План

Мета роботи: охарактеризувати позамагазинні форми торгівлі та приділити увагу їх практичному використанню у Львові.

ВСТУП

Як у світі так і в Україні у роздрібній торгівлі магазинний продаж становить 90-95%. Проте для поліпшення торгового обслуговування, пришвидшення руху товару від виробника до споживача використовуються нові методі саме позамагазинного продажу товарів. Саме завдяки цьому у світі торговий оборот підвищився майже у 2 рази, не говорячи про ці мільйонні покупки через Інтернет. Їхнє використання сприяє наближенню товарів до місць проживання, роботи і відпочинку людей.

Для торгового обслуговування населення поза магазином можуть застосовуватися: дрібнороздрібна стаціонарна мережа; дрібнороздрібна пересувна мережа (пересувні засоби торгівлі); торгові автомати; ярмарки і базари; мережний маркетинг; роздрібна посилкова (поштова) торгівля; електронна торгівля (Інтернет-магазини).

Вибір позамагазинної форми обслуговування залежить від місцевих умов: чисельності жителів у населеному пункті, наявності й асортиментного профілю підприємств торгівлі, сезонних і кліматичних умов і інших факторів.

1. ÄвÁÍÎÐÎÇÄвÁÍÀ ÑÒÀÖ²ÎÍÀÐÍÀ ÌÅÐÅÆÀ

В Україні після економічної кризи набула поширення торгівля з лотків, ларьочків та вагончиків, які обладнані під торгівельний магазин або кафе. Бум невеликих торгівельних підприємств тривав з 1991 до 1999 року через неможливість відкривати нові великі торгівельні площі, коли ж стало можливим побудувати стаціонарні великі магазини власники відмовляються від такої торгівлі.

Зараз продаж товарів через мережу дрібнороздрібних стаціонарних підприємств застосовується для обслуговування жителів населених пунктів, у яких відсутні стаціонарні підприємства торгівлі (магазини, павільйони), а також широке поширення вона одержала в сільській місцевості, де будівництво магазинів недоцільно через малу чисельність населення.

Через дрібнороздрібну стаціонарну мережу проводиться продаж непродовольчих товарів (крім технічно складних товарів, а також товарів, що вимагають створення визначених умов при продажі — приміряння і т.п.).

До дрібно роздрібних підприємств відносять:

Кіоски – торговий об'єкт розташований в закритій чи напівзакритій споруді, що має одне робоче місце та відсутні склад для зберігання товару та торговий зал для покупців.

Палатка – легка побудова відкритого типу, що має 1 або 2 робочих місця та відсутні склад для зберігання товару та торговий зал для покупців.

Павільйон – легка споруда яка є досить об'ємною, містить 3-4 робочих місць та підсобні приміщення, а в особливих випадках і для покупців торговий зал.

Дрібнороздрібна стаціонарна мережа може бути використана і як доповнення наявної мережі магазинів, наприклад, для організації сезонного продажу футболки, шорти, купальники й ін.

Які є позитивні і негативні риси дрібнороздрібної мережі торгівлі? Дешевизна в побудові і експлуатації таких підприємств, можливість швидкого переміщення та перекваліфікування, максимальне наближення до споживачів і можливість швидко реагувати на попит ось основні плюси, а мінусами є вузька спеціалізація та асортимент, погане зберігання товару та умови торгівлі – це мінуси дрібнороздрібної мережі.

Для продажу товарів де неможливо побудувати навіть дрібнороздрібну торгівельну мережу використовують пересувну торгівлю. До пересувних засобів торгівлі відносяться спеціально обладнані пристосування для торгівлі на вивіз: автомагазини, автопричепи, ізотермічні ємності і цистерни, ручні візки, лотки, кошики і т.п.). Їхнє використання особливе зручно для обслуговування жителів сільської місцевості, а також для торгівлі в місцях найбільшого скупчення людей у містах.

Різновидами пересувної торгівлі є: розвізна торгівля та розносна торгівля – для продажу запчастин, одягу та інших непрод товарів.

Автомагазини знайшли широке застосування в торгівлі одягом, тканинами, головними уборами, галантерейними, парфюмерно-косметичними товарам, господарськими і деякими іншими непродовольчими товарами, а також основними групами продовольчих товарів. Можливість використання спеціалізованих автомобілів дозволяє реалізувати за допомогою пересувної торгівлі такі непродовольчи товари, побутова хімія, запчастини, канцелярські товарі, спорт товари й ін.

Великою популярністю в покупців користаються автомагазини, що пропонують продукцію різних виробничих. Оснащення таких мобільних торгових крапок включає автономне джерело електроживлення, касовий апарат, склад, вітрину й ін.

