Розгром Японії

Причини вступу СРСР у війну з Японією:

• Японія була союзником Німеччини і заздалегідь готувалася до війни з СРСР на боці Німеччини. Лише перемоги ЧА під Москвою та Сталінградом відсунули термін нападу Японії на СРСР;

• Японія постійно провокувала прикордонні війська на Далекому Сході, в результаті чого СРСР повинен був тримати на кордоні 40 дивізій;

• СРСР дав зобов’язання союзникам про вступ у війну з Японією після розгрому Німеччини;

• СРСР був зацікавлений у війні з Японією, сподіваючись на військове захоплення територій та встановлення свого впливу.

Після капітуляції Німеччини війна в Європі закінчилась. Значних успіхів союзниками було досягнуто у війні з Японією. Ще в жовтні 1944 року біля о. Лейте сталась найбільша морська битва ІІ світової війни між японським та союзницьким флотами. Втрати Японії складали 4 авіоносці, 3 лінкори, 10 крейсерів та 9 есмінців. Після такої поразки Японія втратила свої позиції. Захопивши о. Іводзіма, американці приступили в квітні до операції “Айсберг”, що передбача висадку десанту на Окінаву. Водночас йшло бомбардування японських міст. Так, в Токіо загинуло біля 80 тис. людей. Але Японія продовжувала точити опір. Японська авіація застосувала масові дії льотчиків камікадзе (камікадзе – вітер богів). Внаслідок їхніх дій було потоплено 45 американських кораблів, біля 300 зазнали важких ушкоджень.

Американське командування розуміло усю складність ситуації. Передбачалося, що воєнні дії проти Японії можуть затягнутися до кінця 1946 року і обійдуться для американців в 1 млн. загиблих. Це була одна з причин застосування США атомної зброї, хоча ця акція носила більш політичний характер. Між союзниками та Японією велися переговори про підписання останньою капітуляції. Але Японія не погоджувалась на вимогу беззастережної капітуляції. Крім того союзники не погоджувались на збереження трону імператорові Хірохіто і навіть розглядалось питання про притягнення його до міжнародного воєнного трибуналу. Щоб вплинути на перебіг переговорів, Японія звертається до Сталіна з пропозицією стати посередником. Але Сталін відкинув її, прагнучи взяти участь у розгромі Японії з метою захоплення нових територій і встановлення економічного та політичного впливу СРСР. Після того як переговори зайшли в кут 26 липня 1945 року США і Англія прийняли в Потсдамі декларацію з вимогою беззастережної капітуляції, японський уряд відхилив цю пропозицію. В той час активізується робота по створенню атомної бомби в США – 1942 рік. На початку липня 1945 року США та Великобританія домовляються про використання на території Японії атомної зброї. 6-9 серпня американці скинули дві атомні бомби на Хіросіму і Нагасакі. У результаті ядерного бомбардування загинуло більше 100 тисяч чоловік 400 тис. отримали смертельні поранення. Значна територія стала зоною радіоактивного забруднення. Для посилення психологічного тиску з американських літаків на Японію скидались мільйони листівок з погрозою повторного використання атомної зброї.

5 квітня 1945 року радянський уряд денонсував пакт про ненапад з Японією, а вночі з 8 на 9 серпня 1945 року радянські війська під керівництвом маршала Василевського нанесли удар по Квантунській армії, яка налічувала 1 млн. солдат та офіцерів. Початок воєнних дій проти Японії і загроза нових атомних бомбардувань, політичний пресинг змусили Японію вдатись до беззастережної капітуляції. Японський уряд прийняв це рішення 10 серпня 1945 року, але шлях до прийняття цього рішення був дуже важкий, бо японська військова еліта самураї стала проти стала проти свого імператора Хірохіто і бажала продовжувати війну до кінця. В результаті Японія погодилась на капітуляцію, прийняту 26 липня 1945 року. Отримавши позитивну відповідь від урядів США та Англії, 14 серпня 1945 року японський уряд віддав наказ припинити опір. Однак радянські війська продовжують дії в Маньчжурії, намагаючись захопити якомога більшу територію. Планувалась навіть повно масштабна операція з висадкою десанту на острові Хоккайдо. Після згоди Японії на капітуляцію військові дії поступово припиняються. Не дивлячись на те, що Японія склала зброю, 1 вересня 1945 року радянський десант висаджується на півострови Курильської гряди. 2 вересня 1945 року в Токійські затоці на борту американського лінкора “Міссурі” був підписаний акт про капітуляцію. І хоча воєнні дії ще тривали 2 місяці, офіційне закінчення війни сталося того дня. Таким чином закінчилась ІІ світова війна.

