Моз України

Львівський державний медичний університет

Ім. Данила Галицького

Кафедра пропедевтики

дитячих хвороб

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

“Вигодовування дітей до одного року життя”

Виконав:

студент 2-го курсу

медичного факультету

хх групи

Львів 2001.

План.

1. Природне вигодовування.

2. Харчування матері, що годує.

3. Прикорм, види, правила введення.

4. Різні періоди харчування дитини.

5. Основні правила дитячого харчування.

ПРИРОДНЕ ВИГОДОВУВАННЯ.

Природним називається вигодовування дитини грудним молоком.

• Жіноче молоко є унікальним і найбільш збалансованим продуктом харчування для дитини першого року життя;

• Склад грудного молока кожної матері точно відповідає потребам саме її маляти в різних речовинах: білках, жирах, вуглеводах, вітамінах і мінеральних речовинах;

• Материнське молоко містить особливі речовини – ферменти, що сприяють перетравлюванню й засвоєнню білків, жирів і вуглеводів;

• У молоці матері присутні імуноглобуліни й імунні клітини, що захищають дитину від більшості інфекційних захворювань: кишкових інфекцій, інфекційного гепатиту, дифтерії, правця та інших;

• У грудному молоці містяться речовини, що регулюють ріст, розвиток дитини, забезпечують правильне формування його головного мозку й інтелекту (гормони, фактори росту, таурин, цинк, йод, і т.д.);

• У процесі годування грудьми між матір'ю й дитиною виникають особливі, дуже близькі відносини, теплота яких зберігається протягом усього подальшого життя;

• Грудне вигодовування, корисне для здоров'я матері, тому що воно сприяє скороченню матки після пологів, допомагає відновити фігуру і є кращою профілактикою мастопатії й раку молочної залози.

Природне вигодовування – фізіологічне явище для матері й дитини і тому випадки широкої недостачі молока зустрічаються рідко. Найбільш відповідально дотримується період відновлення лактації у матері - перші 3-4 місяця після пологів. Можна рекомендувати наступні правила, необхідні для успішного вигодовування:

• раннє прикладання дитини до грудей (у родильному залі);

• у перші тижні бажано забезпечити дитині режим вільного вигодовування (за вимогою дитини) і тільки пізніше перевести дитини на харчування по годиннику, який вона сама вибрала;

• при введенні прикорму, для попередження згасання лактації рекомендується наприкінці кожного годування прикладати дитини до грудей;

• якщо молока недостатньо, необхідно частіше прикладати дитини до грудей. Треба пам'ятати, що для грудного маляти безцінна кожна крапля материнського молока. Разом із тим, часте прикладання до грудей може підсилити продукцію молока в грудній залозі.

ХАРЧУВАННЯ МАТЕРІ, ЩО ГОДУЄ.

Мати, що годує, обов'язково повинна одержувати повноцінне збалансоване харчування, тому що на утворення молока жінка витрачає додаткову енергію, і поживні речовини, отже, необхідно поповнювати ці затрати.

Калорійність раціону матері в період лактації повинна бути збільшена в середньому на 30-40% і складати 2500-3000 ккал../добу. Кількість білка повинна складати близько 100 г. (60-70% тварини походження), жирів – 85-90 г. (15-20 р. – рослинний жир), вуглеводів – 300-400 г. Цій кількості харчових речовин відповідає розроблений інститутом харчування РАЇН зразковий добовий набір продуктів у складі якого: 200 г. м'яса, 70 г. риби, до 600 мл. молока в будь-якому вигляді (бажане вживання молочнокислих продуктів, 50 г. сиру, 20 г. сиру, 400 г. різних овочів, 200 г. картоплі і 200-300 г. фруктів і ягід.

