1. Комплексна країнознавча характеристика Великобританії

Площа країни – 245 тис. км² (клас малих країн). Населення – 58,5 млн. осіб (клас значних країн). Столиця держави – Лондон. Форма правління – конституційна монархія. В адміністративно-територіальному відношенні поділяється на графства. Грошова одиниця – фунт стерлінгів.

Великобританія (зокрема англійська її частина) – батьківщина індустріального способу виробництва. У середині XIX століття на її частку припадала майже половина світової промислової продукції. Країна займала панівне становище в промисловому експорті, фінансах і мореплавстві тогочасного світу. Британська колоніальна імперія була найбільшою за площею і населенням. Англійські мова, культура та спосіб життя набули широкого розповсюдження у світі (англійська мова визнається офіційною у 70 країнах світу).

У середині XX століття Британська колоніальна імперія розпалася. За розмірами ВНП Великобританію випередили інші країни. Щоб вистояти в боротьбі з конкурентами, Великобританія змушена була в 1973 році вступити до ЄС. Зараз за розмірами виробництва, рівнем соціально-економічного розвитку вона посідає одне з провідних місць у світі. 54 її колишні колонії і домініони входять до Співдружності, яку очолює Великобританія (14 з них навіть офіційно визнають британську королеву головою своєї держави, створивши таким чином специфічну форму правління). Населення країн британської Співдружності сумарно становить майже 2 млрд. осіб.

2. Склад території. Суспільно-географічне положення

Країна розташована на островах Північно-Західної Європи. Їй належать острів Великобританія, північно-східна частина острова Ірландія та низка довколишніх островів (Гебридські, Оркнейські, Шетландські, Нормандські, Мен, Уайт та інші).

Країна поділяється на чотири історико-географічних області: Англію – головне ядро держави, та приєднані пізніше шляхом завоювань Уельс, Шотландію і Північну Ірландію (Ольстер), які мають незначні елементи автономії. Часто країну називають Англією – за назвою історичного ядра її території. Офіційна ж назва – Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії.

Провідною особливістю географічного положення Великобританії є її відокремленість від континенту. Ця обставина сприяла тому, що країна, хоч і брала постійну участь у європейських війнах, проте з 1066 року жодного разу не зазнала іноземного вторгнення. Разом з тим, Великобританія завжди використовувала переваги, що випливають із розташування поруч з найрозвиненішими державами Західної Європи і на шляхах у Світовий океан. Вузлове положення на найважливішому в світі торговому шляху через протоку Ла-Манш сприяло економічній і політичній могутності держави.

3. Господарська оцінка природних умов і ресурсів

Берегова лінія Великобританії добре розчленована. Навіть у південній частині головного острова віддаленість від моря не перевищує 100-120 км, а в північній ця відстань удвічі коротша. За характером поверхні територія майже нарівно представлена рівнинами та узгір’ями.

Найбільше заселена і економічно розвинена південно-східна рівнинна частина країни. Узгір’я, які поширені на заході й півночі, заселені слабо і використовуються лише для екстенсивних форм господарювання. Найменш сприятливим для проживання людини є Північно-Шотландське нагір’я.

Серед покладів мінеральної сировини найважливіше значення мають паливні ресурси. Кам’яне вугілля було природною основою промислового перевороту кінця XVIII – початку XIX століття. Багаті вугільні басейни Центральної та Північної Англії, Південного Уельсу та Середньої Шотландії надзвичайно вдало розташовані щодо всієї території та водних шляхів.

У 70-х роках XX століття, коли частина вугільних родовищ економічно себе вичерпала, було відкрито великі поклади нафти і природного газу на шельфі Північного моря. Головною перешкодою у видобутку нафти й газу є не глибина моря, а погода. Платформи в центрі й на півночі моря працюють в умовах сильних вітрів і високих хвиль. За винятком палива, країна небагата на іншу мінеральну сировину.

Великобританія лежить у зоні широколистяних лісів помірного поясу. Клімат – вологий (океанічний) з рівномірним розподілом опадів протягом року. Завдяки впливу Гольфстріму зима дуже м’яка, а літо прохолодне. Кількість опадів зменшується із заходу на схід від 2000 до 600 мм. Ґрунтові та кліматичні умови сприятливі для цілорічного вирощування трав і утримання тварин.

