня, что я сегодня только отвечаю вам" [22;428].
Пред очи – перед глазами; на показ: "И все это до сих пор ни кем не представлено пред очи образованного мира, тогда как Малороссия давно имела своих и композиторов, и живописцев, и поэтов" [22;248].
Чур меня! – отвести беду: "Чур меня! Чур меня! Чур меня! Пойдем скорее. Ах, постой! Я потеряла башмаки. А башмаки ведь дорогие, да ноги жгли мне" [19;148].
Розглянемо фразеологізми з точки зору жанрової класифікації. Усна народна творчість здавна була тим джерелом, з якого черпали всі письменники того чи іншого періоду. Т. Г. Шевченко не став винятком. Він також широко користується прислів’ями, приказками, крилатими висловами.
Ось наприклад, візьмемо такий крилаті вислови в ком нет любви к стране родной, те серцем нищие калеки:
В ком нет любви к стране родной,
Те серцем нищие калеки,
Ничтожные в своих делах
И суетные в ничтожной славе.
И чем несчастней, тем милей
Всегда нам родина бывает,
Тем краше вид её полей [20;13].
В ком веры нет – невежды нет! Надежда – бог, а вера – свет:
И вздох глубокий,
Недетский вздох он испустил;
Как будто в сердце одиноком
Надежду он похоронил.
В ком веры нет – надежды нет!
Надежда – бог, а вера – свет [19;161].
Как агнец на заклании (змиритися з чимось): "Ну что, если, боже чего сохрани, опять туда? Погиб я, - подумал он и следовал за басом, как агнец на заклание" [21;46].
Нашему брату нераскольнику воды напиться не дадут (про в’язнів): "Так как путешествие мне предстояло, может быть, и теперь еще предстоит по серебряным берегам Урала, где благочестивые уральцы, а особенно уралки, нашему брату нераскольнику воды напиться не дадут, то я и заготовил для трудного пути сей необходимый копченый продукт" [22;62]
Погода к осени дождливей, а люди к старости болтливей: "Я надоел вам своїй болтовнею, но как быть?погода к осени дождливей, а люди к старости болтливей. А я уже седой и лысый становлюсь" [22;342].
Почта, как и время, не останавливаются ни для нашей грусти, ни для нашей радости: "Хотелось бы долго, вечно беседовать с вами, единая сестро моя! Но что делать? Почта, как и время, не останавливаются ни для нашей грусти, ни для нашей радости. Адрес мой прежний: К.И. Герну. Т. Шевченко" [22;278].
Візьмемо тепер приказки, які використав Шевченко. Наприклад, всё от бога: "Семь тяжелых лет в этом безвыходном заточении мне не казались так длинными и страшными, как эти последние ваши испытания. Но всё от бога" [22;64].
Горбатого могила исправит (людина з таким рисами характеру, які неможна виправити): "Потому, не во гнев вам будет сказано, что горбатого только могила исправит. Вы, что с вами не делай, как родились немцем, так и в могилу сойдёте тем же немцем" [21;30].
Дружба врозь, и черти в воду (про сварку): "Вот она, где нравственная нищета, а я боялся материальной. Кто нарушил данное слово, для того клятва не существует" [22;195].
Лучше позже, чем никогда (про час): "Оно [письмо] из Екатеринодара прогулялось через Новопетровское укрепление и Оренбург и только сегодня достигло своей цели. А все-таки лучше позже, чем никогда" [22;191].
Мастер своего дела (про людину, яка добре виконує свою роботу): "Двоюродный брат мой Варфоломей Григорьевич Шевченко, почти управляющий корсунским имением князя Лопухина, чоловік розумний, щирий і, как говорят, мастер своего дела" [22;476].
На свете делается всё к лучшему: "Значит – справедливо сказал один древний воин, что на свете делается всё к лучшему. Теперь я и спокойнее, и счастливее, следовательно. И написать вам могу благообразнее и порядочнее" [22;339].
Понравилась, сатана, лучше ясна сокола: "У меня при одном воспоминании об этой пустыне сердце холодеет, а он, кажется, готов навсегда там поселиться. Понравилась, сатана, лучше ясна сокола" [22;200].
Широко використовував Шевченко і прислів’я, які, як відомо, зберігають в собі всю народну мудрість. Я взяла кілька з них. Вода на камень падает и камень пробивает (про терплячість, працею можна багато досягти): "О, да не возмутится сердце ваше, мне снится иногда бедный ученик Матроса и первый учитель покойного Витали. Малодушное, недостойное пророчество! Но вода на камень падает и камень пробивает" [21;23].
Дареному коню в зубы не смотрят (про подарунок): "…и я теперь щеголяю почти в новых сапогах, вдобавок на высоких каблуках, что мне не совсем нравится, но дареному коню в зубы не смотрят" [22;118].
Дай боже нашему теляти вовка зъисты (перебільшувати свої сили): "И, по словам самого художника, в газете сказано – скромного, произвела [картина] фурор, какого он не ожидал. Дай боже нашему теляти вовка зъисты" [22;85].
