План

	Стр.
Облік розрахунків за допомогою платіжних доручень, акредитивів і розрахункових чеків……………………………………………………………………	2.
Облік розрахунків за допомогою векселів……………………………………..	8.
Облік кредитних операцій………………………………………………………	12.
Список використаної літератури...........................................................................	18.

Облік розрахунків за допомогою платіжних доручень, акредитивів і розрахункових чеків

Загальні принципи організації безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів і документообороту, що застосовуються в господарському обороті, регламентуються Інструкцією № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженою постановою Правління НБУ від 02.08.96 № 204 (із змінами і доповненнями). Ця Інструкція є обов'язковою для підприємств, організацій і установ усіх форм власності, підприємців без створення юридичної особи і фізичних осіб - підприємців. Безготівкові розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності здійснюються у національній валюті України через установи банків шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача. Здійснюються за допомогою таких форм розрахункових документів: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; платіжними вимогами; інкасовими дорученнями (розпорядженнями).
Розрахунки платіжними дорученнями є однією з найбільш поширених форм розрахунків як при іногородніх, так і одногородніх розрахунках. За допомогою платіжних доручень здійснюються розрахунки з постачальниками і підрядчиками у разі передоплати або за домовленістю; з бюджетом по податках та інших платежах; з Пенсійним фондом і Фондом соціального страхування; з органами Міністерства зв'язку за послуги тощо. Платіжні доручення приймаються банком до виконання протягом 10 календарних днів від дня виписки.

На суму оплачених банком платіжних доручень (на підставі виписок банку) кредитується рахунок ЗІ «Рахунки в банках» і дебетуються відповідно рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням» тощо.

У випадку, якщо в одержувача коштів немає рахунка в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів неможливі (пенсії, аліменти, авторські гонорари тощо), підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнями через установи зв'язку.

Платіжна вимога-доручення - комбінований документ: верхня частина - вимога постачальника сплатити йому вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт), нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка відповідну суму на рахунок постачальника.
Платіжна вимога-доручення виписується постачальником і надсилається разом з розрахунковими і відвантажувальними документами безпосередньо покупцеві (або в обслуговуючий його банк) з вимогою сплатити вартість відвантажених за договором товарно-матеріальних цінностей і наданих послуг. У разі необхідності телеграфного авізування платежу постачальником на всіх примірниках вимоги-доручення вгорі робиться надпис «Платежі переказати телеграфом».

Платіжна вимога-доручення приймається до виконання банком покупця (платника) тільки за наявності грошових коштів на його рахунку і письмової згоди оплатити повністю або частково вимогу-доручення, що має бути підтверджено підписами осіб, уповноважених розпоряджатися
поточним рахунком, і печаткою платника.

При акредитивній формі розрахунків підприємство-покупець перераховує кошти в установу банку за місцем знаходження постачальника для наступної оплати товарів, що підлягають відвантаженню на адресу покупця на умовах, визначених в акредитивній заяві. Вказані кошти зберігаються на акредитиві до виконання постачальником своїх
зобов'язань перед покупцем. Акредитиви можуть відкриватися як за рахунок власних коштів, так і за рахунок кредитів банку і призначені для розрахунків тільки з одним постачальником. Вони можуть бути відзивні і безвідзивні. Відзивний акредитив може бути змінений або анульований
банком-емітентом без попереднього узгодження з постачальником (наприклад, у разі недотримання постачальником умов договору). Розпорядження про зміну відзивного акредитива платник може давати постачальнику тільки через банк-емітент (банк покупця), який сповіщає банк постачальника (виконуючий банк), а він, в свою чергу, постачальника. Проте документи, що відповідають умовам акредитива, подані постачальником, виконуючий банк повинен оплатити. Безвідзивний акредитив не може бути анульований або змінений без згоди постачальника, на користь якого він відкритий. Строк дії і порядок розрахунку по акредитивах встановлюється в договорі між платником
і постачальником.

