1. Сукупний попит

Сукупний попит відображає різні обсяги товарів і по­слуг, тобто реальний обсяг національного виробництва, який споживачі, підприємства і уряд можуть купити за будь-якого рівня цін. Обернена, або від'ємна, залежність між рівнем цін і обсягом національного виробництва відо­бражена на мал. 1. На малюнку видно, що крива сукупного попиту похилилася вниз і вправо, тобто так само, як і крива попиту на окремий товар.

Однак траєкторію кривої сукупного попиту не можна пояснити ні ефектом доходу, коли із зниженням ціни на окремий товар грошовий доход дає можливість спожива­чеві придбати більшу кількість товару, ні ефектом замі­щення, коли із зниженням ціни споживач може придбати більшу кількість даного товару, бо він стає порівняно дешевшим за інші товари. Характер кривої сукупного попиту визначається передусім трьома чинниками.

По-перше, ефектом процентної ставки, який передба­чає. що траєкторія кривої сукупного попиту визначається впливом змінюваного рівня цін на відсоткову ставку, а отже, на споживчі видатки і інвестиції. Іншими словами, коли рівень цін , підвищується і відсоткова ставка, а зростання відсоткової ставки, у свою чергу, призводить до скорочення споживчих видатків та інвес­тицій.По-друге, ефектом багатства, який полягає в тому, що за вищого рівня цін реальна вартість, або купівельна спроможність, нагромаджених фінансових активів змен­шиться. Населення реально станс біднішим і змушене буде скорочувати свої видатки.По-третє, ефектом імпортних закупок, який полягає в тому, що підвищення цін у певній країні веде до змен­шення сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги і, навпаки, зниження рівня цін у певній країні сприяє ско­роченню її імпорту і збільшенню її експорту. Все цс веде до збільшення чистого обсягу експорту і сукупного попи­ту даної країни.

Однак для розуміння змін, які відбуваються в обсязі національного випуску, слід розрізняти зміни обсягу попи­ту на національний продукт, викликані змінами рівня цін і зміни сукупного попиту, викликані зміною одного або декількох нецінових чинників, що впливають на сукупний попит. До них належать: зміни споживчих видатків (до бробут споживача, його очікування, заборгованість, подат ки); зміни інвестиційних видатків (відсоткова ставка, очікувані прибутки від інвестицій, податки з підприємств, технологія, надлишкові потужності): зміни державних видатків; зміни видатків на чистий обсяг експорту (національний доход зарубіжних країн, валютні курси).

Усі ці нецінові чинники так чи інакше впливають на реальний обсяг продукту, який можуть купити спожи­вачі, підприємства, уряд і зарубіжні покупці за даного рівня цін. Збільшення видатків, зумовлене змінами одно­го або декількох чинників сукупного попиту, зміщує кри ву сукупного попиту вправо; і навпаки, зменшення таких видатків веде до зміщення цієї кривої вліво.

Вказані зміни кривої сукупного попиту треба відріз няти від зміни реального обсягу національного виробниц­тва, що виникає внаслідок зміни рівня цін. Зміни рівня цін ведуть до ефектів багатства, відсоткової ставки та імпортних закупок, якими пояснюється спадна траєкторія кривої сукупного попиту. Зміни нецінових чинників сукупного попиту викликають зміщення самої кривої су купного попиту.

2. Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція відображає рівень наявного реаль, ного обсягу виробництва за кожного можливого рівня цін. Залежність між ними пряма, або позитивна. Крива су­купної пропозиції зображена на мал. 2 показує реальний обсяг національного продукту, який буде виготовлений за різних рівнів цін. Вона складається із трьох відрізків.На кейнсіанському, або горизонтальному, відрізкові національний продукт міняється, а рівень цін залишається постійним.

На мал. 2 Об2 означає потенційний рівень реального обсягу національного виробництва за повної зайнятості. Горизонтальний відрізок кривої сукуп­ної пропозиції включає реальний обсяг національного ви­робництва, який значно менший обсягу національного виробництва за повної зайнятості Об2.

Горизонтальний відрізок свідчить про тс, що економіка перебуває в стані глибокого спаду, або депресії, і що не використовується велика кількість машин, устаткування і робочої сили. Ці невикористані ресурси можна привести в дію і при цьому не чинити або майже не чинити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізкові обсяг націо­нального продукту починає збільшуватися, то ні дефіцит, ні слабина у виробництві, що можуть сприяти підви­щенню цін, не виникають.