За двумя зайцами погонишься – ни одного не поймаешь (робити одночасно кілька справ): "Я хотел по примеру Юлия Цезаря и работать, т.е. рисовать, и диктовать, но мне ни то, ни другое не удалось. За двумя зайцами погонишься – ни одного не поймаешь" [22;142].
Как не переполнена чаша счастья, а всегда найдется место для капли яду: "Как не переполнена чаша счастья, а всегда найдется место для капли яду. Для полного счастья Сокире чего бы недоставало? А ему недоставало самого высшего блаженства в жизни – детей" [21;24].
Каков из колыбельки, таков в могилку (якою людина народилася, такою и помре): "А потому-то я, подумавши хорошенько, и решился описать и хутор, и его мирных обитателей, для того токмо, чтобы… могло ясно видеть, чем и кем было окружено детство и отрочество моих будущих героев. Пословица гласит: "Каков из колыбельки, таков в могилку" [21;11].
Когда нечего сказать доброго, то лучше молчать: "Я начинал было уже на тебя сердиться за твоё долгое молчание, забывши мудрое правило: "Когда нечего сказать доброго, то лучше молчать" [22;326].
Лучше хоть что-нибудь, нежели ничего: "Лучше хоть что-нибудь, нежели ничего. Другой день нет спектаклей, бедных нижегородских спектаклей" [22;185].
Люди врут, что волки злятся (людині притаманне говорити неправду):
Ведь люди, знаешь, нас боятся;
Пойдем мы в лес волков ласкать;
Ведь люди врут, что волки злятся,
Волки нас любят – право, так! [19; 147].
Много обещать – значить ничего не сделать: "Много обещать – значить ничего не сделать. Он просил меня писать ему и прислать куски материи. Но я этого не делаю" [22;351].
На безрыбье и рак рыба, на безлюдье и Фома человек (краще мати щось, ніж нічого): "На безрыбье и рак рыба, на безлюдье и Фома человек,- говорит пословица. Вследствие этой мудрой пословицы, с завтрашнего дня я ночую в чулане за 20 коп. серебра в сутки" [22;99].
Наделала синица шуму, а моря не зажгла (марна справа): "В Академии выставлена теперь картина Иванова, о которой было много и писано, и говорено, и наделала синица шуму, а моря не зажгла. Вялое, сухое произведение" [22;428].
Не вовремя гость – хуже татарина (про людину, яку не чекали): "Я вспомнил пословицу: не вовремя гость – хуже татарина – и взялся за фуражку" [22;65].
Не плюй в колодязь, придется воду пить: "Да не плюнуть ли мне на эту сердечную затею? Не плюй в колодязь, придется воду пить" [22;184].
Не сули журавля в небе, а дай синицу в руки: "А теперь, когда уравновесилось воображение с здравым смыслом, когда в грядущее не сквозь радужную призму, а так просто смотришь, то против воли лезет в голову поговорка: "Не сули журавля в небе, а дай синицу в руки" [21;168].
Нет худа без добра: "В продолжение недели я здесь встретился и познакомился с такими людьми, с какими в продолжение многих лет не удалось бы встретиться. Итак, нет худа без добра" [22;205].
Поспешишь – людей насмешишь (зробити щось не подумавши): "Записать разве черновое на память и исподволь на досуге поправить во избежание поговорки: поспешишь – людей насмешишь, как я это сделал моим ответом на письмо графини" [22;82].
Тише едешь, дальше будешь (про швидкість): "Если бы я знал, что эта общипанная "Ласточка" не принесёт мне свободы, я сегодня же приступил бы к делу, вопреки поговорке: тише едешь, дальше будешь" [22;76].
У кого что болит, тот о том и говорит (говорити про те, що тебе більш за все хвилює у цей час): "У кого что болит, тот о том и говорит. Сегодня вечером,…, он мне в сотый раз повторил со всевозможными подробностями историю о коварном друге" [22;25].
Утро вечера мудренее (так говорять тоді, коли відкладають важливе рішення на потім, сподіваючись, що пізніше все проясниться): "И потому не следует давать слишком много воли своему неугомонному воображению. Но утро вечера мудренее. Посмотрим, что завтра будет" [22;15].
Чем дальше в лес, тем больше дров (чим далі, тим ще гірше): "Чем дальше в лес, тем больше дров. Возвращаясь из сарептского магазина, в котором все есть, …, ругнул я моих приятелей-немцев, разумеется, выйдя на улицу" [22;101].
Что было, то видели, а что будет, то увидим: "Что было, то видели, а что будет, то увидим,- сказал сухо Никифор Федорович и ушел к себе в пассику" [21;64].
Что с воза упало, то пропало: "… я рассказал ему, в чем дело, и получил за труды 25 рублей. Но, увы, при всем его старании результата никакого. Что с воза упало, то пропало" [22;162].