У бухгалтерському обліку на суму акредитива, виставленого у національній валюті, підприємство робить запис:
Д-т рах. 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (субрахунок «Акредитиви»)

К-т рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті» (на суму акредитива, відкритого за рахунок власних коштів)

К-т рах. 601 «Короткострокові кредити банків в національній валюті» (на суму акредитива, відкритого за рахунок кредиту, наданого банком).
Отже, депонування грошових коштів в обслуговуючій постачальника установі банку гарантує своєчасну оплату рахунків постачальника за відвантажені товарно-матеріальні цінності (виконані роботи, надані послуги). Рахунки постачальника з виставленого акредитива оплачуються
банком лише за наявності реєстру рахунків, відвантажувальних та інших передбачених умовами акредитива документів (приймально-здавальних накладних, довідки про надходження товарів у митну зону тощо). Якщо умовами акредитива передбачений акцепт уповноваженого покупця, то банком перевіряється наявність акцептного надпису (надпису уповноваженою покупцем особою із зазначенням дати акцепту), відповідність підписів уповноваженої посадової особи наданому ким зразку. При цьому уповноважені особи повинні пред'явити банку постачальника паспорт або документ, що його заміняє, посвідчення про відрядження і довіреність, видану підприємством, яке відкрило
акредитив.
Реєстри рахунків без зазначення в них дати відвантаження, номерів товарно-транспортних документів, номерів і дати приймально-здавальних документів і виду транспорту, яким відправлений вантаж при прийманні товару представником підприємства (покупця) на місці у постачальника, банком до виконання не приймається. Виплата з акредитива готівкою не дозволяється.
При одержанні повідомлення виконуючого банку про списання грошових коштів з акредитива в оплату рахунків постачальника підприємство-покупець робить запис по дебету рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і кредиту рахунка 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (субрахунок «Акредитив»). Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, одержаних від постачальника, відображається записом по дебету рахунків 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок), 22 «Малоцінні І швидкозношувані предмети», 28 «Товари» та інших рахунків і кредиту рахунка 63 «Розрахунки з
постачальниками і підрядчиками».

Після закінчення строку, передбаченого в акредитивній заяві, акредитив закривається, а невикористаний залишок коштів перераховується на поточний рахунок покупця або спрямовується на погашення банківського кредиту (якщо акредитив було виставлено за рахунок кредиту банку), що оформляються записом по дебету рахунків ЗІ «Рахунки в банках» або 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» і кредиту рахунка 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (субрахунок «Акредитив»). Закриття акредитива в банку постачальника може здійснюватися також за заявою постачальника про відмову в подальшому використанні акредитива до закінчення строку, а також за заявою покупця про відкликання акредитива.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків в безготівковій формі між юридичними особами, а також юридичними і фізичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за одержані товари, виконані роботи і надані послуги. Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітента), який веде його рахунок, сплатити чекодержцю зазначену в чеку суму грошових коштів. Строк дії чекової книжки - один рік. Чек з чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержця не пізніше 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).
Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому рахунку в банку. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення на депонування коштів. У бухгалтерському обліку на суму ліміту придбаної чекової книжки робиться запис по дебету рахунка 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», субрахунок «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки» в кореспонденції з кредитом рахунка ЗІ «Рахунки в банках» (при придбанні чекової книжки за рахунок власних коштів) або рахунка 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» (при
придбанні чекові книжки за рахунок кредиту).

На суму виписаних підприємством і оплачених банком розрахункових чеків, пред'явлених до оплати за товари і послуги, роблять запис по дебету рахунків 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 93 «Витрати на збут» тощо і кредиту рахунка 313 (субрахунок «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки»).
Обмін чека на готівку І одержання здачі з суми чека готівкою юридичним особам не дозволяється. У разі розрахунків фізичних осіб з підприємствами торгівлі розрахунковим чеком дозволяється одержання чекодавцем здачі з чека готівкою, але не більше 20% від суми чека. Якщо
сума здачі більше ніж 20% від суми чека, чекодавець повинен звернутися в установу відповідного банку для переоформлення чека. Невикористаний залишок ліміту чекової книжки зараховується на поточний рахунок підприємства або спрямовується на погашення заборгованості по позичці, що відображається записом по дебету рахунка 31 «Рахунки в банках» або рахунка 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» і кредиту рахунка 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (субрахунок «Розрахункові чекові книжки І розрахункові чеки»).
На підприємстві видані під звіт уповноваженим посадовим особам для розрахунків чекові книжки відображаються записом по дебету рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами» і кредиту рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». При поданні посадовими особами звіту на суму використаних чеків робиться зворотний запис: дебет рахунка 685 і кредит рахунка 372. Підприємство-постачальник на суму одержаних розрахункових чеків у рахунок оплати за реалізовані товари І послуги робить запис по дебету рахунка 331 «Грошові документи в національній
валюті» і кредиту рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». При одержанні виписки банку про зарахування на його рахунок грошових коштів по розрахункових чеках робиться запис по дебету рахунка ЗІ «Рахунки в банках» І кредиту рахунка 331 «Грошові документи в національній валюті».

