Курсова робота:

„Холодильні уксановки на залізничному транспорті”

ПЛАН

І. Вступ

ІІ. Основна частина.

1. Установка МАК.

2. Установка типу “Стоун”.

3. Установка типу КЖ-23П.

4. Холодильники і водоохолоджувачі.

5. Експлуатація установок охолоджування повітря і холодильного обладнання.

6. Опорна праці при обслуговуванні холодильних установок.

ІІІ. Опорна праці при обслуговуванні холодильних установок.

ВСТУП

Основні задачі залізничного транспорту

Залізничний транспорт є невід’ємною частиною єдиної транспортної системи нашої країни і грає важливу роль в здійсненні сполучень між самим різними районами. Завдяки регулярності і надійності пасажирських залізничних перевезень, високій швидкості руху поїздів, стабільної і відносно невисокої вартості проїзду, населення нашої країни широко користується послугами залізничного транспорту для поїздок в місця відпочинку, в ділових і особистих цілях. Широко використовується можливості залізничного транспорту для розвитку туризму і міжнародних пасажирських перевезень.

Перед працівниками залізничного транспорту стоїть задача повного забезпечення потреб населення в перевезеннях і забезпечення високої культури обслуговування. В рішенні цієї задачі важлива роль відводиться провідникам пасажирських вагонів, зайнятих обслуговуванням пасажирів.

Головна задача працівників залізничного транспорту забезпечити рух пасажирських поїздів суворо по розкладу, безпеку пасажирів, високу культуру їх обслуговування, надання їм максимальної кількості послуг.

В спілкуванні з пасажирами провідники повинні бути ввічливими, передбачливими, турбуватися про їх зручності при користуванні залізничним транспортом.

I. Установка МАБ-11

Установка МАБ-П застосовується на вагонах будівлі ГДР: купейних типів 47ДО, 47Кк, РИЦК, РИЦКк і вагонах-ресторанах.

Розглянемо принципову схему установки вагона типу 47Кк (мал. 115). Установка складається із систем вентиляції, опалення, охолодження й автоматичного керування.

У систему вентиляції входять відцентровий здвоєний вентилятор 4 з електродвигуном 1 потужністю 1,7 квт, нагнітальний воздухотяг 14 з вентиляційними ґратами 18 типу «мультивент», що мають регулююче пристрій 17, рециркуляціонні воздухотяги 3, масляні фільтри 34 і ґрати 2 для забору зовнішнього повітря. Найбільша подача вентилятора 5000 м3/год повітря влітку, у тому числі зовнішнього 1000 ме/год, і 4000 м3/год узимку, у тому числі зовнішнього 800 м3/ч.

Система опалення вагонів — змішана, складається з комбінованого опалення (казан 31 з високовольтними нагріваючими елементами, розширник 10, водяник калорифер 9, обігрівальні труби 21, циркуляційний насос 30, дросельна заслінка 32) і низьковольтного електричного опалення з електропечами 19, 20 і електрокалорифером 11. Казан при роботі на твердому паливі має теплопродуктивність 34,9 квт, а при електричному обігріві — 50 квт. Циркуляція води в калорифері автоматично регулюється за допомогою термостата 13 і соленоїдного вентиля 33 (на вагонах більш раннього випуску для цього використовують спеціальний циркуляційний насос, що керується цим же термостатом). Циркуляційний насос 30 передбачений для посилення циркуляції, води в трубах опалення 21 і включається вручну з панелі керування в міру необхідності.

Електричні печі 20 і 19 (дев'ять потужністю по 500 Вт і: чотирьох потужністю по 250 Ут) встановлені в купі, службовому відділенні і туалетах. У перехідний час року, тобто при зовнішній температурі 5—15 °С, електропечі працюють разом з електрокалорифером Л потужністю 6 квт, що включається автоматично в залежності від температури в нагрівальному каналі. При неспрацьовуванні чи автоматики виході з ладу двигуна вентилятора електрокалорифер захищений від перегріву запобіжником 12, виконаним зі сплаву Вуда у виді перемички, що плавиться при температурі 70 °С. Цей запобіжник включений послідовна в ланцюг харчування калорифера і, розплавляючи, відключає його. Запобіжник розміщений над стелею косого коридору і доступ до нього здійснюється через спеціальний люк. Узимку електрокалорифер не працює, повітря в каналі підігрівається тільки водяним калорифером. Електропечі працюють на додаток до комбінованого опалення.

