Курсовая на тему Використання стандартних програм Windows
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2013-10-18Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Міністерство освіти і науки України
Запорізький професійний правобережний ліцей
КУРСОВА РОБОТА
ВИКОРИСТАННЯ СТАНДАРТНИХ ПРОГРАМ WINDOWS
Розробила
ст. гр.73 Безкровна Т. О.
Керівник,
викладач Панченко А. В.
2005
РЕФЕРАТ
Курсова робота: 29 сторінок ,1 джерело.
У роботі описується пакет стандартних програм операційної системи Windows. Висвітлені переваги та основні можливості програм пакету.
Запорізький професійний правобережний ліцей
| |
КУРСОВА РОБОТА
ВИКОРИСТАННЯ СТАНДАРТНИХ ПРОГРАМ WINDOWS
Розробила
ст. гр.73 Безкровна Т. О.
Керівник,
викладач Панченко А. В.
2005
РЕФЕРАТ
Курсова робота: 29 сторінок ,1 джерело.
У роботі описується пакет стандартних програм операційної системи Windows. Висвітлені переваги та основні можливості програм пакету.
ЗМІСТ
Вступ.......………………………………………………………………………......…....4
1 Програма Провідник...………………………….......................................................52 Графічний редактор Paint...……............…………………………….......................7
3 Калькулятор Windows ...………......……..…………….…………………….........13
4 Розваги4.1 Лазерний програвач...…………………….………………………......…….......16
4.2 Універсальний програвач...……………..…......………………………………18
5 Службові
5.1 Програма ScanDisk...…………………………………………….……….........20
5.2 Дефрагментація диска...…………………………………………….….….......23
6 Програма WordPad...……………….……………………………………..………25
7 Блокнот...………………………………………………….……………………......26
Висновки...…………………………………………………………………………......27
Перелік посилань ………….……………………………………………….......... ... . 28 |
ВСТУП
Windows - найпоширеніша операційна система у світі для настільних персональних комп'ютерів. Сімейство операційних систем Microsoft Windows містить у собі серверні Windows (Windows NT, Windows Millenium, Windows 2003), настільні (Windows 9х, 2000, ХР), а також для кишенькових комп'ютерів і смартфонів (Windows CE).
Сумісність даних операційних систем один з одним, високорозвинений графічний інтерфейс користувача, безліч усіляких прикладних програм, а також інші переваги дозволили операційній системі Windows стати самою масовою ОС у світі.
У базовий дистрибутив Windows входить пакет стандартних програм, які надають користувачеві мінімальні засоби по роботі з текстами, графікою, мультимедіа, а також дозволяють проводити обслуговування комп'ютера за допомогою службових програм.
З кожною новою версією Windows, удосконалюється й пакет стандартних програм.
1 ПРОГРАМА ПРОВІДНИК
Для більш зручного пересування по дереву об'єктів, перегляду й виконання операцій з ними в Windows є програма Провідник (англ. Explorer). Її можна запустити на виконання з головного меню, пункт Програми, або з контекстного меню кнопки Пуск, папки Мій комп'ютер або будь-яка інша папка.
Вікно програми Провідник має стандартну структуру й багато в чому подібно з вікном папки Мій комп'ютер або будь-який іншої. Однак, на відміну від цих вікон, воно розділено на дві частини — панелі. Ліва називаються Всі папки. У ній відображається дерево об'єктів системи. Об'єкти одного рівня об'єднані вертикальною лінією, а до об'єктів наступних рівнів ведуть горизонтальні лінії. Знак “+” біля значка об'єкта означає, що він має вкладені об'єкти наступного рівня. Клацання на знаку “+” відкриває наступний рівень. При цьому знак “+” міняється на знак “-”. Клацання на знаку “-” закриває вкладений рівень. Клацання на значку об'єкта на лівій панелі виводить його вміст на правій панелі. Якщо об'єкт - папка, її значок при цьому зображує відкриту папку. При клацанні на значку іншої папки вона “відкривається”, автоматично “закриваючи” попередню. Щоб відкрити папку, що перебуває на правій панелі, потрібно двічі на ній клацнути. При цьому її вміст буде виведено на правій панелі, а на лівої “відкриється” її значок.
Ширину панелей можна міняти, перетаскуючи границю між ними лівою кнопкою.
Подання інформації на правій панелі можна змінити так само, як і у вікні будь-якої папки, користуючись її контекстним меню, або пунктом Вид віконного меню, або кнопками на панелі інструментів.
У вікні програми Провідник можна виконувати всі описані раніше дії з об'єктами, використовуючи кожної з наведених способів. Наприклад, для копіювання групи об'єктів варто виділити їх на правій панелі, а потім підтаскати до значка цільової папки на лівій панелі правою або лівою кнопкою миші. Підпис цільової папки при цьому буде виділена, тому легко визначити, чи туди потраплять необхідні копії.
Меню вікна Провідник, крім уже описаних пунктів Файл, Виправлення, Вид і ?, містить пункт Сервіс, що надає можливості для пошуку файлів і папок, а також для переходу до необхідної папки за допомогою явної вказівки її ім'я.
Підпункт Знайти пункту Сервіс дозволяє здійснювати пошук файлів у звичайному діалоговому вікні пошуку або за допомогою програми Microsoft Outlook, що надає більше широкі можливості для пошуку.
При виборі підпункту Перейти на екран виводиться діалогове вікно з рядком для уведення ім'я об'єкта, уміст якого варто вивести на правій панелі. список, Що Розкривається, містить імена тих об'єктів, які користувач вибирав раніше. Якщо потрібно перейти до одному з них, зручніше вибрати його ім'я зі списку, чим набирати заново.
Для більш зручного пересування по дереву об'єктів, перегляду й виконання операцій з ними в Windows є програма Провідник (англ. Explorer). Її можна запустити на виконання з головного меню, пункт Програми, або з контекстного меню кнопки Пуск, папки Мій комп'ютер або будь-яка інша папка.
Вікно програми Провідник має стандартну структуру й багато в чому подібно з вікном папки Мій комп'ютер або будь-який іншої. Однак, на відміну від цих вікон, воно розділено на дві частини — панелі. Ліва називаються Всі папки. У ній відображається дерево об'єктів системи. Об'єкти одного рівня об'єднані вертикальною лінією, а до об'єктів наступних рівнів ведуть горизонтальні лінії. Знак “+” біля значка об'єкта означає, що він має вкладені об'єкти наступного рівня. Клацання на знаку “+” відкриває наступний рівень. При цьому знак “+” міняється на знак “-”. Клацання на знаку “-” закриває вкладений рівень. Клацання на значку об'єкта на лівій панелі виводить його вміст на правій панелі. Якщо об'єкт - папка, її значок при цьому зображує відкриту папку. При клацанні на значку іншої папки вона “відкривається”, автоматично “закриваючи” попередню. Щоб відкрити папку, що перебуває на правій панелі, потрібно двічі на ній клацнути. При цьому її вміст буде виведено на правій панелі, а на лівої “відкриється” її значок.
Ширину панелей можна міняти, перетаскуючи границю між ними лівою кнопкою.
Подання інформації на правій панелі можна змінити так само, як і у вікні будь-якої папки, користуючись її контекстним меню, або пунктом Вид віконного меню, або кнопками на панелі інструментів.
У вікні програми Провідник можна виконувати всі описані раніше дії з об'єктами, використовуючи кожної з наведених способів. Наприклад, для копіювання групи об'єктів варто виділити їх на правій панелі, а потім підтаскати до значка цільової папки на лівій панелі правою або лівою кнопкою миші. Підпис цільової папки при цьому буде виділена, тому легко визначити, чи туди потраплять необхідні копії.
Меню вікна Провідник, крім уже описаних пунктів Файл, Виправлення, Вид і ?, містить пункт Сервіс, що надає можливості для пошуку файлів і папок, а також для переходу до необхідної папки за допомогою явної вказівки її ім'я.
Підпункт Знайти пункту Сервіс дозволяє здійснювати пошук файлів у звичайному діалоговому вікні пошуку або за допомогою програми Microsoft Outlook, що надає більше широкі можливості для пошуку.