У ході промислового розвитку Великобританія першою в світі зазнала дуже значного забруднення природного середовища, особливо у вугільно-металургійних і портових районах. Заходи, вжиті у другій половині XX століття, покращили становище. Природно-заповідний фонд займає зараз близько 19% території країни. Серед 10 національних парків найбільшим є Лейк-Дістрикт ("Озерна округа") у Кемберлендських горах у Північній Англії.

4. Населення

Першими відомими предками сучасного населення Великобританії були бритти – кельтські племена, які з’явились на островах більш як 2500 років тому. Германські племена англи, сакси і юти переселилися на цю територію в V–VII ст. н. е., офранцужені нормани – в XI столітті.

Понад 80% сучасного населення становлять англійці. Англійська мова належить до германської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Серед англійців в окрему групу виділяють ольстерців (понад 1 млн. осіб), які є нащадками змішаних шлюбів англійців та ірландців. Шотландці (їх 5 млн.), ірландці (2,2 млн.) і валлійці, або уельсці (1,5 млн.) є нащадками кельтських племен. Шотландці та валлійці сприйняли англійську мову. Мова ірландців належить до кельтської групи індоєвропейської сім’ї.

За своєю релігією англійці, ольстерці, валлійці та шотландці є протестантами різних напрямків (англіканці, пресвітеріани). Ірландці – католики.

Британці (цим терміном об’єднують усе населення Великобританії) зробили вагомий внесок у світову історію, науку, культуру і спорт. Зокрема тільки США мають більше лауреатів Нобелівської премії в галузі науки, ніж Великобританія.

Демографічні показники сучасного населення Великобританії аналогічні іншим високорозвиненим постіндустріальним країнам. Характерні низький рівень народжуваності і смертності (демографічна формула: 13 – 11 = 2‰), старіння нації (очікувана тривалість життя становить 76,2 роки), здрібнення сімей.

В XVI–XIX і першій половині XX століття Великобританія була класичною країною еміграції. Емігранти направлялися переважно у США і "білі колонії" (домініони) – Канаду, Австралію, Нову Зеландію і Південну Африку.

У другій половині XX століття еміграцію замінило протилежне явище – імміграція у Великобританію іноземних робітників. Причинами її стали низький природний приріст населення в країні та висока вартість робочої сили. Іммігранти прибувають переважно з країн Співдружності – Пакистану, Індії, Антильських островів. "Кольорова" община нині налічує приблизно 3 млн. осіб, у тому числі 1,5 млн. мусульман.

Великобританія – густозаселена і високоурбанізована країна. Середня густота населення становить 239 осіб на 1 км². При цьому найщільніше заселена власне Англія – 350 осіб/км², найменша густота в Шотландії – 110 осіб/км² (у горах вона знижується до 0,4 особи на 1 км²). Міський спосіб життя навіть в сільських графствах робить реальний рівень урбанізації одним з найвищих у світі (90%). Сільські поселення майже не відрізняються від передмість, та й живуть у них пенсіонери, вчителі, священики, лікарі тощо. Садиби фермерів знаходяться серед сільськогосподарських угідь, відокремлено від поселень розташовуються і замки лендлордів.

Перші британські міста виникли ще за часів римського панування, тобто майже 2000 років тому. Значна група міст – це породження промислового перевороту. Є міста, що тільки народилися. Це супутники великих міст. Саме у Великобританії виникла і вперше здійснилася ідея їх створення.

У системі міського розселення вирішальна роль належить 8 величезним міським агломераціям. Їхніми центрами є Лондон, Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль, Лідс-Брадфорд, Шеффілд, Ньюкасл-апон-Тайн та Глазго. Населення Великого Лондона становить близько 11 млн. осіб. Міські агломерації від Лондона до Ліверпуля фактично зрослися між собою, утворивши Англійський мегаполіс (35 млн. мешканців). Характерним для Великобританії, як і для інших високорозвинених постіндустріальних країн, є постійне зменшення населення в офіційних межах великих міст і переміщення його в передмістя, чи навіть у сільську місцевість (контрурбанізація).

5. Загальна характеристика господарства

ВНП на особу у Великобританії становить 17760 S на рік, отже країна належить до високорозвинених. За структурою національної економіки Великобританія досить давно стала постіндустріальною. В рибальстві, сільському і лісовому господарстві зайнято лише 1% економічно активного населення (вони створюють 2% ВНП); в промисловості та будівництві 28% зайнятого населення створює 31% ВНП; у сфері послуг – 71% і 67%, відповідно.