За кордоном вивізна торгівля є однієї з основних форм позамагазинної торгівлі. При її організація враховують регіональні особливості і контингент постійних покупців, обслуговування яких здійснюється по спеціально розробленому графіку.

Для виїзної торгівлі випускається спеціальний рухомий склад, що представляє собою сервісні фургони, які можна використовувати як пересувні підприємств швидкого обслуговування на полях, підчас збирання урожаю. На торгівельному підприємстві чергують працивники, яки за короткий термін можуть привезти будь-які запчастини.

Спеціальні моделі фургонів розробляються для кожного виду реалізованої продукції (одягу, галантерейних виробів, взуття і косметики і т.д.). Їх обладнають вікнами-вітринами різних конструкцій, розмірів і розташування з відкидними. захисними ставнями; оснащують прилавком з кутом нахилу, що змінюється, касовим і іншим устаткуванням.

Обов'язковим є існування в них санітарно-побутових умов.

Застосовуються два методи обслуговування покупців: добір товарів на місці і їхньому продажі по попередніх замовленнях покупців. При першому методі продажу водій-продавець пропонує заздалегідь сформований асортимент товарів, звичайний але обмежений приблизно 200 їх видами. При продажі товарів по попередніх замовленнях покупцям пропонується каталог, у якому міститься опис 400-600 видів товарів. Вибравши товар і зробивши замовлення, покупець; одержує його через п'ять-шість днів. Каталог товарів регулярно обновляється.

Фірми, що займаються розвізною торгівлею, розробляють кільцеві маршрути з указівкою терміну прибуття в кожен пункт. Зупинки передбачають безпосередньо в будинків постійних покупців і біля різних сільськогосподарських підприємств і цехів. Звичайний час стоянки не перевищує 10 хвилин. За день робітник автомагазину обслуговує в середньому 100 покупців.

2. ТОРГОВІ АВТОМАТИ

Торгові автомати застосовують для продажу непродовольчих товарів частого попиту (канцелярські товари, газети, аудіо і відеокасет, компакт-дисків, книг і т.і. Проте у Японії, Франції через торгові автоматі продають майже все і включаючи більш дорогі речі, завдяки цьому є можливість обслуговувати покупців 24 години на добу. Вони можуть бути встановлені на вокзалах, стоянках транспорту, у парках і інших місцях, а також розміщені усередині магазинів.

Розрізняють два види торгових автоматів:

• Торгові автомати, товари та послуги яких оплачуються через кредитну картку

• Торгові автомати, товари та послуги яких оплачуються готівкою

Сучасні торгові автомати являють собою систему, у корпусі якої об'єднані комп'ютер, сенсорний екран, касовий апарат, куп`юроприймач і пристрою прийому і видачі монет і інше устаткування.

Подібні автоматичні каси можуть використовуватися самостійно для надання послуг по наданню довідкової інформації. З їхньою допомогою можна рекламувати товари, пропоновані послуги і т.п.

Крім того, каса-автомат здатен керувати секціями видачі, що підключаються до неї, товару, число як-може бути різним. У цьому випадку покупець за допомогою сенсорного екрана вибирає необхідний йому товар і оплачує його, опустивши в пристрій для їхнього прийому. Каса-автомат приймає гроші за товар і видає здачу монетами і касовий чек. Після цього керуючі команди з каси надходять у відповідну автоматичну секцію видачі товару, що забезпечує його видачу покупцю протягом 20-30 с. Такі пристрої працюють в автоматичному режимі, тому можуть використовуватись самостійно.

Поряд з автоматами в торгівлі застосовують і напівавтомати, також призначені для продажу поштучних товарів (газети, ручки, касети і т ін.). У їхній склад входять: бункери для розміщення товару,

Куп`юроприймач, пристрій повернення грошей, індикаторна панель зі складальним полем для вибору необхідного товару. Над кожним бункером знаходиться вікно зі зразком товару, а під бункером — вікно видачі товару. Покупець вибирає необхідний йому товар і оплачує його вартість купюрами чи монетами, після чого одержує доступ до товару за допомогою спеціального важеля.

За цією формою торгівлі досить широке майбутнє, адже торговий автомат працює постійно і не потребує обіду та вихідних. Коли певний товар закінчується, то по комп'ютерній мережі працівник торгівельного підприємства складає заявку, а він таким чином може обслуговувати кілька торгових автоматів.

3. ЯРМАРКИ І БАЗАРИ

Ринок (базар) – це підприємство сфери торгівлі, зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності в місцевих органах влади, функціональним обов’язком якого є надання послуг із забезпеченням належних умов для здійснення продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій, створення необхідних зручностей для їх купівлі.

