КУРСОВА РОБОТА

з предмету:

«Організація виробництва»

на тему:

Організація технічного контролю і заходи з підвищення якості продукції на підприємстві

ЗМІСТ

ВСТУП

Метою даної курсової роботи є розкриття однієї з основних економічних проблем: підвищення якості продукції.

Найважливішим джерелом зростання ефективності виробництва є постійне підвищення технічного рівня і якості продукції, що виготовляється на підприємстві. Для технічних систем характерна жорстка функціональна інтеграція всіх елементів, тому в них немає другорядних елементів, які можуть бути неякісно спроектовані і виготовлені. Таким чином, сучасний рівень розвитку науково-технічного процесу значно підняв рамки вимог до технічного рівня і якості виробів у цілому і їхніх окремих елементів зокрема. Системний підхід дозволяє об'єктивно вибирати масштаби і напрямки управління якістю, види продукції, форми і методи виробництва, що забезпечують найбільший ефект від зусиль і коштів, витрачених на підвищення якості продукції. Системний підхід до поліпшення якості продукції дозволяє закласти наукові основи у процес організації виробництва на промислових підприємствах, об'єднаннях.

Для досягнення поставленої мети у курсовій роботі будуть розглянуті наступні питання:

У першій частини опишемо загальні принципи управління якістю, методи, за допомогою яких відбувається таке управління.

В другій частини за допомогою діаграми „причини-результати” і діаграми Парето виберемо найбільш важливі причини і фактори для бездефектного виробництва закидки люка; запропонуємо ряд конкретних заходів за допомогою загальних принципів управління і розглянемо вплив нововведень на поліпшення якості виробів.

1. СУЧАСНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

1.1. Поняття якості продукції. Оцінка рівнів якості

Якість товару є основною складовою його конкурентоспроможності. Визначаючи якість продукту слід намагатися виділити властивості товару, якім надає перевагу споживач. Слід мати на увазі, що надати всі бажані якості товару практично неможливо, та й взагалі немає сенсу з точки зору вимог конкретних сегментів ринку, а також з точки зору забезпечення ефективності підприємницької діяльності фірми.

Якість включає в себе велику кількість компонентів. Насамперед до них відносяться техніко-економічні показники якості продукції, а також якість технології її виготовлення і експлуатаційні характеристики. Показники призначення продукції, надійності та довговічності, трудомісткість, матеріаломісткість, наукомісткість – є визначальними в цьому ряді.

В останні роки все більшого значення набувають і такі властивості та характеристики продукції, як екологічні, ергономічні, естетичні. Екологічні показники характеризують відповідність товару вимогам захисту навколишнього середовища і базуються на раціональному і бережливому природокористуванні. Ергономічні показники пов’язані з урахуванням властивостей і особливостей людського організму і покликані дотримуватись гігієнічних (освітлення, токсичність, шум, вібрація, запиленість), антропометричних (відповідність форми і конструкції виробу розмірам і конфігурації людського тіла), фізіологічних, психологічних та інших вимог. Естетичні показники визначають зовнішню форму і вид продукції, її дизайн, привабливість, виразність, емоційність впливу на споживача тощо.

При визначені рівня якості товару слід врахувати нормативні складові: відповідність продукції обов’язковим стандартам якості, прийнятим в законодавчому порядку в країнах-партнерах, куди передбачається її поставляти. Це особливо важливо в зв’язку з тим, що вже сам по собі факт невідповідності виробу, що випускається, прийнятим на конкретному ринку стандартам якості знімає питання можливості поставки і зводить нанівець всю іншу роботу по підвищенню рівня якості виробу. Таким чином, при плануванні виходу на новий ринок в першу чергу слід отримати інформацію по затвердженим в законодавчому порядку або прийнятим в торговій практиці стандартам якості і врахувати їх в роботі по удосконаленню продукту. Особливо жорсткими сьогодні стають в більшості країн стандарти якості, які забезпечують екологічну чистоту, високу ступінь уніфікації продукції, заходи безпеки і захисту здоров’я людини.

Важливим критерієм визначення якості виробу і відповідності його конкурентоспроможності є забезпечення патентної чистоти і патентного захисту товару. Патентна чистота забезпечується, якщо оригінальні технічні рішення, використані під час виробництва даного товару, здійснені лише розробниками підприємства-виробника або засновані на придбаній у інших фірм відповідній ліцензії і не підпадають під дію патентів в конкретних країнах. При наявності ліцензійної угоди, яка дозволяє виготовляти продукцію по відповідній технології, підприємство-виробник може її виготовляти для продажу, як правило, тільки на своєму внутрішньому ринку, якщо в угоді не було спеціально обумовлено право поставки товару на експорт. Відсутність патентної чистоти робить продукцію неконкурентоспроможною на відповідному ринку і служить суттєвою перепоною розвитку експортної діяльності.

Якість товару, його експлуатаційна безпека і надійність, дизайн, рівень післяпродажного обслуговування є для сучасного покупця основними критеріями при здійсненні покупки та відповідно обумовлюють успіх або неуспіх фірми на ринку.

Сучасна ринкова економіка висуває принципово нові вимоги до якості продукції, що випускається. Це пов’язано з тим, що зараз життєздатність будь-якої фірми, її стійке становище на ринку товарів і послуг обумовлена рівнем конкурентоспроможності. В свою чергу конкурентоспроможність пов’язана з дією кількох десятків факторів, серед яких можна виділити два основних – рівень ціни і якість продукції. Причому другий фактор поступово виходить на перше місце.

Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності продукції для задоволення конкретного попиту на неї. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

1. Абсолютний рівень – характеризує якість виробу певного виду, що виготовляється підприємством в поточному періоді. Він визначається обчисленням взятих для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.

2. Відносний рівень якості окремих видів нової продукції визначається порівнянням їх техніко-експлуатаційних та економічних показників з абсолютними показниками якості найкращих аналогічних вітчизняних і зарубіжних зразків.

3. Перспективний рівень якості виробів – такий рівень, якого можна досягти в майбутньому, враховуючи пріоритетні напрямки й темпи розвитку науки і техніки.

4. Оптимальний рівень якості – такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції за конкретних умов її споживання є мінімальною.

Для визначення та контролю рівня якості окремих видів і всієї сукупності продукції, що виготовляється (проектується), використовується конкретна система показників:

• одиничні – характеризують будь-яку одну властивість виробу;

• комплексні – відображають кілька властивостей окремого виробу одночасно;

• загальні – відображають якість усіх або багатьох видів продукції;

• узагальнюючі – характеризують загальний рівень якості всієї сукупності продукції.

Найбільш численною є група одиничних показників якості продукції.

Методи оцінки рівня якості продукції:

1. Об’єктивний метод – означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань, лабораторного аналізу і вимірювань. Такий метод дає найімовірніші результати і використовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Його застосовують для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці – продуктивності, потужності; предметів праці – вмісту металу в руді тощо; споживчих товарів – вологостійкості взуття, вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо.

2. Органолептичний метод – базується на результатах аналізу сприйняття органами чуттів людини без застосування технічних вимірювальних і реєстраційних засобів. За цього методу використовується балова система оцінки показників якості, виходячи з певного переліку ознак (властивостей), що найбільш повно охоплюють якісні характеристики виробів. Кожній оцінці (відмінно, добре, задовільно, погано) відповідає певна кількість балів (наприклад, 5, 4, 3 і 0).

1. Диференційований метод – передбачає порівняння показників конкретного виробу з відповідними параметрами виробів-еталонів або з базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінювання рівня якості цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які за абсолютною величиною мають бути більші за одиницю або дорівнювати їй (за порівняння з вимогами стандартів чи технічних умов) чи наближатися до одиниці (за порівняння з еталонними виробами).

2. Комплексний метод – полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості виробу. Одним із варіантів комплексної оцінки якості є інтегральний показник, що обчислюється переважно як середньозважена арифметична величина з використанням коефіцієнтів вагомості (значущості) усіх розрахункових показників.

Система якості – це сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують здійснення загального управління якістю продукції. Системи якості підприємств створюються та сертифікуються для одержання максимально можливого прибутку і набуття іміджу надійного партнера на зовнішньому ринку. Ключові принципи формування системи якості:

• підготовка всіх категорій персоналу (кадрів) найвищого професійного рівня;

• безпосередня зацікавленість керівництва підприємства у повсякчасному позитивному розв’язанні проблем забезпечення якості продукції;

• управління якістю продукції за участю всіх без винятку працівників підприємства; чіткий розподіл відповідальності між підрозділами та їхніми керівниками.

1.2. Загальна теорія управління і управління якістю продукції

Як відомо, застосування основних принципів теорії управління можливо до будь-якого предмета за деяких початкових умов. Такими основними умовами є:

1. наявність програм поведінки керованого об'єкта або заданий, запланований рівень параметрів його стану;

2. нестійкість об'єкта відносно програми і заданих параметрів, тобто об'єкт може ухилятися від заданої програми або планових значень параметра;

3. наявність способів і засобів для виявлення і вимірювання відхилення об'єкта від заданої програми або значень параметрів;

4. наявність можливості впливати на керований об'єкт із метою усунення виникаючих відхилень.

Механізм управління, відповідно до загальної теорії управління, виглядає так, як він представлений на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Типова блок-схема механізму управління

Розглядаючи початкові умови можливого застосування основних принципів загальної теорії управління і схему механізму управління до організації робіт з якості, можна з великою відповідальністю за об'єктивність скласти схему механізму управління якістю продукції. Але спочатку кілька попередніх міркувань про характер якості продукції як про об'єкт управління.

Програми якості з установленням значень показників можуть входити складовою частиною в усі можливі плани і програми проектно-конструкторських організацій, виробничих об'єднань підприємств, договірні зобов'язання. Показники якості обумовлюються в угодах на товарних біржах і при інших формах руху товарів.

Вимоги до якості встановлюються і фіксуються в нормативних і нормативно-технічних документах: державних, галузевих, фірмових стандартах, технічних умовах на продукцію, у технічних завданнях на проектування або модернізацію виробів, у кресленнях, технологічних картах і технологічних регламентах, у картах контролю якості тощо.

Зі сказаного стає очевидним, що перша умова по теорії управління у випадку з якістю задовольняється.

Звернемося до другої умови. Тут потрібно розглянути кілька ситуацій. Насамперед, варто вказати на те, що відхилення якості продукції від заданих параметрів відбувається, як правило, у гіршу сторону і має загальні і конкретні прояви.

До числа загальних відноситься моральний знос, фізичне і моральне старіння продукції, тобто втрата первісних властивостей при експлуатації і збереженні.

