Курсова робота №
з курсу “Мікроекономіка”

на тему: Ринковий попит та його еластичність

Виконав:

Перевірив:

Львів –2000 р.

ПЛАН:

стор.

Вступ.................................................................……...3

I. Ринковий попит: економічна суть..........………….…4

II. Поняття еластичності ринкового попиту........……..12

3. Властивості еластичності...............................……..15

3. Перехресна і похідна еластичність попиту………16

3. Фактори цінової еластичності попиту…………....19

3. Вплив попиту на економічну стратегію підприємства………………………………….……20

Висновок.........................................................……...26

Список використаної літератури..............……........27

Вступ.

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки - підприємства. Саме на цьому рівні створюється вся необхідна продукція для суспільства, робляться різні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання економного витрачання ресурсів, застосування високопродуктивної техніки, технології. На підприємстві домагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне управління менеджментом.

Все це вимагає глибоких економічних знань. Адже в умовах ринкової економіки виживе лише той, хто найбільш грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечить високим прибутком висококваліфікованих працівників.

Вивчення ж попиту на ринку зараз стає першочерговою задачею при функціонуванні підприємства. Постійне відстеження попиту і вміння реагувати на найменші його зміни (тобто гнучкість виробництва) все це зумовлює виживання і успішну роботу підприємства. Зараз для будь-якої фірми важливіше навіть не виробити яку-небудь продукцію, а збути її, знайти конкретну нішу на ринку для свого товару. Тому-то на перші ролі виходять численні відділи маркетингу, що безпосередньо займаються питаннями збуту і реалізації продукції. І там добре знають, що таке попит і як він змінюється з часом. “Клієнт завжди правий" - цей принцип, прийнятий на озброєння багатьма ведучими виробниками, зайвий раз доводить першорядне значення такого економічного поняття, як ринковий попит.

I. Ринковий попит: економічна суть.

§1. Ринок і закон попиту.

Ринок - це непрямий взаємозв'язок між виробниками і споживачами продукції в формі купівлі-продажу товарів, сфера реалізації і товарно-грошових відносин, а також вся сукупність коштів, методів, інструментів, організаційно-правових норм, структур т.д., що забезпечують функціонування таких відносин. Ринок - це єдина система відносин купівлі-продажу, структурними елементами якої є ринки товарів, капіталів, робочої сили, цінних паперів, ідей, інформації і т.д. Ринок - основа ринкової економіки.

Ринок - це інструмент, або механізм, що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг; одні ринки є локальними, інші носять міжнародний або національний характер. Деякі відрізняє особистий контакт між пред'явником попиту і постачальником, а інші є безособовими - на них покупець і продавець ніколи не бачать або зовсім не знають один одного.

Стан ринку визначається співвідношенням величини попиту і пропозиції.

Попит і пропозиція - взаємозалежні елементи ринкового механізму, де попит визначається платоспроможною потребою покупців (споживачів), а пропозиція сукупністю товарів, запропонованих продавцями (виробниками); співвідношення між ними складається в зворотно пропорційну залежність, визначаючи відповідні зміни в рівні цін на товари.

Попит зображається у вигляді графіка (Рис.1), що показує кількість продуктів, які споживачі готові і спроможні купити по деякій ціні з можливих цін протягом певного періоду часу. Попит виражає ряд альтернативних можливостей, які можна представити у вигляді таблиці. Він показує ту кількість продукту, на яку (при інших рівних умовах) буде пред'явлений попит при різних цінах. Попит показує кількість продукту, яка споживачі будуть купувати по різних можливих цінах. Ціна попиту- максимальна ціна, по якій споживач хотів купити дану продукцію.

Величини попиту повинні мати певне значення і відноситися до певного відрізка часу. Корінна властивість попиту полягає в наступному: при незмінності всіх інших параметрів зниження ціни веде до відповідного зростання величини попиту. Бувають випадки, коли практичні дані суперечать закону попиту, але це не означає його порушення, а тільки лише порушення допущення при інших рівних умовах.

Існування закону попиту підтверджують такі факти:

1. За звичай люди дійсно купують даного продукту більше по низькій ціні, чим по високій. Вже той факт, що фірми влаштовують “розпродажі”, служить наочним свідченням їх віри в закон попиту. Підприємства скорочують свої товарні запаси не шляхом підвищення цін, а шляхом їх зниження.

2. У будь-який даний період часу кожний покупець продукту отримує менше задоволення, або вигоди, або корисності від кожної подальшої одиниці продукту. Оскільки споживання схильне до дії принципу убуваючої граничної корисності тобто принципу, згідно з яким подальша одиниця даного продукту приносить все менше і менше задоволення, споживачі купують додаткові одиниці продукту лише при умові, що ціна його знижується.