Великобританія експортує більше послуг, ніж товарів, взагалі країна є найбільшим постачальником послуг на світовий ринок (10% світового обсягу експорту послуг). Це наслідок високого рівня розвитку, а в історичному плані пов’язано з існуванням колись величезної колоніальної імперії й традиціями так званого "невидимого" експорту. Доходи від зарубіжних інвестицій, банківських і страхових операцій, морського і повітряного флоту, туризму доповнює експорт ділових, телекомунікаційних, науково-інформаційних і культурних послуг (наприклад, всесвітня служба новин Бі-Бі-Сі веде передачі 43 мовами).

Найтісніші економічні зв’язки Великобританія має із Західною Європою, в першу чергу з країнами ЄС. На них припадає майже ⅔ її зовнішньої торгівлі. Іще 10% зовнішньої торгівлі Великобританії спрямовано на США.

Промисловість. Енергетика. Серед високорозвинених постіндустріальних країн Великобританія – єдиний чистий експортер енергії. У XIX і першій половині XX століття на експорт йшло вугілля, зараз – природний газ, нафта і нафтопродукти. У структурі енергобалансу Великобританії майже рівні частки вугілля, нафти і природного газу.

Кам’яне вугілля як комерційне паливо Великобританія почала використовувати першою в світі – понад 300 років тому. Пік видобутку припав на 1913 рік – 290 млн. тон. Тепер видобувають близько 50 млн. тон на рік, але країна залишається значним виробником (13 місце в світі), при цьому купує більш дешеве австралійське, польське і канадське вугілля. Понад ⅔ видобутку дають родовища Центральної Англії на схід від Пеннінських гір, у басейні річки Трент. Домінують відкриті розробки.

Нафту видобувають у шельфовій зоні Північного моря. У північній частині підводними нафтопроводами вона подається на Шетландські та Оркнейські острови, а звідти танкерами в Південну Англію або на експорт. Центральні родовища пов’язані підводними нафтопроводами безпосередньо з портами Шотландії і Північної Англії. Щодо нафтопереробних заводів, то більшість їх розташовані в портових містах Південної Англії (Шелл-Хейвен, Айл-оф-Грейн, Фолі) і на західному узбережжі (Мілфорд-Хейвен), бо будувались вони ще з розрахунку на імпортну нафту. Природний газ передається з північних морських родовищ підводними трубопроводами в Шотландію, а з південних – у Східну Англію і звідси надходить у загальну систему газопроводів країни. Великобританія – одна з провідних нафто- і газовидобувних країн. Видобувають майже 130 млн. тон нафти (9 місце в світі) і 100 млрд. м³ газу (4 місце в світі) на рік.

Виробництво електроенергії (320 млрд. кВт•год на рік – майже 3% світового виробництва, 8 місце в світі) здійснюється переважно на вугільних ТЕС та АЕС. Роль маленьких ГЕС, збудованих в горах Шотландії, порівняно невелика. В країні функціонують також вітрові й одна припливна електростанції.

Обробна промисловість. Великобританія є найстарішою промисловою країною світу ("велика майстерня світу"). Звідси широка диверсифікація виробництва, надзвичайно високі кваліфікація робітників і якість продукції.

Зміни в структурі господарства особливо динамічно відбувалися після вступу до ЄС. У 70-х роках ХХ століття в промисловості було скорочено 2 млн. робочих місць. Цей процес дістав назву "деіндустріалізації", та суть його полягала не в знищенні промисловості, а в зміні її структури на користь наукомістких галузей.

Сьогодні в країні розвиваються всі галузі промисловості. Виготовляють продовольство і напої, високоякісні тканини й одяг, папір, кераміку, фарфор, портланд-цемент (англійський винахід), гумові товари (Великобританія є найстарішим їх виробником), автомобілі ("Астон Мартін", "Бентлі", "Ленд Ровер", "Роллс-Ройс", "Лотус", "Ягуар"), літаки, комп’ютери тощо.

За щорічною виплавкою сталі й алюмінію Великобританія давно вже не входить до першої десятки країн світу. Із старих центрів чорної металургії помітно виділяється Шеффілд, що спеціалізується на високоякісних марках сталі. Нові підприємства розташовуються в портах, оскільки орієнтуються на канадську, бразильську, шведську залізні руди (Порт-Толбот в Уельсі, Редкар у Північній Англії, Равенскрейг в Шотландії). Виплавка сталі здійснюється переважно в електропечах або киснево-конверторним способом.

