Отчет по практике на тему Анкетування серед неповноспраних дітей та їх батьків
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-12-19Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
Інститут соціології, психології та управління
Кафедра теорії та методології соціології
Звіт про проходження виробничої практики
студентки 5 курсу
спеціальності «соціологія»,
освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»
Чебанної Юлії Іванівни
Київ – 2009
Вступ
В звіті про проходження виробничої практики я описала зміст самої практики. До звіту я додаю наступні документи: характеристика, анкета працівників та анкета дітей-інвалідів, фотографії з дітьми, вироби з гіпсу, книги та прапорці які пишуть та розробляють в Товаристві, буклети та статті написані працівниками.
Звіт
Я, Чебанна Юлія Іванівна, з 09.02.2009 року по 23.04.2009 року проходила виробничу практику в Товаристві захисту дітей інвалідів «Струмочок»м. Червонограда на посаді інтерв’юера. В мої обов’язки входило скласти два види анкетних питань для працівників (батьків) та для дітей товариства. Потрібно було провести опитування серед вищезазначених респондентів та повідомити про результати анкет батьків.
Працівниками товариства являються батьки дітей інвалідів. Таким чином складені мною питання були складені двояко, тобто поєднували в собі питання як до працівників так і до батьків. Щодо анкет для дітей, то вони є не складі, а простого характеру, так як діти являються розумово відсталими і хоча їхній вік досягає 25 років, всі вони відіграють роль 5-7 річного розуму, а то і гірше. І саме такими доступними питаннями діти інваліди могли дати відповідь та допомогти нам дізнатись, що саме потрібно зробити для їх задоволення.
Так як фінансування компетентні органи державної влади допомогу на утримання центру не надають, а працівники завдяки власним проектам заробляють на матеріальну, медичну допомогу. Тому в Товаристві під час мого проходження практики я мала спробу поспілкуватись тільки з трьома батьками. Справа в тому, що вони працюють задарма, кожному із них потрібні гроші на прожиття і утримання сім’ї, таким чином моя допомога в підтримці та допомозі вони оцінили з великою подякою.
Досить важко було проводити опитування з дітками, тому що навіть такі прості питання не всі розуміли і доводилось ще своїми словами їм пояснювати та писати за них. Також в центрі знаходиться два хлопчика, які являються неповносправними, але в своєму житті досягали немало перемог. Один із них закінчив Червоноградське училище, а інший Львівське училище, де вивчались на комп’ютерщиків. І для того щоб не нашкодити ще більше їх психіці, вони знаходяться в центрі дітей інвалідів «Струмочок» на правах волонтерів.
Для того щоб мені залучити їх відповісти на запитання, мені потрібно було їх розговорити, щоб вони стали більш піддатливими до розмови. Тому я кожного разу приходила до них з цукерками чи чимось солодким, ми з ними чаювали. Я допомагала малювати різдвяні писанки, розфарбовувати глиняні рамочки і старалася якнайчастіше спілкуватися.
Отже, по результатам опитування я можу зробити висновок, що всім діткам знаходитись в центрі цікаво і 9-ьох із 10-ти друзів багато, хоча тільки троє із них спілкуються та граються зі всіма, що показує нам їхню не вибірковість в дружбі. Інші ж намагаються підтримувати спілкування з одним - двома дітьми. Якщо роздивлятись наступне питання, ми бачимо, що в основному є всі дружелюбні і немає таких з ким би вони не хотіли проводити час. Тільки двоє з них заявили про не бажання спілкуватись з противоположною статтю, так як знаходяться такі хто їх ображає.
Цілий день в Товаристві діти енергійно грають в різноманітні розвиваючі ігри та навчаються всіх потрібних речах. Ось чим займаються діти інваліди: моляться, малюють, займаються гімнастикою, вишивають як бісером так і на тканині, роблять гіпсові фігурки, фігурки із шкіри, шліфують вироби, займаються танцями, створюють міні театр та грають в ньому, регулярно роблять зарядку, складають пузлі, грають різноманітні ігри з м’ячем. Одним словом все що вони роблять потребує від них витривалості та сконцентрованості. Одним із головних напрямків їхніх ігор це робота руками, так як це найефективніше впливає на роботу мозку, а цього їм якраз і бракує.