3. На більш високому рівні аналізу закон попиту можна пояснити ефектами прибутку і заміщення. Ефект прибутку вказує на те, що при більш низькій ціні, людина може дозволити собі купити більше даного продукту, не відмовляючи собі в придбанні яких-небудь альтернативних товарів. Тобто, зниження ціни продукту збільшує купівельну здатність грошового прибутку споживача, а тому він спроможний купити більшу кількість даного продукту, чим раніше. Більш висока ціна приводить до протилежного результату. Ефект заміщення виражається в тому, що при більш низькій ціні у людини з'являється стимул придбати дешевий товар замість аналогічних товарів, які тепер відносно дорожчі. Споживачі схильні замінювати дорогі продукти більш дешевими. Ефект прибутку і заміщення поєднуються і призводять до того, що у споживача виникає здатність і бажання купувати більшу кількість продукту по більш низькій ціні (див. таблиця №1).

Зворотну залежність між ціною продукту і величиною попиту можна зобразити у вигляді простого двомірний графіка, що показує величину попиту на горизонтальній осі, а ціну на вертикальній осі.

Розміщення ціни на вертикальній осі і величини попиту на горизонтальній це економічна традиція. Математик вмістив би ціни на горизонтальній осі, а величину попиту на вертикальній, оскільки ціна це незалежна змінна, а величина попиту залежна змінна.

(Рис.1)

Кожна точка графіка являє собою конкретну ціну і відповідну кількість продукту, яку споживач вирішив купити по даній ціні. Графік відображає всі можливі варіанти співвідношення ціни і величини попиту в своїх межах. Закон попиту знаходить відображення в низхідному напрямі кривої попиту. Графік дозволяє чітко представити певний зв'язок ціни і попиту, а також маніпулювати різними її комбінаціями.

Нa будь-якому ринку виступає багато покупців, тому доцільно говорити про ринковий попит. Перехід від шкали індивідуального попиту до шкали ринкового попиту може бути легко здійснений по коштах підсумовування величин попиту, що пред'являється кожним споживачем при різних можливих цінах. Ми просто суміщаємо криві індивідуального попиту по горизонталі, щоб вивести загальну криву попиту (див. таблицю №2).

§2. Зміна попиту.

Ціна є визначником детермінантної кількості будь-якого продукту, що купується, але існують і інші чинники, які впливають на купівлю. Вони називаються неціновими детермінантами. Коли вони змінюються, відбувається переміщення по кривій попиту. Тому їх також називають чинниками зміни попиту. Зміна однієї з детермінант змінює положення кривої попиту. Якщо споживачі виявляють бажання і здатність купувати більшу кількість даного товару по кожній з можливих цін, то сталося збільшення попиту і крива попиту змістилася праворуч. Зменшення попиту відбувається тоді, коли через зміну в одному його детермінанті (або більш) споживачі купують меншу кількість продукту по кожній з можливих цін, це спричиняє скорочення попиту і зміщення кривої попиту ліворуч (Рис.2).

Розглянемо вплив нецінових детермінантів:

1. Споживчі смаки. Сприятлива для даного продукту зміна попиту споживчих смаків або переваг, викликане рекламою або зміною моди, буде означати, що попит зріс по кожній ціні. Несприятливі зміни в перевагах споживачів спричинять зменшення попиту і зміщення кривої попиту ліворуч. Технологічні зміни у вигляді вияву нового продукту здатні привести до зміни споживчих смаків.

Приклад: фізичне здоров'я стає все більш популярним, а це підвищує попит на кросовки і велосипеди.

2. Число покупців. Збільшення на ринку числа покупців обумовлює підвищення попиту. А зменшення числа споживачів знаходить відображення в скороченні попиту.

Приклади: японці скорочують імпортні квоти на американське телекомунікаційний обладнання, тим самим підвищуючи попит на таке обладнання; зниження рівня народжуваності зменшує попит на освіту.

3. Прибуток. Вплив попит зміни грошового прибутку більш складно. Відносно більшості товарів підвищення прибутку призводить до збільшення попиту.

Товари, попит на які змінюється в прямій залежності із зміною грошового прибутку, називаються товарами вищої категорії, або нормальними товарами.

Товари, попит на які змінюється в протилежному напрямі, тобто зростає при зниженні прибутків, називаються товарами нижчої категорії.