При виборі підпункту Перейти на екран виводиться діалогове вікно з рядком для уведення ім'я об'єкта, уміст якого варто вивести на правій панелі. список, Що Розкривається, містить імена тих об'єктів, які користувач вибирав раніше. Якщо потрібно перейти до одному з них, зручніше вибрати його ім'я зі списку, чим набирати заново.
2 ГРАФІЧНИЙ РЕДАКТОР PAINT
Незважаючи на величезне різноманіття доступних графічних редакторів, всі вони мають багато загальних рис. Загальними є елементи екранного інтерфейсу, прийоми використання графічних інструментів і методи завантаження й збереження даних. За єдність прийомів і методів роботи з різноманітними програмами відповідає операційна система. Завдяки цьому ми можемо освоїти роботу з яким-небудь одним найпростішим програмним продуктом і надалі використовувати отримані навички при вивченні конкретних програм. Поступово накопичуючи знання, що починає користувач стає майстром, а потім і експертом.
Для початківців операційна система Windows 98 має графічний редактор Paint, за допомогою якого можна вивчити основні прийоми роботи з комп'ютерною графікою. Разом з тим, редактор Paint має не тільки навчальне значення. Він виступає і як базовий графічний засіб системи Windows 98. У тих випадках, коли в системі або в її додатках варто виконати якусь операцію із графічним об'єктом (наприклад, перегляд або редагування), відбувається автоматичний виклик даного редактора.
Графічний редактор Paint призначений для роботи з растровими зображеннями — зображеннями, побудованими з безлічі окремих кольорових крапок (пікселів), подібно тому як формується зображення на екрані монітора. Кожне растрове зображення має строго певний розмір по горизонталі й вертикалі (виміряється в пікселях) і використовує фіксоване задане заздалегідь число кольорів.
Графічний редактор Paint запускають командою Пуск > Програми > Стандартні > Графічний редактор Paint. Після запуску на екрані відкривається робоче вікно програми Paint. Воно складається з декількох областей.
Основну частину вікна становить робоча область. Малюнок може займати як частину робочої області, так і всю її, і навіть виходити за її межі. В останньому випадку по краях робочої області з'являться смуги прокручування. На границях малюнка розташовуються маркери зміни розміру (темні крапки в середині сторін і по кутах малюнка).
Ліворуч від робочої області розташовується панель інструментів. Вона містить кнопки інструментів для малювання. При виборі інструмента в нижній частині панелі може з'явитися вікно для додаткового налаштування його властивостей.
Нижче робочої області розташовується палітра. Вона містить набір кольорів, які можна використовувати при малюванні. Якщо потрібний колір у палітрі відсутній, його можна створити й замінити їм будь-який із кольорів палітри.
Інструменти малювання. Панель інструментів програми Paint містить набір інструментів, призначений для створення малюнків різних типів. Потрібний інструмент вибирають клацанням на відповідній кнопці.
Вільне малювання. Інструменти вільного малювання дозволяють малювати довільні фігури. Малювання за допомогою цих інструментів здійснюють шляхом протягання миші: при русі курсору миші за ним залишається слід.
1. Олівець дозволяє провести лінію товщиною в один пиксел.
2. Щоб лінія була строго горизонтальної або вертикальної, під час малювання треба втримувати клавішу SHIFT. Цей прийом діє й у багатьох інших програмах.
3. Кисть дозволяє провести більш широку лінію. Вид цієї лінії визначається формою кисті, що вибирають у вікні під панеллю інструментів.
4. Багато графічних редакторів мають спеціальний інструмент — набивання. У редакторі Paint такого інструмента немає, але ми можемо працювати з кистю методом набивання. У цьому випадку інструмент не простягають, а встановлюють у потрібне місце, після чого виконують клацання.
5. Ластик служить для стирання зображення. Розмір ластику вибирають у вікні під панеллю інструментів.
6. Розпилювач створює “розмиту” пляму відповідно до настроювань у вікні під панеллю інструментів. Використовувати розпилювач зручно тоді, коли точна форма зображення необов'язкова - при малюванні хмар, клубів диму й крон дерев. Іноді з розпилювачем, як і з кистю, працювати методом набивання.
Інструменти малювання ліній.
Інструмент Лінія використовують для проведення прямої лінії. Товщину лінії задають у вікні під панеллю інструментів.
Пряму лінію малюють методом протягання. Натискання клавіші SHIFT дозволяє провести лінію строго горизонтально вертикально або під кутом в 45 градусів.
Для малювання кривих служить інструмент Крива. Малюнок виконують у три прийоми. Спочатку проводять відрізок прямій, кінці якого збігаються з кінцями відрізка майбутній кривій. Потім цей відрізок двічі згинають. Кожний вигин виконують клацанням миші осторонь від відрізка й протяганням курсора.
Створення стандартних фігур. Ряд інструментів редактора Paint дозволяє малювати стандартні геометричні фігури Малювання виконують протяганням миші. При виборі інструмента вікно під панеллю дозволяє задати спосіб заповнення фігури. Є три способи заповнення В першому випадку рисується тільки контур фігури. У другому випадку контур фігури рисується основним кольором, а заповнення робиться додатковим кольором. У третьому випадку й контур і внутрішня область фігури заповнюються одним додатковим кольором.
Основний колір вибирають клацанням лівої кнопки на палітрі квітів, а додатковий колір - клацанням правої кнопки.
Інструмент Еліпс дозволяє малювати овали або окружності.
Інструмент Прямокутник служить для створення прямокутників.
Інструмент Округлений прямокутник служить для створення прямокутників з округленими кутами.
Правильна фігура (коло, квадрат) утвориться, якщо при малюванні втримувати натиснутої клавішу SHIFT.
Інструмент Багатокутник дозволяє намалювати довільний багатокутник. Його сторони малюють послідовно методом протягання. Контур замикають протяганням покажчика до початкової крапки.
Заливання областей.
Інструмент Заливання служить для зафарбовування одноколірних областей іншим кольором. Щоб зафарбувати область, досить клацнути усередині неї. Всі крапки, що граничать друг із другом одного кольору змінять колір на новий.
Щоб забезпечити правильну роботу інструмента Заливання, зафарбовуване область повинна мати суцільний контур. Якщо в границі є “просвіт”, то фарба через нього “витече” і зафарбує інші частини малюнка. У цьому випадку варто негайно скасувати операцію комбінацією клавіш CTRL+Z.
Виконання написів. Графічний редактор Paint дозволяє створювати малюнки, що містять написи. Такі написи стають частиною малюнка, і їхній текст згодом не можна редагувати інакше як очищенням і повторним уведенням.
Для створення напису використовують інструмент Напис. Створення тексту виконують у три прийоми. Спочатку необхідно створити рамку, усередині якої буде розміщений текст напису. Ця рамка завжди має прямокутну форму й створюється методом протягання. На першому етапі розмір рамки не важливий - його можна змінити шляхом перетаскування маркерів зміні розміру.
Текстова рамка — особливий об'єкт. Створивши рамку, клацни усередині неї — з'явиться текстовий курсор і відкриється додаткова панель — Панель атрибутів тексту, що дозволяє вибрати гарнітуру, розмір і накреслення використовуваного шрифту. На цьому етапі досить просто ввести й відредагувати текст. Це можна зробити будь-яким шрифтом.
Закінчивши уведення, перевірку й виправлення тексту, можна приступитися до його форматування. Можна призначити потрібну гарнітуру, розмір і накреслення шрифту. Якщо буде потреба текстову рамку можна розтягти, стиснути або перемістити.
На цьому етапі важливо стежити за тим, щоб всі операції вироблялися усередині текстової рамки. При клацанні за її межами текст стає частиною малюнка, після чого його не можна ні редагувати, ні форматувати.
Зміна масштабу перегляду. При роботі з більшим малюнком деякі деталі можуть виглядати так дрібно, що їх важко промалювати. Графічний редактор Paint дозволяє змінити масштаб зображення, щоб його було зручніше редагувати.
