Тема:

Суть і значення дихання для організму. Склад повітря.

План.

1. Суть і значення дихання для організму.

2. Етапи дихального процесу.

3. Склад повітря (вдихування, видихування і альвеоляр).

Дихання – це невід’ємна ознака життя. Система дихання є важливою системою організму. Вона забезпечує безперервний газообмін між організмом і зовнішнім середовищем. Особливо важливим є розумінні фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі під час дихання при пониженому та підвищеному тиску.

Дихальна система об'єднує органи, в яких проходить обмін газів, між кров’ю і зовнішнім середовищем.

Великий російський фізіолог І.М. Сеченов наголошував, що “організм без навколишнього середовища, яке підтримує його існування, не може існувати” між організмом і навколишнім середовищем постійно відбувається обмін речовин. Із навколишнього середовища організм одержує кисень і поживні речовини. Завдяки їм будуються нові клітини, функціонують органи і відбувається робота, наприклад, м'язів.

Водночас у навколишнє середовище виділяються шкідливі продукти розпаду, надлишок речовин і тепла.

На організм діють різні природні фактори: коливання температури повітря, вологості, рівня сонячної радіації, дощі, снігопади, шторми, урагани, пожежі, землетруси. При незначних змінах умов існування організм перебудовує свої функції – пристосовується до нових умов. Наприклад, коли підвищується температура повітря, посилюється процес дихання, робота серця, збільшується потовітділення. Організм одержує більше тепла навколишнього середовища і більше віддає його. При цьому температура тіла залишається відносно сталою.

Дихання – це найбільш яскравий і запевняючий вираз життя. “Не дихає”, “перестав дихати” – загальновідомі вирази, які означають, що життя припинилось. Окислення органічних речовин – вуглеводів, жирів – складає основи життєвих процесів в організмі. Енергія, яка вивільняється при цьому йде на забезпечення всіх функцій організму. Процеси окислення включають в себе потребу кисню і утворення вуглекислого газу. Тому життя організму без кисню неможливе – в цьому і заключається суть процесу дихання. Це проходить при одночасній участі фізіологічних систем крові, кровообігу, дихання.

Отже, дихання – це процес газообміну між живим організмом і навколишнім середовищем. Якщо припиняється дихання, то припиняється і обмін речовин, а це веде до смерті.

Дихальний процес включає такі етапи:

1. Зовнішнє дихання – вентиляція легень, тобто наповнення легень атмосферним повітрям і видалення атмосферного повітря назовні, але вже в іншому складі.

2. Обмін газами між альвеолами легень і кров’ю, що їх омивають: кисень переходить з альвеолярного повітря в кров, а вуглекислий газ – з крові в альвеолярне повітря.

3. Перенос газів кров’ю: кисню з легенів до всіх тканин тіла, а вуглекислого газу – в зворотному напрямі.

4. Обмін газами між кров’ю і тканинами тіла: він проходить в тканинних капілярах і полягає в переході кисню з крові в тканини, аз вуглекислого газу – з тканин в кров.

5. Клітинне дихання (на клітинному рівні) – внутрішнє дихання – це основна ланка дихального процесу. Вона заключається в окисленні ряду речовин, в результаті якого вивільняється енергія.

Повітря є вдихуване, видихуване і альвеолярне. Склад атмосферного повітря відрізняється звичайною постійністю; в ньому знаходиться 20,93-30,94% кислороду, 0,03-0,04% вуглекислого газу і 79,02-79,04% азоту і інертних газів.

В повітрі також завжди знаходиться деяка кількість водних випаровувань.

У видихуваному повітрі постійно знаходиться від 15,5 до 18% кисню і від 2,5 до 5% вуглекислого газу. Видихуване повітря насичене водними випаровуваннями і має температуру 35-37⁰. Якщо зібрати видихуване повітря послідовними порціями в скляні приймачі по 50 мл, то вийшовши із легень за один видох повітря розміститься в 10-12 приймачах. Аналіз показує, що в 2-3 перших порціях, зібраних на початку видоху, склад повітря такий самий, як і в атмосфері. В наступних порціях міститься все більше вуглекислого газу і все менше кислороду, причому в останніх 5-6 пробах в повітрі, яке виходило із легень до кінця видоху, знаходиться біля 5,5% вуглекислого газу, а кислород тільки 14%. Різниця в складі перших і останніх порцій видихуваного повітря пояснюється тим, що видихуване повітря містить не тільки повітря, яке заповнює альвеоли і бере участь в газообміні з кров’ю, назване альвеолярним повітрям, але і повітря так званого “шкідливого простору”.

Повітря, яке заповнює порожнину рота, носа, глотки, трахеї, бронхів і бронхіол не віддає в кров кислороду і не сприймає вуглекислого газу, так як через товсті, відносно бідні капілярами стінки повітроносних шляхів обміну газів і в між кров’ю і повітрям не проходить. Це значить, що повітря, яке знаходиться в повітроносних шляхах, не бере участі в газообміні і тому простір повітроносних шляхів називається шкідливим простором. В ньому проходить деяке нагрівання повітря і об'єм так званого “шкідливого простору” рівний приблизно 150 мл (від 120 до 180 мл). Об'єм повітря, яке доходить при кожному вдоху до альвеол, менше об'єму дихального повітря на величину шкідливого простору. Звідси свідчить, що при частому, але поверхневому диханні кількість повітря, яке проходить через легеневі альвеоли (альвеолярна вентиляція) менше, як при більш рідкому, але глибокому диханні. Часте, але поверхневе дихання може при цьому призвести до недостатнього постачання організму кислородом.

Отже, для підтримання дихальної системи в нормальному стані має значення правильна організація побуту, загартовування, дотримання режиму відпочинку, харчування. Також сприятливо впливають на роботу дихальної системи фізична праця, заняття фізкультурою і спортом. А також, ми повинні стерегтися від різних шкідливих звичок, які завдають великої шкоди всьому організму, а особливо органам дихання.

Використана література:

1. “Підручник фізіології” під редакцією академіка К.М. Бикова.

2. Підручник фізіології під редакцією проф. С.А. Георгієвої.