Ярмарок - це періодично діючий ринок, який регулярно в одному й тому самому місці в певний час і період року проводить продаж товарів.

Ціль ярмарки-дати можливість її учасникам продемонструвати зразки своєї роботи, нові досягнення і технічні розробки з цілю заключення нових торгових контрактів.

Дирекція ярмарок здійснює обслуговування учасників, керує процесами розвернутого асортименту, регулює хід заключення договірів, здійснює їх реєстрацію, веде оперативний облік, орендує приміщення, обладнання і їх бухгалтерський облік.

Ярмарковий комітет (колегіальний орган, який обирається учасниками ярмарок)проводить керівництво діяльністю учасників ярмарок (графіки організацій проведення заходів, склад учасників, режим роботи, порядок розміщення площі ярмарок, графіки зустріч, порядок оформлення документації).

Перехід до ринкової економіки відкриває широкі можливості для розвитку торгівлі на ринках. На ярмарках і базарах проводять продаж сезонних товарів. Для цього пристосовують їх для проведення на визначену дату або свята.

Так, перед початком навчального року проводяться шкільні базари, а напередодні новорічних свят ялинкові базари. Сезонні ярмарки проводять для продажу одягу, взуття, тканин, товарів для садівників та інших сезонних товарів.

Розвиток і розширення торгівлі на сучасному етапі характеризується наступними факторами:

• розвиток продажу непродовольчих товарів на ринках викликаний змінами, що відбуваються в аграрному секторі держави;

• об’єктивною основою розвитку реалізації непродовольчих товарів на ринках є кризовий стан вітчизняної промисловості, що супроводжується значним звуженням асортименту товарів, низькою їх якістю та високою ціною;

• торгівля на риках є найбільш демократичною формою реалізації продукції, що зумовлюється практично необмеженим колом, як продавців, так і покупців, зведенням до мінімуму втручання держави на процес ціноутворення;

• розвиток торгівлі на ринках сприяє відносній економії коштів населення на придбання товарів, що має надзвичайно важливе значення для малозабезпечених верств населення;

• торгівля на ринках в сучасних умовах є місцем зайнятості багатьох людей, що дозволяє вижити в складних економічних умовах.

Ефективність торгівлі на ринках в значній мірі залежить від рівня її організації. Основними напрямками реалізації резервів розвитку торгівлі на ринках є:

• залучення юридичних і фізичних осіб до торгівлі на ринках;

• покращення існуючої системи договірних відношень між ринками та юридичними і фізичними особами;

• подальший розвиток прогресивних традиційних і нетрадиційних форм діяльності ринків;

• підвищення якості роботи громадських інспекторів;

• проведення передсвяткових і сезонних ярмарок і базарів;

• розвиток різнобічних нетрадиційних форм організації господарської діяльності і т.д.

Розвиток і удосконалення форм торгівлі дозволить усунути вузькі місця в діяльності ринків, створить умови для повного освоєння ресурсного потенціалу промислових товарів і сільськогосподарської продукції і сировини, зведе до мінімуму їх видатки на шляху просування до споживача, забезпечить досягнення максимально можливого кінцевого результату при рівні, який склався на ринку товарів і послуг.

В той же час торгівлю на ринках також слід розглядати, як особливу позамагазинну форму продажу товарів. Віднесення торгівлі на ринках до даної форми торгівлі визначається наступними основними моментами:

• наявністю великої кількості ринкових продавців та покупців і здійснення масових актів купівлі-продажу товарів;

• продавцями виступають виробники товарів, що не заперечує наявності посередників та торгових підприємств;

• ціна встановлюється безпосередньо під впливом попиту і пропозиції, що дає підставу відносити торгівлю на ринках до найбільш демократичних форм організації торгівлі; крім організації самої торгівлі, на риках широко організовуються послуги

Торгівлю на ринках можуть здійснювати громадяни, громадяни-підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства, їх об’єднання незалежно від форм власності, а також торгово-закупівельні підприємства.

Одним із документів, що регламентує діяльність ринку як суб’єкта підприємницької діяльності, а також тих, хто торгує на ньому, є Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом МЗЕС торгу України від 12.03.96 р. № 157.

Для торгівлі на ринках суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні, фізичні особи) повинні мати свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та копію документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі.

З продавців за кожен день торгівлі на ринку до початку реалізації продукції працівники ринку справляють ринковий збір. Відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 “Про місцеві податки і збори” ринковий збір – це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Розмір та порядок сплати ринкового збору встановлюють самостійно органи місцевого самоврядування, при цьому його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат – для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування мають право вводити пільгові податкові ставки або звільняти від цього збору певні категорії платників.

