Важливим елементом управління проектами є своєчасна та точна підготовка проектних матеріалів. Проектні матеріали – це сукупність документів, що містять опис і обґрунтування проекту.
Існує також багато й інших елементів та характеристик, які відіграють важливу роль при управлінні проектами, а саме початкові умови, обмеження та вимоги до проекту, види забезпечення проекту, методи та техніка управління проектами тощо.
1.3. Цілі, принципи та функції управління проектами
Найважливіша передумова успішного застосування прийомів та методів управління проектами полягає у визначенні й розумінні його цілей. Вони визначають сутність проекту. Визначення цілей та їх опис є основою для подальшої роботи над проектом. Ціль проекту – це бажаний результат діяльності, який намагаються досягти за певний проміжок часу при заданих умовах реалізації проекту. При постановці цілей проекту потрібно найти відповіді на наступні питання:
1.     Як конкретно повинен виглядати результат проекту?
2.     Які умови повинні враховуватись в процесі реалізації проекту?
3.     Хто це буде робити? Коли це буде зроблено?
4.     Скільки це буде коштувати?
Цілі проекту повинні бути чітко визначені, результати, що будуть отримані в результаті їх досягнення  бути вимірюваними, а обмеження і вимоги повинні бути реально виконуваними. Цілі проекту повинні бути описані. Сам процес описання цілей включає наступні складові:
І. Результати проекту:
1.1. Предмет проекту;
1.2.   Економічна ефективність проекту.
ІІ. Реалізація проекту:
2.1. Терміни реалізації проекту;
2.2. Ресурси, що будуть використані.
ІІІ. Ієрархія цілей (як доповнення вказується, яка ієрархія повинна прийматись, якщо одна із цілей не може бути досягнута).
Як правило, для управління проектами характерне визначення однієї ведучої цілі. Головною ціллю управління проектами є вирішення наступних завдань у найкоротший час, із найменшими витратами та найкращою якістю:
-       посилення перспективності проекту;
-       підвищення якості рішень;
-       збільшення оперативності управління;
-       забезпечення економічної ефективності проекту;
-       підвищення відповідальності за проектні рішення. Прогресивні рішення позитивно впливають на розвиток підприємства: невдачі, навпаки, призводять до втрат ресурсів та відбиваються на матеріальному й моральному стані розробників.
Важливим у процесі управління проектами є дотримання основних принципів. Основними принципами управління проектами є:
1)    ціленаправленість, що виражається в цільовій орієнтації проекту на забезпечення кінцевих цілей діяльності підприємства;
2)    системність, що передбачає розгляд проекту нововведень із системних позицій. Це означає, з однієї сторони, те, що процес управління проектами є одним цілим із своїми закономірностями формування й розвитку, а, з іншої, можливість розділення проекту на підсистеми і дослідження їх взаємозв’язку, оскільки кожна з них впливає як на всі інші підсистеми, так і на весь проект в цілому;
3)    комплексність передбачає розгляд явищ в їх зв’язку і залежності;
4)    забезпеченість, яка полягає в тому, що всі заходи, що передбачені проектом, повинні бути укомплектовані різними видами ресурсів, що необхідні для його реалізації;
5)    пріоритетність означає, що при розробці і реалізації проекту перевага надається першочерговим завданням, виходячи з загальної концепції стратегічного розвитку;
6)    економічна безпека заходів, що плануються. Вона повинна розраховуватися на основі оцінки ймовірності виникнення збитків або будь-яких втрат в результаті нездійснених запланованих проектом подій.
Досягнення цілей проекту можливе при застосуванні наступних загальновідомих підходів до управління:
a)     класичний підхід, який об’єднує такі основні функції управління, як планування, організацію, впровадження, контроль та керівництво. Цей підхід був запропонований Генрі Файолем у 1949 році;
b)    управління проектом як циклом розв’язання проблеми. Для вирішення проблеми, що виникла, потрібно здійснити відповідні кроки реалізації проекту. На першому етапі необхідно провести аналіз проблеми, зібрати відповідні дані, розробити можливі пропозиції вирішення проблеми, провести їх оцінку. На наступному етапі важливо здійснити альтернативний вибір (прийняти найкраще рішення). Наступним кроком є організація команди виконавців, розробка плану, його впровадження, та проведення моніторингу.
c)     за життєвим циклом проекту. Життєвий цикл проекту – це час від моменту його задуму до моменту ліквідації. 
Життєвий цикл проекту розбивають на фази та стадії. Виділяють такі фази життєвого циклу проекту:
1.     зародження;
2.     зростання;
3.     зрілості;
4.     завершення.
Фаза зародження включає такі стадії, як розробка концепції, яка характеризується появою загальної ідеї; стадія аналізу та вивчення можливостей, що визначає приблизні витрати, обсяг робіт, терміни виконання, визначається реальність даного проекту.
Фаза зростання включає стадії планування та конструкторської розробки. На даному етапі розробляється план виконання, готуються необхідні документи, тобто загальний бюджет проекту, план ресурсного забезпечення та календарний план.
