Лекция на тему Об єктивні засади підприємництва
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-12-17Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Тема 1. Об’єктивні засади підприємництва.
План:
1. Форми суспільного виробництва.
2. Товарне виробництво – матеріальна основа виникнення підприємництва.
3. Ринок та його функції.
4. Мета та завдання курсу.
Рекомендована література:
1. Закон України «Про підприємництво».
2. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3 – тє вид., випр. і доп. - К.: Знання – Прес, 2006. – Т.1, с. 12-30.
3. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І. Основи підприємницької діяльності. Посібник. – К.: «Академія», 2003. – Т. 1,2, с. 7-31.
4. Шваб Л.І. Основи підприємництва: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2006. – с. 9-30.
Основні поняття та категорії:
Натуральне виробництво, товарне виробництво, товар, праця, предмети праці, засоби праці, засоби виробництва, фактори виробництва, ринок, суб’єкти ринку, об’єкти ринку, функції ринку, ринкова інфраструктура, мета курсу, основні завдання курсу, предмет курсу, об’єкт курсу.
Запитання для перевірки знань:
1. Що являє собою натуральна форма виробництва? Які її основні риси?
2. Який тип господарювання називають товарним?
3. Що є причиною виникнення товарного виробництва? Назвіть його визначальні риси.
4. Чим відрізняється товар від продукту?
5. Що належить до родових ознак підприємництва?
6. Що таке засоби виробництва?
7. Які основні елементи продуктивних сил суспільства?
8. Поясніть, що означає поняття "еквівалентний обмін".
9. Що таке ринок?
10. Назвіть об'єкти і суб'єкти ринку.
11. Які основні функції виконує ринок?
12. Що таке структура ринку? За якими критеріями розмежовується побудова ринку?
13. Дайте характеристику ринкової інфраструктури.
14. Яка головна мета та завдання курсу "Основи підприємництва"?
15. Що є предметом та об'єктом курсу "Основи підприємництва"?
1. Форми суспільного виробництва.
Розвиток суспільства свідчить про те, що протягом тривалих історичних періодів зберігаються окремі спільні форми економічного життя, зокрема господарювання. Людство за всю свою історію знало дві форми організації суспільного виробництва — натуральну і товарну. Перша панувала в усіх докапіталістичних (доринкових) формаціях. Друга, започаткована ще у період розвитку первісного ладу, існує донині і є визначальною формою виробництва в усіх індустріально розвинутих країнах. Отже, провідне завдання теми — розкрити закономірності виникнення та суть товарної форми виробництва, з'ясувати природу товарного виробництва як матеріальну основу виникнення підприємництва, обґрунтувати сутність та структуру ринкової економіки.
Історично першим виникло натуральне виробництво. Натуральне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині того господарства, де вони вироблені. У найбільш чистому вигляді натуральне виробництво існувало у первісній общині, коли люди не знали суспільного поділу праці, тобто не обмінювались між собою виробленою продукцією. Натуральне виробництво панувало у патріархальній селянській общині, у середньовічних феодальних маєтках. Вироблені продукти праці у вигляді конкретних благ — їжі, одягу, взуття, житла, знарядь праці, що задовольняють певні потреби, — є природними формами багатства.
У натуральних господарствах існував замкнений кругообіг (рух) продукту, який, як правило, не виходив за їх межі. Кожна господарська одиниця була повністю відокремлена від інших, як у виробництві, так і у споживанні. Рівень споживання суб'єктів господарювання залежав тільки від рівня виробництва. Безперечно, це не виключало того, що певні продукти праці інколи обмінювалися на інші якимись окремими суб'єктами чи спільнотами. Але цей обмін був випадковим або таким, що не справляв серйозного впливу на виробничу сферу і споживання.
Натуральне виробництво має такі основні риси.
1. Універсальність праці. Діяльність суб'єкта господарювання при натуральній формі виробництва спрямована на задоволення власних потреб, як правило, з однаковим набором видів праці. Щоправда, усередині натурального господарства праця поділяється між окремими людьми та їхніми групами.
2. Замкненість виробництва. Кожне господарство спирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним. У такому господарстві виконуються усі роботи — від добування сировини до виготовлення готової продукції та її споживання.
3. Прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням. Прямі натуральні зв'язки ведуть до безпосереднього використання виробленого продукту самими виробниками, що і є визначальною рисою натурального господарства. Подібні зв'язки виражають спосіб руху виробленого продукту за такою схемою: виробництво — розподіл — споживання.
Натуральне виробництво було переважною формою господарювання до початку капіталістичної епохи. І сьогодні певною мірою елементи натурального господарства мають місце в багатьох країнах, у тому числі у нашій (наприклад, виробництво на садово-городніх ділянках). Однак натуральне виробництво є не тільки примітивною і консервативною формою виробництва, а й малопродуктивною, малоефективною. На зміну йому поступово приходить товарне виробництво.
Товарне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, шляхом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товарами.
Матеріальною основою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, що означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Саме суспільний поділ праці зумовлює об'єктивну необхідність і можливість регулярного обміну продуктами.
Іншою передумовою формування товарного виробництва є економічна відокремленість виробників, яка полягає у власності останніх на продукти праці, що стають товарами. Обмінювати можна лише те, що належить виробникові, тобто є його власністю.
Товарне виробництво, що виникло як протилежність натуральному господарству 7—8 тис. років тому, зберігається і є ефективним сьогодні. Воно має такі визначальні риси:
— суспільний поділ праці;
— повна соціально-економічна відокремленість виробників;
— економічні зв'язки між відокремленими товаровиробниками відбуваються шляхом обміну;
— приватна власність на результати праці;
— продукт праці набуває форми товару.
Товар — це продукт праці, який має дві властивості: 1) здатність задовольнити певну потребу людини; 2) можливість обміну на інші товари шляхом купівлі-продажу. Тобто товар — це продукт праці, який задовольняє певну потребу людини і виготовлений з метою обміну.
2. Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва.
Товарна організація виробництва і адекватна їй форма зв'язків є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства, підвищення ефективності виробництва, оскільки веде до подальшого поглиблення суспільного поділу праці, спеціалізації виробництва і, як результат, до зростання кількості виробленої продукції, тобто продуктивності праці.
Елементами процесу виробництва є власне праця, предмети праці та засоби праці. У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва (рис. 1).
План:
1. Форми суспільного виробництва.
2. Товарне виробництво – матеріальна основа виникнення підприємництва.
3. Ринок та його функції.
4. Мета та завдання курсу.
Рекомендована література:
1. Закон України «Про підприємництво».
2. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3 – тє вид., випр. і доп. - К.: Знання – Прес, 2006. – Т.1, с. 12-30.
3. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І. Основи підприємницької діяльності. Посібник. – К.: «Академія», 2003. – Т. 1,2, с. 7-31.
4. Шваб Л.І. Основи підприємництва: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2006. – с. 9-30.
Основні поняття та категорії:
Натуральне виробництво, товарне виробництво, товар, праця, предмети праці, засоби праці, засоби виробництва, фактори виробництва, ринок, суб’єкти ринку, об’єкти ринку, функції ринку, ринкова інфраструктура, мета курсу, основні завдання курсу, предмет курсу, об’єкт курсу.
Запитання для перевірки знань:
1. Що являє собою натуральна форма виробництва? Які її основні риси?
2. Який тип господарювання називають товарним?
3. Що є причиною виникнення товарного виробництва? Назвіть його визначальні риси.
4. Чим відрізняється товар від продукту?
5. Що належить до родових ознак підприємництва?
6. Що таке засоби виробництва?
7. Які основні елементи продуктивних сил суспільства?
8. Поясніть, що означає поняття "еквівалентний обмін".
9. Що таке ринок?
10. Назвіть об'єкти і суб'єкти ринку.
11. Які основні функції виконує ринок?
12. Що таке структура ринку? За якими критеріями розмежовується побудова ринку?
13. Дайте характеристику ринкової інфраструктури.
14. Яка головна мета та завдання курсу "Основи підприємництва"?
