1.1.

Функція “Керівництво”

1.5.

Функція “Організація роботи податкової інспекції, планування та координація робіт структурних підрозділів”

1.6.

Функція “Податкове супроводження великих платників податків”

1.8.

Функція “Облік та контроль за використанням коштів на утримання державної податкової інспекції”

1.9.

Функція “Робота з персоналом”

1.10.

Функція “Здійснення заходів щодо забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби”

1.11.

Функція “Правове забезпечення діяльності податкової інспекції”

1.19.

Функція “Забезпечення взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації”

1.20.

Керівництво

Функція:1.1, 1.89* (крім 1.89.4), 1.90**, 1.91*, 1.108

Адміністративно-господарський відділ

Функції: 1.1.2, 1.1.8, 1.1.15, 1.1.16, 1.80, 1.99.1, 1.99.4, 1.100, 1.101, 1.102, 1.108.1

Відділ (сектор) персоналу

Функції:1.1.2, 1.1.8, 1.1.15, 1.1.16, 1.9 (крім 1.9.24), 1.80, 1.99.2, 1.99.4, 1.100.3, 1.100.5, 1.100.6, 1.101 (крім 1.101.3, 1.101.4), 1.108.1

Бухгалтерія

Функції: 1.1.2, 1.1.8, 1.1.15, 1.1.16, 1.8, 1.9.25, 1.80, 1.100.3, 1.100.5, 1.100.6, 1.101 (крім 1.101.3, 1.101.4), 1.108.1

Юридичний відділ

Функції: 1.1.2, 1.1.8, 1.1.15, 1.1.16, 1.9.25, 1.11, 1.41.47, 1.41.49, 1.80, 1.100.3, 1.100.5, 1.100.6, 1.101 (крім 1.101.3, 1.101.4), 1.108.1

Організаційно-розпорядчий відділ (сектор)

Функції: 1.1.2, 1.1.8, 1.1.15, 1.1.16, 1.5, 1.9.24, 1.9.25, 1.80, 1.100.3, 1.100.5, 1.100.6, 1.100.9, 1.101 (крім 1.101.3, 1.101.4), 1.108.1

Відділ податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів)

Функції: 1.1.2, 1.1.8, 1.1.15, 1.1.16, 1.6.1, 1.6.4, 1.9.25, 1.20.16, 1.23.2, 1.23.3, 1.23.5, 1.23.11 1.23.13, 1.39, 1.40, 1.42, 1.43, 1.52, 1.56.3, 1.56.7, 1.56.9, 1.63.3, 1.63.4, 1.74.2, 1.76.3, 1.76.7, 1.76.8, 1.80, 1.100.3, 1.100.5, 1.100.6, 1.101 (крім 1.101.3, 1.101.4), 1.108.1

2. АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ З ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

2.1 Сутність, види, класифікація податків

Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються під час використання частини національного доходу на загальнодержавні потреби.

Процес виникнення та становлення податків як особливої форми соціальних відносин пройшов декілька етапів [54].

Перший етап виникнення податкових відносин пов’язаний з рабовласницькими суспільствами. Виникнення держави як особливого інструменту регулювання суспільних відносин та захисту права приватної власності стало безпосередньою причиною існування податків. Основними формами оподаткування цього періоду стають прямі (подушний, поземельний) податки та непрямий – мито, як специфічна форма оподаткування торговельної діяльності.

Другий етап розвитку податків відбувся в умовах феодального способу господарювання, який в свою чергу поділяється на періоди раннього та пізнього середньовіччя. Особливість раннього середньовіччя полягає в натуральному характері податків. Основними носіями податків виступали селяни (як вільні, так і закріпачені), що пов’язано з особливостями земельних відносин. Реципієнтами (отримувачами) податків виступали місцеві феодали. Для пізнього середньовіччя характерним стають процеси централізації державної влади в руках монархів, що викликало відповідну концентрацію державних фінансів в руках центральної влади і розширення кола платників податків за рахунок духовенства, дрібних та великих феодалів, міського населення.

На третьому етапі в буржуазних суспільствах, які прийшли на зміну абсолютним монархіям, відбувалось остаточне формування сучасної системи оподаткування. Оскільки провідною верствою в цей період стає буржуазія, нею встановлюються нові принципи оподаткування (справедливість, рівномірність та дешевизна податків, запровадження податків виключно парламентськими законами тощо). Виникають такі сучасні форми оподаткування, як пряме прибуткове оподаткування, остаточно формується підсистема непрямого оподаткування – специфічних та універсальних акцизів. Суттєвою особливістю слід вважати запровадження системи обов’язкового соціального страхування та превалювання регулюючої функції оподаткування над фіскальною.

Сьогодні Україна вибудовує свою податкову систему, орієнтуючись на найрозвиненіші країни світу. Адже податкова система є найважливішою основою економічної системи кожної розвиненої країни. З одного боку вона забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки – це об’єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни. Жодна держава не може обійтись без податків, що є головним у її відносинах з суб‘єктами господарювання. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства.

Сутність податків полягає в обов’язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Особливістю податків є їх примусовий, обов’язковий характер, який не потребує зустрічної індивідуальної оплатності з боку держави.

До основних термінів сучасної системи оподаткування в Україні відносяться [51]:

1. Податок (збір, внесок до державного цільового фонду) – в Україні це обов’язковий платіж до бюджетів різних рівнів або державних цільових фондів, що здійснюються в порядку і на умовах, визначених законодавством України щодо оподаткування.

2. Суб`єкт, або платник податків, зборів та обов’язкових платежів – це особи, на яких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов’язки:

а) сплачувати податки, збори та обов’язкові платежі;

б) нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та обов’язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів.

Платник податків може визнаватись суб’єктом оподаткування одним або декількома податками, зборами та обов’язковими платежами в залежності від діяльності, яку він провадить, володіння майном або інших обставин, у разі наявності яких виникають податкові зобов’язання.

Суб’єктом оподаткування може визнаватись й особа, на яку відповідно до податкового законодавства України покладено обов’язки щодо нарахування податків, зборів та обов’язкових платежів, утримання їх з платника та перерахування до бюджету.

Суб’єктами оподаткування або платниками податків, зборів та обов’язкових платежів є юридичні або фізичні особи, міжнародні об’єднання та організації, які відповідно до чинного податкового законодавства безпосередньо зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Податкове законодавство завжди розпочинається з визначення суб’єктів оподаткування або платників податків, зборів та обов’язкових платежів, оскільки необхідно чітко знати, хто повинен платити той чи інший вид платежу до бюджету чи до державного цільового фонду та хто несе перед державою відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату цього платежу.

3. Об`єкт оподаткування – юридично обумовлений факт або подія, після настання яких у суб’єкта виникає обов’язок сплатити податок; з економічної точки зору об’єктом оподаткування можуть виступати доход, прибуток, майно, грошовий капітал або розмір споживання.

Кожен податок, збір та обов’язковий платіж має самостійний об’єкт оподаткування, який визначається чинним податковим законодавством. Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платника податку.

4. Предмет оподаткування – фізична, якісна характеристика об’єкту, яка виступає еквівалентом об’єкту з метою оподаткування.

5. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування.

6. Податкова ставка – законодавчо установлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

універсальний ( для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);

диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).

За побудовою ставки бувають:

тверді (встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні):

а) фіксовані – встановлені конкретних сум;

б) відносні – визначені відносно до певної величини (наприклад., у процентах до мінімальної заробітної плати).

процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на три види:

а) пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

б) прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;

в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

7. Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

8. Податковий оклад остаточна сума, що підлягає сплаті до бюджету; в більшості податків визначається як добуток бази оподаткування на ставку оподаткування.

9. Джерело сплати податку – фінансовий фонд суб’єкта оподаткування, за рахунок якого відбувається сплата податку. Як правило, джерелом можуть виступати прибуток , валовий доход, чистий доход фізичної особи тощо.

10. Податкова пільга – законодавчо закріплене повне або часткове звільнення від сплати податків. зборів та інших обов’язкових платежів.

Оскільки податки мають ознаки фінансових відносин (перерозподіл коштів та формування фондів), можна розрізнити такі основні функції податків як категорії фінансів:

1. Фіскальна – основне призначення полягає в мобілізації та накопиченні коштів в державних фондах.

2. Розподільча (соціальна) одним із призначень податків є розподіл суспільних доходів з боку більш сплатоспроможних верств населення та суб’єктів господарювання на користь малозабезпечених; за рахунок виробничих галузей національної економіки на користь суб’єктів невиробничої сфери тощо.

Завдяки цій функції підтримується соціальна рівновага та забезпечується відносна рівномірність доходів різних верств громадян.

3. Регулююча функція – податки як інструмент примусового вилучення частини доходів суспільства здатні суттєво впливати на стан національної економіки. Позитивний вплив дозволяє говорити про стимулюючу роль податків, негативний – про дестимулюючу роль оподаткування. Важливість урахування в державній економічній політиці цієї функції була доведена новим економічним курсом Ф.Д.Рузвельта в роки Великої Депресії 192030х рр.

4. Контрольна функція – допоміжна функція, яка полягає в контролі за допомогою податків за джерелами і обсягами доходів суспільства та напрямками їх використання.

Класифікація податків як економічної категорії проводиться:

за формою оподаткування;

за економічним змістом об’єкта оподаткування;

в залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють;

за способом їх стягнення (в залежності від територіального рівня);

в залежності від способів встановлення ставок оподаткування;

в залежності від встановленого порядку використання;

за суб’єктом оподаткування.

Історично, за формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов’язку сплати податку на іншу особу — на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямим є загальноприйнятим, але неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення.

Прямі податки встановлюються відносно платників. Їх розмір залежить від розміру об’єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном. До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки. Вони встановлюються на дохід або майно платника податків і сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше податків платить той, хто має більш високі доходи та більше майна. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважає справедливим. У розвинених країнах світу, таких, як США, Японія, Великобританія, ФРН, прямі податки становлять близько 40–90 відсотків в загальній сумі податкових надходжень [55].

Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання.Оскільки платниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна.

До непрямих податків традиційно належать такі податки, як податок з обороту(суми) споживання, податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Незважаючи на критику з боку багатьох економістів, непрямі податки доволі широко використовуються в усьому світі, оскільки при відносно простому механізмі їх стягнення вони забезпечують стабільні й суттєві доходи держави та ухилитися від їх сплати важко. Крім того, психологічно ці податки сприймаються платниками легше, ніж прямі, адже вони приховані у ціні товару, роботи, послуги. Тому платник податку в момент його сплати не завжди усвідомлює, що сплачує податок державі.

За економічним змістом об’єкта оподаткування всі непрямі податки відносяться до податків на споживання, які сплачуються не при одержанні доходів (прибутку), а при їх використанні.

В залежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

В Україні справляються [6]:

загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

а). До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

б). До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

в). До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Реалізація функцій податку безпосередньо зв'язана з тими принципами, що у ньому закладені і реалізуються в конкретному виді податку. Принципи податку реалізуються через конкретні прояви, що характеризують особливості цього специфічного механізму [51]:

Однократність обкладання. Це означає, що той самий об'єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за визначений період (податковий період);

Універсалізація податку. Цей принцип припускає незалежність податкового тиску від форм власності платника, рівний підхід до умов оподатковування будь-яких суб'єктів. Також цей принцип формує умови рівного відрахування будь-якої частини об'єкта незалежно від джерел його одержання, тобто всі платники зобов'язані відчисляти рівну частку доходів згідно своєї діяльності;

3. Індивідуальна безплатність. В основі цієї ознаки податку закладений односпрямований рух засобів від платника до держави. При цьому платник не одержує (на перший погляд) чогось замість, це не означає виникнення зустрічних обов'язків держави. Дані засоби (кожного платника) направляються на задоволення суспільних нестатків.

4. Безумовний характер. Ця ознака податку є продовженням попереднього ознаки й означає сплату податку, не зв'язану ні з якими зустрічними діями, привілеями з боку держави. Останні дві ознаки найбільше чітко характеризують сутність податку і виділяють його із системи інших платежів.

5. Нецільовий характер податкового платежу. Ця ознака означає надходження його у фонди, акумульовані державою і використовувані на задоволення державних потреб.

6. Обов'язковий характер. Ця ознака податку припускає неможливість законного відхилення від його сплати. Обов'язковий характер податкового вилучення забезпечує нагромадження засобів дохідної частини бюджету. Це лежить в основі закріплення на конституційному рівні сплати податків як обов'язку громадян.

7. Безповоротний характер. Ця ознака податку не вимагає особливих коментарів, хоча сутність цього принципу полягає в тім, що в остаточному підсумку платник одержує віддачу від внесених їм податків, коли держава реалізує суспільні потреби в який зацікавлені суспільство і кожен його індивід, і в цьому змісті податки як би повертаються до платника.

До важливих елементів податку відноситься:

Ставка податку величина податкових нарахувань на одиницю об'єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т.п.). Податкові ставки можна класифікувати по декількох принципах [54]:

а). По встановленню податкового тиску на платника:

1. Базова (основна) ставка, що не враховує особливостей чи платника виду діяльності, що полегшують чи підсилюючих податковий тягар і, відповідно, що збільшують чи зменшують податкову ставку.

2. Знижена ставка що припускає визначені особливості платника і скорочує податковий тягар на нього (найчастіше її застосування можна розглядати як податкову пільгу).

3. Підвищена ставка враховуюча специфічну форму чи діяльності одержання доходів і перевищуюча основну, базову ставку.

б). По методу встановлення ставки податку:

1. Абсолютні (тверді) ставки податку, при яких розмір податку у твердій фіксованій величині визначається на кожну одиницю оподатковування.

2. Відносні ставки податку, при яких розмір податку встановлюється у визначеному співвідношенні до одиниці обкладання. Характер співвідношення ставки податку й одиниці обкладання дозволяє виділити кілька підвидів відносних ставок:

Відносно-процентні ставка податку встановлюється у відсотках від одиниці оподатковування;

Відносно-кратні співвідношення розміру податку й одиниці оподатковування встановлюється у величинах, кратних визначеному показнику (наприклад, законодавчо встановленим на даний момент мінімальній платі або неоподатковуваному мінімуму доходів);

Відносно-грошові ставка податку, що установлює визначену грошову суму на частину оподатковуваного об'єкта.

в). По змісту:

1. Маргінальні ставки податку, що безпосередньо зазначені в нормативному акті, що закріплює даний вид податку, і застосовуються до окремих податкових розрядів (маржам), окремим частинам доходу. Подібні ставки припускають як би східчасте оподатковування, при якому визначена процентна ставка встановлюється для обкладання об'єкта від одного рівня до іншого; з переходом на інший рівень (ступінь) використовується інша ставка (наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб).

2. Фактична ставка виступає як відношення сплаченого податку до податкової бази.

3. Економічна ставка відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу. Саме даний вид ставок найбільше повно розкриває особливості податкової політики.

г). По формуванню стимулів для платника:

1. Стимулююча податкова ставка, що створює в платника потребу в збільшенні результатів діяльності, що приводить до зростання доходів, майна і т.п.

2. Обмежувальна ставка оподатковування, при якій формуються визначені фактори, що стимулюють платника здійснювати діяльність у незмінних масштабах, що запобігає подальший чи розвиток нові вкладення.

3. Заборонна податкова ставка, встановлююча чіткі обмеження і робляча абсурдним, неефективної будь-які дії, при яких змінюється оподатковуваний об'єкт і здійснюється перехід до іншої ставки.

Важливе значення має питання про способи побудови податкових ставок. У залежності від співвідношення, що встановлюється між ставкою податку і доходу, оподатковування можна підрозділити на:

1. Рівне оподатковування це метод оподатковування, при якому рівна сума податку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод характерний в основному для цільових податків.

2. Прогресивне оподатковування метод оподатковування, при якому ставка податку зростає при росту розмірів об'єкта оподатковування.

3. Пропорційне оподатковування метод оподатковування, при якому встановлюється стабільна ставка, незалежно від збільшення об'єкта оподатковування. З ростом бази оподатковування сума податку зростає пропорційно їй при єдиному відсотку податкової ставки.

4. Регресивне оподатковування метод, при якому ставка оподатковування зменшується при росту податкової бази. У даному випадку вага податкових вилучень назад пропорційна збільшенню оподатковуваного об'єкта.

5. Змішане оподатковування припускає сполучення окремих елементів вищевказаних методів оподатковування.

Податкова система припускає дії, що забезпечують сплату податків, до них відносяться способи сплати податків.

Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізації платником податків обов'язку по перерахуванню засобів у чи бюджет спеціальні фонди. Існують три основних способи сплати податку:

1) кадастровий спосіб сплати податків, в основі якого лежить перерахування суми відповідно до визначеної шкали, заснованої на визначеному виді майна. Застосовується при численні і стягуванні прямих реальних доходів.

