Вид продукції

1990

1996

1998

1998 у % до 1990

Галузь виробництва

Повна собівартість, млн. грн

Виручка від реалізації, млн. грн.

Прибуток (збиток), млн.грн

Рівень рентаб., %

Анрарний сектор, всього

885

726

-159

-18,0

В тому числі:

Рослинництво

260

304

44

16,9

У %

29,4

41,9

-

-

Тваринництво

381

214

-167

-43,8

У %

43,1

29,5

-

-

Промислова продукція

120

102

-18

-15,0

У %

13,6

14,0

-

-

Інша продукція

124

106

18

-14,5

У %

14,0

14,6

-

-

Рослинництво

Тваринництво

Показник

1990

1998

1998 + - до 1990

1990

1998

1998 +- до 1990

Оплата праці з

Відрахуваннями

34,0

19,6

-14,4

35,3

21,5

-13,8

Насіння, корми, підстілка

19,0

20,1

+1,1

44,7

43,0

-1,7

Мінеральні добрива

12,2

9,4

-2,8

-

-

-

Нафтопродукти, паливо

Електроенергія

4,5

15,6

+11,1

2,3

8,9

+6,6

Запчастини, будматеріали,

Роботи

3,5

8,3

+4,8

2,7

4,5

+1,8

Оплата послуг

3,9

7,4

+3,5

2,4

4,0

+1,6

Амортизація основних

Економічним парадоксом є те, що у собівартості продукції при низькій оплаті праці знижується її питома вага. Найбільше зросла питома вага затрат на купівлю енергетичних ресурсів. В минулі роки вона становила 2,3-4,5 %, а зараз - 8,9-15,6 %. На 4,5 -4,8 % підвищились затрати на придбання запасних частин, будівельних матеріалів та ремонтні роботи, а також на амортизацію основних засобів (4,1-5,6)..

У 1998 р. всі види тваринницької продукції виявилися збитковими, що й визначило від'ємний баланс аграрного сектора (-18%), Це вимагає перегляду аграрної політики щодо економічної реформи сільського господарства і всього АПК. Потрібне удосконалення функціонально компонентної і територіальної структури як особливої зони столичного регіону на принципово нових засадах. Насамперед це перехід до інтегра­ційних структур, посилення кооперативного сектора, аграрно-територіальних і аграрно-промислових комплексів відповідно до конкретних приміських промислових зон і віддалених районів. Зважаючи на значний вплив міста і столиці кожна зона повинна мати свою модель аграрного виробництва.

В минулі роки в Київській області ефективно здійснювались процеси інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на основі спеціалізації та кооперування. Дослідження цього питання показало, що в умовах кризи, навіть при великих втратах, спеціалізовані підприємства по виходу валової продукції в розрахунку ла одну працюючу людину продовжують значно випереджати інші господарства (табл. 4).

У 1990 р. виробничі показники спеціалізованих підприємств по виробництву овочів та картоплі переважали середні показники по області в 1,2-3,9 рази, а в 1998 р. - в 1,6-4,4. Приблизно в таких же пропорціях спостерігається їх перевага і у виробництві продукції тваринництва.

4. Вихід валової продукції на одного працівника

Зважаючи на ряд невирішених проблем, що виникли після Чорнобильської катастрофи, в дисертації обґрунтовуються шляхи відновлення втрачених земель.

Дослідження висвітлило слабку конкурентоспроможність товаровиробників агропромислового виробництва столичного регіону. Причому ті з них, які концентричне розташовані ближче до м. Києва, мають на один-два порядки вищі показники використання ресурсного потенціалу. У радіальному відношенні теж виявлені значні розбіжності. Вищі виробничі показники мають господарські одиниці, що знаходяться у 40-кілометровому радіусі. У радіусі 41-80 км. показники на 20% нижчі, а в тих, що знаходяться за межами 80 км, ресурсний агропромисловий потенціал використовується на 40-45% гірше в порівнянні з першим концентричним розміщенням виробництва. Відсутність узгоджених захисних заходів створила сприятливу ситуацію для проникнення на внутрішній ринок столичного регіону товарів третіх країн, що пригнічує агропромислове виробництво значної кількості традиційних видів продукції, особливо у другому і третьому поясах, Імпортна продовольча експансія прийняла небезпечні форми, насамперед у м. Києві, його приміських та районних містах. У сільській місцевості вона розвитку не одержала через низьку купівельну спроможність сільських жителів. Тобто чим більш віддалений населений пункт від столиці, тим нижчий рівень купівельної спроможності і менший рівень імпортної експансії. За нашими дослідженнями, частка імпортних продовольчих товарів в 1990 р. по м. Києву не перевищувала 10%, а товари власного виробництва (місто і область) складали 90%. У 1998 р. частка імпортного м'яса птиці у роздрібній торгівлі м. Києва досягла 57%, маргарину, майонезу, м'ясних консервів - 34-41 %, макаронних виробів - 40%*

