Пошукова робота

Аналіз сучасного стану розвитку системи споживчої кооперації.

Вступ

Нова політична ситуація в Україні характеризується плюралізмом думок, вибухом демократії та недоцільної справедливості, єдністю прогресивних політичних сил. Незважаючи на те, що кооперація традиційно вважається політично нейтральною сферою діяльності, політичний фактор завжди негативно впливає на міжнародний кооперативний рух. Безперечно, що зміна влади в Україні позитивно позначається на національній кооперації і споживчій кооперації зокрема. Для цього є об’єктивні передумови.

По-перше, розкуте суспільство саме собою створює нові сприятливі умови для розширення кооперативної діяльності.

По-друге, зростає роль кооперації як інституту громадянського суспільства.

По-третє, нові політичні умови не дозволяють політичним партіям і рухам використовувати кооперацію у своїх інтересах, як це не раз бувало в історії української держави.

Кооперація – один із найцікавіших феноменів людської культури, витвір духу Людини, живильна сила якого, пригашена тоталітаризмом, зараз знову стає підставою утвердження української нації серед вільних людей світу.

Поширившись за свою майже 200-літню історію на всі галузі економічного життя. Вона набула специфічних видовищ характеристик. Один з найпопулярніших і найпоширеніших у світі її видів – кооперація споживча, завдання якої задовольнити потреби і прагнення людей як споживачів та захистити їх економічні інтереси.

В умовах ринкової економіки споживча кооперація має найбільш плідне майбутнє. Вона, хай і понівечена радянською командно-адміністративною системою, єдина зберегла потужну матеріально-технічну базу, кваліфіковані кадри і, о найголовніше, громади спілчан, яким бракує зараз хіба що віри в себе та справжнього кооперативного духу.

В Указі Президента України “Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах” від 19 грудня 2000 р. за № 1348/2000 перед Кабінетом Міністрів, місцевими державними адміністраціями поставлені завдання щодо:

• підтримки розвитку кооперативного руху у сферах матеріально-технічного постачання, заготівлі, збуту та переробки продукції, виробничого, побутового, соціально-культурного обслуговування;

• створення мережі сільськогосподарських, промислових, транспортних, житлових та будівельних кооперативів, багатофункціональних товариств у системі споживчої кооперації;

• розвитку кредитних спілок, кооперативних банків і товариств для взаємного страхування;

• розширення закупівель сільськогосподарської продукції у населення, зокрема через мережу споживчої кооперації;

• постійного розв’язання через засоби масової інформації ідеї кооперації, природи кооперативних форм самодопомоги, пере----- кооперативного засобі господарювання, висвітлення розвитку кооперації в Україні.

Вибір даної теми дипломної роботи обумовлений її актуальністю в умовах нової політичної та економічної ситуації.

Мета дипломної робот полягає в тому, щоби проаналізувати сучасний стан розвитку системи споживчої кооперації та дати йому відповідну соціально-економічну оцінку.

Завдання дослідження:

• охарактеризувати закономірності і сучасні тенденції розвитку міжнародного кооперативного руху та показати місце в ньому споживчої кооперації України;

• дослідити розвиток та ефективність господарської діяльності споживчої кооперації в цілому та її структурах підрозділів за період 2001-2004 рр.;

• обґрунтувати систему заходів щодо вдосконалення основних напрямків її господарсько-фінансової діяльності (торгівля, заготівлі сільськогосподарської продукції і сировини, виробництво товарів народного споживання);

• розробити рекомендації щодо стратегічних напрямків та пріоритетів розвитку системи споживчої кооперації

Об’ємом та предметом дослідження є господарсько-фінансова діяльність Івано-Франківської облспоживспілки в цілому та Косівського району споживчого товариства зокрема.

Структура роботи

В першому розділі дається соціально-економічна оцінка загального стану системи споживчої кооперації України в період формування ринкової економіки.

В другому розділі проведено дослідження розвитку та ефективності господарсько-фінансової діяльності Косівського РСТ за період з 2001 до 2004 року.

В третьому розділі намічені основні напрями і пріоритети розвитку споживчої кооперації на період до 2015 року.

Обсяг дипломної роботи_______ сторінок друкованого тексту, вона включає ________аналітичних таблиць, ряд рефічних матеріалів та додатків. Список літератури включає ________найменувань.

Розділ І. Споживча кооперація України в період формування ринкової економіки.

1.1.Закономірності і сучасні тенденції розвитку міжнародного колективного руту та місце в ньому споживчої кооперації України.

Слово “кооперація” (від латинської cooperation) означає співробітництво. Сьогодні воно відповідає кільком поняттям. Можна говорити, зокрема, про гуртування і співпрацю людей в будь-якій сфері суспільного життя.

Під кооперацією також розуміють такі форму організації праці, за якої певна кількість людей спільно бере участь в одному й тому ж або в різних, зв’язаних між собою виробничих процесах.

Ідея кооперації, тобто добровільній співпраці людей в господарській сфері для самодопомоги та захисту своїх інтересів виробника чи споживача, має коріння. Ще в первісному суспільстві. У ХІХ ст. із розгортанням процесів індустріалізації та демократизації суспільного життя, формування відкритого суспільства, з’являються перші кооперативи зі статусом юридичних осіб.

Зупинимося на терміні “Кооператив”. Згідно з визначенням ХХХІ конгресу Міжнародного Кооперативного Альянсу (МКА), який відбувся 1995 році, кооператив – “це група людей, які добровільно об’єдналися для того, щоб задовольнити свої спільні економічні, соціальні та культурні потреби і прагнення шляхом створення підприємств на правах спільного володіння та демократичного управління й кооперацію”.

Акцентуємо увагу на трьох моментах цього визначення. Перший – це наявність колективної власності в співтоваристві, на основі якої ведеться спільна господарська справа.

Другий – демократичний характер цього об’єднання, наявність умов, за яких кожен його член може проконтролювати, як реалізуються можливості його власності в економічному житті, скласти уявлення про господарський стан кооперативу; його прибутки та видатки, можливості і перспективи.

І третій – соціальна спрямованість кооперації. Кожен кооператив працює в інтересах своїх членів, на їх благо і захист виробника або споживача, представника певної соціальної групи населення.

Кооперативи виникли з прагнення нижчих, пригноблених прошарків населення зберегти і наскільки це можливо підняти матеріальний та духовний рівень свого життя.

Ще у ХІХ ст. зародився також кооперативний рух – громадський рух, спрямований на поширення і розвиток ідеї кооперації, кооперативних вартостей, а також на організацію кооперативів, заснування їх спілок, правового і культурного поля для кооперативних гуртів.

Майже двісті років історії привели до формування в кооперативному русі певних вартостей. На яких ґрунтується на сьогодні діяльність коопера2ії, світоглядна позиція кооператорів.

ХХХІ конгрес МКА зафіксував ці вартості у такому вигляді: “В основі кооперації лежать такі цінності, як самодопомога, відповідальність, демократія, рівність, справедливість і солідарність”.

У заяві “Про кооперативну своєрідність”, прийнятій конгресом, відзначається також, що кооператори вірять у такі етичні вартості, як чесність, відвертіть. Соціальна відповідальність та турбує про інших”.

Конгрес Міжнародного Кооперативного Альянсу визначив найвпливовіші принципи кооперації, які вирізняють всі її види з-поміж інших господарських та громадських об’єднань і на яких повинна ґрунтуватись діяльність будь-якого кооперативу. Це такі принципи:

1. Добровільність і відкрите членство.

Кооперативи - добровільні підприємства, членство в яких відкрите для всіх, хто зміг би використати їх послуги та взяти на себе відповідальність як член громади без різниці щодо статі, соціального становища, національності, політичної чи релігійної приналежності.

2.Демократичний членський контроль.

Кооперативі – демократичні підприємства, робота яких контролюється всіма їх членами. Вони (члени) беруть участь в розробці стратегії та напрямків діяльності кооперативів, у прийняті конкретних виробничих рішень. Особи, які обрані представниками, підзвітні всім членам товариства.

У первинних кооперативах їх члени мають рівне право голосу (один член – один голос), спілки також побудовані в на демократичних засадах.

3.Економічна участь членів.