Приклади: збільшення прибутків підвищує попит на такі нормальні товари, як вершкове масло, омари, філе, і знижує попит на такі товари нижчої категорії, як капуста, ріпа, відновлені шпички і ношений одяг.

4. Ціни на зв'язані товари. Чи призведе зміну ціни на зв'язаний товар до підвищення або зниження попиту на продукт, що розглядається, залежить від того, чи є цей прирідненний товар замінником нашого продукту (взаємозамінним товаром) або супутнім йому (взаємодоповнюючим товаром). Коли два продукти взаємозамінні, між ціною на один з них і попитом на іншій існує прямий зв'язок. Коли два товари є взаємодоповнюючими, між ціною на один з них і попитом на іншій існує зворотній зв'язок. Багато які пари товарів є незалежними, самостійними товарами, зміна ціни на один дуже мало вплине або зовсім не вплине на попит на інший. Приклади: зниження тарифів на пасажирські авіаперевезення скорочує попит на поїздки автобусним транспортом (взаємозамінні товари); скорочення ціни на відеомагнітофони підвищує попит на відеокасети.

5. Очікування. Споживчі очікування відносно майбутніх цін на товари, наявність товарів і майбутнього прибутку здатні змінити попит. Очікування падіння цін і зниження прибутків веде до скорочення поточного попиту на товари. Зворотнє твердження також вірне.

Приклад: несприятлива погода в Південній Америці породжує очікування в майбутньому більш високих цін на каві і тим самим підвищує поточний попит на нього.

Збільшення попиту, при інших рівних умовах (незмінність пропозиції), породжує ефект підвищення ціни і ефект збільшення кількості продукту. Зменшення попиту виявляє як ефект зниження ціни, так і ефект скорочення кількості продукту. Ми виявляємо прямий зв'язок між зміною попиту і витікаючими звідси змінами рівноважної ціни і кількості продукту.

Рис.2

Можливі випадки, коли пропозиція і попит змінюються в протилежних напрямках.

Припустимо, що пропозиція збільшується, а попит зменьшується. У цьому прикладі поєднуються два ефекти зниження ціни, які дають більше зниження ціни, ніж при дії одного з ефектів. Напрям зміни кількості продукту залежить від відносних параметрів зміни пропозіції і попиту (якщо пропозиція більше попиту, то рівноважна кількість збільшується).

Припустимо тепер, що пропозиція зменшується, а попит зростає. Спостерігаються два ефекти підвищення ціни. Якщо зменшення пропозиції більше, ніж збільшення попиту, рівноважна кількість продукту виявиться меншою, ніж воно було первинне.

Можливі також випадки, коли пропозиція і попит змінюються в одному і тому ж напрямі.

Спочатку припустимо, що і попит і пропозиція збільшуються. Щоб визначити зміну рівноважної ціни, треба порівняти два ефекти: ефект пониження ціни внаслідок збільшення пропозиції і ефект підвищення ціни внаслідок збільшення попиту. Якщо масштаб першого ефекту більше масштабу другого, то ціна знизиться. Рівноважна кількість однозначно збільшиться.

Розглянемо одночасне зменшення пропозиції і попиту. Коли масштаби зменшення пропозиції більше масштабів скорочення попиту, рівноважна ціна зростає. Коли ситуація протилежна, рівноважна ціна знижується. Рівноважна кількість продукту однозначно зменшується.

Можуть виникати особливі випадки, коли зменшення попиту і пропозиції з одного боку, і збільшення попиту і пропозиції з іншого боку, повністю нейтралізують один одну. У обох цих випадках кінцевий вплив на рівноважну ціну виявляється нульовим, попит не змінюється.

Парадокс Гіффена. При зростанні цін на певні товари спостерігалося зростання попиту, замість очікуваного зменшення. Вперше на цю групу товарів звернув увагу англійський економіст Роберт Гіффен (1837-1910). Ці товари отримали назву благ нижчого порядку (див. таблицю №3).

Кількість блага повинна була б скоротитися з Q1 до Q2, але попит зріс з Q1 до Q3.

Зміна величини попиту означає пересування з однієї точки на іншу точку на постійній кривій попиту, тобто перехід від однієї комбінації “ціна кількість продукту" до іншої комбінації. Причиною зміни величини попиту служить зміна величини даного продукту.

§3. Попит на ресурси.