Овочі краще вживати в натуральному вигляді чи у вигляді салатів і вінегретів. З круп доцільніше всього використовувати вівсяну й гречану. Рекомендується хліб грубого помелу. Варто уникати гострих приправ, надлишку пряностей, великої кількості цибулі й часнику, що додають молоку специфічний смак і запах. У період годування грудьми необхідно обмежити вживання продуктів із підвищеними алергенними властивостями: шоколад, какао, натуральна кава, цитрусові, мед, горіхи. Матері, що годує, категорично забороняються алкогольні напої, у тому числі й пиво.

Жінці рекомендується приймати їжу 5 разів у день за 30-40 хв. Перед годуванням грудьми.

Кількість рідини (включаючи супи, овочі і т.д.) повинна складати в середньому 3 л.

Матері за годину до годування грудьми варто приймати який-небудь полівітамінний препарат, що містить вітамін D (наприклад, Гендевіт – 2 драже в день).

ПРИКОРМ. ВИДИ. ПРАВИЛА ВВЕДЕННЯ.

Прикорм є самостійним видом харчування, що заміщає одне, а потім і кілька годувань грудним молоком чи сумішами. Радьтеся зі своїм педіатром із приводу призначення прикорму. Уведення прикорму обумовлене:

• збільшеним споживанням зростаючого маляти енергії й основних харчових інгредієнтів (Б.Ж.В.);

• збільшенням споживання організмом дитини мінеральних речовин (залізо, кальції, магнії) і вітамінів;

• необхідністю тренування жувального апарату;

• необхідністю стимуляції травних залоз і їхньої поступової адаптації до перетравлювання дорослої їжі;

• необхідністю введення рослинних волокон, що грають важливу роль у правильному функціонуванні шлунково-кишкового тракту дитини;

• необхідністю виховання у дитини навичок споживання нових видів їжі, у тому числі більш густої консистенції, що підготовляє її до відлучення від грудей.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ВВЕДЕННЯ ПРИКОРМУ.

• Починати вводити прикорм тільки здоровій дитині чи, у крайньому випадку, у період видужання, при нормальному стільці;

• перший прикорм рекомендується давати під час другого годування;

• прикорм уводиться теплим перед годуванням грудьми чи сумішшю;

• прикорм дається з ложечки, овочеве пюре можна спочатку додати в пляшечку з молоком, щоб дитина легше звикла до нового смаку;

• кожну страву прикорму вводять поступово, з малих кількостей (1-2 чайні ложки) і протягом двох тижнів доводять до вікової дози;

• до нового виду прикорму переходять через 1,5-2 тижня після введення попереднього;

• густота прикорму винна поступово зростати;

• як перший прикорм рекомендується вводити овочеве пюре;

• другий прикорм – злакові каші – починати вводити потрібно каші без глютену (рисова, кукурудзяна, гречана) і готувати їх на тому молоці чи молочній суміші, яку одержує дитина;

• дитяче харчування в пакетах містить оптимальна кількість солі й цукру і тому потреба у їхньому додаванні відпадає.

РІЗНІ ПЕРІОДИ ХАРЧУВАННЯ ДИТИНИ.

Процеси засвоєння їжі в людському організмі досить складні, а в дітей першого долі життя, з огляду на їхнє інтенсивне зростання, недостатнє дозрівання формувань всіх органів і систем, вони протікають з особливо великим навантаженням.

Можна умовно виділити кілька періодів харчування дітей:

1. від 0 до 3-6 місяців, коли дитина одержує тільки молоко;

2. від 3-6 місяців до 1 року – переходи, протягом яких у харчування дитині поступово вводять страви прикорму;

1. від 1 року до 3 років – ранній дитячий вік, коли дитина поступово й обережно привчається до традиційних сімейних страв;

4,5. дошкільний (від 3 до 6 років) і шкільний (від 7 до 14 років), що характеризуються широким спектром використовуваних у харчуванні продуктів і страв, в основному не відрізняються від тих, що одержують дорослі люди.

1 період. Якщо дитина знаходиться на природному вигодовуванні материнським молоком, то до 3 місяців недоцільно і навіть шкідливо включати в раціон харчування крім молока інші продукти. Необхідним може виявитися включення вітаміну D. При відсутності жіночого молока основним продуктом харчування повинні служити його замінники промислового випуску.