Нестійкість, мінливість якості продукції виявляється не тільки в двох загальних тенденціях фізичного і морального старіння. Мають місце так звані приватні відхилення якості від встановлених вимог. Вони надзвичайно різноманітні й обумовлені вже не економічною і технічною природою, а умовами зовнішнього характеру: порушеннями правил і умов експлуатації, помилками розробників і виробників, порушеннями виробничої дисципліни, дефектами устаткування, за допомогою якого виготовляється і використовується продукція тощо.

Нестійкість якості, обумовлена випадковими відхиленнями від заданих параметрів, має, відповідно, випадковий характер. Час їхньої появи можна очікувати тільки з певним ступенем імовірності.

Існує ще один фактор, який впливає на нестійкість оцінок якості – це нестійкість і мінливість потреб. Параметри продукції можуть суворо відповідати нормативній і технічній документації, але змінюються вимоги споживачів і якість при незмінних параметрах погіршується або втрачається зовсім.

Можна констатувати, що якість продукції знаходиться в постійному русі. Отже, якість визначає собою хронічно нестійкий об'єкт. Це об'єктивна реальність, з якою приходиться мати справу. Таким чином, якість задовольняє і другій умові загальної теорії управління.

У практичній діяльності люди відслідковують процес втрати властивостей якості, вимірюють і оцінюють ці зміни. Для того, щоб сповільнити процес фізичного старіння, встановлюються сприятливі експлуатаційні режими й умови збереження, використовуються різні профілактичні заходи для технічного обслуговування і поточного ремонту. Якщо погіршення якості переходить за межі допустимих значень, проводиться капітальний ремонт. Отже, третій і четвертій умовам загальної теорії управління якість також задовольняє.

При організації раціональної й ефективної роботи з якості, незалежно від її масштабів, форм і методів здійснення, завжди діють приблизно за такою схемою:

1. Визначення потреби і формулювання вимог до якості продукції (план, програма якості);

2. Надання початковому матеріалу необхідних властивостей (виконання плану, програми якості);

3. Перевірка відповідності отриманої якості пред'явленим вимогам (виявлення відхилень) або констатація відповідностей;

4. Вплив для усунення відхилень отриманої якості від заданого (зворотний зв'язок).

При такому погляді на послідовність дій по якості можна виявити явище, яке має велике значення для усієї філософії робіт з якості. Це наявність єдності й органічного сполучення прямих і зворотних зв'язків у всіх діях людей, пов'язаних зі створенням і використанням (споживанням) продукції.

1.3. Універсальна схема управління якістю продукції

Варіантів схеми управління якістю продукції може бути декілька. Опишемо універсальну схему (рис. 1.2).

Вона складається з шести блоків. До числа факторів, що впливають на якість, відносяться:

• верстати, машини, інше виробниче устаткування;

• професійна майстерність, знання, навички, психофізичне здоров'я працівників.

Рис. 1.2. Управління якістю продукції

Умови забезпечення якості, які обрамляють прямокутник факторів, більш численні. Сюди відносяться:

• характер виробничого процесу, його інтенсивність, ритмічність, тривалість;

• кліматичний стан навколишнього середовища і виробничих приміщень;

• інтер'єр і виробничий дизайн;

• характер матеріальних і моральних стимулів;

• морально-психологічний клімат у виробничому колективі;

• форми організації інформаційного обслуговування і рівень оснащеності робочих місць;

• стан соціальний матеріального середовища працюючих.

Чому необхідний розподіл на фактори й умови? Що це нам дає?

Засоби виробництва і праця реально змінюють властивості сировини і початкових матеріалів до заданого рівня якості. На їхніх можливостях позначаються умови, у яких вони взаємодіють. Практика показує, що такий розподіл, такий підхід дозволяє не тільки більш чітко організувати роботи з якості, але й більш цілеспрямовано й ефективно визначати заходи для забезпечення потрібної якості.

При виникненні відхилення від заданих параметрів якості, що виявляються в блоці порівняння і приймання рішення, блок засобів впливу для усунення цих відхилень направляє зусилля або на фактори, або на умови, або одночасно на те й інше. Заходи впливу і їхнє сполучення залежать від характеру і величини відхилень якості і від ефективності тих або інших можливих варіантів усунення відхилень.

За універсальною схемою працюють усі, але найбільш часто робітники, майстри, контролери ВТК. Для них план по якості закладений у кресленнях, технологічних операційних і контрольних картах. Вони самі безпосередньо здійснюють порівняння фактичних і заданих у технологічній документації параметрів якості, самі, як правило, приймають рішення про те, яким способом, прийомом ліквідувати відхилення. Тут механізм управління якістю знаходиться в руках працівника, і діяльність його залежить від професійних навичок і знань. Він, так би мовити, закладений у самому працівнику і тих умовах, у яких йому приходиться трудитися.

У даному випадку універсальна схема управління якістю виступає як первинна схему, первинна ланка всієї складної, різноманітної роботи з якості.

Однак, чим вище рівень концентрації виробництва, його спеціалізації і кооперування, тим вище рівень системи якості, а, отже, складніше механізм, що забезпечує її функціонування.

1.4. Категорії управління якістю продукції

Для ефективної організації управління якістю продукції необхідно, щоб був не тільки ясно виділений об'єкт управління, але й щоб чітко були визначені категорії управління, тобто явища, що дозволяють краще усвідомити й організувати весь процес.