Система охолодження складається з компресора 25 типу 5м, що приводиться в дію електродвигуном 24 потужністю 13 квт; конденсатора 29, охолоджуваного вентилятором 28 з електродвигуном 27 потужністю 1,7 квт; ресивера 26 місткістю 36 л; повітроохолоджувача 5 із вологовідділювачем 8 і двох терморегулювальних вентилів 7. Захист від підвищеного тиску на нагнітальній стороні компресора забезпечує реле високого тиску 22. Тепло-передавальна поверхня конденсатора дорівнює 185 м2, а випарника— 100 м2.

Вологовідділювач призначений для затримки вологи, що захоплюється повітрям. Він складається з вертикально розташованих пластин, на яких водяні краплі затримуються і потім приділяються в піддон, установлений під випарником. У систему охолодження заправляється 40 кг хладона-12, а в компресор — 4 кг олії марки ХФ-12.

Система автоматики призначена для автоматичної підтримки заданих температур у вагоні при роботі систем охолодження, вентиляції й опалення. У систему автоматики входять термостати 13, 15, 16 із ртутно контактними термометрами, соленоїдні вентилі 6, 23, 33, терморегулюючі вентилі 7, а також реле і контактори, розташовані в розподільній шафі й у спеціальній шухляді під вагоном.

Термостати 15 для охолодження і 16 для опалення розташовані між IV і V купе, а термостат 13 для охолодження (РКТ 12, 14 °С) і опалення (РКТ 18, 20 °С) -у нагнітальному каналі воздухотягу над стелею службового купе. Соленоїдні вентилі '6 розміщені поруч із ТРВ біля повітроохолоджувача, соленоїдний вентиль 33 — на трубі, що з'єднує водяний калорифер з розширником, а соленоїдні - вентилі 23 — на рамі компресорного агрегату під вагоном.

Розглянемо роботу установки охолодження повітря (мал. 116) .при повної її холодовиробництва, тобто при роботі компресора на чотирьох циліндрах (соленоїдні вентилі 22 закриті) і при підключенні двох секцій повітроохолоджувача (соленоїдні вентилі 7 відкриті).

З ресивера 23 рідкий хладон-12, очищений від механічних прімесей і вологи в трьох паралельно з'єднаних фільтрах-осушувачах 5, під високим тиском і з високою температурою надходить у повітроохолоджувач 10 через запірний вентиль 12, соленоїдні вентилі 7, терморегулювальні вентилі 8 і розподільники 9. Після дроселювання хладон у повітроохолоджувачі кипить, віднімаючи тепло зовнішнього повітря, подаваного вентилятором усередину вагона. Пари, що утворилися при кипінні хладона, по трубопроводу 11 через усмоктувальний вентиль 20 відсмоктуються і стискуються компресором 21, а потім через нагнітальний вентиль 6 і гнучкий патрубок 4 виштовхуються в конденсатор 3, у якому вони вентилятором 2 прохолоджуються і, конденсуючи, перетворюються в рідину. Позиціями 1 і 19 на мал. 116 позначені двигун вентилятора і компресора. З конденсатора рідкий хладон знову надходить у ресивер 23, і процес повторюється. При цьому хладон практично не витрачається, за винятком його витоків, що можуть виникнути внаслідок нещільності системи.

Частини усмоктувального і нагнітального трубопроводів (на схемі зображені штриховими лініями) на вагоні змонтовані в безпосередній близькості і покриті загальним шаром ізоляції. Таке розташування трубопроводів, по одному з яких з ресивера в повітроохолоджувач направляється зріджений теплий хладон, а по іншому — назустріч холодні пари хладона, створює своєрідний переохолоджувач, що підвищує холодовиробничі установки.

Контроль за роботою установки здійснюється по манометрі усмоктування 15, манометру нагнітання 16 і манометру тиску олії 17, змонтованим на панелі 18, розташованої в службовому відділенні. На цій же панелі встановлені реле високого .тиску 13, запірні вентилі 14 манометрів і дистанційний термометр, що вимірює температуру повітря в нагнітальному каналі воздутягу.

При нормальній роботі установки манометр 15 повинний показувати тиск кипіння хладона 2,15-ЗД9 кгс/див2 (0,215— 0,319 МПа) і відповідно температуру кипіння від 0 до 9°С, манометр 16 — тиск конденсації хладона 6,6—12,9 кгс/див2 (0,66—1,29 МПа) і відповідно температуру конденсації від 30 до 55 °С, манометр 17 — тиск олії 3—4,5 кгс/смг (0,3— 0,45 МПа), але обов'язково на 0,8—1,3 кгс/див2 (0,08—0,13 МПа) більше, ніж показує манометр 15.

