АРМ у менеджера;

АРМ у товарознавця та інших.

На певному етапі децентралізація у використанні обчислювальної техніки призводить до зростання невиправданих витрат:

• на підтримку окремих частин загальної інформаційної бази даних підприємства чи установи на відокремлених комп’ютерах в актуальному, узгодженому за часом і подіями стані;

• на використання великої кількості комп’ютерних периферійних засобів. Наприклад, широко відома практика встановлення в установі матричних принтерів для друкування документів біля кожного комп’ютера;

• на неефективне передавання значних обсягів даних з комп’ютера на комп’ютер за допомогою дискет або інших нестаціонарних носіїв тощо.

В економічно розвинених країнах світу з середини 1980-х років панує третя, сучасна організаційна форма (також відома, як рецентралізована) – розподілене опрацювання даних у комп’ютерних мережах. У пострадянських країнах вона теж набуває все більшого поширення.

Рецентралізована форма ґрунтується на новому осмисленні ідей централізації у використанні обчислювальної техніки для автоматизованого управління установою і поєднує переваги як централізованої, так і децентралізованої форм автоматизованого опрацювання даних.

Її завданням є опрацювання інформації, розташованої в різних місцях, комп’ютерами, з’єднаними в мережу. Звичайно це є найефективнішим використанням ресурсів сукупності комп’ютерів, тому що кожний з них виконує чітко окреслене завдання. Мережеві інформаційні технології реалізуються в локальних та глобальних обчислювальних мережах – ЛОИ та ГОМ.

Локальні мережі за допомогою спільного каналу зв’язку об’єднують декілька – від двох до десятків чи навіть сотень – комп’ютерів і надають їх користувачам неабиякі переваги в організації сумісного опрацювання даних при вирішенні фахових завдань у межах певної установи. Тобто вони насамперед забезпечують зв’язок спільноти фахівців. Інше призначення мають глобальні та регіональні комп’ютерні мережі.

Найвідоміша серед глобальних обчислювальних мереж – Internet існує з 70-х років ХХ століття. Це поширена в масштабах світу глобальна мережа, що складається з великої кількості комп’ютерних мереж різного рівня і дозволяє підтримувати зв’язок між ними на базі спільної мереженої технології. Слово Internet походить від англійської: Inter – префікс „між” і Net – „комп’ютерна мережа”, що можна перекласти як „мережа мереж”.

Нині інформаційні Internet - технології вважаються найсучаснішими. Вони знищили всі кордони у світовому інформаційному середовищі, стали простим і дешевим засобом спілкування для всіх бажаючих у світі, не залежно від фахових та інших ознак.

Internet - глобальна комп'ютерна мережа, що охоплює увесь світ. На даний час Internet має близько 15 мільйонів абонентів у більш ніж 150 країнах світу.

Щомісяця розмір мережі збільшується на 7-10%. Іnternet утворює як би ядро, що забезпечує зв'язок різних інформаційних мереж, що належать різним установам в усьому світі, одна з іншої. Вони знищили всі кордони у світовому інформаційному середовищі, стали простим і дешевим засобом спілкування для всіх бажаючих у світі, не залежно від фахових та інших ознак.

Послугами Internet користується понад кілька мільйонів людей у світі, їх кількість постійно зростає.

Особливе місце серед інформаційних технологій займає й мультимедійна технологія, яка обробляє та відтворює статичну графіку, або малюнки, анімацію, відео зображення, звук.

Ознаками сучасних інформаційних технологій є:

• робота користувача в режимі маніпуляції даними, а не програмування. Користувач має можливість переглядати інформацію за допомогою засобів виведення – екран, принтер і діяти шляхом введення даних з клавіатури, сканеру тощо;

• інтерактивний режим розв’язування завдань з можливостями для користувачів впливати на цей процес;

• можливість колективної співпраці для підготовки рішення за допомогою декількох персональних комп’ютерів, об’єднаних засобами комунікації;

• можливість гнучкої й адаптивної перебудови форм і способів надання інформації тощо.

Технічною базою застосування сучасних інформаційних технологій є комп’ютери та комп’ютерні мережі, офісне обладнання.

Оскільки інформаційна технологія є поєднанням процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосуванням технічних засобів, тому інформаційна технологія невід’ємно пов’язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.

Інформаційні технології залежать від різних компонентів, зокрема:

• технічних засобів;

• персоналу, здатного використовувати їх;

• організації, яка об’єднує засоби і персонал в єдиному процесі;

• інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації.