15. Що є предметом та об'єктом курсу "Основи підприємництва"?
1. Форми суспільного виробництва.
Розвиток суспільства свідчить про те, що протягом тривалих історичних періодів зберігаються окремі спільні форми економічного життя, зокрема господарювання. Людство за всю свою історію знало дві форми організації суспільного виробництва — натуральну і товарну. Перша панувала в усіх докапіталістичних (доринкових) формаціях. Друга, започаткована ще у період розвитку первісного ладу, існує донині і є визначальною формою виробництва в усіх індустріально розвинутих країнах. Отже, провідне завдання теми — розкрити закономірності виникнення та суть товарної форми виробництва, з'ясувати природу товарного виробництва як матеріальну основу виникнення підприємництва, обґрунтувати сутність та структуру ринкової економіки.
Історично першим виникло натуральне виробництво. Натуральне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині того господарства, де вони вироблені. У найбільш чистому вигляді натуральне виробництво існувало у первісній общині, коли люди не знали суспільного поділу праці, тобто не обмінювались між собою виробленою продукцією. Натуральне виробництво панувало у патріархальній селянській общині, у середньовічних феодальних маєтках. Вироблені продукти праці у вигляді конкретних благ — їжі, одягу, взуття, житла, знарядь праці, що задовольняють певні потреби, — є природними формами багатства.
У натуральних господарствах існував замкнений кругообіг (рух) продукту, який, як правило, не виходив за їх межі. Кожна господарська одиниця була повністю відокремлена від інших, як у виробництві, так і у споживанні. Рівень споживання суб'єктів господарювання залежав тільки від рівня виробництва. Безперечно, це не виключало того, що певні продукти праці інколи обмінювалися на інші якимись окремими суб'єктами чи спільнотами. Але цей обмін був випадковим або таким, що не справляв серйозного впливу на виробничу сферу і споживання.
Натуральне виробництво має такі основні риси.
1. Універсальність праці. Діяльність суб'єкта господарювання при натуральній формі виробництва спрямована на задоволення власних потреб, як правило, з однаковим набором видів праці. Щоправда, усередині натурального господарства праця поділяється між окремими людьми та їхніми групами.
2. Замкненість виробництва. Кожне господарство спирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним. У такому господарстві виконуються усі роботи — від добування сировини до виготовлення готової продукції та її споживання.
3. Прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням. Прямі натуральні зв'язки ведуть до безпосереднього використання виробленого продукту самими виробниками, що і є визначальною рисою натурального господарства. Подібні зв'язки виражають спосіб руху виробленого продукту за такою схемою: виробництво — розподіл — споживання.
Натуральне виробництво було переважною формою господарювання до початку капіталістичної епохи. І сьогодні певною мірою елементи натурального господарства мають місце в багатьох країнах, у тому числі у нашій (наприклад, виробництво на садово-городніх ділянках). Однак натуральне виробництво є не тільки примітивною і консервативною формою виробництва, а й малопродуктивною, малоефективною. На зміну йому поступово приходить товарне виробництво.
Товарне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, шляхом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товарами.
Матеріальною основою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, що означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Саме суспільний поділ праці зумовлює об'єктивну необхідність і можливість регулярного обміну продуктами.
Іншою передумовою формування товарного виробництва є економічна відокремленість виробників, яка полягає у власності останніх на продукти праці, що стають товарами. Обмінювати можна лише те, що належить виробникові, тобто є його власністю.
Товарне виробництво, що виникло як протилежність натуральному господарству 7—8 тис. років тому, зберігається і є ефективним сьогодні. Воно має такі визначальні риси:
— суспільний поділ праці;
— повна соціально-економічна відокремленість виробників;
— економічні зв'язки між відокремленими товаровиробниками відбуваються шляхом обміну;
— приватна власність на результати праці;
— продукт праці набуває форми товару.
Товар — це продукт праці, який має дві властивості: 1) здатність задовольнити певну потребу людини; 2) можливість обміну на інші товари шляхом купівлі-продажу. Тобто товар — це продукт праці, який задовольняє певну потребу людини і виготовлений з метою обміну.
2. Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва.
Товарна організація виробництва і адекватна їй форма зв'язків є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства, підвищення ефективності виробництва, оскільки веде до подальшого поглиблення суспільного поділу праці, спеціалізації виробництва і, як результат, до зростання кількості виробленої продукції, тобто продуктивності праці.
Елементами процесу виробництва є власне праця, предмети праці та засоби праці. У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва (рис. 1).
| Предмети праці |
| Праця |
| Засоби праці |
| Засоби виробництва |
| |||||
 | |||||
| |||||
Рис. 1. Основні елементи процесу суспільного виробництва.
Система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні й духовні блага, є продуктивними силами суспільства. До цієї системи належать (див. рис. 2):
| Виробництво |
| Сили природи, які використовуються |
| Наука, інформація |
| Форми і методи організації виробництва |
| Засоби виробництва |
| Люди (працівники) |
| Продуктивні сили суспільства |
 |
Рис. 2. Основні складові (елементи) продуктивних сил суспільства.
— працівники;
— засоби праці (інструменти, механізми, машини, двигуни, апарати, різні пристрої тощо);
— предмети праці (земля, сировина, матеріали, корисні копалини тощо);
— сили природи, що використовуються;
— наука як специфічна продуктивна сила;
— форми і методи організації виробництва;
— інформація.
До родових ознак підприємництва належить те, що виробила практика розвитку підприємництва, насамперед:
— обмін діяльністю між суб'єктами господарювання;
— прагнення кожного учасника обміну діяльністю до реалізації своїх інтересів;
— прояв особистої чи колективної ініціативи у процесі підготовки чи укладання угоди;
— здатність і готовність іти на особистий (чи колективний) ризик заради укладання угоди на вигідних умовах;
— вміння диференціювати вірогідні й справжні результати угоди, визначити пріоритети діяльності та підпорядкувати їм логіку ділового спілкування.
Виникнення товарного виробництва, як ми з'ясували у першому питанні, передбачає дві передумови.
Перша — це обмін товарів, який відбувається на основі еквівалентності (у товари, що обмінюються, має бути вкладена однакова кількість праці). Еквівалентний обмін можливий лише за наявності свободи вибору, можливої лише в умовах конкуренції.
Друга — це економічна відокремленість виробників, що зумовлює свободу діяльності господарюючих суб'єктів. Тобто економічна відокремленість передбачає самостійний вибір видів діяльності суб'єктів господарювання, самостійне (вільне) формування програми діяльності тощо. А це і є не що інше, як підприємницька діяльність.
Таким чином, підприємництво є невід'ємною властивістю (атрибутом) товарного виробництва. Без свободи господарської діяльності, тобто підприємництва, товарного виробництва не існує. У свою чергу, підприємницька діяльність неможлива без наявності товарного виробництва, яке є для підприємництва матеріальною основою, базою, ґрунтом, на якому лише і можуть розвиватися підприємницькі відносини.
Родові ознаки підприємницької діяльності повною мірою виявляються в сучасній ринковій економіці, де вони мають визначені особливості, зумовлені товарними відносинами.
Свобода підприємництва невід'ємна від ринкових зв'язків. Протягом тисячоліть регулювання господарського життя, зокрема обміну, здійснювалося за допомогою ринкових важелів (механізму стихійного встановлення цін, коливання попиту і пропозиції, конкуренції тощо). Таким був господарський механізм із моменту виникнення товарного виробництва і до недавніх часів. Зараз такий механізм доповнюється свідомим регулюванням процесів, що відбуваються в суспільному виробництві. Що ж таке ринок як форма організації суспільного виробництва?
3. Ринок та його функції.
Як показує історичний досвід цивілізації XVI — XX ст., рух здорової економічної системи, зорієнтованої на критерії ефективності та здатності до саморегулювання, відбувався на основі ринкових відносин. Світова історія, по суті, не знала високоефективної неринкової економіки.
Як явище господарського життя, ринок виник внаслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Ринок формувався у ході становлення товарного виробництва і є його неодмінним та найважливішим елементом. Отже, причини існування ринку криються у причинах товарного виробництва.