Дуже диверсифікованою виглядає кольорова металургія, не дивлячись на відсутність власної сировини (окрім вторинної). Виплавка алюмінію, міді, нікелю (8 місце в світі), свинцю (5 місце в світі) і цинку тяжіє до портів естуарію Темзи та до дешевої електроенергії ГЕС Шотландії.

Головна галузь обробної промисловості – машинобудування (понад 40% зайнятих, третина вартості експорту країни). Структура машинобудування – найбільш розгалужена порівняно з усіма європейськими країнами. Славиться Великобританія випуском комплектного обладнання (заводи "під ключ").

Випускають легкові й вантажні автомобілі, автобуси (сумарно 1,5 млн. штук щороку). Важливі центри автомобільної промисловості – Лутон, Бірмінгем, Ковентрі, Оксфорд, Лейланд. В галузі панує американський та німецький капітал ("Форд", "Дженерал Моторз", "BMW"), національними лишаються лише "Брітіш Лейланд" та "Роллс-Ройс".

Як і раніше, в країні розвинені важке, гірниче і сільськогосподарське машинобудування. Виробляють трактори, крани, землерийну техніку, дорожні грейдери, комбайни і бурильне устаткування. Важливе місце посідає виготовлення сучасної побутової техніки.

Але на перший план виступають новітні високотехнологічні галузі. "Бритіш Ероспейс" із її широкою спеціалізацією є найбільшою аерокосмічною корпорацією в Європі. Корпорація "Роллс-Ройс" (штаб-квартира у м. Дербі) тепер відома не стільки люксовими автомобілями, скільки найпотужнішими авіаційними і ракетними двигунами. У Великобританії виготовляють штучні супутники Землі та найновіші системи озброєння. Серед найбільших центрів аерокосмічної та військової промисловості – Лондон, Брістоль і Дербі.

Все більша частка виробництва припадає на різноманітну електроніку. Виготовляється обладнання для кабельного телебачення, для обробки інформації, волоконно-оптичні комунікаційні системи, радари тощо.

Поряд з аерокосмічною та електронною галузями на чільні позиції вийшла хімічна промисловість, у тому числі фармацевтика (район Великого Лондона). Виготовляють синтетичні волокна, пластмаси, добрива, засоби захисту рослин і тварин, фарби, різноманітні фармацевтичні і косметичні товари. "Нова нафтохімія" формується на півночі (Данді, Абердін, Біллінгем).

Великобританія є одним з найбільших у світі центрів видавничої діяльності та поліграфічної промисловості (Лондон, Кембридж, Лідс, Единбург, Глазго). Тут друкують паперові гроші й поштові марки для інших країн. Книжки з усіх галузей знання англійською мовою розходяться по всьому світу.

Обробна промисловість розповсюджена по всій країні, її розташування майже збігається з розміщенням населення. Понад 80% виробництва припадає на Центральну і Південну Англію. Особливо виділяється смуга довжиною 350 км від Ліверпуля на півночі до Лондона на півдні. В ЄС цей промисловий пояс має своє продовження через Бельгію і Нідерланди аж до Центральної Італії. Локальне значення у Великобританії мають так звані "економічні острови", в утворенні яких вирішальну роль відіграли поклади вугілля. Це Кардіфф і Суонсі в Уельсі, Глазго в Шотландії, Ньюкасл і Мідлсбро у Північній Англії.

Із сучасних тенденцій важливе значення мають переміщення промисловості із внутрішніх зон центральних міст на периферію конурбацій або навіть у сільські графства і так званий "дрейф на південь". Характерною є поява численних "промислових парків" (технополісів), що поєднують науково-дослідні лабораторії і наукомістку промисловість. Найбільше їх навколо Лондона, а також уздовж дороги від Лондона до Кембриджа.

Новими осередками виробництва електронних компонентів є "Силіконові болота" (фени) у Східній Англії і "Силіконова долина" (глен) у Шотландії.

6. Сільське господарство

Ця галузь господарства Великобританії відзначається незначною кількістю зайнятих і дуже високою інтенсивністю. У сільському господарстві разом з лісовим і рибальством працює лише 290 тис. осіб. При цьому за розмірами сільськогосподарського виробництва Великобританія посідає одне з провідних місць у світі, а за поголів’ям овець – перше місце в Західній Європі.