Попит на ресурси є похідним (залежним) від попиту на продукцію, що виготовляється із застосуванням даних ресурсів. Інакше кажучи, останні задовольняють потреби не прямо, а через готову продукцію. Звідси слідує, що зміна попиту на ресурси також є величиною залежною передусім від зміни попиту на готову продукцію. На рушення попиту на ресурси впливає також продуктивність праці: якщо вона росте, їх потрібно більше. Кожна додаткова одиниця ресурсів дає приріст продуктів граничний продукт (в грошовому вираженні граничний прибуток). У той же час додаткові ресурси спричиняють збільшення витрат фірми граничних витрат. Але фірми прагнуть зменшити витрати виробництва. Тому вони будуть збільшувати ресурси доти, поки граничний прибуток від їх приросту не порівняється з граничними витратами на них. Якщо граничний прибуток більше граничних витрат, попит на дані ресурси росте, в протилежній ситуації зменьшується. Нарешті, зміна попиту на дані ресурси залежить від динаміки зміни попиту по інших ресурсах, тобто від зміни ціни на заміняючи ресурси (наприклад, труд замінюється капіталом) і на додаткові (наприклад, ресурси на виготовлення плівки і програмного забезпечення є додатковими по відношенню до тих, що йдуть відповідно на виготовлення камери і ЕВМ).

При введенні у виробництво заміняючих ресурсів фірми отримують ефект двох видів. Перший ефект заміщення, пов'язаний з тим, що заміна одного ресурсу іншим змінює ціну і попит (заміщення труда капіталом веде до падіння попиту на труд і збільшення попиту на капітал). Другий ефект обсягу виробництва; він виражається в збільшенні витрат на капітал, що викликає падіння обсягу виробництва і, відповідно, скорочення попиту на ресурси (на капітал). Ефект заміщення і ефект обсягу виробництва протилежні по спрямованості. Тому на практиці попит на замінюючий ресурс залежить від співвідношення цих двох ефектів: якщо ефект заміщення більше ефекту обсягу виробництва, попит на замінюючий ресурс зростає, і навпаки. Якщо у виробництво вводиться додатковий ресурс, зміна в його ціні впливає на зміну попиту на основний ресурс в протилежному напрямі. Сказане означає, що похідний попит на ресурси зростає, якщо: збільшується попит на продукт, підвищується продуктивність праці у випуску готової продукції, падає або підіймається ціна замінюючих ресурсів, знижується ціна на додаткові ресурси.

Еластичність цього попиту визначають три чинники. Перший еластичність попиту на готову продукцію: чим вона вище, тим більше еластичним буде і попит на ресурс. Коли підвищення ціни на товар викликає значне падіння попиту на нього, потреба в ресурсах зменьшується. У випадку, коли, навпаки, попит на ту, що виготовляється за допомогою даних ресурсів продукцію нееластичний, нееластичний і попит на ресурси. Другий чинник заміщення ресурсів. Еластичність попиту на них висока, якщо у разі підвищення ціни існує можливість їх заміни іншими ресурсами (наприклад, бензину дизельним паливом) або впровадження більш довершеної технології (завдяки якій, наприклад, меншає потреба в бензині). Третій чинник, що визначає еластичність попиту на ресурси, їх частка в загальних витратах. Еластичність попиту залежить від питомої ваги даних ресурсів в загальних витратах виробництва готової продукції. Якщо така питома вага велика, а ціна на ресурси росте, це призводить до падіння попиту на денні ресурси. Чим більше частка останніх в загальних витратах виробництва, тим вище еластичність попиту.

Зміни в попиті на ресурси:

1. Зміна в попиті на продукт

При інших рівних умовах, зміни в попиті на продукт, який приводиться за допомогою певного виду ресурсів, приведе до зміщення в попиті на ресурс в тому ж напрямі.

2. Зміна продуктивності

Зміна в продуктивності використання ресурсів веде до однонаправленої зміни в попиті на ресурси. Продуктивність можна змінювати різними шляхами:

1). Збільшення числа ресурсів, безпосередньо пов'яаних з

даними ресурсами.

2). Технологічні удосконалення.

3). Підвищення якості ресурсу, що розглядається .

4). Зміна цін на інші ресурси (взаємозамінні і

взаємодоповнюючі ресурси).

ІІ. Поняття еластичності ринкового попиту.

Еластичність попиту зміна попиту на даний товар під впливом економічних і соціальних чинників, пов'язаних із зміною цін; попит може бути еластичним, якщо процентна зміна його об'єму перевищує зниження рівня цін, і нееластичним, якщо міра зниження цін вище за приріст попиту.

Згідно із законом попиту, споживачі при зниженні ціни будуть купувати більшу кількість продукції. Однак міра реакції споживачів на зміну ціни може значно варіюватися від продукту до продукту.