Реле високого тиску спрацьовує при тиску 1,7 МПа, а відновлюється вручну натисканням кнопки після усунення несправності і зниження тиску до 1,4 МПа.

2.Установка типу «Стоун»

Установка типу «Стоун» застосовується на вагонах «Мікст» будівлі ВНР.

Система вентиляції вагона складається з відцентрового здвоєного вентилятора з електродвигуном 0,7 квт, розташованого з котлової сторони вагона; нагнітального воздухотягу з вентиляційними ґратами; рециркуляційного воздухотягу з фільтрами і витяжними ґратами, розташованої на початку великого коридору, і ґрат для забору зовнішнього повітря. На відміну від інших вагонів вентиляційний агрегат розташований у воздухотязі після повітроохолоджувача і калориферів.

Вентиляційний агрегат, повітроохолоджувач, водяник і електричний калорифери конструктивно об'єднані в один загальний блок. У цьому ж блоці розміщені терморегулювальний вентиль і байпасна заслінка із сервоприводом, що регулює подачу рециркуляційного повітря. При відкритій заслінці частина рециркуляційного повітря надходить до вентилятора, минаючи повітроохолоджувач і калорифери. Вентилятор завжди працює з постійною частотою обертання, подача повітря складає 3200 м3/з, у тому числі біля 800 м3/ч.

Опалення вагона змішане: водяне обігрівальними трубами і калорифером від казана й електричне — електропечами і калорифером. Для посилення циркуляції води в обігрівальних трубах, і калорифері передбачені два циркуляційних насоси з електродвигунами по 0,5 квт, що включаються вручну при необхідності. Електричне опалення здійснюється десятьма електропечами потужністю по 0,5 квт, установленими під вікнами в купі, і електрокалорифером, потужністю 5 квт. У зимовий час року обидві системи опалення можуть працювати одночасно. Причому електричне опалення включається автоматично при температурі у вагоні нижче встановленої норми і тільки при працюючому генераторі. У перехідний час року при температурі зовнішнього повітря вище 10 °С включається тільки електричне опалення.

Холодовиробництво установки «Стоун» складає 24,4 квт при температурі випару хладона 2—3 °С, температурі зовнішнього повітря 35 °С и відносної вологості 50 %. Компресор 5Ф-40 приводиться в дію електродвигуном потужністю 11 квт.

Конденсатор з теплопередаючою поверхнею 100 м2 прохолоджується двома осьовими восьмилопастними вентиляторами, що приводяться в обертання від електродвигуна потужністю 1,4 квт через клиноременную передачу. На загальному каркасі з конденсатором знаходяться ресивер і фільтр-осушувач.

Повітроохолоджувач з теплопередаючою поверхнею 80 м2 має терморегулювальний вентиль і розподільник хладона. Унизу під повітроохолоджувачем змонтований піддон із трубкою для спуска конденсату. За повітроохолоджувачем установлений каплевідділювач, вловлюючий вологу, що не встигає стекти в піддон і захоплюючу у воздутяг.

Вентиляційний агрегат має обвідний канал з байпасною заслінкою. При підвищенні температури у вагоні весь свіжий і рециркуляційний повітря проходить через повітроохолоджувач, що одержує велике теплове навантаження. При цьому гідравлічний масляний регулятор холодопродуктивності компресора автоматично включає в роботу чотири чи три циліндри. При зниженні температури у вагоні автоматично відкривається байпасная заслінка і частина рециркуляційного повітря направляється в нагнітальний воздухотяг, минаючи повітроохолоджувач. При цьому теплове навантаження на повітроохолоджувач зменшується і регулятор холодопродуктивності відключає частину циліндрів, залишаючи в роботі два чи один циліндри. Таким чином, використання компресора з чотирма ступінями регулювання продуктивності в сполученні з байпасною заслінкою забезпечує плавне регулювання температури повітря у вагоні і дозволяє знизити до мінімуму число включень і відключень компресора.

У систему заправляється 20 кг хладона-12, а в компресор - 5,7 кг олії марки ХФ-12.

Автоматична робота установки здійснюється за допомогою трьох термостатів із РКТ, встановлених у рециркуляційному каналі, один із яких керує системою охолодження, другий — байпасною заслінкою і третій — системою електричного опалення. Кожен термостат має три ртутно-контактних термометри.