Команда меню Вид > Масштаб > Великий збільшує масштаб зображення в чотири рази. Команда Вид > Масштаб > Вибрати відкриває діалогове вікно, що дозволяє вибрати масштаб. Максимальне збільшення зображення — в 8 разів. Команда Вид > Масштаб > Вікно масштабу 100% дозволяє показати частина зображення в невеликому вікні у звичайному масштабі для швидкої оцінки внесених змін.
Другий спосіб зміни масштабу складається у використанні інструмента Масштаб. Коли даний інструмент обраний, у вікні під панеллю інструментів можна задати потрібний масштаб, після чого клацнути в потрібнім місці робочої області.
Зміна розміру малюнка. На відміну від зміни масштабу перегляду, це зміна реального розміру малюнка. Наприклад, якщо передбачається, що малюнок буде відображатися на екрані, що має розмір 640х480 пікселів, нема сенсу робити його розмір 800х600 або 1024х768 пікселів.
Для завдання розміру малюнка служить команда Малюнок > Атрибути. По цій команді відкривається діалогове вікно Атрибути, у якому можна вибрати розміри малюнка, установити одиниці виміру (піксели застосовуються для підготовки екранних зображень, а дюйми або сантиметри — для підготовки друкованих документів) і вибрати палітру (чорно-білу або кольорову).
Збереження малюнка. Як і в інших додатках Windows, збереження документа виконують командами Файл > Зберегти або Файл > Зберегти як. У системі Windows 98 редактор Paint зберігає малюнки у форматі .BMP. Файли .BMP відрізняються більшими розмірами, але зате з ними працюють всі додатки Windows.
Незважаючи на величезне різноманіття доступних графічних редакторів, всі вони мають багато загальних рис. Загальними є елементи екранного інтерфейсу, прийоми використання графічних інструментів і методи завантаження й збереження даних. За єдність прийомів і методів роботи з різноманітними програмами відповідає операційна система. Завдяки цьому ми можемо освоїти роботу з яким-небудь одним найпростішим програмним продуктом і надалі використовувати отримані навички при вивченні конкретних програм. Поступово накопичуючи знання, що починає користувач стає майстром, а потім і експертом.
Для початківців операційна система Windows 98 має графічний редактор Paint, за допомогою якого можна вивчити основні прийоми роботи з комп'ютерною графікою. Разом з тим, редактор Paint має не тільки навчальне значення. Він виступає і як базовий графічний засіб системи Windows 98. У тих випадках, коли в системі або в її додатках варто виконати якусь операцію із графічним об'єктом (наприклад, перегляд або редагування), відбувається автоматичний виклик даного редактора.
Графічний редактор Paint призначений для роботи з растровими зображеннями — зображеннями, побудованими з безлічі окремих кольорових крапок (пікселів), подібно тому як формується зображення на екрані монітора. Кожне растрове зображення має строго певний розмір по горизонталі й вертикалі (виміряється в пікселях) і використовує фіксоване задане заздалегідь число кольорів.
Графічний редактор Paint запускають командою Пуск > Програми > Стандартні > Графічний редактор Paint. Після запуску на екрані відкривається робоче вікно програми Paint. Воно складається з декількох областей.
Основну частину вікна становить робоча область. Малюнок може займати як частину робочої області, так і всю її, і навіть виходити за її межі. В останньому випадку по краях робочої області з'являться смуги прокручування. На границях малюнка розташовуються маркери зміни розміру (темні крапки в середині сторін і по кутах малюнка).
Ліворуч від робочої області розташовується панель інструментів. Вона містить кнопки інструментів для малювання. При виборі інструмента в нижній частині панелі може з'явитися вікно для додаткового налаштування його властивостей.
Нижче робочої області розташовується палітра. Вона містить набір кольорів, які можна використовувати при малюванні. Якщо потрібний колір у палітрі відсутній, його можна створити й замінити їм будь-який із кольорів палітри.
Інструменти малювання. Панель інструментів програми Paint містить набір інструментів, призначений для створення малюнків різних типів. Потрібний інструмент вибирають клацанням на відповідній кнопці.
Вільне малювання. Інструменти вільного малювання дозволяють малювати довільні фігури. Малювання за допомогою цих інструментів здійснюють шляхом протягання миші: при русі курсору миші за ним залишається слід.
1. Олівець дозволяє провести лінію товщиною в один пиксел.
2. Щоб лінія була строго горизонтальної або вертикальної, під час малювання треба втримувати клавішу SHIFT. Цей прийом діє й у багатьох інших програмах.
3. Кисть дозволяє провести більш широку лінію. Вид цієї лінії визначається формою кисті, що вибирають у вікні під панеллю інструментів.
4. Багато графічних редакторів мають спеціальний інструмент — набивання. У редакторі Paint такого інструмента немає, але ми можемо працювати з кистю методом набивання. У цьому випадку інструмент не простягають, а встановлюють у потрібне місце, після чого виконують клацання.
5. Ластик служить для стирання зображення. Розмір ластику вибирають у вікні під панеллю інструментів.
6. Розпилювач створює “розмиту” пляму відповідно до настроювань у вікні під панеллю інструментів. Використовувати розпилювач зручно тоді, коли точна форма зображення необов'язкова - при малюванні хмар, клубів диму й крон дерев. Іноді з розпилювачем, як і з кистю, працювати методом набивання.
Інструменти малювання ліній.
Інструмент Лінія використовують для проведення прямої лінії. Товщину лінії задають у вікні під панеллю інструментів.
Пряму лінію малюють методом протягання. Натискання клавіші SHIFT дозволяє провести лінію строго горизонтально вертикально або під кутом в 45 градусів.
Для малювання кривих служить інструмент Крива. Малюнок виконують у три прийоми. Спочатку проводять відрізок прямій, кінці якого збігаються з кінцями відрізка майбутній кривій. Потім цей відрізок двічі згинають. Кожний вигин виконують клацанням миші осторонь від відрізка й протяганням курсора.
Створення стандартних фігур. Ряд інструментів редактора Paint дозволяє малювати стандартні геометричні фігури Малювання виконують протяганням миші. При виборі інструмента вікно під панеллю дозволяє задати спосіб заповнення фігури. Є три способи заповнення В першому випадку рисується тільки контур фігури. У другому випадку контур фігури рисується основним кольором, а заповнення робиться додатковим кольором. У третьому випадку й контур і внутрішня область фігури заповнюються одним додатковим кольором.
Основний колір вибирають клацанням лівої кнопки на палітрі квітів, а додатковий колір - клацанням правої кнопки.
Інструмент Еліпс дозволяє малювати овали або окружності.
Інструмент Прямокутник служить для створення прямокутників.
Інструмент Округлений прямокутник служить для створення прямокутників з округленими кутами.
Правильна фігура (коло, квадрат) утвориться, якщо при малюванні втримувати натиснутої клавішу SHIFT.
Інструмент Багатокутник дозволяє намалювати довільний багатокутник. Його сторони малюють послідовно методом протягання. Контур замикають протяганням покажчика до початкової крапки.
Заливання областей.
Інструмент Заливання служить для зафарбовування одноколірних областей іншим кольором. Щоб зафарбувати область, досить клацнути усередині неї. Всі крапки, що граничать друг із другом одного кольору змінять колір на новий.
Щоб забезпечити правильну роботу інструмента Заливання, зафарбовуване область повинна мати суцільний контур. Якщо в границі є “просвіт”, то фарба через нього “витече” і зафарбує інші частини малюнка. У цьому випадку варто негайно скасувати операцію комбінацією клавіш CTRL+Z.
Виконання написів. Графічний редактор Paint дозволяє створювати малюнки, що містять написи. Такі написи стають частиною малюнка, і їхній текст згодом не можна редагувати інакше як очищенням і повторним уведенням.
Для створення напису використовують інструмент Напис. Створення тексту виконують у три прийоми. Спочатку необхідно створити рамку, усередині якої буде розміщений текст напису. Ця рамка завжди має прямокутну форму й створюється методом протягання. На першому етапі розмір рамки не важливий - його можна змінити шляхом перетаскування маркерів зміні розміру.
Текстова рамка — особливий об'єкт. Створивши рамку, клацни усередині неї — з'явиться текстовий курсор і відкриється додаткова панель — Панель атрибутів тексту, що дозволяє вибрати гарнітуру, розмір і накреслення використовуваного шрифту. На цьому етапі досить просто ввести й відредагувати текст. Це можна зробити будь-яким шрифтом.