Всі члени кооперативів вносять до капіталу однакову частину і здійснюють демократичний контроль за йог використанням. Але певна частина капіталу кооперативу є його власністю. Члени кооперативу можуть отримувати якусь обмежену компенсацію на власний капітал, або не мати жодної. Це має бути передбачено умовами членства.

Члени кооперативу розміщують його прибутки для здійснення всіх чи принаймні одного з подальших видів діяльності: для розвитку свого кооперативу, при можливості утворюючи резерв, хоча б частина яких неподільна; для винагороди членів кооперативу відповідно до їх внеску в його роботу і для підтримки ініціатив, які схвалені пайовиками.

4.Автономія і незалежність.

Кооперативи – автономні підприємства, такі, що контролюються їх членами. Якщо вони укладають угоди з іншими підприємствами, включаючи державні, або ж залучають кошти із зовнішніх джерел, то робиться це на умовах збереження демократичного контролю за діяльністю кооперативу та його автономії.

5.Освітна, підвищення кваліфікації, інформація.

Кооперативи забезпечують надання освіти та підвищення кваліфікації своїх членів, виборних представників, найманих менеджерів і працівників для того, щоб кожен з них міг повноцінно забезпечувати ефективний розвиток кооперації. Вони також інформують громадськість, особливо молодь та Бродський провід, про природу і переваги кооперації.

6.Співробітництво між кооперативами.

Співпрацюючи в структурах місцевого, національного регіонального та міжнародного рівня. Кооперативи найефективніше слугують своїм членам та розвивають кооперативний рух.

7.Турбота про громаду.

Кооперативи працюють на розвитки власних громад, керуючись політикою, яка визначена їх членами.

Кооперація як система ж однією з складових національних економік поряд з приватним та державним секторами. До того ж вона виконує соціальні функції: задовольняє матеріальні та духовні потреби своїх членів та відстоює інтереси суспільства, зокрема демократію, мир, економічну безпеку, національну незалежність.

Систему кооперації можна розділити на підсистеми. Класифікація кооперативів за сферами господарства держави, а також за сферами інтересів своїх членів наведена в табл.1.1.

Таблиця 1.1.

Класифікація кооперативів

за сферами економіки та інтересами своїх членів

Сфери економіки, в яких діють кооперативи	Види кооперативів	Сфера інтересів членів кооперації
А. Кооперативи в сфері виробництва	1.Виробничі кооперативи – сільськогосподарські та промислові. 2.Товариства праці або трудові артілі. 3.Виробничо-доломогові товариства	Кооперативи, що задовольняють інтереси своїх членів як учасників виробництва.
Б. Кооперативи в сфері обміну.	4.Збутові товариства. 5.Збутово-переробні товариства. 6.Закупівельні та орендні товариства. 7.Кредитні товариства. 8.Страхові товариства. 9.Житлові товариства. 10.Послухові товариства. 11.Споживчі товариства.	Кооперативи, що задовольняють інтереси як виробників, так і споживачів. Кооперативи, що задовольняють інтереси споживачів.
В.Кооперативи в сфері виробництва та обміну.	12.Універсальні товариства	Виробничі і споживчі потреби

На практиці кооперативи доволі часто поєднують у своїй діяльності функції, властиві кільком видам кооперації, хоча й вважають для себе ведучою одну із них. Наприклад, споживчі товариства України займаються також виробництвом, заготівлями та переробкою сільськогосподарської продукції і сировини, транспортом, капітальним будівництвом, банківською справою тощо, маючи на меті, в першу чергу, краще задовольняти споживчі потреби свої членів через підприємства торгівлі і громадського харчування.

Таким чином, кооперація являє собою систему кооперативних підприємств та організацій. Перший її рівень – це кооперативні товариства. Товариства ще можуть називати спілки, асоціаціями, артілями тощо. Це первинне об’єднання фізичних осіб.

Кооперативи другого рівня є об’єднаннями первинних кооперативів. Їх звичайно називають місцевими спілками (союзами, альянсами тощо). Кооперативи третього рівня – це об’єднання місцевих спілок на регіональному чи національному рівні (спілки спілок). Існують також міжнародні об’єднання кооперативних організацій.

Світовим центром кооперації визнано Міжнародний Кооперативний Альянс (МКА), що був створений у 1895 р. Його штаб-квартира розміщена в Лондоні. Нині кооперація у 120 країнах світу налічує понад 800 млн. членів споживчих товариств і спілок і на період до 2015 року. За даними Міжнародного Кооперативного Альянсу, досягне 1 млрд. осіб. Таким чином, не менше 20% дорослого населення плекати буде пов’язане з діяльністю кооперації.

Міжнародний кооперативний рух на початку XXI ст. розвивається в умовах становлення світової цивілізації. Зокрема, значний вплив на її при­скорений розвиток чинять:

• розшарування та зростання верств бідного населення в постіндустрі-альних країнах;

• усвідомлення широкими масами людей переваг кооперації, їх прагнення до об'єднання зусиль для сумісної діяльності з метою економічної підтримки і соціального захисту;

• глобалізація, міжнародна інтеграція, інтернаціоналізація економік, інші процеси, які витісняють національний бізнес і кооперацію з традиційних сфер.

У розвитку Міжнародного кооперативного руху простежуються такі закономірності:

перша — кооперативний рух розвивається, охоплюючи країни з різними

економічними системами і суспільними устроями;

друга — по мірі поглиблення ринкових процесів, десоціалізації суспіль­ства зростають масштаби кооперації, активізується і розширю­ється кооперативний рух;

третя — у розвитку міжнародного кооперативного руху пріоритет має соціальна місія.

На сучасному етапі у міжнародному кооперативному русі спостеріга­ються тенденції, які істотно виливають на розвиток національної кооперації.

1.Активізація міжнародного співробітництва у регіональному й глобальному масштабах. До активної співпраці в регіональному та світо­вому масштабах кооператорів спонукають перш за все економічні чинники. В умовах глобалізації економіки та інформаційної революції лише спільно можна забезпечити потреби у ресурсах та досвіді праці.

2. Проникнення кооперації в нові сфери людської життєдіяльності. Цей процес теж спричинений глобалізацією та інформаційною революцією. Він пов'язаний також з політикою переведення соціальних послуг з-під

відання держави у приватний сектор. Кооператори пропонують як своєрідну альтернативу цій політиці "середній шлях" — кооперування людей для забез­печення відпочинку, освіти, охорони здоров'я тощо.

3. Зростання обсягів господарської діяльності та членської бази сіль­ськогосподарської кооперації. Сьогодні сільськогосподарські кооперативи обслуговують від 70 до 95 % фермерів і відіграють визначальну роль у збуті та переробці продукції рослинництва і тваринництва, а також у за­безпеченні господарств технікою, кормами, насінням, добривами, паливом, кредитами і т. ін.

4. Розростання кооперативного підприємництва у сфері фінансів. В еко­номічно розвинених країнах пожвавлення діяльності фінансових товариств пов'язане в першу чергу із масовим попитом населення на відносно дорогу побутову техніку, автомашини, житло, які люди купують у кредит, а також Із збільшенням зацікавленості у страхових послугах. Сьогодні фінансові коопе­ративи існують більш як у 100 країнах і об'єднують понад 100 млн. осіб.

5. Відносна стабілізація типів кооперації та зростання кількості багатофункціональних (універсальних) кооперативів. Ця тенденція про­явилась у стабілізації частки кооперативної роздрібної торгівлі у загально­му товарообігу країн Західної Європи. У багатьох споживчих кооперативах погіршилося фінансове становище, знизились темпи капіталовкладень, прибутки та відрахування в резервний капітал.

6. "Перебудова" організаційних і господарських засад споживчої коопера­ції. Це може бути:

• об'єднання дрібних і середніх кооперативів у регіональні товариства;

• злиття товариств оптових закупівель і центральних спілок споживчої кооперації в єдину спілку;

• утворення єдиного споживчого кооперативу в країні (у невеликих державах Європи);

• утворення змішаних кооперативно-акціонерних товариств, де коо­ператив стає холдинг-компанією, що володіє акціями, а комерційна діяльність здійснюється приватними фірмами, які він контролює. Такими холдинг-компаніями стали "КООП АГ" у Німеччині та КФ у Швеції.