У столичному регіоні в 1998 р. навіть відбувся приріст товарообігу, але за рахунок росту цін, тоді як фізичні обсяги товарообігу скоротилися проти 1997 р. на 4%. Як в глибинних районах, так і в м. Києві та приміських ринках посилилась реалізація продовольства на неформальних ринках і його частка в прирості реальних обсягів роздрібного товарообігу в 1998 р. становила 93%. Характерною рисою зазначених ринків є витіснення з них дрібних сільськогосподарських товаровиробників.

Проблемою споживчих ринків є низька якість як імпортної, так і вітчизняної продукції. 80% напоїв і продуктів харчування, 90% лікарських засобів, що завозяться із США та країн Західної Європи, відносяться до III категорії. Небезпечними для здоров'я товарами стали мінеральна вода (46%), хлібобулочні вироби (53%) (неформальний ринок). Фактично втрачена державна монополія на ринку алкогольної та тютюнової продукції. Зниження купівельної спроможності населення привело до зменшення споживання продуктів харчування на всій території регіону, причому м'яса і м'ясопродуктів, молока та продуктів його переробки - у 2 раза менше.

Реформовані та державні підприємства, які мають у своєму розпорядженні 79,3% земельних угідь (близько 2 тис. га на 1 господарство), селянські (фермерські), кооперативні, акціонерні, орендні та інші господарства, які володіють досить потужним технічним і кадровим потенціалом, у повній мірі залишаються незадіяні до продовольчих ринків регіону. Є лише перші спроби в напрямі їх закріплення на внутрішніх ринках столиці. І то у більшості випадків торгівля ведеться з "коліс". Питання широкого доступу до міської торговельної мережі сільських товаровиробників залишаються не вирішеними.

У третьому розділі "Перспективи розвитку та підвищення ефективності агропромислового виробництва в зоні впливу столичного регіону" на основі аналітичних матеріалів дослідження, що відображають рівень використання ресурсного потенціалу агропромислового виробництва столичного регіону, розкриті загальні принципи концентрично-радіальної побудови розвитку агропромислового виробництва, його пристосованості до продовольчого ринку столиці України м. Києва, переробної промисловості, торговельної мережі та міських оптово-роздрібних ринків. Визначені також основні напрями вдосконалення економічних відносин та фактори росту економічної ефективності агропромислового виробництва в регіоні.

Раціональна територіальна організація аграрного сектора столичного регіону розглядається автором як процес постійного вдосконалення розміщення галузей і культур, формування зон і районів товарного виробництва різних видів продукції змлеробства і тваринництва. Така організація передбачає розробку і впровадження комплексу організаційно-господарських заходів. А різноманітність економічних умов і ресурсів та їх територіальне поєднання обумовлюють необхідність регіональноо підходу до організації агропромислового виробництва. Дослідження дали також змогу визначити основні напрями та перспективи розвитку аграрного сектора Київської області (табл. 5).

