Кругооборот грошей

фонд цільового призначення

Г – Т … В … – ТГ податки

платежі

Схема загального грошового обороту виражається формулою:

Дана формула характеризує єдність між грошовим потоком і натурально-речовою формою. Зовні дана формула виражає рух натурально-речової і вартісної фоми як окремих об’єктів. Безперервний рух грошей в даному процесі або їх переміщення між суб’єктами економічних відносин являє собою грошовий оборот.

На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує рух індивідуальних капіталів і виступає його складовою частиною. Найхарактернішою ознакою грошового оброту на мікрорівні є замкнутість лінії руху та зростання грошової маси на вихідному пункті. На макрорівнв грошовий оборот обслуговує кругооборот всього суспільного капіталу і не є механічним поєднанням індивідуальних кругооборотів. На макрорівні грошовий оборот включає деякі нові елементи, які на мікрорівні залишаються поза його межами: на першій стадії кругообороту джерелом коштів можуть бути власні або позичені кошти.

Сфера економічних відносин в яких функціонує позичковий капітал називається грошовим ринком. На грошовому ринку для початку процесу кругообороту можна придбати грошові кошти під певний процент, який повинен бути менший, ніж прибуток авнсованих коштів. Авансування, як процес повинно закінчуватися поступленням грошових коштів, яких достатньо для покриття затрат виробництва, а також виплати заробітної плати і погашення проценту по позиках. Друга частина цих коштів йде на сплату податків, платежів, формування фондів для подальшого процесу відтворення. Таким чином грошовий оборот складається з певних окремих частин відмінності між якими визначаються цілями і завданнями оремих стадій кругообороту, які вони обслуговують.

Так, завдання розподілу вартості суспільного продукту зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення і використання грошових фондів цільового призначення. Такий характер даних фондів характеризується специфічними економічними відносинами, які охоплюють поняття фінанси, а частина кругообороту яка обслуговує дане поняття називається фінансовою сферою.

Завдання обміну еквівалентного, але безповоротного руху грошей від виробника до споживача виділяється в окрему сферу і називається грошовим обігом

Сфера фінансів і грошового обігу створює необхідні, але недостатні умови для процесу відтвореннявзагалі. Це пов’язано перш за все з неспівпаданнямв в часіміж формуванням затрат виробництва і поступленням виручки від реалізації, тобто в певні періоди часу, коли грошові кошти за реалізовану продукцію не поступили на рахунок, а формування затрат на виробництво є постійний процес необхідно залучати додаткові кошти. На грошовому ринку в кожний момент часу є попит і пропозиція на грошові кошти на такі цілі. Таким чином залучені кошти для безперервного процесу виробництва створюють окремий вид економічних відносин, які називаються кредитні відносини.

Отже, фінанси, грошовий обіг і кредит являються складовими частинами єдиного грошового обороту, взаємозв’язані і доповнюють один одного, в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Разом з тим вони є самостійним явищем зі своїми специфічними змістами і особливостями впливу на економічні процеси.

В залежності від форми грошей, які обслуговують грошовий оборот, він поділяється на: готівковий і безготівковий. Переважну частину становить безготівковий оборот.

Види цінних паперів (ЦП).

Існують десятки різновидів ЦП. Вони відрізняються закріпленими в них правами і зобов'язаннями інвестора (покупця ЦП) і емітента (того, хто випускає ЦП). При цьому далеко не всі з них мають особливості при відображенні в бухгалтерському обліку (можна виділити декілька типів ЦП, що мають схожі риси).

Різні типи ЦП можуть мати свої особливості бухгалтерського обліку:

* по їх різному зв'язку з статутним фондом;

* по відображенню різниці між номінальною вартістю ЦП і її продажною ціною;

* по нарахуванню прибутків і ін.

Всі ЦП можна розділити на дві групи - грошові і капітальні ЦП.

