Реферат на тему:

Законодавство України про військову службу

ЗАКОНОДАВСТВО ПРО СЛУЖБУ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

Україна як незалежна європейська держава прагне стати правовою, цивілізованою країною, а тому активно працює над вдосконаленням та розробкою нових законів, що визначають норми, правила діяльності, поведінки лю­дей, регулюють соціальні відносини, забезпечують норма­льне функціонування та розвиток суспільства.

Важливою складовою суспільства є Збройні Сили. З ме­тою їх нормальної життєдіяльності, зміцнення законності, гарантування прав і свобод військовослужбовців в Україні створено систему законодавства з питань військової служби. Військове законодавство є невід'ємною частиною націона­льного права.

Найвищу юридичну силу в нашій країні має Основ­ний закон — Конституція України. Вона є державно-пра­вовою основою військового законодавства. Воїни Зброй­них Сил користуються всією повнотою прав і несуть усі обов'язки громадян України, що передбачені Конститу­цією. Права воїнів не тільки проголошуються, а й реаль­но забезпечуються. Серед них — права на недоторкан­ність особи, матеріальне забезпечення, освіту, житло, охорону здоров'я, свободу совісті та ін. Ніхто не повинен обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Військовослужбовці, як і всі громадяни України, мають виковувати конституційні обов'язки: дотримуватися за­конів держави, сумлінно служити, поважати правила громадського життя.

Законодавство України забезпечує військовослуж­бовцям строкової служби ряд прав і свобод. Вони мають право обирати і бути обраними до Рад народних депута­тів, інших виборних органів держави. Для здійснення цього права командири (начальники) всіх ступенів повин­ні забезпечити належні умови. Військовослужбовці ма­ють право створювати свої громадські об'єднання відпо­відно до законодавства України. Однак вони не можуть бути членами політичних партій, організацій, рухів. Ар­мія і флот перебувають поза політикою, і тому військо­вослужбовці повинні дотримуватися лише загальнодержавної ідеології та законів України. Не допускаються організація військовослужбовцями страйків та участь у їх проведенні.

Воїни Збройних Сил України, інших державних військових формувань мають право оскаржити в суді не­законні дії командирів, військових посадових осіб і орга­нів управління в порядку, передбаченому статутами Збройних Сил.

З утворенням Збройних Сил України докорінно змі­нився підхід до такого права, як свобода совісті. Війсь­ковослужбовці можуть сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні обряди, від­крито висловлювати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Проте релігійні переконання воїнів не повинні перешкоджати проходженню ними строкової військової служби. В деяких випадках стро­кова військова служба замінюється на тривалішу невій­ськову (альтернативну) службу.

Військовослужбовцям гарантується право на недо­торканність особи. Арешт військовослужбовця може бу­ти проведений лише на підставі судового рішення, або із санкції прокурора чи за наказом командира, або в разі дисциплінарного арешту в порядку, передбаченому Дис­циплінарним статутом Збройних Сил України. Забороня­ється використовувати військовослужбовців для вико­нання завдань, не пов'язаних з військовою службою. Во­ни можуть залучатися, за рішенням Верховної Ради, до участі в ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійно­го лиха тощо.

У Збройних Силах основні конституційні права та обов'язки громадян дістають свій розвиток і конкретиза­цію у нормах військового законодавства, зокрема в зако­нах «Про оборону України», «Про Збройні Сили Укра­їни», «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військово­службовців та членів їх сімей» та ін.

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЗАГАЛЬНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ 1 ОБОВ'ЯЗОК І ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ»

Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» був прийнятий Верховною Радою України 25 березня 1992 р. Він складається з дев'яти розділів: «Загальні положення», «Підготовка громадян до військової служби», «Служба в запасі», «Військовий облік військовозобов'язаних і призовників» та ін.

Підготовка громадян до служби в Збройних Силах України включає: допризовну підготовку юнаків, підго­товку призовників з військово-технічних спеціальнос­тей, підготовку до^вступу у військові навчальні заклади, військову підготовку студентів вищих навчальних зак­ладів за програмою офіцерів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня загаль­ноосвітньої підготовки, вивчення державної мови, пат­ріотичне виховання.

Важливе значення має допризовна підготовка у нав­чально-виховних закладах. Юнаки, які не пройшли допризовної підготовки у навчальних закладах, не атес­товані або одержали незадовільну оцінку з цього предме­та, повинні обов'язково пройти перед призовом в армію допризовну підготовку в оборонно-спортивному оздоров­чому таборі з відривом від виробництва.

Щороку в січні—березні до призовних дільниць при­писуються громадяни, яким у рік приписки виповнюєть­ся 17 років. Такі юнаки вважаються призовниками і бе­руться на військовий облік.