Вертикальний, або класичний, відрізок характеризу­ється тим, що економіка досягла повного, або природного, рівня безробіття за даного обсягу виробництва Об2. Вона перебуває в такій точці кривої своїх виробничих можливо­стей, коли неможливо швидко домогтися дальшого збіль­шення обсягу виробництва. Цс означає, що будь-яке підви­щення цін не приведе до збільшення його реального обсягу, оскільки економіка вже працює на повну потужність.

Третій, висхідний, або проміжний, відрізок кривої су­купної пропозиції характеризується тим, що із розширен­ням виробництва, коли воно працюватиме на повну по­тужність, деяким фірмам доведеться використовувати старіше і менш ефективне устаткування. Тому на цьому відрізкові збільшення реального обсягу національного продукту супроводжується зростанням цін.

Аналіз форми кривої сукупної пропозиції показує, що реальний обсяг національного виробництва збільшується, коли економіка розвивається, проходячи спершу кейнсіанський, а тоді проміжний відрізки сукупної пропо­зиції (на графіку — зліва направо). Існуюча крива сукуп­ної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва за інших рівних умов. Та коли один або декілька нецінових чин­ників змінюються, зміщується і сама крива сукупної про­позиції.

До нецінових чинників, що обумовлюють зміщення кривої сукупної пропозиції, належать: зміни цін на внут­рішні ресурси (земля, трудові ресурси, капітал, підпри­ємницький талант) і зміни цін на імпортні ресурси; зміни продуктивності і зміни правових норм (податки з під­приємств і субсидії, державне регулювання).

За інших рівних умов підвищення цін на ресурси зу­мовлює збільшення витрат на одиницю продукції і тим самим скорочення сукупної пропозиції. Зниження цін на ресурси веде до протилежного результату. На ціни ре­сурсів і сукупну пропозицію також може вплинути по­слаблення чи посилення панування на ринку, або ринко­ва монополія, що дає можливість встановлювати ціни вищі, ніж за наявності конкуренції.

Значний вплив на зміщення кривої сукупної пропо­зиції має продуктивність, яка відображає відношення між реальним обсягом національного виробництва і кількістю використаних ресурсів. В разі зменшення витрат на оди­ницю продукції збільшення продуктивності приведе до зміщення кривої сукупної пропозиції вправо; і навпаки, зменшення продуктивності приведе до збільшення витрат на одиницю продукції і зміщення кривої сукупної пропо­зиції вліво.

На зміщення кривої сукупної пропозиції впливають також зміни правових норм, згідно з якими функціо­нують підприємства. Ці зміни передусім стосуються по­датків, субсидій і характеру регулювання. Так, зміна податків з підприємств, зокрема таких, як податок на добавлену вартість, акцизний збір, податок на соціальне забезпечення, так само, як і збільшення заробітної плати,може збільшити витрати на одиницю продукції і скороти­ти сукупну пропозицію.

У багатьох випадках збільшує витрати виробництва на одиницю продукції і зрушує криву сукупної пропозиції вліво і державне регулювання. Це не означає, однак, що держава зовсім не повинна втручатися в економічні від­носини.

Таким чином, крива сукупної пропозиції складається із трьох відрізків: горизонтального, висхідного і верти­кального. Припустимо, що на висхідному відрізкові вит­рати на одиницю продукції, а отже, і рівень цін підви­щуються, коли виробництво розширюється, намагаючись досягти свого потенційного рівня. Але існують і інші чин­ники, не пов'язані із збільшенням реального обсягу ви­робництва, які впливають на витрати на одиницю про­дукції. Такими чинниками є ціни не ресурси, продук­тивність і правові норми.

3. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції

На мал. 3,а показано, яким чином криві сукупного попиту і сукупної пропозиції перетинаються на проміж­ному відрізкові.

Рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг націо­нального виробництва позначені відповідно Цр і Обр. Щоб пояснити, чому Цр являє собою рівноважну ціну, а Обр — рівноважний реальний обсяг національного вироб­ництва, припустимо, що рівень цін відображений величи­ною Ц1, а не Цр. Крива сукупної пропозиції показує, що за рівня цін Ц1 підприємства не перевищать реального обсягу національного продукту, який дорівнює Об1. Кри­ва сукупного попиту Об2 показує, який обсяг реального продукту зможуть придбати споживачі, фірми і уряд, а також іноземні покупці за Ц1.