Ринок насамперед виступає як обмін товарів, організований
за законами руху товарних відносин. З давніх часів ринок визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово "ринок" асоціюється з базаром — місцем обміну вироблених благ. Але це правильно лише частково. Ринок — поняття більш широке і містке. Це також магазини, універмаги, універсами, різні намети, де купуються товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації), — фондові біржі. На товарних біржах пропонуються зерно, цукор, цемент тощо. Відносини між продавцями і покупцями щодо існуючих та потенційних товарів утворюють ринки.
Однак ринок — це не просто сфера обміну, а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні. Тобто, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.
Далі необхідно визначити суб'єктів і об'єктів ринку.
Суб'єкти ринку — це фізичні та юридичні особи, що вступають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших — як виробники. Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, держава та ін.
Об'єкти ринку — це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок. Об'єктами ринку є товари, послуги, технології, інформація тощо.
Більш повно сутність ринку розкривається через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, контролююча, розподільча, стимулююча, інтегруюча (рис. 3).
Регулююча функція ринку полягає у регулюванні виробництва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного виробництва. Ринок сам диктує, що і скільки виробляти.
Контролююча функція ринку визначає суспільну значущість виробленого продукту та витраченої на його виготовлення праці.
| Функції ринку |
| Регулююча |
| Розподільча |
| Контролююча |
| Стимулююча |
| Інтегруюча |
 |
Рис. 3. Основні функції ринку.
Розподільча функція ринку забезпечує збалансованість економіки, диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців та переможених.
Стимулююча функція ринку сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих остаточних результатів, спонукає зростання продуктивності праці, використовування нової техніки тощо. Тобто ринок повертає економіку обличчям до потреб людей, робить всіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими у задоволенні цих потреб.
Інтегруюча функція ринку об'єднує економіку в одне ціле, розкриваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.
Пізнання ринку неможливе без аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, тому що ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя.
Так, з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин, ринок можна класифікувати як:
— ринок предметів споживання та послуг;
— ринок засобів виробництва;
— ринок науково-технічних розробок та інформації;
— ринок "ноу-хау";
— ринок праці;
— ринок цінних паперів (фінансовий ринок);
— валютний ринок.
Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою або за географічним положенням:
— місцевий ринок;
— ринок окремих територій;
— ринок окремих регіонів;
— загальнонаціональний (внутрішній) ринок;
— світовий;
— ринок коаліцій різних країн (ЄС, СНД тощо).
Ринок можна характеризувати залежно від ступеня розвиненості ринкових відносин:
— розвинутий ринок;
— ринок, що формується.
Залежно від ступеня обмеження конкуренції розрізняють:
— монополістичний ринок;
— олігополістичний ринок;
— ринок вільної конкуренції (вільний ринок);
— змішаний ринок.
Відповідно до чинного законодавства виділяють:
— легальний (офіційний) ринок;
— нелегальний (тіньовий) ринок.
За характером продажу розрізняють:
— оптовий ринок (ринок оптової торгівлі);
— роздрібний ринок (ринок роздрібної торгівлі).
Формування ринкової економіки в Україні треба розпочинати з відтворення ринкових інститутів, які перебувають зараз у зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховувала б економічні, політичні, історичні та психологічні чинники, характерні для нашої країни. Основними засадами ринку є: повна економічна самостійність суб'єктів господарювання; вільні ціни; економічна конкуренція; розвинена ринкова інфраструктура; стала фінансово-грошова система; тісний зв'язок зі світовим ринком (рис. 4).
Важливим елементом відтворення ринкового середовища є ринкова інфраструктура. Ринкова інфраструктура — це сукупність (система) підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо. До таких установ належать: біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, оптові та постачально-збутові організації, інвестиційні компанії, страхові організації, аудиторські фірми тощо.
Головним інструментом створення моделі ринку має бути не стихійна гра сил, а активна й послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринкової економіки, яка включає такі основні елементи: ринковий механізм; методи державного регулювання; рівень та ступінь громадської свідомості; дієвий механізм соціального захисту населення (особливо на перехідному етапі) (рис. 5).
Рис. 4. Основні засади ринку.
Рис. 5. Основні елементи ринкової економіки.
4. Мета та завдання курсу .
Перехід до ринкової економіки відродив в Україні активну підприємницьку діяльність. Розвиток підприємництва вимагає від його учасників нової психології, освоєння нових професій, нових підходів до людей, до їх діяльності, і найголовніше — нових знань. Заповнити цю прогалину у знаннях ринкової економіки та підприємницької діяльності якраз і має за мету пропонований навчальний посібник "Основи підприємництва".
Робота в ринковій економіці висуває до підприємців вимоги високої компетенції під час здійснення підприємницької діяльності. Знання основ ринкової економіки, зокрема основ підприємництва, потрібні всім — і тим, хто має власний бізнес, і тим, хто наймається на роботу, і тим, хто продає, і тим, хто купує. Отже, підприємництву необхідно вчитися. На сьогодні не так багато існує навчальних посібників, підручників з питань підприємництва. Цей навчальний посібник не вчить, як стати мільйонером і не дає готових рецептів, де і коли заснувати власний бізнес. Наша мета — ознайомити всіх тих, хто цікавиться питаннями заснування та провадження власної справи, з азами підприємницької діяльності. Головна ідея навчального посібника полягає в обґрунтуванні послідовних кроків майбутнього підприємця у створенні власної справи.
Головна мета курсу "Основи підприємництва" — з'ясувати сутність, об'єктивні передумови становлення та умови функціонування підприємницької діяльності.
Основними завданнями курсу "Основи підприємництва" є:
— визначення об'єктивних засад розвитку підприємництва, його місця та ролі в ринковій економіці;
— розкриття передумов, функцій, принципів та рушійних сил підприємницької діяльності;
— визначення функцій та правового статусу підприємця як центральної постаті ринкової економіки;
— характеристика видів, сфер та організаційно-правових
форм підприємницької діяльності;
— розгляд технології заснування власного бізнесу та державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;
— формування практичних навичок щодо створення власної фірми, проведення ділових переговорів та укладання угод;
— визначення засад планування, менеджменту та маркетингу у підприємницькій діяльності;
— розкриття об'єктивної необхідності, форм та методів державного регулювання та підтримки підприємництва;
— розгляд коопераційних зв'язків та форм самоорганізації суб'єктів підприємницької діяльності;
— визначення проблем та перспективи розвитку підприємництва в Україні.
Предметом курсу "Основи підприємництва" є вивчення об'єктивних закономірностей становлення та розвитку підприємництва, обґрунтування вибору суб'єктами підприємницької діяльності ефективних способів оптимального використання факторів виробництва.
Об'єктом курсу "Основи підприємництва" є суб'єкти підприємницької діяльності а також державна політика щодо регулювання та підтримки підприємництва.
Засвоївши матеріал цього навчального посібника, не можливо стати одразу підприємцем або фахівцем з економіки, але можна більш свідомо і впевнено зробити професійний вибір відповідно до своїх здібностей і переконань. А ті, хто вже прийняв рішення про здійснення підприємницької діяльності, почнуть великий і нелегкий шлях у справі бізнесу.
Підсумки теми:
1. Протягом усієї своєї історії людство знало дві форми суспільного виробництва — натуральну і товарну.
2. Натуральне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині того господарства, де вони вироблені.
3.Товарне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими суб'єктами господарювання не для власних, а для суспільних потреб, шляхом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товарами.
4.Товарне виробництво є матеріальною основою ("ґрунтом") виникнення та розвитку підприємництва. Без товарного виробництва не може існувати підприємництва.
5.Продуктивні сили суспільства — це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні й духовні блага.
6.Ринок — це насамперед обмін товарів за законами товарного виробництва і обігу. Ринок виконує роль механізму, за допомогою якого досягається рівновага попиту і пропозиції.
7.Ринок виконує регулюючу, контролюючу, розподільчу, стимулюючу та інтегруючу функції.
8.Система елементів ринку, з яких він складається і які взаємодіють між собою, є структурою ринку.