7. Підвищення ролі універсальних товариств у кооперативному секторі економіки. Ця тенденція зумовлена зменшенням потреби в традиційних споживчих товариствах. Для того щоб зберегти себе, частина цих коопе­ративів поруч з підприємствами роздрібної торгівлі та оптовими базами почала створювати установи для страхування та кредитування своїх членів,, підприємства побутових і соціальних послуг, житлово-будівельні комбінати тощо, перетворившись таким чином на універсальні товариства.

Кооперативний сектор економіки в Україні знаходиться па стадії фор­мування. Він охоплює кооперативи та їх об'єднання різних типів кооперації: і ті, що реформуються, і ті, що історично склалися, і ті, що вважаються новими для вітчизняної кооперації. У цілому в кооперативному секторі налічується нині близько 31 тис. кооперативів.

Головна мета широкомасштабного розвитку багатофункціонального кооперативного сектору національної економіки полягає в реалізації невичерпних можливостей кооперації та ефективному використанні її по­тенціалу для економічного зростання і соціальної орієнтації багатоукладної економіки України.

Кооперативний сектор базується на системі різноманітних коопера­тивів, однак його ядром є чотири типи кооперації: сільськогосподарська, споживча, кредитна та соціально-культурного обслуговування. Саме ці тини визначають масштаби і функції кооперативного сектору.

Різновекторні чинники, що активно впливають на сучасний розвиток кооперативного сектору економіки, зумовлюють різні темпи і масштаби формування окремих його сегментів на базі основних видів вітчизняної кооперації.

У процесі розвитку і функціонування кооперативи будуть об'єднува­тися, Інтегруватися залежно від характеру і видів взаємозв'язків. Характер кооперативних зв'язків може бути горизонтальним і вертикальним.

В Україні існують реальні можливості для горизонтальної інтеграції споживчої та сільськогосподарської кооперації, а також створення спільних об'єктів і структур постачальницького, маркетингового, збутового, перероб­ного характеру.

На основі вертикальної кооперації можливе об'єднання сільськогос­подарських, споживчих, кредитних, зберігаючих, переробних кооперативів з метою створення господарських систем із завершеним технологічним циклом, наприклад, виробничо-збутових, агропромислово-торговельних, постачальницько-збутових кооперативних об'єднань. Виходячи з досвіду багатьох країн не виключена можливість інтеграції споживчої та кредитної, сільськогосподарської і кредитної кооперації.

Об'єднання кооперативів у спілки, союзи, ліги, асоціації на базі горизонтальної кооперації та інтеграції створюють багатомірну структуру, схематичне зображення якої подано на рис. 1.1.

Рис.1.1. Типова організація

Успішний розвиток кооперативного сектору економіки неможливий без активної державної підтримки і правового захисту кооперації. Осно­вними напрямами державної політики щодо стратегічного розвитку коопе­ративного сектору слід визнати:

• створення умов для розвитку всіх типів кооперації;

• активізацію діяльності кооперативів, посилення ролі кооперативного сектору в реалізації соціальної політики й економічному зростанні;

• державну підтримку і правовий захист кооперації;

• сприяння реформуванню одержавлених кооперативних організацій. Для посилення ролі кооперативного сектору потрібно також розвивати

кооперативи в межах соціально-економічних, національних і регіональних програм, більш тісно поєднувати завдання кооперації з проблемами суспіль­ства, активна державна підтримка кооперації.

Державна підтримка і правовий захист кооперації включатимуть:

• правове забезпечення розвитку кооперативного сектору;

• надання кооперативам статусу неприбуткових підприємств;

• диференціацію податків, оптимізацію ціноутворення;

• спрощені умови кредитування;

• реструктуризацію заборгованості, відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням кооперативами соціальних, економічних функцій, які належать державі;

• сприяння соціальному обслуговуванню членів кооперативів;

• забезпечення правового захисту майна кооперативів, а також гарантій;

• невтручання в їхню господарську і соціальну діяльність. Нормативно-правове забезпечення розвитку кооперативного сектору

повинно передбачити вдосконалення Законів України "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про кредитні спілки" і "Про спо­живчу кооперацію" та розробку Законів "Про виробничу кооперацію", "Про аграрний ринок України", "Про кооперацію у сфері соціально-культурних послуг", "Про внутрішню торгівлю", "Про кооперативні банки" тощо.

Враховуючи природу, демократичний характер кооперації, її співро­бітництво та взаємодію з державними органами доцільно здійснювати на основі угод. При цьому укладання генеральних угод варто практикувати на рівнях центральних органів влади з Національним кооперативним альянсом, спілками, асоціаціями, лігами. Па регіональному рівні більш широко слід практикувати комплексні угоди і спільні програми.

Об'єднання різних типів кооперативів, оформлення кооперативного сектору економіки, активна державна підтримка дозволять:

• ефективно координувати розвиток різних типів кооперативів;

• зберегти базові кооперативні принципи і впроваджувати інші прин­ципи, специфічні для національної економіки;

• забезпечувати державний захист і підтримку кооперації;

• посилювати взаємодію кооперативів у створенні загальної інфра­структури;

• підвищувати ефективність функціонування кооперативів;

• посилювати конкурентні переваги кооперації;

• захищати інтереси кооперації, посилювати соціальний захист коопе­раторів;

• розширювати міжнародне кооперативне співробітництво.

Таким чином, стратегічний розвиток кооперативного сектору націо­нальної економіки базуватиметься на різних видах кооперації, серед яких споживча кооперація відіграватиме провідну роль. Його розвиток здійснить­ся еволюційно, комплексно і узгоджено з іншими секторами багатоукладної економіки.

1.2. Економічні, соціальні і правові зсади діяльності споживчої кооперації України в сучасних умовах.

В умовах трансформації економіки України в ринок споживчій кооперації належатиме значна роль. Це зумовлено кількома факторами.

По-перше, політичними. Становленням політичних партій та громадських рухів в Україні відбувається за умов стрімкого зростання соціальної напруженості, що призводить до девальвації демократичних цінностей в очах значної частини населення. Відтак особливого значення для згуртування українського суспільства навколо демократичних вартостей набуває діяльність позапартійних і надпартійних інститутів, які зорієнтовані на вічні загальнолюдські вартості – такі, як людина, наука, релігія, мистецтво, кооперація.

Українська споживча кооперація є інституцією демократичною, з глибоко вкоріненими національними традиціями і до того ж аполітичною, такою, що орієнтується на задоволення потреб простих людей, тому система споживчої кооперації виступає союзником і однією з головних омар демократичних процесів в Україні.

По-друге, соціальними факторами споживча кооперація тісно пов’язана з вирішенням важливих соціальних проблем суспільства.

Кооперативний рух, як було показано нами в попередньому розділі дипломної роботи, за своєю природою спрямований на поліпшення життя своїх членів, опертий на органічне поєднання ефективного господарювання, дійової конкуренції з принципами взаємодопомоги.

Третій фактор: інтегрування України в світове господарство. Наша держава отримала реальний шанс увійти в світове співтовариство, як повноправний його член.

Кооперація як система, що також спрямована на інтеграцію, життєво зацікавлена у зміцненні господарських, політичних і культурних зв’язків між різними країнами.

Економічні, _________і правові засади діяльності споживчої кооперації в сучасних умовах викладені Законом України “Про споживчу кооперацію”, який був прийнятий Верховною Радою 10 квітня 1992 р.

Окремі розділи Закону присвячені споживчому товариству та спілкам споживчих товариств, власності споживчої кооперації, відносинам між державою і кооперацією, питанням діяльності споживчих товариств та їх спілок. Закон обумовлює порядок створення, реорганізації та ліквідації споживчих товариств і спілок, гарантує певні права пайовиків та передбачає їх обов’язки.

Закон став гарантом самостійності та незалежності споживчої кооперації, визнав її повноправним суб’єктом ринку, визначив її юридичний статус. Законодавчо закріпив фундаментальні принципи споживчої кооперації як масової господарської організації громадян: добровільність, доступність членства, соціальну справедливість, взаємодопомогу та співробітництво, вільне господарське функціонування на основі ринкових відносин.

У Закону обумовлені права та обов’язки пайовиків як повноправних господарів товариства. Для їх соціального захисту споживчим товариствам надано право запроваджувати різні переваги, а також пільгові умови користування послугами кооперативних підприємств, організацій та установ. Підкреслюється, що система незалежна від органів державного управління. Політичних партій. Заборонено будь-яке втручання. Що може обмежувати право споживчої кооперації або перешкодити їх здійсненню.