Економісти використовують концепцію цінової еластичності для визначення чутливості споживачів до зміни ціни продукції. Якщо невеликі зміни в ціні призводять до значних змін в кількості продукції, що купується, то такий попит називають відносно еластичним або просто еластичним:

Якщо істотна зміна в ціні веде до невеликої зміни в кількості купівлі, то такий попит відносно нееластичний або просто нееластичний:

Коли процентна зміна ціни і подальша зміна кількості продукції, що купується рівнів по величині, то такий випадок називають одиничною еластичністю:

Якщо зміна ціни не призводить ні до якої зміни кількості продукції, що купується, то такий попит є абсолютним нееластичним:

Якщо саме мале зниження ціни спонукає покупців збільшувати купівлю від нуля до межі своїх можливостей, то такий попит є абсолютно еластичним:

Формула цінової еластичності

Міру цінової еластичності або нееластичності визначають за допомогою коефіцієнта еластичності (Ed):

Ed=

Процентні зміни обчислюються шляхом розподілу величини зміни в ціні на первинну ціну, і наступної за цим зміни в кількості продукції, що купується на ту кількість продукції, на яку попит пред'являвся спочатку:

змінення кіль-ті продукції яка корист. попитом • змінення ціни

початкова кіль-ть продукції яка корист. Попитом • початкова ціна

Ed=

Використання процентних змін дозволяє уникнути помилок в розрахунках при використанні довільних одиниць вимірювання.

Ціновий коефіцієнт еластичності завжди буде мати негативний знак (так як закон попиту являє собою зворотну залежність кількості продукту від ціни), тому розглядається тільки абсолютна величина коефіцієнта еластичності.

Оцінка еластичності по показнику загальної виручки

1. Еластичний попит (Ed>1). Якщо попит еластичний, зменшення ціни призведе до збільшення загальної виручки. Тому що навіть при меншій ціні, що сплачується за одиницю продукції, приріст продажу виявляється більш ніж достатнім для компенсації втрат від зниження ціни. Вірно і зворотнє: при еластичному попиті збільшення ціни призведе до зменшення загальної виручки.

Якщо попит еластичний, зміна ціни спричиняє зміну загальної виручки в протилежному напрямі.

2. Нееластичний попит (Ed<1). Якщо попит нееластичний, зменшення ціни призведе до зменшення загальної виручки. Розширення продажу виявляється недостатнім для компенсації зниження виручки, що отримується з одиниці продукції, і в результаті загальна виручка зменьшується. Зворотнє твердження також вірне.

Якщо попит нееластичний, зменшення ціни спричиняє зміну загальної виручки в тому ж напрямі.

3. Одинична еластичність (Ed=1). Збільшення або зменшення ціни залишить загальну виручку незмінної.

ІІІ. Властивості еластичності:

Еластичність і цінові інтервали. Еластичність варіюється в залежності від вибраного цінового інтервалу. Для кривих попиту звичайно еластичність виявляється більш значної у верхньому лівому кутку графіка в порівнянні з правим нижнім. Ця арифметична властивість одиниць вимірювання еластичності. Це пов'язано з первинною кількістю і ціною, від яких ведеться відлік.

Еластичність і нахил кривий попиту. Зовнішній вигляд графіка не може служити надійною основою для думки про еластичність попиту. Нахил кривий попиту залежить від абсолютних змін ціни і кількості продукції, тоді як теорія еластичності має справу з процентними змінами ціни і кількості.

І постійні еластичні криві попиту, що Змінюються

Еластичність визначається на заданому інтервалі. Визначення її на деякому іншому інтервалі може бути таким же або змінитися в залежності від формули попиту.

Лінійна крива попиту. Еластичність інтервалів цін і кількості попиту неоднакова на всій прямій, що відображає попит. Еластичність змінюється по мірі рушення вниз по кривій попиту.

Крива попиту постійної еластичності. Крива попиту може бути представлена не лінійно. Крива може мати таку форму, що еластичність може бути постійною на будь-якому довільному інтервалі.

IV. Перехресна і похідна еластичність попиту.

Концепція перехресної еластичності дозволяє вимірювати, наскільки чутливий споживчий попит на один продукт (товар Х) до зміни ціни якогось іншого продукту (товар Y).

Exy=

Ця концепція дозволяє зрозуміти явища взаємозамності і взаємодоповнюванності товарів. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту має позитивне значення, тобто кількість продукції, що купується Х змінюється в прямій залежності від зміни ціни продукту Y, то продукти Х і Y є взаємозамінними товарами. Чим більше позитивний коефіцієнт, тим більше міра замінення двох даних товарів. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має негативне значення, то товари Х і Y є взаємодоповнюючими товарами. Чим більше величина негативного коефіцієнта, тим більше взаємодоповненість двох даних товарів. Нульовий або майже нульовий коефіцієнт свідчить про те, що два товари не пов'язані між собою, тобто є незалежними товарами.