9.Ринкова інфраструктура — це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо.
10. Головна мета курсу "Основи підприємництва" — з'ясувати сутність, об'єктивні передумови становлення та умови функціонування підприємницької діяльності.
11. Предметом курсу "Основи підприємництва" є вивчення об'єктивних закономірностей становлення та розвитку підприємництва, обґрунтування вибору суб'єктами підприємницької діяльності ефективних способів оптимального використання факторів виробництва.
12. Об'єктом курсу "Основи підприємництва" є суб'єкти підприємницької діяльності, а також державна політика щодо регулювання та підтримки підприємництва.
Практичні завдання до теми 1 «Об’єктивні засади підприємництва»:
1. Поясність, що слід розуміти під економічним відокремленням виробників. Чому виробники намагаються відокремитись під час ведення власного господарства?
2. Чому, на вашу думку, саме товарне виробництво є матеріальною основою ("ґрунтом", "базою") становлення та розвитку підприємництва? Чи можуть бути інші матеріальні засади розвитку підприємництва?
3. Дайте оцінку такому твердженню: "Ринок — це місце (ринкова площа), де здійснюється купівля продаж товарів". Наскільки правильним воно є?
4. Поясніть, що означає поняття "вільний ринок". Кому надається при цьому перевага: виробнику чи споживачу?
5. Поясніть, як забезпечуються постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Яка функція ринку цьому сприяє?
6. Чи є різниця між ринками взуття, одягу, продуктів харчування, верстатів, акцій, валюти? За якими критеріями класифікується ринок?
7. За яких економічних умов може бути побудований реальний ринок в Україні? Чи може функціонувати ринок без відповідної юридичної бази? Поясніть, чому для України характерні незаконні форми неринкового розподілу? Що слід здійснити для подолання в нашій країні "існуючого бартеру"?
— нелегальний (тіньовий) ринок.
За характером продажу розрізняють:
— оптовий ринок (ринок оптової торгівлі);
— роздрібний ринок (ринок роздрібної торгівлі).
Формування ринкової економіки в Україні треба розпочинати з відтворення ринкових інститутів, які перебувають зараз у зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховувала б економічні, політичні, історичні та психологічні чинники, характерні для нашої країни. Основними засадами ринку є: повна економічна самостійність суб'єктів господарювання; вільні ціни; економічна конкуренція; розвинена ринкова інфраструктура; стала фінансово-грошова система; тісний зв'язок зі світовим ринком (рис. 4).
Важливим елементом відтворення ринкового середовища є ринкова інфраструктура. Ринкова інфраструктура — це сукупність (система) підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо. До таких установ належать: біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, оптові та постачально-збутові організації, інвестиційні компанії, страхові організації, аудиторські фірми тощо.
Головним інструментом створення моделі ринку має бути не стихійна гра сил, а активна й послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринкової економіки, яка включає такі основні елементи: ринковий механізм; методи державного регулювання; рівень та ступінь громадської свідомості; дієвий механізм соціального захисту населення (особливо на перехідному етапі) (рис. 5).
| ЗАСАДИ РИНКУ |
| Вільні ціни |
| Повна економічна самостійність суб’єктів |
| Економічна конкуренція |
| Стала фінансово-грошова система |
| Розвинена ринкова інфраструктура |
| Тісний зв’язок зі світовим ринком |
 |
Рис. 4. Основні засади ринку.
| Елементи ринкової економіки |
| Методи державного регулювання |
| Дієвий механізм соціального захисту |
| Ринковий механізм |
| Рівень та ступінь громадської свідомості |
 |
Рис. 5. Основні елементи ринкової економіки.
4. Мета та завдання курсу .
Перехід до ринкової економіки відродив в Україні активну підприємницьку діяльність. Розвиток підприємництва вимагає від його учасників нової психології, освоєння нових професій, нових підходів до людей, до їх діяльності, і найголовніше — нових знань. Заповнити цю прогалину у знаннях ринкової економіки та підприємницької діяльності якраз і має за мету пропонований навчальний посібник "Основи підприємництва".
Робота в ринковій економіці висуває до підприємців вимоги високої компетенції під час здійснення підприємницької діяльності. Знання основ ринкової економіки, зокрема основ підприємництва, потрібні всім — і тим, хто має власний бізнес, і тим, хто наймається на роботу, і тим, хто продає, і тим, хто купує. Отже, підприємництву необхідно вчитися. На сьогодні не так багато існує навчальних посібників, підручників з питань підприємництва. Цей навчальний посібник не вчить, як стати мільйонером і не дає готових рецептів, де і коли заснувати власний бізнес. Наша мета — ознайомити всіх тих, хто цікавиться питаннями заснування та провадження власної справи, з азами підприємницької діяльності. Головна ідея навчального посібника полягає в обґрунтуванні послідовних кроків майбутнього підприємця у створенні власної справи.
Головна мета курсу "Основи підприємництва" — з'ясувати сутність, об'єктивні передумови становлення та умови функціонування підприємницької діяльності.
Основними завданнями курсу "Основи підприємництва" є:
— визначення об'єктивних засад розвитку підприємництва, його місця та ролі в ринковій економіці;
— розкриття передумов, функцій, принципів та рушійних сил підприємницької діяльності;
— визначення функцій та правового статусу підприємця як центральної постаті ринкової економіки;
— характеристика видів, сфер та організаційно-правових
форм підприємницької діяльності;
— розгляд технології заснування власного бізнесу та державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;
— формування практичних навичок щодо створення власної фірми, проведення ділових переговорів та укладання угод;
— визначення засад планування, менеджменту та маркетингу у підприємницькій діяльності;
— розкриття об'єктивної необхідності, форм та методів державного регулювання та підтримки підприємництва;
— розгляд коопераційних зв'язків та форм самоорганізації суб'єктів підприємницької діяльності;
— визначення проблем та перспективи розвитку підприємництва в Україні.
Предметом курсу "Основи підприємництва" є вивчення об'єктивних закономірностей становлення та розвитку підприємництва, обґрунтування вибору суб'єктами підприємницької діяльності ефективних способів оптимального використання факторів виробництва.
Об'єктом курсу "Основи підприємництва" є суб'єкти підприємницької діяльності а також державна політика щодо регулювання та підтримки підприємництва.
Засвоївши матеріал цього навчального посібника, не можливо стати одразу підприємцем або фахівцем з економіки, але можна більш свідомо і впевнено зробити професійний вибір відповідно до своїх здібностей і переконань. А ті, хто вже прийняв рішення про здійснення підприємницької діяльності, почнуть великий і нелегкий шлях у справі бізнесу.
Підсумки теми:
1. Протягом усієї своєї історії людство знало дві форми суспільного виробництва — натуральну і товарну.
2. Натуральне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині того господарства, де вони вироблені.
3.Товарне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими суб'єктами господарювання не для власних, а для суспільних потреб, шляхом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товарами.
4.Товарне виробництво є матеріальною основою ("ґрунтом") виникнення та розвитку підприємництва. Без товарного виробництва не може існувати підприємництва.
5.Продуктивні сили суспільства — це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні й духовні блага.
6.Ринок — це насамперед обмін товарів за законами товарного виробництва і обігу. Ринок виконує роль механізму, за допомогою якого досягається рівновага попиту і пропозиції.
7.Ринок виконує регулюючу, контролюючу, розподільчу, стимулюючу та інтегруючу функції.
8.Система елементів ринку, з яких він складається і які взаємодіють між собою, є структурою ринку.
9.Ринкова інфраструктура — це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо.
10. Головна мета курсу "Основи підприємництва" — з'ясувати сутність, об'єктивні передумови становлення та умови функціонування підприємницької діяльності.
11. Предметом курсу "Основи підприємництва" є вивчення об'єктивних закономірностей становлення та розвитку підприємництва, обґрунтування вибору суб'єктами підприємницької діяльності ефективних способів оптимального використання факторів виробництва.
12. Об'єктом курсу "Основи підприємництва" є суб'єкти підприємницької діяльності, а також державна політика щодо регулювання та підтримки підприємництва.