Підготовка призовників, які досягли 17-річного віку, з військово-технічних спеціальностей проводиться в нав­чальних організаціях Товариства сприяння обороні Укра­їни (ТСОУ) і в закладах професійно-технічної освіти.

ВИДИ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Військова' служба підрозділяється на строкову війсь­кову службу і військову службу за контрактом; існує також альтернативна служба.

На строкову військову службу в мирний час призи­ваються громадяни України чоловічої статі, які придатні до неї за станом здоров'я і віком і яким до дня відправ­ки у військові частини виповнилося 18 років. Юнаки, які виявили бажання навчатися у військових навчаль-*ЇЇих закладах, можуть бути зараховані до них при досяг­ненні ними 17-річного віку.

Призов громадян на строкову військову службу про­водиться двічі на рік — весною та восени, на підставі Указу Президента України, що публікується у засобах масової інформації не пізніше як за місяць до початку призову. Після оголошення Указу Президента кожний призовник зобов'язаний прибути у той пункт і в той строк, що вказані військовим комісаріатом у повістці.

Громадяни призовного віку, які не пройшли строкової військової служби і без законних підстав не перебувають на військовому обліку, а також призовники, які тимча­сово виїхали з постійного місця проживання в іншу міс­цевість і не стали там на військовий облік, зобов'язані прибути до військового комісаріату у семиденний строк після Указу Президента.

Зміна місця військового обліку призовниками, які досягли 18-річного віку, допускається лише до опубліку­вання Указу Президента України про черговий призов. Виняток становлять ті призовники, які переведені на роботу в іншу місцевість, переїхали на нове місце про­живання, прийняті до навчального закладу і вибувають для продовження освіти, закінчили навчальний заклад і за розподілом направляються на роботу.

Поважними причинами неприбуття громадянина до призовної дільниці у строки, встановлені військкоматом, визнаються: хвороба громадянина; смерть або тяжка хвороба близького родича; перешкоди стихійного харак­теру. Причини неприбуття мають бути підтверджені від­повідними документами.

Для проведення призову громадян на строкову війсь­кову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії. На них покладається: організація медичного огляду призовників; прийняття рішення про призов на строкову військову та альтернативну службу і призна­чення їх для використання на службі; надання відстроч­ки або звільнення від призову на строкову військову службу; прийняття рішення про направлення призов­ників, які виявили бажання, у військові навчальні зак­лади для складання вступних іспитів або про відмову їм у цьому за станом здоров'я, у зв'язку з недостатнім загальноосвітнім рівнем підготовки чи моральними якос­тями; прийняття рішення про направлення до слідчих органів матеріалів на призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу.

Рішенням призовної комісії відстрочка від призову на строкову військову службу може надаватися: за сі­мейними обставинами, за станом здоров'я, для продов­ження навчання, у зв'язку з депутатською діяльністю та в інших випадках відповідно до чинного законодавства.

Встановлено такі строки служби в Збройних Силах України: для солдатів і матросів, сержантів і старшин строкової служби — 24 місяці; для осіб, які мають вищу освіту, — 18 місяців; для сержантів і старшин, солдатів і матросів за контрактом — не менше 3 років. Службу за контрактом можна розпочати після першого року стро­кової військової служби.

Призовники та військовослужбовці несуть відповіда­льність за порушення закону «Про загальний військовий обов"язок і військову службу». Призовникові, який ухи­ляється від призову і не з'являється за повісткою до військкомату для відправки на військову службу, термін його строкової військової служби продовжується на строк ухилення від призову. Військовослужбовцеві стро­кової служби, який самовільно залишив місце служби або своєчасно не з'явився до місця служби в строк, за­значений у приписному свідоцтві, не маючи на те по­важних причин, час його відсутності у військовій части­ні не зараховується до строку служби.

Юнаки, призвані на строкову військову службу, зобо­в'язані прибути у військові частини у власному справно­му одязі та взутті. Після зарахування до списків військо­вих частин їм видається військова форма одягу і взуття. Встановлено такі форми військової служби за кон­трактом: військова служба на посадах солдатів і матро­сів, сержантів і старшин; військова служба жінок за кон­трактом; військова служба прапорщиків і мічманів; вій­ськова служба курсантів військових навчальних закла­дів і студентів військових кафедр вищих цивільних нав­чальних закладів.

Якщо громадяни України мають істинні релігійні переконання і належать до таких діючих згідно із зако­нодавством релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та служби у Збройних Си­лах, то вони мають право на альтернативну службу. Аль­тернативна (невійськова) служба також є державною службою поза Збройними Силами України, триває три роки і проходить в одній з установ системи соціального забезпечення.