Законом визнано право власності споживчої кооперації. Вона недоторкана, перебуває під захистом і охороною держави. Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів споживчої кооперації та її членів. Споживчі товариства і спілки набули повної господарської самостійності і діють на принципах самофінансування.

Економічні основи діяльності споживчої кооперації викладені в розділі V Закону.

Споживчі товариства та їх спілки самостійно розробляють програми економічного і соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах (зборах уповноважених), конференціях, з’їздах, радах. Вони мають повну господарську самостійність, покривають свої витрати за рахунок заходів від своєї господарської діяльності та забезпечують збереження власності споживчої кооперації.

Споживчі товариства та їх спілки, виходячи з статутних вимог, мають право:

• створювати (реорганізувати, ліквідувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об’єкти, діяльність яких не суперечить законам України;

• стати як засновником або учасники до господарських товариств, спільних підприємств, асоціацій та інших об’єднань для розв’язання економічних і соціальних завдань;

• придбати майно державних підприємств та підприємств, створених на інших формах власності, а також інше майно і майнові права;

• оформити земельні ділянки у володіння та користування.

Організації та підприємства споживчої кооперації формують товарні та матеріально-технічні ресурси за рахунок закупівель на договірних засадах у виробництв, валовій торгівлі, на біржах, аукціонах, заготівель сільськогосподарської продукції і сировини у громадян. Фермерських господарств, КСП, виробництва товарів на власних підприємствах.

Доходи споживчих товариств та їх спілок формуються за рахунок коштів, одержуваних в результаті господарської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень.

Після платежів у бюджет та інших обов’язкових відрахувань прибуток розподіляється загальними зборами членів споживчого товариства та іншими колективними органами управління.

Споживчі товариства, спілки та їх підприємства самостійно або на договірних засадах встановлюють вільні ціні і тарифи на товари і продукцію, що виробляються і закуповуються ними, надані послуги; виходячи з попиту і пропозиції.

Споживчі товариства і спілки та їх підприємства мають право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку розрахункові та інші рахунки, включаючи валютні, вільно розпоряджатися коштами, що є на цих рахунках.

Списання коштів з рахунків споживчого товариства, спілок та їх підприємств може проводитися тільки за їх згодою або за рішенням судових органів.

Споживчі товариства, спілки та їх підприємства мають право одержувати в установах банків, у підприємств і організацій позички та несуть повну відповідальність за додержання кредитних договорів та розрахункової дисципліни.

Прийнятий Закон сам по собі не забезпечував суттєвих змін у діяльності споживчої кооперації. Був потрібний чіткий механізм його реалізації.

В короткий термін були розроблені і затверджені ряд важливих документів, зокрема “Про удосконалення діяльності кооперативних підприємств і організацій відповідно до Закону України “Про споживчу кооперацію”; “Про основні принципи закріплення внутрісистемних відношень права власності в споживчій кооперації України”; “Про затвердження примірних статутів кооперативних організацій”; “Про договірні взаємовідносини між організаціями споживчої кооперації”; “Про спільні підприємства споживчої кооперації України” тощо. Цей процес не припиняється і в наш час, про що буде іти мова в подальших розділах дипломної роботи.

Можна з певністю стверджувати, що Закон України “Про споживчу кооперацію” повернув поняттю кооперації той зміст, який вбачає у ньому міжнародна спільнота і МКА зокрема.

Це дозволи споживчій кооперації України стати повноправним учасником світового кооперативного руху. 27-30 жовтня 1992 року у роботі ХХХ конгресу МКА в Токіо взяла участь делегація України. На засіданні Виконкому МКА Центральні спілку споживчих товариств України було прийнято до МКА, який об’єднував на той час 194 національні і 9 міжнародних спілок із 82 країн, нараховуючи понад 660 млн. індивідуальних членів. Вступ до Альянсу відкрив кооператора України шлях до міжнародних зв’язків. Одночасно Укоопспілка взяла зобов’язання дотримуватися основних принципів світового кооперативного руху.

Закон України “Про споживчу кооперацію” цілком відповідає вимогам МКА. Він порвав з радянською спадщиною трактування кооперативного руху як додатна до державної економіки і гармоніює з загальними принципами кооперації.

На відміну від колишньої Концепції Кооперації Радянського Союзу, Закон “Про споживчу кооперацію” не дозволяє державним чиновникам втручатися у справи кооператорів. Роль держави обмежується контролем за дотриманням кооперативами чинного законодавства України.

Власність споживчої кооперації України перебуває під контролем держави і має статус “колективної”, а не приватної, що, втім також допускається МКА. Так, у листі від 3 листопада 1994 р. організаціями споживчої кооперації країн СНД і Балтії Президент МКА пан Ларс Маркус писав:”... кооперативна власність створена зусиллями кількох поколінь в інтересах загального блага. Тому належить виявляти особливу турботу в тому, щоб зберегти і примножити неподільні фонди кооперації як загальне надбання”¹.

З метою забезпечення ефективного функціонування кооперативної власності, захисту майнових прав та інтересів пайовиків у повній відповідності до одного із основних принципів міжнародного кооперативного руху щодо формування колективного громадського капіталу ХVІ з’їзд споживчої кооперації України (березень 1994 р.) затвердив концепцію розмежування власності в споживчій кооперації.

На основі Концепції вищі органи управління закріпили неподільну частину статутних фондів споживчих товариств і спілок (не менше 51% загальної їх суми), тобто Колективний громадський капітал за юридичними особами системи. Він виступає гарантом цілісності споживчої кооперації і використовується на зальні блага всіх пайовиків, як нинішніх, так і майбутніх.

Подільна ж частина статутного фонду підприємств Укоопспілки, Кримспоживспілки, обласних, районних споживспілок, споживчих товариств була закріплена за пайовиками, які отримали відповідні свідоцтва на свою частку в майні товариств.

Перед споживчими товариствами та спілками гостро стоїть питання відновлення втрачених в результаті інфляційних процесів обігових коштів і пайового капіталу, формування нових фінансових ресурсів.

З метою суттєвого розширення майнових прав пайовиків, підвищення їх економічної зацікавленості і залучення до активної участі в управлінні кооперативною економікою Рада Укоопспілки внесла зміни і доповнення до Положення про порядок розмежування і закріплення власності, а також прийняла ряд якісно нових нормативних документів стосовно діяльності господарюючих суб’єктів системи.

Зокрема було врегульовано механізм залучення задов________ пайових внесків для:

• участі в другому етапі розмежування і закріплення власності споживчої кооперації;

• формування фінансових ресурсів кооперативних підприємств і організацій;

• поновлення статутного капіталу діючих підприємств пайовиками, які прийняли рішення стати їх співвласниками;

• створення нових кооперативних підприємств та госпрозрахункових відособлених підрозділів (ГВП).

Водночас відпрацьовано методологічні аспекти мобілізації внутрішніх резервів та запровадження антикризових методів і механізмів виходу споживчої кооперації України із фінансової скрути.

Таки чином, економічні, національні і правові заходи діяльності споживчої кооперації України базуються на Законі України “Про кооперацію”, “Про споживчу кооперацію”, Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах”, “Про основні засади розвитку соціальної сфери села”, рішення ХІХ з’їзду споживчої кооперації.

В даний момент розроблений проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про споживчу кооперацію”. Законопроект внесений Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради.

1.3. Загальний стан спраного розвитку споживчої кооперації України та його соціально-економічна оцінка.

Споживча кооперація функціонує як соціально-економічна система. З усіх складових кооперативного сектору економіки вона є найбільш структуризованою та організаційно оформленою.

Нині споживча кооперація об'єднує понад 1,0 млн. членів споживчих товариств і спілок і забезпечує трудову зайнятість 123 тне. осіб. Вона охо­плює понад 2000 споживчих товариств і 270 районних та обласних спілок. Потужний економічний потенціал споживчої кооперації — понад 30 тне. тор­говельних об'єктів, 1500 переробних підприємств, 340 заготівельно-збутових підприємств та інших об'єктів.

Валовий оборот основних галузей діяльності споживчої кооперації перевищує 3,5 млрд. грн. на рік.

Кооперативна діяльність спрямована не лише на задоволення мате­ріальних потреб населення, а й на соціальну перебудову села, економічну стабілізацію, відродження демократії, міжнародне співробітництво.