2) деклараційний спосіб реалізації платником податків обов'язку по сплаті податку на основі подачі в податкові органи офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за визначений період і свої податкові зобов'язання.

3) попередній спосіб, застосовуваний в основному при безготівковому утриманні і складається в тім, що податки утримуються з джерела доходу.

2.2 Основні непрямі податки та збори з юридичних осіб в Україні

2.2.1 Податок на додану вартість (ПДВ)

Механізм справляння ПДВ викладений в Законі України “Про податок на додану вартість” [10] , визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Податок ПДВ відноситься до непрямих податків та включається підприємством, яке продає товари чи послуги, в ціну товару зверх собівартості виробництва та очікуємого прибутку, в ціні вказується особливою строкою, яка враховується в окремих регістрах бухгалтерського обліку.

Сплачувана сума податку ПДВ розраховується підприємствами як різниця сум отриманого ПДВ від покупців за продаж їм товарів і послуг та сумою сплаченого за той же період ПДВ в ціні матеріалів, товарів та послуг, придбаних підприємством.

Платником податку є:

а) Особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

б) Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.

в) Особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.

г) Особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.

д) Особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті.

е) Особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

б) ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

в) вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Ставки податку :

Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

а) продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

1) поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден;

2) поставки для заправки або постачання повітряних суден;

3) поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

б) продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Дата виникнення податкових зобов'язань

3.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит

4.1. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

4.3. У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

У разі коли за результатами звітного періоду сума має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України:

1. Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

2. Для визначення суми експортного відшкодування до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку – експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого місяця , але не погашеному до дня подання такого розрахунку.

3. У разі коли платник податку здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (роботи, послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання експортного відшкодування має такий інший платник податку.

6. Експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

1. Платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку;

сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено.

у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування , при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до складу його податкових зобов'язань;

обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;

податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень, або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, та не мають заборгованості з цього податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню.

податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

Дія цього пункту не поширюється на операції з ввезення (пересилання) підакцизних товарів (крім тютюнової сировини) та товарів, що відносяться до товарних груп 124 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, кабельно-провідникових товарів, а також товарів, які ввозяться (пересилаються) підприємством з іноземними інвестиціями незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій.

2.2.2 Акцизний збір

Справляння акцизного збору ( як специфічного акцизу на обмежену групу товарів) в Україні станом на вересень 2004 року регулюється наступними нормативними документами [2224], [27]:

1. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “ Про акцизний збір” // від 26 грудня 1992 року N 1892 (із змінами і доповненнями)

2. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” // від 15 вересня 1995 року N 329/95ВР ( із змінами і доповненями)

3. ЗАКОН УКРАЇНИ “ Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої “ // від 7 травня 1996 року N 178/96ВР( із змінами і доповненнями)

4. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”// від 11 липня 1996 року N 313/96ВР(із змінами і доповненнями)

5. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів // від 19 грудня 1995 року N 481/95BP (Із змінами і доповненнями)

6. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів” // ПОСТАНОВА від 23 квітня 2003 р. N 567(із змінами і доповненнями)

7. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби» // від 6 лютого 1996 року N 30/96ВР (Із змінами і доповненнями)

8. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби” // від 24 травня 1996 року N 216/96ВР (Із змінами і доповненнями)

9. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “ Про затвердження Порядку видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати суми акцизного збору і видаються суб'єктами підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію” // ПОСТАНОВА від 27 лютого 1999 р. N 275

10. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про розміри плати за марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів” // ПОСТАНОВА від 20 червня 2003 р. N 926

11. Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України // Наказ Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року N 111 (Із змінами і доповненнями)

Платниками акцизного збору є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

г) фізичні особи резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несу проводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

д) юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників;

в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Акцизний збір обчислюється:

а) за ставками у процентах до обороту з продажу:

товарів, що вироблені на митній території України, виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору;

товарів, що імпортуються на митну територію України, виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без податку на додану вартість та акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без податку на додану вартість та акцизного збору).

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції);

в) одночасно за ставками у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Акцизний збір не справляється з підакцизних товарів, що імпортуються на митну територію України, якщо з таких товарів згідно із законодавством України не справляється податок на додану вартість у зв'язку із звільненням, передбаченим для транзитних товарів, товарів на митних складах, реекспортованих товарів, товарів, що спрямовуються до магазинів безмитної торгівлі, товарів, що призначаються для переробки під митним контролем. У разі коли в зазначених випадках митним законодавством України передбачається вимога надання банківської гарантії чи інша вимога, така вимога застосовується і для цілей акцизного збору. Акцизний збір справляється органами митної служби України з таких товарів, якщо пізніше щодо них виникає зобов'язання із сплати податку на додану вартість.

Платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку зазначають у розрахунку акцизного збору (приклад розрахунку наведений в додатку Б [23]).

2.3 Основні прямі податки та збори з підприємств в Україні

2.3.1 Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток підприємств в Україні регулюється наступними законодавчими актами :

а) Основні :

Закон України “Про систему оподаткування в Україні” [6];

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” [9] ;

Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001 року N 2542III [1].

б) Спеціальними, які коректують основні :

Закон України від 21.12.2000 р. № 2181ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” [8];

Закон України “ Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (23.03.1996 N 98/96ВР / від 17.05. 2001 N 2410III) ;

Указ президента України “ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб ' єктів малого підприємництва” ( від 28 червня 1999 року N 746/99/ від 16 березня 2000 року N 507);

Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» ( від 17 грудня 1998 року № 320XIV(із змінами і доповненнями)) .

Основна ставка податку на прибуток підприємств (25 %) встановлена Верховною Радою України прийняттям Закона України “Про оподаткування прибутку підприємств” та додаткових законів про надання пільг при оподаткуванні чи введення нових видів сумарного оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, торгові патенти), які заміняють податок на прибуток та комплексно ще ряд податків.

Платниками податку є :

а)З числа резидентів суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

б) З числа нерезидентів фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

в). Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Об'єктом оподаткування є :

прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону на:

а)суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закону;

б)суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону.

2.3.2 Збори на обов'язкові соціальні та пенсійні страхування

Нормативні документи , якими встановлений сумарний збір на обов'язкове соціальне страхування в Україні (пункт 16 розділу 14 Закону України “ Про систему оподаткування”[6] ), складаються з документів по трьох зборах:

збір на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

збір на страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

збір на страхування на випадок безробіття, наступні:

1)ЗАКОН УКРАЇНИ – «Про систему оподаткування» ;

2)“Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ;

3) ЗАКОН УКРАЇНИ – «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ;

4) ЗАКОН УКРАЇНИ – « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» ;

5) ЗАКОН УКРАЇНИ – «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ;

6) ЗАКОН УКРАЇНИ – « Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Обов'язковий збір у соціальні фонди страхування з заробітної плати працівника :

а) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

для найманих працівників від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:

0,5 відсотка для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень;

1,0 відсотка для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 гривень;

б) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

для найманих працівників 0,5 відсотка суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

Обов'язковий збір у соціальні фонди страхування як нарахування на фонд заробітної плати підприємства :

а) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

для роботодавців 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

б) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

для роботодавців з 1 січня 2001 року 2,0 відсотка, з 1 липня 2001 року 2,1 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

в) внески страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом (від 0,2 до 13,8 % від фонду заробітної плати).

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:

1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

3) фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо;

5) юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;

6) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

7) юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;

8) суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) виробники та імпортери тютюнових виробів;

9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

10) підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно.

в) Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування

На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах:

1) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 розділу 1 Закону:

32 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 розділу 2 Закону;

100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами третім і четвертим пункту 1 розділу 2 Закону.

2.3.3 Плата (податок) за землю

Законодавчим полем для сплати податку на землю, як на власність , яка дає рентний дохід, є :

– Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768III, зі змінами та доповненнями (далі – Земельний кодекс) [5];

– Закон України «Про плату за землю» в редакції від 19.09.96 р. № 378/96ВР, зі змінами та доповненнями (далі – Закон про плату за землю);

– Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161XIV, зі змінами та доповненнями (далі – Закон про оренду землі);

– Порядок подання форм Зведеного розрахунку суми земельного податку та Довідки до уточненого Розрахунку про суми земельного податку, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, до органу державної податкової служби, затверджений наказом ДПА України від 26.10.2001 р. № 434 (далі – Порядок № 434).

Обчислення, терміни сплати земельного податку та звітність

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, передбаченому Законом України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535ХІІ (із змінами та доповненнями);

Платниками земельного податку, орендної плати є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, у тому числі орендарі.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай) яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Обчислення та сплата земельного податку власниками землі та землекористувачами здійснюється відповідно до розділу 6 Закону про плату за землю. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і щороку подається власниками землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями. До Зведеного розрахунку додаються наступні додатки: додаток 1 "Відомості про наявність документів на землю"; додаток 2 "Звіт про пільги на земельний податок"; додаток 3 "Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення"; додаток 4 "Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки населених пунктів";

Законом про плату за землю передбачено пільги щодо земельного податку для окремих категорій платників податків. Повний перелік таких пільг міститься у ст. 12 цього Закону, однак намагаючись знайти себе в цьому переліку пільг, майте на увазі, що багато які з них призупинено повністю або частково Законом про держбюджет2005.

Так, пільги, передбачені відповідними пунктами ст. 12 Закону про плату за землю, діятимуть лише на рівні 50 % для:

– госпрозрахункових установ, організацій та підприємств Національної академії наук;

– виробників автомобілів, автобусів та комплектуючих виробів до них;

– судно та літакобудівників;

– виробників боєприпасів та спецхімії;

– підприємств концерну «Бронетехніка України».

Пільги вітчизняним установам культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, передбачені п. 4 ст. 12 Закону про плату за землю, залишаться тільки для тієї частини пільговиків, що утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також за рахунок громадських організацій інвалідів, їх підприємств та організацій*.

Як виняток на 2005 рік звільнено від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, що утримуються за рахунок бюджету і належать до сфери управління військових формувань, створених згідно із законами України, а також підприємства Міністерства оборони України та органів виконання покарань за затвердженим Кабміном переліком (ст. 75 Закону про держбюджет2004).

Також не справляється у 2005 році плата за землі дитячих санаторно-курортних і оздоровчих закладів України, а також за земельні ділянки підприємств, установ та організацій України, зайняті їх структурними підрозділами (філіями, представництвами), які надають санаторно-курортні та оздоровчі послуги дітям. Це передбачено підпунктом 2 пункту 1 Закону України від 15.03.2003 р. № 756IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про плату за землю» (незважаючи на те, що підпункт 1 п. 1 цього Закону призупинено Законом про держбюджет2004, підпункт 2 залишився без змін)**.

Платникам, яким все ж таки залишили пільги, буде корисно нагадати таке: якщо підприємства, установи та організації, які користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами чи будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Деякі суб’єкти підприємницької діяльності звільняються від сплати земельного податку на підставі інших, ніж Закон про плату за землю, нормативно-правових актів, а саме:

– сільськогосподарські підприємства – платники фіксованого сільськогосподарського податку – відповідно до Закону України від 17.12.98 р. № 320XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок»;

– суб’єкти малого підприємництва – платники єдиного податку – відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».

Стосовно останніх постановою КМУ від 16.03.2000 р. № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» визначено, що вони звільняються від сплати податку тільки за земельні ділянки, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності.

Порядок обчислення та сплати податку

Земельний податок обчислюється на підставі даних Державного земельного кадастру, де серед інших даних є інформація про місце розташування та площу земельних ділянок, їх цільове призначення та грошову оцінку, якщо її встановлено. Надати таку інформацію можуть відділи земельних ресурсів, що діють у складі місцевих органів виконавчої влади.

Юридичні особи самостійно розраховують суму земельного податку за рік станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого подають розрахунок до податкової інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки. Сплата податку провадиться рівними частками щомісяця, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (ст. 75 Закону про держбюджет2004). До речі, в такі ж терміни сплачується орендна плата за ділянки державної та комунальної власності.

Звітність щодо земельного податку складається за формами та в порядку, затвердженими наказом № 434. До складу зазначених звітних форм (з урахуванням змін, унесених наказом № 582) входять:

– Податковий розрахунок земельного податку (далі – Податковий розрахунок);

– 6 додатків, що розшифровують узагальнені показники Податкового розрахунку щодо окремих земельних ділянок кожної категорії земель.

Додаток 1 є обов’язковим для всіх платників земельного податку. У ньому наводяться дані документів, що встановлюють право власності чи користування на кожну земельну ділянку. Як уже зазначалося, такими документами є Державні акти на право власності або на право користування. Заповнення форм Податкового розрахунку слід починати з додатка 1 і вже на його підставі заповнювати решту додатків. При цьому необхідно простежити, щоб площі земельних ділянок, зазначені у гр. 7 додатка 1, відповідали їх загальним площам, що наводяться в додатках 3 – 6, а в разі наявності ділянок, що пільгуються, – загальним їх площам у гр. 8 додатка 2.

Додаток 2 є обов’язковим для платників податків, які користуються пільгами щодо земельного податку. Якщо в додатку 1 наводяться відомості про всі ділянки, що перебувають у розпорядженні платника податків, то в додатку 2 – лише про ті, на які встановлено пільгу щодо земельного податку.

Додатки 3 – 6 заповнюються залежно від того, землі якої категорії перебувають у власності або користуванні платника податків (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Перш ніж приступити до заповнення додатків 3 – 6, висвітлимо питання, що стосуються грошової оцінки земельних ділянок, оскільки якщо її встановлено, земельний податок обчислюється виходячи з її величини.

Грошова оцінка

Грошова оцінка земельних ділянок провадиться органами Державного комітету по земельних ресурсах та уповноваженими ним організаціями за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів. Дані про грошову оцінку землі мають у своєму розпорядженні відділи земельних ресурсів при місцевих органах виконавчої влади.

Відповідно до Порядку № 783 грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:

Кі = [І – 10] : 100,

де І – середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення

Обчислені суми земельного податку на ділянки сільськогосподарського призначення відображаються в додатку 3. У цьому додатку земельні ділянки групуються за їх місцезнаходженням (у межах та за межами населених пунктів) і за видом сільськогосподарських угідь (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження).

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь (гр. 9 додатка 3) установлено ч. 1 ст. 6 Закону про плату за землю у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

– для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,1 %;

– для багаторічних насаджень – 0,03 %.

Ці ставки застосовуються незалежно від того, де розташовано угіддя: у межах або за межами населених пунктів.

3. АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ З ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Податок з доходів фізичних осіб плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок з 1 січня 2004 року згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» [15].

Платниками податку з фізичних осіб є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є:

Загальний місячний оподатковуваний дохід;

Чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

Доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

Іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

Загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

Загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

Доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

3.1 Класифікація доходів фізичних осіб

3.1.1 Доходи, що включаються до оподаткування

Дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами [15].

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

а) доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

б) доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

в) сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами Закону [15];

г) сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь;

д) сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування, у випадках та розмірах, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону [15];

е) частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 12 Закону [15];

ж) дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 Закону [15];

з) оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

и) дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді:

вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [9];

вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом [1];

суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

к) дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;

процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором;

пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування;

сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом.

л) сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу;

м) дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи;

н) інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

о) дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 Закону [15];

п) сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 Закону [15];

р) кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання.

3.1.2 Доходи, що не включаються до оподаткування

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають віображенню в його річній податковій декларації):

а) сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом, у тому числі (але не виключно):

сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (безвісно пропали) або померли внаслідок виконання ними службових обов'язків;

сума державних премій України або державних стипендій України, визначених законом, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України, крім тих, що виплачуються коштами чи іншим майном, відмінним від таких нагород, сума Нобелівської премії та Абелівської премії;

сума допомоги, яка виплачується (надається) жертвам нацистських переслідувань або їх спадкоємцям з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також особам, які мають звання "Праведник Миру";

сума допомоги, яка виплачується (надається) особам, визнаним репресованими та/або реабілітованими згідно із законом, або їх спадкоємцям, з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

сума пенсій, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

б) сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 Закону [15];

в) сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею;

д) сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом;

е) суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються:

професійними та творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом;

Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону;

іншими неприбутковими організаціями та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам;

ж) сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

з) сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця у розмірах, визначених законом;

и) кошти або вартість майна (немайнових активів), які надходять платнику податку за рішенням суду внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін, з урахуванням норм Сімейного кодексу України;

к) аліменти, що виплачуються платнику податку:

згідно з рішенням суду;

за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно з нормами Сімейного кодексу України, за винятком виплати аліментів нерезидентом, незалежно від їх розмірів, якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

л) кошти або майно (майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг), які отримують платники податку як подарунок, з урахуванням положень пункту 14.2 статті 14 Закону [15];

м) кошти або майно, майнові чи немайнові права, які отримують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 Закону [15];

н) вартість товарів, які надходять платнику податку як їх гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості таких товарів, надана платнику податку у разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ціни придбання таких товарів;

о) кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчужених державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у формі, відмінній від грошової;

п) вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів особистого захисту, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, який надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання, що щорічно встановлюються Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття відповідної постанови до подання проекту Державного бюджету України на наступний рік.

р) вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, платнику податку з числа осіб, що перебувають у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, а також:

непрацюючому пенсіонеру, що має стаж роботи на таких підприємствах не менш ніж 10 років на підземних роботах або не менш ніж 20 років на поверхні;

особі, яка отримала інвалідність внаслідок каліцтва або професійного захворювання під час роботи на такому підприємстві;

члену сім'ї загиблого працівника такого підприємства, що отримує пенсію внаслідок втрати годувальника.

с) сума надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) з бюджетів або державних цільових страхових фондів згідно із законом, а також бюджетного відшкодування при застосуванні права на податковий кредит, що повертається платнику податку;

т) дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів;

ф) сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства;

х) прибуток від операцій з майном або інвестиційними активами, який не підлягає оподаткуванню згідно з відповідними положеннями Закону;

ц) сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.

ч) кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:

будь-якою фізичною особою чи благодійною організацією;

працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону [1].

ш) кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у підпунктах "а" "з" підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 Закону [15];

щ) основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося;

є) вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку члена такої професійної спілки, створеної за законодавством України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

ю) дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону;

я) сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону [15]. Сума перевищення, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону [15];

а1) вартість одягу, взуття, а також суми грошової допомоги, що надаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків (у тому числі випускникам професійних освітньо-виховних закладів і вищих освітніх закладів I і II рівня акредитації), у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України;

б1) сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою;

в1) сума, одержувана платником податку за здавання ним крові, грудного жіночого молока, інших видів донорства, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою;

г1) вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) відповідно до закону.

д1) сума, одержувана платником податку за здану (продану) ним вторинну сировину та побутові відходи, за винятком брухту чорних або кольорових металів.

е1) сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне страхування, при виконанні таких умов:

при страхуванні життя або здоров'я платника податку факт нанесення шкоди страхувальнику має бути належним чином підтверджений. Якщо страхувальник помирає, сума страхової виплати оподатковується у складі спадщини згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону [15];

при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення у порядку та строки, визначені статтею 15 Закону [15];

при страхуванні цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не може перевищувати розмір шкоди, фактично завданої вигодонабувачу (бенефіціару), яка оцінюється за звичайними цінами на дату такої страхової виплати;

ж1) сума страхової виплати, страхового відшкодування, викупна сума або їх частина, отримувана платником податку за договором довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування, визначена у порядку, встановленому пунктом 9.8 статті 9 Закону [15];

з1) інші доходи, які відповідно до норм Закону не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу з інших підстав;

и1) доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої): на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); на земельних ділянках, наданих для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках); на земельних ділянках, наданих для ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

3.2 Класифікація витрат фізичних осіб (податковий кредит)

Податковий кредит сума (вартість) витрат, понесених платником податку резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом [15].

Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Зазначені документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

а) частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 Закону [1];

б) суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

в) суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону [15], у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

Такі витрати включаються:

при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором;

при навчанні обох членів подружжя окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання.

г) суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на:

косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями);

водолікування та геліотерапію, не пов'язані з лікуванням хронічних захворювань;

лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;

аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування;

операції з переміни статі;

лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування:

лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

клонування людини або її органів;

придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України;

д) суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

при страхуванні платника податку суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону [15];

при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення 50 відсотків суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону [15], у розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї.

е) суми витрат платника податку із:

штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у шлюбі з донором, чи ні;

оплати вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов'язаних з усиновленням дитини.

ж) Обмеження права на нарахування податкового кредиту

Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.

Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Платник податку резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

3.3 Класифікація податкових пільг(неоподатковуєма сума з доходів фізичної особи)

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

а) у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку;

На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальної пільги [1]:

у 2004 році у розмірі 30 процентів суми податкової соціальної пільги;

у 2005 році у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги;

у 2006 році у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги;

у 2007 році у розмірі 100 процентів суми податкової соціальної пільги.

б) у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми соціальної пільги для платника податку, який:

є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

утримує дитину інваліда I або II групи у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

має троє чи більше дітей віком до 18 років у розрахунку на кожну таку дитину;

є вдівцем або вдовою;

є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

в) у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми соціальної пільги для платника податку, який є:

особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;

колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

г) Вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги:

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

д) Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:

плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;

заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;

доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Перерахунок та обмеження

1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами "а" "в" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

3.4 Ставка податку на чистий оподатковуємий дохід

1. Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 7.3 цієї статті (Починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування [1]).

2. Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);

процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;

інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;

дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону;

дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;

дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва;

дохід учасника фонду банківського управління;

в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

3. Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

4. Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону.

3.5 Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом :

1. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону [1].

2. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

3. Якщо згідно з нормами Закону [15] окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

4. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом :

1. Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

2. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

3.6 Форма та порядок обліку доходів та витрат платника податку з доходів фізичних осіб

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон) [1] зобов'язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, ведуть облік доходів і витрат у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі Книга) згідно з формою табл..2.1 [11].

Ведення Книги здійснюється у такому порядку:

а) Платники податку повинні заводити Книгу самостійно. Книга може мати вигляд, як правило, зошита чи блокнота і купується платниками самостійно.

б) Записи в графах Книги здійснюються безпосередньо платниками податку або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати такі записи, [кульковою або чорнильною ручкою] чітко і розбірливо не пізніше наступного дня після отримання відповідних сум доходів, сплати (перерахування) податку, а також понесених витрат, які пов'язані з отриманням доходів.

в) Підрахунки відображених у Книзі даних проводяться для цілей заповнення декларації, коли згідно з нормами цього Закону та інших законів таке подання є обов'язковим, або платники податку мають право подати таку декларацію з метою повернення надміру сплачених податків. Суми отриманих доходів, понесених витрат та сплачених (перерахованих) податків відображаються в графах Книги в гривнях.

г) До граф 1 та 2 записуються відповідно дати отримання доходу, понесених витрат, сплати (перерахування) податку, назви та коди за ЄДРПОУ для юридичних осіб, прізвища, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери за наявністю для фізичних осіб, а також їх юридичні і податкові адреси, де платники податку отримували доходи, які включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, та здійснювали витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням зазначеного доходу.

д) До граф 3 6 записуються відповідно суми доходів, з яких складається загальний річний оподатковуваний дохід, а також суми понесених витрат, підтверджених документально, які безпосередньо пов'язані з отриманням зазначеного доходу.

е) У графу 7 записуються суми сплаченого (перерахованого) податку.

ж) Облік документів і відомостей, пов'язаних з правом на отримання податкового кредиту згідно з статтею 5 Закону, платники податку можуть вести в реєстрі документів, записи в якому проводяться в довільній формі.

Фактично понесені витрати, які включаються до складу податкового кредиту, повинні бути підтверджені платниками податку документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарними накладними, іншими розрахунковими документами або договорами, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Книга та, за наявності, реєстр документів знаходяться у платників податку та повинні надаватись органам податкової служби на їх вимогу та у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Таблиця 3.1 Книга обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (П.І.Б. платника податку, адреса місця постійного проживання, ідентифікаційний номер) (грн.)

3.7 Форма та порядок податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ)

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. N 1ДФ (табл..2.2 ) [39] регулює заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі податковий розрахунок) .

Дія цього Порядку поширюється на юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), фізичних осіб, нерезидентів або їх представництв, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, та є податковими агентами відповідно до норм Закону [15].

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день терміну подання податкового розрахунку припадає на вихідний чи святковий день, то останнім днем терміну вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Якщо до закінчення терміну подання податкового розрахунку податковий агент виявляє помилки в раніше поданому за поточний звітний період податковому розрахунку, він зобов'язаний подати новий податковий розрахунок. При цьому штрафні санкції та адміністративні штрафи не застосовуються, а раніше поданий податковий розрахунок скасовується.

У разі коли податковий агент протягом звітного кварталу не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, податковий розрахунок не подається або подається по тих платниках податку, яким нараховані (сплачені) доходи.

Податковий розрахунок подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи податкового агента (далі органи державної податкової служби).

Податковий розрахунок готується у двох примірниках. Один примірник подається до органу державної податкової служби. Другий з підписом особи, відповідальної за приймання розрахунку, штампом та проставленим номером порції, отриманим при обов'язковій реєстрації розрахунку в органі державної податкової служби, повертається податковому агенту.

Реквізити податкового розрахунку, що заповнюються:

1. Навпроти напису "Стор." податковим агентом проставляється номер сторінки податкового розрахунку.

2. Відмічається відповідна клітинка "Звітний", "Новий звітний" чи "Уточнюючий" залежно від того, який податковий розрахунок подається.

3. Навпроти напису "Порція" працівником органу державної податкової служби, відповідальним за приймання розрахунку, проставляється номер порції при обов'язковій реєстрації розрахунку в органі державної податкової служби.

Таблиця 3.2 – Форма 1 ДФ

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ______________________________________________________________ (назва юридичної особи чи прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності)

4. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, реєстраційний (обліковий) номер платника податків (юридичної особи) або десятирозрядний ідентифікаційний номер² фізичної особи податкового агента, який подає розрахунок. Заповнення клітинок проводиться зліва направо (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8).

5. Відмічається відповідна клітинка "Юридична особа" або "Фізична особа суб'єкт підприємницької діяльності".

6. "Працювало у штаті" проставляється найбільша з місячних за звітний період (на перше число місяця) облікових чисельностей штатних працівників облікового складу юридичної особи чи фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності³.

7. "Працювало за сумісництвом" кількість працівників за сумісництвом (крім внутрішніх сумісників) та за договорами цивільно-правового характеру в звітному періоді;

8. Назва юридичної особи чи прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, що подає розрахунок.

9. Ідентифікаційний код органу державної податкової служби, куди подається розрахунок, за ЄДРПОУ.

10. Назва органу державної податкової служби, куди подається розрахунок.

11. "Звітний період" відображається арабськими цифрами порядковий номер звітного кварталу і рік.

12. У графі 1 "N з/п" відображається порядковий номер кожного рядка, що заповнюється.

13. У графі 2 "Ідентифікаційний номер" відображається десятирозрядний ідентифікаційний номер фізичної особи, про яку надається інформація в розрахунку.

14. У графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі, відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу, його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

15. Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку з доходів фізичних осіб, збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

16. У графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом. Заробітна плата, що виплачується у встановлені терміни в наступному місяці, повинна бути відображена в податковому розрахунку за той період, у який входить попередній місяць, за який заробітна плата була нарахована.

17. Сума нарахованого доходу у графі 3а, сума виплаченого доходу у графі 3, сума нарахованого прибуткового податку в графі 4а та сума перерахованого до бюджету прибуткового податку в графі 4 відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками), незалежно від того, у якій формі або у якій валюті здійснювалося нарахування та виплата доходу.

18. У графі 4а "Сума нарахованого податку" відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно з чинним законодавством.

19. У графі 4 "Сума перерахованого податку" відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету.

20. У графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у табл.2.3. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу.

21. Про кожну фізичну особу потрібно заповнювати стільки рядків, скільки ознак доходів вона має. Про кожну ознаку доходу фізичної особи потрібно заповнювати тільки один рядок з обов'язковими заповненнями графи 2 "Ідентифікаційний номер".

22. Графа 6 заповнюється тільки на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді. Графа 7 заповнюється тільки на тих фізичних осіб, які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді. Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 6 та 7 не заповнюються. У разі неодноразового прийняття фізичної особи на роботу і її звільнення з роботи у звітному кварталі про таку особу потрібно заповнювати стільки рядків, скільки разів інформація про зміну місця роботи особи зустрічається у звітному кварталі.

23. У графі 6 "Дата прийняття на роботу" відображається дата (число, порядковий номер місяця, рік) прийняття фізичної особи на роботу.

24. У графі 7 "Дата звільнення з роботи" відображається дата звільнення фізичної особи з роботи .

25. У графі 8 "Ознака податкової соціальної пільги" відображається ознака податкової соціальної пільги згідно з довідником ознак податкових соціальних пільг, наведеним у табл.2.4 .

26. У графі 9 "Ознака (0, 1)" відображається ознака "0", якщо рядок потрібно ввести, чи ознака "1", якщо рядок потрібно вилучити. Графа 9 заповнюється тільки для нового звітного та уточнюючого податкових розрахунків.

27. У останньому рядку розрахунку вказуються загальні суми нарахованого доходу за графою 3а, виплаченого доходу за графою 3, нарахованого податку за графою 4а та перерахованого податку за графою 4.

28. У кінці податкового розрахунку проставляються: кількість заповнених рядків, кількість фізичних осіб, на яких подано інформацію, та кількість аркушів у розрахунку. При визначенні кількості заповнених рядків підсумковий рядок відповідно до підпункту 3.11 не враховується;

Таблиця 3.3 Довідник ознак доходів

продаж нерухомого майна згідно з ст. 11 Закону

01.01.2005

07

операції з майном згідно зі ст. 12 Закону

01.01.2004

31.12.2004

07

операції з рухомим майном згідно зі ст. 12 Закону, крім п. 9.6 ст. 9 Закону

01.01.2005

08

надання майна в оренду згідно з пп. 9.1 ст. 9 Закону

01.01.2004

09

додаткове благо від працедавця

01.01.2004

31.12.2004

09

додаткове благо від працедавця

01.01.2005

10

неустойки, штрафи або пені

01.01.2004

11

проценти (дисконтні доходи)

01.01.2004

12

дивіденди та роялті

01.01.2004

31.12.2004

12

дивіденди та роялті, крім тих, що не змінюють участь

01.01.2005

13

виграші, призи

01.01.2004

31.12.2004

13

виграші, призи, крім виграшів у держлотерею

01.01.2005

14

інші доходи

01.01.2004

31.12.2004

14

інші доходи

01.01.2005

15

інвестиційний прибуток

01.01.2004

31.12.2004

15

дохід від операцій з інвестиційними активами

01.01.2005

16

надміру витрачені кошти на відрядження або під звіт

01.01.2004

31.12.2004

16

кошти на відрядження або під звіт

01.01.2005

17

нецільова благодійна допомога

01.01.2004

18

доходи з України нерезидента від нерезидента

01.01.2004

19

внески на пенсійні рахунки в банки ХК "Київміськбуд"

01.01.2004

31.12.2004

20

виплати з пенсійних вкладів, за експериментом ХК "Київміськбуд"

01.01.2004

31.12.2008

21

виплати з фонду будівництва

01.01.2005

22

соціальні виплати з відповідних бюджетів

01.01.2005

23

доходи від цінних паперів Мінфіну, виграші у державну лотерею

01.01.2005

24

сума шкоди, завданої внаслідок Чорнобильської катастрофи

01.01.2005

25

виплати профспілками та іншими неприбутковими організаціями, небанківськими фінансовими установами

01.01.2005

26

сума внесків на обов'язкове страхування платника

01.01.2005

27

державне страхування

01.01.2005

28

кошти або вартість майна, які надходять внаслідок поділу власності подружжя

01.01.2005

29

аліменти

01.01.2005

30

подарунки

01.01.2005

31

вартість товарів, які надходять як їх гарантійна заміна

01.01.2005

32

компенсація вартості майна, примусово відчуженого державою

01.01.2005

33

вартість безоплатно наданого вугілля

01.01.2005

34

дивіденди у вигляді акцій, які не змінюють участі

01.01.2005

35

дохід від відчуження акцій, одержаних в процесі приватизації

01.01.2005

36

дохід, отриманий внаслідок відчуження земельних ділянок

01.01.2005

37

вартість підготовки чи перепідготовки платника

01.01.2005

38

допомога на поховання

01.01.2005

39

допомога на лікування

01.01.2005

40

основна сума депозиту, кредиту, заощаджень, що повертаються

01.01.2005

41

вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України

01.01.2005

42

дохід, виплачений самозайнятій особі

01.01.2005

43

сума стипендії

Таблиця 3.4 Довідник ознак податкових соціальних пільг

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ПЕРЕВІРОК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

Згідно плануграфіку проведення документальних перевірок за 2005 рік підрозділами контрольно-перевірочної роботи ДПА у Дніпропетровській області проведено 2,7 тис. планових та 13,3 тис. позапланових документальних перевірок.