Закінчивши уведення, перевірку й виправлення тексту, можна приступитися до його форматування. Можна призначити потрібну гарнітуру, розмір і накреслення шрифту. Якщо буде потреба текстову рамку можна розтягти, стиснути або перемістити.
На цьому етапі важливо стежити за тим, щоб всі операції вироблялися усередині текстової рамки. При клацанні за її межами текст стає частиною малюнка, після чого його не можна ні редагувати, ні форматувати.
Зміна масштабу перегляду. При роботі з більшим малюнком деякі деталі можуть виглядати так дрібно, що їх важко промалювати. Графічний редактор Paint дозволяє змінити масштаб зображення, щоб його було зручніше редагувати.
Команда меню Вид > Масштаб > Великий збільшує масштаб зображення в чотири рази. Команда Вид > Масштаб > Вибрати відкриває діалогове вікно, що дозволяє вибрати масштаб. Максимальне збільшення зображення — в 8 разів. Команда Вид > Масштаб > Вікно масштабу 100% дозволяє показати частина зображення в невеликому вікні у звичайному масштабі для швидкої оцінки внесених змін.
Другий спосіб зміни масштабу складається у використанні інструмента Масштаб. Коли даний інструмент обраний, у вікні під панеллю інструментів можна задати потрібний масштаб, після чого клацнути в потрібнім місці робочої області.
Зміна розміру малюнка. На відміну від зміни масштабу перегляду, це зміна реального розміру малюнка. Наприклад, якщо передбачається, що малюнок буде відображатися на екрані, що має розмір 640х480 пікселів, нема сенсу робити його розмір 800х600 або 1024х768 пікселів.
Для завдання розміру малюнка служить команда Малюнок > Атрибути. По цій команді відкривається діалогове вікно Атрибути, у якому можна вибрати розміри малюнка, установити одиниці виміру (піксели застосовуються для підготовки екранних зображень, а дюйми або сантиметри — для підготовки друкованих документів) і вибрати палітру (чорно-білу або кольорову).
Збереження малюнка. Як і в інших додатках Windows, збереження документа виконують командами Файл > Зберегти або Файл > Зберегти як. У системі Windows 98 редактор Paint зберігає малюнки у форматі .BMP. Файли .BMP відрізняються більшими розмірами, але зате з ними працюють всі додатки Windows.
3 КАЛЬКУЛЯТОР
Загальні відомості. До складу операційних систем Windows 95 і Windows 98 входить проста й зручна програма Калькулятор, що моделює роботу зі звичайним кишеньковим або настільним електронним калькулятором. Незважаючи на простоту, ця програма дозволяє не тільки виконувати повсякденні обчислення, але й дає можливість глибше познайомитися з роботою комп'ютера, зокрема, з перекладом чисел з однієї системи числення в іншу й з дією команд логічної арифметики.
Запуск програми. Програма Калькулятор належить до категорії програм Стандартні й з Головного меню запускається командою Пуск > Програми > Стандартні > Калькулятор.
Режими роботи Калькулятора.
Калькулятор має два режими роботи — Звичайний і Інженерний. За замовчуванням у програмі включений режим Звичайний. Перемикання режимів виконують за допомогою меню Вид.
У звичайному режимі виконують арифметичні операції.
В інженерному режимі можна виконувати арифметичні, тригонометричні, алгебраїчні, інженерні й статистичні розрахунки. Крім того, інженерний режим дозволяє перетворювати числа між системами числення й виконувати логічні операції над двійковими числами.
Керування Калькулятором. З Калькулятором можна працювати як мишею, так і клавіатурою Уведення чисел і команд мишею виконують клацанням на відповідних кнопках вікна програми. Із клавіатури числа можна вводити як зі звичайної алфавітно-цифрової панелі, так і з додаткової цифрової панелі. В останньому випадку варто включити клавішу Num Lock.
Звичайний режим роботи Калькулятора.
Порядок дій. У звичайному режимі не дотримується прийнятий у математику порядок дій, відповідно до якого спочатку виконуються множення й розподіл, а потім додавання й вирахування. Замість цього діє прямий порядок обчисленні.
Результат кожної дії обчислюється негайно після клацання на кнопці “=” або на кнопці оператора. Тому розрахунок вираження 7+3х2 дає результат 20, а не 13, як варто було б очікувати.
Загальні відомості. До складу операційних систем Windows 95 і Windows 98 входить проста й зручна програма Калькулятор, що моделює роботу зі звичайним кишеньковим або настільним електронним калькулятором. Незважаючи на простоту, ця програма дозволяє не тільки виконувати повсякденні обчислення, але й дає можливість глибше познайомитися з роботою комп'ютера, зокрема, з перекладом чисел з однієї системи числення в іншу й з дією команд логічної арифметики.
Запуск програми. Програма Калькулятор належить до категорії програм Стандартні й з Головного меню запускається командою Пуск > Програми > Стандартні > Калькулятор.
Режими роботи Калькулятора.
Калькулятор має два режими роботи — Звичайний і Інженерний. За замовчуванням у програмі включений режим Звичайний. Перемикання режимів виконують за допомогою меню Вид.
У звичайному режимі виконують арифметичні операції.
В інженерному режимі можна виконувати арифметичні, тригонометричні, алгебраїчні, інженерні й статистичні розрахунки. Крім того, інженерний режим дозволяє перетворювати числа між системами числення й виконувати логічні операції над двійковими числами.
Керування Калькулятором. З Калькулятором можна працювати як мишею, так і клавіатурою Уведення чисел і команд мишею виконують клацанням на відповідних кнопках вікна програми. Із клавіатури числа можна вводити як зі звичайної алфавітно-цифрової панелі, так і з додаткової цифрової панелі. В останньому випадку варто включити клавішу Num Lock.
Звичайний режим роботи Калькулятора.
Порядок дій. У звичайному режимі не дотримується прийнятий у математику порядок дій, відповідно до якого спочатку виконуються множення й розподіл, а потім додавання й вирахування. Замість цього діє прямий порядок обчисленні.
Результат кожної дії обчислюється негайно після клацання на кнопці “=” або на кнопці оператора. Тому розрахунок вираження 7+3х2 дає результат 20, а не 13, як варто було б очікувати.
Ініціалізація Калькулятора. В інформатиці словом ініціалізація позначають приведення програми або пристрою у вихідний стан (це один зі способів підготовки до роботи).
Калькулятор приводиться у вихідний стан за допомогою кнопки С, що виконує скидання показань індикатора й раніше уведених даних.
Використання пам'яті. Калькулятор має один регістр пам'яті, у якому можна зберігти результат одного проміжного обчислення. Для робіти з пам'яттю служать кнопки, виділені червоним кольором.
Числа на згадку пересилаються з панелі індикатора клацань на кнопці MS.
Уміст пам'яті викликається на панель індикатора кнопкою MR.
Якщо для пересилання числа використовувати кнопку М+, то воно додається до того числа, що вже є в пам'яті.
Коли в пам'яті зберігається число, на панелі відображається індикатор М.
Кнопка МС ініціалізує (скидає) пам'ять.
Для того щоб довідатися призначення будь-якої кнопки Калькуляторі можна скористатися контекстною підказкою “Що це таке?”. Для цього треба клацнути на будь-якому елементі керування правою кнопкою миші й скористатися спливаючою кнопкою “Що це таке?”.
Інженерний режим роботи Калькулятора. Інженерний режим роботи Калькулятора дає значно більші можливості в порівнянні зі звичайним режимом. Старшокласники можуть із інтересом експериментувати із тригонометричними й статистичними функціями. Студентам, що вивчають теорію ймовірностей і математичну статистику, знадоьляться статистичні функції, а ті, хто вивчають програмування, можуть скористатися можливістю перекладу чисел з однієї системи числення в іншу, аналізувати двійкове подання цілих чисел і вивчати дію команд двійкової логіки.
Крім звичайних цифрових і функціональних кнопок панель Калькулятора в режимі Інженерний містить кілька прапорців і перемикачів.