Практичні завдання до теми 1 «Об’єктивні засади підприємництва»:
1. Поясність, що слід розуміти під економічним відокремленням виробників. Чому виробники намагаються відокремитись під час ведення власного господарства?
2. Чому, на вашу думку, саме товарне виробництво є матеріальною основою ("ґрунтом", "базою") становлення та розвитку підприємництва? Чи можуть бути інші матеріальні засади розвитку підприємництва?
3. Дайте оцінку такому твердженню: "Ринок — це місце (ринкова площа), де здійснюється купівля продаж товарів". Наскільки правильним воно є?
4. Поясніть, що означає поняття "вільний ринок". Кому надається при цьому перевага: виробнику чи споживачу?
5. Поясніть, як забезпечуються постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Яка функція ринку цьому сприяє?
6. Чи є різниця між ринками взуття, одягу, продуктів харчування, верстатів, акцій, валюти? За якими критеріями класифікується ринок?
7. За яких економічних умов може бути побудований реальний ринок в Україні? Чи може функціонувати ринок без відповідної юридичної бази? Поясніть, чому для України характерні незаконні форми неринкового розподілу? Що слід здійснити для подолання в нашій країні "існуючого бартеру"?
Тестові завдання до теми 1
«Об’єктивні засади підприємництва»:
1. Які існують форми суспільного виробництва?
1.1. Натуральне виробництво.
1.2. Вільне виробництво.
1.3. Ринкове господарство.
1.4. Товарне виробництво.
1.5. Національне виробництво.
2. Які основні риси натуральної форми виробництва?
2.1. Власність.
2.2.Замкненість.
2.3. Універсалізація праці.
2.4. Приватна власність.
2.5. Прямі економічні зв'язки.
3. Які визначальні риси товарного виробництва?
3.1.Відокремлені господарюючі суб'єкти.
3.2.Продукти виробляються для власних потреб.
3.3.Продукти виробляються для суспільних потреб.
3.4.Потреби визначаються виробниками.
3.5.Потреби визначаються ринком.
4. Що входить до складу засобів виробництва?
4.1.Праця.
4.2.Предмети праці.
4.3.Засоби праці.
4.4.Люди.
5.Що є матеріальною основою виникнення та розвитку підприємництва?
5.1.Наявність законодавчих актів.
5.2.Відповідний тип мислення.
5.3.Товарне виробництво.
5.4.Приватна власність.
6. Які основні функції виконує ринок?
6.1.Регулюючу.
6.2.Розподільчу.
6.3.Інноваційну.
6.4.Контролюючу.
6.5.Стимулюючу.
6.6.Інформаційну.
6.7.Інтегруючу.
7. Які основні елементи ринкової економіки?
7.1.Ринковий механізм.
7.2.Методи стимулювання.
7.3.Методи державного регулювання.
7.4.Рівень та ступінь громадської свідомості.
7.5.Методи диференціації.
7.6.Дієвий механізм соціального захисту населення
Тема 6. Підприємство – первинна ланка підприємницької
діяльності.
План:
1. Поняття «підприємство».
2. Цілі створення підприємства.
3. Напрями діяльності підприємства.
Рекомендована література:
1. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. – т. 6, с. 85-91.
2. С.В. Мочерний, О.А. Устинко, С.І. Чоботар. Основи підприємницької діяльності. Посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – т. 10, с. 104-109.
3. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – р.1, с. 27-47.
Основні поняття та категорії:
Акціонерне товариство, асоціація, господарське товариство, державне підприємство, колективне підприємство, повне товариство, корпорація, об’єднання підприємств, підприємство, підприємство, яке засноване на змішаній формі власності, командитне товариство, комунальне підприємство, консорціум, концерн, товарний знак, приватне підприємство, товариство з додатковою відповідальністю, товариство з обмеженою відповідальністю.
Запитання для перевірки знань:
1. Що таке підприємство?
2. Яі основні спільні риси, притаманні підприємствам, даютъ підставу характеризувати підприємство як основну ланку (суб'єкт) економіки?
3. Які основні функції виконує підприємство?
4. Які види підприємств ви знаєте? Дайте їм характеристику.
5. Які ви знаєте форми підприємств залежно від розмірів?
6. Які існуютъ форми об'еднанъ підприємств?
1. Поняття «підприємство».
Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують ту чи ту місію (реалізують програму або мету) і діють на засаді певних правил і процедур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.
Підприємство — це організаційно виокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).
Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву—завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька виробничих одиниць — заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під словом «фірма» розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою одержання кінцевого фінансового результату — прибутку. Кожна з них визначає для себе певне фірмове найменування, під яким н записують до державного реєстру своєї країни. Фірмове найменування, як правило, включає ім'я та прізвище одного чи кількох власників фірми, відображає характер її діяльності, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах досить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву компаній, США—корпорацій, країнах континентальної Європи — товариств.
Важливо знати, що кожне підприємство або фірма є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу, малюнка або комбінації таких. Фірмовий знак (марка) служить для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх відокремлення на ринку від продукції (послуг) конкурентів.
Підприємництво є організацією власного підприємства (фірми). Ось чому необхідно розглянути сутність та функції підприємства, як основної ланки підприємницької діяльності, розкрити види та об'єднання підприємств, дати характеристику господарським товариствам, які існують в Україні.
В Україні формується різноманітна структура економіки. Свідченням цього є поява різних підприємницьких структур, властивих ринковій економіці. їх можна класифікувати за такими ознаками:
· формою власності — приватні, колективні, державні;
· формою організації — одноосібні володіння, партнерство (товариство), корпорація, бюджетні підприємства, змішані корпорації;
· масштабами виробництва — індивідуальні, серійні, масові;
· рівнем спеціалізації — спеціалізовані, універсальні, мішані;
· розміром (кількістю персоналу) — малі, середні, великі;
· сферою діяльності — виробничі, комерційні, фінансові,
посередницькі, страхові.
Підприємство — це основна організаційна та виробнича ланки народного господарства країни.
Першою ознакою підприємства є самостійність у системі господарства країни. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою підприємства, товарний знак (для промислових підприємств). Підприємство має закінчений цикл відтворення, тобто його продукція може в умовах поділу праці набувати форми товару. Підприємство має свій трудовий колектив з його специфічними інтересами.
«Об’єктивні засади підприємництва»:
1. Які існують форми суспільного виробництва?
1.1. Натуральне виробництво.
1.2. Вільне виробництво.
1.3. Ринкове господарство.
1.4. Товарне виробництво.
1.5. Національне виробництво.
2. Які основні риси натуральної форми виробництва?
2.1. Власність.
2.2.Замкненість.
2.3. Універсалізація праці.
2.4. Приватна власність.
2.5. Прямі економічні зв'язки.
3. Які визначальні риси товарного виробництва?
3.1.Відокремлені господарюючі суб'єкти.
3.2.Продукти виробляються для власних потреб.
3.3.Продукти виробляються для суспільних потреб.
3.4.Потреби визначаються виробниками.
3.5.Потреби визначаються ринком.
4. Що входить до складу засобів виробництва?
4.1.Праця.
4.2.Предмети праці.
4.3.Засоби праці.
4.4.Люди.
5.Що є матеріальною основою виникнення та розвитку підприємництва?
5.1.Наявність законодавчих актів.
5.2.Відповідний тип мислення.
5.3.Товарне виробництво.
5.4.Приватна власність.
6. Які основні функції виконує ринок?
6.1.Регулюючу.
6.2.Розподільчу.
6.3.Інноваційну.
6.4.Контролюючу.
6.5.Стимулюючу.
6.6.Інформаційну.
6.7.Інтегруючу.
7. Які основні елементи ринкової економіки?
7.1.Ринковий механізм.
7.2.Методи стимулювання.
7.3.Методи державного регулювання.
7.4.Рівень та ступінь громадської свідомості.
7.5.Методи диференціації.
7.6.Дієвий механізм соціального захисту населення
Тема 6. Підприємство – первинна ланка підприємницької
діяльності.