Фаза зрілості включає стадію забезпечення необхідними матеріалами та обладнанням та стадію виробництва. Проводиться контроль обсягів, витрат, якості та своєчасності виконання робіт.
Фаза завершення характеризується завершенням робіт, проводиться оцінка отриманих результатів, аудит, порівняння з наміченими цілями, підсумкова звітність, нагороджується та розпускається команда. Зрозуміло, що наприкінці проекту робляться відповідні висновки, узагальнюються позитивні та негативні результати, їх причини з метою прийняття відповідних рішень та накопичення досвіду.
В міжнародній практиці виділяють чотири стадії розробки та реалізації інвестиційного проекту:
1.     передінвестиційна;
2.     інвестиційна;
3.     експлуатаційна;
4.     ліквідаційна.
На першій стадії аналізується ідея ініціатора та розробляється концепція проекту. З метою обґрунтування концепції проекту обов'язково вивчаються прогнози і напрямки розвитку інноваційної діяльності, шляхи розвитку регіону, міста, країни, що зачіпають інтереси підприємства. Особлива увага повинна приділятись аналізу умов для реалізації початкового задуму проекту та передпроектному обґрунтуванню інвестицій, оцінці життєздатності проекту і т.п. Поява задуму проходить в процесі стратегічного планування як елемент стратегії фірми. За результатами робіт, що виконані на даній стадії, приймається попереднє інвестиційне рішення та розробляється попередній план. План проекту являє собою перелік робіт із зазначенням термінів, виконавців, результатів, які ведуть до отримання комплексу показників, що намічені концепцією проекту. Він є основою для проведення тендерів, укладання контрактів із розробниками й виконавцями всіх передбачених робіт, складання детального сіткового графіка роботи та оцінки робіт, що заплановані. Частіше всього передінвестиційна стадія закінчується розробкою бізнес-плану, який являє собою конкретний план дій підприємця (суб’єкта господарювання) по реалізації своєї ідеї.
Інвестиційна стадія проекту включає розробку проектно-кошторисної документації, підготовку до будівельно-монтажних робіт, проведення тендерів, конкурсів, аукціонів, укладання контрактів, організацію закупівель і постачання матеріальних цінностей, необхідних для реалізації проекту і т.д. До цієї стадії відноситься і реалізація проекту. Реалізація проекту це введення в дію окремих елементів проекту. Наприклад, в інноваційній сфері реалізація заключається в переході до випуску і продажу нової продукції. Дана стадія являється найбільш ризиковою.
Стадія експлуатації включає весь період експлуатації проекту. За цей період проект повинен окупити вкладені в розробку та реалізацію ресурси.
На стадії ліквідації проекту проводиться завершення проекту як одноразовий захід. Хоча можливо деякі його частини застосовувати для розробки іншого проекту.
Специфіка методології управління проектами викликає необхідність виокремлення основних функцій, тобто тих задач, які розв’язуються проект-менеджерами в процесі реалізації проекту, а саме:
1.     прогнозування та планування проектної діяльності;
2.     організацію роботи;
3.     координацію й регулювання процесів розробки і реалізації проекту;
4.     активізацію і стимулювання праці виконавців;
5.     облік, контроль і аналіз ходу розробки і реалізації проекту.
Основними функціями проектного менеджменту, які визначені Американським Інститутом управління проектами та спрямовані на управління цілями є: управління обсягом робіт, якістю, витратами, часом.
Для проекту повинні бути встановлені вимоги та стандарти якості результатів, по яких оцінюється успішність проекту. Це забезпечує виконання такої функції як управління якістю.
Функція управління витратами це фінансовий контроль завдяки накопиченню, аналізу та складанню звітів по витратах проекту.
В кожному проекті встановлюється період часу та терміни виконання проекту. Управління часом – передбачає планування, складання календарних графіків та їх контроль для забезпечення вчасного виконання проекту.
Кожний проект має також встановлений бюджет, але для того, щоб він був здійснений в рамках бюджету необхідне управління вартістю.
Додатковими функціями, які спрямовані на управління певними об’єктами є:
1.     управління персоналом або людськими ресурсами;
2.     управління комунікаціями або інформаційними зв’язками;
3.     управління контрактами та забезпеченням проекту;
4.     управління ризиком;
5.     управління проектною інтеграцією – забезпечує координацію всіх функцій проекту .
Саме поєднання даних функцій та інструментів їх реалізації забезпечує реалізацію проекту, дозволяє досягнути бажаного результату [8].

1.4. Управління проектами  як форма підприємництва

Управління проектом як форма підприємницької діяльності означає , що управління рухом фінансовими  й грошовими потоками, а також взаємовідносинами учасників проекту не може бути чисто бюрократичним, адміністративним актом. Управління проектом як форма підприємництва припускає використання наукових основ планування, управління й аналізу.
Сутність управління проектом як форми підприємництва виражається в обміні:
Гроші ® Управління проектом ® Гроші з прирістом.
Сферою додатка управління проектом є інвестиційна діяльність фірми. Здійснюючи інвестиції, фірма вступає в економічні, фінансові, правові й ін. відносини з учасниками проекту, формуючи свою підприємницьку діяльність.