Основу технології оброблення даних становлять процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна інформаційна технологія закінчується створенням інформаційного продукту.

З появою ЕОМ настала ера „комп’ютерної” інформаційної технології, яка у своєму розвитку пройшла кілька етапів.

Основне завдання інформаційної технології етапу машинних ресурсів (50-60-ті роки ХХ століття) полягало в підвищенні ефективності оброблення даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Концепція інформаційної технології полягала в тому. що все, що можуть робити люди, вони повинні робити, ЕОМ виконувала лише роботи з опрацювання інформації, які люди принципово виконувати не могли, наприклад, масові розрахунки.

Для етапу програмування (середина 60-х – початок 80-х років ХХ століття) визначальним став широкий випуск міні-ЕОМ. Вартість машинних ресурсів істотно знизилась, тому метою інформаційної технології стала економія праці програмістів. Докорінно змінилась концептуальна орієнтація: все, що можна запрограмувати, повинні робити ЕОМ, люди повинні виконувати лише те, що не можна запрограмувати.

Основу концепції третього етапу – нової інформаційної технології (1970 – 1990 рр.) становлять розділена комп’ютерна техніка, „дружнє” програмне забезпечення, розвинуті комунікації, користувачеві надавалась можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, програмувати без програмістів.

Основним завданням нової інформаційної технології було тсворення типової технології автоматизації персональних обчислень, з метою – економія праці користувачів. Елементом нової інформаційної технології стало автоматизоване робоче місце фахівця певного профілю.

В основу концепції високих інформаційних технологій (четвертий етап, кінець ХХ століття – по т.ч.) покладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.

Здешевлення вартості ПЕОМ і широке їх охоплення глобальними комп’ютерними мережами, що ґрунтується на платформі „клієнт-сервер”, сприяло виникненню інформаційних технологій (високих інформаційних технологій).

Основними завданнями високих інформаційних технологій є:

• досягнення універсальності методів комунікацій;

• підтримка систем мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу „людина - ЕОМ”;

• відкритість стандартів, тобто використання протоколів з програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всі х взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і Web – сторінок, графіки та мультимедіа).

Метою етапу високих інформаційних технологій є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачеві інформації, повноцінність використання як персональних машинних ресурсів, так і мережених.

2 Класифікація інформаційних технологій

Класифікація інформаційних технологій за деякими ознаками, зокрема (рис.1):

• за способом використання засобів обчислювальної техніки під час оброблення інформації

  • інформаційні технології у централізованих інформаційних системах;

  • інформаційні технології у децентралізованих інформаційних системах;

• за способом реалізації в інформаційних системах

• традиційні інформаційні технології;

• нові інформаційні технології;

• високі інформаційні технології;

• за ступенем охоплення задач управління

  • інформаційні технології електронного оброблення даних;

  • інформаційні технології автоматизації функцій управління;

  • інформаційні технології підтримки прийняття рішень;

  • інформаційні технології електронного офісу;

  • інформаційні технології експертної підтримки;

• за типом користувацького інтерфейсу

• пакетні;

• діалогові;

• мережеві;

  • за способом побудови мережі

    • локальні;

    • глобальні;

    • багаторівневі;

    • розподілені;

      • за класом технологічних операцій, що реалізуються

        • робота з текстовими редакторами;

        • робота з табличними процесорами;

        • робота з системами керування базами даних;

        • робота з графічними об’єктами;

        • мультимедійні системи;

        • гіпертекстові системи;

          • за моделями обчислювального процесу

            • хост-орієнтовані інформаційні технології;

            • технології, що реалізують модель процесу з розподіленими ресурсами;

            • технології „клієнт – сервер”;

              • за видом предметної області, що обслуговується

• інформаційні технології бухгалтерського обліку;

• інформаційні технології банківської діяльності;

• інформаційні технології податкової діяльності;

• інформаційні технології страхової діяльності тощо.

Рис 1. Класифікація інформаційних технологій

Рис.1. Класифікація інформаційних технологій (продовження)

Література

1. Шквір В.Д. Інформаційні системи і технології в обліку. Львів, 2009 р.

2. Маслов В.П. Інформаційні системи і технології в економіці: Навчальний посібник – Київ: ”Слово”, 2007 р.

3. Карпенко С.Г., Попов В.В. Інформаційні системи і технології. Київ: МАУП, 2004 р.