2 період. Грудне молоко чи замінники грудного молока як і раніше залишаються основою харчування дитини. Добова доза, що рекомендується, у залежності від віку дитини, складає від 400 до 800 мол. молока.

Число продуктів, що в першу чергу включають у раціон дітей як доповнення до грудного чи молока його замінникам, належать фруктові соки. Це обумовлено насамперед тим, що вони мають ту ж, звичну для дитини рідку консистенцію, що і молоко. У ті ж години введення соку дозволяє забезпечити дитині поряд із новими для нього харчовими речовинами, яких він потребує; новими для дитини цукрами (глюкоза, фруктоза), органічними кислотами (лимонними, яблучними); сприяє засвоєнню харчових речовин молока, а також, саме додатковими кількостями вітаміну C, калію, заліза. З обліком несприятливої екологічної обстановки, найбільш доцільно вводити в раціон малят натуральні соки промислового виробництва. Соки варто вводити в раціон поступово, починаючи з двох чайних ложок, і збільшувати протягом 2-3 тижнів до 30-40 мл., а потім до 8-10 місяцем до 80-100 мл. у день.

При природному вигодовуванні соки варто вводити в раціон дитини не раніше 3 місяців життя.

Першим у раціон дитини доцільно вводити звичайний сік, що характеризується низькою кислотністю і невисокою потенційною алергенністью, потім можна рекомендувати грушевий, сливовий, абрикосовий, персиковий, малиновий, вишневий, смородиновий, апельсиновий, мандариновий, полуничні соки, що належати до числа продуктів із потенційно високою алергенністью, яких не слід додавати до раціону дитини раніше 6-7 місяців. Це відноситься так само до тропічних соків і соків з інших екзотичних фруктів (папайя, манго). Уведення соків варто робити з одного виду фруктів (для виключення його можливої алергенної дії) і лише тільки після звикання до нього, можна вводити в раціон малят змішані соки із фруктів.

3 період, 4 період, 5 період. Починаючи з року, дитина, як правило, вже не одержує грудне молоко і може вживати ті ж продукти, що і дорослий. Однак, треба уникати давати сушені фрукти, які можна вводити тільки після 18 місяців. Оліїсті плоди (арахіс, мигдаль і інші) практично заборонені до 5 років. Ковбасні вироби можна додавати в дуже невеликих кількостях. Шоколад і шоколадні цукерки краще давати дітям після 5 років, але до цього віку можна дозволити дитині їсти зефір, мармелад, пастилу, мед, варення, джем. Що б прищепити майбутній дорослій людині корисні звички, не треба додавати в їжу занадто багато цукру й солі, варто обмежити споживання жирних продуктів і соусів. Яйця краще використовувати не більше двох разів у тиждень, у вареному чи смаженому виді.

Фруктове пюре варто рекомендувати дітям, що знаходяться на природному вигодовуванні, через 2-3 тижні після призначення соків, тобто в 3,5-4 місяці, використовуючи приблизно той же асортимент фруктів, що й у випадку соків. І в цьому випадку ми рекомендуємо дитяче пюре промислового виробництва, що гарантує потрібний склад і безпеку.

У 4,5-5 місяців у раціон дитини можна вводити більш густу їжу – прикорм. У кількості першого прикорму призначають овочеві пюре. Уведення овочевого прикорму з одного виду овочів (наприклад, картоплі, кабачків), переходячи потім до суміші овочів із поступовим розширенням асортименту й уведенням у раціон: кольорової капусти, гарбуза, білокачанної капусти, моркви, - пізніше томатів, зеленого горошку.