В структурі сільськогосподарських угідь переважають культурні луки і пасовища. Тому ферми Великобританії великі (середній розмір понад 70 га). Вони користуються широкою урядовою підтримкою. Частка державних субсидій у вартості продукції сільського господарства становить більше чверті і є однією з найбільших у світі.

Сільське господарство Великобританії відноситься до північноєвропейського типу. Понад 70% вартості виробленої продукції припадає на м’ясо, молоко і молочні продукти, яйця та вовну (тобто тваринницьку продукцію). У галузевій структурі тваринництва лідирують молочне скотарство, беконне свинарство, вівчарство і птахівництво.

У Великобританії виведено багато високопродуктивних тварин, країна є провідним експортером племінної худоби. Чимало всесвітньо відомих порід великої рогатої худоби, овець, свиней і коней мають назву англійських графств. Зумовили таке явище обмеженість земельних ресурсів, ранній розвиток товарних відносин, можливості вдосконалення виробництва в багатій країні (вже в першій половині XIX століття на англійських полях використовували чилійську селітру і перуанське гуано), традиційна увага до селекційної справи.

В рослинництві представлені зернові (ячмінь, пшениця, овес), кормові (займають до 40% посівів), технічні (рапс, цукрові буряки, хміль), картоплярство, овочівництво і садівництво. Помітно підпорядкування рослинництва головному завданню – забезпеченню тваринництва кормами.

Кращі землі і найбільш інтенсивні господарства розташовані на рівнинах. На сході і півдні переважають орні землі й інтенсивна відгодівля тварин, на заході і півночі – випас овець і великої рогатої худоби.

Сільське господарство забезпечує власні потреби країни на ¾. Імпортують масло, сир, м’ясо (свинину), тростинний цукор, фуражне зерно, продукти тропіків, особливо чай і каву, екзотичні фрукти тощо. Також імпортується риба (власний вилов риби становить 0,7 млн. т.). Експортується вовна, жива худоба (племінна), м’ясо (яловичина, баранина).

7. Транспорт

У Великобританії розвинені всі види транспорту. Щоправда, внутрішній водний транспорт, який був головним до появи залізниць, зараз використовується здебільшого для туризму. Мережа функціонуючих внутрішніх водних магістралей перевищує 3 тис. км.

Великобританія була піонером у будівництві залізниць. Густа їх мережа створена ще в середині XIX століття. У ході реконструкції після Другої світової війни довжина їх скоротилася з 32 до 17 тис. км. На ⅓ вони електрифіковані. Поїзди на лінії Лондон – Единбург рухаються зі швидкістю 160 км/год.

Автомобільний транспорт, що розвивався уже в XX столітті, відповідає всім сучасним вимогам. Напрями залізниць і автошляхів збігаються.

Великобританія більше, ніж будь-яка інша країна, заслуговує епітета "морська". Понад два століття її флот не знав конкурентів, та й зараз він серед найбільших у світі, хоча багато його кораблів плавають під "дешевими прапорами". Провідну роль у вантажообігу відіграють системи лондонських портів у гирлі Темзи і портів Ліверпуля й Манчестера в гирлі річки Мерсей та вздовж Манчестерського морського каналу.

Незважаючи на малу площу, Великобританія має розвинений авіаційний транспорт. За внутрішніми перевезеннями він займає 1 місце в Західній Європі, а за міжнародними – поступається лише США. Лондон з його трьома аеропортами як центр авіаційних сполучень посідає 2 місце в світі після Нью-Йорка.

Для Великобританії завжди багато важили транспортні зв’язки з континентом. Їх полегшувала незначна ширина протоки Ла-Манш, найвужча частина якої Па-де-Кале або Дуврська протока має лише 33 км завширшки. Між Дувром і Кале (Франція) діє пасажирський пором. Ще два залізничних пороми з’єднують острови з Дюнкерком (Франція) і Зебрюґґе (Бельгія). Історичною подією стало відкриття в 1994 році 50-кілометрового тунелю під Ла-Маншем. Шлях Лондон – Фолкстон – Кале – Париж поїзд долає тепер за три години.

8. Внутрішні відмінності

Урядове планове районування передбачає поділ території Великобританії на 11 економічних районів. Вісім із них знаходяться в Англії, три інші – це Уельс, Шотландія і Ольстер (Північна Ірландія).