Конкуренція серед покупців існуючого реального обся­гу національного продукту підніме рівень цін до Цр. Як показують стрілки на мал. 3,а, підвищення рівня цін з Ці до Цр спонукає виробників збільшити обсяг продукції з Обі до Обр, а споживачів зменшити масштаби бажаних покупок з Об2 до Обр. Коли реальні обсяги виготовленого і купленого продукту зрівняються, в економіці настане рівновага.

На мал. 3,б крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на горизонтальному відрізкові. У цьому випадку рівень цін не відіграє ніякої ролі в утво­ренні рівноважного реального обсягу національного ви­робництва. Щоб це зрозуміти, слід пам'ятати, що на мал. 3,6 рівноважна ціна і рівноважний реальний обсяг національного виробництва позначені Цр і Обр. Якби промисловий сектор виготовив більший обсяг національного продукту Об2, то його не можна було б продати. Сукупного попиту не вистачило б, щоб закупити на ринку весь національний продукт.

Зіткнувшись з небажаними запасами товарів, підприємства скоротили б виробництво до рівноважного рівня Обр і ринок би спорожнів. І навпаки, коли б фірми виготовляли обсяг національного виробництва, позначе­ний Обі, їхні запаси швидко б зменшились, тому що обсяг продажу був би більшим обсягу виробництва. Тому фірми розширювали б виробництво, і обсяг національного про­дукту збільшився б.

На положення кривої сукупного попиту і сукупної про­позиції може вплинути і ціла низка нецінових чинників. Якщо вони викликають збільшення сукупного попиту,його крива зміщується вправо, а коли зниження сукупно­го попиту, його крива зміщується вліво.

Із зниженням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові реальний обсяг національного виробництва зменшиться, а рівень цін залишиться незмінним. На вер­тикальному відрізкові ціни знизяться, а реальний обсяг національного виробництва залишиться на рівні повної зайнятості. На висхідному відрізкові модель показує, що і реальний обсяг національного виробництва і рівень цін зменшаться.

Однак є іще один надзвичайно важливий чинник, який ускладнює ситуацію на вертикальному і висхідному відрізках. Ця складність полягає в тому, що ціни на товари і ресурси стають негнучкими і не мають тенденції до зниження. Економічні показники, що раз зросли, не обов'язково знижуються. Деякі економісти вбачають у такій тенденції ефект храповика (храповик — це ме­ханізм, який дозволяє крутити колесо тільки вперед).

Дію ефекту храпового механізму показано на мал. 4, де для спрощення пропущений висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції. Якщо сукупний попит збільшується від СП1 до СГІ2, економіка рухається від рівноваги Ц1 Об1 в точці е1 на горизонтальному відрізкові до нової рівноваги Ц20бр в точці є2 на вертикальному відрізкові. Але ціни не знижуються так легко, як підвищуються, принаймні так швидко. Тому, якщо сукупний попит буде рухатися у зворотному напрямку і зменшиться від СП2 до СП1, то економіка не повернеться до свого первісного рівноважного стану в точці е1.

Скоріше залишиться новий, вищий рівень цін Ц2, і тому збереження сукупного попиту зрушить економіку до стану рівноваги в точці є2. Рівень цін залишиться в точці Ц2, а реальний обсяг національного виробництва зни­зиться ДО Об2.

Отже, існує асиметрія у графіку сукупної пропозиції, яка полягає в тому, що коли обсяг сукупного попиту роз­ширюється, горизонтальний відрізок відхиляється вгору легко і швидко, але коли сукупний попит зменшується, вниз відхиляється повільно або й взагалі не відхиляється.

Причина нееластичності цін в бік зниження передусім обумовлена заробітною платою, яка здебільшого складає близько 75% загальних видатків фірми і яка не має тен­денції до зниження, принаймні протягом певного часу. Ця нееластичність пояснюється також тим, що чимало про­мислових фірм володіють достатньою монопольною вла­дою, щоб протидіяти зниженню цін у період спаду попиту.