Якщо встановлено прапорець Inv, дія функціональних кнопок міняється на протилежне - замість обраної функції виконується зворотна функція, наприклад замість функції COS виконується ARCCOS.
Якщо встановлено прапорець Hyp, то замість звичайних тригонометричних функцій виконуються гіперболічні, які в школі не вивчаються, але використовуються інженерами при проведенні розрахунків міцності виробів.
Перемикачі Hex, Dec, Oct і Вin служать для вибору системи числення. Звичайно працюють у загальноприйнятій десятковій системі із включеним перемикачем Dec. У тих випадках, коли треба проаналізувати, які біти в байті включені, а які ні, перемикаються у двійкову систему (Вin). Програмісти, що пишуть програми в машинному коді, використовують шестнадцятеричну систему (Hex). Восьмеричну систему (Oct) нині практично не застосовують.
При роботі в десятковій системі можна вибрати кутову міру для виконання тригонометричних розрахунків. Це можуть бути градуси (Deg), радіани (Rad) або гради (Grad), що представляють соту частку прямого кута.
При роботі у двійковій системі можна вибрати довжину двійкового числа. Перемикач Byte задає довжину 8 біт (байт), перемикач Word задає довжину 16 біт (слово), а перемикач Dword — 32 біта (подвійне слово).
Калькулятор приводиться у вихідний стан за допомогою кнопки С, що виконує скидання показань індикатора й раніше уведених даних.
Використання пам'яті. Калькулятор має один регістр пам'яті, у якому можна зберігти результат одного проміжного обчислення. Для робіти з пам'яттю служать кнопки, виділені червоним кольором.
Числа на згадку пересилаються з панелі індикатора клацань на кнопці MS.
Уміст пам'яті викликається на панель індикатора кнопкою MR.
Якщо для пересилання числа використовувати кнопку М+, то воно додається до того числа, що вже є в пам'яті.
Коли в пам'яті зберігається число, на панелі відображається індикатор М.
Кнопка МС ініціалізує (скидає) пам'ять.
Для того щоб довідатися призначення будь-якої кнопки Калькуляторі можна скористатися контекстною підказкою “Що це таке?”. Для цього треба клацнути на будь-якому елементі керування правою кнопкою миші й скористатися спливаючою кнопкою “Що це таке?”.
Інженерний режим роботи Калькулятора. Інженерний режим роботи Калькулятора дає значно більші можливості в порівнянні зі звичайним режимом. Старшокласники можуть із інтересом експериментувати із тригонометричними й статистичними функціями. Студентам, що вивчають теорію ймовірностей і математичну статистику, знадоьляться статистичні функції, а ті, хто вивчають програмування, можуть скористатися можливістю перекладу чисел з однієї системи числення в іншу, аналізувати двійкове подання цілих чисел і вивчати дію команд двійкової логіки.
Крім звичайних цифрових і функціональних кнопок панель Калькулятора в режимі Інженерний містить кілька прапорців і перемикачів.
Якщо встановлено прапорець Inv, дія функціональних кнопок міняється на протилежне - замість обраної функції виконується зворотна функція, наприклад замість функції COS виконується ARCCOS.
Якщо встановлено прапорець Hyp, то замість звичайних тригонометричних функцій виконуються гіперболічні, які в школі не вивчаються, але використовуються інженерами при проведенні розрахунків міцності виробів.
Перемикачі Hex, Dec, Oct і Вin служать для вибору системи числення. Звичайно працюють у загальноприйнятій десятковій системі із включеним перемикачем Dec. У тих випадках, коли треба проаналізувати, які біти в байті включені, а які ні, перемикаються у двійкову систему (Вin). Програмісти, що пишуть програми в машинному коді, використовують шестнадцятеричну систему (Hex). Восьмеричну систему (Oct) нині практично не застосовують.
При роботі в десятковій системі можна вибрати кутову міру для виконання тригонометричних розрахунків. Це можуть бути градуси (Deg), радіани (Rad) або гради (Grad), що представляють соту частку прямого кута.
При роботі у двійковій системі можна вибрати довжину двійкового числа. Перемикач Byte задає довжину 8 біт (байт), перемикач Word задає довжину 16 біт (слово), а перемикач Dword — 32 біта (подвійне слово).
4 РОЗВАГИ
4.1 Лазерний програвач
Програма Лазерний програвач служить для відтворення музичних компакт-дисків на комп'ютері. Звичайно Windows 98 автоматично відкриває вікно програми Лазерний програвач і починає відтворення музичного компакт-диску, коли він вставляється в дисковід CD-ROM.
Якщо режим автоматичного відтворення компакт-диску з якої-небудь причини відключений, запустити програму Лазерний програвач можна через Головне меню > Пуск > Програми > Стандартні > Мультимедіа > Лазерний програвач.
Вікно програми містить кнопки керування, що відповідають звичайному музичному програвачу, індикатор часу й панель інструментів. Якщо панель інструментів не відображається, її можна включити за допомогою команди Вид > Панель інструментів.
Відтворення компакт-диску починають клацанням на кнопці Відтворення. Інші кнопки служать для зупинки запису або для вибору потрібної доріжки на компакт-диску.
Кнопки панелі інструментів дозволяють управляти індикатором часу й порядком відтворення доріжок компакт-диску. Індикатор може вказувати, скільки часу пройшло від початку відтворення поточної доріжки, скільки залишилося до кінця відтворення доріжки й скільки залишилося до кінця відтворення всього компакт-диску.
Кнопка Довільний порядок дозволяє відтворювати доріжки компакт-диску у випадковому порядку.
Кнопка Безперервне відтворення забезпечує повтор відтворення по його закінченні.
Кнопка Ознайомлювальне відтворення дозволяє відтворювати тільки короткі відрізки запису на початку кожної доріжки. Цю кнопку використовують для пошуку або вибору потрібної мелодії. Якщо панель інструментів схована, ті ж команди можна дати за допомогою меню Параметри.
Настроювання програми Лазерний програвач. Програма Лазерний програвач має елементи керування для настроювання режимів роботи.
Діалогове вікно настроювання відкривають командою Параметри > Налаштування.
Можна скинути прапорець Завершувати відтворення при виході. У цьому випадку відтворення музики триває й при закритті програми. Більше того, навіть завершення роботи операційної системи не приводить у цьому випадку до зупинки відтворення.
За замовчуванням тривалість ознайомлювального відтворення становить 10 секунд. Її можна змінити кнопками лічильника або вписавши число в поле лічильника.
Програма Лазерний програвач дозволяє створити список відтворення, що визначає порядок відтворення доріжок компакт-диску. Для цього служить команда Диск > Опис диска або клацання на кнопці Опис диска на панелі інструментів.
Список відтворення вказує, які доріжки компакт диска повинні відтворюватися, і в якому порядку. У Списку відтворення присутні тільки ті доріжки, для яких призначене відтворення.
При редагуванні списку відтворення є можливість увести змістовні описи для кожної доріжки.
У списку Запису на диску діалогового вікна Лазерний програвач: опис диска всі доріжки компакт-диску зазначені в природному порядку.
Вибравши кожну з доріжок у списку Запису на диску, можна дати їй назву й клацанням на кнопці Додати ввести її в Список відтворення. Одна доріжка може входити в список відтворення кілька разів.
Програма Лазерний програвач зберігає всі створені списки відтворення й розпізнає компакт-диск автоматично. Коли в дисковід CD-ROM вставляється музичний компакт-диск, для якого є список відтворення, цей список завантажується й використовується.
4.2 Універсальний програвач
Програма Універсальний програвач є універсальним засобом системи Windows 98 для відтворена різних мультимедійних файлів. З її допомогою можна працювати практично з будь-якою мультимедійною інформацією: звукові файли, записані в різних форматах, музичні компакт-диски, а також файли відеозапису в декількох різних форматах. Програму можна також використовувати як посередник для вставки мультимедійних об'єктів у документи і їхні відтворення безпосередньо в цих документах.
Запуск програми Універсальний програвач виконують командою Пуск > Програми > Стандартні > Мультимедіа > Універсальний програвач.