Облік розрахунків за допомогою векселю

Облік розрахунків за векселями регламентується постановою Верховної Ради України «Про застосування векселів в господарському обороті України» від 17.06.92, Указом Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» від 26.07.95, листом Міністерства фінансів України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу» від 12.08.92 № 18-4116 (з доповненнями і змінами від 26.07.94 № 65, від 23.01.96 ^ 313, від 10.02.97 № ЗО) І листом ДПА України від 17.01.97 № 15-0214 (10-372). Вексель являє собою письмове боргове зобов'язання векселедавця сплатити векселедержцю (власнику векселя) по настанні строку суму, вказану у векселі. Вексель є не тільки зручною формою розрахунків, а й видом комерційного кредиту, оскільки оплата по векселю відбувається не відразу, а через певний час, протягом якого сума по векселю знаходиться в розпорядженні векселедавця. Вексель може бути переданий першим векселедержцем іншій особі, боржником якої він є.

Розрізняють векселі прості і переказні. У простому векселі беруть участь дві сторони: векселедавець І векселедержєць. У ньому фіксується безумовне зобов'язання векселедавця сплатити вказану суму пред'явнику векселя або особі, зазначеній у векселі, через певний час. Насправді він є борговою розпискою. Переказний вексель (тратта) виписується кредитором, тобто постачальником (трасантом). Він містить наказ векселедавця платнику (трасату) сплатити пред'явнику векселя певну суму у вказаний у векселі строк. Переказний вексель має бути акцептований
платником (трасатом), і тільки в цьому разі він набуває юридичну силу.
При одержанні векселів від покупців (замовників) за відвантажені (відпущені) товари (виконані роботи, послуги) в бухгалтерському обліку постачальника роблять запис по дебету рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» і кредиту рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Одночасно роблять запис на списання відвантажених товарів (робіт, послуг) по дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» в кореспонденції з кредитом рахунків 26 «Готова продукція», 28 «Товари», 23 «Виробництво» тощо. Погашення покупцями (замовниками) заборгованості, забезпеченої векселями, в бухгалтерському обліку постачальника відображається записом по дебету рахунка ЗІ «Рахунки в банках» і кредиту рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані».
У разі, якщо векселедержцю (постачальнику) знадобляться гроші раніше настання строку оплати векселя, він може одержати в установі банку позику під заставу векселя із сплатою банку відповідного відсотка (дисконтовий вексель). Вексель передається банку по індосаменту (передавальному надпису). Дисконтовий вексель знаходиться в банку, але рахується на обліку підприємства (векселедержця). При цьому векселедержець одержує вексельну суму, за вирахуванням облікового відсотка (дисконту), що складає доход банку від операції, і робить запис по дебету рахунків: 31 «Рахунки в банках» (на вексельну суму, за вирахуванням облікового відсотка), 951 «Відсотки за кредити» (на суму облікового відсотка) і кредиту рахунка 60 «Короткострокові позики» (на суму кредиту, виданого банком по дисконтових векселях).
По закінченні строку оплати по векселю підприємство погашає позику банку, а у разі, якщо векселедавець не заплатив у строк по векселю, пред'являє позов платнику. Витрати, пов'язані з протестом по векселю, відносяться на витрати діяльності підприємства. У разі продажу векселів банку (із сплатою облікового відсотка за встановленою ставкою) роблять запис по дебету рахунків: ЗІ «Рахунки в банках» (на суму, сплачену банком за продані векселі), 951 «Відсотки за кредит» (на суму облікового відсотка) і кредиту рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» (на вексельну суму).