Грошові ЦП оформляють запозичення грошей - це боргові ЦП. До них відносяться векселі, депозитні і ощадні сертифікати і інші.. Прибуток по цим ЦП носить разовий характер і виходить або за рахунок купівлі їх по ціні нижче номінальної вартості, або за рахунок отримання процентів при їх погашенні.. Грошові ЦП, як правило є короткостроковими (з терміном погашення менше за один рік).

Капітальні ЦП випускається з метою утворення або збільшення капіталу (фондів) підприємства, необхідного для розвитку виробництва. Капітальні ЦП поділяються на пайові і боргові ЦП.

До пайових ЦП відносяться всі види акцій, а також інвестиційні сертифікати.

Інвестиційний сертифікат підтверджує частку участі в інвестиційному фонді і дає право на отримання певного прибутку від ЦП, що складає цей інвестиційний фонд.

Акція - це безстрокова ЦП, що свідчить про внесок в майно акціонерного товариства (АТ) і що дає право на отримання частини прибутку АТ, що підлягає розділу у виді дивідендів, а також на участь в управлінні підприємством. Розрізнюють привілейовані і прості акції. Від звичайної акції привілейована відрізняється тим, що сума дивідендів по ній фіксована, зазделегідь обумовлена і становить певний процент від номінальної вартості акції (не залежить від поточного прибутку підприємства). Величина дивіденду по звичайних акціях не фіксована, вона залежить від отриманого прибутку і рішення зборів акціонерів по виділенню частки коштів на виплату дивідендів.

До борговим ЦП відносяться всі види облігацій, заставні, депозитні і ощадні сертифікати. Боргові ЦП засвідчують відносини позики. Вони можуть бути як короткостроковими (з терміном погашення менше за один рік), так і довгостроковими (з терміном погашення більше за один рік). Після закінчення певного терміну позичальник повинен повернути позначену на облігації ( або заставний) суму. Прибуток по цим ЦП може бути як регулярним (коли певні проценти від номінальної вартості ЦП виплачуються регулярно в певні терміни протягом всього періоду позики), так і разовим (що отримується в момент погашення облігації за рахунок різниці між купівлею і номінальною вартістю), але в будь-якому випадку прибуток є фіксованим і гарантованим.

Облігації можуть випускатися державою, а також приватними компаніями з метою залучення позикового капіталу. Випускаються вони звичайно під заставу певного майна. Облігації, забезпечені заставний, дають їх держателям додаткову гарантію по втрати своїх коштів, оскільки заставна дає право держателеві облігацій продавати закладене майно у випадку, якщо підприємство не спроможний здійснити належні платежі. Однак існують і беззакладні облігації, що являють собою боргові зобов'язання, засновані лише на довір'ї до кредитоспроможності підприємства, але не забезпечені яким - або майном. Випускають такі облігації підприємства з стійким фінансовим положенням.

Депозитний або ощадний сертифікат - це письмове свідчення банку - емітента про внесок грошових коштів, засвідчуюче право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого терміну суми внеску і процентів по ньому. Депозитні сертифікати видаються юридичним особам, ощадні - фізичним.

Всі ЦП діляться на іменні і не іменні (на пред'явника). Рух кожного іменного ЦП, будь-які операції з ним суворо фіксуються в книзі реєстрації, яка ведеться емітентом.

Вексель - це різновид письмового боргового зобов'язання векселедавця беззастережно сплатити в певному місці суму грошей, вказану у векселі, власнику векселя (векселедержателю) при настанні терміну виконання зобов'язання (платежу) або по його пред'явленню.

Існує також цілий ряд повторних ЦП, що закріпляють права і обов'язки емітента і інвестора по здійсненню певних операцій з ЦП. До таким ЦП відносяться опціони, ф’ючерси, права, ордера і інш.

Опціон - це короткострокова ЦП, що дає право її власнику купити або продати іншу ЦП протягом певного періоду по певній ціні контрагенту, який за грошову премію приймає на себе зобов'язання реалізувати це право.