З урахуванням нових партнерських відносин з платниками податків, кількість планових документальних перевірок зменшено на 25 відсотків.

За підсумками проведених перевірок донараховано 255,2 млн.грн. платежів до бюджету, на 449,5 млн.грн. зменшено збитків платників податків, на 273,9 млн.грн. зменшено заявлені до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість (загальний результат контрольно-перевірочної роботи склав понад 1 млрд.грн.). За порушення податкового законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності 2,8 тис. посадових особи, сума адмінштрафів склала 174,6 тис.грн. До підрозділів податкової міліції області передано 473 справи на суму 549,6 млн.грн. Сплачено в бюджет 139,4 млн.грн. донарахованих сум.

Одним із основних напрямів роботи управління контрольно-перевірочної роботи є відпрацювання підприємств мінімізаторів, які декларують значні суми валових доходів (понад 10 млн.грн.) і при цьому мають низьке (менше 1 відс.) податкове навантаження. За січень – грудень перевірено 973 таких підприємства, донараховано 103,7 млн.грн.

Крім того проведено 180 комплексних документальних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність у базових галузях економіки та високорентабельних сферах діяльності, з них 76 – по галузі будівництво, 11 – виробництво електроенергії, 28 – виробництво тютюнових виробів, 56 – транспорту, 8 – виробництво мінеральних добрив. За результатами даних перевірок донараховано 24,4 млн.грн., зменшено збитків на 13,2 млн.грн., зменшено суму ПДВ до відшкодування на 1,1 млн.грн.

З початку року з метою запобігання безпідставного відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість проведено 2026 перевірок підприємств з питань правомірності заявленого по деклараціях податку до відшкодування. Кожною другою перевіркою (1204) встановлені порушення діючого законодавства. Зменшено безпідставно заявлене відшкодування з бюджету на суму 273,9 млн.грн., до бюджету донараховано 67,1 млн.грн. податку на додану вартість разом з фінансовими санкціями.

Проведено понад 11 тис. зустрічних перевірок підприємств щодо повноти та правильності нарахування ПДВ, у ході яких виконано 25,6 тис. запитів податкових органів України. З метою підтвердження правильності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ платниками, що претендують на відшкодування з бюджету, направлено 21,5 тис. запитів на проведення зустрічних перевірок їх основних постачальників та підприємств-посередників по ланцюгу продажу до виробника або імпортера.

Зусилля податкових органів направлені на руйнування схем, які використовують платники з метою несплати податкових зобов'язань та отримання відшкодування ПДВ з бюджету.

Так, протягом 2005 року, зменшено безпідставно заявлене відшкодування ПДВ з бюджету за результатами руйнування наступних схем штучного формування податкового кредиту:

проведення розрахунків векселями– 16,7 млн.грн.;

здійснення передплат без фактичного придбання товару – 18,2 млн.грн.;

продажу нижче ціни придбання– 1,5 млн.грн.;

експорту сумнівної продукції– 6,1 млн.грн.;

приховування обсягів реалізації– 12,6 млн.грн.;

помилки, допущені при складанні податкової звітності– 4,6 млн.грн.;

по товарах та послугах, які не приймають участі в оподаткованих

операціях– 5,4 млн.грн.;

по операціях, звільнених від оподаткування– 1,1 млн.грн.;

відшкодування, заявлене платниками, які зареєстровані як платник ПДВ

менше 12 календарних місяців– 4,8 млн.грн.;

сума податку, фактично не сплачена отримувачем товарів (послуг) у

попередньому податковому періоді– 15,7 млн.грн.;

В області зареєстровано майже 21 тис. реєстраторів розрахункових операцій (РРО), які належать 11,7 тис. суб’єктів господарювання.

У поточному році органами ДПС області проведено 758 комплексних та понад 4,4 тис. позапланових перевірок з питань дотримання вимог розрахунків із споживачами за готівку (результативність 100 відс.).

Всього за рік по виявлених порушеннях встановленого порядку розрахунків за готівку застосовано на 26,8 млн.грн. фінансових санкцій, на 38,1 тис.грн. адміністративних штрафів.

За результатами проведених документальних перевірок 110 малоприбуткових підприємств донараховано в бюджет 3,3 млн.грн., у т.ч. податку на прибуток – 1222,4 тис.грн., ПДВ – 520,2 тис.грн., штрафних (фінансових) санкцій – 1499,5 тис.грн.

У Дніпропетровській області зареєстровано 79 СГ, які здійснюють роздрібну торгівлю нафтопродуктами. Проведено 131 перевірку (93 перевірки АЗС та 38 позапланових документальних перевірок), застосовано на 970,2 тис.грн. фінансових санкцій.

Проведено 12 перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, донараховано 37,3 тис.грн.

В області зареєстровано 5126 СГ, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Загальна сума фінансових санкцій, застосованих в ході 2730 перевірок склала 4,3 млн.грн.

Органами ДПС у Дніпропетровській області за 2005 рік при проведенні перевірок суб’єктів господарювання виявлено 17,9 тис. порушень податкового законодавства. Винесено 9,6 тис. постанов про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб і громадян на загальну суму 648,5 тис.грн.

Найбільшу питому вагу від загальної кількості виявлених порушень становлять порушення, пов’язані з відсутністю податкового обліку або веденні його з порушенням установленого порядку, неподанням або несвоєчасним поданням платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків.

За 12 місяців 2005 року складено 5,9 тис. протоколів про адміністративні правопорушення або 34 відс. до загальної кількості. За неподання або несвоєчасне подання декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних притягнуто майже 4 тис.грн. громадян – суб’єктів господарської діяльності або 22 відс.

Меншу кількість займають порушення, пов’язанні з неутриманням та неперерахуванням у повній мірі до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб. За допущені порушення складено 1070 протоколів або 6 відс.

За порушення порядку здійснення розрахунків зі споживачами із застосуванням РРО (ЕККА) складено 3,4 тис. протоколів або 17 відс. до загальної кількості протоколів про адміністративні порушення.

Внаслідок не придбання одноразових патентів або за порушення термінів їх дії до адміністративної відповідальності притягнуто 185 осіб.

До бюджету надійшло (з урахуванням надходжень по постановах за попередній рік) – 568,8 тис.грн.

Для виявлення порушень податкового законодавства податкові органи здійснюють камеральні, документальні і тематичні перевірки [36].

Камеральна перевірка (без виходу на підприємство) проводиться податковим інспектором у момент одержання декларацій та розрахунків з використанням бухгалтерської звітності. Перевірці підлягають такі питання:

повнота і своєчасність подання звіту, податкових декларацій та розрахунків;

дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих документів;

узгодженість звітних даних;

послідовність даних у формах звітності;

відповідність даних, що використовуються для складання розрахунків,

даним, відображеним у звітності;

правильність заповнення всіх пунктів декларацій та розрахунків;

правильність арифметичних підрахунків та визначення сум і термінів сплати

або повернення з бюджету належних сум.

Документальна перевірка – це другий етап контрольної роботи податкових органів за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків та зборів. Документальні перевірки бувають планові та зустрічні. Планові документальні перевірки здійснюються за річними планами контрольно-економічної роботи та квартальними графіками перевірок по кожній ділянці роботи. До планів потрапляють насамперед такі підприємства, що отримують найбільші суми прибутків або мають значні обороти, чи допускають грубі порушення податкового законодавства.

Документальні планові перевірки можуть проводитися не рідше одного разу на два роки і не частіше одного разу на рік.

Програма складається виходячи з основної мети перевірки – виявлення достовірності визначення прибутку, інших об'єктів оподаткування, правильності обчислення податків і своєчасності виконання зобов'язань перед бюджетом; оцінки стану звітної дисципліни і ведення податкового та бухгалтерського обліку. У програму може бути включено від 10 до 30 питань. Основними з них є:

1) правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки;

2) дотримання положень інвентаризації і правильність відображення у звітності її результатів;

3) повнота відображення в обліку валових доходів підприємства;

4) достовірність відображення в обліку валових витрат підприємства:

5) правильність відображення в обліку сум кредиторської та дебіторської заборгованості;

6) достовірність відображення в обліку податкових наслідків у зв'язку з операціями з основними фондами, правильність нарахування амортизації;

7) повнота і правильність нарахування та своєчасність внесення до бюджету ПДВ;

8) правильність обчислення та своєчасність розрахунків з бюджетом з акцизного збору.

Тематичні документальні перевірки проводяться за завданнями вищих за підпорядкуванням податкових органів.

4.1 Основні сучасні підходи до адміністрування податків з юридичних осіб, розподіл платників податків за категоріями уваги

З метою забезпечення наповнення доходної частини бюджету постає питання поліпшення системи адміністрування податків, що передбачає постійний контроль за своєчасністю та повнотою їх сплати суб'єктами господарювання. Основним джерелом наповнення бюджету повинна стати добровільна сплата, а основною функцією податкових органів – моніторинг цього процесу.

Взаємовідносини між органами державної податкової служби та платниками податків мають розвиватися у напрямі налагодження партнерства та зменшення втручання у господарську діяльність останніх. При цьому організація роботи органів державної податкової служби ґрунтується на таких принципах:

неупереджене ставлення до платників податків та забезпечення максимального рівня сервісу під час їх обслуговування;

максимальна автоматизація процесів адміністрування податків;

орієнтація податкового аудиту на “ризикових” платників податків;

застосування адекватних заходів до суб’єктів господарювання (далі – СГ) і, що ухиляються від сплати податків.

Органи державної податкової служби повинні забезпечити:

своєчасність реагування на податкову поведінку платника податків;

однаковий підхід до платників податків з однаковою податковою поведінкою.

Для забезпечення зазначеного органам державної податкової служби необхідно розподілити СГ за категоріями уваги.

Таким чином, мета розподілу полягає в раціональному використанні трудових ресурсів та забезпеченні своєчасної та повної сплати податків і інших платежів.

При розподілі платників податків за категоріями уваги використовуються наступні терміни [36]:

1.1. Система адміністрування податків – ризико-орієнтована система, що складається із взаємопов’язаних елементів (цілей, функцій, сценаріїв, процедур, методів та дій) та орієнтована на забезпечення повноти та своєчасності сплати податків СГ.

1.2. Податкова поведінка загальна характеристика СГ, що формується на основі встановлених перевірками фактів про дотримання чи порушення ним податкового та валютного законодавства та факторів, що вказують на податкові ризики за звітний період, який необхідно опрацювати.

1.3. Категорія уваги (коридор) – характеристика СГ відповідного рівня ризику та фіскальної важливості, сформована на основі критеріїв розподілу, визначених даним Порядком. За податковою поведінкою розрізняють такі категорії уваги:

Категорія 1 (“зелений коридор”) – сумлінні платники податків. Оцінюються позитивно, оскільки не порушують податкове законодавство, повністю та своєчасно сплачують податки.

Категорія 2 (“жовтий коридор”) – платники податків помірного ризику. У цілому оцінюються позитивно, оскільки не порушують податкового законодавства, повністю та своєчасно сплачують податки, але мають податкові ризики, що не підлягають усуненню (наприклад, здійснення зовнішньоекономічної, посередницької діяльності або діяльності, яка належить до “ризикових” галузей тощо).

Категорія 3 (“помаранчевий коридор”) – платники податків високого ризику. Оцінюються негативно в частині податкової поведінки, оскільки мають ознаки серйозних порушень податкового законодавства.

Категорія 4 (“червоний коридор”) – платники податків високого ризику з ознаками шахрайства. Оцінюються негативно, оскільки регулярно порушують податкове законодавство та мають ознаки шахрайства.

1.4. Критерій оцінки – ознака, за допомогою якої формується оцінка СГ.

1.5. Критерій розподілу – правило віднесення СГ до відповідної категорії уваги на основі оцінювання податкових ризиків або факторів ризику та сум валового доходу.

1.6. Податковий ризик – вірогідність порушення податкового законодавства СГ, у результаті чого можливі втрати надходжень до бюджету.

1.7. Фактор ризику – це обставини або результати діяльності СГ, що вказують на можливість існування податкових ризиків.

1.8. Індивідуальний індекс – величина відхилення показника діяльності певного СГ від середнього значення цього показника по всій сукупності СГ згідно з тим чи іншим критерієм оцінки.

1.9. Історичні індекси – оцінка відхилення показників діяльності окремого СГ від середнього значення аналогічних показників сукупності СГ за один і той же період, що не піддавався повній перевірці (за всіма ризиками) іншими методами, ніж камеральна перевірка:

1.10. Сценарій – послідовність дій адміністратора або виконавця щодо опрацювання податкової звітності.

1.11. Фіскальна важливість – оцінка СГ щодо рівня максимально можливих податкових зобов’язань по податках та зборах до бюджетів всіх рівнів від ведення господарської діяльності.

Визначення категорії уваги

СГ, що знаходяться на податковому обліку, оцінюються органами державної податкової служби за їх фіскальною важливістю, податковою поведінкою та залежно від характеристик галузі та регіону, в якому вони провадять свою діяльність.

Оцінці не підлягають ліквідовані та зняті з обліку СГ.

Оцінка кожного СГ здійснюється за чотирма критеріями:

а) за індивідуальною податковою поведінкою;

б) за ризиковістю господарювання СГ (за рівнем динамічних та структурних змін господарської діяльності);

в) за фіскальною важливістю;

г) за належністю до галузі та регіону, в якому здійснює діяльність СГ.

Супроводження органами державної податкової служби платників за категоріями уваги полягає у проведенні таких заходів.

Категорія уваги 1 – проведення масовороз’яснювальної роботи з платниками податків, спрямованої на упередження порушень податкового законодавства, а також поліпшення і оновлення технологій, які сприятимуть встановленню партнерських відносин з сумлінними платниками податків.

Категорія уваги 2 – проведення постійного моніторингу діяльності СГ, які мають податкові ризики, що не підлягають усуненню (здійснення зовнішньоекономічної, посередницької діяльності, господарська діяльність, яка належить до “ризикових” галузей тощо) шляхом проведення кабінетного аудиту.

За супроводження декларацій платників – юридичних осіб 1 та 2 категорій уваги відповідають підрозділи оподаткування юридичних осіб.

Категорія уваги 3 – здійснення постійного моніторингу діяльності СГ, які регулярно порушують податкове законодавство, та проведення обов’язкового виїзного аудиту (тематичного, комплексного, планового, позапланового).

За супроводження декларацій платників – юридичних осіб 3 категорії уваги відповідають підрозділи податкового аудиту та валютного контролю.

За супроводження декларацій платників – фізичних осіб 1, 2 та 3 категорії уваги відповідають підрозділи оподаткування фізичних осіб, а документальні перевірки платників – фізичних осіб 3 категорії уваги – підрозділи документальних перевірок фізичних осіб.

За супроводження декларацій великих платників податків 1, 2 та 3 категорії уваги відповідають галузеві відділи.

Категорія уваги 4 – виявлення, попередження та руйнування схем мінімізації податкових зобов’язань та ухилень від сплати податків, встановлення осіб, задіяних у незаконній діяльності СГ, документування їх діяльності, збір необхідної доказової бази з метою притягнення до кримінальної відповідальності, збір інформації для ініціювання ліквідації СГ у судовому порядку.

За супроводження декларацій платників 4ї категорії уваги відповідають підрозділи податкової міліції.

Для ефективного адміністрування податків в умовах збільшення кількості платників податків органи державної податкової служби повинні зосередити свою увагу на платниках податків високої (3 та 4) та помірної (категорія 2) категорій уваги.

Система адміністрування податків повинна ґрунтуватися на таких принципах:

виконання відбору СГ та визначення категорій уваги в автоматизованому режимі;

проведення документальних перевірок заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість тільки у платників з високим ступенем ризику;

проведення планових виїзних документальних перевірок вже після здійснення відшкодування сум податку на додану вартість у платників податків з помірним ступенем ризику.

4.2 Камеральний контроль деклараційної звітності платників податків “Жовтого коридора уваги”

Відповідно до абз. “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Сутність камеральної перевірки полягає в перевірці податкової декларації та інших елементів податкової звітності з ПДВ (додатків, розрахунків експортного чи бюджетного відшкодування, розрахунків коригування, уточнюючих розрахунків) без використання додаткових, не передбачених для подання звітності, документів від платника. При цьому інспектор здійснює:

перевірку правильності заповнення декларації з відповідними додатками до неї, та задекларованих операцій щодо відповідності чинному законодавству;

співставлення показників поточної звітності з ПДВ з відповідними показниками звітності попередніх звітних періодів платника;

поглиблений аналіз показників декларації з ПДВ (відображення та розмежування податкового кредиту за наявності неоподаткованих та оподатковуваних операцій, бартерних операціях у сфері ЗЕД, співставлення розміру податкового кредиту з податковими зобов’язаннями, коригування податкових зобов’язань та кредиту, інші аналітичні операції);

дотримання порядку погашення податкових векселів, взятих на облік податковим органом;

оцінку виконання платником зобов’язань по сплаті цього податку до бюджету.