Файл для відтворення можна відкрити двома способами. Якщо тип файлу відомий, то його відкривають за допомогою меню Пристрій. Це меню містить всі види мультимедійних файлів, які можуть бути відтворені на комп'ютері. Состав пунктів цього меню залежить від наявного встаткування й установленого програмного забезпечення.
Відкриття довільного мультимедійного файлу виконують командою Файл > Відкрити. У цьому випадку в діалоговому вікні Відкриття файлу відображаються всі види мультимедійних файлів, доступних для відтворення. Файл відкривають клацанням на кнопці Відкрити.
Вікно програми Універсальний програвач схоже на вікна інших програм для відтворення мультимедійних файлів і тому має приблизно такі ж елементи керування. Як і в програмі Фонограф, тут можна управляти запуском і зупинкою відтворення, а також задавати повзунком поточне місце мультимедійного файлу.
Для зручності роботи з файлами відеозапису можна змінити градуювання шкали так, щоб вона відображала не час відтворення, а число кадрів.
4.1 Лазерний програвач
Програма Лазерний програвач служить для відтворення музичних компакт-дисків на комп'ютері. Звичайно Windows 98 автоматично відкриває вікно програми Лазерний програвач і починає відтворення музичного компакт-диску, коли він вставляється в дисковід CD-ROM.
Якщо режим автоматичного відтворення компакт-диску з якої-небудь причини відключений, запустити програму Лазерний програвач можна через Головне меню > Пуск > Програми > Стандартні > Мультимедіа > Лазерний програвач.
Вікно програми містить кнопки керування, що відповідають звичайному музичному програвачу, індикатор часу й панель інструментів. Якщо панель інструментів не відображається, її можна включити за допомогою команди Вид > Панель інструментів.
Відтворення компакт-диску починають клацанням на кнопці Відтворення. Інші кнопки служать для зупинки запису або для вибору потрібної доріжки на компакт-диску.
Кнопки панелі інструментів дозволяють управляти індикатором часу й порядком відтворення доріжок компакт-диску. Індикатор може вказувати, скільки часу пройшло від початку відтворення поточної доріжки, скільки залишилося до кінця відтворення доріжки й скільки залишилося до кінця відтворення всього компакт-диску.
Кнопка Довільний порядок дозволяє відтворювати доріжки компакт-диску у випадковому порядку.
Кнопка Безперервне відтворення забезпечує повтор відтворення по його закінченні.
Кнопка Ознайомлювальне відтворення дозволяє відтворювати тільки короткі відрізки запису на початку кожної доріжки. Цю кнопку використовують для пошуку або вибору потрібної мелодії. Якщо панель інструментів схована, ті ж команди можна дати за допомогою меню Параметри.
Настроювання програми Лазерний програвач. Програма Лазерний програвач має елементи керування для настроювання режимів роботи.
Діалогове вікно настроювання відкривають командою Параметри > Налаштування.
Можна скинути прапорець Завершувати відтворення при виході. У цьому випадку відтворення музики триває й при закритті програми. Більше того, навіть завершення роботи операційної системи не приводить у цьому випадку до зупинки відтворення.
За замовчуванням тривалість ознайомлювального відтворення становить 10 секунд. Її можна змінити кнопками лічильника або вписавши число в поле лічильника.
Програма Лазерний програвач дозволяє створити список відтворення, що визначає порядок відтворення доріжок компакт-диску. Для цього служить команда Диск > Опис диска або клацання на кнопці Опис диска на панелі інструментів.
Список відтворення вказує, які доріжки компакт диска повинні відтворюватися, і в якому порядку. У Списку відтворення присутні тільки ті доріжки, для яких призначене відтворення.
При редагуванні списку відтворення є можливість увести змістовні описи для кожної доріжки.
У списку Запису на диску діалогового вікна Лазерний програвач: опис диска всі доріжки компакт-диску зазначені в природному порядку.
Вибравши кожну з доріжок у списку Запису на диску, можна дати їй назву й клацанням на кнопці Додати ввести її в Список відтворення. Одна доріжка може входити в список відтворення кілька разів.
Програма Лазерний програвач зберігає всі створені списки відтворення й розпізнає компакт-диск автоматично. Коли в дисковід CD-ROM вставляється музичний компакт-диск, для якого є список відтворення, цей список завантажується й використовується.
4.2 Універсальний програвач
Програма Універсальний програвач є універсальним засобом системи Windows 98 для відтворена різних мультимедійних файлів. З її допомогою можна працювати практично з будь-якою мультимедійною інформацією: звукові файли, записані в різних форматах, музичні компакт-диски, а також файли відеозапису в декількох різних форматах. Програму можна також використовувати як посередник для вставки мультимедійних об'єктів у документи і їхні відтворення безпосередньо в цих документах.
Запуск програми Універсальний програвач виконують командою Пуск > Програми > Стандартні > Мультимедіа > Універсальний програвач.
Файл для відтворення можна відкрити двома способами. Якщо тип файлу відомий, то його відкривають за допомогою меню Пристрій. Це меню містить всі види мультимедійних файлів, які можуть бути відтворені на комп'ютері. Состав пунктів цього меню залежить від наявного встаткування й установленого програмного забезпечення.
Відкриття довільного мультимедійного файлу виконують командою Файл > Відкрити. У цьому випадку в діалоговому вікні Відкриття файлу відображаються всі види мультимедійних файлів, доступних для відтворення. Файл відкривають клацанням на кнопці Відкрити.
Вікно програми Універсальний програвач схоже на вікна інших програм для відтворення мультимедійних файлів і тому має приблизно такі ж елементи керування. Як і в програмі Фонограф, тут можна управляти запуском і зупинкою відтворення, а також задавати повзунком поточне місце мультимедійного файлу.
Для зручності роботи з файлами відеозапису можна змінити градуювання шкали так, щоб вона відображала не час відтворення, а число кадрів.
5 СЛУЖБОВІ
5.1 Засіб перевірки дисків - програма ScanDisk
На жорсткому диску комп'ютера можуть виникати фізичні дефекти й логічні помилки. Дефекти — це порушення поверхні жорсткого диска. Вони виникають рідко й звичайно пов'язані із природним зношуванням диска. Логічні помилки — це порушення у файловій структурі. Для виявлення помилок і дефектів служить програма Перевірка диска.
Логічні помилки на жорсткому диску виникають у результаті неправильного завершення роботи з операційною системою або з окремими програмами. При випадковому зникненні напруги в мережі теж виникають порушення файлової структури. Якщо логічні помилки не накопичувати, вони легко усуваються програмою Перевірка диска. Несвоєчасне усунення логічних помилок приводить до виходу операційної системи з ладу й вимагає її переустановки.
Запуск службової програми Перевірка диска з Головного меню виконують послідовністю команд: Пуск > Програми > Стандартні > Службові програми > Перевірка диска. При цьому відкривається вікно ScanDisk.
Другий спосіб запуску програми. Перевірка диска можлива з вікна Мій комп'ютер. Клацніть правою кнопкою миші на значку диска, що перевіряється, і в контекстному меню виберіть пункт Властивості - відкриється діалогове вікно, у якому наведені властивості даного жорсткого диска.
Відкрийте вкладку Сервіс — на ній можна довідатися, коли останній раз перевірявся цей жорсткий диск.
Клацніть на кнопці Перевірити — запуститься програма Перевірка диска.
Виберіть перевіряється диск, що (можна вибрати кілька дисків).
Включите перемикач Стандартна, якщо перевіряється тільки файлова структура. Як правило, цієї перевірки досить.
Перемикач Повна застосовують, якщо є підозра, що диск має фізичні дефекти.
Установіть прапорець Виправляти помилки автоматично.
Запуск перевірки диска виконують клацанням на кнопці Запуск.
Стандартна перевірка жорсткого диска. При стандартній перевірці жорсткого диска перевіряється тільки його файлова структура, тобто розшукуються логічні помилки. У більшості випадків цього досить, але перед тим як приступати до перевірки диска, треба задати режим обробки знайдених помилок. У вікні ScanDisk кнопка Додатково відкриває діалогове вікно Додаткові параметри ScanDisk, у якому втримуються шість груп елементів керування.