Злаковий прикорм (молочну кашу) краще почати вводити після 3-4 тижнів після введення овочевого пюре. Однак, у тих випадках, коли дитина погано набирає масу тіла, має місце хитливий стілець, можна починати введення прикорму з молочної каші, а вже потім увести овочеве пюре. Першими потрібно додавати каші, що не містять глютену (особливий вид білків, злаків), здатний викликати в дитини захворювання кишківника – злипання – рисову, кукурудзяну, гречану. Каші варто включати в раціон поступово. На початку варто додавати одну чайну ложку під час вечірнього годування, 2-3 чайні ложки, що б збільшити калорійність їжі.

Потім, протягом двох тижнів злакові каші вводяться в ранкове годування у вигляді густої молочної суміші, що дають дитині з ложечки. Після введення першого виду злакової каші, витримавши двохтижневий період адаптації, дитину привчають до іншого виду каші.

Сир варто призначати здоровим, що нормально розвиваються дітям не раніше 5-6 місяців, оскільки материнське молоко в сполученні з уже призначеним до цього годинами прикормом здатне, як правило, задовольнити потребу дитини у білку, додатковим джерелом якого є сир.

Жовток при природному вигодовуванні варто призначати з 6 місяця життя. Більш раннє його введення, достатнє часто приводити до виникнення алергійних реакцій у дітей.

М'ясо в раціон дитини варто вводити з 7 місяців, починаючи з м'ясного чи м'ясо-рослинного пюре (м'ясо з овочами й крупою), що пізніше заміняються фрикадельками (8-9 місяців) і паровими котлетами (до кінця першого року життя). З 8-9 місяців можна рекомендувати рибу.

З 7,5-8 місяців дитині як прикорм можна призначати кефір, коров'яче молоко чи іншу кисломолочну суміш. Замість коров'ячого молока краще використовувати спеціалізовані молочні суміші, так називані «наступні формули», що являють собою спеціальні продукти замість молока, але зі зниженим у порівнянні з коров'ячим молоком рівнем білку й оптимізованим жирно-кислотним і вітамінним складом.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ.

1. Материнському молоку чи його замінникам для дітей першої вікової групи, а потім молочним сумішам для дітей другої вікової групи (наступні формули) приділяється першорядна роль у харчуванні дітей до 12 місяців.

2. Дітям від 1 до 3 років так само краще давати не звичайне коров'яче молоко, а спеціальне сухе молоко для дітей чи продовжувати давати спеціальні молочні суміші, призначені для дітей старших 6 місяців (наступні формули).

3. Необхідно з перших же місяців життя дитини обмежити споживання солоних, жирних і солодких продуктів. Правильне виховання смаку є запорукою попередження ожиріння й інших хвороб.

4. Дитина повинна відносно багато пити, більше чим дорослий.

5. Необхідна рівновага як у відношенні якості, так і кількості використовуваних продуктів. Не слід збільшувати споживання їжі для стимулювання росту дитини.

6. Їжа дитини до трирічного віку, по своїй якості, кількості й консистенції повинна відрізнятися від їжі дорослої людини.

7. Передчасне, із випередженням потреб дитини, введення в раціон продуктів, що не відповідають її віку, не тільки недоцільно, але, більш того, спричиняє безліч небажаних наслідків.

8. При організації харчування необхідно пристосовуватися до індивідуального природного ритму життя дитини.

9. Не можна примушувати дитини їсти. У дитини задоволення, одержуване від їжі, і розмаїтість їжі, повинні бути нерозривно зв'язані.

10. Не слід передчасно відмовлятися від продуктів харчування, рецептура яких розроблена спеціально для дітей (каші швидкого готування, консервоване пюре в пляшечках).

Список використаної літератури.

1. Пропедевтика детских болезней

Мазурин А. В.,Воронцов И. М. М.: “Медицина”, 1985.

2. Пропедевтична педіатрія

Чеботарьова В. Д., Майданик В. Г.-К.,1999.

3. Медицина дитинства

М 42/Акопян Г. Р., Антипін Ю. Г., Верзінь В. І.;

За ред. П.С. Мощича; навч. посібник у 4 т.д. К.:Здоров’я, 1994

4. Учебное пособие по питанню здорового ребенка.

А.В. Мазурин. М.: “Медицина”, 1980