Економічні райони Південної Англії з їх сферою послуг і новітніми виробництвами розвиваються найшвидшими темпами. Кращі умови життя і забезпеченість соціальною інфраструктурою сприяють переміщенню сюди населення з усієї країни ("дрейф на південь"). Спроби держави зупинити концентрацію населення й виробництва в Південній Англії виявилися малоефективними.

Зараз на три райони Південної Англії (Східна Англія, Південний Схід і Південний Захід) припадає половина економічного потенціалу країни. Лондон є спільним ядром для всіх названих районів.

Великий Лондон є одним з найбільших фінансових, торгових і обслуговуючих центрів світу. Одночасно це величезний промисловий центр і транспортний вузол. Щороку місто відвідують 10 млн. іноземних і 9 млн. місцевих туристів. Лондонський Сіті характеризується найвищою концентрацією банків і страхових компаній у світі. Дуже значним є обсяг консультацій з питань менеджменту і реклами, комп’ютерних, юридичних і медичних послуг.

У XIX столітті промислове обличчя Лондона формувала швейна, шкіряно-взуттєва, меблева, поліграфічна, фармацевтична і харчова промисловість. Ці старі галузі розміщені у внутрішній частині міста. У першій половині XX століття вздовж Темзи розмістилися "брудні" галузі, які працюють на довізній сировині: лісопаперова, цементна, нафтопереробна, кольорова металургія тощо. Але зараз головну роль у промисловості Лондона відіграють новітні наукомісткі галузі машинобудування, розміщені в його західних і північних передмістях поруч з науковими лабораторіями.

Місто є одним з провідних культурних центрів світу. Воно має багато професійних театрів, знамениті симфонічні оркестри, балет і оперу, відомі концертні зали, художні галереї і музеї (серед останніх особливо виділяється Британський музей, в якому зібрані величезні багатства з усіх країв Британської колоніальної імперії). Міжнародне агентство новин "Рейтер" і радіотелевізійна корпорація "Бі-Бі-Сі" передують серед комунікаційних установ світу.

Історичний центр Лондона – Сіті. Це колишнє феодальне місто площею одна квадратна миля (2,56 км²) огороджене фортечною стіною. Вже в XIX столітті Сіті набув слави класичного фінансово-ділового центру. У ньому менше 10 тисяч постійних мешканців, але вдень сюди приїздять до 1 млн. працюючих і відвідувачів. Тут знаходяться такі установи, як Англійський банк, Британський національний банк, Лондонська фондова біржа і страхова компанія "Ллойд", Європейський банк реконструкції і розвитку. Серед архітектурних пам’яток Сіті – середньовічна фортеця Тауер.

Другим історичним ядром Лондона є Вестмінстер. Це урядовий центр, в якому знаходяться парламент, резиденція прем’єр-міністра, міністерства. Поруч – Букінгемський палац (королівська резиденція). На вулицях, які з’єднують Сіті і Вестмінстер, зосереджені найпрестижніші магазини, ресторани, готелі, клуби та розважальні заклади.

1. Південно-Східний економічний район являє собою величезне передмістя Лондона. Міста Портсмут, Саутгемптон, Дувр, Шелл-Хейвен та інші відносяться до зони його тяжіння, фактично вони є аванпортами Лондона та важливими центрами нафтопереробки, кольорової металургії, виробництва цементу і будматеріалів тощо. Лутон – крупний центр автомобілебудування.

В складі району – Оксфорд, чий університет традиційно займає провідні позиції в світовій науці.

Високопродуктивне сільське господарство району має чітке приміське спрямування (молочне скотарство, свинарство, птахівництво; овочівництво, садівництво, картоплярство).

2. Південний Захід динамічно розвивається завдяки портовій діяльності, морським курортам і туризму (національні парки Дартмур і Ексмур).

Найбільшим серед міст є Брістоль у гирлі річки Северн. У минулому найважливішою його функцією була колоніальна торгівля, в тому числі і работоргівля. Зараз це великий центр авіакосмічної та військової промисловості, але харчова промисловість також має міцні позиції. Важливим зовнішньоторговим портом є також Плімут.

В сільському господарстві панує молочне і м’ясне скотарство на культурних луках. В рослинництві переважають кормові культурі. Вирощуються овочі. Невеликі площі зайняті садами та ягідниками.