Проміжні реле і контактори системи керування розміщені на головному розподільному щиті.

При нормальній роботі системи охолодження манометр низького тиску повинний показувати тиск 2,2—2,5 кгс/див2 (0,22—0,25 МПа) і відповідно температуру випару 1,1—3,3°С, а манометр високого тиску — 6,75—15 кгс/див2 (0,675—1,5 МПа) і відповідно температуру конденсації 31—62 °С.

Тиск олії перевіряють тільки при відстоях у парках формування й обороту підключенням манометра до передбаченого для цієї мети штуцеру на компресорі. Тиск у системі змазування й у регулюючому пристрої компресора повинний перевищувати тиск пар хладона на стороні усмоктування на 0,316— 0,35 Мпа.

Реле високого і низького тиску встановлені на одній панелі з манометрами у входу в казанове відділення. Реле високого тиску спрацьовує при 1,69 МПа, а відновлюється вручну при тиску нижче цієї величини натисканням кнопки повторного включення. Реле низького тиску спрацьовує при тиску 0,007 МПа, а відновлюється автоматично при тиску 0,07 МПа.

3.Установка типу КЖ-25П

Установка типу КЖ-25П застосовується на м'яких вагонах із двох або чотиримісної купе будівлі Ленінградського вагонобудівного заводу ім. Єгорова (типу 504).

Система вентиляції цього вагона відрізняється тим, що вентиляційний агрегат, повітроохолоджувач, електрокалорифер, фільтри і забірні ґрати зовнішнього повітря розташовані з не котлової сторони вагона. Рециркуляційний повітря засмоктується через ґрати в стелі великого коридору з не котлової сторони вагона, а зовнішнє повітря — через ґрати на причілку. Вентилятор приводиться в дію електродвигуном потужністю« 1,7 квт і має низьку, середню і високу частоту обертання.

При роботі установки кондиціонування повітря в літньому режимі використовуються дві частоти обертання вентилятора: висока — при роботі системи охолодження і середня — при роботі електропідігрівання, коли температура повітря у вагоні нижче 20 °С. При роботі установки в зимовому режимі, коли працює водяне опалення, також використовується середня частота обертання вентилятора при температурі зовнішнього повітря до —25 °С и низька — при температурі нижче —25 °С. Причому в останньому випадку робота вентилятора на стоянці припиняється.

Подача вентилятора при високій частоті обертання складає 5000 м3/год, при середньої — 3000 м3/год і при низкою — 2200 м³/ч. При харчуванні від акумуляторної батареї вентилятор високої і середньої частоти обертання автоматично переключається на низьку.

Опалення вагона здійснюється від водяного казана зі сполученим розширником і верхнім розведенням труб. З купейної сторони прокладені дві обігрівальні труби, а з коридорної — одна труба. Основна відмінність від систем опалення інших вагон-відсутність водяного калорифера.

З 1978 р. система опалення застосовується комбінована з підігрівом води високовольтними елементами.

Електропідігрівання повітря, подаваного у вагон у перехідний і зимовий час року, виробляється трубчастим двосекційним електрокалорифером потужністю 12 квт. При харчуванні від генератора в шляху проходження можуть включатися автоматично обидві секції чи одночасно однією потужністю 8 квт, а при роботі генератора від асинхронного чи двигуна при харчуванні від акумуляторної батареї тільки одна секція потужністю 8 квт. На вагонах більш ранньої будівлі секції калорифера мають потужність 6,5 і 9,5 квт.

Система охолодження складається з компресора (мал. 117) типу ФУ-15, що приводиться в дію через еластичну муфту електродвигуном 2 потужністю 12 квт; конденсатора 11 з теплопередаючий поверхнею 150 м2, охолоджуваного двома вентиляторами 12 з електронагрівниками по 1,1 квт; ресивера 13 місткістю 25 л; повітроохолоджувача 7 з теплопередаючий поверхнею 84 м2; терморегулювальні вентилі 9 типу ТРВК-20; дросельно-регулюючого пристрою 5з Г соплом постійного перетину; теплообмінника 6, сполученого з фільтром-осушувачем; соленоїдних вентилів 10 і щита, на якому змонтовані манометри 5 низького і високого тиску, манометр 4 тиски олії, а також реле тиску 3 типи РД-6, що забезпечує захист від неприпустимого високого і низького тиску. Прессостатна частина реле тиску регулюється на вимикання при 0,16 Мпа — на усмоктуванні, а моноконтролерна частина на вимикання при 1,65 Мпа — на нагнітанні.