По словам небагатьох дітей найкраще вони справляються із самостійністю, тобто самі їздять з дому до центру на маршрутці, можуть зробити бутерброд чи неважкий салат. Нажаль є і жалоби, що їм не вистачає спортивного майданчика, басейну, комп’ютерів, хоча загалом їх все задовольняє та всього вистачає.
Щодо батьківської анкети, то у них найбільш обов’язковим у співпраці з товариством є добра воля заради дітей та споріднений однією проблемою колектив. На рахунок матеріальної, медичної чи психологічної допомоги товариству захисту дітей інвалідів її надають самі батьки, милосердні волонтери, а також організації, які проводять акції та конкурси тих самих проектів, що їх складають та пишуть батьки. Щодо допомоги компетентних органів державної влади, то її нема. Просто держава не зовсім зацікавлена в допомозі недержавним організаціям, навіть якщо це верства людей які потребують її найбільше. І саме плачевно це те, що найбільш розумово зібрані дітки самі ходять та підробляють гроші, наприклад на будівництві.
Також цілеспрямована робота центру досить позитивно змінила загальний стан дітей, які знаходились в ньому в порівнянні з тим коли вони вступали до нього. Наприкладі цього можна з впевненістю зазначити, що діти почали більше спілкуватись, вони стали більш комунікабельні, товариськими, покращилась орієнтація рухливості, стали краще думати та висловлювати свої емоції, перестали боятися людей та навколишнього середовища.
Щодо негативних наслідків можна віднести статеву зрілість, яку вони не можуть здійснити, а через це стають більш агресивними.
Зі слів респондента саме недостатнє фінансування, погана матеріальна, медична та психологічна допомога не дозволяє розвиватися в повному обсязі роботи Товариства захисту дітей інвалідів «Струмочок». Потрібно знайти спеціалізованих масажистів, психологів, фізичних керівників і просто людей з кваліфікацією роботи з неповно справними дітьми, які змогли б бути в той же час і волонтерами. А це, як ми розуміємо, просто не можливо. Тому нажаль самі батьки і є працівниками,ь які зі всіх сил стараються допомогти своїм і таким же чужим дітям легше жити в цьому важкому світі.
Отже, провівши анкетування з ціллю вивчення проблем в житті та існуванні даного товариства я можу з впевненістю сказати, що моє проходження виробничої практики було одним задоволенням хоч якось допомогти центру і не залишаючись осторонь відіграти немаленьку роль в допомозі батькам. І ледь стримуючи сльози все ж мені було досить приємно хоч і важко спілкуватись з дітьми роблячи вигляд ніби я спілкуюсь з ними як з дорослими, і підтримуючи батьків якнайпереконливіше запевняти їх що все буде добре, хоч і вони і я розуміємо що долю неможливо змінити і цей злий жарт, який вона піднесла їм, потрібно через сльози і гнів прийняти як дане і жити далі дякуючи Богові за все, і просити в Нього сили волі, щоб не опускались руки і завжди голова була високо піднятою. Як би не було важко боротись за справедливість, вона все одно існує і Я вірю, що знайдуться люди, які не залишаться осторонь і завжди допоможуть, тому що не даремно існує вислів, що «Світ не без добрих людей».
Таким чином, навчилась складати такі питання, які справді зможуть допомогти людям з даною проблемою, навчилась входити в довіру та контакт з дітьми інвалідами та забезпечити вірою батьків.
Дана практика допомогла мені стати більш впевненою в завтрашньому дні та з гордістю можу сказати, що завдяки їй я стала більш сильною, тому що допомога іншим дарує неабияку радість тобі самій.
P.S.Питання я склала не складні, а простого характеру, так як діти являються розумово відсталими. А саме цими питаннями ми дізнаємось що саме потрібно зробити для їх задоволення.