Тегеранська конференція

Почалася 28 листопада 1943 року – закінчилась 2 грудня

За столом переговорів зустрілись Сталін, Рузвельт, Черчиль.

Питання:

• строки відкриття ІІ фронту;

• висадка союзницьких військ у північній Франції в травні 1944 року, СРСР взяв на себе зобов’язання почати великий наступ на Східному фронті;

• розглядалися проблеми встановлення східних кордонів Польщі по лінії Керзона;

• проблеми після воєнного устрою Німеччини;

• створення ООН;

• СРСР дав згоду після розгрому Німеччини приєднатися до союзницьких військ на Далекому Сході.

• 1 грудня була узгоджена Декларація про спільну боротьбу проти фашистів.

Кримська конференція

Лютий 1945 року

Питання:

• німецька та польська проблема;

• у союзників загальна мета – знищення німецького мілітаризму і нацизму;

• підтвердження розробленої європейською консультативною комісією положення “Про зони окупації Німеччини і управління Берліном”. В число окупуючих держав включена Франція;

• ретельного і фактичного розгляду питання про розподіл Німеччини не було;

• США та СРСР погоджувалися на репарації $2 мільярди (50% США – 50% СРСР) але Англія не погодилась на такі умови;

• визначений східний кордон Польщі;

• прийнято рішення про реорганізацію польського уряду і формування нового з включенням демократичних сил.

• Прийняте рішення про утворення в Югославії тимчасового уряду.

В жовтні 1944 року, коли зустрічається Сталін із Черчилем, союзники розподілили Європу на зони впливу. Так 90% впливу СРСР на Румунією, в той час як в Греції 90% мала б Англія, в Югославії 50 на 50%.

• підписане остаточне зобов’язання вступу СРСР у війну з Японією.

Але після конференції починається загострення німецької та польської проблеми. Після смерті Рузвельта політика США до СРСР різко змінилась.

Потсдамська конференція

З 17 липня по 2 серпня 1945 року в німецькому палаці Цецімєнхоф.

Країни і їх представники:

СРСР – Сталін і Молотов;

США – Трумен і Бірнс;

Англія – Черчиль і Іден, а після перемоги на виборах Лейбористів Єтлі та Бевін.

Конференція була присвячена після воєнному устрою Європи.

Питання:

• повне роззброєння та демілітаризація;

• ліквідація нацистської партії та денацифікація;

• скасування нацистських загонів;

• покарання військових злочинців. З 20 листопада 1945 року по 1 жовтня 1946 року – міжнародний трибунал (Нюрбенг).

• демілітаризація економіки;

• демократизація, децентралізація економічної системи;

• Німеччина повинна була бути розчленована, але в майбутньому передбачалась єдина німецька держава;

• Англосаксонські держави погодилися на передачу СРСР частини східної Прусії з Кенігсбергом, але відмовилися взяти на себе питання про західний кордон Польщі;

• союзники прийшли до згоди про механізм стягнення репарацій;

• на конференції створюється союзницький орган – Рада міністрів іноземних справ (СРСР, США, Англії, Франції, Китаю).