План:
1. Поняття «підприємство».
2. Цілі створення підприємства.
3. Напрями діяльності підприємства.
Рекомендована література:
1. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. – т. 6, с. 85-91.
2. С.В. Мочерний, О.А. Устинко, С.І. Чоботар. Основи підприємницької діяльності. Посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – т. 10, с. 104-109.
3. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – р.1, с. 27-47.
Основні поняття та категорії:
Акціонерне товариство, асоціація, господарське товариство, державне підприємство, колективне підприємство, повне товариство, корпорація, об’єднання підприємств, підприємство, підприємство, яке засноване на змішаній формі власності, командитне товариство, комунальне підприємство, консорціум, концерн, товарний знак, приватне підприємство, товариство з додатковою відповідальністю, товариство з обмеженою відповідальністю.
Запитання для перевірки знань:
1. Що таке підприємство?
2. Яі основні спільні риси, притаманні підприємствам, даютъ підставу характеризувати підприємство як основну ланку (суб'єкт) економіки?
3. Які основні функції виконує підприємство?
4. Які види підприємств ви знаєте? Дайте їм характеристику.
5. Які ви знаєте форми підприємств залежно від розмірів?
6. Які існуютъ форми об'еднанъ підприємств?
1. Поняття «підприємство».
Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують ту чи ту місію (реалізують програму або мету) і діють на засаді певних правил і процедур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.
Підприємство — це організаційно виокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).
Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву—завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька виробничих одиниць — заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під словом «фірма» розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою одержання кінцевого фінансового результату — прибутку. Кожна з них визначає для себе певне фірмове найменування, під яким н записують до державного реєстру своєї країни. Фірмове найменування, як правило, включає ім'я та прізвище одного чи кількох власників фірми, відображає характер її діяльності, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах досить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву компаній, США—корпорацій, країнах континентальної Європи — товариств.
Важливо знати, що кожне підприємство або фірма є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу, малюнка або комбінації таких. Фірмовий знак (марка) служить для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх відокремлення на ринку від продукції (послуг) конкурентів.
Підприємництво є організацією власного підприємства (фірми). Ось чому необхідно розглянути сутність та функції підприємства, як основної ланки підприємницької діяльності, розкрити види та об'єднання підприємств, дати характеристику господарським товариствам, які існують в Україні.
В Україні формується різноманітна структура економіки. Свідченням цього є поява різних підприємницьких структур, властивих ринковій економіці. їх можна класифікувати за такими ознаками:
· формою власності — приватні, колективні, державні;
· формою організації — одноосібні володіння, партнерство (товариство), корпорація, бюджетні підприємства, змішані корпорації;
· масштабами виробництва — індивідуальні, серійні, масові;
· рівнем спеціалізації — спеціалізовані, універсальні, мішані;
· розміром (кількістю персоналу) — малі, середні, великі;
· сферою діяльності — виробничі, комерційні, фінансові,
посередницькі, страхові.
Підприємство — це основна організаційна та виробнича ланки народного господарства країни.
Першою ознакою підприємства є самостійність у системі господарства країни. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою підприємства, товарний знак (для промислових підприємств). Підприємство має закінчений цикл відтворення, тобто його продукція може в умовах поділу праці набувати форми товару. Підприємство має свій трудовий колектив з його специфічними інтересами.
Що ж являє собою підприємство?
По-перше, підприємство є технологічно і територіально відокремленою сукупністю засобів виробництва та робочої сили. Фактори виробництва — праця, земля, капітал, які є трьома "китами" економіки, — функціонують та розвиваються тільки об'єднавшись у рамках конкретних підприємств. Кожне підприємство має різні фактори виробництва і по-різному комбінує їх. Наприклад, взуттєва фабрика і хлібозавод використовують аж ніяк не схожі верстати, обладнання, сировину, а їхні робітники мають різні професії. На різних підприємствах застосовуються різні технології виробництва. Це означає, що дані підприємства технологічно і територіально відокремлені, як одне від одного, так і від інших підприємств. У цьому розумінні підприємство можна визначити як технологічне поєднання факторів виробництва.
По-друге, кожне підприємство спеціалізується на виготовленні певного товару чи послуги. Поєднання факторів виробництва в процесі створення товару завершується випуском готової продукції, тобто виробничі процеси в рамках підприємства набувають завершеності у вигляді остаточного результату. Нехай в одному випадку це буде літак, а в іншому — тільки деталь цього літака; для кожного з цих підприємств то буде остаточна продукція.
По-третє, кожне підприємство, крім технологічно-територіальної, характеризується ще й економічною відокремленістю. Все майно підприємства, з усіма засобами виробництва та технологіями, є власністю фірми, яка володіє даним підприємством. Зауважимо, що ця власність не буде повною, коли фірма орендує підприємство. Отже, підприємство розпоряджається своїм майном. На цій підставі воно самостійно складає виробничу програму, набирає кадри, здійснює управління виробничим процесом, реалізує одержану продукцію, відшкодовує витрати та отримує прибуток. Навіть у такому схематичному переліку відображено всі основні економічні процеси та явища. В економіці підприємства в мініатюрі відбивається вся економіка, з усіма її головними процесами: виробництвом, обміном, розподілом, споживанням. Ось чому економічну життєдіяльність підприємства називають мікроекономікою.
По-четверте, було б неправильно зводити усе життя підприємства лише до технологічних і господарських процесів. Підприємство — це завжди соціальний осередок суспільства, певний колектив співробітників. На підприємстві проходить важлива частина життя людини, за допомогою колективу відбувається її розвиток, духовне зростання. Від злагоди в колективі залежить економічний успіх підприємства. Ви, напевне, чули, якого великого значення надають почуттю колективізму на японських підприємствах. Під час знайомства японець називає не своє прізвище, а фірму, де він працює.
Які ж функції виконують підприємства в економіці? Основна мета економіки — це створення товарів і послуг для задоволення потреб населення з найменшими витратами на виробництво та реалізацію продукції. Саме цю мету і покликані реалізувати підприємства, у цьому полягає їх основна функція. Іншими словами, функцією кожного підприємства є максимально можливий випуск суспільно корисної продукції за найменших витрат.
Діяльність будь-якого підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції — створенню максимуму товарів чи послуг для задоволення потреб суспільства за найменших витрат виробництва. Для здійснення цієї функції підприємство розгортає діяльність у різних сферах, виконуючи в кожній специфічні функції (рис. 1).
Рис. 1. Основні специфічні функції підприємства.
Виробничо-технологічні функції підприємства пов'язані із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їх використанням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.
Економічними функціями підприємства (фірми) є: управління процесами виробництва та збуту товарів, укладання контрактів, найняття працівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.
Соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяльність.
Крім зазначених функцій, які виконує підприємство в межах національної економіки, існують ще зовнішньоекономічні функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві.
Отже, підприємство — основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.
2. Цілі створення підприємства.
Місія – це головна мета підприємства, тобто чітко визначена причина його існування. Місія сучасного підприємства полягає у виробництві продукції (наданні послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.
На основі встановленої загальної місії визначаються загально фірмові цілі, які мають бути:
1. конкретними і вимірними, що дає їм можливість стати реальною вихідною базою для наступних правильних господарських і соціальних рішень стосовно діяльності підприємства (фірми, корпорації);
2. зорієнтованими у часі, тобто мати конкретний горизонт прогнозування (прогноз розвитку подій на тривалі і відносно короткі періоди часу – відповідно на 5-10 років і 1-2 роки);
3. досяжними, щоб стимулювати підвищення ефективності діяльності підприємства;
4. взаємо доповнюваними, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не повинні перешкоджати реалізації інших цілей діяльності підприємства (фірми, корпорації);
5. чітко сформульованими щодо кожного виду (напрямку) діяльності підприємства, що робить їх реальними для досягнення у відповідному часі.
Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці заведено називати місією. Здебільшого місією сучасного підприємства (фірми) вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.