Анкета для дітей-інвалідів товариства захисту дітей «Струмочок» м.Червонограда Львівської області
1. Чи цікаво тобі знаходитись тут з дітками?__________________
2. В тебе тут багато друзів?________________________________
3. З ким ти найбільше спілкуєшся, граєшся?__________________
4. Чи є тут хтось з ким ти не хочеш спілкуватись?_____________
5. Чи тебе хтось ображає тут?______________________________
6. А чим ви займаєтесь цілий день в Товаристві?______________
7. Чим найбільше тобі подобається займатись в товаристві?____________________________________________
8. Що навчають тебе робити в центрі?_______________________
9. З того що тебе навчили робити, з чим ти справляєшся найкраще?____________________________________________
10. А з чим тобі вдається найважче?_____________________
11. Щоб ти хотіла змінити чи що покращити в центрі: 1.ігру(яку саме?);
12. Предмети (які саме?)_____________________________________________
12. А що в центрі тобі не подобається?___________________
13. Чи є щось чого або кого тобі не вистачає тут?__________________________________________________
Анкета для працівників товариства захисту дітей «Струмочок» м.Червонограда Львівської області.
Доброго дня шановний респондент!
Проходячи виробничу практику в товаристві захисту дітей «Струмочок» на посаді соціолога, ми проводимо опитування з ціллю вивчення проблем в життя та існування даного товариства. Просимо Вас, надати обширні відповіді та цим самим допогти нам та не залишитись осторонь існуючих проблем.
1. Що являється для Вас найбільш обов’язковим у співпраці з товариством?_______________________________________________________________________________________________
2. Які чинники відіграють важливу роль у наданні матеріальної, медичної та психологічної допомоги?_________________________________________________________________________________________________
3. Хто саме надає матеріальну, медичну та психологічну допомогу «товариству захисту дітей – інвалідів»? _____________________________________________________
4. Чи надають компетентні органи державної влади допомогу на утримання центру?_______________________________________________
5. Чи вистачає вам саме тої допомоги, яку надають компетентні органи державної влади на утримання центру?_____________________________________________
6. Чи змінила цілеспрямована робота центру загальний стан дітей, які знаходяться в ньому в порівняння з тим коли вони вступали до нього?________________________________________________
7. Що позитивного відбулося в стані дітей від часу вступу їх до товариства?___________________________________________
8. Чи мали місце негативні наслідки, які вплинули на стан дітей за час перебування у товаристві, якщо так, то які саме?_____________________________________________________________________________________________________
9. Що, на вашу думку, заважає чи не дозволяє розвиватися в повному обсязі роботи товариства захисту дітей – інвалідів «Струмочок»?______________________________________________________________________________________________
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
Інститут соціології, психології та управління
Кафедра теорії та методології соціології
Звіт про проходження виробничої практики
студентки 5 курсу
спеціальності «соціологія»,
освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»
Чебанної Юлії Іванівни
Київ – 2009
Вступ
В звіті про проходження виробничої практики я описала зміст самої практики. До звіту я додаю наступні документи: характеристика, анкета працівників та анкета дітей-інвалідів, фотографії з дітьми, вироби з гіпсу, книги та прапорці які пишуть та розробляють в Товаристві, буклети та статті написані працівниками.
Звіт
Я, Чебанна Юлія Іванівна, з 09.02.2009 року по 23.04.2009 року проходила виробничу практику в Товаристві захисту дітей інвалідів «Струмочок»м. Червонограда на посаді інтерв’юера. В мої обов’язки входило скласти два види анкетних питань для працівників (батьків) та для дітей товариства. Потрібно було провести опитування серед вищезазначених респондентів та повідомити про результати анкет батьків.
Працівниками товариства являються батьки дітей інвалідів. Таким чином складені мною питання були складені двояко, тобто поєднували в собі питання як до працівників так і до батьків. Щодо анкет для дітей, то вони є не складі, а простого характеру, так як діти являються розумово відсталими і хоча їхній вік досягає 25 років, всі вони відіграють роль 5-7 річного розуму, а то і гірше. І саме такими доступними питаннями діти інваліди могли дати відповідь та допомогти нам дізнатись, що саме потрібно зробити для їх задоволення.
Так як фінансування компетентні органи державної влади допомогу на утримання центру не надають, а працівники завдяки власним проектам заробляють на матеріальну, медичну допомогу. Тому в Товаристві під час мого проходження практики я мала спробу поспілкуватись тільки з трьома батьками. Справа в тому, що вони працюють задарма, кожному із них потрібні гроші на прожиття і утримання сім’ї, таким чином моя допомога в підтримці та допомозі вони оцінили з великою подякою.