На конференції різко загострюється протиріччя:

• використання ядерної зброї американцями стало загрозливим для СРСР;

• загострення ситуації між СРСР з одного боку та США, Англією, Францією з другого навколо питання вирішення долі Німеччини. Основних проблем було три:

1. окупація

2. репарація

3. майбутнє державного устрою Німеччини

Але проблему окупації майже було вирішено ще у 1944 році. Німеччину передбачалося розподілити між 3 країнами. Але в лютому 1945 року в Ялті приєдналась Франція. (зоною окупації виділялась з американської та англійської частини). На 4 зони розподіляється Берлін, створюється центральна контрольна комісія. Для кінцевого вирішення питання про реорганізації створено спеціальну комісію. На засіданнях в Москві в листопаді – грудні 1945 року написаний остаточний варіант заключного акту, підписаний 14 січня 1946 року в Парижі. СРСР отримувала 50%, але частину від цього отримувала Польща. Виплата репарацій за рахунок обладнання військових заводів.

Усі сусідні з Німеччиною держави мали територіальні претензії до Німеччини. Так Франція вимагала:

• відділити Рейнську область;

• інтернаціоналізувати Рур;

• взяти під контроль Саар.

СРСР, Великобританія та США вважали за необхідне створення центрального уряду, проти чого була Франція. Переговори зайшли в глухий кут, Захід і Схід стали на шлях сепаратизму:

• 2 грудня 1946 року загальна територія Бізонія (США + Великобританія). Це стало відомо лише в лютому 1947 року. Рівно через рік до них приєдналася Франція – Тризонія. Протест СРСР не враховано.

В березні – квітні 1947 року в Москві проходить конференція РМІСу, яка продовжується в листопаді – грудні в Лондоні. – “Конференція останнього шансу”. Результат: створення двох протиборчих зон. Велика увага приділяється підписанню договорів з партнерами Німеччини у віні: Яталія, Болгарія, Угорщина, Румунія, Фінляндія. В Потсдамі вирішено: остаточний текст договорів розробляє РМІС. Кінцевий варіант був затверджений в Нью-Йорку в листопаді 1946 року.

10 лютого 1947 року відбулося урочисте їх підписання.

• Кордони Італії трохи вирівняли на користь Франції.

• Провінції Джулія, Венеція, перерозподіляються між Італією та Югославією.

• Вільна територія Трієст залишилась окупованою.

• Греція отримала острів Родос і частину острова Додеканес.

• Італія також повинна виплачувати репарації, вона передала свій флот переможцям.

• Демобілізація італійської армії.

• Албанія та Ефіопія ставали вільними, долю інших територій вирішувала ООН.

Особливістю договорів з Болгарією, Угорщиною, Румунією – присутність на їх території радянських військ.

На момент 1 вересня 1947 року Болгарія майже зберегла свої кордони. Румунія відмовилась від Бессарабії та Північної Буковини, але зберегла Трансільванію, Угорщина втратила Трансільванію і відмовилась від Закарпаття та деяких територій на користь Чехословаччини.

У вересні 1944 року Фінляндія розриває договір з Німеччиною і підписує договір з Москвою за яким:

• анексія Корелії, Виборгу;

• частини території на півночі.

Втратила 44 тис. км² , але більшість населення перейшла до Фінляндії. СРСР отримує півострів Поркала-Уд у Фінській затоці і навіть території на прибережній смузі. Фінляндія зобов’язується виплачувати репарації, вводяться військові обмеження.

Питання території Ірану та Турції. СРСР бажає захопити Іран, але після втручання США виводить свої війська з його території і припиняє підтримувати сепаратистський рух в іранському Азербайджані. Претензії СРСР до Карна та Ардагану зумовили звернутися Турцію до США.

Японія – генерал Макартур – головнокомандуючий союзницькими військами, самостійна проамериканська політика. У РМІСі від СРСР Дерев’яненко, від США Ачесон не могли домовитися щодо конференції по вирішенню питання.

СРСР підтримує комуністів в Китаї, а США – гоміньданівців.

З уряду Франції виключені комуністи. За допомогою США в Греції встановлюється монархія.

Навесні 1947 року завершується оформлення конфронтації. 5 березня Черчиль в Фултоні у промові вперше згадує термін “холодна війна”. Стратегічні та тактичні положення “холодної війни” сформовані в доктрині Трумена:

- втримання комунізму та радянської експансії.