Фінансові ф’ючерси - стандартні короткострокові контракти на купівлю або продаж певної ЦП по певній ціні на певну майбутню дату. Якщо власник опціону може відмовитися від реалізації свого права, втративши при цьому грошову премію, яку він виплатив контрагенту, то ф'ючерсна операція є обов'язковою для подальшого виконання.

Варранти - це ЦП, що виражають пільгове право на купівлю акцій емітента (частіше за все звичайних акцій) протягом певного (звичайно декілька років) періоду по певній ціні. На практиці справа йде таким чином, що банки емпірично винаходять власні похідні ЦП і схеми їх застосування.

Основні цілі діяльності банків на ринку цінних паперів (РЦП) наступні:

• залучення додаткових грошових ресурсів для традиційної розрахункової і кредитної діяльності на основі емісії ЦП;

• отримання прибутку від власних інвестицій в ЦП за рахунок процентів, що виплачуються банку і дивідендів і зростання курсової вартості ЦП;

• отримання прибутку від надання клієнтам послуг по операціях з ЦП;

• розширення сфери впливу банку і залучення нової клієнтури за рахунок участі в капіталах підприємств і організацій, установи підконтрольних фінансових структур;

• доступ до дефіцитних ресурсів через ЦП, які дають таке право і власником яких ставати банк;

• підтримка необхідного запасу ліквідності.

Що стосується конкретних видів операцій, то їх вибір залежить від типу політики на РЦП, яку вибирає для себе банк. При цьому важливо мати на увазі по можливості повний перелік видів операцій і операцій, з яких складається фондова діяльність, щоб визначити свої пріоритети на даному ринку.

Основні види цінних паперів

У самому загальному виді класифікацію основних інструментів ринку цінних паперів можна представити таким чином. У залежності від характера операцій,які лежать в основі випуску цінних паперів, а також ціліше їх випуску, вони поділяються на фондові (акції, облігації) і комерційні папери (комерційні векселі, чеки, складські, заставні свідоцтва).

Фондові цінні папери, як правило, відрізняються масовим характером емісії. Вони випускаються в певних (вельми значних) об’ємах, причому кожна з них тотожна іншій і представляє певну частку в акціонерному або облігаційному фонді.. Відносно фондових цінних паперів має також значення їх розподіл на основні, в яких виражене основне майнове право або вимога (акції, облігації) і допоміжні, що є носіями додаткового права або вимоги. До допоміжних відносяться папери, що надають право на періодичне отримання прибутку (процента або дивіденду), так звані купони, або право на купівлю (продажу) цінних паперів. Допоміжні цінні папери, відділені від акцій і облігацій, стають самостійними цінними паперами і можуть також обертатися на ринку. Ще одним видом допоміжних цінних паперів є талон, що надає право на отримання купонів. З урахуванням відмінностей в порядку оформлення передачі цінних паперів виділяються оборотні цінні папери, передача прав по яким проводиться без оформлення відповідних документів, простим врученням, або акт вручення яких доповнюється передавальним написом. До оборотних цінних паперів відносяться казначейські і комерційні векселі, акції і облігації на пред'явника, чеки, депозитні сертифікати і т.д.

Виходячи з особливостей обертання окремих фінансових інструментів на ринку цінних паперів виділяються ринкові і неринкові цінні папери. Перші вільно продаються і купуються в рамках біржового або позабіржового обороту і не можуть бути пред'явлені емітенту достроково. Другі, навпаки, не мають повторного обертання (тобто ходіння на біржі і за її межами), але можуть бути повернені емітенту достроково, наприклад, цілий ряд державних і неринкових зобов'язань, акції трудових колективів. На основі відмінностей в правах власника цінних паперів при здійсненні операцій з ними (а також порядку підтвердження цих прав) вони класифікуються як: цінні папери на пред'явника, для реалізації і підтвердження прав власника яких досить простого пред'явлення цінного паперу.До даного виду цінних паперів відносяться: пред'явницькі чеки, акції, облігації; пред'явницькі вкладні свідоцтва; прості складські свідоцтва, коносамент на пред'явника і інш.; ордерні цінні папери, права держателів яких підтверджуються як пред'явником цих паперів, так і наявністю відповідних передаточних написів; іменні цінні папери, підтвердження права держателів котрих проводиться як на основі імені власника, внесеного в текст паперу, так і записи у відповідній книзі реєстрації даного виду цінних паперів.