У відношенні управління якістю продукції варто виділити як мінімум наступні категорії:

Об'єкт управління – якість продукції. Іноді як об'єкт виступає конкурентноздатність, технічний рівень або який-небудь інший показник, характеристика. Як об'єкт управління може виступати або вся сукупність властивостей продукції, або якась їхня частина, група або окрема властивість.

Ціль управління – рівень і стан якості продукції з урахуванням економічних інтересів виробника і споживача, а також вимог безпеки та екологічності продукції. Мова йде про те, яку сукупність властивостей і який рівень якості потрібно задати, а потім досягти і забезпечити, щоб дана сукупність і даний рівень відповідали характеру потреби. При цьому виникають питання ефективності виробництва і споживання, доступності ціни для споживача, рівень собівартості і прибутковості продукції для її розробника і виробника. Не можна також випустити з уваги терміни розробки продукції, розгортання її виробництва і доведення до споживача, що прямо пов'язано з конкурентноздатністю.

Суб'єкт управління – керівні органи всіх рівнів і особи, покликані забезпечити досягнення і зміст планованого стану і рівня якості продукції.

Методи і засоби управління – способи, за допомогою яких керівні органи впливають на елементи виробничого процесу, забезпечуючи досягнення і підтримку планованого стану і рівня якості продукції. Управління якістю використовує наступні чотири типи методів:

1) економічні методи, що забезпечують створення економічних умов, які спонукують колективи підприємств, конструкторських, технологічних і інших організацій вивчати запити споживачів, створювати, виготовляти й обслуговувати продукцію, що задовольняє ці потреби і запити. До числа економічних методів відносяться: правила ціноутворення, умови кредитування, економічні санкції за недотримання вимог стандартів і технічних умов, правила відшкодування економічного збитку споживачу за реалізацію йому неякісної продукції;

2) методи матеріального стимулювання, які передбачають, з одного боку, заохочення працівників за створення і виготовлення високоякісної продукції (до числа цих методів відносяться: створення систем преміювання за високу якість, встановлення надбавок до заробітної плати й ін.), а з іншого боку – стягнення за заподіяний збиток від її неякісності;

3) організаційно-розпорядницькі методи, які здійснюються за допомогою обов'язкових для виконання директив, наказів, вказівок керівників. До числа організаційно-розпорядницьких методів управління якістю продукції відносяться також вимоги нормативної документації;

4) виховні методи, які спричиняють вплив на свідомість і настрій учасників виробничого процесу, спонукують їх до високоякісної праці і чіткого виконання спеціальних функцій управління якістю продукції. До їхнього числа відносяться: моральне заохочення за високу якість продукції, виховання гордості за честь заводської марки й ін.

Вибір методів управління якістю продукції і пошук їх найбільш ефективного сполучення – один із самих творчих моментів у створенні систем управління, оскільки вони впливають на людей, що беруть участь у процесі створення і виготовлення продукції, тобто на мобілізацію людського фактора.

Засоби управління включають оргтехніку (у тому числі, комп'ютери), засоби зв'язку, словом, усе те, що використовують органи й особи, які керують виконанням спеціальних функцій у системах управління якістю. До складу засобів управління якістю продукції також включаються:

• банк нормативної документації, який регламентує показники якості продукції й організує виконання спеціальних функцій управління якістю;

• метрологічні засоби, що включають (в залежності від рівня системи) державні еталони фізичних величин, зразкові і/або робочі засоби вимірювання;

• державна система забезпечення єдності вимірів;

• державна служба стандартних довідкових даних про властивості речовин і матеріалів.

Управлінські відносини, тобто відносини субординації (підпорядкування) і координації (співробітництва).

Відносини субординації зазвичай характеризуються вертикальними зв'язками від керівника до підлеглих. Зміст цих відносин визначається ступенем централізації і децентралізації функцій і задач управління якістю продукції. На рівні підприємства відносини субординації по управлінню якістю визначаються виробничою структурою підприємства і структурою діючої системи управління якістю. Управлінські відносини базуються на сполученні єдиноначальності, колегіальності, активності членів трудового колективу, на економічних, моральних і матеріальних стимулах.

Відносини координації характеризуються горизонтальними зв'язками між окремими працівниками й організаціями, що вступають у взаємодію заради забезпечення певного рівня якості продукції або його поліпшення.

1.5. Органи управління якістю продукції на підприємстві

При визначенні органів управління якістю продукції потрібно виходити з того, що управління якістю – органічна складова частина загального управління виробництвом, одна з його галузей, одна з його функцій. У силу цього вони не може протистояти один одному. Тому, як правило, управління якістю розвивається і виконується в рамках діючого апарата управління і полягає в більш чіткій і добре організованій діяльності по виявленню потреб, створенню, виготовленню й обслуговуванню продукції.

На рівні підприємства чи об'єднання управління якістю організується одним із двох способів. Перший полягає в чіткому розподілі функцій і задач управління якістю продукції між існуючими підрозділами і працівниками, періодичному перегляді як самих функцій і задач, так і їхнього розподілу заради поліпшення діяльності. При цьому не створюється спеціалізований орган – відділ управління якістю.

Другий припускає на додачу до першого варіанта виділення загальної функції координації і створення спеціального органа – відділу управління якістю. На цей відділ і покладається багато спеціальних функцій управління якістю продукції.

Кожний з цих двох варіантів має свої переваги і свої недоліки.