На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам:
• по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними й піддаватися вимірюванню. Формулювання цілей у конкретних формах
створює вихідну базу відліку для наступних правильних господарських та соціальних рішень. Завдяки цьому можна більш обґрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство (фірма) діє в напрямку здійснення своїх цілей;
• по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює 5 рокам, інколи більше (7-10 років) – для передових у технічному відношенні фірм; короткотермінова – в межах 1 року;
• по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати, зменшення рівня їхньої мотивації, погіршання показників інноваційної, виробничої та соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку;
• по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей. Інше може призвести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділами підприємства (фірми), відповідальними за досягнення різних цілей.
У кінцевому підсумку цілі підприємства (фірми) мають бути чітко сформульовані для кожного виду його (її) діяльності, що є важливим для суб'єкта господарювання, котрий прагне спостерігати й вимірювати результати цієї діяльності.
Варто також знати, що цілі підприємства (фірми) будуть значущою частиною стратегічного планування у тому разі, коли їх не лише правильно сформульовано та ефективно систематизовано, а й достатньо про них інформовано весь персонал і відпрацьовано дійову систему стимулювання їхнього здійснення.
3. Напрями діяльності підприємства.
У практиці господарювання кожне підприємство діяльності (фірма), що є складною виробничо-економічною системою, здійснює багато конкретних видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об'єднати в окремі головні напрямки (рис. 2).
Рис. 2. Взаємоузгоджені головні напрямки діяльності підприємств (фірм) – продуцентів.
Відповідно до логіки й послідовності стадій відтворювального процесу визначальним напрямком діяльності кожного підприємства за умов ринкових відносин є вивчення ринку товарів, або ситуаційний аналіз. Такий аналіз повинен передбачати комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту та каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.
Результати вивчення ринку товарів служать вихідною базою для обґрунтування конкретних шляхів удосконалення і розвитку інноваційної діяльності підприємства (фірми) на перспективний період. Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, запровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо.
Наступним найбільш складним за обсягом і вирішенням організаційно-технічних завдань напрямком є виробнича діяльність підприємства (фірми), її організація та оперативне регулювання в просторі й часі. З усієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що з них складається виробнича діяльність, найважливішими треба вважати: обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їхню оптимізацію відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозного періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розробку й дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.
Ефективність інноваційно-виробничих процесів, постійно здійснюваних на кожному підприємстві (фірмі), визначається рівнем його (її) комерційної діяльності, значущість якої за умов ринку істотно зростає. Це очевидно, оскільки від масштабів та якості саме цього напрямку діяльності підприємства найбільшою мірою залежить фінансова результативність виробництва, яку найповніше характеризує величина одержуваного прибутку. Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної діяльності є дійова реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, належне стимулювання покупців.
Іще одним важливим напрямком діяльності підприємства (фірми), який завершує послідовний цикл відтворювального процесу, слід вважати післяпродажний сервіс багатьох видів товарів машин та устаткування, автомобілів, комп'ютерної, розмножувальної, медичної, складної побутової техніки, інших виробів виробничо-технічного й споживчого призначення. Післяпродажний сервіс охоплює пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації (використання) куплених на рийку товарів, їхнє гарантійне технічне обслуговуваним протягом певного терміну, забезпечення необхідними запасними частинами і проведення ремонтів під час нормативного строку служби тощо. Він є важливим джерелом інформації для продуцентів про надійність і довговічність виготовлених технічних засобів, а також про потрібні експлуатаційні витрати. Ця інформація використовується продуцентами для вдосконалення продукції, оптимізації строків оновлення її номенклатури та асортименту.
До інтегрованого напрямку, що охоплює багато конкретних видів, належить економічна діяльність підприємства (фірми). Зокрема вона включає: стратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо. Цей напрямок є визначальним для оцінки й регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві.
Непересічне значення має соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає на ефективність усіх інших напрямків і конкретних видів діяльності (інноваційної, виробничої, комерційної, економічної), результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки й компетентності всіх категорій працівників, дійовості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу. Тому ефективне управління персоналом має бути пріоритетним і найважливішим напрямком діяльності кожного підприємства (фірми) за умов соціально орієнтованої ринкової економіки.
По-перше, підприємство є технологічно і територіально відокремленою сукупністю засобів виробництва та робочої сили. Фактори виробництва — праця, земля, капітал, які є трьома "китами" економіки, — функціонують та розвиваються тільки об'єднавшись у рамках конкретних підприємств. Кожне підприємство має різні фактори виробництва і по-різному комбінує їх. Наприклад, взуттєва фабрика і хлібозавод використовують аж ніяк не схожі верстати, обладнання, сировину, а їхні робітники мають різні професії. На різних підприємствах застосовуються різні технології виробництва. Це означає, що дані підприємства технологічно і територіально відокремлені, як одне від одного, так і від інших підприємств. У цьому розумінні підприємство можна визначити як технологічне поєднання факторів виробництва.
По-друге, кожне підприємство спеціалізується на виготовленні певного товару чи послуги. Поєднання факторів виробництва в процесі створення товару завершується випуском готової продукції, тобто виробничі процеси в рамках підприємства набувають завершеності у вигляді остаточного результату. Нехай в одному випадку це буде літак, а в іншому — тільки деталь цього літака; для кожного з цих підприємств то буде остаточна продукція.
По-третє, кожне підприємство, крім технологічно-територіальної, характеризується ще й економічною відокремленістю. Все майно підприємства, з усіма засобами виробництва та технологіями, є власністю фірми, яка володіє даним підприємством. Зауважимо, що ця власність не буде повною, коли фірма орендує підприємство. Отже, підприємство розпоряджається своїм майном. На цій підставі воно самостійно складає виробничу програму, набирає кадри, здійснює управління виробничим процесом, реалізує одержану продукцію, відшкодовує витрати та отримує прибуток. Навіть у такому схематичному переліку відображено всі основні економічні процеси та явища. В економіці підприємства в мініатюрі відбивається вся економіка, з усіма її головними процесами: виробництвом, обміном, розподілом, споживанням. Ось чому економічну життєдіяльність підприємства називають мікроекономікою.
По-четверте, було б неправильно зводити усе життя підприємства лише до технологічних і господарських процесів. Підприємство — це завжди соціальний осередок суспільства, певний колектив співробітників. На підприємстві проходить важлива частина життя людини, за допомогою колективу відбувається її розвиток, духовне зростання. Від злагоди в колективі залежить економічний успіх підприємства. Ви, напевне, чули, якого великого значення надають почуттю колективізму на японських підприємствах. Під час знайомства японець називає не своє прізвище, а фірму, де він працює.
Які ж функції виконують підприємства в економіці? Основна мета економіки — це створення товарів і послуг для задоволення потреб населення з найменшими витратами на виробництво та реалізацію продукції. Саме цю мету і покликані реалізувати підприємства, у цьому полягає їх основна функція. Іншими словами, функцією кожного підприємства є максимально можливий випуск суспільно корисної продукції за найменших витрат.
Діяльність будь-якого підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції — створенню максимуму товарів чи послуг для задоволення потреб суспільства за найменших витрат виробництва. Для здійснення цієї функції підприємство розгортає діяльність у різних сферах, виконуючи в кожній специфічні функції (рис. 1).
| Специфічні функції підприємства |
| Економічні |
| Зовнішньоекономічні |
| Виробничо-технологічні |
| Соціальні |
 |
Рис. 1. Основні специфічні функції підприємства.
Виробничо-технологічні функції підприємства пов'язані із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їх використанням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.
Економічними функціями підприємства (фірми) є: управління процесами виробництва та збуту товарів, укладання контрактів, найняття працівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.
Соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяльність.
Крім зазначених функцій, які виконує підприємство в межах національної економіки, існують ще зовнішньоекономічні функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві.
Отже, підприємство — основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.
2. Цілі створення підприємства.
Місія – це головна мета підприємства, тобто чітко визначена причина його існування. Місія сучасного підприємства полягає у виробництві продукції (наданні послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.