Поглиблений аналіз здійснюється для декларацій з ПДВ, в яких задекларовані значні обсяги поставок товарів (робіт, послуг) та значні обсяги придбаних товарів (робіт, послуг), в тому числі тих, в яких до сплати задекларовано нульове значення.

Порядок проведення камеральної перевірки:

перевіряється відповідність форми декларації з ПДВ видам діяльності та обсягам оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) (форма декларації повна чи скорочена);

перевіряється наявність усіх необхідних додатків (перелік обов’язкових додатків додається), правильність заповнення декларації та додатків до неї щодо відповідності чинному законодавству, проводиться методологічна перевірка;

здійснюється поглиблений аналіз правильності заповнення рядків та показників декларації з ПДВ (відображення та розмежування податкового кредиту за наявності неоподаткованих та оподатковуваних операцій, бартерних операцій у сфері ЗЕД, співставлення розміру податкового кредиту з податковими зобов’язаннями, коригування податкових зобов’язань та кредиту, інші аналітичні операції);

необхідно детально проаналізувати декларації з ПДВ, в яких задекларовані значні обсяги поставок товарів (робіт, послуг) та значні обсяги придбаних товарів (робіт, послуг), у тому числі тих, у яких до сплати задекларовано нульове значення, та у разі необхідності формувати письмовий висновок щодо необхідності переведення до вищої категорії уваги.

При віднесенні обсягів до значних слід враховувати:

територіальний фактор;

галузевий фактор;

форму власності СГ;

статус особи (юридична або фізична);

проводиться співставлення показників декларацій з ПДВ з окремими показниками бухгалтерської та фінансової звітності, а також із окремими показниками декларацій про прибуток підприємства / декларацій про доходи з фізичних осіб, розрахунку акцизного збору та розрахунків по інших податках, зборах та обов’язкових платежах;

здійснюється співставлення показників поточної звітності із ПДВ з відповідними показниками звітності попередніх звітних періодів платника, а також з наявною інформацією про господарські операції такого платника, що містяться у АРМах “Митниця”, по обробці податкової звітності, “Касові апарати”, базах Державного комітету статистики, Бюро технічної інвентаризації, Державного комітету управління по земельних ресурсах, Міністерства юстиції України;

перевіряється дотримання порядку відображення в декларації із ПДВ податкових векселів та їх погашення.

4.3 Податкова контрольно-перевірочна робота на підприємствах при контролі деклараційної звітності платників податків “Помаранчевого коридору уваги”

Відомості про віднесення податкової декларації з податку на додану вартість до третьої категорії уваги (“помаранчевого коридору”) надходять до підрозділу контрольно-перевірочної роботи наступним чином:

у результаті проведеного електронного розподілу декларацій на підставі факторів існування податкових ризиків;

на підставі висновку підрозділу оподаткування юридичних осіб.

Підрозділ контрольно-перевірочної роботи щомісячно отримує реєстр платників податків, декларації яких віднесено до 3 категорії уваги та веде такі підреєстри:

підреєстр № 1 – перелік платників податків, декларації яких віднесено до 3 категорії уваги і щодо яких не проведено невиїзного чи позапланового аудиту;

підреєстр № 2 – перелік платників податків, по яких на апеляційному чи судовому узгодженні знаходяться податкові повідомлення-рішення про зменшення задекларованих сум ПДВ.

підреєстр № 3 – перелік платників податків, по яких відшкодування ПДВ підтверджено камеральними перевірками і які підлягають включенню до плану-графіку перевірок протягом року;

підреєстр № 4 – перелік платників податків, по яких проведено невиїзний аудит, планову чи позапланову перевірку, в ході яких опрацьовано причини виникнення наявних факторів податкового ризику.

Підставою для виключення з підреєстру № 1 є включення підприємства до підреєстрів 2, 3, 4, а для виключення з підреєстру № 2 – прийняття остаточного висновку про здійснення відшкодування ПДВ після закінчення процедури апеляційного (судового) узгодження.

Після надходження до підрозділу контрольно-перевірочної роботи електронного реєстру необхідно отримати наступні документи щодо кожного платника окремо:

податкова звітність підприємства на паперових носіях з відповідними додатками та поясненнями за період, що перевіряється;

установчі та реєстраційні документи;

загальні відомості про попередні перевірки;

наявна інформація підрозділів податкової міліції;

інформація з Єдиної інформаційної бази даних (даліЄІБД);

інформація від підрозділів стягнення податкового боргу про наявність заборгованості платника перед бюджетом та форми її погашення;

інформація про видані СГД податкові векселі.

У випадку передання декларації з іншого коридору на підставі висновку відповідного структурного підрозділу, надається акт камеральної перевірки та інші докази, що підтверджують існування податкових ризиків та необхідність віднесення цієї декларації за даними СПД до “помаранчевого коридору”.

Отримані документи аналізуються, порівнюються з даними, які наявні в інформаційних системах.

Адміністратор (керівник підрозділу контрольно-перевірочної роботи в ДПІ або структурного підрозділу податкового супроводження підприємств СДПІ) проводить розподіл та закріплення декларацій конкретних платників за конкретними працівниками підрозділу.

Працівник підрозділу, за яким закріплено перелік декларацій платників ПДВ, зобов’язаний вивчити податкову, кредитну, фінансову та іншу інформацію з історії платника, ознайомитись із його статутними та реєстраційними документами та провести необхідну аналітичну роботу.

За необхідності отримання додаткової інформації, яка відсутня на рівні ДПІ або регіональної ДПА, але є в базах даних ДПА України, готуються відповідні запити щодо отримання такої інформації.

При застосуванні спеціальних режимів оподаткування здійснюється перевірка показників декларацій з урахуванням особливостей їх заповнення.

До основних напрямків аналітичної роботи належить вивчення інформації про платника податків та вивчення особливостей ведення ним господарської діяльності.

Ця інформація являє собою спеціальним чином підготовлені дані, створені на основі наявної в податкових органах інформації про платника податків.

Інформація про платника включає відомості, отримані як із внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

Невиїзний аудит проводиться за напрямками, визначеними у п.2.92.14, а також з урахуванням вимог Наказу ДПА України від 25.11.2002 № 567, яким затверджено Методичні рекомендації з організації кабінетного аудиту (для юридичних осіб).

Проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, що перевіряється.

При роботі з новоствореними підприємствами необхідно враховувати, що існує досить висока ймовірність швидкого припинення їх діяльності, що може бути пов’язано з низькою результативністю фінансово-господарської діяльності або створення його з метою отримання незаконного відшкодування ПДВ чи для участі у схемах щодо відмивання доходів.

Тому при роботі з новоствореними підприємствами значну увагу необхідно приділити вивченню установчих документів, з’ясуванню та аналізу видів і результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, мети його створення, галузі та сфери очікуваної діяльності, з’ясуванню відомостей щодо осіб-засновників підприємства, правомірності застосування пільг та ставок податку (0 % та 20 %), правильності обчислення податкових зобов’язань.

Проводиться звірка даних податкових декларацій з ПДВ з електронним реєстром податкових накладних, даних книги придбання товарів (робіт, послуг) та книги продажу товарів (робіт, послуг).

Здійснюється порівняння даних податкових декларацій з ПДВ з відповідними даними декларації по податку на прибуток, установлення розбіжностей та їх обґрунтованість.

Перевіряється правильність визначення доданої вартості для підприємств, які не здійснювали експорту товарів та не є збитковими.

Якісне проведення зазначеного аналізу є можливим за період, що передує періоду, за який надано останню звітність з податку на прибуток (наприклад, звітність надано за 9 місяців, аналіз здійснюється за 1 півріччя, поточний період – 9 місяців, попередній період – 1 півріччя).

За наявності повної узагальненої інформації стосовно підприємств, які здійснюють свою діяльність у подібних із платником економічних, соціальних, природних та геополітичних умовах, особливу увагу слід звертати на відхилення звітних даних платника від аналогічних даних інших платників. Слід звертати увагу на те, що платники в однакових, на перший погляд, умовах можуть мати різні результати діяльності. Два підприємства, які виробляють товар "Х", мають однакову собівартість, ціну та обсяг реалізації і ринок, де реалізується їх продукція, можуть мати різний прибуток.

При звітуванні платником про відсутність діяльності здійснюються заходи щодо встановлення переліку наявних розрахункових рахунків підприємства в установах банків (за даними АРМ “Облік платників”) та направлення запитів до банківських установ для отримання інформації про рух коштів по наявних поточних рахунках платника.

Якщо в результаті аналізу за кількома податковими ризиками виникла необхідність у перевірці окремого питання, яке неможливо перевірити, користуючись наявною інформацію з ЄІБД, з зовнішніх джерел та отриманою від інших органів державної податкової служби, фахівець готує висновок про необхідність проведення позапланової виїзної документальної перевірки або включення даного СПД у план-графік документальних перевірок.

Якщо проведеним аналізом встановлено, що податкові ризики, на підставі яких декларація потрапила до “помаранчевого коридору”, не вплинули на визначення суми податкового зобов’язання відповідного періоду, складається висновок про це та передається для розгляду Адміністратору для прийняття рішення про недоцільність проведення позапланової документальної виїзної перевірки та передачу платника до меншої категорії уваги, а в разі наявності відшкодування ПДВ – висновок про відшкодування ПДВ.

Кінцевим результатом процедури невиїзного аудиту декларацій з ПДВ, які мають від‘ємне значення, є висновок про:

а) передачу декларації до підрозділу, який забезпечує супроводження менш ризикової категорії уваги;

б) підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ (додаток 2);

в) доцільність проведення податкового аудиту з виїздом на місце;

г) необхідність передачі до категорії більш високої категорії уваги.

Якщо проведеним аналізом встановлено наявність водночас таких обставин:

а) платник не здійснює операції з ознаками нетипового експорту;

б) за результатами попередніх 12 податкових періодів сума ПДВ, заявленого платником до відшкодування не зменшувалась за результатами перевірок на суму, яка б перевищувала 5% від заявленого відшкодування;

в) за результатами попередніх 12 податкових періодів платник не пред‘являв судових позовів про стягнення суми ПДВ;

г) платник не заявив ПДВ до відшкодування в сумі, яка перевищує середньомісячну суму відшкодування за попередні 12 податкових періодів на 10%;

д) відомості, які є наявними в податковому органі (база даних АРМ “Митниця”, книги придбання та продажу товарів тощо) дозволяють зробити висновок про те, що відшкодування ПДВ утворилось внаслідок тих самих причин, яке мали місце в раніше перевірених періодах, через взаємовідносини з тими самими контрагентами і при цьому попередніми перевірками підтверджено законність відшкодування ПДВ в цих випадках,

то складається висновок про підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ (додаток 2) та передається для розгляду адміністратору для прийняття рішення щодо відшкодування.

У випадку, якщо відшкодування ПДВ здійснюється за результатами невиїзного аудиту, як визначено у п.3.2, то такий платник в будь-якому випадку підлягає включенню до плану-графіку документальних перевірок протягом року від дати подання декларації за відповідний період.

Для цілей цього Порядку під нетиповим експортом розуміються господарські операції з експорту товарно-матеріальних цінностей, якщо виробником яких не є платник податку, які відповідають одній з таких умов:

а) експортер є підприємством, яке здійснює діяльність у сфері матеріального виробництва (наприклад, металургійний завод, хлібозавод, сільськогосподарське підприємство тощо), але експортує ТМЦ, виробником якого він не є;

б) середня сума експорту по одній ВМД, якою підтверджено вивіз платником певних ТМЦ в 1,5 рази перевищує середню суму експорту по одній ВМД, якою підтверджено вивіз платником податку інших ТМЦ (в межах податкового періоду);

в) питома вага експорту платником згаданих ТМЦ однієї номенклатури в загальному обсязі експорту платника в поточному звітному періоду вдвічі або більше перевищує питому вагу експорту згаданих ТМЦ в загальному обсязі експорту платника за попередні 12 податкових періодів.

У випадках, інших ніж визначено у п.3.2, декларації, в яких заявлено відшкодування ПДВ підлягають обов‘язковій перевірці (невиїзній а за наявності підстав для її проведення – виїзній).

При цьому:

в першу чергу документальній перевірці підлягають суми, заявлені до відшкодування на рахунок платника або в рахунок інших податків, зборів (обов‘язкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету,

в другу чергу – заявлені до відшкодування в рахунок майбутніх платежів і не погашені податковими зобов‘язаннями майбутніх періодів,

в третю чергу – заявлені до відшкодування і погашені податковими зобов‘язаннями майбутніх періодів

Процедури виїзного аудиту податку на додану вартість

1. Проведення документальної перевірки на підставі наданих документів бухгалтерського та податкового обліку, проведення аналізу обсягів реалізації продукції, списання сировини та матеріалів на собівартість виробленої продукції, проведення аналізу цін і ціноутворення (співставлення цін на внутрішньому ринку із світовими), вплив цінового фактора на кінцевий фінансовий результат підприємства. Визначення посадових осіб, що укладали угоди на поставку товарів (робіт, послуг).

2.Перевірка наявності власних офісних, виробничих та складських приміщень або укладених договорів оренди (включаючи транспортні засоби). Проведення інвентаризації залишків товарів, сировини, готової продукції на складах, звірка їх із картками складського обліку, за необхідності проведення опитування матеріально-відповідальних осіб.

3. Проведення аналізу грошових потоків, вивчення джерел надходження коштів (грошових коштів підприємства на рахунках в банківських установах, позикових грошових коштів як в гривнях, так і в іноземній валюті), фінансових вкладень (у межах України та за її межами). Наявність залучених і використаних кредитів, у тому числі іноземних, встановлення подальшого використання валютних коштів, які надійшли від нерезидента в оплату експортних контрактів.

4. Вивчення руху матеріальних та грошових потоків по території України, по операціях зовнішньоекономічної діяльності, наявність розрахунків за товари (роботи, послуги) із залученням “фіктивних” фірм, підприємств, які не звітують; аналіз фінансово-господарської діяльності фірм-посередників, які задіяні в ланцюгах (юридичне та фактичне місцезнаходження, форми та надання звітності до податкових органів, її аналіз).

5. Аналіз форми та порядку проведення розрахунків (бартер, векселя, переуступка вимоги боргу, готівка тощо), дебіторської та кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

6. Вивчення порядку транспортування ТМЦ згідно з контрактами (договорами) та фактичного здійснення умов поставки, наявності транспортних документів.

7. Встановлення маршруту проходження вантажу, аналіз угод купівлі-продажу товарів, навантаження, розвантаження та прийому на склад ТМЦ;

8. Вивчення виробника експортованої продукції:

наявність державних дозволів на виробництво певних видів продукції;

собівартість виготовлення готової продукції;

джерела надходження матеріалів та сировини;

вартісні показники одиниці сировини та аналіз рівня цін на аналогічні види на ринку України на момент проведення операції;

аналіз наявності основних фондів (власних або орендованих) щодо їх використання у виробничому процесі, достатньої кількості персоналу необхідної кваліфікації для виконання того або іншого виду робіт;

вивчення питання доцільності виготовлення того або іншого виду продукції та співставлення їх ціни з аналогами, що були імпортовані в Україну.

9. Аналіз доцільності поставки того чи іншого виду продукції, економічної суті проведення господарської операції.

0. Аналіз інформації про споживачів продукції, встановлення можливого факту належності його до пов’язаної з продавцем особи та ін.

11. Визначити повну схему фінансових взаємовідносин у встановленому ланцюгу СПД.

12. Визначення та відбір документів, які в подальшому можуть бути використані як доказ у кримінальному, цивільному і господарському процесах.

13. Встановлення причин виникнення від’ємного значення ПДВ.

Основними причинами виникнення від’ємного значення ПДВ є:

а) операції з вивезення товарів платником податку за межі митного кордону України, які оподатковуються за нульовою ставкою;

б) придбання основних засобів, що підлягають амортизації та використовуються у господарській діяльності платника податку;

в) придбання товарно-матеріальних цінностей (надалі ТМЦ) у великих розмірах;

г) продаж товарів за цінами, нижчими за ціну придбання або митну вартість;

д) попередня оплата за ТМЦ, що належить до складу валових витрат.