Зокрема, переваги першого варіанта полягають в тому, що всі учасники виробничого процесу несуть відповідальність за якість. Не виникає почуття того, що хтось за них несе цю відповідальність і повинний вирішувати всі питання, пов'язані з якістю. Недолік полягає в тому, що ряд координуючих функцій ніхто не виконує, ніхто не веде організаційних і методичних питань загального характеру.

Другий варіант позбавлений зазначеного недоліку, проте в працівників підприємства нерідко виникає почуття, що є спеціально виділені люди на підприємстві, які відповідають за якість, отже, вони і повинні вирішувати всі проблеми, пов'язані з якістю.

У будь-якому варіанті загальне керівництво системою управління якістю повинен очолювати керівник підприємства, відповідальний за всю діяльність підприємства і за економічні результати, які в умовах ринкової економіки не можуть бути високими при поганій якості продукції.

2. АНАЛІЗ ПРИЧИН ПОЯВИ БРАКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

У роботі використовуються дані, отримані під час ознайомлення з діяльністю підприємства „Рівненський машинобудівний завод”.

ВАТ „Рівненський машинобудівний завод” було засновано в 1990 році. Основні види діяльності: випуск запасних частин для залізничного і автомобільного транспорту, сільськогосподарської техніки, торгова діяльність, послуги населенню.

Виробнича й економічна стратегія підприємства базується на п’яти основних принципах:

• обов'язковість і сумлінність стосовно до кожного партнера;

• фірмова гарантія високої якості і добротності кожного виробу і кожної послуги;

• орієнтація продукції і послуг на споживача і його запити;

• розвиток і удосконалення існуючого виробництва й освоєння нових напрямків діяльності;

• закріплення позиції в наявних сферах споживання продукції і завоювання нових ринків.

З чотирьох основних напрямків його діяльності розглянемо проблеми управління якістю одного з них – виробництво запасних частин для залізничних вагонів.

Більш докладно зупинимося на проблемі бездефектного випуску запчастини вагона – закидки люка. ВАТ „Рівненський машинобудівний завод” забезпечує випуск закидок люка тільки для їхнього первісного комплектування (28 штук на кожен вагон). Підприємство заповнило нішу специфічного сегменту ринку з виготовлення закидок як запчастини.

2.1. Діаграма „причини – результати”

Результат процесу залежить від численних факторів, між якими існують відносини типу „причина-результат”. Проконтролювати всі ці причинні фактори неможливо. Навіть якби це було можливим, така робота була б нерентабельною. Якщо додержуватися принципу Парето (діаграма Парето), потрібно стандартизувати два-три найбільш важливі фактори і керувати ними. Але спочатку потрібно виявити ці головні фактори. Це можна визначити методом мозкової атаки, тобто коли збирається група експертів – людей, які мають відношення або знайомі з конкретним процесом і обговорюють сформовану ситуацію. Потім береться одна з найбільш важливих причин і за допомогою діаграми „причини-результати” визначається схема, яка являє собою ланцюг причин і результатів.

Діаграма дозволяє виявити і згрупувати умови і фактори, що впливають на дану проблему. За допомогою цієї схеми можна вирішувати широкий спектр конструкторських, технологічних, технічних, економічних, організаційних, соціальних і інших проблем.

Досліджувана проблема умовно зображується у вигляді прямої горизонтальної стрілки. Причини і фактори, які прямо і побічно впливають на проблему, зображуються похилими стрілками. При аналізі повинні виявлятися і фіксуватися усі фактори, навіть ті, які здаються незначними, оскільки мета схеми – відшукати найбільш правильний і ефективний спосіб вирішення поставленої проблеми, а на практиці досить часто зустрічаються випадки, коли можна домогтися добрих результатів шляхом усунення декількох, на перший погляд несуттєвих причин.

Рис 2.1. Діаграма „причини-результати” для аналізу причин, що викликають збільшення браку готової продукції

Проблема, яка постає, – бездефектне, якісне виробництво запчастин для залізничного вагона. Використовуючи діаграму „причини-результати” (рис. 2.1) можна проаналізувати проблему, виявити і згрупувати умови і фактори, що впливають на невпорядкованість системи управління якістю.

На цій схемі:

П – брак готової продукції;

1 – механічні властивості (тимчасовий опір, ударна в'язкість, відносне подовження, межа текучості);

1.1 – хімічний склад литої заготовки (марка стали):

1.1.1 – сталь марки 15Л;

1.1.2 – сталь марки 20Л;

1.1.3 – сталь марки 25Л;

1.1.4 – сталь марки 20ФЛ;

1.2 – вміст розкислювачів легуючих елементів;

1.3 – вміст вуглецю в сталі.

2 – наявність поверхневих дефектів.

2.1 – заглиблення від окалини;

2.2 – поверхневі дефекти відповідно до ТУ креслення:

2.2.1 – заштамповані усадочні раковини;

2.2.2 – заштамповані піскові, шлакові, газові раковини;

2.2.3 – наплив металу по внутрішньому контуру і по радіусу на поверхні зуба.

3 – Якість штампового оснащення.

3.1 – зсув вісі штампів у межах ТУ;

3.2 – штампові відхилення;

3.3 – виступ від зрізу заусенця по лінії рознімання штампів.

4. – Механічна обробка.