Висновки
Опрацьований і досліджуваний матеріал дозволяє зробити висновки:
1.Фразеологічні засоби мови є тим благодатним матеріалом, який не втрачає своєї актуальності. Пояснюється це передусім, високим ступенем концентрації у фразеологічних одиницях народного світогляду, ментальності народу. Вони, як ні одна з одиниць національної мови, проникають у глибини народної психіки і, завдяки цьому, є виразниками культурологічної системи конкретного народу.
2.Функції фразеологічних одиниць у художньому тексті зумовлюються двома основними факторами:
–    лінгвістичними властивостями самої одиниці ;
–    запрограмованою письменником ситуацією.
3.Опрацювавши російські твори Т.Г. Шевченка, я виявила, що основний фонд фразеологізмів, досліджуваних у творах, становлять загальномовні одиниці, які фіксуються як тлумачними, так і фразеологічними словниками української мови.
4.У процесі функціонування багато фразеологізмів різною мірою видозмінюються, що сприяє оновленню образності та підвищенню експресивності. Видозміна фразеологізмів – активно діючий художньо-естетичний засіб.
Отже, теми та мети роботи досягнуто, завдання, поставлені переді мною під час написання роботи, виконані:
-                     опрацьовано велику кількість статей та книг відомих учених, науковців з даної теми. Зокрема я користувалася підручниками з сучасної української мови Жовтобрюха М.А., Білодіда І.К, Грищенка А.П. Мною використовувалися статті Чабаненка В.А., Прадіда Ю.Ф., Редіна П.О.;
-                     опрацьовано фразеологічні словники К.С. Білоножка, Фразеологічний словник у 2-х томах;
-                     проаналізовано збірки творів Кобзаря, відібрано велику кількість фразеологізмів;
-                     досліджено походження фразеологічних одиниць;
-                     розкрито значення аспектів фразеологічного вираження мовленнєвої діяльності у творах Т.Г. Шевченка;
-                     визначено різні види класифікації фразеологічних одиниць;
-                     теоретичні питання підтверджено прикладами.

Список використаної літератури
1.                Давиденко Л.Б. Фразеологічна одиниця в структурі синтаксично вільного словосполучення // Мовознавство – 1992. - №3 – с. 40-44
2.                Бондар О.І. Сучасна українська мова. Навчальній посібник – К. : Академія наук – 2006 р.
3.                Гнатюк І.С. основні фактори розвитку та переосмислення фразеологічних значень // Семасіологія і словотвір – К. , с. 67-70
4.                Жовтобрюх М.А. Сучасна українська літературна мова / за заг. ред. Плющ – Вища школа – 1994 р.
5.                Коломієць М.П. еволюція понять "фразеологія" і "фразеологізм" у вітчизняному мовознавстві // Класична педагогіка і філологія в світі сучасних завдань шкільної і вузівської словесності. Ч.2 – Одеса, 1993. – с. 61-63
6.                Кренель В.І. роль внутрішньої форми в процесі утворення фразеологізмів // Мовознавство – 1989. - №3 – с. 43-50
7.                Мокієнко В.М. Історико - етимологічний аналіз фразеології та етимології лексики // Мовознавство – 1993. - №3 – с. 23-30
8.                Пилипчук В.І. До питань про функціонування фразеологічних одиниць // Мовознавство – 1980. - №5 – с. 66
9.                Прадід Ю.Ф. Загальномовні фразеологізми і газетний контекст // Українське мовознавство – К., 1991. - №18 – с. 121-127
10.           Редін П.О. Семантична характеристика фразеологізмів із значенням часу // Українське мовознавство – К., 1987. - №14 – с. 8
11.           Свердан Т. Народна фразеологія та свідомість українців // Дивослово – 1999. - №10 – с. 16-18
12.           Словник фразеологізмів української мови / Білоножко К.С. – К.: Наукова думка – 2003 р.
13.           Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За заг. ред. І.К. Білодіда – К.: Наукова думка – 1973 р.
14.           Сучасна українська мова фразеологія / За заг. ред.
А.П. Грищенка – К.: Вища школа – 1999 р.
15.           Ужиченко В.Д Внутрішня форма фразеологізму у зв'язку з внутрішньою формою слова // Мовознавство – 1993. -№3 – с.23-30
16.           Фразеологічний словник української мови у 2 т. – К.: Наукова думка – 1999 р.
17.           Чабаненко В.А. Стилістичне увиразнення фразеологізму // Українська мова і література в школі – 1981. – №9 – с. 60-62
18.           Чередниченко О. І. Фразеологія мови як джерело фонових знань // Мовознавство – 1984. - №5 – с. 17
19.           Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 12 т. – К.: Наукова думка, 1989. – т.1. -568 с.
20.           Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 12 т. – К.: Наукова думка, 1990. – Т.3. -400 с.
21.           Шевченко Т.Г. Твори в 5 томах. – К.: Дніпро, 1978. – Т.4. –
416 с.
22.           Шевченко Т.Г. Твори в 5 томах. – К.: Дніпро, 1979. – Т.5. –
568 с.
23.           Ющук І.П. Українська мова – К.: Либідь, 2004. – 640 с., с. 228-257.