Реферат на тему:

Облік грошових розрахунків.

План

1. Принципи і форми грошових розрахунків.

2. Облік розрахунків з підзвітними особами.

1. ПРИНЦИПИ І ФОРМИ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ

У процесі виконання кошторису доходів і видатків бюджетні установи вступають у грошові відносини, які здійснюються як у готівковій, так і безготівковій формі (рис. 4.1). Таке групування роз­рахунків пов'язане з їх різною економічною сутністю, документо-оборотом, видами і методами фінансового та банківського контро­лю. Сфера готівкових і безготівкових розрахунків розмежована.

Готівкова форма розрахунків застосовується для розрахунків з фізичними особами, але розвиток ринкових відносин розширив сферу її застосування. Так, з кінця 1997 р. згідно з постановою НБУ від 13.10. 97 №334 юридичні особи мають право розрахо­вуватися між собою за матеріальні цінності готівкою, отриманою з власних рахунків у межах наявних коштів.

Безготівкові розрахунки, яким надається перевага в розрахун­ках бюджетних установ, здійснюються на певних принципах.

Перший принцип стосується обов'язкового зберігання устано­вами грошових коштів на поточних чи реєстраційних рахунках (за винятком перехідних залишків у касі).

Другий принцип полягає в тім, що бюджетні установи не мають права самостійного вибору установи банку для відкриття рахунка: перелік уповноважених банків обмежений постановою НБУ.

Реєстраційні рахунки відкриваються не в установах банків, а в органах Державного казначейства.

Третій принцип — принцип самостійного вибору установою форми безготівкових розрахунків І закріплення їх у своїх догово­рах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форми розрахунків, зважаючи на специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скласти­ся в процесі розрахунків.

четвертий принцип — кошти з рахунка установи списуються за розпорядженням його власника.

П'ятий принцип полягає у терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення їх має бути максимально наближеним до часу надання послуг, виконання робіт тощо.

Шостий принцип — платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника.

Безготівкові розрахунки здійснюються за різними формами, наявність яких пов'язана з використанням різних видів розрахун­кових документів. Згідно з Інструкцією про безготівкові розра­хунки в господарському обороті України, затвердженою поста­новою правління НБУ від 2.08.96 № 204, безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:

• платіжні доручення;

• платіжні вимоги;

• платіжні вимоги-доручення;

• чеки;

• акредитиви;

• векселі;

• інкасові доручення.

Платіжні вимоги та інкасові доручення застосовуються тільки у випадках, передбачених чинним законодавством і нормативни­ми актами НБУ. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями, акредитивами і розрахунковими чеками в бюджетних установах практично не здійснюються.

Найпоширенішою формою розрахунків є розрахунки платіж­ними дорученнями, які застосовуються як у місцевих, так і між-місцевих розрахунках за товари, роботи, послуги. Вони забезпе­чують максимальне наближення строків отримання товарно-мате­ріальних цінностей і здійснення платежу, запобігають виникнен­ню кредиторської заборгованості у покупців.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними операціями. Це переказ бюджетних коштів підві­домчим установам, платежі до бюджету, органів страхування, інших цільових централізованих фондів, погашення кредиторсь­кої заборгованості, оплата претензій, штрафів, пені тощо.

Платіжні доручення банк приймає тільки в межах коштів на рахунках, крім доручень на нарахування до бюджету сум подат­ків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільо­вих фондів.

Якщо отримувач коштів не має рахунка в банку або розрахун­ки платіжним дорученням неможливі, установа може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через підпри­ємства зв'язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються для переказу аліментів, авторського гонорару, коштів на витрати, пов'язані з відрядженням, тощо.

При фінансуванні бюджетних установ через органи Держав­ного казначейства порядок розрахунків платіжними дорученнями має свої особливості, які випливають з того, що функцію обслуговуючого банку для таких установ фактично виконує орган Державного казначейства.

Вексельна форма розрахунків являє собою розрахунки між отримувачем коштів і платником коштів з відстрочкою платежу, яка оформляється векселем. Правовою основою вексельного обі­гу в Україні є законодавчі та нормативні акти, розроблені згідно з положенням Єдиного вексельного закону, прийнятого Женевсь­кою вексельною конвенцією 1930 року.

Векселі, які застосовуються в господарському обороті, досить різноманітні. Вони різняться за емітентом, угодами, суб'єктами,

що здійснюють оплату, наявністю застави, порядком оплати, мо­жливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.96 № 689 «Про затвердження Порядку застосування векселів Державного казначейства» закладено законодавчі основи застосування казна­чейських векселів у розрахунках бюджетних установ. Казна­чейські векселі — це один з видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Міні­стерством фінансів України наказом від 9.12.97 №269 затвер­джено порядок видачі, обліку і погашення векселів Державного казначейства України.