5, Перспектива виробництва сільськогосподарської

продукції залежно від рівня його розвитку, тис.т

В дисертації визначені етапи і обґрунтовуються заходи щодо розвитку підприємництва на селі, в поєднанні цього процесу з розвитком столиці. Провідне місце належить агропромисловому виробництву. Для цього важливе значення має запропонована автором програма його розвитку. Її освоєння дасть регіону можливість привести виробництво сільськогосподарської продукції у відповідність з попитом. Це означає, що питому вагу агропромислової продукції у найближчі три роки слід підняти на ринках Києва та в торговельній мережі до 50%, а в наступні роки - до 80-90%. Столиця України, таким чином, стане головним інвестором у розвитку сільського господарства регіону. Середній варіант росту показників до рівня 1997 р. у 2001 р. складе 8-27% в 40-кілометровій зоні від м. Києва. У більш віддалених - 28-56%. Програма по виходу тваринництва з кризи передбачає вищі темпи його розвитку, відповідно 9-44%, у віддалених районах - на 36-70%. В основу стабілізації і росту виробництва покладені інтенсивні фактори. Врожайність зернових з 26,4 ц/га підвищити до 35, цукрових буряків - з 180 ц/га до 450 ц/га, надій молока на корову - з 2046 кг до 3500-4000 кг. Це на найближчу перспективу.

Серед заходів чільне місце відведено процесам формування справжніх господарів-власників на селі, реорганізації внутрішньогосподарських виробничих відносин та поєднанню їх з власністю. Ці заходи пропонується починати з впровадження сучасних високих технологій, оновлення машинно-тракторного парку та підготовки кадрів, гармонізації рослинництва і тваринництва. Практичне значення мають пропозиції щодо вдосконалення економічних відносин в сфері агробізнесу, між містом та селом. Загальні результати ефективності агропромислового виробництва подані в табл. 6.

До центральних положень дослідження ми відносимо також методологію побудови -нової моделі агропромислового виробництва, характерними рисами якої є відкритість, конкурентність, багатоукладність економіки ринкового типу. Саме на цих підвалинах пропонується наблизити систему аграрного виробництва до рівня розвитку переробних та інших галузей. Для цього на макроекономічному рівні потрібно розв'язати проблему диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, реформувати кредитно-фінансову систему відповідно до вимог виробництва.

6. Сукупні фінансово-економічні показники аграрного виробництва залежно від рівня його розвитку (розрахункові)

Пропонується повне врахування історичної спеціалізації виробництва та традицій споживчого попиту, особливостей ресурсного потенціалу агропромислового виробництва як в концентричному, так і в радіальному розрізі. Важливе місце в системі заходів відводиться активізації підприємницької діяльності великих підприємств, наданню руху акцій у бік концентрації їх в руках найбільш підприємливих та ділових працівників. Поряд з розвитком сільськогосподарського виробництва обґрунтовуються можливості для розвитку несільськогосподарських видів діяльності (торгівля, будівництво, переробка виробленої продукції, надання послуг тощо).

У дослідженні враховано і те, що для піднесення ефективності агропромислового виробництва в столичному регіоні, з урахуванням його значення, потрібно на державному рівні провести реструктуризацію інвестицій та посилити основи самофінансування підприємств. Для цього належить піти на цілеспрямовані зміни в інституційній структурі, до переважно правових регулятивних механізмів розвитку АПК, узаконених методів діяльності вищих органів управління. Потрібно створити сприятливе ринкове середовище, правила гри та сформувати повноцінний сільськогосподарський ринок, усунувши тим самим неформальний (стихійний) ринок. Пропонується також великі форми промислового виробництва переміщувати за межі приміських зон, у інші радіальні сектори, поєднувати їх з малими та середніми формами, До частини робіт по зазначеній програмі пропонується підключати можливості міського бюджету, особливо до розв'язання таких важливих питань на селі, як створення нових робочих місць, житлове будівництво, упорядкування сільської та соціально-побутової інфраструктури, розвиток об'єднаних маркетингових служб.

Доцільно також мати від міської держадміністрації постійні замовлення на окремі найбільш важливі для міста продукти харчування, в першу чергу, для менш забезпеченої частини населення, лікарень, громадського харчування тощо. Під цю продукцію місту бажано включитися до розбудови сучасної соціально-побутової та сільської інфраструктури. Це сприятиме підвищенню якості життя на селі, пом'якшенню перенаселення столиці України м. Києва.