Аналітичний облік розрахунків по одержаних векселях ведеться на підставі одержаних векселів і платіжних доручень, за якими погашається заборгованість по векселю.

Облік ведуть в розрізі покупців-векселедавців за заборгованостями, забезпеченими векселями. При цьому окремо виділяють векселі, дисконтовані в банку, і векселі, по яких не погашена заборгованість в зазначений строк.

Заборгованість по розрахунках з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами, забезпечена виданими векселями, обліковується на пасивному рахунку 62 «Короткострокові векселі видані». На суму виданих векселів підприємство-покупець (векселедавець) робить запис по
дебету рахунків 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та ін. і кредиту рахунка 62 «Короткострокові векселі видані».

При погашенні заборгованості по виданих векселях покупець робить запис по дебету рахунка 62 і кредиту рахунка ЗІ «Рахунки в банках».
У разі необхідності покупець і постачальник можуть домовитися про відстрочення платежу (із сплатою договірного відсотка за відстрочення платежу). У цьому разі сума доходу, отримана по векселю продавцем (векселедержцем) за відстрочення платежу, відображається в доходах від
операційної діяльності (кредит рахунка 71 «Інший операційний доход»), а покупцем (векселедавцем) — у витратах операційної діяльності (дебет рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності»).

Аналітичний облік по рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться по кожному виданому векселю і векселедержцю з виділенням векселів, не погашених в строк. Оперативний контроль за платежами по одержаних і виданих векселях ведеться за допомогою картотеки, організованої за строками погашення заборгованості.

Векселі можуть зберігатися на підприємстві або передаватися на зберігання банку. Векселі, що знаходяться на підприємстві, зберігаються в його касі разом з готівкою відповідно до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України. На всі векселі, що зберігаються на підприємстві, складається опис, де вказуються найменування платника, сума і строк погашення заборгованості по векселю. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в опису робиться відповідна відмітка з зазначенням дати виписки банку або іншого відповідного документа. Якщо одержані підприємством векселі
здаються на зберігання в банк, то в регістрах аналітичного обліку робиться помітка про відповідний документ, одержаний від банку. Витрати на оплату банку винагороди за послуги по зберіганню векселів відносяться на витрати операційної діяльності.

Облік кредитних операцій

Комерційні банки надають кредити як юридичним, так і фізичним особам на умовах суворого дотримання принципів поворотності, терміновості, платності та під забезпечення, передбачені чинним законодавством і узгоджені сторонами.

Відповідно до Положення «Про кредитування», затвердженого постановою НБУ від 28.09.95 № 246 (із змінами, внесеними постановами Правління НБУ від 22.06.96 № 97, від 17.02.97 № 35 та від 04.04.97 № 80), всі питання, пов'язані з видачею і погашенням кредитів, регламентуються правилами банків і кредитною угодою між позичальником і банком.
Для одержання кредиту позичальник надає банку:
— клопотання про надання кредиту - стандартний документ, у якому зазначені основні параметри кредиту (сума, строк використання, об'єкт кредитування);
— копії документів, які обґрунтовують необхідність отримання кредиту (договір, контракт, рахунки-фактури тощо);

— бізнес-план, техніко-економічне обгрунтування, довідку-розрахунок повернення кредиту і нарахованих відсотків;

— фінансову звітність за останні 2 — 3 квартали. За необхідності - розшифровки дебіторської і кредиторської заборгованості на останню звітну дату, а також розшифровки номенклатури готової продукції на складі або товарів до реалізації;

— документи, що гарантують повернення кредиту в разі нерентабельності проекту, що кредитується (нотарі ально оформлений договір застави майна або майнових прав позичальника; гарантійне зобов'язання Іншого банку; нотаріально оформлену поруку третьої сторони або поліс страхової компанії тощо).