На основі встановленої загальної місії визначаються загально фірмові цілі, які мають бути:
1. конкретними і вимірними, що дає їм можливість стати реальною вихідною базою для наступних правильних господарських і соціальних рішень стосовно діяльності підприємства (фірми, корпорації);
2. зорієнтованими у часі, тобто мати конкретний горизонт прогнозування (прогноз розвитку подій на тривалі і відносно короткі періоди часу – відповідно на 5-10 років і 1-2 роки);
3. досяжними, щоб стимулювати підвищення ефективності діяльності підприємства;
4. взаємо доповнюваними, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не повинні перешкоджати реалізації інших цілей діяльності підприємства (фірми, корпорації);
5. чітко сформульованими щодо кожного виду (напрямку) діяльності підприємства, що робить їх реальними для досягнення у відповідному часі.
Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці заведено називати місією. Здебільшого місією сучасного підприємства (фірми) вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.
На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам:
• по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними й піддаватися вимірюванню. Формулювання цілей у конкретних формах
створює вихідну базу відліку для наступних правильних господарських та соціальних рішень. Завдяки цьому можна більш обґрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство (фірма) діє в напрямку здійснення своїх цілей;
• по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює 5 рокам, інколи більше (7-10 років) – для передових у технічному відношенні фірм; короткотермінова – в межах 1 року;
• по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати, зменшення рівня їхньої мотивації, погіршання показників інноваційної, виробничої та соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку;
• по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей. Інше може призвести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділами підприємства (фірми), відповідальними за досягнення різних цілей.
У кінцевому підсумку цілі підприємства (фірми) мають бути чітко сформульовані для кожного виду його (її) діяльності, що є важливим для суб'єкта господарювання, котрий прагне спостерігати й вимірювати результати цієї діяльності.
Варто також знати, що цілі підприємства (фірми) будуть значущою частиною стратегічного планування у тому разі, коли їх не лише правильно сформульовано та ефективно систематизовано, а й достатньо про них інформовано весь персонал і відпрацьовано дійову систему стимулювання їхнього здійснення.
3. Напрями діяльності підприємства.
У практиці господарювання кожне підприємство діяльності (фірма), що є складною виробничо-економічною системою, здійснює багато конкретних видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об'єднати в окремі головні напрямки (рис. 2).
| Головні напрямки діяльності |
| Вивчення ринку товарів |
| Інноваційна діяльність |
| Виробнича діяльність |
| Комерційна діяльність |
| Після продажний сервіс |
 | ||||||||
 | ||||||||
|
| |||||||
Рис. 2. Взаємоузгоджені головні напрямки діяльності підприємств (фірм) – продуцентів.
Відповідно до логіки й послідовності стадій відтворювального процесу визначальним напрямком діяльності кожного підприємства за умов ринкових відносин є вивчення ринку товарів, або ситуаційний аналіз. Такий аналіз повинен передбачати комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту та каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.
Результати вивчення ринку товарів служать вихідною базою для обґрунтування конкретних шляхів удосконалення і розвитку інноваційної діяльності підприємства (фірми) на перспективний період. Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, запровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо.
Наступним найбільш складним за обсягом і вирішенням організаційно-технічних завдань напрямком є виробнича діяльність підприємства (фірми), її організація та оперативне регулювання в просторі й часі. З усієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що з них складається виробнича діяльність, найважливішими треба вважати: обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їхню оптимізацію відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозного періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розробку й дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.
Ефективність інноваційно-виробничих процесів, постійно здійснюваних на кожному підприємстві (фірмі), визначається рівнем його (її) комерційної діяльності, значущість якої за умов ринку істотно зростає. Це очевидно, оскільки від масштабів та якості саме цього напрямку діяльності підприємства найбільшою мірою залежить фінансова результативність виробництва, яку найповніше характеризує величина одержуваного прибутку. Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної діяльності є дійова реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, належне стимулювання покупців.
Іще одним важливим напрямком діяльності підприємства (фірми), який завершує послідовний цикл відтворювального процесу, слід вважати післяпродажний сервіс багатьох видів товарів машин та устаткування, автомобілів, комп'ютерної, розмножувальної, медичної, складної побутової техніки, інших виробів виробничо-технічного й споживчого призначення. Післяпродажний сервіс охоплює пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації (використання) куплених на рийку товарів, їхнє гарантійне технічне обслуговуваним протягом певного терміну, забезпечення необхідними запасними частинами і проведення ремонтів під час нормативного строку служби тощо. Він є важливим джерелом інформації для продуцентів про надійність і довговічність виготовлених технічних засобів, а також про потрібні експлуатаційні витрати. Ця інформація використовується продуцентами для вдосконалення продукції, оптимізації строків оновлення її номенклатури та асортименту.
До інтегрованого напрямку, що охоплює багато конкретних видів, належить економічна діяльність підприємства (фірми). Зокрема вона включає: стратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо. Цей напрямок є визначальним для оцінки й регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві.
Непересічне значення має соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає на ефективність усіх інших напрямків і конкретних видів діяльності (інноваційної, виробничої, комерційної, економічної), результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки й компетентності всіх категорій працівників, дійовості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу. Тому ефективне управління персоналом має бути пріоритетним і найважливішим напрямком діяльності кожного підприємства (фірми) за умов соціально орієнтованої ринкової економіки.
Практичні завдання до теми 6
«Підприємство – первинна ланка підприємницької діяльності».
1. Який вид підприємства ви виберете на початку бізнесової діяльності? Поясніть чому.
2.Уявіть, що ваше власне майно (будинок, автомобіль, комп'ютер та ін.) оцінюється у 50 тис. грн, крім того, ви маєте капітал 30 тис. грн. З них на 10 тис. грн ви придбали акції, 10 тис. грн вклали в одноосібне володіння, 10 тис. грн поклали и банк. Що буде, якщо: а) збанкрутує ваше підприємство? б) збанкрутує корпорація, акції якої ви придбали?
3. Які існують критерії визначення підприємств? Висловіть свою думку щодо методики визначення розмірів підприємств.
«Підприємство – первинна ланка підприємницької діяльності».
1. Який вид підприємства ви виберете на початку бізнесової діяльності? Поясніть чому.
2.Уявіть, що ваше власне майно (будинок, автомобіль, комп'ютер та ін.) оцінюється у 50 тис. грн, крім того, ви маєте капітал 30 тис. грн. З них на 10 тис. грн ви придбали акції, 10 тис. грн вклали в одноосібне володіння, 10 тис. грн поклали и банк. Що буде, якщо: а) збанкрутує ваше підприємство? б) збанкрутує корпорація, акції якої ви придбали?
3. Які існують критерії визначення підприємств? Висловіть свою думку щодо методики визначення розмірів підприємств.
Тестові завдання до теми 6
«Підприємство – первинна ланка підприємницької діяльності».
1. Які підприємства за масштабом виробництва існують
на практиці?
А. Одноосібні володіння.
Б. Індивідуальні.
В. Приватні.
Г. Серійні.
Д. Масові.
Є. Колективні.
2. Які основні функції виконує підприємство?
А. Інформаційні.
Б. Виробничо-технологічні.
В. Організаційно-правові.
Г. Економічні.
Д. Соціальні.
Є. Комунікаційні.
Е. Зовнішньоекономічні.
3. В яких організаційних формах може здійснюватися підприємницька діяльність?
А. У формі, передбаченій статутом.
Б. У будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.
В. Кооперативне підприємство.
Г. Державне підприємство.
Д. Приватне підприємство.
4. Які види підприємств існують в Україні?
А. Індивідуальне.
Б. Державне.
В. Сімейне.
Г. Приватне.
Д. Корпоративне.
Є. Колективне.
Е. Господарське товариство.
Ж. Комунальне.
З. Підприємство, яке засноване на змішаній формі власності.
5. Які види господарських товариств існують в Україні?
А. Акціонерне товариство.
Б. Товариство з обмеженою відповідальністю.
В. Товариство з необмеженою відповідальністю.
Г. Товариство з додатковою відповідальністю.
Д. Повне товариство.
Є. Неповне товариство.
Е. Командитне товариство.
Ж. Спільне товариство.