ВИСНОВКИ

1. Аграрний сектор зони впливу столичного регіону України перебуває у затяжному кризовому стані і через ряд об'єктивних та суб'єктивних причин втрачає своє значення в забезпеченні жителів м. Києва продуктами харчування. Загальний об“:яг виробництва продукції сільського господарства в Київській області за 1991-1998 рр. знизився більше, ніж на третину, а випуск продукції харчової промисловості - у два рази. Знизився абсолютний і відносний рівень доходності сільськогосподарських товаровиробників. З 637 господарств суспільного сектора 532, або 84,8%, - збиткові. Імпортна інтервенція пов'язана не стільки із зменшенням виробництва вітчизняної продуції, скільки з витісненням вітчизняного виробника з київського ринку шляхом кон'юнктурних маневрів, демпінгових цін та ін. Якщо в 1990 р. продовольчий ринок столиці заповнювався товаровиробниками Київщини та прилеглих до неї окремих районів інших областей на 90%, то в 1996-1998 рр. цей показник скоротився до 10%.

2. До основних причин, що зумовили відірваність аграрного сектора від забезпечення потреб м. Києва, слід віднести, по-перше, політичні прорахунки, що виявилось у спрощеному розумінні ринку як елементарної саморегулюючої системи, основаної виключно на вільному купівлі-продажу;

по-друге, макроекономічні фактори спаду реального рівня доходів населення, інфляцію, диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, недосконалість кредитно-фінансової системи. Повна незахищеність від них ринку продовольства зумовила незахищеність його ємності; по-третє, недооцінку значення агропромислового виробництва в зоні впливу столичного регіону як системи територіальної організації виробництва сільськогосподарської продукції та продукції її промислової переробки відповідно до потреб м. Києва.

3. Кризовий стан аграрного сектора посилюється також й наслідками Чорнобильської катастрофи. На території регіону розміщена велика кількість спеціалізованих державних та колективних підприємств, а також великих тваринницьких комплексів, виробнича діяльність яких залежить від постачальників матеріально-технічних засобів, кормів, племінних та товарних тварин, птиці. При розбалансованому виробництві це призвело до відчутних втрат і негативно вплинуло на агропромисловий комплекс регіону.

4. Спираючись на теорію переваги спеціалізованого виробництва та суспільного поділу праці пропонується в столичному аграрному секторі:

• поступово перейти на науково обгрунтовані організаційно-економічні принципи концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва як нової системи територіальної організації виробництва сільськогосподарської продукції та продукції її промислової переробки, що здійснюється під безпосереднім впливом економічних інтересів соціально-виробничої діяльності м. Києва - столиці незалежної держави України:

• розвиток аграрного регіону та його входження в ринкове середовище має стати визначальним щодо напрямів, змісту та структури концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва відповідно до вимог м. Києва у пропорціях і розмірах, здатних до задоволення зростаючих потреб одного жителів із конкретних видах продукції споживання;

• з урахуванням кон'юнктури ринку протягом 1999-2001 років завершити реструктуризацію територіальної організації агропромислового виробництва, сформувати відповідні соціально-економічні виробничі зони, підзони та мікрозони залежно від потреб міста.

5. На основі розробленої науково обгрунтованої схеми концентрично-радіального розміщення сільськогосподарського виробництва навколо столиці України по мірі віддалення від меж міста передбачати, виходячи з історичних традицій населення та потреб столичного ринку, зміни в обсягах та структурі виробництва сільськогосподарської продукції. Крім того, визначити зони експортного виробництва, передбачивши державні заходи по підтримці їх розвитку. Послідовно здійснювати компенсаційно-стимулюючі заходи розвитку тваринництва. Належить на державному рівні вирішити питання справедливої податкової та цінової політики, забезпечити збалансований розвиток усіх галузей АПК.

6. Нарощування аграрного капіталу в регіоні пропонується здійснювати поетапно. До базового рівня (1997 р.) виробництво продукції рослинництва може збільшитися в 2001 р. на 8-56, а тваринництва — 9-?0 %.