Група Виводити підсумкові результати визначає, чи буде видаватися на екран повідомлення про результати перевірки. Зручно включити перемикач Тільки при наявності помилок.
Група Файл протоколу визначає необхідність ведення протоколу про результати перевірки. Це зручно, якщо перевірка вироблялася без контролю з боку користувача. Перемикач Замінити встановлює режим, при якому протокол після кожної перевірки обновляється. Якщо включити перемикач Доповнити, то протокол не заміняється, а доповнюється новими результатами.
Файли із загальними кластерами — це логічна помилка. Два файли “заявляють”, що їм належить той самий кластер, а цього бути не може. Один з файлів явно зіпсований, а може бути, зіпсовані оба. Ввімкніть перемикач Робити копії, щоб програма “розвела сперечальників у сторони”. Після цього можна переглянути кожного з файлів і видалити зіпсований.
Загублені ланцюжки — помилка прямо протилежна й майже невідновлювана. Вона виникає, якщо якийсь кластер значиться у файловій системі як “зайнятий”, а насправді жоден файл на нього не претендує. Єдина шкода полягає в тому, що зрячи пропадає місце на диску. Включіть перемикач Звільняти, щоб з таких кластерів знялася позначка “зайняте”. Якщо цікаво подивитися, що ж у цьому кластері зберігалося, включите перемикач Перетворювати у файли. Ці файли одержують імена file0001.chk, file0002.chk і т.д. Переглянувши, їх можна видалити.
Прапорці групи Перевірити наявність помилок краще включити.
Прапорець Перевірити спершу несучий диск треба включити обов'язково, якщо на комп'ютері є ущільнений диск.
Повна перевірка жорсткого диска. При повній перевірці перевіряється не тільки файлова структура але і якість магнітної поверхні. При цьому виробляється перевірка зчитування й запису даних. Якщо в якімсь секторі жорсткого диска виявляється збій, то весь кластер (а в кластері може бути від 2 до 64 секторів) відзначається як дефектний, інформація з нього переписується на вільне місце на жорсткому диску. Згодом у цей кластер інформація записуватися вже не буде.
Повну перевірку виконують у тих випадках, коли виявлено, що якісь файли виходять із ладу по незрозумілих причинах. Для повної перевірки, як і для стандартної, треба задати режими обробки помилок. Діалогове вікно Режим перевірки поверхні відкривають клацанням на кнопці Параметри в діалоговому вікні ScanDisk.
Перемикачі групи Переглянути визначають область, що підлягає перевірці. Щоб переконатися в повній відсутності дефектів, доцільно включити перемикач Області системи й даних.
При виявленні помилок у системній області програма рекомендується замінити жорсткий диск іншим, але поспішати із цим можливо, не треба. Треба зробити резервну копію всіх важливих даних і спробувати переформатувати жорсткий диск. У багатьох випадках це допомагає позбутися від випадкових помилок.
Установка прапорця Не робити перевірку запису дозволяє значно скоротити тривалість перевірки.
Прапорець Не відновлювати ушкоджені сектори в сховані/системних файлах забороняє перенос в інше місце інформації з дефектних секторів. Це може бути важливим для програм, які “прив'язані” до певних секторів жорсткого диска й в інших секторах працювати не можуть. Колись програмісти використовували цей метод, щоб захистити свої програми від незаконного копіювання. До таких програм ставляться, наприклад, ранні версії широко відомого в Росії текстового редактора Лексикон. Сьогодні цей метод захисту вже не застосовують, але програми, що не терплять перезаписи в інше місце диска, поки продовжують використовуватися.
5.2 Дефрагментація диска
Кластер - найменша одиниця робочого простору на диску. Довгі файли займають кілька кластерів. Якщо запис виробляється на незаповнений диск, то кластери, що належать одному файлу, записуються підряд. Якщо диск переповнений, на ньому може не бути цільної області, достатньої для розміщення файлу. Проте, файл все-таки запишеться, якщо на диску багато дрібних областей, сумарний розмір яких достатній для запису. У цьому випадку файл записується у вигляді декількох фрагментів.
Процес розбивки файлу на невеликі фрагменти при записі на диск називається фрагментацією. Якщо на диску багато фрагментованих файлів, робота комп'ютера вповільнюється, оскільки пошук кластерів, у яких зберігаються файли, вимагає часу.
Перерозподіл файлів на диску, при якому вони розташовуються в безперервних областях, називається дефрагментацією.
З Головного меню програму Дефрагментація дисків запускають послідовністю команд: Пуск > Програми > Стандартні програми > Дефрагментація диска.
Після запуску програми вибирають перевіряємий диск.
Програма переглядає вміст жорсткого диска, видає повідомлення про ступінь його фрагментації й рекомендацію.
Настроювання додаткових параметрів виконують клацанням на кнопці Додатково, що відкриває діалогове вікно Додаткові параметри.
Запуск програми дефрагментації виконують клацанням на кнопці Запуск.
Хід процесу дефрагментації відображається на шкалі виконання завдання.
Якщо Дефрагментація затяглася, її можна перервати клацанням на кнопці Стоп. Згодом дефрагментацію можна продовжити.
Кнопка Відомості дозволяє включити екран, що відображає карту жорсткого диска. У цьому режимі процес дефрагментації відображається наочно.
5.1 Засіб перевірки дисків - програма ScanDisk
На жорсткому диску комп'ютера можуть виникати фізичні дефекти й логічні помилки. Дефекти — це порушення поверхні жорсткого диска. Вони виникають рідко й звичайно пов'язані із природним зношуванням диска. Логічні помилки — це порушення у файловій структурі. Для виявлення помилок і дефектів служить програма Перевірка диска.
Логічні помилки на жорсткому диску виникають у результаті неправильного завершення роботи з операційною системою або з окремими програмами. При випадковому зникненні напруги в мережі теж виникають порушення файлової структури. Якщо логічні помилки не накопичувати, вони легко усуваються програмою Перевірка диска. Несвоєчасне усунення логічних помилок приводить до виходу операційної системи з ладу й вимагає її переустановки.
Запуск службової програми Перевірка диска з Головного меню виконують послідовністю команд: Пуск > Програми > Стандартні > Службові програми > Перевірка диска. При цьому відкривається вікно ScanDisk.
Другий спосіб запуску програми. Перевірка диска можлива з вікна Мій комп'ютер. Клацніть правою кнопкою миші на значку диска, що перевіряється, і в контекстному меню виберіть пункт Властивості - відкриється діалогове вікно, у якому наведені властивості даного жорсткого диска.
Відкрийте вкладку Сервіс — на ній можна довідатися, коли останній раз перевірявся цей жорсткий диск.
Клацніть на кнопці Перевірити — запуститься програма Перевірка диска.
Виберіть перевіряється диск, що (можна вибрати кілька дисків).
Включите перемикач Стандартна, якщо перевіряється тільки файлова структура. Як правило, цієї перевірки досить.
Перемикач Повна застосовують, якщо є підозра, що диск має фізичні дефекти.
Установіть прапорець Виправляти помилки автоматично.
Запуск перевірки диска виконують клацанням на кнопці Запуск.
Стандартна перевірка жорсткого диска. При стандартній перевірці жорсткого диска перевіряється тільки його файлова структура, тобто розшукуються логічні помилки. У більшості випадків цього досить, але перед тим як приступати до перевірки диска, треба задати режим обробки знайдених помилок. У вікні ScanDisk кнопка Додатково відкриває діалогове вікно Додаткові параметри ScanDisk, у якому втримуються шість груп елементів керування.
Група Виводити підсумкові результати визначає, чи буде видаватися на екран повідомлення про результати перевірки. Зручно включити перемикач Тільки при наявності помилок.
Група Файл протоколу визначає необхідність ведення протоколу про результати перевірки. Це зручно, якщо перевірка вироблялася без контролю з боку користувача. Перемикач Замінити встановлює режим, при якому протокол після кожної перевірки обновляється. Якщо включити перемикач Доповнити, то протокол не заміняється, а доповнюється новими результатами.
Файли із загальними кластерами — це логічна помилка. Два файли “заявляють”, що їм належить той самий кластер, а цього бути не може. Один з файлів явно зіпсований, а може бути, зіпсовані оба. Ввімкніть перемикач Робити копії, щоб програма “розвела сперечальників у сторони”. Після цього можна переглянути кожного з файлів і видалити зіпсований.