Після оформлення у кредитну справу всіх документів банк на засіданні Кредитної ради розглядає клопотання про надання кредиту позичальнику. Якщо рішення буде позитивним, то оформляють кредитну угоду.
Кредитна угода - це договір, який визначає права й обов'язки обох сторін у зв'язку з видачею кредиту. У кредитній угоді банк бере на себе зобов'язання надати в розпорядження позичальника на погоджений період часу певну суму грошей, а позичальник, у свою чергу, бере на себе такі зобов'язання: використати гроші на умовах, визначених угодою; сплатити всі збори у зв'язку з виданим кредитом; повернути основну суму боргу і відсотки в погоджений період часу; надавати банку інформацію про своє фінансове становище.

Відповідно до п. 16 положення «Про кредитування» розмір відсоткових ставок і порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються кредитною угодою залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, що склалася на кредитному ринку, строку користування кредиту, облікової ставки та інших факторів.
У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися тільки на підставі взаємної згоди банку і позичальника.
У разі, якщо своєчасне погашення кредиту ставиться під загрозу через погіршення фінансового стану позичальника, банк може частково або повністю скасувати кредитну угоду.

За строками використання грошових коштів кредити поділяються на короткострокові (видаються до одного року) і довгострокові (видаються на строк понад один рік).

Короткострокові кредити надаються банком для кредитування поточної діяльності (придбання сировини, матеріалів для виробництва, на оплату праці тощо), внутрішніх торгових операцій, експортно-імпортних операцій. Довгострокові кредити надаються для кредитування Інвестиційної діяльності (на будівництво, придбання основних засобів, землі, освоєння земельних угідь, фінансовий лізинг).

Кредити можуть надаватись шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника або шляхом прямого перерахування коштів за призначенням. У готівковій формі може надаватися кредит суб'єктам господарювання тільки для розрахунків із здавальниками сільськогосподарської продукції (постанова Правління НБУ від 22.05.98 № 297).

В умовах накопичення у вітчизняних виробників значної кількості готової продукції і відсутності у підприємств оптової і роздрібної торгівлі коштів для попередньої оплати рахунків постачальників Указом Президента України «Про порядок надання державної кредитної підтримки підприємствам» від 09.03.95 № 194 передбачено надання кредитів підприємствам оптової і роздрібної торгівлі всіх форм власності для закупівлі товарів вітчизняного виробництва з подальшою їх реалізацією споживачам. Державна підтримка торговельних підприємств здійснюється шляхом відкриття кредитних ліній із застосуванням спеціального позикового рахунка в банку.

Для відкриття спецпозикового рахунка підприємства подають установі банку заяву-зобов'язання, бухгалтерський баланс і довідку-розрахунок, в якій вказують: нормативи товарних запасів, наявність тари по балансу і на початок кварталу, наявність власних оборотних коштів і
розмір кредиту, що планується. Розмір кредиту, що планується, визначається як різниця між сумою нормативу товарних запасів, залишками тари, що підлягає поверненню постачальникам, і нормативами власних оборотних коштів у товарах. Загальна сума кредиту по товарообігу встановлюється щоквартально.

З метою прискорення розрахунків з вітчизняними виробниками продукції Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17.07.98 № 1162 «Про відкриття підприємствам і організаціям торгівлі та громадського харчування спеціальних рахунків для прискорення розрахунків з вітчизняними постачальниками товарів». На спеціальні рахунки комерційними банками зараховується торговельна виручка та безготівкові надходження за реалізовані товари, а також позички банків, які надаються на закупівлю товарів, для здійснення розрахунків з їх постачальниками.

Із спеціального рахунка банк оплачує розрахунковоплатіжні документи постачальників за продовольчі і непродовольчі товари в міру Їх надходження; здійснює попередню оплату товарів вітчизняного виробництва, а також погашає одержані позички банків, які надаються на закупівлю товарів. Водночас всю виручку від реалізації товарів банк зараховує не на поточний рахунок торговельного підприємства, а на спеціальний рахунок. У день, що настає після зарахування торговельної виручки та безготівкових надходжень за реалізовані товари, підприємства торгівлі перераховують платіжними дорученнями із спеціального рахунка на свої основні поточні рахунки реалізовану надбавку (націнку) та суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, виходячи з їх фактичного середнього відсотка, що склався від загального обсягу
торговельної виручки за попередній місяць.