3. Східний економічний район відомий своїми науковими лабораторіями і наукомісткою промисловістю – електротехнікою, електронікою, органічним синтезом, фармацевтикою. Інтелектуальним та економічним лідером Сходу є Кембридж. Навколо нього розташована низка технополісів. В районі працює група АЕС. Важливий морський порт – Іпсвіч.

У сільському господарстві зернові (пшениця, ячмінь, овес) і технічні (цукровий буряк, рапс) культури поєднуються з м’ясо-молочним скотарством, свинарством і птахівництвом.

До Центральної Англії відноситься 4 економічні райони – Західний Мідленд, Східний Мідленд, Ланкашир і Чешир, Йоркшир і Хамберсайд. Центральна Англія являє собою скупчення найстаріших у світі вузлів великої фабрично-заводської промисловості, розташованих біля вугільних басейнів. Вона густо заселена, має значний промисловий та сільськогосподарський потенціал. Але виробнича структура тут менш сучасна, ніж у Південній Англії, темпи розвитку нижчі. У Центральній Англії немає такої домінанти як Лондон. Чотири її складові частини історично своєрідні і приблизно однакові за своїм значенням.

4. Східний Мідленд називають "Англією в мініатюрі". Для нього характерне різноманіття виробництв. Традиційними залишаються виготовлення трикотажу, мережив і пошиття одягу (Лестер, Ноттінгем). Місто Дербі відоме своїм машинобудуванням, у тому числі виготовленням авіаційних і ракетних двигунів. Район зосереджує також продуктивні вугільні кар’єри і крупні ТЕС.

У Східному Мідленді розташовується значна частка найбагатших в країні сільськогосподарських угідь. Рілля відзначається високою врожайністю зернових, кормових і технічних культур. Традиційне тваринництво представлене молочно-м’ясним скотарством і беконним свинарством, конярством (спортивного спрямування) тощо.

5. Західний Мідленд відрізняється дещо "важчою" структурою промисловості. Бірмінгем і Вулвергемптон – старі центри чорної і кольорової металургії, вугільної промисловості та коксохімії. Бірмінгем зберігає спеціалізацію на трикотажній промисловості для більш збалансованого використання трудових ресурсів.

В сільському господарстві представлене молочне і м’ясне скотарство на культурних луках.

6. Ланкашир і Чешир з конурбаціями Манчестера і Ліверпуля є батьківщиною промислового перевороту. Тут розпочалася епоха індустріального розвитку людства. Текстильна (бавовняна) промисловість району в свій час була найбільшою в світі. Нині виробництво тканин занепало (протягом ХХ століття воно скоротилося у 20 разів). Проте район у цілому і кожна його конурбація зокрема продовжують виконувати важливі господарські функції. Місце текстильної промисловості зайняли автомобілебудування, виробництво енергетичного і атомного обладнання, комп’ютерів і точних інструментів.

Манчестер (2,5 млн. жителів) знаходиться за 56 км від Ірландського моря. Канал з’єднав його з річкою Мерсей і перетворив на внутрішній морський порт. Зараз це один з головних торгових і фінансових центрів Великобританії з дуже значною і різноманітною промисловістю.

Ліверпуль (1,5 млн. жителів) – порт у гирлі річки Мерсей. Тут уперше в країні були побудовані штучні доки і прокладені регулярні пароплавні лінії в Новий Світ, Азію і Африку. Нині зі старих галузей його промисловості найзначнішими є борошномельна і цукрова, а з нових – автомобілебудування.

Через високу ступінь господарської освоєності території можливості сільського господарства обмежені. Але переважання тваринництва, а в ньому молочного скотарства залишається визначною рисою.

7. Йоркшир і Хамберсайд відокремлені від Ланкашира і Чешира Пеннінськими горами. Це традиційний район вовняної промисловості з центрами Лідс і Брадфорд. Але з ХІХ століття його обличчя визначали добування вугілля й металургія, у ХХ столітті додалися машинобудування і нафтохімія. Зараз тут виплавляється третина чорних металів країни, тому за районом закріпилася назва "Чорної Англії".

Шеффілд (1,3 млн. жителів) – найвідоміший центр електрометалургії, високоякісних спеціальних сталей, виробництва різальних інструментів і озброєння. Місто Йорк, яке було у свій час північною столицею римлян, столицею англосаксонських і данських королівств, тепер є відомим туристським центром.