Векселедавцем і платником за казначейськими векселями висту­пає ГУДКУ. Векселі випускаються у вигляді простих векселів з век­сельними сумами 5000 і 1000 грн. Уповноважений банк виступає генеральним агентом Державного казначейства України по забезпе­ченню організації видачі, зберігання, здійснення індосаменту та по­гашення векселів. Погашення казначейських векселів здійснюється органами Державного казначейства України шляхом:

— перерахування на рахунок пред'явників казначейських век­селів грошових коштів у розмірі відповідних вексельних сум;

— зарахування суми казначейського векселя у сплату його держателем обов'язкових платежів, що в повному обсязі надхо­дять до державного бюджету. Схему простого вексельного обігу наведено на рис. 4.3.

Для обліку казначейських векселів та інших короткострокових векселів призначений активний рахунок № 34 «Короткострокові векселі одержані», який має два субрахунки:

№ 341 «Векселі, одержані в національній валюті»;

№ 342 «Векселі, одержані в іноземній валюті».

На суму одержаних казначейських векселів — проведеного фінансування видатків за їх рахунок робиться запис:

Дебет субрахунка № 341 Кредит субрахунка № 681,

рахунка № 70.

Погашення кредиторської заборгованості за надані послуги та отримані товари відображається так:

Дебет субрахунка № 675 Кредит субрахунка №341.

Постановою Правління НБУ від 04.01.2000р. №3 «Про за­твердження змін до Інструкції № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженої постановою Правління НБУ від 02.08.96 р. № 204, змінено порядок заповнен­ня розрахункових документів, запроваджено валютування платі­жних доручень — визначення дати, коли кошти зараховуватиму­ться на рахунок одержувача.

Останнім часом з'явилися нові форми взаємовідносин банків з бюджетними установами, пов'язані з розрахунками. Прикладом можуть слугувати лізингові операції, за яких бюджетні установи можуть укладати лізингові угоди з лізингодавцями (іншими під­приємствами, банками) і брати в оренду на певний період об'єкти невиробничих основних фондів. Лізингова угода (договір), яка укладається між лізингодавцем і лізингоотримувачем, передбачає предмет договору і виникнення права власності на нього в лізин-годавця, безперервний термін оренди, суму орендних платежів і періодичність їх виплати, умови страхування обладнання, мож­ливі варіанти володіння майном після закінчення терміну оренди та ін. Взаємовідносини між учасниками лізингової угоди і класи­фікацію лізингових платежів наведено на рис. 4.4 — 4.6.

Перспективним є поступовий перехід бюджетних установ на електронну систему платежів. Вона забезпечує проведення роз­рахунків протягом дня угоди, скорочення потоку паперових до­кументів, кінцевість і безвідкличність платежів.

2. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПІДЗВІТНИМИ ОСОБАМИ

Підзвітними особами є працівники даної установи, яким в об­межених розмірах видаються аванси на здійснення деяких опера­ційно-господарських витрат, які не можуть бути здійснені шля­хом безготівкових розрахунків, а також на відрядження і наукові експедиції. Через підзвітних осіб може виплачуватися заробітна плата в установах, в яких за штатом не передбачено посади каси­ра, або якщо через віддаленість обслуговуваної установи платіж­на чи розрахунково-платіжна відомості не можуть бути повернуті довіреною особою в касу централізованої бухгалтерії по закін­ченні трьох робочих днів.

Готівка видається під звіт з каси установи тільки за дозволом керівника установи і лише у разі відсутності заборгованості за раніше отримані аванси.

Згідно з Порядком ведення касових операцій №334 розмір авансу на господарські потреби не лімітується, але підзвітна осо­ба повинна відзвітувати за отримані підзвітні суми не пізніше на­ступного робочого дня після їх видачі (за службовими відря­дженнями — не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження). У противному разі готівка, видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси установи (в повній сумі, вида­ній під звіт, або в сумі, не підтвердженій авансовими звітами), наступного дня після закінчення зазначених вище термінів вклю­чається розрахункове до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті розрахункова сума порів­нюється з встановленим лімітом залишку готівки в касі.

Основна маса авансів видається під звіт на службові відря­дження у межах сум, необхідних відрядженим особам на оплату вартості проїзду до місця відрядження і назад, добових і витрат на наймання житлового приміщення.

Порядок оплати службових відряджень встановлено Інструк­цією про службові відрядження в межах України та за кордон, зат­вердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом від 13.08.98 № 165) та постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кор­дон» від 23.04.99 № 663 з подальшими змінами.

Термін відрядження в межах України визначається керівни­ком або його заступником, але не може перевищувати ЗО кален­дарних днів.

Рішення про службове відрядження керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади приймається згідно з постано­вою Кабінету Міністрів України «Про впорядкування службових відряджень керівника органів державної виконавчої влади» від 27.06.96 № 682.

За відрядженнями виплачуються добові в єдиній сумі — 18 грн. за кожний день перебування у відрядженні (включаючи день від'їзду та приїзду) незалежно від статусу населеного пункту. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за від­мітками у посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи і прибуття до місця постійної роботи працівни­ка, а днем прибуття — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи.

За наявності підтверджувальних документів установою відш­кодовуються витрати відрядженим працівникам на наймання жи­тлового приміщення в розмірі фактичних витрат з урахуванням додаткових побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холо­дильником, телевізором, але не більше 50 грн.