У залежності від змісту тексту цінного паперу, наявності або відсутність вказівки на господарську операцію і її основні умови виділяють каузальні і абстрактні цінні папери. У каузальних (вкладні

документи, коносамент, окремі види акцій і т.д.) вказуються або основні умови випуску цих паперів, або характер, терміни, умови операції, лежачої в їх основі. Текст абстрактних цінних паперів (наприклад, вексель) має безумовний характер. Основна маса цінних паперів оформляється як каузальні.. Однак на даному етапі найбільш істотною ознакою класифікації різних цінних паперів і визначення закономірностей їх первинного і повторного обертання повинні служити основні характеристики емітента, тобто особи, що випустила цінні папери. З точки зору правового статусу емітента, міри інвестиційних і кредитних ризиків, гарантій охорони інтересів інвесторів і т.д. фондові цінні папери підрозділяються на дві основні групи: державні і недержавні.

Серед державних цінних паперів найбільш поширені: казначейські векселі, що являють собою короткострокові зобов’язання центральних органів влади; казначейські бони - особливий вид коротко- і середньострокових казначейских зобов'язань терміном від 1 року до 5 років з фіксованим процентом: казначейські зобов'язання (середньо- і довгострокові); зобов'язання місцевих органів влади; облігаційні позики різних органів державної влади; безпроцентні (товарні) облігаційні позики.

Недержавні цінні папери представлені: акціями; борговими зобов'язаннями підприємств, організацій і банків (облігаціями, короткостроковими зобов'язаннями, депозитними сертифікатами і

т.д.). Найбільш поширеними з них є акції і облігації. Їх основна відмінність полягає в наступному. Акція на відміну від облігації не є борговим фінансовим зобов'язанням. Вона представляє собою свідчення про внесення певної суми коштів і тим самим бере участь в формуванні статутного фонду акціонерного товариства і дає право участі в управлінні. Акціонер отримує можливість брати участь

в роботі загальних зборів колективу (з питань управління підприємством, ревізій, затвердження річного звіту) і, що саме головне, в його прибутки. У останньому криється ще одна істотна відмінність. Якщо по облігаціям величина прибутку в формі процента зазделегідь відома її покупцю, то власник акції подібною інформацією не має в своєму розпорядженні.. Крім того, сплата процента по облігаціях гарантується. При купівлі (продажі) тієї або іншої акції її власник повинен керуватися лише тими відомостями, які він має про економічні перспективи, фінансовому положенні і ряді інших комерційних характеристик емітента. Дивіденд (частка участі кожного держателя акції в прибутку підприємства) визначається в залежності від розміру річного прибутку і може бути обчислений лише після закінчення року після складання фактичного балансу. Розрахунок дивіденду до закінчення року може мати лише характер прогнозу. У підсумку держатель акцій несе набагато більший ризик втрати прибутку (несплати дивідендів) на даний вид цінних паперів, ніж по облігаціях.

Істотною відмінністю акції від облігації є також та обставина, що акціонер не може запитати свої кошти, вкладені в акції, зворотно, за винятком пільгового періоду, в той час як облігації можуть бути пред'явлені до погашення достроково. Це пов'язано з тим, що облігаційна позика являє собою форму децентралізованого добровільного кредитування. А купівля акцій практично означає безповоротне фінансування витрат емітента держателем акцій.

Лише при ліквідації емітента внаслідок його неспроможності і банкрутства акціонери мають право на відповідну їх внеску частку участь в сумах, що залишилися після погашення боргових зобов'язань. Але звичайно в таких випадках виявляється втраченим весь акціонерний капітал, і акціонер втрачає практично всю суму, затрачену на купівлю акцій.