4.1 – Вид використовуваного устаткування:

4.1.1 – простий свердлувальний верстат;

4.1.2 – багатошпиндельний свердлувальний напівавтомат;

4.1.3 – багатошпиндельний свердлувальний автомат;

4.2 – якість ріжучого інструмента;

Таким чином, за допомогою діаграми „причина-результат” були виявлені фактори, що впливають на якість готової закидки люка на всіх стадіях технологічного процесу. Тобто, отримана інформація, яка необхідна фахівцю для прийняття рішень. На завершення можна зробити висновок, що діаграма „причина-результат” є дуже ефективним засобом для виявлення факторів і причин, які впливають на проблему, що є найбільш важливим для управління якістю продукції в рамках комплексної системи управління якістю продукції. Тому ця діаграма одержала широке поширення на підприємствах у країнах Європи, США і Японії.

2.2. Аналіз першопричин

Далі необхідно виявити ті першопричини, які створюють найбільші труднощі. Для цього використовуємо діаграму Парето. Вона дозволить здійснити розподіл зусиль і об'єктивно представити фактичне положення справ у зрозумілій і наочній формі.

Діаграма Парето – це схема, яка побудована на основі групуванняпо дискретних ознаках, відсортована в порядку убування і яка вказує кумулятивну частоту. Що стосується конкретного виробництва, то проблеми якості обертаються втратами (дефектні вироби і витрати, пов'язані з їхнім виробництвом). Надзвичайно важливо прояснити картину розподілу втрат. Більшість з них буде обумовлена незначною кількістю видів основних дефектів, викликаних невеликим числом головних причин. Таким чином, з'ясувавши причини появи основних важливих дефектів, можна усунути майже усі втрати, зосередивши зусилля на ліквідації саме цих причин. У цьому й полягає принцип діаграми Парето, яка нині широко застосовується. Простого колегіального обговорення основних причин розв'язуваної проблеми зазвичай недостатньо, оскільки думки різних осіб і інстанцій суб'єктивні, некоректні. В основі будь-якого заходу повинна лежати достовірна інформація. Саме таку інформацію дозволяє одержати діаграма Парето.

Для побудови діаграми Парето відсортуємо першопричини. Для цього розробимо бланк таблиці, передбачивши в ній графи для відсотків до загального підсумку, кумулятивних відсотків. Розташуємо дані в порядку значимості. Закидку люка можна одержати, використовуючи як заготовку або круглий прокат зі сталі 09Г2Д-12, або литу заготовку зі сталі, зазначеної в ТУ. Розглянемо другий варіант одержання закидки люка. У цьому випадку одержимо наступний бланк (табл. 2.1):

Таблиця 2.1

№ з/п	Параметри	Процентне співвідношення	Кумулятивний відсоток
1	Поверхневі дефекти	63,3	63,3
2	Якість штампового оснащення	15,9	79,2
3	Механічна обробка	12,8	92
4	Механічні властивості	8	100

Поверхневі дефекти мають найбільший вплив на якість готової закидки люка, оскільки зовнішні і внутрішні дефекти злитків можуть при штампуванні перейти в поковку, що різко понизить міцність металу, приведе до передчасного фізичного зносу.

Якість штампового оснащення також впливає на одержання бездефектної поковки.

Наступним по значимості фактором є механічна обробка, і, нарешті, механічні властивості вихідного злитка.

Розташуємо дані в порядку значимості і побудуємо діаграму Парето.

Рис. 2.2. Діаграма Парето з причин виникнення браку готової закидки люка при використанні литої заготовки

У даному випадку діаграма Парето відображає причини проблем, що виникають у ході виробництва, і використовується для виявлення головної з них – наявності поверхневих дефектів.

Розглянемо ступінь впливу кожної першопричини на якість закидки люка при використанні як заготовки круглого прокату 09Г2Д 12.

У результаті сортування одержуємо наступні дані:

Таблиця 2.2

№ з/п	Параметри	Процентне співвідношення	Кумулятивний відсоток
1	Якість штампового оснащення	52,7	52,7
2	Механічні властивості	27,1	79,8
3	Поверхневі дефекти	12,3	92,1
4	Механічна обробка	7,9	100

Рис .2.3. Діаграма Парето з причин виникнення браку готової продукції при використанні круглого прокату

Ми бачимо, що в даному випадку вплив факторів на якість закидки люка змінився. Головною причиною появи браку стала якість штампового оснащення, далі в порядку убування:

• механічна обробка,

• поверхневі дефекти,

• механічні властивості.

При використанні литої заготовки собівартість готової продукції нижче, ніж при використанні круглого прокату, але відповідно нижче і якість одержуваного виробу.

А оскільки нашою метою є збільшення якості виробу, то при виготовленні закидки люка потрібно використовувати в якості заготовки саме круглий прокат.

Це зменшить наявність поверхневих дефектів, і, відповідно, зменшить фізичний знос.

2.3. Аналіз вторинних факторів

Щоб з’ясувати, які з вторинних факторів у даному випадку впливають на якість виробу, відсортуємо їх.

1. Механічні властивості:

2. Наявність поверхневих дефектів:

3. Якість штампового оснащення:

4. Механічна обробка:

2.4. Заходи для поліпшення якості

Аналізуючи фактори, які формують дану проблему, можна вжити наступних заходів, що дозволяють підвищити якість закидки люка.

По фактору 1 (механічні властивості). Незважаючи на велике розмаїття використовуваних марок стали, краще мати одного-двох партнерів-постачальників. Це дозволить підприємству знати, що метал високоякісний. Сировина, що надходить, повинна супроводжуватися сертифікатом якості. При цьому вміст легуючих домішок хрому, нікелю, міді й ін. не більше 0,3% кожного; вміст вуглецю – не більше 0,25%.