Еластичність попиту по доходу

Еластичність попиту по прибутку дозволяє виміряти процентну зміну кількості продукції, що купується, зумовлену тією або іншою зміною прибутку споживача.

Ei=

Для більшості товарів цей коефіцієнт буде мати позитивне значення (для товарів вищої категорії). Значення коефіцієнта буде значно варіюватися від товару до товару. Негативне значення коефіцієнта еластичності попиту по прибутку свідчить про товар нижчої категорії.

Практичне значення коефіцієнта еластичності по прибутку полягає в полегшенні прогнозування того, які саме галузі мають шанс на процвітання і розширення, а які в майбутньому чекає застій і скорочення виробництва. Висока позитивна еластичність по прибутку означає, що внесок конкретної галузі в економічне зростання буде більшим, ніж її частка в структурі економіки. Невеликий позитивний або негативний коефіцієнт вказує на перспективу скорочення виробництва в галузі.

При аналізі попиту і пропозиції, важливо виділяти тривалість періоду часу. Іншими словами, необхідно визначити період часу, через який ми будемо визначати зміни. При проміжку менше за рік короткостроковий період. Загалом криві попиту і пропозиції за короткий проміжок часу виглядають абсолютно інакше, чим за довготривалий.

Для багатьох товарів попит більш еластичний від ціни для тривалого, а не для короткого. Це зумовлене тим, що зміна споживчих звичок вимагає часу, а також тим, що попит на один товар може бути пов'язаний із запасом іншого товару у споживачів, який змінюється повільніше.

Приклад: Різке підвищення цін на бензин, зменшує кількість його продажу в короткостроковому періоді, але це впливає на попит на автомобілі, який може змінюватися тільки в довгостроковому періоді.

Для інших товарів попит більш еластичний для короткострокового, а не довгострокового періоду. Це товари тривалого користування, тому сумарний запас кожного товару, що належить споживачам великий в порівнянні з щорічним обсягом їх виробництва. У результаті невелика зміна в сумарному запасі, яким хочуть володіти споживачі, може призвести до великої в процентному вираженні зміни об'єму купівель.

Еластичність попиту від прибутку також різна для довгострокового і короткострокового періодів. Для більшості товарів і послуг еластичність попиту від прибутку більше в довгостроковому періоді, так як люди можуть дозволити собі збільшення споживання лише поступово. Для товарів тривалого користування зворотня картина. Навіть незначне збільшення прибутку призводить до різкого збільшення об'єму поточних купівель. Через те, що попит на товари тривалого користування коливається дуже різко у відповідь на короткострокові зміни прибутку, галузі, що виробляють ці товари, дуже чутливі до зміни макроекономічних умов. Це торкається ділової активності спадів. Недаремно ці галузі називають “циклічними" їх збут має тенденцію збільшувати циклічні зміни в ВНП і національному прибутку.

V Фактори цінової еластичності попиту:

1. Замінення. Чим більше хороших замінників даного продукту пропонується споживачеві, тим еластичніше буває попит на нього. Еластичність попиту на продукт залежить від того, наскільки вузько визначені кордони цього продукту.

2. Питома вага в прибутку споживача. Чим більше місця займає товар в бюджеті споживача, при інших рівних умовах, тим вище еластичність попиту на нього.

3. Предмети розкоші і предмети необхідності. Попит на предмети необхідності звичайно є нееластичним, попит на предмети розкоші звичайно еластичний.

4. Чинник часу. Попит на продукт більш еластичний, чим довший час для прийняття рішень. Це залежить від звичок споживача, довговічності продукту.

VI. Вплив попиту на економічну

стратегію підприємства.

Першим напрямом застосування теорії попиту є її використання для розробки стратегії підприємства-виробника на ринку готової продукції. Для визначення обсягу виробництва необхідно оцінити ситуацію на ринку, тобто провести аналіз попиту, аналіз пропозиції і оцінити рівень конкурентоздатності продукції, що проводиться даним підприємством.

Розмір реального попиту залежить від реальної купівельної здатності (попит завжди є платоспроможний попит), а також ціни на товар.