Якщо від’ємне значення ПДВ виникло у результаті причин, зазначених у пунктах а) в), здійснюється перевірка таких первинних документів:

з експорту товарів – платіжні доручення, експортні контракти, бартерні контракти щодо придбання товарів, призначених на експорт, податкові накладні по цих товарах, митні декларації та довідку з банку про надходження валюти (коштів) на розрахунковий рахунок підприємства. Крім обов’язкової інформації (контракти, умови розрахунків, кількість, вартість тощо), вказати умови здійснення експорту товарів та порядок переходу права власності на товар. Необхідно направити міжнародний запит на встановлення існування нерезидента та відобразити фактичне надходження валютної виручки;

з придбання основних фондів – договір на придбання основних фондів, податкові накладні постачальників та платіжні доручення щодо оплати цих фондів, акти вводу в експлуатацію основних засобів (журнал–ордер за рахунком 10), технічні паспорти. У випадку якщо основні засоби потребують реєстрації (нерухомість, автотранспорт, сільськогосподарська техніка тощо), необхідно направити запити в реєстраційні органи;

з придбання ТМЦ у великих розмірах – договір на придбання, податкові накладні постачальників та платіжні доручення на їх оплату, а також журнали–ордери по рахунках 20, 22, 23, 25,26,28. Також необхідно з’ясувати наявність складських приміщень (у разі наявності залишків на складі – вказати кількість їх на останню дату звітного періоду, що перевіряється). Якщо у місцях зберігання відсутні відповідні угоди, необхідно вилучити ТМЦ як безхазяйне майно у зберігача, а також провести інвентаризацію у підприємства, що перевіряється.

При одержанні додаткової інформації підрозділ контрольно-перевірочної роботи повинен з’ясувати за допомогою реєстру платників ПДВ, чи вважаються постачальники товарів (робіт, послуг) платниками ПДВ. У разі якщо постачальник не є платником ПДВ, за допомогою відділу правового забезпечення необхідно звернутись до суду про визнання недійсною угоди між СГД та неправомірності віднесення до валових витрат сплачених сум, що, у свою чергу, буде впливати на правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ.

Якщо від’ємне значення ПДВ виникло у результаті причини, зазначеної у пункті г), необхідно з’ясувати доцільність проведення відповідної операції та її пов’язаність з господарською діяльністю СГД. Для цього перевіряється:

період, протягом якого укладались договори на придбання та продаж відповідного товару;

відповідність фактичної ціни (придбання, продажу) ринковій ціні;

відповідність товару, який було (пере)продано за ціною, що нижче ціни придбання, товарам, які зазвичай використовуються у господарській діяльності СГД;

чи проведення розрахунків відбувалось у грошовій формі, чи шляхом передачі векселя або інших видів цінних паперів, чи існує дебіторська (кредиторська) заборгованість після здійснення відповідних господарських операцій;

чи не відбувались взаємовідносини з пов’язаними особами СГД.

Якщо від’ємне значення ПДВ виникло у результаті причини, зазначеної у пункті д), необхідно перевірити:

чи відбулось відвантаження товару (надання робіт, послуг) у терміни, передбачені договором;

наявність дебіторської заборгованості;

наявність у податкових накладних номенклатури (асортименту) товару (робіт, послуг), за які було здійснено передплату.

4. За необхідності проводяться зустрічні перевірки власними силами або надсилаються запити до органів державної податкової служби у інших регіонах.

Зустрічна перевірка – комплекс заходів, спрямованих на підтвердження того, чи за даними іншої сторони господарської операції підтверджується її здійснення і тотожність відображення операції в обліку контрагентів.

Зустрічні перевірки проводяться по ланцюгу з метою визначення платників, якими сплачено до бюджету ПДВ, надмірна сума якого стала причиною виникнення відшкодування, при цьому обов‘язковим перевіркам підлягають суб‘єкти господарювання, в яких перевіряємим платником податку за місяць придбано товарів (робіт, послуг), де сума ПДВ складає:

10,0 тис. грн. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 200,0 тис. грн.;

20,0 тис. грн. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 400,0 тис. грн.;

30,0 тис. грн. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 1000,0 тис. грн.;

50,0 тис. грн. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ більше 1000,0 тис. грн.

15. У разі виявлення документальною перевіркою взаємовідносин платника податку із суб'єктами, які мають ознаки “фіктивного підприємництва”, підрозділи, що здійснюють документальні перевірки (відділи податкового супроводження в СДПІ ВПП), у 5денний термін від дня встановлення факту взаємовідносин з такими суб'єктами повідомляють про це підрозділи податкової міліції для проведення оперативно-розшукових заходів. Підрозділи податкової міліції встановлюють та перевіряють факти і про результати проведених заходів письмово повідомляють підрозділ, що здійснює документальну перевірку у місячний термін.

Також формується пакет документів, який передається до відділу правового забезпечення для визнання угоди недійсною в судовому порядку.

Рішення Господарського суду про визнання недійсними угоди між СГД буде підставою для визнання неправомірності віднесення до валових витрат сплачених сум, що, у свою чергу, буде впливати на правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

За результатами як планових, так і позапланових документальних перевірок щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства складається акт документальної перевірки із додатками, в якому чітко викладається зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначається період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому до акта додаються письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429 “Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства СПД – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1023/7311 (із подальшими змінами та доповненнями), та за формою, встановленою наказом ДПА України від 15.10.2004 р. № 599 "Про затвердження Методичних рекомендацій та нової редакції зразків форм актів перевірок".

Працівник підрозділу, який очолював перевірку, розраховує штрафні (фінансові) санкції відповідно до чинного законодавства у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів та податкових періодів, готує податкове повідомлення-рішення згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), протоколи та постанови про притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності (крім випадків, коли матеріали передаються до підрозділів податкової міліції для вирішення питання згідно з кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством).

4.4 Податкова контрольно-слідча робота податкової міліції на підприємствах при контролі деклараційної звітності платників податків “Червоного коридору уваги”

З метою керування та координації процесом супроводження суб’єктів господарювання (далі СГ) категорії уваги 4 (“червоний коридор”) призначається адміністратор:

для районного (міського) рівня – заступник начальника податкової міліції;

для обласного рівня – начальник підрозділу оперативного забезпечення адміністрування податку на додану вартість управління податкової міліції ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або його заступник.

Відпрацювання та аналіз СГ, що віднесені до категорії уваги 4 (“червоний коридор”) здійснюється оперативним складом податкової міліції, підрозділами дослідчих перевірок при необхідності у взаємодії з підрозділами контрольно-перевірочної роботи та підрозділами боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Для попереднього аналізу інформації щодо СГ, які потрапили до категорії уваги 4 (“червоний коридор”), на районному (міському) та обласному рівні по письмовому розпорядженню керівника податкової міліції відповідного податкового органу створюються спеціальні робочі групи з числа оперативних працівників та працівників підрозділів боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Розподіл суб’єктів господарювання за факторами ризику за категоріями уваги здійснюється щомісячно в автоматичному режимі або у ході перевірки.

Інформація про розподілені СГ надходить адміністратору обласного та районного (міського) рівня.

Підставами для відпрацювання СГ є наявність хоча б одного з факторів (комбінації факторів), зазначених у відповідному переліку.

Підставою для віднесення СГ до категорії уваги 4 (“червоний коридор”) за фактором ризику “За результатами перевірки суб’єкта господарювання виявляється, що він має ознаки фіктивності” є наявність однієї з наступних ознак фіктивності:

СГ зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

СГ взагалі не зареєстровано в органах державної виконавчої влади;

СГ зареєстровано (перереєстровано) в органах державної виконавчої влади фізичними особами з подальшою передачею його у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісно відсутнім особам, у тому числі і тим, які не мають відношення до фінансовогосподарської діяльності підприємства;

СГ зареєстровано (перереєстровано) та здійснюється фінансово-господарська діяльність без відома та згоди його засновників та посадових осіб;

СГ, місцезнаходження яких встановити не можливо.

Також підставами для віднесення СГ до категорії уваги 4 (“червоний коридор”) за фактором ризику “За результатами перевірки виявляється, що СГ проводило фінансово-господарські операції з “фіктивним“ суб’єктом господарювання (далі ФСГ) на суму не менше 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян” є наявність інформації у базі даних “ФСГ” щодо контрагента СГ, що перевіряться або цей контрагент має перелічені вище ознаки фіктивності.

Визначаються наступні форми відпрацювання СГ:

моніторинг діяльності СГ, тобто постійний аналіз інформації щодо діяльності СГ та його службових осіб, яка накопичується у історичній довідці та інформації з інших джерел з метою запобігання фактам ухилення від сплати податків та незаконному відшкодуванню ПДВ;

здійснення згідно з чинним законодавством необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення, попередження та руйнування схем мінімізації податкових зобов’язань і ухилень від сплати податків, а також незаконного відшкодування ПДВ, встановлення осіб, задіяних у незаконній діяльності СГ, документування їх діяльності, збір необхідної доказової бази з метою притягнення до кримінальної відповідальності, розшуку зазначених осіб;

перевірка підрозділом дослідчих перевірок;

організація претензійної роботи в судах;

розслідування кримінальної справи.

Відпрацювання може здійснюватись як за однією з вказаних форм, так і комплексно.

Залежно від виду фактора (історичного, або функціонального), згідно якого СГ потрапило до категорії уваги 4 (“червоний коридор”) останні поділяються на дві групи:

1 група – СГ, що потрапили до категорії уваги 4 (“червоний коридор”) згідно з функціональними факторами (комбінаціями факторів) ризику та потребують відпрацювання у формі збору необхідних матеріалів для організації претензійної роботи в судах або розслідування кримінальної справи. При цьому можуть здійснюватись згідно з чинним законодавством необхідні оперативно-розшукові заходи. СГ 1ї групи виключаються з “червоного коридору” або переводяться до іншого відразу після закінчення їх відпрацювання згідно з функціональними факторами ризику за умови, що за цей час не виникли підстави для переведення СГ до 2ї групи;

2 група – СГ, що потрапили до категорії уваги 4 (“червоний коридор”) згідно з історичними факторами (комбінаціями факторів) ризику (діяльність службових осіб СГ носить характер системних порушень податкового законодавства з ознаками шахрайства) та потребують відпрацювання у формі моніторингу їх діяльності або здійснення згідно з чинним законодавством необхідних оперативно-розшукових заходів. СГ 2ї групи із категорії уваги 4 (“червоний коридор”) можуть перейти у менш ризиковану лише за умови відсутності протягом 12 місяців виникнення нових факторів, що обслуговуються в межах 4ї категорії, та втрати актуальності для даного платника існуючих історичних факторів, що обумовлюють віднесення його до категорії уваги 4 (“червоний коридор”)”.

Історична довідка – це перелік відомостей щодо СГ, які накопичуються в АРМі “Адміністратор”.

Закінченим відпрацювання СГ вважається за умови:

здійснення усіх необхідних заходів згідно з відповідними інструкціями щодо дій працівників податкової міліції при відпрацюванні відповідного фактора ризику;

повноти відшкодування нанесених збитків;

прийняття рішення по кримінальній справі (слідчим, прокуратурою або судом), яке набрало законної сили;

обґрунтованості задекларованого від’ємного значення ПДВ;

відсутності ознак ухилень від сплати податків та відмивання “брудних” коштів.

5. ОРГАНІЗАЦІЯ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ В РАЙОННІЙ ПОДАТКОВІЙ ІНСПЕКЦІЇ

5.1 Методи валютного регулювання

Згідно Декрету «Про валютне регулювання» [26] та Закону „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” [25] основними методами валютного регулювання в Україні є :

а) встановлення статусу валюти України як єдиного законного засобу платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань ;

б) покупка банками іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів за правилами НБУ, при цьому Національний банк України зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України.

в) Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно Декрету .

г) Здійснення торгівлі іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами юридичними особами тільки через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

д) Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

е) Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

ж) Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України [3].

з) Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

и) Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

к) Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

5.2 Об’єкти та суб’єкти валютного контролю

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті , а також про майно, що підлягає декларуванню.

Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів;

забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

5.3 Відповідальність за порушення правил валютного регулювання в Україні

Незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції):

за здійснення операцій з валютними цінностями, що передбачені пунктом 2 статті 5 Декрету, без одержання генеральної ліцензії Національного банку України штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

за торгівлю іноземною валютою банками та іншими кредитно-фінансовими установами без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

за невиконання уповноваженими банками обов'язків передбачених пунктом 4 статті 4 та пунктом 2 статті 13 Декрету, позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України;

за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків;

за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України;

за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 Декрету, штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку. Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України.

Адміністративна відповідальність згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення [5] Стаття 162. Порушення правил про валютні операції Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Кримінальна відповідальність згідно КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ [6] Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті :

1. Умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей,

карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей у великих розмірах

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах,

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Примітка. 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян

Стаття 208. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

1. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадянином України, що постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою, а також вчинення зазначених дій особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи,

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

У 2004 році по Дніпропетровській області з питань дотримання вимог валютного законодавства України перевірено 1,2 тис. суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, порушення вимог валютного законодавства України встановлені у 718 випадках. Додатково нараховано 12,2 млн.грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, сплачено до бюджету 9,4 млн.грн.

Постійно проводиться робота щодо повернення в Україну валютних цінностей та майна, які незаконно знаходяться за її межами.

Станом на 01.01.05 валютні цінності за межами України мають 184 підприємства області на загальну суму 23,2 млн.дол. США (без врахування заборгованості ЗАТ з ІІ “ПФК “Єдині енергетичні системи України” у сумі 718,3 млн.дол. США).

З метою попередження порушень валютного законодавства та стимулювання роботи по поверненню в Україну валютних цінностей надані пропозиції щодо застосування до 485 підприємств-порушників (230 резидентів та 255 нерезидентів) спеціальних санкцій, передбачених ст.37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Станом на 01.01.2005 фактично застосовані санкції до 150 резидентів та 148 нерезидентів.

Рис.5.1 Динаміка зниження сум валютних цінностей за кордоном по Дніпропетровській області у 1999 –2004 роках

Завдяки проведеній роботі в Україну за 2004 рік повернуто – 170,2 млн.грн. або 32,1 млн.дол. США.

З питань дотримання вимог валютного законодавства України у січні грудні 2005 року перевірено 1048 суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, порушення вимог валютного законодавства України встановлені у 463 випадках, донараховано 11,6 млн.грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, до бюджету сплачено 8,8 млн.грн.

Податковими органами області проводиться постійна робота щодо повернення в Україну валютних цінностей та майна, які незаконно знаходяться за її межами. За оперативною інформацією станом на 01.01.06 валютні цінності за межами України мають 166 підприємств області на загальну суму понад 22,5 млн.дол. США (без врахування заборгованості ЗАТ з ІІ “ПФК “Єдині енергетичні системи України”, яка складає 699,7 млн.дол. США).

Динаміка суми валютних цінностей, які незаконно знаходяться за межами України

Рис.5.2 Динаміка зниження сум валютних цінностей за кордоном по Дніпропетровській області у 1999 – 2006 роках

У 2005 році з метою попередження порушень валютного законодавства та стимулювання роботи по поверненню в Україну валютних цінностей до ДПА України надані пропозиції щодо застосування до 234 підприємств-порушників (126 резидентів та 108 нерезидентів) спеціальних санкцій, передбачених ст.37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Фактично спеціальні санкції застосовано до 165 підприємств-порушників (82 резидента та 83 нерезидента).

Всього з початку поточного року в Україну повернуто валютних цінностей на суму 248,2 млн.грн. (49,1 млн.дол. США).

6. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ В РАЙОННІЙ ПОДАТКОВІЙ ІНСПЕКЦІЇ

Основними напрямами роботи податкових органів з громадськістю у 2005 році було інформування суспільства про:

завдання і результати діяльності органів державної податкової служби;

соціальну значимість добровільної і своєчасної сплати податків до бюджетів усіх рівнів;

заходи, спрямовані на попередження порушень податкового законодавства, які проводяться спільно з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування;

заходи впливу на керівництво підприємств і організацій, які допускають заборгованість із заробітної плати, сплачують її у розмірах менших, ніж передбачено законодавством;

результати здійснення заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва;

найбільш важливі події в діяльності податкової служби області та факти резонансних злочинів у сфері оподаткування.

Органи державної податкової служби підтримують постійні контакти з друкованими та електронними засобами масової інформації з метою формування позитивної громадської думки щодо сприйняття податкової політики держави та діяльності органів ДПС України. У 2005 році в газетах області опубліковано 1825 матеріалів, засобами радіомовлення оприлюднено 2370 інформацій, у телепередачах – 1510. На веб-сайті облДПА розміщено 1256 матеріалів. В ефір вийшло 46 випусків телепрограми облДПА “Податковий монітор” та 52 випуски радіопрограми “Фінансові новини”.