Тим самим володіння акцією не дає права на зворотне отримання вкладених коштів, а лише право на участь в управлінні і отриманні частини прибули. Єдиний спосіб трансформації акцій в готівкові гроші - їх продаж іншій особі.

У залежності від порядку реєстрації і передачі акції і облігації поділяються на іменні і на пред'явника. Рух іменної акції відбивається в книзі реєстрації цінних паперів, що ведеться акціонерним товариством. У ній фіксуються всі дані про кожну випущену іменну акцію. Можливості власника по передачі її іншій обличчю дещо обмежені. У статуті може міститися вимога про особливий порядок передачі іменної акції. Наприклад, із згоди загальних зборів або правління товариства. Разом з тим на вимогу власника іменна акція може бути замінена на пред'явницьку, свобода купівлі-продажу якої практично нічим не лімітується.

Виходячи з відмінностей в способі виплати дивідендів, можна виділити акції прості і привілейовані, надаючі які-небудь особливі переваги їх держателям. Зміст і конкретні форми реалізації переваг визначаються в засновницьких документах. Як правило, ці особливі пільги полягають в переважному в порівнянні з владельцамі простих акцій праві на отримання дивідендів. Одночасно для власників привілейованих акцій в статуті може бути передбачене відсутність права голосу на загальних зборах акціонерів. Тим самим обмежються права їх держателів по участі в управлінні господарської діяльністю.

Права привілейованих акціонерів можуть бути реалізовані також в можливості отримання привілейованого дивіденду, що виплачується кожний рік в зазделегідь певній пропорції до номінала привілейованої акції. У разі недостатності прибутку, що розподіляється привілейований дивіденд звичайно переноситься на подальший фінансовий рік і виплачується в першочерговому порядку.

Крім того, якщо держателеві привілейованої акції не виплачений або не повністю виплачений належний йому дивіденд, він звичайно отримує всі права держателя простих акцій, включаючи право голосу на загальних зборах акціонерів (доти, поки йому не буде виплачений привілейований дивіденд).

Найбільш привабливі привілейовані акції для окремих держателів, що мають в своєму розпорядженні незначні кошти і що не мають ні часу, ні можливостей брати участь в управлінському процесі.

Однак нелімітований випуск привілейованих акцій чреват вельми негативними наслідками, і насамперед "проїданням" статутного фонду. У зв'язку з цим в більшості країн введені визначені обмеження на випуск даного виду акцій. У відповідності з діючими нормативами в нашій країні їх випуск обмежений 10% розміри статутного фонду.

З урахуванням специфіки оплати акції класифікуються на грошові і натуральні. До грошових відносяться акції, вартість яких оплачується в гривнях (готівковій або безготівковій формі), а також в іноземній валюті.. Всі інші акції являють собою натуральні і оплачуються шляхом надання майна в натуральній формі у власність акціонерного суспільства або ж у тимчасове користування.

У залежності від можливостей участі в управлінні справами товариства можуть виділятися акції з правом і без права голосу, з правому подвійного, потрійного і т.д. голосу. Відповідно може відхилятися від номінальної вартості і ціна реалізації вказаних акцій: чим більше степінь участі в управлінні, тим вище (при інших рівних умовах) встановлюється ціна акції. Виходячи з відмінностей способу повторного обертання, тобто подальшої за випуском і розміщенням купівлею-продажем, акції поділяються на котировані і некотировані. Продаж акцій, що котируються, ціна яких в офіційному порядку регулярно фіксується на фондовій біржі, без перешкод здійснюється на фондовій біржі або в фінансових центрах.

Повторне обертання некотированих акцій відбувається в обмеженому масштабі..

На основі відмінностей в правах участі акціонерів в подальших випусках можна виділити також акції з правом і без права конверсії в інші види акцій або інші цінні папери.

Акції можуть також розрізнюватися за формою їх випуску: що випускаються в фізичній формі (у виді друкованих на папері бланків сертифікатів) або в безготівковій формі (у виді бухгалтерських записів на рахунках).