Перехід до ринкової економіки, який супроводжувався глобальними кризовими явищами, негативно позначився на розвитку споживчої коопе­рації: звузилися масштаби її діяльності, знизилася віддача економічного і соціального потенціалу, погіршився соціально-економічний стан, суттєво послабилася її соціальна місія.

Для зупинення цих процесів в споживчій кооперації проведені глибокі реформи і перетворення, широкомасштабні заходи, які базуються на сучас­них кооперативних теоріях, наукових рекомендаціях і прогнозах.

В умовах ринкової трансформації суспільства Укоопспілка викопала своє основне завдання: зберегла цілісність системи, призупинила кризові явища в системі, не допустила розвалу споживчої кооперації.

Цьому сприяло також наукове супроводження всіх заходів, направ­лених па збереження кооперативно! власності, із залученням провідних науково-дослідних установ та навчальних закладів Укоопспілки.

Наступна діяльність Укоопспілки буде спрямована на сприяння розви­тку й захисту прав та інтересів споживчих товариств і їх членів, представ­лення їх інтересів у державних та інших органах, міжнародних організаціях, надання інформаційних, правових та інших послуг.

Відповідно до рішень XVIII (позачергового) з'їзді/ споживчої кооперації України глибокої реформи зазнала кооперативна власність і вся сукупність відносин власності споживчої кооперації.

Посилилася соціальна місія споживчої кооперації — вона стає пріоритет­ною в розпитку кооперації. У зв'язку з цим розгорнуто реформу соціальної бази, підвищується роль інституту членів споживчих товариств і спілок, на програмній основі розвивається кадровий потенціал, більш відчутними стали соціальна підтримка і соціальний захист кооперативів.

Глибокі зміни відбуваються в галузевій структурі споживчої кооперації. Поряд з традиційними прискорено розвиваються нові види економічної діяльності — побутові та соціально-культурні послуги, банківська справа, інвестиційна та інноваційна діяльність, страхування, зовнішньоекономічна діяльність. Якісно оновлюється сфера торгівлі за рахунок нових типів підпри­ємств роздрібної торгівлі, відродження кооперативного опту, впорядкування ринків. Посилюються зв'язки заготівельно-переробного комплексу з АПК.

Споживча кооперація стає ринкові орієнтованою системою. У пій впроваджуються ринкові методи господарювання, формуються ринкові механізми, широко використовуються методи конкурентної боротьби, зростає підприємницька активність. Усе це дозволяє розширити масштаби господарської діяльності й покращити результативні показники. Можна стверджувати, що споживча кооперація подолала системну кризу і вийшла на траєкторію економічного зростання.

Під впливом національного кооперативного руху та внутрішньої кооперативної політики, яку проводить Укоопспілка, значно посилилось кооперативне співробітництво, зміцнилась організаційна єдність споживчої кооперації.

За ініціативою та активною участю Укоопспілки суттєво оновлена правова база: прийнято Закон України "Про кооперацію'', підготовлені зміїні й доповнення до Закону України "Про споживчу кооперацію", вдосконалю­ється нормативна база, вносяться зміни й доповнення до статутів коопе­ративних підприємств і організацій. У цілому правовий захист споживчої кооперації значно покращився.

Напрями формування і розвитку соціально-орієнтованої кооперативної системи та підвищення її економічної ефективності визначені ХІХ з’їздом споживчої кооперації України, який відбувся у березні 2004 року.

Основні показни­ки діяльності споживчої кооперації в 2004 році підтверджують подальше поступове закріплення позитивних тенденцій у роз­витку системи. В цілому по Укоопспілці досягнуто приросту роздрібного товаро­обороту, обсягів заготівель сільськогос­подарської продукції, виробництва това­рів народного споживання та надання на­селенню платних послуг. Кримспоживспілка і всі облспоживспілки закінчили рік без збитків.

Проте реально оцінюючи ситуацію, слід визнати, що далеко не всі суб'єкти гос­подарювання системи використовують наявні резерви і можливості для збільшен­ня обсягів діяльності та підвищення ефек­тивності господарювання. В окремих ко­оперативних організаціях приріст оборо­тів значною мірою пов'язаний з інфляці­єю, зростанням цін на товари і послуги, а прибутки отримані не за рахунок основ­ної діяльності.

Стан справ у системі, динаміка політичних, економічних і соціальних процесів, що відбуваються нині в державі, вимагають впровадження нових підходів до організації роботи, диверсифікації госпо­дарської діяльності на базі прогресивних технологій, ринкових методів та конкурент­них механізмів господарювання.

Розглянемо більш детально на основних результатах роботи основних галузей споживчої кооперації.

Торгівля. В 2004 році в цілому по систему роздрібний товарооборот зріс на 6% і становив майже„2,2 мільярда гривень. Зростання обсягів продажу то­варів народного споживання у порівняних них цінах забезпечили усі споживспілки, за винятком Миколаївської, Сумської та Чернігівської. Лише Вінницька, Жито­мирська і Кіровоградська облспожив­спілки досягли вищих темпів приросту товарообороту порівняно із загальнообласними показниками, інші споживспілки дещо втрачають свої позиції на спо­живчому ринку регіонів.

Для зміни становища на краще необхід­но домогтися суттєвого підвищення кон­курентоспроможності торговельної мережі, забезпечити безумовне виконан­ня рішень XIX з'їзду споживчої кооперації України та програм розвитку галузі тор­гівлі, розроблених кооперативними орга­нізаціями у регіонах.

З урахуванням загострення конкуренції, поглиблення ринкових процесів та по­дальшої глобалізації економіки мам потріб­но своєчасно приймати виважені рішен­ня та сповна реалізовувати упереджувальні заходи.

Мова йде, перш за все, про прискорену модернізацію об'єктів торгівлі, оновлен­ня їх внутрішнього і зовнішньо вигляду, технічне переоснащення та забезпечен­ня широким асортиментом товарів, тобто створення розгалуженої мережі конкурен­тоспроможних магазинів. Досвід органі­зації такої мережі в системі уже напрацьо­вано. Нині діє дві тисячі сучасних роздріб­них торгових об'єктів, в тому числі 200 кооперативних маркетів, з яких майже половина відкриті минулого року. Актив­но працюють у цьому напрямку коопера­тори Тернопільської, Рівненської, Львів­ської, Черкаської, Чернігівської та ряду інших областей.

Так, у місті Теребовля на Тернопільщині вже півтора роки працює супермаркет, місячний товарооборот якого сягає півмільйона гривень. Нещодавно в примі­щенні колишнього універмагу відкрито супермаркет у селищі Царичанка Дніпро­петровської області, який щомісяця реа­лізує товари народного споживання май­же на 600 тис. гривень.

У цих об'єктах торгівлі запроваджено прогресивну технологію обслуговування, сучасне холодильне і торговельне облад­нання. Налагоджено комп'ютерний облік руху товарів і готівки. Споживачам що­денно пропонується до 10 тис. наймену­вань товарів.

Заслуговує на увагу практика відкриття сучасних об'єктів торгівлі у невеликих сільських поселеннях. Вже більше року працює маркет в селі Лемеші на Черні­гівщині, в якому проживає шістсот осіб. Оборот цього об'єкту зріс з 10 до 60 тис. гривень на місяць. Аналогічні сучасні об'­єкти торгівлі створені та успішно працю­ють у невеликих селах Житомирської, Львівської, Миколаївської, Рівненської, Харківської, Чернівецької областей.

Водночас не можуть задовольнити темпи модернізації роздрібної мережі в Закарпатській, Волинській, Івано-Франківській, Сумській та деяких інших споживспілках. Враховуючи вимоги сьогодення перед системою, правлін­нями споживспілок і споживчих товариств стоїть нагальне завдання — у найближчі п'ять років запровадити сучасні техноло­гії обслуговування споживачів в усій коо­перативній торговій мережі.

Для ефективного функціонування сучас­них магазинів слід докорінно перебуду­вати роботу торгового апарату. Спряму­вати його зусилля на забезпечення пов­ного циклу комерційних і торгово-технологічних процесів. Йдеться про щоденну копітку роботу з питань вивчення попиту, формування асортименту і організації за­возу товарів, ціноутворення, впроваджен­ня прийнятних методів обслуговування покупців, тобто здійснення комплексу маркетингових операцій.