Проведено 228 тематичних зустрічей керівництва органів ДПС області із головними редакторами та провідними журналістами друкованих видань, телевізійних та радіопрограм, 267 засідань “круглого столу” та 543 зустрічі на підприємствах, 307 заходів з громадськими організаціями, 137 прес-конференцій та брифінгів за участю керівної ланки органів податкової служби області.

Податковими органами області забезпечена можливість реалізації громадянами конституційного права на звернення. З урахуванням вимог Закону України “Про звернення громадян” та Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення” в усіх 27 державних податкових інспекціях області та в облДПА затверджені графіки особистого прийому громадян керівним складом, створені та об лаштовані громадські приймальні.

За минулий рік через громадські приймальні проведено 1155 особистих прийомів, на яких звернулось 1189 громадян області. До органів ДПС області надійшло майже 2,8 тис. звернень, у тому числі 167 скарг, з яких 53 стосуються недоліків в роботі та протиправних дій працівників органів ДПС області. За результатами розгляду письмових скарг підтвердження наведених фактів встановлено в 13 випадках, з них 2 щодо недоліків в роботі та на дії податківців.

(Довідково: 4 працівників притягнуто до відповідальності у вигляді суворого попередження, доган, переведення на посаду з меншим обсягом роботи).

У 2005 році продовжено широкомасштабну роз’яснювальну роботу, метою якої є своєчасне інформування платників податків про зміни у податковому законодавстві, доведення податкових роз’яснень і т.ін. Значна увага приділяється питанням роз’яснення необхідності добровільної сплати податків до бюджетів, недопущенню фактів приховування доходів, виплати заробітної плати “у конвертах”, а також по двох відомостях або по фіктивних документах.

З метою підвищення рівня обслуговування платників податків в органах ДПС області розроблені плани заходів “Чергам – НІ”, до ДПІ області направлені 240 наочних матеріалів для оформлення стендів та для використання у роботі з платниками податків.

Спільне вивчення податкового законодавства у 2005 році проводилося в ході 905 семінарів, 263 зустрічей з громадськими організаціями, 407 засідань “круглих столів”. Протягом року надано 1813 відповідей на письмові запити платників, проведено майже 26 тис. усних консультацій, в ЗМІ висвітлено 8,7 тис. матеріалів, випущено 3,8 тис. власної друкованої продукції.

Фахівці податкових інспекцій м. Дніпропетровська щочетверга надають консультативну допомогу починаючим підприємцям у приміщенні консультаційного центру “Паритет” (Виконком Дніпропетровської міської Ради).

Особлива увага приділялась роботі з молоддю. З метою формування свідомості підростаючого покоління щодо податкової культури протягом року проведено 878 різноманітних заходів (лекції, бесіди, ділові ігри) на податкову тематику з учнями загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, студентами вищих навчальних закладів.

7. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ У СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ НА РАЙОННОМУ РІВНІ

Інструкцією ДПА України [31] встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби та які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до підприємств, установ, організацій та громадян відповідно до чинного законодавства (далі платежі до бюджету).

1. Рознесення даних з первинних документів про нарахування, зменшення, списання, відстрочення або розстрочення сплати сум податкових зобов'язань здійснюється структурними підрозділами органу державної податкової служби у такому порядку:

а). Документи, що підтверджують податкові зобов'язання, самостійно визначені платником, реєструються у структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, та з відміткою про реєстрацію направляються до підрозділів приймання та обробки податкової звітності, де розносяться до електронної бази податкової звітності і формуються у електронні і паперові реєстри. Електронні та паперові (2 примірники) реєстри нарахованих сум передаються підрозділам обліку і звітності для внесення даних (автоматизованого занесення) до карток особових рахунків платників податків. Після рознесення даних один примірник паперового реєстру повертається підрозділу, що його склав, з відміткою про повноту обліку сум у картках особових рахунків.

б). За документами, що підтверджують податкові зобов'язання, ховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, структурні підрозділи, які здійснюють розрахунок сум (донараховують суму) податкового зобов'язання, складають та направляють платнику податку в порядку, затвердженому наказом ДПА України, податкове повідомлення та реєструють його в електронному реєстрі податкових повідомлень. Після закінчення процедури адміністративного оскарження узгоджені податкові зобов'язання із зазначенням терміну сплати вносяться до карток особових рахунків платників податків. Одночасно до підрозділів обліку і звітності передається 2 примірники паперової копії витягу з реєстру. Після рознесення даних один екземпляр витягу з реєстру повертається підрозділу, що його склав, з відміткою про повноту обліку сум у картках особових рахунків.

в). Документи, що надходять від судових органів, реєструються у структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, та з відміткою про реєстрацію направляються до підрозділів приймання та обробки податкової звітності, де розносяться до електронної бази податкової звітності і формуються у електронні реєстри. Електронні реєстри нарахованих сум передаються підрозділам обліку і звітності для внесення нарахованих сум платежів до карток особових рахунків платників податків. Одночасно до підрозділів обліку і звітності передається 2 примірники паперової копії реєстру. Після рознесення даних один примірник реєстру повертається підрозділу, що його склав, з відміткою про повноту обліку сум у картках особових рахунків.

г). Документи, що є підставою для відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов'язань, реєструються у структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, та з відміткою про реєстрацію передаються до підрозділів стягнення податкового боргу для подальшого оформлення відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов'язань. Відомості щодо укладеного договору про розстрочення (відстрочення) вносяться до журналу, та автоматично вносяться до картки особового рахунку платника.

Після цього паперовий витяг з журналу передається підрозділу обліку і звітності для проведення звірення повноти та правильності відображення розстрочених (відстрочених) сум у картках особових рахунків.

д.). Документи, передбачені процедурою апеляції та податкового компромісу, є підставою для обліку податкових зобов'язань лише після їх узгодження з платником.

е). Документи, передбачені процедурою банкрутства, введення (припинення) мораторію, реєструються у структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, та передаються до підрозділів, що супроводжують процедуру банкрутства, введення (припинення) мораторію, для підготовки переліку проведення операцій, які підлягають виконанню згідно з цим документом, із зазначенням термінів виконання. Підготовлений перелік направляється до структурного підрозділу виконавців проведення операцій (наприклад, припинення нарахування штрафів, прощення, списання, реструктуризація податкового боргу, списання безнадійної заборгованості), у тому числі і до підрозділів обліку і звітності (припинення нарахування пені).

ж). При укладанні мирових угод облік відстрочок та розстрочок здійснюється у порядку, зазначеному у п. 3.4 цієї Інструкції. Списання боргу проводиться у графі "Списано" зворотного боку картки особового рахунку платника.

2. Документами, що підтверджують погашення платником податкових зобов'язань, є:

а). Одержані від органів Державного казначейства України:

відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами у вигляді електронних документів технологічних файлів;

звіти про виконання державного бюджету за доходами в розрізі районних відділень за видами надходжень в електронному вигляді;

відомість N 2 розподілу платежів до бюджету, які надійшли на рахунок 3311, в електронному вигляді та її паперова копія;

відомість N 2м розподілу платежів до бюджету, які надійшли на рахунок 3411, в електронному вигляді та її паперова копія;

виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та їх паперові копії;

корінець прибуткового документа ("повідомлення") про приймання установою банку платежів до державного бюджету готівкою;

копії квитанцій (за формами N 10 та N 24), виданих органами місцевого самоврядування платникам податків за платежами до державного бюджету, разом з описом до них.

б). Одержані від фінансових органів:

реєстр розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету;

копія відомостей про зарахування платежів до бюджету, про розподіл платежів між бюджетами, про повернення надміру сплачених або не відшкодованих сум;

копія розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету за безготівковим розрахунком;

довідка про суми надходжень до місцевого бюджету за видами платежів;

корінець прибуткового документа ("повідомлення") про приймання установою банку платежів до місцевого бюджету готівкою;

копії квитанцій (за формами N 10 та N 24), виданих органами місцевого самоврядування платникам податків за платежами до місцевого бюджету, разом з описом до них.

в). Одержані Державною податковою адміністрацією України від Державного казначейства України:

відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами (центральний рівень) у вигляді електронних документів технологічного файлу;

звіт про виконання державного бюджету за доходами в розрізі областей в електронному вигляді.

г). Копії квитанцій (за формами N 10 та N 24), які видані органом місцевого самоврядування платникам податків за платежами до бюджету, приймаються працівником підрозділу обліку, який звіряє відповідність сум, вказаних у копіях квитанцій, із сумами, зазначеними в описі до них та у копіях розрахункових документів про зарахування платежів до бюджету за відповідний період. Дані електронних реєстрів розносяться до особових рахунків платників у порядку, передбаченому АІС.

а). Порядок ведення особових рахунків платників

1. З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

2. Картки особових рахунків відкриваються структурним підрозділом органу державної податкової служби (який, у межах своїх функціональних обов'язків, повинен відкрити особові рахунки) не пізніше першого робочого дня, наступного за днем одержання від структурних підрозділів органу державної податкової служби з обліку платників списків платників.

3. Номерами карток особових рахунків є:

номери особових рахунків юридичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідають ідентифікаційним кодам і які присвоюються платникам згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N 118;

номери особових рахунків фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідають ідентифікаційним номерам і присвоюються платникам згідно з Законом України "Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів";

номери особових рахунків підприємств, що проводять спільну підприємницьку діяльність і яким відкривають особові рахунки за додатковою ознакою, що відповідає реєстраційним (обліковим) номерам Тимчасового реєстру ДПА України.

4. Форма особових рахунків визначається порядком, що встановлюється для обліку платежів на підставі порядків адміністрування (справляння) такого платежу і є обов'язковою при відтворенні особового рахунку на екрані або його друкуванні засобами відповідного програмного забезпечення.

5. Відповідно до умов надходження платежів функціонують такі форми особових рахунків платників:

Таблиця 7.1 Форми особових рахунків платників податків

6. Форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки.

На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків (у тому числі терміни подання розрахунків та терміни сплати, вид бюджету, код бюджетної класифікації), а також інформація про податкові зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок.

Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит, суми податкового боргу та надміру сплачені) та інше.

б) Облік нарахованих сум платежів

1. Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:

податкові зобов'язання, самостійно визначені платником;

податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби;

штрафні (фінансові) санкції;

пеня;

проценти за користування податковим кредитом.

2. Порядок нарахування в картках особових рахунків:

а). Податкові зобов'язання, самостійно визначені платником, нараховуються в особових рахунках за даними електронних реєстрів нарахованих сум податкової звітності та електронних реєстрів податкових повідомлень, сформованих на підставі даних податкової звітності. Спеціалісти підрозділів обліку і звітності в автоматичному режимі формують реєстри рознесених сум та проводять звірку з реєстрами нарахованих сум. Після звірки та виправлення розбіжностей, якщо такі мають місце, реєстр нарахованих сум податкової звітності передається підрозділу, що його сформував, з відміткою про повноту обліку сум в особових рахунках платників.

Нарахування податкових зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводиться у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за кодами операцій:

нараховано за даними декларації (розрахунку);

нараховано за даними нової (уточненої) декларації (розрахунку), у тому числі:

уточнення даних поточного року;

уточнення даних минулих звітних років (із зазначенням періоду, за який вносилися зміни);

зменшення нарахування:

за декларацією платника податків;

за новою (уточненою) декларацією (розрахунком);

за договором про надання відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов'язань;

за даними про відшкодування.

б). Податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, проводяться у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень в частині сум, узгоджених податкових зобов'язань .

Нарахування податкових зобов'язань, визначених органом державної податкової служби, проводиться в особовому рахунку платника у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за кодами операцій:

нарахування основного платежу за актами документальних перевірок;

нарахування основного платежу при виявленні арифметичних помилок;

нарахування основного платежу при виявленні метод помилок;

нарахування штрафних (фінансових) санкцій:

а) за даними платника;

б) за даними органу державної податкової служби.

в). Нарахування сум штрафних санкцій здійснюється у тому самому порядку, що й нарахування податкових зобов'язань, визначених платником та нарахованих (зменшених, списаних) органом державної податкової служби, за даними електронних реєстрів та електронних реєстрів податкових повідомлень в частині штрафних санкцій, які вибираються з реєстру за ознакою та розносяться до особових рахунків платників до розділу розрахунки основного платежу та штрафних санкцій.

г). Нарахування пені здійснюється в особових рахунках платників у розділі "Розрахунки нарахування та сплати пені" за кодами операцій:

автоматичне нарахування пені в особовому рахунку платника;

нарахування пені за актами документальних перевірок у випадках, передбачених чинним законодавством;

автоматичне нарахування пені за сумою сплати пені, що самостійно розрахована платником податків, при частковому погашенні податкового боргу.

д.). Нарахування процентів за користування відстроченням або розстроченням податкових зобов'язань проводиться в особових рахунках платників у розділі "Проценти за користування відстроченням або розстроченням сплати податкових зобов'язань" .

3. Не проводиться нарахування в особових рахунках платників податкових зобов'язань по платежах, по яких не передбачено подання платником податкової звітності до органів державної податкової служби, крім випадків донарахування таких платежів за актами документальних перевірок.

Не проводиться нарахування в особових рахунках платників суми пені по неподаткових платежах, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи “Облік податків та платежів” (далі – АІС “ОПП”(ТАХ)). Засобами АІС [25] забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій на робочому місці працівників підрозділу обліку і звітності, у тому числі ведення особових рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.

До складу функцій, які автоматизуються, входять:

облік документів бухгалтерської звітності та документів, пов¢язаних з обчисленням податків і платежів;

введення даних про нараховані суми податків і платежів;

облік результатів камеральних та документальних перевірок;

облік відстрочок і розстрочок;

введення та облік даних по реструктуризації платежів;

облік надходжень по податках і платежах;

облік надходжень без наявної сплати (векселі¤взаємозаліки) ведення карток особових рахунків платника по податках і платежах;

облік та формування документів, пов¢язаних з відшкодуванням ПДВ;

контроль за своєчасністю сплати податку та своєчасним поданням документів, пов¢язаних з їх обчисленням;

аналіз стану платіжної дисципліни та нарахування пені за її порушення;

формування довідок, книг, реєстрів по обліку податків і надходжень;

формування повідомлень платнику та платіжних документів;

формування документів по відшкодуванню ПДВ;

формування статистичних звітних документів про результати діяльності державної податкової інспекції;

формування довідок по запитах платника;

закриття фінансового року, відкриття карток особових рахунків платника на наступний рік.

АІС “облік податків і платежів” складається з комплексів задач, структурно зображених на Рис. 7.1:

а) “Нарахування” – який призначений для автоматизації роботи по введенню звітної інформації платників та її камеральної перевірки, введенню даних по нарахованих податках і платежах в картки особових рахунків платників податків, обмін інформацією з іншими автоматизованими системами, інтерфейсного приймання звітності, поданої в електронному вигляді;

б) “Платіжні документи” – який призначений для автоматизації роботи по введенню і коригуванню інформації з платіжних документів платників, формування реєстрів і книг по обліку надходжень;

в) “Ведення карток особових рахунків” який призначений для формування, перегляду та друкування карток особових рахунків платників податків, формування платіжних документів та ведення відповідних журналів, контроль за платіжною дисципліною платників податків, нарахування пені за несвоєчасну сплату податків і платежів;

г) “Облік ПДВ” – який призначений для адміністрування обліку ПДВ, формування висновків на відшкодування податкового кредиту та пені на користь платника, ведення журналів висновків та заяв, введення розпоряджень про зміну сум відшкодування, проведення регламентного підтвердження сум до відшкодування та інші роботи по технологічному процесу проведення відшкодування по ПДВ;

д.) “Реструктуризація та відстрочки” – який призначений для введення даних і формування журналів про реструктуризацію платежів, формування та перегляду карток особових рахунків по реструктурованих платежах, введення даних і формування журналів про розстрочку та відстрочку платежів;

е) “Облік надходжень без наявної сплати” – який призначений для обліку надходжень у вигляді взаємозаліків та векселів;

ж) “Довідки” який призначений для формування довідок про стан платіжної дисципліни, недоїмку, переплату, пеню, загальну заборгованість, надходження та іншої оперативної інформації;

з) “Звітність” – який призначений для формування оперативної та статистичної звітності по ПДВ, взаєморозрахунках, відстрочках і розстрочках, реструктуризації, формування файлів для АІС “Галузь” та T1AR3;

и) “Проведення розрахункових операцій” який призначений для формування довідника щоденних ставок пені по платежах, проведення розрахункових операцій, закриття року, погашення пені з переплат;

к) “Початкова організація баз даних” – який призначений для початкової організації баз даних системи, відкриття і закриття карток особових рахунків платників, коригування сальдо платників по платежах, обмін інформацією про платника з іншими інспекціями, деяких регламентних операцій;

л) “Нормативно-довідкова інформація” – який призначений для формування та супроводження нормативно-довідкової інформації, необхідної для роботи системи;

м) “Системні функції” – який призначений для адміністрування роботи системи та ведення баз даних, моніторингу користувачів, індексації, пакування, архівування та відновлення інформації, аналізу стану баз даних, контролю структури таблиць та версій довідників, контролю цілостності таблиць баз даних, ведення довідників таблиць, полів таблиць та індексів бази даних, конвертації даних з попередніх версій автоматизованих систем обліку податків і платежів.