В сільському господарстві провідними галузями є вівчарство і молочне скотарство. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні зернових і кормових культур.

Важлива роль району й у рибальстві та рибопереробці (Гулль).

8. Північна Англія. Тут, на відміну від Південної і Центральної, переважають уже не рівнини, а узгір’я. Східна узбережна частина перетворилася на один із економічних островів з центром Ньюкасл-апон-Тайн (1,1 млн.). Природною основою його став так званий "Великий вугільний північний басейн".

У другій половині ХХ сторіччя район не витримав конкуренції країн з дешевою робочою силою та новітньою технологією, тому його промисловість занепала. Але перші вугільні шахти, залізниці й паровози, судноверфі зберігаються як музеї і приваблюють багато туристів. Галуззю спеціалізації залишилося виготовлення найбільш складного суднового (Сандерленд), енергетичного і промислового обладнання (Ньюкасл, Мідлсбро), що потребує дуже кваліфікованої робочої сили і певних традицій.

Старий центр чорної металургії Мідлсбро після вичерпання власних родовищ залізної руди передав свої функції приморському Редкару, комбінат якого працює на довізній шведській руді.

Новим у Північній Англії є комплекс підприємств нафтохімії в гирлі річки Тіс із центром Біллінгем. Нафту він отримує підводним трубопроводом з родовищ Північного моря.

У сільському господарстві переважає пасовищне тваринництво – молочне скотарство і вівчарство. Завдяки останньому працюють текстильні підприємства у місті Карлайл.

Уельс, Шотландія і Ольстер відрізняються від Англії як за своїм природним середовищем, так і за історичними та етнічними особливостями.

9. Уельс. Більша його частина зайнята плоскогір’ями. Найважливішими природними ресурсами є вугілля, вологий теплий клімат і пасовища для великої рогатої худоби та овець. У політичному та економічному відношеннях Уельс повністю інтегрований з Англією. Колись усесвітньо відома вугільна промисловість нині перебуває в стані гострої кризи.

Реконструйовані металургійні комбінати (Порт-Толбот, Кардіфф, Ньюпорт) виплавляють сталь з імпортованої залізної руди (друге місце після Йоркширу і Хамберсайду). На імпортних рудних концентратах працює кольорова металургія Суонсі. Адміністративний і господарський центр Уельсу – це старовинне місто Кардіфф.

В сільському господарстві переважає вівчарство на природних кормових угіддях. Зернові (ячмінь) вирощуються на невеликих рівнинних ділянках узбережжя Брістольської затоки.

10. Шотландія займає майже третину території Великобританії, але мешкає тут менш як 10% населення країни. До унії з Англією Шотландія була окремим королівством.

Головним економічним центром є Глазго (1,8 млн. жителів). Його промисловість (вугільна, металургійна, суднобудівна) перебуває в занепаді. Знамениті верфі Клайдсайда (назва міської агломерації навколо Глазго), на яких колись були побудовані найвідоміші британські судна, припинили своє існування. Нові галузі (зокрема – електроніка) не компенсують утрачені робочі місця.

Единбург – старовинна столиця шотландських королів – розвивається більше як культурне місто. Після Лондона це другий фінансовий і поліграфічний центр та центр різноманітних послуг. У місті багато музеїв та інших культурних закладів, які приваблюють туристів. Единбург – побратим Києва.

Організаційним центром нафтогазової промисловості Північного моря стало місто Абердін.

Шотландія, як і раніше, знаменита своїми чудовими вовняними тканинами ("шотландка") і виробами з них (Кілмарнок, Данді), а також шотландським віскі (його виробництво має розосереджений характер).

Значний центр рибопереробної та рибоконсервної промисловості – розташоване на півночі містечко Уїк.

Сільське господарство Шотландії представлене молочним тваринництвом на низовині й вівчарством у горах. Вирощування зернових (ячмінь) зосереджене на східному узбережжі.

11. Ольстер (Північна Ірландія) – найменший за площею і населенням район країни. Політичний конфлікт у ньому викликаний не стільки етнічними і релігійними розбіжностями, скільки економічними причинами. Доходи тут становлять лише ¾ від англійських.

Структура промисловості застаріла і представлена головним чином суднобудуванням і виробництвом тканин (лянних і вовняних). Сільське господарство базується на сіяних травах, картоплі, льоні-довгунці і великій рогатій худобі. Головне місто району – Белфаст. Його побратим в Україні – Донецьк.