Ефективна діяльність тор­гової мережі як маркетів, так і звичайних сільських магазинів, неможлива без діє­здатної власної оптової ланки. Це підтвер­джується результатами роботи галузі тор­гівлі в Житомирській", Кіровоградській і Рівненській облспоживспілках. За остан­ні роки тут частка оптового обороту в роз­дрібному зросла в 5—10 разів і переви­щує 30 відсотків. У цих регіонах стабіль­но нарощуються обсяги роздрібного то­варообороту, галузь торгівлі працює з прибутками. Проте відродження роботи кооперативного опту в цілому по системі відбувається ще повільно.

Питома вага опту в загальному роздріб­ному товарообороті споживчої коопера­ції складає лише 14 відсотків. Значна кількість кооперативних організацій і під­приємств продовжують здійснювати за­купівлю товарів у позасистемних посе­редників. Це суттєво знижує рівень тор­гових надбавок, а в кінцевому підсумку й доходи системи.

Надалі цього допускати не можна. Фор­мування ресурсів та централізовану дос­тавку, щонайперше, продовольчих това­рів необхідно здійснювати з оптових баз райспоживспілок і районних споживчих товариств, філій та складів-магазинів між­районних баз. Централізовано повинна надходити до наших магазинів також про­дукція кооперативних заготівельних і виробничих підприємств. Це повинно стати непорушним правилом для всіх працівників системи.

З урахуванням підвищення купівельної спроможності сільського населення сер­йозної уваги заслуговує організація поста­чання і торгівлі непродовольчими товара­ми. Нині їх питома вага в загальному то­варообороті надто низька І становить лише 13 відсотків, а в Кіровоградській, Івано-Франківській, Полтавській, Рівнен­ській і Чернігівській облспоживспілках — від 5 до 9 відсотків.

Це вимагає від правлінь Кримспоживспілки та облспоживспілок спрямувати роботу універсальних і міжрайонних баз, кооперативних організацій на розвиток торгівлі товарами складно-технічного асортименту, будівельними матеріалами і меблями, господарськими, канцеляр­ськими і шкільно-письмовими товарами, друкованою продукцією, культспорттоварами, мийними засобами та іншими ви­робами, що користуються попитом насе­лення.

Постає завдання повною мірою викорис­тати можливості для розширення прямих зв'язків безпосередньо з товаровиробни­ками, укладення угод з промисловими під­приємствами на виконання оптовими ба­зами дилерських функцій з реалізації ви­робленої ними продукції. Водночас роз­ширити мережу магазинів з торгівлі не­продовольчими товарами, визначити для них асортимент та забезпечити його дот­римання, організувати торгівлю за замов­леннями населення, в кредит, доставку товарів споживачам.

Громадське харчувань. В 2004 році в його розвитку відбулися певні позитивні зрушення. Так, досягнуто зростання обсягу товарообороту, випус­ку власної продукції, питома вага якої ста­новить майже 60 відсотків загального товарообороту галузі. Здійснена рекон­струкція та переоснащення майже 250 закладів громадського харчування. Актив­но працювали у цьому напрямку Львівська і Черкаська облспоживспілки, які за рік модернізували відповідно 40 і 30 об'єк­тів, використавши для цього 2 і півтора ;v мільйона гривень. Аналогічна робота здійснюється в Рівненській, Хмельницькій, Чернівецькій та деяких інших споживспілках.

Проте наявні можливості галузі викорис­товуються незадовільно. Нині лише 10 від­сотків діючої мережі відповідає сучасним вимогам. За минулий рік кількість об'єк­тів харчування скоротилася на 400 оди­ниць, у тому числі по 30-40 об'єктів в Кримспоживспілці, Івано-Франківській, Сумській і Чернігівській облспоживспілках. Не вирішена доля 500 зачинених закла­дів харчування, найбільша кількість яких знаходиться в Житомирській, Кіровоград­ській, Львівській та Одеській облспожив­спілках.

Незадовільно використовується для ре­алізації кулінарних і кондитерських виро­бів та напівфабрикатів роздрібна мережа. Знизили продаж цієї продукції в об'єктах торгівлі Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Луганська, Львівська і Чер­нігівська облспоживспілки.

Дійшло до того, що половина районів не мають спеціалістів для складання техно­логічних карток, меню, здійснення конт­ролю за якістю продукції та організації об­слуговування відвідувачів. Внаслідок сис­тема безпідставно втрачає свої позиції як в селах, так і районних центрах.

Ми не маємо жодних підстав для втрати цієї соціальне значущої та прибуткової галузі. Вона має перспективу і можливості для подальшого розвитку. Тому правлін­ням кооперативних організацій усіх рівнів необхідно спрямувати зусилля працівни­ків системи на максимальне використан­ня потужностей закладів громадського харчування, створення конкурентоздатної мережі кооперативного ресторанного гос­подарства для забезпечення якісного об­слуговування населення.

Кооперативна сфера побутових та інших платних послуг. Значна частина сільських жителів мають можливість безпосередньо в місцях проживання відремонтувати одяг, взуття і побутові при­лади, зробити зачіску, скористатися пун­ктами хімчистки, фотопослуг і прокату то­варів, а також отримати ритуальні та ряд інших видів послуг.

Для цього в системі за останні чоти­ри роки створено понад 3,5 тисячі об'єктів побутового обслуговування, що майже на 600 більше від завдання, виз­наченого відповідною Програмою. За­галом послуги надають 5,5 тисяч коо­перативних підприємств, оборот яких в 2004 р. досяг 300 млн. гривень, що на 16% більше, ніж у 2003 році.

Предметно працюють над розвитком побутового обслуговування сільських жи­телів в Криму, Полтавській, Дніпропетров­ській, Харківській, Луганській та Чернігів­ській областях, де кожна районна коопе­ративна організація вже має від 10 до 20 об'єктів побуту. В результаті споживспілки зазначених регіонів щорічно надають населенню побутових послуг на півтора-два мільйона гривень кожна.

Практично не займаються відродженням сфери побуту в Рівненській, Тернопіль­ській, Кіровоградській, Івано-Франківській облспоживспілках. Тут при наявності віль­них приміщень в багатьох районах коопе­ратори не мають жодного об'єкта з ре­монту одягу, взуття, побутових приладів, виконання фоторобіт та перукарень.

Прикро, що для надання платних послуг належно не використовується наявна ма­теріальна база системи. Так, всього третина кооперативних виробничих підпри­ємств здійснюють переробку давальниць­кої сировини, забою тварин. Не отриму­ють належного розвитку додаткові платні послуги і при торговельному обслуговуванні населення. Нині лише в окремих - і магазинах здійснюється сувенірне офор­млення подарунків, нарізка скла, прокат і доставка товарів, приймання замовлень на виконання фоторобіт, хімічної чистки одягу тощо.

Не кращі справи з організацією дозвіл­ля сільських жителів за рахунок створен­ня більярдних, проведення дискотек, вста­новлення ігрових автоматів. Нині такі по­слуги надаються лише в 200 кооператив­них об'єктах, хоча ефективність їх роботи висока. Торік без особливих витрат вони дали більше 650 тис. гри. доходів.

Для подальшого розвитку сфери послуг і поліпшення обслуговування населення правлінням споживчих товариств і споживспілок слід всебічно проаналізувати стан справ у цій важливій соціальній га­лузі та прийняти відповідні рішення. На­самперед, задіяти для цього наявні в сис­темі резерви і можливості. Налагодити виїзні форми обслуговування в сільській місцевості. Розширити співробітництво із суб'єктами підприємницької діяльності, що надають побутові послуги. Підвищити кон­курентоспроможність кооперативних об'єктів на ринку послуг, забезпечити їх ефективну роботу.

Творчого використання потребує набу­тий досвід роботи об'єктів сфери побуту. Зокрема переведення їх на спрощену сис­тему оподаткування та організацію діяль­ності за договорами співпраці з суб'єкта­ми малого підприємництва. Нині в цілому по системі за таких умов працює понад 40 відсотків побутової мережі, а у Вінниць­кій, Одеській і Харківській споживспілках 75—95 відсотків. Вигода від цього зрозу­міла.