Холодопродуктивність установки охолодження складає 29,1 квт при температурі зовнішнього повітря 40 °С, відносної вологості 30. % і при загальній кількості повітря, що проходить через повітроохолоджувач, 5000 м3/год, у тому числі зовнішнього 1660 м3/ч.

Автоматичне регулювання холодопродуктивність виробляється за рахунок зміни частоти обертання електродвигуна компресора в співвідношенні 100 : 75 ; 50 % від номінальної і додатково за рахунок застосування дросельно-регулюючого пристрою (ДРУ). Кількість хладона, що проходить через постійний перетин сопла дросельно-регулюючого пристрою 8, знаходиться в залежності від температури і тиску конденсації. При підвищенні температури зовнішнього повітря і, отже, температури і тиски конденсації в повітроохолоджувач надходить велика кількість рідкого хладона.

При роботі компресора на високій і середній частоті обертання, коли обоє соленоїдних вентиля відкриті, рідкий хладон надходить у повітроохолоджувач через терморегулювальний вентиль 9 і через сопло ДРУ 5. При цьому працюють обидва вентилятори конденсатора. При низькій частоті обертання соленоїдний вентиль перед ТРВ закривається і хладон у повітроохолоджувач надходить тільки через вентиль і сопло ДРУ; одночасно зупиняється один з вентиляторів конденсатора. При відключенні установки обоє соленоїдних вентиля закриваються.

Автоматична робота установки кондиціонування повітря здійснюється за допомогою термостатів із РКТ, встановлених у нагнітальному каналі воздухотягу і між IV і V купе.

Для завдання визначеного режиму роботи установки передбачений сезонний перемикач У1 (мал. 118) на три положення Зима — 0 — Літо.

Забезпечення оптимального перепаду температури повітря усередині і зовні вагона, а також включення ручного режиму керування виробляються перемикачем У2 на три положення Холодніше — Нормально — Тепліше.

При установці перемикача В1 у положення Літо, а перемикача В2 у положення Холодніше — автом. температура повітря усередині вагона буде підтримуватися в межах 20—26 °С. Причому при температурі у вагоні нижче 20 °С включається електрокалорифер потужністю 8 квт, а двигун примусової вентиляції працює із середньою частотою обертання. При підвищенні температури до 22 °С електрокалорифер відключається, а двигун примусової вентиляції переводиться на роботу з високою частотою обертання. При досягненні температури 24 °С автоматично включається установка охолодження повітря на низьку продуктивність. При цьому включається один соленоїдний вентиль, двигун компресора працює з низькою частотою обертання і конденсатор прохолоджується тільки одним вентилятором. Якщо температура продовжує підвищуватися і досягне 25 °С, установка переключається на середню продуктивність. При цьому відкривається другий соленоїдний вентиль, включається двигун другого вентилятора конденсатора і двигун компресора переводиться на роботу із середньою частотою обертання. При підвищенні температури у вагоні до 26 °С двигун компресора переводиться на високу частоту обертання й установка працює з найбільшої холодопродуктивності.

При зниженні температури у вагоні від 26 до 20 °С и нижче порядок роботи установки кондиціонування повітря зворотний.

Робота установки в положення перемикача В2 Нормально—автом. і Тепліше — автом. аналогічна при положенні Холодніше —автом. с тією лише різницею, що температура у вагоні підтримується на більш високому рівні, тобто відповідно 20—27 і 20—28 °С.

При виході з ладу елементів автоматики перемикач У2 встановлюється в положеннях Холодніше-ручне, Нормально — ручне. Тепліше — ручне. При цьому установка охолодження повітря включається відповідно на роботу з низькою, середньою і найбільшою продуктивністю.

При непрацюючому генераторі, а також при роботі генератора від асинхронного двигуна установка автоматично переводиться на роботу з низькою продуктивністю. Якщо перемикач У1 знаходиться в положенні Зима і температура в нагнітальному каналі воздухотягу 18—20 °С, включається двигун примусової вентиляції на низьку частоту обертання, обидві секції електрокалорифера загальною потужністю 12 квт і двигун циркуляційного насоса опалення. При температурі в нагнітальному каналі воздухотягу вище 23 °С відключається секція електрокалорифера потужністю 4 квт, а при температурі 26 °С — обидві секції калорифера і циркуляційний насос опалення; працює тільки двигун примусової вентиляції із середньою частотою обертання.