Реалізація розробленої програми аграрного сектора столичного регіону на основі багатоукладної економіки дасть можливість вести розширене відтворення і при обгрунтованих цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію забезпечити рентабельність на рівні 39-42 %. Доцільно при цьому мати від міської держадміністрації постійні замовлення на важливіші для міста продукти харчування. Під вартість цієї продукції місту бажано включитися до розбудови сучасної соціально-побутової та сільської інфраструктури. Це сприятиме підвищенню якості життя на селі, пом'якшенню перенаселення самої столиці України м. Києва.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бідзюра І.П. Реформування аграрних підприємств на основі приватної власності //Економіка АПК.- 1998.- №2.-С.З-6.

2. Бідзюра І.П., Токарев М.Ф. Удосконалення організації відтворення молочного стада //Економіка АПК.- 1998.- №7.-С.25-28, в т.ч. автора 25-27 ст.

3. Бидзюра И.П. Животноводство столичной области в переходньїх рьіночньїх условиях //Економіка АПК.- 1998.- №1!.- С.81-85.

4. Бидзюрс И.П- Специфика развития аграрного производства в Чернобьільской зоне Украиньї //Аграрная наука.- 1998.-№7.-С.18-19.

5. Бидзюра И.П. Зкономика аграрного сектора столичного региона //Придніпровський науковий вісник. - 1998.- №92.- С.1-6.

6. Бідзюра І.П., Токарев М.Ф., Цибін А.Б. Оптимізація радіаційного контролю в Київській області // Наука. Чорнобиль-97, Київ-1998. Науково-практична конференція 11-12 лютого 1998 р. - С.114.

АНОТАЦІЯ

Бідзюра І.П.: "Економіка аграрного виробництва столичного регіону України". Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 -' Економіка сільського господарства і АПК. Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено питанням розбудови економіки аграрного виробництва столичного регіону в умовах перехідного періоду до ринку. В ній досліджуються організаційно-економічні особливості формування і розвитку агропромислового виробництва столичного регіону. З теоретично-методологічних позицій висвітлюється регіональна сутність агропромислового виробництва в зоні впливу діяльності столиці України м. Києва, розкривається соціально-економічне тлумачення поняття "агропромислове виробництво столичного регіону", обґрунтовується характер його територіального формування та розвитку. Спираючись на теорію суспільного поділу праці, автор досліджує можливості обособлення і диференціацію галузей, посилення внутрішньогалузевого товарообміну як передумови для прискорення науково-технічного прогресу та забезпечення зростання продуктивності праці.

Виходячи з теоретичних положень аналізується ресурсний потенціал сільськогосподарського виробництва та стан його використання. Це дозволило автору з'ясувати співвідношення галузей сільського господарства, їх неадекватну пристосованість до ринкових умов. Визначені також позитивні і негативні характеристики в зміні економічної ситуації в аграрному секторі столичного регіону, складнощі становлення і роль різних типів сільськогосподарських підприємств в системі АПК.

Перспективи розвитку та підвищення ефективності агропромислового виробництва в столичному регіоні розглядаються в дисертації під кутом зору загальних принципів розвитку підприємництва на селі. Але на відміну від попередніх дослідників, виходячи з теорії спеціалізації і суспільного поділу праці, автор пропонує здійснювати на макро-, мезо- і мікрорівнях територіальну реконструкцію агропромислового виробництва з урахуванням природно-економічних зон Київщини та прилеглих до неї окремих районів інших областей на принципах наукового обгрунтування організаційно-економічних особливостей концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва. Саме цей науковий підхід дозволить зблизити інтереси сільськогосподарських товаровиробників і переробних підприємств м. Києва, сприятиме підвищенню економічної ефективності агропромислового виробництва.

Ключові слова: аграрне виробництво, столичний регіон, економіка, капітал, криза, ринок, перетворення, концентрично-радіальне формування, доход, спеціалізація, поділ праці.