Кооперативні ринки. Пересуди і тривалі тяжби щодо права власності на кооперативні ринки вичер­пані конституційним визнанням власності на них споживчої кооперації. Це вимагає від правлінь кооперативних організацій зосередити роботу на модернізації та трансформації ринків у сучасні торгово-сервісні центри з широким спектром по­слуг. Для цього важливо творчо, викорис­тати грунтовно підготовлені Рекомендації щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, які в липні минулого року затверджені Мі­ністерством економіки України.

Необхідно максимально задіяти наяв­ний потенціал ринків для поліпшення об­слуговування населення. Щонайперше за рахунок збільшення привозу та peaлізації сільськогосподарської продукції як в роздріб, так і оптом. Забезпечити широке представництво на ринках товарів заготовлених і вироблених підприємствами споживчої кооперації.

Заготівлі сільськогосподарської продукції і сировини. В 2004 році забезпечили приріст обсягів заготівельного обороту Кримспоживспілка, Вінницька, Дніпропетровська, Жи­томирська, Миколаївська, Рівненська, Харківська та Черкаська облспоживспілки. Незважаючи на всі негаразди з опо­даткуванням забезпечили значні обсяги заготівель м'яса і молока Вінницька, Лу­ганська, Миколаївська, Харківська та Чер­каська облспоживспілки. Тут в основно­му збережена мережа приймально-заго­тівельних і скотозабійних пунктів, чисель­ність заготовачів.

Безпосередньо товаровиробникам, пайовикам, виплачено дотацій за рахунок коштів ПДВ Вінницькими коопе­раторами 3,3 млн. гривень, Черкаськи­ми — 2 млн. гривень. Аналогічно побудо­вана робота кооперативними організаці­ями Миколаївської області. Вони виплатили здавальникам майже півтора міль­йона гривень дотацій, збільшили заготівлі м'яса в 1 ,7 разу і довели його обсяги за­купівель до 1,3 тис. тонн. Водночас су­сідня, Херсонська облспоживспілка спро­моглася закупити м'яса лише 360 тонн і виплатила здавальникам всього 600 гри­вень дотацій.

Ефективність комплексного вирішення питань розвитку галузі заготівель підтвер­джується також роботою багатьох коопзаготпромів. Так, Первомайський райкоопзаготпром Миколаївської області минулого року закупив сільськогосподарської про­дукції і сировини майже на 3 млн. гривень, що на 11 відсотків більше, ніж у по­передньому році. Крім цього підприємство обробляє 2 тис. гектарів орендованої у населення землі, з яких отримано 3 тися­чі тонн зернових, півтори тисячі тонн цук­рового буряка, 300 тонн соняшнику та 50 тонн маку.

Підприємство переробляє овочі, виго­товляє крупи, займається відгодівлею ве­ликої рогатої худоби і свиней. Наявний парк сільськогосподарської техніки, крім виробничих потреб використовується для надання послуг селянам з обробки землі та збору врожаю. За останні два роки на модернізацію матеріально-технічної бази використано близько 0,5 млн. гривень власних коштів.

На цьому підприємстві вирішено питання збуту заготовленої переробленої влас­ними цехами продукції, яка централізова­но доставляється в кооперативну роздріб­ну мережу Сарнівського і Рокитнянського районів, відпускається місцевим бюджет­ним організаціям та одержувачам Мін­оборони України.

На жаль, далеко не всі кооперативні організації мають чітку програму дій за­готівельної галузі. Ними не визначені пріо­ритети закупівель джерела надходження та ринки збуту сільгосппродукції і сиро­вини. Нині у третині районів споживча кооперація не має коопзаготпромів, про­довжують скорочуватися кількість прий­мально-заготівельних пунктів та заготі­вельників. У першу чергу, це стосується Івано-Франківської, Волинської, Львів­ської, Полтавської, Чернігівської облспоживспілок, у яких допущено значний спад обороту та обсяги закупівель більшості основних видів сільгосппродукції і сиро­вини.

З метою виправлення становища, Ідо склалося в заготівлях, правлінням споживспілок і споживчих товариств, керівникам заготівельних підприємств слід в першу чергу провести детальне маркетингове дослідження, зокрема визначитися з асортиментом, обсягами і джерелами за­купівель сільськогосподарської продукції. Опрацювати з товаровиробниками стро­ки здачі продукції та обумовити можливі ціни на неї.

Повсюдно з'ясувати можливості збуту заготовленої сільськогосподарської про­дукції, врахувавши при цьому потреби кооперативної торгівлі, громадського харчування, виробництва, реалізацію продукції на ринках, поставку на ек­спорт. Повністю використати можливості обслуговування бюджетних організацій І спецспоживачів та постачання лікар­сько-технічної, тваринницької і вторин­ної сировини підприємствам переробної промисловості.

Водночас нам потрібно здійснити пре­вентивні заходи щодо реформування ор­ганізаційної структури заготівельної галузі, визначення напрямів діяльності та ство­рення об'єктів оптової торгівлі сільсько­господарською продукцією і сировиною. Чітко окреслити роль та максимально за­лучити до заготівель підприємства роз­дрібної торгівлі, громадського харчуван­ня, виробництва.

Для успішного розв'язання цих завдань необхідно вирішити питання укомплек­тування кваліфікованим та відповідаль­ним персоналом усіх лана;; галузі від за­готівельника до керівника кооператив­ного підприємства. Від споживчого то­вариства до Укоопспілки встановити обов'язкову практику розробки і захис­ту бізнес-планів діяльності заготівельної галузі та забезпечити дієвий контроль за їх виконанням.

Промисловість. Відповідно до рішень XIX з'їзду споживчої кооперації Ук­раїни в кооперативних організаціях роз­роблені та впроваджуються Програми модернізації виробничих підприємств. Про переваги концентрації зусиль і фінан­сових ресурсів, комплексного і вдумли­вого створення конкурентоспроможних базових підприємств переконливо свід­чать підсумки роботи багатьох коопера­тивних об'єктів з виробництва товарів.

Завдяки реформуванню, структурній перебудові, залученню коштів пайовиків комбінат кооперативної промисловості Могилів-Подільського районного споживчого товариства за 2004 рік наростив обсяги виробництва товарів народного споживання на 20 відсотків. Річний обсяг їх випуску становить нині понад півтора мільйона гривень. Підпри­ємство випікає 1100 тонн хліба та хлібо­булочних виробів. Це більше ніж випече­но Волинською і Дніпропетровською облспоживспілками разом взятих.

За рік з відстаючого комбінат став при­бутковим, ліквідував заборгованість перед бюджетом з виплати заробітної плати, суттєво підвищив оплату праці своїм пра­цівникам і використав понад ЗО тис. грн. на технічне переозброєння виробництва.

Добре працюють також Дрогобицький плодоконсервний завод Львівської облспоживспілки, Очаківський хлібозавод і підприємство „Жовтневі ковбаси" Мико­лаївської облспоживспілки, виробничі ко­оперативні підприємства на Рівненщині, Коростенського району на Житомирщині, Городищенського — на Черкащині, Сакського — в Криму. Такі приклади можна привести по багатьох інших областях. На превеликий жаль, позитивний досвід ро­боти цих підприємств не набув масового поширення. Практично згорнули коопера­тивне виробництво в Дніпропетровській, Івано-Франківській, Кіровоградській і Лу­ганській облспоживспілках. Тут річний випуск товарів народного споживання ста­новить лише 4—6 млн. гривень.

Значною мірою це обумовлено суб'єк­тивними факторами. У багатьох випадках програми розвитку виробничих підпри­ємств системи розроблені облспоживспілками формально. Вони складені без вивчення кон'юнктури місцевих ринків, не враховують можливості реалізації вироб­леної продукції, асортимент і ціни на неї. В них не визначені питання комплексної модернізації виробництва та джерела фі­нансування технічного переоснащення виробничих процесів.

Правлінням споживспілок потрібно внести зміни і доповнен­ня в програми розвитку кооперативної промисловості з урахуванням комплексно­го вирішення питань, а також входження у цьому році України до Світової організації торгівлі у 2005 році.

Зовнішньоекономічна діяльність. Важливим джерелом отримання валютних коштів для технічного переоснащення матеріально-технічної бази системи є зовнішньо­економічна діяльність. Постійно вико­ристовують можливості експортно-імпортних операцій Кримспоживспілка, Рівненська, Хмельницька, Волинська та Черкаська облспоживспілки, які мину­лого року відвантажили за кордон про­дукції на півтора—два мільйони гривень кожна.