Досить важко було проводити опитування з дітками, тому що навіть такі прості питання не всі розуміли і доводилось ще своїми словами їм пояснювати та писати за них. Також в центрі знаходиться два хлопчика, які являються неповносправними, але в своєму житті досягали немало перемог. Один із них закінчив Червоноградське училище, а інший Львівське училище, де вивчались на комп’ютерщиків. І для того щоб не нашкодити ще більше їх психіці, вони знаходяться в центрі дітей інвалідів «Струмочок» на правах волонтерів.
Для того щоб мені залучити їх відповісти на запитання, мені потрібно було їх розговорити, щоб вони стали більш піддатливими до розмови. Тому я кожного разу приходила до них з цукерками чи чимось солодким, ми з ними чаювали. Я допомагала малювати різдвяні писанки, розфарбовувати глиняні рамочки і старалася якнайчастіше спілкуватися.
Отже, по результатам опитування я можу зробити висновок, що всім діткам знаходитись в центрі цікаво і 9-ьох із 10-ти друзів багато, хоча тільки троє із них спілкуються та граються зі всіма, що показує нам їхню не вибірковість в дружбі. Інші ж намагаються підтримувати спілкування з одним - двома дітьми. Якщо роздивлятись наступне питання, ми бачимо, що в основному є всі дружелюбні і немає таких з ким би вони не хотіли проводити час. Тільки двоє з них заявили про не бажання спілкуватись з противоположною статтю, так як знаходяться такі хто їх ображає.
Цілий день в Товаристві діти енергійно грають в різноманітні розвиваючі ігри та навчаються всіх потрібних речах. Ось чим займаються діти інваліди: моляться, малюють, займаються гімнастикою, вишивають як бісером так і на тканині, роблять гіпсові фігурки, фігурки із шкіри, шліфують вироби, займаються танцями, створюють міні театр та грають в ньому, регулярно роблять зарядку, складають пузлі, грають різноманітні ігри з м’ячем. Одним словом все що вони роблять потребує від них витривалості та сконцентрованості. Одним із головних напрямків їхніх ігор це робота руками, так як це найефективніше впливає на роботу мозку, а цього їм якраз і бракує.
По словам небагатьох дітей найкраще вони справляються із самостійністю, тобто самі їздять з дому до центру на маршрутці, можуть зробити бутерброд чи неважкий салат. Нажаль є і жалоби, що їм не вистачає спортивного майданчика, басейну, комп’ютерів, хоча загалом їх все задовольняє та всього вистачає.
Щодо батьківської анкети, то у них найбільш обов’язковим у співпраці з товариством є добра воля заради дітей та споріднений однією проблемою колектив. На рахунок матеріальної, медичної чи психологічної допомоги товариству захисту дітей інвалідів її надають самі батьки, милосердні волонтери, а також організації, які проводять акції та конкурси тих самих проектів, що їх складають та пишуть батьки. Щодо допомоги компетентних органів державної влади, то її нема. Просто держава не зовсім зацікавлена в допомозі недержавним організаціям, навіть якщо це верства людей які потребують її найбільше. І саме плачевно це те, що найбільш розумово зібрані дітки самі ходять та підробляють гроші, наприклад на будівництві.
Також цілеспрямована робота центру досить позитивно змінила загальний стан дітей, які знаходились в ньому в порівнянні з тим коли вони вступали до нього. Наприкладі цього можна з впевненістю зазначити, що діти почали більше спілкуватись, вони стали більш комунікабельні, товариськими, покращилась орієнтація рухливості, стали краще думати та висловлювати свої емоції, перестали боятися людей та навколишнього середовища.
Щодо негативних наслідків можна віднести статеву зрілість, яку вони не можуть здійснити, а через це стають більш агресивними.
Зі слів респондента саме недостатнє фінансування, погана матеріальна, медична та психологічна допомога не дозволяє розвиватися в повному обсязі роботи Товариства захисту дітей інвалідів «Струмочок». Потрібно знайти спеціалізованих масажистів, психологів, фізичних керівників і просто людей з кваліфікацією роботи з неповно справними дітьми, які змогли б бути в той же час і волонтерами. А це, як ми розуміємо, просто не можливо. Тому нажаль самі батьки і є працівниками,ь які зі всіх сил стараються допомогти своїм і таким же чужим дітям легше жити в цьому важкому світі.