Загублені ланцюжки — помилка прямо протилежна й майже невідновлювана. Вона виникає, якщо якийсь кластер значиться у файловій системі як “зайнятий”, а насправді жоден файл на нього не претендує. Єдина шкода полягає в тому, що зрячи пропадає місце на диску. Включіть перемикач Звільняти, щоб з таких кластерів знялася позначка “зайняте”. Якщо цікаво подивитися, що ж у цьому кластері зберігалося, включите перемикач Перетворювати у файли. Ці файли одержують імена file0001.chk, file0002.chk і т.д. Переглянувши, їх можна видалити.
Прапорці групи Перевірити наявність помилок краще включити.
Прапорець Перевірити спершу несучий диск треба включити обов'язково, якщо на комп'ютері є ущільнений диск.
Повна перевірка жорсткого диска. При повній перевірці перевіряється не тільки файлова структура але і якість магнітної поверхні. При цьому виробляється перевірка зчитування й запису даних. Якщо в якімсь секторі жорсткого диска виявляється збій, то весь кластер (а в кластері може бути від 2 до 64 секторів) відзначається як дефектний, інформація з нього переписується на вільне місце на жорсткому диску. Згодом у цей кластер інформація записуватися вже не буде.
Повну перевірку виконують у тих випадках, коли виявлено, що якісь файли виходять із ладу по незрозумілих причинах. Для повної перевірки, як і для стандартної, треба задати режими обробки помилок. Діалогове вікно Режим перевірки поверхні відкривають клацанням на кнопці Параметри в діалоговому вікні ScanDisk.
Перемикачі групи Переглянути визначають область, що підлягає перевірці. Щоб переконатися в повній відсутності дефектів, доцільно включити перемикач Області системи й даних.
При виявленні помилок у системній області програма рекомендується замінити жорсткий диск іншим, але поспішати із цим можливо, не треба. Треба зробити резервну копію всіх важливих даних і спробувати переформатувати жорсткий диск. У багатьох випадках це допомагає позбутися від випадкових помилок.
Установка прапорця Не робити перевірку запису дозволяє значно скоротити тривалість перевірки.
Прапорець Не відновлювати ушкоджені сектори в сховані/системних файлах забороняє перенос в інше місце інформації з дефектних секторів. Це може бути важливим для програм, які “прив'язані” до певних секторів жорсткого диска й в інших секторах працювати не можуть. Колись програмісти використовували цей метод, щоб захистити свої програми від незаконного копіювання. До таких програм ставляться, наприклад, ранні версії широко відомого в Росії текстового редактора Лексикон. Сьогодні цей метод захисту вже не застосовують, але програми, що не терплять перезаписи в інше місце диска, поки продовжують використовуватися.
5.2 Дефрагментація диска
Кластер - найменша одиниця робочого простору на диску. Довгі файли займають кілька кластерів. Якщо запис виробляється на незаповнений диск, то кластери, що належать одному файлу, записуються підряд. Якщо диск переповнений, на ньому може не бути цільної області, достатньої для розміщення файлу. Проте, файл все-таки запишеться, якщо на диску багато дрібних областей, сумарний розмір яких достатній для запису. У цьому випадку файл записується у вигляді декількох фрагментів.
Процес розбивки файлу на невеликі фрагменти при записі на диск називається фрагментацією. Якщо на диску багато фрагментованих файлів, робота комп'ютера вповільнюється, оскільки пошук кластерів, у яких зберігаються файли, вимагає часу.
Перерозподіл файлів на диску, при якому вони розташовуються в безперервних областях, називається дефрагментацією.
З Головного меню програму Дефрагментація дисків запускають послідовністю команд: Пуск > Програми > Стандартні програми > Дефрагментація диска.
Після запуску програми вибирають перевіряємий диск.
Програма переглядає вміст жорсткого диска, видає повідомлення про ступінь його фрагментації й рекомендацію.
Настроювання додаткових параметрів виконують клацанням на кнопці Додатково, що відкриває діалогове вікно Додаткові параметри.
Запуск програми дефрагментації виконують клацанням на кнопці Запуск.
Хід процесу дефрагментації відображається на шкалі виконання завдання.
Якщо Дефрагментація затяглася, її можна перервати клацанням на кнопці Стоп. Згодом дефрагментацію можна продовжити.
Кнопка Відомості дозволяє включити екран, що відображає карту жорсткого диска. У цьому режимі процес дефрагментації відображається наочно.
6 WORDPAD
За допомогою текстового редактора WordPad можна створювати й редагувати як прості текстові документи, так і документи зі складним форматуванням і малюнками. Є можливість зв′язувати або впровадити дані з інших документів у документ WordPad.
Файли WordPad можуть зберігатися як текстові документи, файли у форматі RTF, текстові документи MS-DOS або документи у форматі Юнікод. Ці формати забезпечують більшу гнучкість при роботі з іншими додатками. Документи, що містять кілька мов, повинні зберігатися у форматі RTF.
За допомогою текстового редактора WordPad можна створювати й редагувати як прості текстові документи, так і документи зі складним форматуванням і малюнками. Є можливість зв′язувати або впровадити дані з інших документів у документ WordPad.
Файли WordPad можуть зберігатися як текстові документи, файли у форматі RTF, текстові документи MS-DOS або документи у форматі Юнікод. Ці формати забезпечують більшу гнучкість при роботі з іншими додатками. Документи, що містять кілька мов, повинні зберігатися у форматі RTF.
7 БЛОКНОТ
Блокнот - це нескладний текстовий редактор, використовуваний для створення простих документів. Найбільше часто програма «Блокнот» використовується для перегляду й редагування текстових (TXT) файлів, але багато користувачів застосовують програму «Блокнот» як простий інструмент для створення веб-сторінок.
Програма «Блокнот» підтримує тільки основне форматування, тому випадкове збереження спеціального форматування в документах, у яких повинен залишитися чистий текст, виключено. Це особливо корисно при створенні HTML-Документів для веб-сторінок, тому що особливі знаки або інше форматування можуть не відображатися на опублікованих веб-сторінках і навіть можуть приводити до виникнення помилок.
Файли програми «Блокнот» можуть бути збережені в наступних кодуваннях: Юнікод, ANSI, UTF-8 або Юнікод Big Endian. Ці формати забезпечують більшу гнучкість при роботі з документами, що використовують різні набори знаків.
ВИСНОВКИ
Стандартні програми Windows забезпечують лише мінімальний набір функцій, тому звичайно крім них використовують спеціалізовані програми як сторонніх фірм так і від Microsoft. Наприклад, для повноцінної роботи з текстовими документами й таблицями використовують пакет програм Microsoft Office. Для комфортної роботи з мультимедіа (зі звуковими й відео файлами) звичайно використовують програвач Winamp, або Windows Media Player. Для работи із графікою (картинки, фотографії) частіше використовують замість графічного редактора Paint програму ACDSee, а у випадку професійної роботи - програми від Corel (CorelDraw) та Adobe (AdobePhotoshop). Список даних прикладів можна продовжити.
Таким чином, на сьогоднішній день актуальність багатьох програм з пакета стандартних може бути поставлена під питання, тому що є велика частка користувачів, які не запуск
Стандартні програми Windows забезпечують лише мінімальний набір функцій, тому звичайно крім них використовують спеціалізовані програми як сторонніх фірм так і від Microsoft. Наприклад, для повноцінної роботи з текстовими документами й таблицями використовують пакет програм Microsoft Office. Для комфортної роботи з мультимедіа (зі звуковими й відео файлами) звичайно використовують програвач Winamp, або Windows Media Player. Для работи із графікою (картинки, фотографії) частіше використовують замість графічного редактора Paint програму ACDSee, а у випадку професійної роботи - програми від Corel (CorelDraw) та Adobe (AdobePhotoshop). Список даних прикладів можна продовжити.
Таким чином, на сьогоднішній день актуальність багатьох програм з пакета стандартних може бути поставлена під питання, тому що є велика частка користувачів, які не запуск