Водночас, маючи достатні ресурси про­дукції, яка користується попитом, практич­но не займаються зовнішньоекономічною діяльністю в Дніпропетровській, Житомир­ській, Івано-Франківській, Кіровоград­ській, Миколаївській, Полтавській та Чер­нівецькій облспоживспілках. Правлінням усіх без винятку споживспі­лок необхідно здійснити конкретні кроки для поліпшення зовнішньоекономічної ді­яльності. Налагодити постійні ділові зв'яз­ки із зарубіжними партнерами. Запропо­нувати їм широкий асортимент продукції. Отримані валютні кошти використовува­ти для закупки потрібних системі облад­нання і технологій.

В доповіді голови правління укоопспілки на зборах Ради Укоопспілки 23 лютого 2005 року відмічалась, що всупереч певним об’єктивним, стримуючим факторам споживча кооперація за останні роки зробила істотні кроки щодо стабілізації фінансового стану системи. Минулого року 90 відсотків кооперативних органі­зацій і підприємств спрацювали без збитків. У цілому по Укоопспілці отри­мано більше 20 мільйонів гривень при­бутку. Позитивного фінансового резуль­тату досягнуто в торгівлі і громадсько­му харчуванні. Майже на третину зрос­ли в обороті власні кошти. Помітно ско­ротилися непродуктивні втрати.

Це свідчить про те, що переважна біль­шість правлінь спілок і споживчих това­риств, керівників кооперативних підпри­ємств стають на шлях забезпечення ефек­тивного господарювання, економії та при­множення кооперативних коштів.

Проте в діяльності кооперативних орга­нізацій і підприємств є чимало не вирі­шених питань, прорахунків в роботі та невикористаних резервів і можливостей, які вкрай негативно позначаються на ефективності господарювання.

Насамперед, це стосується майже тисячі збиткових кооперативних підприємств, які торік принесли системі понад 20 мільйонів гривень збитків. Невиправдано велика кількість таких підприємств у Волинській, Житомирській, Миколаївській, Сумській, Херсонській і Черкаській облспоживспілках та Кримспоживспілці.

З метою підвищення доходності коопе­ративних організацій і підприємств, по­трібно забезпечити жорсткий контроль за витрачанням кооперативних коштів. Не­припустимо, коли за рівних умов та обся­гів діяльності витрати обертання суб'єк­тів господарювання суттєво різняться.

Так, Чернігівська облспоживспілка за практично рівного з Вінницькою спілкою обороту роздрібної мережі витратила коштів на його забезпечення в 1,3 разу більше вінницьких кооператорів. Транс­портні витрати тут також у два рази біль­ші, ніж у вінничан. Аналогічні приклади можна навести по інших споживспілках в торгівлі, громадському харчуванні, за­готівлях.

У значній кількості споживспілок фак­тична собівартість продукції, виробленої підприємствами кооперативної промис­ловості, перевищує обсяги її реалізації. Передусім це стосується Черкаської, Іва­но-Франківської, Сумської, Закарпат­ської, Житомирської та Харківської спо­живспілок.

Перед правліннями споживспілок і спо­живчих товариств ставиться завдання глибоко проаналізувати підсумки госпо­дарсько-фінансової діяльності коопера­тивних підприємств, виявити причини допущених збитків та марнотратства. Забезпечити надійний контроль за ви­користанням коштів, ліквідувати наявні недоліки та вжити заходів до підвищен­ня ефективності господарювання.

В системі допускаються суттєві прорахунки при здачі кооперативного майна в оперативну оренду. Зокрема мають місце значні коливання ставок орендної плати за рівнозначні об'єкти. Окремі ор­ганізації і підприємства у ставки оренд­ної плати за користування майном включають комунальні, експлуатаційні та інші витрати. Нерідко отримана орендна плата використовується не за призначенням.

Для забезпечення ефективного управлін­ня майном треба своєчасно вносити змі­ни і доповнення в договори оренди, переглядати ставки орендної плати з ураху­ванням інфляції та змін тарифів. Чітко ви­значати напрями використання коштів, що надходять від оренди, спрямувати їх на­самперед на ремонт, реконструкцію та модернізацію підприємства. Ні в якому разі не допускати витрачання цих коштів на покриття збитків від безгосподарності.

Першочерговим завданням правлінь ко­оперативних організацій є питання оздо­ровлення фінансів, закріплення позитив­них зрушень, що відбулися в системі у розрахунках і платежах.

Сьогодні в усіх споживспілках поточні зобов'язання покриваються оборотними активами. Проте в ряді спілок зроблено далеко не все для використання наяв­них резервів поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни. Так, в Івано-Франківській, Миколаївській, Рівнен­ській, Сумській та Хмельницькій облспоживспілках покриття поточних зобов'я­зань оборотними активами залишаєть­ся критичним, близьким до рівня непла­тоспроможності.

Не стали предметом постійної уваги правлінь кооперативних організацій Жи­томирської, Кіровоградської, Миколаїв­ської та Херсонської облспоживспілок питання скорочення простроченої дебі­торської заборгованості. В цих регіонах не лише не забезпечили, стягнення боргів, а навпаки —допустили їх приріст. Нині 20 відсотків загальної суми простроченої дебіторської заборгованості по системі припадає на Кіровоградську і Херсонську облспоживспілки.

У комплексі завдань зміцнення фінан­сового стану важливе місце займає пи­тання ефективного використання матері­ально-технічної бази системи.

Насамперед визначення оптимальних розмірів постійного капіталу необхідного для виконання статутних завдань. Пере­дусім мова йде про остаточне вирішення долі законсервованих кооперативних об'­єктів, частка яких у загальній вартості майна становить 22 відсотки. Надалі не можна допускати, щоб кооперативне май­но на півмільярда гривень роками зали­шалося мертвим капіталом.

Нині 30—40 відсотків основного капіта­лу законсервовано в Херсонській, Терно­пільській і Полтавській облспоживспілках. Сплачуються податки на землю, витра­чаються кошти на охорону, а об'єкти руй­нуються та розтягуються.

Аналогічна ситуація і з п'ятьмастами об'єктами незавершеного будівництва. На сьогоднішній день у них відвернуто 80 млн. гривень кооперативних коштів, у тому числі по 6—10 мільйонів у Хмель­ницькій, Вінницькій і Дніпропетровській облспоживспілках.

Завдання полягає в тому, щоб забез­печити безумовне виконання рішень XIX з'їзду споживчої кооперації України щодо законсервованих об'єктів та незаверше­ного будівництва. У них чітко визначено, що при неможливості ефективного вико­ристання цих основних фондів вони по­винні бути переведені в оборотний капі­тал, який спрямовується на модернізацію діючих об'єктів.

В доповіді С.Г. Бабенка підкреслювалось, що значна кількість кооперативних організацій не повною мірою використовує таке джерело поповнення ка­пітальних інвестицій, як амортизаційні відрахування.

Коефіцієнт нарахування амортизації, близький до нормативних п'яти відсотків, забезпечується лише в Рівненській обл-споживспілці. У Закарпатській, Микола­ївській, Чернівецькій, Івано-Франківській і Одеській облспоживспілках він не пере­вищує півтора відсотка. Тут замість де­тального аналізу усіх статей витрат та здійснення предметної роботи щодо їх скорочення вдалися до найлегшого — зниження нормативного рівня амортиза­ційних відрахувань.

Викладене дозволяє зробити ряд висновків..

По-перше, споживча кооперація витримала випробування системної кризи періоду переходу до ринкової економіки, зберегла в основному свій потенціал, організаційну єдність і функціональну цілісність.

По-друге, новий етан розвитку споживчої кооперації слід вважати етапом економічного зростання, гармонійного поєднання соціальних та еко­номічних засад, соціальної орієнтації кооперативної діяльності, посилення соціальної місії споживчої кооперації.

По-третє, споживча кооперація стає ядром кооперативного сектору економіки, важливою складовою багатоукладної економіки країни, помітним інститутом громадянського суспільства.

По-четверте, перспективний розвиток споживчої кооперації в умовах ринкового середовища, жорсткої конкуренції, глобалізації та інтернаціоналі­зації економіки неможливий без науково обгрунтованої стратегії.