Суть управління проектом як здійснення підприємницької діяльності виражають цілі проекту. Основні  цілі  проекту  визначаються,  виходячи  з  концепції проекту й корпоративних цілей його учасників.                          Процедура  визначення  цілей   проекту  може   впливати на його здійснення.                              
Замовник,  підрядник  і  треті сторони  в ході  виконання проекту переслідують  безліч  взаємозалежних  (у тому числі взаємовиключних)  цілей,  головні  з  яких сформульовані  в явному  виді в концепції проекту й контрактної документації. Ці  головні  (основні)  цілі  проекту, що  включаються  в   план  його реалізації,  повинні  найбільш  повно  враховувати  корпоративні цілі учасників проекту.                                              
Однак  деякі  цілі  можуть  бути  не ясні  або можуть  бути не визначені в явному виді  й виникати  на різних  етапах виконання проекту.                                                      Ці  неявні цілі  можуть впливати на хід проекту, при цьому, як правило, залишається нез'ясованим питання  про їхній вплив  на  досягнення основних  цілей проекту,  зафіксованих у концепції.                                                       
Максимально  повне  виявлення  цілей  всіх учасників  проекту і їхнє  чітке  формулювання  -  одне  з  найважливіших   завдань  менеджера проекту, тому що від цього може залежати загальний успіх. Цілі варто викладати  як можна  більш чітко,  визначаючи відносне  значення  кожної  з  них  і механізм  обліку цих  цілей у прийнятті альтернативних управлінських рішень.                  
Таким чином, повна реалізація підприємницької діяльності наступає тільки при досягненні поставлених перед проектом цілей.

РОЗДІЛ ІІ. УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ НА УКРАЇНІ
2.1. Проблеми управління проектами
На даному етапі в нашій країні Управління проектами не одержало такого розвитку, якого хотілося б. Західні країни пішли далеко вперед у цій дисципліні. І причиною цього є ряд причин.
 По-перше, до переходу української економіки на ринкові відносини, терміни "проект" і "управління проектом" мали інше трактування, ніж у сучасний час. Раніше, до початку структурних змін в економіки сутність управління проектом зводилася до управління й адміністрування будівельних і монтажних робіт. Не проводилося ніякого управління на передінвестиційній і експлуатаційній фазі проекту. Практично не здійснювалося ефективного планування на стадії реалізації проекту. Сутність контролю обмежувалося фіксуванням замічених відхилень без цілеспрямованого їхнього усунення. Та й сам термін "проект" був іншим. Під проектом розглядалася система кошторисів і креслень, на підставі яких і проводилося управління будівельними роботами.
 Інакше кажучи, проект - це документально оформлений план спорудження або конструкції [7, c. 56]. Сьогодні термін "проект" розглядається як якесь завдання із заздалегідь певними вихідними даними й конкретними цілями, підтвердженими ресурсами, що є у власника. Звідси сутність управління проекту - забезпечити коректне виконання поставлених цілей з мінімальними витратами, не перевищуючи рівень наявних ресурсів.
У цей час організації, що надають послуги з управління проектом не мають загальних прийомів і методів з управління, що істотно знижує значення Управління проектом  як дисципліни.
Друга головна причина  низького ступеня застосування методології Управління проектом те, що на сучасному етапі розвитку української економіки є цілий ряд обмежень, що стримують поширення даної методології управління. До них відносяться: спад виробництва  й загальне нестійке економічне становище України, політична нестабільність, спад інвестиційної активності, інфляція й інші фактори.
Менш важлива причина низького рівня затребуваності методології Управління проектом те, що  керівники звикли вважати, що:
1. методи управління носять неекономічний характер;
2. більшість управлінських структур не носять проектно -орієнтований характер;
3. інвестиційний процес не піддається роздробленню, у зв'язку із чим поділ відповідальності є труднішим;
4. передінвестиційна стадія проекту не є настільки важливої, щоб застосовувати на ній управлінські рішення.
Організацією, що займається рішенням даних проблем, є УКРНЕТ. Розглянемо роботу цієї організації докладніше.
2.2. Місія, задачі та послуги асоціації УКРНЕТ
Українська асоцiацiя управлiння проектами "УКРНЕТ" (Ukrainian Project Management Association "UPMA") (органiзована як незалежна асоцiацiя в 1991 р., з 1988 по 1991 р. входила до складу й керiвнi органи Радянської асоцiацiї управлiння проектами - СОВНЕТ) - професiйна Асоцiацiя управлiння проектами, з 1993 року є членом Мiжнародної ассоцiацiї управлiння проектами - IPМA. Зусилля Асоцiацiї спрямованi на розвиток культури управлiння проектами з використанням сучасних методiв i iнформацiйних систем, проведення мiжнародної сертифiкацiї професiйних проектних менеджерiв на базi системи IPMA, надання консультацiйних послуг, проведення навчальних курсiв по управлiнню проектами, видання книг, стандартiв, навчальних посiбникiв i т.д. З 1997 р. асоцiацiя має пряму угоду про кооперацiю iз професiйною структурою в областi управлiння проектами - PMI американський iнститут проектного менеджмента .