Справляння ринкового збору, плати за послуги, що надаються, проводиться через каси ринків, контролерів з обов’язковим використанням належним чином зареєстрованих електронних контрольно-касових апаратів і видачею особі, яка сплатила гроші, касових чеків, що погашаються шляхом надривання.

Інформацію про ставки ринкового збору, тарифи на послуги і заставні ціни на санітарний одяг та інвентар розміщують біля кас і пунктів прокату.

Чеки необхідно зберігати до закінчення торгівлі. Їх заборонено передавати іншим особам, які знаходяться на ринку.

4. МЕРЕЖЕВИЙ МАРКЕТИНГ

Мережевий маркетинг не знайшов поки широкого поширення у вітчизняній торговій практиці. Особливість цієї позамагазинної форми торгівлі в тім, що реалізації товарів здійснюється торговими агентами вдома, в установах і організаціях, на транспорті тощо.

Найбільш поширеними товарами, що продаються за цією позамагазинною формою торгівлі є: косметика, антикварні речі, дорогоцінності, ювелірні вироби та вироби із хутра.

Для організації такого виду продажу фірма наймає на роботу торгового агента, продавця який володіє повністю інформацією про всі властивості товару та переваги його перед іншими товарами.

Розрізняють кілька видів продажі через мережний маркетинг:

• Через торгових агентів які наймані на роботу у цій фірмі, вони мають свої каталоги де вказані ціни на товар його властивості. Ці дистриб’ютори відвідують будинки населення, фірми та інші заклади торгівлі де і пропонують свій товар.

• Але є випадки коли торгові агенти набирають до себе помічників, людей з невисокими заробітками і ці у свою чергу вже в себе на підприємстві продають ці товари своїм колегам чи знайомим. У світовій практиці навіть застосовують метод зустрічей, коли ці помічники за певну плату організовують звані обіди та зустрічі, а вже самі дистриб’ютори пропонують товар покупцям.

Прикладом такого мережного маркетингу є дистриб’юторська торгівля від AVON. Вона за певну плату надає бажаючим каталоги із своєю продукцією, а ті у свою чергу продавши товар за цією ціною що вказана на каталозі отримують певний процент від прибутку. Важливо, щоб торгові агенти мали спеціальну підготовку: знали основні споживчі властивості пропонованих товарів, мали навички ділового спілкування, були знайомі з основами психології і чинним законодавством, що регулює торгову діяльність. В обов'язки агента входить виявлення потенційних покупців пропонованих товарів і рекламування їхній по наявним у нього зразкам, каталогам і іншим рекламним виданням. При цьому торговому агенту необхідно переконати покупця в існуванні раніше не виявленої потреби саме в цих товарах, у тім, що саме вони щонайкраще задовольнять його потреби.

Застосування мережного маркетингу дозволяє істотно скоротити витрати звертання, тому він є перспективною позамагазинною формою обслуговування населення.

5. ПОСИЛКОВА ТОРГІВЛЯ

Про посилкову (поштову) торгівлю також можна говорити як про перспективну форму позамагазинної торгівлі, оскільки вона сприяє скороченню витрат по доведенню товарів до покупця. адже куплений товар поступає від виробника, минувши оптових посередників, а у вартість його транспортування входить: вартість посилки та послуг, що надаються поштовими відділеннями.

Основною ж негативною рисою продажу товару через посилкову (поштову) торгівлю є малий об`єм покупки та тривалість поставки товару.

Але на даний час для оптимізації замовлення та закупівлі товарів створюються спеціалізовані фірми, які разом із поштовими відділеннями надають послуги з продажу товарів через мережу посилкової торгівлі.

Коли класифікувати торгівлю по пошті то розрізняють торгівлю з попереднім отриманням каталога чи просто замовлення товару в самому поштовому відділені.

У першому випадку просто бажаючі фірми роздруковують каталоги та рекламні проспекти, які разом із поштою приходять всім користувачам поштою. У цих каталогах повністю є інформація про товар та ціну на нього. Вже при бажанні споживач може замовити його по пошті. Так можна купити насіння рідкісних рослин, парфумерно-косметичні засоби, журнали та газети різних закордонних видавництв, товари які є рідкісними для даного вітчизняного ринку України. Тоді торгова фірма оплачує лише послуги пересилки пошті та велику частку витрат становить виготовлення саме буклетів і замовлень які розповсюджуються населенню.