Синтетичний облік розрахунків по банківських кредитах здійснюється на пасивних рахунках 60 «Короткострокові позики», 50 «Довгострокові позики». По кредиту зазначених рахунків відображається збільшення заборгованості банкам, по дебету - часткове або повне їх
погашення. Записи в облікових регістрах по руху кредитів на рахунках проводяться за даними виписок банків з цих рахунків з доданими до них виправдними документами. На рахунку 60 «Короткострокові позики» ведеться облік розрахунків у національній і іноземній валюті по кредитах банків, строк повернення яких не перевищує 12 місяців з дати балансу, та за позиками, строк погашення яких минув.

По кредиту рахунка 60 «Короткострокові позики» відображаються суми одержаних кредитів (позик), по дебету — сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів. Облік операцій на рахунку 60 «Короткострокові позики» ведеться за субрахунками:

601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті»,
602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті»,
603 «Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті»,
604 «Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті»,
605 «Прострочені позики в національній валюті»,
606 «Прострочені позики в іноземній валюті».

На рахунку 50 «Довгострокові позики» ведеться облік розрахунків по довгострокових позиках банків та інших залучених позикових коштах у інших осіб, які не є поточними зобов'язаннями.

По кредиту рахунка 50 «Довгострокові позики» відображають суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), а по дебету — погашення заборгованості по них, а також переведення до поточної заборгованості довгострокових зобов'язань.

Рахунок 50 «Довгострокові позики» ведеться в розрізі субрахунків:
501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»,
502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»,
503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»,
504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»,
505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»,
506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».
Аналітичний облік банківських кредитів ведеться за видами кредитів банками, що надали їх, та строками погашення. Окремо ведеться облік пролонгованих і прострочених кредитів.

Погашення основної суми банківського кредиту, так само як і відсотки, може проводитись щомісячно, частинами за обумовленими в кредитній угоді періодами або по закінченні строку кредитування. У разі виникнення фінансових труднощів банк за клопотанням позичальника може відстрочити (пролонгувати) погашення кредиту. Ставка за пролонгований кредит вища, ніж ставка стандартна (п. 26 Положення про кредитування, затверджене постановою Правління НБУ від 28.09.95 № 246). Різниця між ставкою за пролонгований кредит і стандартною ставкою розглядається як штрафна санкція і відображається на дебеті рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності». На зазначеному рахунку відображають також відсотки по прострочених кредитах і кредитах, використаних не за цільовим призначенням.

Порядок реалізації застави обумовлюється договором про заставу між банком і позичальником, який складається відповідно до Закону України «Про заставу» та інструкції НБУ «Про методичні рекомендації по використанню банками Закону України "Про заставу"» від 08.10.93
№ 23015/11.

Згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» операції з видачі і погашення кредитів звільняються від податку на додану вартість, за винятком двох операцій, які є об'єктом оподаткування: 1) операції по передачі права власності на об'єкти застави позичальникові
(кредиторові) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця (п. 3.1.1 Закону) і 2) операції по ввезенню (пересиланню) майна за договорами застави, іпотеки (п. 3.1.2 Закону). Заставне майно відображається у позичальника на забалансовому рахунку 05 «Гарантії та забезпечення надані». Підставою для відображення операцій в обліку є відповідний запис у Книзі запису застави, форма і порядок ведення якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 №14.
Оплата відсотків за надані кредити провадиться в строки, визначені кредитною угодою, шляхом перерахування позичальником банку кредитору коштів платіжними дорученнями. Відсотки за кредит у бухгалтерському обліку відображаються записом по дебету рахунка 951 «Відсотки за кредит» і кредиту рахунка 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».
Несвоєчасна оплата відсотків за кредит може спричинити нарахування і стягнення пені з позичальника. Розмір пені розраховується виходячи Із суми простроченого платежу, кількості днів прострочення і ставки, яка, однак, не може бути більшою, ніж подвоєна облікова ставка НБУ, що діяла у період нарахування пені (ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). Сплата пені в бухгалтерському обліку відображається по дебету рахунка 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» в кореспонденції з кредитом рахунка ЗІ
«Рахунки в банках».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. «Вісник податкової служби України», серпень 2001 р., № 29, с.  

2. Сопко В.В. “Бухгалтерський облік”, ст.245-270.

3. Журнал “Дт – Кт” №32, ст.15.

18