При зниженні температури в нагнітальному воздухотягу від 26 °С до температури, меншої 18 °С, порядок роботи агрегатів зворотний вищевикладеному.

При непрацюючому генераторі і при температурі в нагнітальному каналі воздухотягу вище 18 °С двигун примусової вентиляції переводиться на роботу з низькою частотою обертання, а I при температурі нижче 18 °С відключаються обидві секції калорифера і двигун вентилятора.

Контроль за роботою установки кондиціонування повітря здійснюється по сигнальних лампах на розподільному щиті, що оповіщає про роботу примусової вентиляції, секцій електрокалорифера, циркуляційного насоса опалення і компресора, 4 по манометрах низького і високого тиску, тиску олії, установлених на щиті в тамбурі котлової сторони вагона.

При нормальній роботі системи охолодження повітря манометр низького тиску повинний показувати 2,36—2,7 кгс/див2 (0,236— 1-0,27 МПа) і відповідно температуру випару 2—5°С, манометр високого тиску — 6—12 кгс/див2 (0,6—1,2 МПа) і відповідно температуру конденсації 27—53°С, а манометр тиску : олії — 2,9—4,7 кгс/див2 (0,29—0,47 МПа).

4.Холодильники і водоохолоджувачі

У вагонах-ресторанах, вагонах з купе-буфетом і у вагонах міжнародного повідомлення для збереження швидкопсувних продуктів харчування встановлюють холодильники, а в пасажирських вагонах — водоохолоджувачі для охолодження питної води. Конструкція і принцип дії установок для охолодження продуктів і води аналогічні застосовуваними в системах кондиціонування повітря.

Холодильник являє собою установку, що складається з холодильного агрегату й однієї чи декількох камер для збереження продуктів. Він має компресор, що приводиться в дію електродвигуном через клиноремінну передачу, конденсатор, ресивер, фільтр-осушувач, реле високого тиску, терморегулювальний вентиль, один чи кілька випарників (у залежності від кількості камер) і чи пресостат термостат для автоматичного включення і відключення холодильного агрегату. Конденсатор прохолоджується вентилятором, установленим на валу електродвигуна компресора.

Для холодильників вагонів-ресторанів, вагонів з купе-буфетом будівлі ГДР застосовуються холодильні агрегати типу LG-60 холодопродуктивністю 0,56 квт з електродвигуном потужністю 0,8 квт і типу LF-90 холодопродуктивністю 0,75 квт з електродвигуном потужністю 1,2 квт.

Температура в камерах для збереження м'яса підтримується від 1 до 3 °С, для збереження риби — від —1 до —3 °С, для збереження напоїв — від 6 до 10 °С и для інших продуктів — від 2 до 6 °С.

Агрегати холодильників розміщені в кухні, роздавальної і під вагоном. Водоохолоджувачами обладнаються майже всі пасажирські вагони. Вітчизняні вагони з індивідуальною системою електропостачання обладнані охолоджувачами питної води типів ОВК-50М, ВОК-4/50 і ОВК-ПОМ, ВОК-4/110 відповідно на номінальну напругу 50 і АЛЕ В постійного струму. На вагонах з централізованим електропостачанням установлені водоохолоджувачі типів ОВК-380М и ВОК-4/380. Холодопродуктивність таких установок 0,25 квт. На вагонах будівлі ГДР установлені водоохолоджувачі типу ТВК-Ю з холодопродуктивність установки 0,22 квт, а на вагонах будівлі ПНР — водоохолоджувачі типу САФ-2у з холодопродуктивністю 0,41 квт.

Температура охолодженої води повинна бути 15±3 °С.

Повітроохолоджувачі і холодильники розміщені в службовому купі вагона.

5.Експлуатація установок охолодження повітря . і холодильного устаткування

Технічне обслуговування установок охолодження повітря, холодильників і водоохолодження виробляється відповідно до інструкцій ЦВ МШС і заводів-виготовлювачів.

При технічному обслуговуванні ТЕ-1 установок охолодження повітря перед відправленням у рейс ретельно оглядають компресорний і конденсаторний агрегати, перевіряють справність підвіски агрегатів і огороджень, рівень олії в картері компресора, що повинний бути не нижче контрольної риси на оглядовому склі. Достатня кількість хладона в системі визначають - по оглядових стеклах на ресивері — кулька в нижнім оглядовому склі повинний плавати — чи по тиску його пар у конденсаторі. При температурі зовнішнього чи повітря приміщення, у якому знаходиться конденсатор, по шкалах манометра високого тиску визначають необхідний тиск пар хладона. Наприклад, при температурі зовнішнього повітря 20 °С нормальний тиск хладона повинен бути 0,48 МПа. Якщо воно по манометрі нижче, те хладона в системі недостатньо. Додають хладон тільки через технологічні фільтри-осушувачі.