Рис. 7.1 Основні підсистеми (комплекси задач) АІС “ОПП”

Вхідною інформацією для функціонування системи є:

інформація про платника податків і зборів (реєстраційні дані);

звітні документи платника податків про нараховані суми по податках і платежах;

платіжні документи платника податків про сплату платежів наявним чи безнаявним засобами;

документи органів державної податкової служби про донарахування чи зменшення платежів по податках і платежах;

документи казначейства і банків про проходження платежів.

Нормативнодовідкова інформація системи складається з довідників:

загальнонаціональних;

відомчих;

системних.

Вихідною інформацією системи є:

картки особових рахунків платників податків;

бухгалтерська звітність;

оперативна та статистична звітність.

Технологічний процес обробки інформації в системі виконується за такими основними положеннями:

обробка інформації проводиться по кожній події в системі;

подіями вважаються: введення нового документу (звітного чи платіжного документу платника, рішення про нарахування платежу по акту документальних перевірок), коригування раніше введеного документу, проведення розрахункових операцій (нарахування пені тощо);

обробка подій базується на файлі відкритої структури, який визначає послідовність дій по обробці подій;

при обробці подій формуються та заносяться в бази даних технологічні операції;

технологічні операції оброблюються за датами їх виникнення;

кожна з технологічних операцій має свій пріоритет, який визначає послідовність обробки у разі виконання декількох операцій за одну дату;

на основі технологічних операцій, зафіксованих в системі, формуються картки особових рахунків платників податків, журнали операцій, бухгалтерська документація по обліку податків і платежів, статистична та оперативна звітність для вищестоячих державних податкових адміністрацій;

при модифікації програмного забезпечення у зв¢язку зі змінами у чинному податковому законодавстві або для розширення функціональних можливостей системи проводиться зовнішнє настроювання системи шляхом внесення доповнення у довідник подій і процедур їх обробки без зміни програмного кода.

З метою організації роботи в системі адміністратором системи створюються окремі автоматизовані робочі місця відповідно до функцій спеціалістів державної податкової інспекції. Створення робочих місць виконується на основі таблиць бази даних, сформованих адміністратором бази даних, в яких визначено групи користувачів і перелік задач і режимів, до яких вони мають доступ.

Рис.7.2 Взаємозв’язок АІС “ОПП” з АРМ районної податкової інспекції

АІС “Облік податків і платежів” пов¢язана з такими автоматизованими системами для забезпечення роботи в період промислової експлуатації (рис. 7.2):

“Облік платників податків юридичних осіб“;

“Свідоцтво платника ПДВ“;

“Реєстрація фізичних осіб платників ПДВ“;

“Аудит“;

“Податкова звітність”;

“Звіт”;

“Патенти“;

“Податки фізичних осіб“.

АІС “Облік податків і платежів“ має сумісні таблиці баз даних з автоматизованими системами “Облік платників податків юридичних осіб“, “Свідоцтво платника ПДВ“,“Податкова звітність”,“Звіт”.

АІС “Облік податків і платежів“ імпортує дані з автоматизованих систем “Аудит“, “Патенти“, “Податки фізичних осіб“, “Реєстрація фізичних осіб платників ПДВ“.

АІС “Облік податків і платежів“ експортує дані в автоматизовані системи: “Аудит“, “Патенти“, “Податки фізичних осіб“, “Галузь“, “Державний реєстр фізичних осіб“.

Рис. 7.3 Взаємозв’язок АІС “ОПП” з АРМами при імпорті даних

Регламент зв¢язків автоматизованих систем по імпорту даних (Рис. 7.3):

з АІС “Облік платників податків юридичних осіб “ постійний зв¢язок на рівні баз даних;

з АІС “Свідоцтво платника ПДВ“ постійний зв¢язок на рівні баз даних ;

з АІС “Податкова звітність” постійний зв¢язок на рівні баз даних;

з АІС “Звіт” постійний зв¢язок на рівні баз даних;

з АІС “Аудит“ – щоденний імпорт даних по запиту;

з АІС “Реєстрація фізичних осіб платників ПДВ“ – щомісячний імпорт даних по платниках ПДВ.

Регламент зв¢язків автоматизованих систем по експорту даних(Рис.2.4) та звітності системи :

в АІС “Галузь“ – щодекадний на рівні файлів даних;

в Державний реєстр фізичних осіб – щоквартальний на рівні файлів даних.

Рис.7.4 Регламент звітності і імпорту даних в АІС “ОПП”

8. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ. ОЦІНКА НАСЛІДКІВ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА НАПРЯМКИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

8.1 Динаміка законодавчих норм по прибутковому оподаткуванню фізичних осіб в Україні у 1991 – 2006 роках

Прибутковий податок з громадян – резидентів України згідно Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян ”(1992 – 2003 роки)

Відповідно до Декрету [28] оподаткування прибутковим податком доходів громадян здійснювалось за групами або за категоріями платників та залежно від характеру отриманого доходу.

За категоріями платники прибуткового податку розподілялись за наступними ознаками:

робітники та службовці (наймані працівники);

фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність;

громадяни, які отримують інші доходи.

По характеру доходів платники податків розподіляються на:

доходи, отримані за основним місцем роботи;

доходи, отримані не за місцем основної роботи;

доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності;

інші доходи громадян;

пасивні доходи (дивіденди, проценти, роялті).

Платниками прибуткового податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального і майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії.

Доходи за місцем основної роботи – це сукупність доходів, отриманих фізичною особою від юридичних осіб усіх форм власності, з якими громадянин має трудові відносини, з обов'язковим веденням трудової книжки.

Окрім доходів за виконання трудових обов'язків, до сукупного оподатковуваного доходу працівників включаються і інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів цих юридичних осіб своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі, зокрема, вартість квартир, рухомого і нерухомого майна, у вигляді подарунків, оплата юридичною особою вартості лікування та утримання працівників у лікувальних закладах тощо.

Доходи, одержані громадянами не за місцем основної роботи, це доходи від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності за виконання разових та інших робіт, здійснюваних за договорами цивільно-правового характеру, доходи фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Оподаткуванню також підлягають доходи громадян від здійснення незалежної професійної діяльності (від приватної нотаріальної та адвокатської діяльності).

Інші доходи від регулярної діяльності це доходи від:

здавання в оренду або в найм рухомого і нерухомого майна;

збір та/або заготівля і продаж продукції флори і фауни;

Порядок обчислення і сплати прибуткового податку з громадян встановлено Декретом [ 28 ].

Платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше 183 днів у календарному році.

Об’єктом оподаткування прибутковим податком у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаних з різних джерел в Україні. Об’єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.

Прибутковий податок з громадян відноситься до прямого виду податку, у результаті чого обкладається податком безпосередньо дохід самого платника. В той же час, у разі отримання платником доходу від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, обов'язки по нарахуванню, утриманню, повноті і своєчасності перерахування прибуткового податку з громадян до бюджету покладено на юридичних та фізичних осіб–суб'єктів підприємницької діяльності, які виплачують доходи працівникам.

Проте, якщо з метою отримання доходу громадяни самостійно, від свого імені здійснюють діяльність, то обов'язки щодо своєчасного і повного нарахування прибуткового податку та перерахування його до бюджету покладено саме на таких громадян.

До цієї категорії громадян відносяться фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність, здавачі в найм нерухомості тощо.

Таблиця 8.1 Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1994 1997 роки (введення національної валюти гривні)

Із сум доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується за ставкою 20 % .

Таблиця 8.2 Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1998 2003 роки

Із сум доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується за ставкою 20 % .

Податок з доходів громадян – резидентів України згідно Закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб”(2004 – 2005 роки)

Враховуючи алгоритм нарахування податкової соціальної пільги по Закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб” [15] та рівні мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, встановлені у 2004 – 2005 роках Законами України “Про державний бюджет України” [13], в табл. 8.3 – 8.4 розраховані ставки податків у вигляді порівняння з табл.8.2.

Таблиця 8.3 Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2004 році

Таблиця 8.4 Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2005 році

8.2 Структура та функції структурних підрозділів ДПІ по стягненню податків з фізичних осіб

Стягнення податків з фізичних осіб в районній податкові інспекції виконує структурний підрозділ – відділ оподаткування фізичних осіб (в ДПІ у Красногвардійському районі – 9 осіб, розбиті на 2 сектори), який виконує дві основні функції [30]:

1.31. Функція “Контрольноперевірочна робота із оподаткування фізичних осіб”

Містить такі процедури:

1.31.1. надання пропозицій та вжиття заходів щодо розширення бази оподаткування та кола платників податків шляхом здійснення контрольно-перевірочної роботи;

1.31.2. вивчення та практичне впровадження нових інструкцій, методичних рекомендацій та інших нормативно-правових актів з питань адміністрування та здійснення контрольно-перевірочної роботи по податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел;

1.31.3. виявлення схем ухилень від оподаткування, вжиття заходів щодо їх руйнування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та надання пропозицій з метою удосконалення податкового законодавства;

1.31.4. розробка планів-графіків документальних перевірок суб‘єктів господарської діяльності;

1.31.5. відбір платників податків для документальних перевірок (засобами системи АОД та інформаційно-аналітичної системи податкової служби) за такими критеріями:

тип суб’єкта господарської діяльності (малий, середній, великий);

вид діяльності (промисловість, торгівля і т.інш.);

форма власності, організаційно-правова форма, географічне положення;

тип перевірки (планова, позапланова), визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами;

група податкового ризику;

1.31.6. використання допоміжної зовнішньої інформації;

1.31.7.оцінка комп'ютерного переліку порушників податкового законодавства для остаточного визначення списку для планування документальної перевірки;

1.31.8. повідомлення платників податків про документальні перевірки (не проводиться при проведенні позапланових перевірок);

1.31.9. здійснення документальної перевірки;

1.31.10. оформлення результатів документальних перевірок (акти, довідки, протоколи, проекти рішень і постанов, інші документи), їх передача для введення в систему АОД та до відповідних структурних підрозділів про виявлені об’єкти оподаткування;

1.31.11. застосування фінансових санкцій і адміністративних стягнень до порушників податкового законодавства;

1.31.12. підбір та комплектування вилучених первинних документів до акта документальної перевірки;

1.31.13. розгляд зауважень платника податків щодо результатів перевірки та /або прийнятих рішень;

1.31.14. здійснення повторних перевірок, контроль за ходом їх проведення;

1.31.15. моніторинг виконання плану-графіка документальних перевірок, аналіз результатів та надання пропозицій щодо його удосконалення;

1.31.16. аналіз причин і оцінка фактів (випадків) порушень законодавства про податки, виявлених у ході документальних перевірок;

1.31.17. надання пропозицій щодо змін об‘єктів перевірки чи перенесення термінів з метою коригування плану-графіка документальних перевірок;

1.31.18. відбір актів документальних перевірок з ознаками кримінальних порушень і передача їх до підрозділів податкової міліції;

1.31.19. передача відповідним правоохоронним органам матеріалів за фактами порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо її розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

1.31.20. підготовка матеріалів, які розглядаються у судах (господарських судах) щодо визнання угод недійсними або отримання коштів без установлених законом підстав, та участь у судових засіданнях;

1.31.21. складання звітності за документальними перевірками, аналіз результативності контрольно-перевірочної роботи працівників відповідного структурного підрозділу ДПІ;

1.31.22. звернення (за необхідністю) до визначених державою структур за здійсненням бухгалтерської експертизи документів платника;

1.31.23. обмін інформацією із відповідними структурними підрозділами ДПІ;

1.31.24. взяття на облік бланків суворої звітності, контроль за їх використанням, підготовка даних щодо додаткової потреби у них;

1.31.25. надання відповідей на скарги платників податків;

1.31.26. взаємодія відповідних структурних підрозділів ДПІ та інших контролюючих органів з питань проведення документальних перевірок фізичних осіб;

1.31.27. узгодження плану-графіка проведення документальних перевірок фізичних осіб з іншими контролюючими органами;

1.31.28. проведення роботи з державними установами та іноземними представництвами щодо залучення до сплати податків юридичних і фізичних осіб резидентів і нерезидентів;

1.31.29. здійснення податкового контролю та визначення податкових зобов’язань непрямими методами;

1.31.30. опрацювання та узагальнення матеріалів щодо виявлених схем, способів ухилення від сплати податків та зборів платниками податків – фізичними особами;

1.31.31. підготовка податкових повідомлень – рішень за несвоєчасну сплату платниками узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних термінів;

1.31.32. використання даних інформаційно-пошукових систем (картка платника податку та картка суб‘єкта ЗЕД) при проведенні документальних перевірок;

1.31.33.подання звітності про виконання плану-графіка документальних перевірок суб‘єктів господарської діяльності;

1.31.34. проведення роботи щодо виявлення сумнівних фінансових операцій та надання інформації підрозділам боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

1.31.35. обстеження території, що відноситься до відповідної податкової інспекції, з метою виявлення та забезпечення повного обліку самозайнятих фізичних осіб та їх об’єктів, виробництв, складів тощо, які не перебувають на обліку в органах державної податкової служби та/або не враховуються при визначенні бази оподаткування фізичних осіб.

1.44. Функція “Справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел”

Містить такі процедури:

1.44.1.організація та контроль за правильністю нарахувань податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого з фізичних осіб та податку на промисел;

1.44.2. здійснення заходів щодо забезпечення надходжень податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел у цілому та по місцевих територіальних радах;

1.44.3.надання відповідей на звернення платників податків, узагальнення звернень та пропозицій з метою підвищення рівня обслуговування платників податків, надання відповідних пропозицій податковому органу вищого рівня;

1.44.4. участь у формуванні прогнозних показників податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, єдиного та фіксованого з фізичних осіб та податку на промисел;

1.44.5. участь у формуванні планово-нормативної бази по податках, що сплачують фізичні особи, та визначення бази оподаткування;

1.44.6.підготовка пропозицій та вжиття заходів щодо розширення бази оподаткування та кола платників податку;

1.44.7.системний аналіз результатів роботи державної податкової інспекції у розрізі:

платників;

оцінки надходжень за шляхами сплати;

динаміки новоствореного податкового боргу;

рівня використання бази оподаткування;

видів та сум пільг, кількості пільг та пільговиків;

моніторинг по податках та кодах бюджетної класифікації та підготовка пропозицій керівництву;

1.44.8.формування аналітичної інформації для передачі податковому органу вищого рівня;

1.44.9. виявлення проблемних питань, які зумовлюють незадовільний стан надходжень податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, єдиного та фіксованого податку на промисел та надання пропозицій щодо шляхів їх вирішення, аналіз причин (випадків) порушення податкового законодавства, надання податковому органу вищого рівня пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

1.44.10. впровадження інструкцій, методичних рекомендацій та інших нормативно-правових актів та контроль за їх правильним застосуванням платниками податків;

1.44.11. взаємодія з місцевими органами влади, іншими організаціями з питань повноти та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел;

1.44.12.взаємодія із місцевими органами влади, іншими організаціями з питань погашення заборгованості по заробітній платі;

1.44.13. вивчення та аналіз діяльності юридичних та фізичних осіб суб’єктів господарської діяльності, грошових потоків, схем ухилення від сплати до бюджету закріплених податків і зборів та формування відповідної інформації для передачі до податкового органу вищого рівня;

1.44.14. проведення звірок щодо зареєстрованих власників транспортних засобів з відповідними органами, на які покладено їх реєстрацію;

1.44.15.здійснення аналізу неплатників податків, результатів їх фінансово-господарської діяльності та причин неперерахування ними податків;

1.44.16. вжиття заходів до платників, що не надали податкову звітність;

1.44.17.аналіз податкової звітності і податкової інформації щодо податків з фізичних осіб після приймання такої звітності та звірка даних:

за сумами податку з доходів фізичних осіб (форми № 1 ДФ з даними форми № 15);

про доходи, зазначені у деклараціях про доходи фізичних осіб, з даними форми № 7ДР та наявною інформацією про доходи, отримані за кордоном, тощо;

відомості земельно-кадастрової документації з даними АРМу “ТАХ Земля” про земельні ділянки у власності (користуванні) громадян;

відомості про земельні ділянки, зазначені у деклараціях про доходи фізичних осіб, з даними АРМу “ТАХ Земля”;