Отже, провівши анкетування з ціллю вивчення проблем в житті та існуванні даного товариства я можу з впевненістю сказати, що моє проходження виробничої практики було одним задоволенням хоч якось допомогти центру і не залишаючись осторонь відіграти немаленьку роль в допомозі батькам. І ледь стримуючи сльози все ж мені було досить приємно хоч і важко спілкуватись з дітьми роблячи вигляд ніби я спілкуюсь з ними як з дорослими, і підтримуючи батьків якнайпереконливіше запевняти їх що все буде добре, хоч і вони і я розуміємо що долю неможливо змінити і цей злий жарт, який вона піднесла їм, потрібно через сльози і гнів прийняти як дане і жити далі дякуючи Богові за все, і просити в Нього сили волі, щоб не опускались руки і завжди голова була високо піднятою. Як би не було важко боротись за справедливість, вона все одно існує і Я вірю, що знайдуться люди, які не залишаться осторонь і завжди допоможуть, тому що не даремно існує вислів, що «Світ не без добрих людей».
Таким чином, навчилась складати такі питання, які справді зможуть допомогти людям з даною проблемою, навчилась входити в довіру та контакт з дітьми інвалідами та забезпечити вірою батьків.
Дана практика допомогла мені стати більш впевненою в завтрашньому дні та з гордістю можу сказати, що завдяки їй я стала більш сильною, тому що допомога іншим дарує неабияку радість тобі самій.
P.S.Питання я склала не складні, а простого характеру, так як діти являються розумово відсталими. А саме цими питаннями ми дізнаємось що саме потрібно зробити для їх задоволення.
Анкета для дітей-інвалідів товариства захисту дітей «Струмочок» м.Червонограда Львівської області
1. Чи цікаво тобі знаходитись тут з дітками?__________________
2. В тебе тут багато друзів?________________________________
3. З ким ти найбільше спілкуєшся, граєшся?__________________
4. Чи є тут хтось з ким ти не хочеш спілкуватись?_____________
5. Чи тебе хтось ображає тут?______________________________
6. А чим ви займаєтесь цілий день в Товаристві?______________
7. Чим найбільше тобі подобається займатись в товаристві?____________________________________________
8. Що навчають тебе робити в центрі?_______________________
9. З того що тебе навчили робити, з чим ти справляєшся найкраще?____________________________________________
10. А з чим тобі вдається найважче?_____________________
11. Щоб ти хотіла змінити чи що покращити в центрі: 1.ігру(яку саме?);
12. Предмети (які саме?)_____________________________________________
12. А що в центрі тобі не подобається?___________________
13. Чи є щось чого або кого тобі не вистачає тут?__________________________________________________
Анкета для працівників товариства захисту дітей «Струмочок» м.Червонограда Львівської області.
Доброго дня шановний респондент!
Проходячи виробничу практику в товаристві захисту дітей «Струмочок» на посаді соціолога, ми проводимо опитування з ціллю вивчення проблем в життя та існування даного товариства. Просимо Вас, надати обширні відповіді та цим самим допогти нам та не залишитись осторонь існуючих проблем.
1. Що являється для Вас найбільш обов’язковим у співпраці з товариством?_______________________________________________________________________________________________
2. Які чинники відіграють важливу роль у наданні матеріальної, медичної та психологічної допомоги?_________________________________________________________________________________________________
3. Хто саме надає матеріальну, медичну та психологічну допомогу «товариству захисту дітей – інвалідів»? _____________________________________________________
4. Чи надають компетентні органи державної влади допомогу на утримання центру?_______________________________________________
5. Чи вистачає вам саме тої допомоги, яку надають компетентні органи державної влади на утримання центру?_____________________________________________
6. Чи змінила цілеспрямована робота центру загальний стан дітей, які знаходяться в ньому в порівняння з тим коли вони вступали до нього?________________________________________________
7. Що позитивного відбулося в стані дітей від часу вступу їх до товариства?___________________________________________
8. Чи мали місце негативні наслідки, які вплинули на стан дітей за час перебування у товаристві, якщо так, то які саме?_____________________________________________________________________________________________________
9. Що, на вашу думку, заважає чи не дозволяє розвиватися в повному обсязі роботи товариства захисту дітей – інвалідів «Струмочок»?______________________________________________________________________________________________