У випадку виявлення ознак витоку хладона (утворення жирних плям, що не просихають, у місцях сполучення деталей, періодично виникаюча необхідність додавання хладона) герметичність системи перевіряють галоїдної чи лампою обмилюванням.

При витоку хладона синювато-прозоре полум'я спиртового пальника офарблюється в зелено-синій колір. При обмилювання в місцях витоку виявляються пухирці піни.

Перевіряють стан клинових ременів і при необхідності регулюють їхній натяг. Стріла прогину не повинна перевищувати 30 мм під зусиллям 29,4 Н, прикладеним до середини ременя.

Для зменшення віднесення олії з картера компресора до пуску установки охолодження повітря особливо після тривалої її бездіяльності попередньо на 1—5 ч включають картерний електропідігрівач. При підігріві олії легковипаровуючий хладон як би википає з олії і піни при пуску не утвориться. Тому частина олії у виді тумана і дрібних крапель не захоплюється парами хладона, що нагнітаються, у систему.

При ТЕ-1 у шляху проходження оглядають: холодильне устаткування і його огородження; перевіряють рівень олії в компресорі і наявність хладона-12 у холодильній установці; режими роботи установки охолодження повітря по манометрах і термометрам, а холодильників і водоохолоджувачів — по температурі, створюваної в охолоджуваному середовищі, що повинна підтримуватися відповідно до технічної документації.

При нормальній роботі компресора повинний бути ритмічний звук працюючих клапанів. Температура картера вище 60—70 °С не допускається.

При осінньому огляді установки охолодження повітря водоохолоджувачі і деякі холодильні агрегати вагонів-ресторанів на зимовий період піддають консервації (особливо ретельно оглядають вузли, розташовані під вагоном). Обмивають вузли Т водою, підігрітої до температури 50—65 °С, при тиску не більш 0,2 МПа з наступним обдуванням стисненим повітрям. Потім перевіряють герметичність установки і конденсують хладон-12. Для перекачування хладона в ресивер закривають вентиль на виході з ресивера і включають холодильну установку. Відтяг холодоагенту роблять до 0,02—0,03 Мпа в кілька прийомів, поки в системі не буде стабільного тиску. Відтяг хладона із системи доводити до вакууму не рекомендується, тому що в систему може потрапити повітря.

Клинові ремені привода вентиляторів конденсатора і компресорів знімають і придатні кладуть на збереження в сухе місце чи цеху комори.

При весняному огляді роблять розконсервацію установок охолодження повітря і холодильних агрегатів. При цьому оглядають холодильне устаткування; обмивають підвагонне холодильне устаткування; установлюють клинові ремені; перевіряють рівень олії в компресорі і хладона в установці і при необхідності додають, щільність фланцевих і нарізних сполучень у хладонових трубопроводів, що регулюють і контрольних приладів, режими роботи холодильної установки.

При настроюванні приладів автоматики варто уникати тривалої роботи компресора при тиску усмоктування нижче атмосферного, тому що можна порушити герметичність сальника колінчатого вала і внаслідок цього може відбутися витік олії з картера.

При єдиній технічній ревізії, крім робіт, передбачених ТЕ-1: промивають і продувають від пилу повітроохолоджувач (якщо це дозволяє конструкція), конденсатор, піддон вологовідділювача, спускну трубу; промивають хладоновий усмоктувальний фільтр; заміняють фільтри-осушувачі; перевіряють роботу і стан манометрів; роблять ревізію байпасної заслінки системи вентиляції (вагон типу «Мікст»), при цьому перевіряють рівень олії в редукторі і змазують пальці привода заслінки; промивають водяну систему охолоджувача питний води з продувкою її повітрям тиском 0,05—0,07 Мпа.

У випадку порушення герметичності системи холодильної машини зарядка хладоном виробляється тільки після вакуумувания її вакуум-насосом протягом б ч. Ступінь сушки системи повинна складати не вище —30 °С крапки роси вихідного повітря (газу).

Додавати спирт у холодильну машину забороняється.

6.Несправності холодильних установок і їхнє усунення

Несправності в холодильній установці можуть виникнути внаслідок неправильного обслуговування, а також зносу її деталей, вузлів і приладів. Несправності розділяють на механічні (частіше в компресорі), по режиму роботи в циркуляційній системі і приладів автоматики.