Зробити аналіз попиту теоретично дуже складно, оскільки будь-яке вивчення статистики, залучення соціологічних досліджень і друкарських матеріалів дає вельми приблизний результат. Особисті контакти з можливими покупцями дають можливість визначити їх віддання, перевагу смакам і вимогам, але це вимагає великих витрат часу і грошей. У цьому випадку ефективно застосувати пробний продаж, але це не завжди реально здійснити.

Треба враховувати, що попит на традиційні товари (наприклад, хліб) практично постійний, а при випуску принципово нових товарів попит тільки зароджується і може випереджати пропозицію, тобто обсяг виробництва даного товару. Але наступажє момент, коли попит на товар насичується, потреби покупців задовольняються, обсяг виробництва починає перевищувати попит.

Прогнозування попиту для різних товарів різне по складності. Наприклад, для автомобільних коробок передач або хімічної сировини розміри попиту досить очевидні. А попит на товари, що мають різнопланове призначення, не так очевидний. Ще складніше прогнозувати попит на споживчі товари, де нарівні з чинниками, які можуть бути вельми точно визначені на майбутнє, наприклад, зміну середнього прибутку, діють чиники, що не піддаються суворому аналізу і вимірюванню, наприклад, смаки і переваги споживачів, мода, демонстраційний ефект і т.п. Ні статистичний облік, ні економіко-математичне моделювання ринкової ситуації не в змозі достовірно визначити тенденції зміни попиту на конкретний товар.

Прогнозування можна здійснювати різними способами: можна перенести виявлені тенденції минулого на майбутнє. Можна врахувати можливість зміни тенденцій в зв'язку із зміною якого-небудь чинника, зокрема, прибутку на душу населення.

Короткострокові прогнози попиту робити важче, ніж довгострокові. Попит важжко піддається прогнозу, і ще важче цілеспрямованому впливу.

При визначенні обсягів виробництва не можна не враховувати виробництво цього ж товару іншими виробниками конкурентами. При розв'язанні цього питання важливо визначити міру насиченості ринку, а також насиченість господарської сфери підприємницькою ініціативою і діяльністю. Якщо ці показники невисокі, то можна сподіватися на успішний пошук виробничої ніші. Методи визначення цих заходів різні: вивчення довідкових рекламних видань, статистики, конкретний аналіз.

Визначивши очікуваний рівень попиту, необхідну і можливу пропозицію з боку фірми можна визначить можливий обсяг виробництва. Визначення ціни продукції треба проводити з урахуванням ряду чинників:

ціна повинна покривати витрати на виробництво одиниці продукції і приносити підприємству прибуток;

ціна повинна орієнтуватися на ціни конкурентів, тобто не перевищувати їх при відповідності функціональних характеристик і якості товару, і при можливості бути нижчою за ціни конкурентів, щоб стимулювати попит на продукцію даної фірми;

ціна повинна відповідати ціні попиту, тобто максимальній ціні, яку покупці повинні заплатити за дану продукцію.

Попит на ресурси є залежним від попиту на готову продукцію, тому насамперед визначаються види продукції, виробництво яких буде користуватися найбільшим попитом і принесе найбільший прибуток. Отримання найбільшого прибутку означає, що продукція буде проводитися з меншими витратами. Відомо, що значну частину витрат складають витрати на матеріальні ресурси, тобто ресурси необхідні на виробництво даної продукції. Тому з певних видів продукції необхідно вибрати ті види продукції, виробництво яких буде приносити найбільший питомий прибуток, тобто прибуток на одиницю продукції. Для цього пропонується вирішити задачу про планування виробництва. Початковими даними для рішення задачі є: види продукції, яке може випускати дане виробництво, види ресурсів, якими має в своєму розпорядженні підприємство і їх запаси, питому витрату кожного вигляду ресурсу на виробництво кожного виду продукції, ціна від реалізації одиниці продукції, а також вартість одиниці кожного вигляду ресурсу. Внаслідок рішення задачі ми отримаємо ті види продукції, які необхідно проводити і в якій кількості, а також сумарний прибуток від реалізації всієї продукції, що випускається.

Передбачимо, підприємство може випускати 10 різних видів продукції:

Х1 книги в твердих палітурках, шиті ниткам. Питома

прибуток. .................................................................210 од.

Х2 словники. Питомий прибуток. ..................................460 од.

Х3 книги в обкладинці, БКС. Питомий прибуток. .........290 од.

Х4 журнали. Питомий прибуток. ................................ .260 од.

Х5 атласи. Питомий прибуток. ................................... .250 од.

Х6 каталоги. Питомий прибуток. ............................... ..230 од.

Х7 монографії. Питомий прибуток. ........................ ...440 од.