Сильний вплив на рівноважний рівень цін і на рівно­важний реальний обсяг національного виробництва ма­ють зміни сукупної пропозиції. В 1993 р. російські поста­чальники значно збільшили ціни на нафту, яку імпортує Україна. Підвищення цін на нафту і газ позначилося на всій економіці України і роздуло затрати на виробництво і розподіл фактично всіх вітчизняних товарів та імпор­тованих ресурсів. Отже, витрати на виробництво вітчизняної продукції зросли на всіх рівнях. Тому крива української сукупної пропозиції посунулася вліво (зру­шення кривої від Спр1 до Спр2 на мал. 5). Підвищення рівня цін в такій ситуації супроводжується інфляцією, обумовленою зростанням витрат.

Важливо відзначити, що за даного сукупного попиту наслідки зрушень сукупної пропозиції подвійно нега­тивні. Коли сукупна пропозиція зміщується від Обі до Об2, а рівень цін зростає від Ц1 до Ц3, зайнятість змен­шується і виникає інфляція — таке поєднання нази­вається стагфляцією.

Припустимо, що один із нецінових чинників зміню­ється, викликаючи збільшення сукупної пропозиції. На­приклад, різко збільшується продуктивність без підви­щення заробітної плати робітників. Або знижуються по­датки з підприємств, що скорочує витрати на одиницю продукції, переміщуючи криву сукупної пропозиції вліво. На мал. 5 показано, що зміщення сукупної пропозиції від Спр1 до Спр3 вказує на збільшення реального обсягу національного виробництва від Об1 до Об3 і — за нееластичності цін і зарплати в бік зменшення — на одночасне зниження рівня цін від Ц1 до Ц3.

Таким чином, зміщення кривої сукупної пропозиції зумовлює зміни реального обсягу національного вироб­ництва за повної зайнятості, а зміщення кривої вправо свідчить про економічне зростання і вказує на збільшення виробничого потенціалу в економіці.

Важливо відзначити, що елементарна модель сукупного попиту і сукупної пропозиції необхідна для детального і всебічного аналізу макроекономічних проблем. Однак не дивно, що ця модель викликає чимало запитань. Наприк­лад, чи є такі економічні чинники, які гарантують, що крива сукупного попиту завжди буде перетинати криву сукупної пропозиції на вертикальному відрізкові, тобто чи існують механізми, які автоматично забезпечують повне викори­стання національних ресурсів. Практика показує, що ні.

Наприклад, в Україні, як і в інших суверенних держа­вах, що виникли на грунті розпаду СРСР, виникає реаль­на ситуація, за якої криві попиту і пропозиції не перети­наються між собою (див. мал. 6).

Вказане розміщення кривої сукупного попиту і кривої сукупної пропозиції пояснюється тим, що, з одного боку,склади підприємств забиті готовою продукцією, ціло­добово відкриті комерційні ларки з імпортними напоями і сигаретами, а з іншого — має місце колосальне зростання кількості грошей на руках у населення.

Ситуація, коли пропозиція товарів з підвищенням цін не зростає, а падає, зображена на мал. 6. На малюнку видно, що точка рівноваги зникла. Реалізація товарів, їхня купівля-продаж не відбулися. Платежі припинилися Виник парадокс, не передбачений традиційними метода­ми макроаналізу.

Цьому є декілька причин. Насамперед, розвалилася система господарських зв'язків, яка склалася раніше. Економіка вийшла із традиційного стану. Виникла ситу­ація невизначеності і непередбаченості.

До того ж, між підвищенням цін і розширенням пропо­зиції завжди існує певний розрив у часі, особливо за ринкової економіки. Тому не слід чекати миттєвого при­стосування виробництва до зміненої кон'юнктури ринку. Саме тому в багатьох країнах, які досягли успіху в своєму економічному розвиткові, зовсім не покладаються на всесильність ринку, а проводять гнучку і ефективну структурну політику, що стимулює ділову активність, насамперед у пріоритетних, соціально-значущих галузях.

Однак головна причина виниклого парадоксу все-таки не в цьому. Типові моделі макроаналізу вимагають наяв­ності достатньо розвинутого конкурентного середовища, якого в реальній економіці України не існує. Криві сукуп­ного попиту і сукупної пропозиції, що не перетинають­ся,— це своєрідний антиефект її монополізму.

4. Список використаної літератури.

1. Кемпбел Р. Макконел, Стенлі Л. Брю – “Економікс”, К.: «ХаГар» 1998

2. Самуельсон П. – “Економікс”, М.: “Дело” 1991

3. “Основи економічної теорії”, за редакцією Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка, “Вища школа - знання” 1997