Характерні несправності холодильних установок (по режиму роботи), причини і способи їхнього усунення наступні.

Надмірно високий тиск нагнітання може бути викликано: недостатнім охолодженням конденсатора внаслідок забруднення його теплопередаючий поверхні; недостатньою подачею вентилятора конденсатора; надлишком холодоагенту в системі; наявністю повітря в системі. При наявності повітря в системі холодоагент проходить через ТРВ із переривчастими свистячими звуками, відбувається сильне тремтіння стрілки манометра високого тиску.

Підвищений тиск усмоктування може бути по наступним основних причинах: надмірно відкрита ТРВ чи система переповнена холодоагентом; нещільно прилягають усмоктувальні клапани компресора, поршневі кільця; наявність повітря в системі.

Низький тиск усмоктування може бути викликано сильним забрудненням масляних фільтрів для очищення повітря; недостатньою кількістю холодоагенту в чи системі недостатнім відкриттям ТРВ; замерзанням вологи в ТРВ; засміченням чи осушувачів фільтра ТРВ. При засміченні фільтрів покривається чи інеєм отпотевает рідинний трубопровід до місця засмічення.

Знижений тиск олії в системі змазування можливо через недолік олії в картері, засмічення масляних фільтрів, неправильної зборки масляного насоса, значного зносу його деталей, підвищених зазорів у рознімних підшипниках шатунів. «Вологий» хід компресора характеризується тим, що температура усмоктування (по термометрі) дорівнює температурі кипіння (по манометрі). Робота компресора «вологим» ходом приводить до гідравлічних ударів у циліндрі, що можуть викликати аварію. Основною причиною «вологого» ходу є надмірне відкриття регулюючого вентиля подачі холодоагенту у випарник.

Для усунення перерахованих вище несправностей необхідно відповідно очистити (промити) конденсатор; злити надлишок хладона із системи; видалити повітря із системи; відрегулювати ТРВ, зменшивши подачу холодоагенту у випарник; замінити пластини всмоктувальних клапанів, поршневі кільця; замінити повітряні масляні фільтри системи вентиляції; додати хладон у систему; відрегулювати ТРВ, збільшивши подачу холодоагенту у випарник; зняти «снігову шубу» ТРВ теплою водою і замінити фільтри-осушувачі; розібрати і промити чи фільтр установити ( новий; додати олія в картер компресора; зняти і промити фільтри масляного насоса, перевірити зборку насоса, замінити його зношені деталі; зменшити зазори в рознімних підшипниках шатунів, відрегулювати ТРВ, зменшать подачу хладона у випарник.

Техніка безпеки при обслуговуванні холодильних установок

Усі працівники, зв'язані з чи обслуговуванням ремонтом холодильних установок пасажирських вагонів, повинні бути добре знайомі з пристроєм устаткування, інструкціями з його експлуатації і проходити спеціальне навчання правилам техніки

безпеки.

При несправності хладонових установок, незважаючи на відносну нешкідливість хладона, можливе ядуха, якщо зміст пар хладона в повітрі більш 30 %. Небезпека для обслуговуючого персоналу представляє також безпосереднє влучення рідкого холодоагенту на чи шкіру очі; він викликає обморожування шкіри й ушкодження очей. На відкритому полум'ї хладон, розкладаючи при температурах вище 400 "З, утворить отрутні гази, у тому числі і фосген. Тому розкривати хладонових компресори, апаратуру і трубопроводи можна тільки в захисних окулярах і тільки після того, як тиск хладона в них буде знижено до атмосферного; користатися відкритим вогнем і курити забороняється.

Не можна експлуатувати установки охолодження повітря, якщо манометри не мають чи пломб мають пломби з минулим терміном їхньої перевірки, а також якщо вони не мають червоної риси робочого тиску, що допускається гранично. Манометри повинні піддаватися перевірці і пломбуватися не рідше 1 рази в рік, а також після кожного ремонту.

При заповненні системи хладоном нагрівати балон яким-небудь способом забороняється. При цьому не дозволяється підвищувати тиск на нагнітальній стороні більш 0,9 Мпа, а на усмоктувальної — більш 0,4 Мпа.

Забороняється залишати балони з хладоном приєднаними до холодильної установки після заповнення чи системи видалення з її хладона. Норма заповнення балона при зливі із системи не повинна перевищувати 1,1 кг/л.