Х8 брошури. Питомий прибуток. .............................. .240 од.

Х9 настільні календарі. Питомий прибуток. .......... .190 од.

Х10 рекламні проспекти. Питомий прибуток. ......... .250 од.

Для виробництва цих видів продукції використовуються наступні ресурси, які є на складі у вказаних розмірах:

V1 папір офсетна №1. ...........................................4000 т.

V2 нитки. ...............................................................3900 кг.

V3 фарба друкарська, чорна. ...............................4200 кг.

V4 клей. .................................................................3400 кг.

V5 картон. .............................................................3600 кг.

V6 палітурний матеріал. ......................................5500 кг.

V7 папір для образцов. ........................................1700 кг.

За­па­си ре­сур­сів	За­тра­ти ре­сурсів на виробництво 1-го ви­да про­дук­ції										На­зва­ за­па­сів
4000	4	4	8	6	3	4	6	2	1	7	v1
3900	4	0	3	6	7	7	3	9	3	3	v2
4200	6	8	9	5	2	3	9	3	4	2	v3
3400	0	7	3	0	2	9	6	0	3	5	v4
3600	7	5	7	0	0	4	8	6	3	4	v5
5500	2	7	4	4	9	4	5	6	7	5	v6

1700	0	7	7	1	3	0	0	0	0	7	v7
Прибутки
від реа­лізації	210	460	290	260	250	230	440	240	190	250
1-ці про­дук­ції	x1	x2	x3	x4	x5	x6	x7	x8	x9	x10

Після рішення задачі були отримані наступні дані:

Базис	Значення
X8	2.14118
V5	279.4032
V1	83.69941
X5	353.8334
X7	365.4372
X6	4.848736
X10	91.21426
F	273683

1. Рекомендована для виробництва продукція X5, X6, X7, X8, X10 з розміром виробництва (див. таб.)

2. Залишки ресурсів сировини V5, V1 з розмірами залишку (див. таб.)

3. Розмір питомого прибутку F рівної 273683 грошові одиниці

Внаслідок проведення оптимізаційних розрахунків отримуємо сумарний прибуток 273683 даний. од. При цьому підприємство виробить:

91 тыс. ед. — рек­лам­ных про­спек­тов,

354 тыс. ед. — ат­ла­сов,

365 тыс. ед. — мо­но­гра­фий,

5 тыс. ед. — ка­та­ло­гов,

2 тыс. ед. — бро­шюр.

Невитраченими залишилися: картон (279 тонн),

папір офсетний (83,7 тонни).

Всі інші запаси витрачаються повністю.

Для виробництва продукція вибиралася по найменших витратах на виробництво одиниці продукції і по найбільшому прибутку від реалізації одиниці товару.

Таблица №1.

Ефект прибутку і ефект заміщення.

Таблиця №2.

Загальна крива попиту.

Таблиця №3.

Парадокс Гіффена.

Динамічна спіраль або циклічні коливання попиту і пропозиції

Висновок.

Ринковий процес складається з безлічі актів обміну товарами і послугами. У кожному такому акті бере участь продавець, на стороні якого виступає пропозиція товару, і покупець, що представляється попитом на товари. Попит і пропозиція є тісно пов'язаними і безперервно взаємодіючими категоріями і служать зв'язуючим механізмом між виробництвом і споживанням. На величину попиту, як індивідуального, так і сукупного, впливають цінові і нецінові чинники, які повинні чітко відстежуватися на постійній основі спеціальними відділами.

Результатом взаємодії попиту і пропозиції виступає ринкова ціна, яка також називається рівноважною ціною. Вона характеризує стан ринку, при якому величина попиту рівна пропозиції. Для вимірювання величини зміни попиту і пропозиції використовується поняття еластичності як міри реагування однією змінною на зміну іншої.

Треба також зазначити, що попит виступає одним з самих найважливіших чинників при формуванні економічної стратегії підприємства, оскільки тільки виробництво “потрібних", товарів, що користуються попитом у покупців доцільне і вигідне з економічної точки зору.

Визначення еластичності попиту на певну категорію товарів з врахуванням всіх факторів і законів еластичності дає можливість підприємству стримувати стабільні прибутки і правильно реагувати на зміни ринкової ціни товару.

Список використаної літератури

1. Економічна теорія. Ч. 2. Мікроекономіка. – Львів: ЛДУ, 1994, с. 26-37

2. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії – Львів: Діалог, 1997, тема 7.

3. Львов Ю. Основы экономики и организации бизнеса. –Санкт-Петербург, 1992, с. 79-85

4. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994, с. 195-200