АННОТАЦИЯ

Бидзюра И.П.: Зкономика аграрного производства столичного региона Украиньї - рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата зкономических наук по специальности 08.07,02 - Зкономика сельского хозяйства й АПК. Институт аграрной зкономики Украинской академии аграрних наук, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам развития зкономики аграрного производства столичного региона в условиях переходного периода к рьінку. В ней исследуются организационно-зкономические особенности формирования й развития агропромьішленного производства столичного региона. С теоретико-методологических позиций освещается региональная сущность агропромьішленного производства в зоне влияния деятельности столицьі Украиньї г. Києва, раскрьгвается социально-зкономическое толкование понятия агропромьішленного производства столичного региона, обосновьівается характер его территориального формирования й развития. Основьіваясь на теории общественного разделения труда, автор исследует возможности обособления й дифференциации отраслей, усиления внутриотраслевсго й межотраслевого товарообмена как условия для ускорения научно-технического прогресса й обеспечения роста производительности труда. В соответствии с теоретическими положеннями . анализируется ресурсньїй потенциал сельскохозяйственного производства й состояние его использования, соотношение отраслей сельского хозяйства, их неадекватной приспособленности к рьіночньїм условиям. Определеньї положительньїе й негативньїе характеристики в изменении зкономической ситуации в аграрном секторе столичного региона, сложности становлення й роль различньїх типов сельскохозяйственньїх предприятий в системо АПК.

Перспективьі развития й повьішения зффективности агропромьішленного производства в столичном регионе рассматриваются в диссертации под углс'м зрения общих принципов развития предпринимательства на селе, Однако в отличие от предьідущих исследователей, на основе теории специализации й общественного разделения труда автор предлагает осуществлять на макро-, мезо- і микроуровнях территориальную реконструкцию агропромьішленного производства с учетом природно-зкономических зон Киевщиньї й прилегаюїдих к ней отдельньїх районов других областей на принципах научного обоскования организационно-зкономических особенностей концентрично-радиального формирования й развития агропромьішленного производства. Именно зтот научньїй подход позволит приблизить интересьі сельскохозяйственньїх товаропроизводителей й перерабатьівающих предприятий г. Києва, будет содействовать зкономической зффективности агропромьішленного производства.

Среди мер значительное место отводится процессам формирования реальньїх хозяев-собственников на селе, реорганизации внутрихозяйственньїх производственньїх отношений в единстве с их собственностью. Зти процессьі предполагается осуществлять с одновременньїм применением современньїх вьісокопродуктивньїх технологий, обновлением машинно-тракторного парка, включая подготовку кадрові гормонизацией растениеводства й животноводства. Практическое значение имеет предложение в части совершенствования зкономических отношений в сфере агробизнеса, между городом-столицей й сельскими районами. Важньїм звеном при зтом должна стать взаимовьігодность партнерских отношений с перерабатьівающими предприятиями й торговлей. Государство, со своей стороньї, должно решить проблему диспаритета цен на сельскохозяйственнуто й промьішленную продукцию, реформировать кредитно-финансовую систему в соответствии с требованиями производства,

Предлагается сформировать полноценньїй сельскохозяйственньїй рьінок. При необходимости крупньїе фирмн промьішленной переработки сельскохозяйственного сьірья перемещать за предельї пригородннх зон, в другеє радиальньїе сектора. К программам развития АПК подключить . возможности столичного тородского бюджета, особенно на решение вопросов занятости на селе, жилищного строительство, социально-бьітовой й сельской инфраструктурьі. Базой для такого сотрудничества могут бьіть постоянньїе заказьі города на важнейшие продуктьі питання,

Ключевьіе слова: аграрное производство, столичньїй регион, зкономика, капитал, кризис, рьінок, преобразования, концентрично-радиальное формированиє, доход, специализация, разделение труда.

The summary Bidzyra I.P. Economics of agrarian production of the capital region of Ukraine

The thesis is a manuscript.

The thesis is for candidat's decree in economics on speciality 08.07.02. -

Economics of agriculture and APC. Institute of Agrarian Economics UAAS. Kyiv,

1998.

The thesis is devoted to the questions of agrarian production of the capital region

in developing market conditions. The questions of theoretical substantiation and

practical inevitability of market transformations are spread out. It is determined

that the agrarian sector of the region has the possibilities for overcoming the

crisis. It is proposed to realize the growing of the agrarian sector by stages, at

first to rich. the middle and then the higher stage. The main results of the work

are tested in practice and can be used at the regional farms.

Key words: agrarian production, capital region, economics, capital, crisis, market,

transformation, concentric and radical formation, income, specialization, labor

separation.