Наявність шкідливих домішок, підвищена газонасиченість сталі впливають на деформованість злитків і, отже, на якість готової поковки. Тісний зв'язок показників хімічного складу існує і з показниками якості металів по макро- і мікроструктурі.

По фактору 2 (наявність поверхневих дефектів). Будь-яке перевищення температурного режиму неприпустимі. При надмірно великій швидкості нагрівання заготовок, особливо холодних, в них можуть виникнути тріщини. При тривалому нагріванні на них утворюється товстий шар окалини, який при куванні і штампуванні утворює на поверхні вм'ятини. Для зменшення шару окалини рекомендується використовувати малоокислювальне індукційне нагрівання (у полум'яно-газовій печі шар окалини – 1 мм).

Заштамповані усадочні раковини з виходом на поверхні деталі й в отворах у вигляді волосовини глибиною до 1,5-2мм.

Заштамповані піскові, шлакові, газові раковини повинні бути по глибині не більше 5 мм, по найбільшому вимірі – 10 мм у кількості до 3 штук на деталь.

По фактору 3 (якість штампового оснащення). Допускається зрушення вісі штампів не більше 1,5 мм. У іншому випадку через несправність штампів (збиті замки) і устаткування може виникнути перекіс.

Перекіс з'являється так само через неправильно встановлені і закріплені половини штампа, при ослабленні направляючих у молотах, недостатній фіксації станин і інших причин.

Виступ від зрізу заусенця по лінії рознімання штампів повинний бути не більше 2 мм. Рекомендується використання якісних обрізних штампів.

Штампові ухили не повинні перевищувати 7 у тіло деталі. Для цього варто вчасно відновлювати гравюру остаточного струмка штампа (до 4 разів і більше).

По фактору 4 (механічна обробка). При використанні багатошпиндельних свердлувальних напівавтоматів, автоматів, застосуванні кондукторів значно збільшиться точність одержуваного отвору, виключиться зрушення деталі відносно верстата.

Кваліфікація персоналу також має велике значення для якісного виконання деталі. Не слід доручати робітникам нижчого розряду виконання роботи більш високого рівня.

Якість деталей при механічній обробці залежить і від використовуваного ріжучого інструмента. Рекомендується регулярно заточувати свердла, використовувати інструмент відповідної марки сталі.

Контроль якості штампованих поковок передбачає контроль якості геометричних розмірів і контроль міцності поковок.

Лист планування

Досягнення бездефектного випуску закидки люка в наступний термін: Проект із 1.12.2002 р. по 1.07.2003 р.
Необхідні дії	Дата початку	Дата завершення	Відповідальні	Метод впливу
1.Виявити для заготовок найкращі марки сталі	1.12.02	12.03.03	Заст. начальника по підготовці вир-ва, нач. відділу постачання	Методом випробувань та досліджень
2.Обмежити кількість постачальників	15.03.03	20.05.03	Заст. нач. відділу по підготовці вир-ва, нач. відділу постачання	Використовуючи дані випробувань
3.Використовувати новітні технології в ковальському і механічному цехах	15.04.03	20.05.03	Начальники цехів, інженери
4.Навчання персоналу: від вищих керівників до робітників	01.03.03	20.05.03	Директор, заст. директора з вир-ва	Направлення на курси підвищення кваліфікації
5.Здійснити мотивування працівників матеріальними стимулами	01.05.03	20.05.03	Начальники цехів, заст. по вир-ву.
6.Ввести кількісні показники для оцінки якості праці	01.04.03	20.05.03	Контролер ВТК	Рівень здачі продукції з першого пред'явлення
7.Реклама	01.12.02	20.05.03	Відділ маркетингу	Участь у виставках, конкурсах

На закінчення зробимо висновок, що діаграма „причина-результат” є дуже ефективним засобом для виявлення факторів і причин, що впливають на проблему. У результаті застосування методу Парето отримана необхідна інформація для аналізу бездефектного виробництва і прийняття фахівцем рішень у рамках комплексної системи управління якістю продукції.

Усі ці заходи дозволяють досягти значного зниження браку, а, отже, підвищення якості продукції, надійності і довговічності виробу, що випускається.

2.5. Підвищення якості за допомогою нововведень

Системи управління якістю являють собою органічне сполучення економічних, правових і інших факторів, що впливають на якість. За допомогою нововведень можна не тільки уникнути консерватизму і застою в розвитку комплексного підходу до якості, але й свідомо та впевнено рухатися далі. У системах якості нововведення поділяються на дві групи:

• функціональні;

• системні.

До функціональних відносяться нововведення, що стосуються завдань однієї з функцій управління якістю і не потребують структурних змін системи. У крайньому випадку, необхідність у структурних змінах настільки незначна, що їх можна не проводити. У нашому випадку можна ввести додаткову плату за бездефектне виконання закидки люка, за здачу їх у ВТК і замовнику з першого пред'явлення.