У іншому випадку просто кожна фірма продавець випускає власні каталоги, буклети та інформаційні довідники, де вказано найширший асортимент товарів та ціни на них. Ці буклети зберігаються у поштових відділеннях і коли хтось зацікавлений їх побачити вони видаються працівниками пошти, які допомагають покупець заповнити замовлення. Тоді продавець оплачує лише невелику партію виготовлених буклетів і послуги поштових працівників.

Оплата товарів, як правило, проводиться післяплатою після виконання замовлення, тобто при одержанні посилки з товаром на пошті. У деяких фірмах передбачено повернення товару у разі коли він не задовольнив споживача. При тому покупець зобов’язаний оплатити поштові витрати на пересилку.

Посилкова торгівля це нововведення, що допомагає знайти покупця та зацікавити його не тільки на роботі, але й навіть на відпочинку тому багато фірм це практикують. Проте втрачаються великі кошти на проспекти та рекламні листи з яких лише 1-2% отоварюється, великі витрати за послуги пошти та на упаковку товару чи його посилок.

6. ЕЛЕКТРОННА ТОРГІВЛЯ

Появі електронної торгівлі сприяв розвиток електронної техніки і сучасних засобів телекомунікаційного зв'язку.

У вузькому змісті під електронною торгівлею розуміється продаж товарів, здійснюваний за допомогою комп'ютерної мережі Internet (Internet-магазини) та продажу товарів через телемагазини та телефонних покупців.

Торгівля через мережу Internet це коли покупець зайшовши на певний сайт чи веб сторінку замовляє його та оплачує власною кредитною карткою або оплативши рахунок що прийде разом із товаром по пошті.

В даний час в Internet існує дуже велике число віртуальних магазинів, у тому числі і українських, що пропонують широкий вибір самих різних товарів починаючи від мобільних телефонів і закінчуючи, автомобілями. Найбільше часто в таких магазинах представлені книги, комп'ютерна техніка, електропобутові прилади, аудіо-, відео- і фототовари, іграшки й ін.

Покупець, що має доступ до комп'ютерної мережі, I може, не виходячи з будинку, ознайомитися з асортиментом Інтернет-магазина, вибрати по описах і фотографіям необхідні товари і відразу ж замовити їх.Іншими методом є використання телемагазинів. Телемагазин в свою чергу це рекламна фірма яка здійснює на замовлення виробника чи певного продавця товару рекламу його та при певних замовленнях продаж.

У певний період часу в ефірі телеканалів транслюється програма у якій представлений широкий вибір товарів (більшість нових невідомих для середніх споживачів) коли у глядача виникає бажання придбати його він або по телефону або по пошті оформляє замовлення.

Замовлені товари доставляються покупцю кур'єром (як правило, на невеликі відстані) чи поштою. Їхня оплата здійснюється наявними, перерахуванням грошей на рахунок продавця, післяплатою (при доставці поштою) чи за допомогою "кредитних карт.

ВИСНОВОК

Позамагазинні форми торгівлі це нововведення, які дозволяють власникам торгових підприємств конкурувати на ринку товарів і послуг. Саме завдяки позамагазинним формам торгівлі збільшились обороти багатьох торгівельних фірм не говорячи вже про мільйонні закупівлі по Internet. Але є й певні проблеми через витрачання грошей на рекламу, каталоги купівлі товару які в майбутньому не використовуються. Особливо гостро стоїть питання з замовленням товару та втрату його через форс мажорні обставини чи коли цей товар не купується через моральне старіння.

Коли ж проводиться торгівля через електронні сітки чи інші засоби зв’язку величезні кошти витрачаються на програмні засоби, саме обладнання, а також програми які забезпечують захист цієї торгівлі.

Але всі ці мінуси повністю перекреслені прибутками які отримують торгівельні компанії завдяки цим новим методам.

CПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Брагин Л.А. Торговое дело: економика и организация – М. Информ 1999 г.

2. Памбухчиянц О.В. Организация и технология комерческой деятельности: учебник для вузов - М.: Маркетинг, 2001 г.

3. Панкратов Ф.Г., Серёгина Т.К. Коммерческая деятельность. Учебник – М.: Маркетинг, 1996.

4. Половцева А. В. Комерческая деятельность, - М. 1999 г

5. Протасов Ю. Рынок или супермаркет //Финансовая консультация.-1997.-№15

6. Роберт Д. Торговля и менеджмент – М. 1996 г.

7. Торгівля комерція, підприємництво: збірник наукових праць. Львів: Коопосвіта, 1998.

8. Фридман А. М. Економика и планированиэ кооперативной торговли – М. 1989 г.

ЗМІСТ