За бронювання місця в готелях відшкодовується плата в роз­мірі не більше 50% його вартості за добу згідно з поданими підтверджувальними документами.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд до місця відрядження і назад у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним та автомобільним транспортом загального користування з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з придбанням проїзних квитків, користуванням постільними реча­ми в поїздах, страхових платежів на транспорті, суми податку на додану вартість за придбані проїзні документи.

Виплати на відрядження (крім добових) відшкодовуються ли­ше за умови наявності підтверджувальних документів в оригіналі.

Термін відрядження працівника за кордон визначається та­кож керівником установи, але не може бути більше 60 кален­дарних днів.

Аванс відрядженому працівникові за кордон видається в наці­ональній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті на поточні витрати в розмірах, які обумовлені реальними потребами в країні перебування.

Перерахунок граничних норм добових (до 160 грн. за добу) у до­лари СТА здійснюється за прогнозним офіційним курсом обміну національної валюти України до долара США на поточний рік.

Наприклад, норма добових — 160 грн. Прогнозний офіційний курс обміну гривні до долара США на поточний рік — 5,78. Пе­рерахунок:

160 грн. : 5,78 = 27,68 дол. США.

За час перебування у відрядженні за кордоном працівникові відшкодовується більш широкий спектр витрат, а саме витрати:

а) на проїзд як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження;

б) на оплату рахунків за проживання в готелях, включаючи витрати на харчування і побутові послуги;

в) на оплату телефонних рахунків;

г) на оформлення закордонних паспортів, віз, обов'язкове стра­хування тощо.

При відрядженні у межах України та за кордон за працівником зберігається місце роботи та середній заробіток за час відряджен­ня, включаючи час перебування в дорозі.

При відрядженні в межах України та за кордон державних службовців і працівників бюджетних установ встановлено додат­кові обмеження витрат відповідно до чинного законодавства.

Порядок видачі і використання підзвітних сум на проведення наукових експедицій регламентується інструктивними матеріа­лами про порядок організації, проведення та оплати наукових експедицій науково-дослідними установами НАНУ.

На перш о початкові витрати начальникам експедицій чи заго­нів видається аванс готівкою відповідно до затвердженого кошторису, масштабів та умов роботи експедицій. Підзвітні суми на експедиційні дослідження видаються на виплату заробітної пла­ти, оплату проїзду співробітників до місця роботи експедиції і назад, добових, квартирних, орендної плати за користування транс­портом, технікою, для здійснення земляних робіт, наймання при­міщення для тимчасових комор, лабораторій і житла; на при­дбання пальномастильних та інших матеріалів, а також малоцін­ного інвентаря для потреб експедицій, поштово-телеграфних вит­рат; на оплату замовлень, виконуваних за трудовими угодами; інших витрат.

Після повернення з відрядження підзвітна особа зобов'язана протягом трьох робочих днів подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у відрядженні кошти, до якого додаються по­свідчення на відрядження з відмітками про прибуття і вибуття, а також в оригіналі документи, що підтверджують вартість витрат (проїзні квитки, рахунки, чеки, квитанції тощо). Залишок невико­ристаних коштів згідно з авансовим звітом підлягає поверненню до каси установи у валюті, в якій був виданий аванс, але не піз­ніше трьох робочих днів після повернення з відрядження.

У бухгалтерії здійснюється арифметична перевірка авансових звітів, а також перевірка правильності оформлення документів і витрачання коштів за призначенням. Керівник установи зобов'я­заний не пізніше трьох робочих днів прийняти рішення щодо за­твердження перевірених авансових звітів.

У разі неподання в строк авансових звітів або неповернення в касу невикористаних авансів бухгалтерія має право здійснювати утримання цієї заборгованості із заробітної плати осіб, які отри­мали аванси, з дотриманням вимог, встановлених чинним зако­нодавством.

Розрахунки з підзвітними особами обліковуються на активно­му субрахунку № 362 «Розрахунки з підзвітними особами».

Операції з обліку розрахунків з підзвітними особами оформ­ляються такими бухгалтерськими записами:

1. При видачі авансу:

Дебет субрахунка № 362 Кредит субрахунків № 301, 302.

2. На суму поданого авансового звіту про витрачання коштів, отриманих під звіт:

Дебет рахунків № 23, 80, 81 Кредит субрахунка № 362.

3. Повернення в касу невикористаного залишку авансу:

Дебет субрахунків № 301, 302 Кредит субрахунка № 362.

4. Утримання невикористаного залишку авансу із заробітної плати:

Дебет субрахунка № 661 Кредит субрахунка № 362.

Зазначені записи відображаються в меморіальному ордері № 8 — накопичувальній відомості за розрахунками з підзвітними особами ф. № 386, в якому поєднуються синтетичний та аналіти­чний облік шляхом використання позиційного способу записів.

На практиці субрахунок № 362 може бути активно-пасивним. Дебетове його сальдо відображається в активі балансу, а креди­тове показується в пасиві балансу за статтею «Розрахунки з ін­шими кредиторами».

При автоматизації обліку розрахунків з підзвітними особами ре­єстром синтетичного та аналітичного обліку за субрахунком № 363 є машинограма «Відомість фінансово-розрахункових операцій».