До системних відносяться нововведення, що стосуються не однієї, а кількох функцій управління якістю і викликають необхідність внесення змін у зміст елементів системи. Системні нововведення можуть стосуватися однієї функції, але по масштабах впливають на інші функції, що приводить до необхідності внесення в них змін. У даному випадку при виготовленні запасних частин для залізничних вагонів можливий перехід від відрядної форми оплати праці до погодинної або погодинно-преміальної. Відомо, що відрядна оплата праці в багатьох випадках негативно впливає на якість виготовлення й у певний момент часу, коли якість починає опускатися нижче припустимої межі. Виникає необхідність від цієї системи відмовитися і перейти до погодинної або змішаної оплати праці. Таке нововведення входить до складу функції управління якістю – матеріального стимулювання поліпшення якості. Зміна форми оплати праці торкнеться інших функцій – технологічної підготовки виробництва, контролю якості, а по масштабах вплине на дуже велику групу учасників процесу забезпечення якості.

За допомогою класифікації нововведень легше визначити адресність у реалізації нововведень. Функцію нововведення здійснює підрозділу апарата управління – технічні, технологічні служби, відділи кадрів і оплати праці, відповідальні за реалізацію тих або інших задач управління якістю.

Системні нововведення проводяться керівництвом, адміністрацією більш високого рівня, ніж функціональні органи управління. Це пояснюється необхідністю координації внесення змін (одночасно або у певній послідовності) у діяльність різних служб та підрозділів.

Для визначення порядку дії із системними і функціональними нововведеннями надзвичайно важливо оцінювати їхні наслідки і ступінь впливу на якість. Оскільки точні відомості одержати дуже складно, приходиться покладатися на думку авторитетних фахівців, експертів, працівників підприємства, які здійснюють розробку і впровадження нововведень у діяльність по поліпшенню якості.

На ВАТ „Рівненський машинобудівний завод” найбільшу увагу варто приділяти функціональним нововведенням (випробування нових форм організації виробництва, нових технологій, більш повного застосування економічних факторів, методів вимірювання і контролю параметрів якості), оскільки системні нововведення вимагають значних витрат і більшого відрізка часу. Але може наступити момент, коли системні нововведення займуть більш високе положення, тобто найкращого результату можна досягти при оптимальному сполученні можливостей загальних нововведень, що залежить від досвіду і мистецтва керівників і їхніх помічників.

Аналіз всього нового і вироблення на цій основі рекомендацій в інтересах поліпшення якості може бути й особливою функцією органів, служб управління якістю. До числа службових обов'язків нових сучасних керівників тепер повинні включатися такі як:

1. Організація і керівництво розробкою, впровадженням і удосконаленням систем якості.

2. Організація сертифікації систем якості.

3. Контроль за станом і ефективністю системи.

4. Контроль за реалізацією плану розробки і впровадження нововведень у систему якості.

Було би помилкою керівника підприємства вважати, що системи якості навіть при їхньому високому ступені розвитку не мають потреби в удосконаленні.

ВИСНОВКИ

Подальше освоєння нового для нашої країни економічного середовища відтворення, тобто ринкових відносин, диктує необхідність постійного поліпшення якості з використанням для цього всіх можливостей, всіх досягнень прогресу в області техніки й організації виробництва.

Найбільш повне і всебічне оцінювання якості забезпечується, коли враховані усі властивості аналізованого об'єкта, які виявляються на всіх етапах його життєвого циклу: при виготовленні, транспортуванні, збереженні, застосуванні, ремонті, техобслуговуванні.

Аналіз розвитку форм і методів організації робіт з якості, виявлення можливості застосування до робіт по якості принципів загальної теорії управління, розробка схем механізму управління якістю, визначення характеру потреб, стан кон'юнктури ринку як вихідного елемента управління якістю продукції, критичний розгляд визначень основних термінів свідчать про наступне:

1. сучасну організацію робіт з якості теоретично допустимо, а практично доцільно й ефективно будувати не на загальному глобальному контролі, а на принципах загальної теорії управління на основі схем механізмів управління якістю продукції;

2. сучасне управління якістю продукції повинне прямо орієнтуватися на характер потреб, їхню структуру і динаміку; ємність і кон'юнктуру ринку; стимули, обумовлені економічною і технічною конкуренцією, характерні для ринкових відносин;

3. сучасне управління якістю на підприємстві, незалежно від форми власності і масштабу виробничої діяльності, повинне оптимально сполучати дії, методи і засоби, з одного боку, виготовлення продукції, що задовольняє поточні запити і потреби ринку, а з іншого боку – розробку нової продукції, здатної задовольняти майбутні потреби і майбутні запити ринку.

Формування якості закидки люка здійснюється в складній багатостадійній і багатофакторній системі процесу. У результаті проведеного аналізу були виявлені причини, які формують дану проблему. Процес дослідження був здійснений з використанням підходів маркетингу і комплексних систем управління якістю продукції.

По досліджених факторах і причинах були запропоновані необхідні рішення по усуненню дефектів і підвищення якості. У роботі були використані статистичні методи контролю і управління якістю, які широко використовуються за кордоном.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Гличев А.В., Круглов М.И. Управление качеством продукции. – М.: Экономика, 1979.

2. Гличев А.В. Нововведения, маркетинг и управление качеством // Стандарты и качество, №10, 1995 г.

3. Гличев А.В. Современные методы управления качеством» // Стандарты и качество, №№4, 9, 1996 г.

4. Прогрессивная технология ковки и штамповки. Под ред. Ширяева А.Ф. –М.: Машиностроение, 1981.

5. Массен В.А., Раскинд В.Л. Справочник молодого кузнеца-штамповщика. – М.: Высшая школа, 1990.

6. Каплен Г. Практическое введение в управление качеством. – М.: Издательство стандартов, 1976 г.