ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У БІЗНЕСІ НА ОСНОВІ МАРЖИНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ

.1. Визначення беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства

Поняття і значення показників беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства. Методика розрахунку даних показників у вартісному, натуральному й у відносному вираженні. Фактори, що визначають беззбитковий обсяг продажів. Розрахунок їхнього впливу.

У закордонній практиці перспективному (прогнозному) аналізу приділяється більша увага, чим ретроспективному (історичному). Керівники іноземних фірм більш схильні до того, щоб порівнювати різні варіанти одержання прибутку в майбутньому, чим витрачати час на аналіз результатів фактичного виконання стандартних рішень. Підприємець зацікавлений у тім, щоб вижити в конкурентній боротьбі і завжди прагне одержати максимум прибутку, що повинна бути обґрунтована відповідними аналітичними розрахунками.

Розглянемо методику обґрунтування різних варіантів управлінських рішень, (оптимального плану виробництва, структури продукції, видів діяльності, технології, устаткування і т.д.) на основі маржинального аналізу з розподілом витрат на постійні і перемінні.

Важливим управлінським рішенням є правильне обґрунтування виробничої потужності підприємства і встановлення, при яких обсягах випуску виробництво буде рентабельним, а при яких воно не буде давати прибуток.

З цією метою розраховують:

а) беззбитковий обсяг продажів, при якому забезпечується повне відшкодування постійних витрат підприємства;

б) обсяг продажів, що гарантує підприємству необхідну суму прибутку;

в) зону безпеки підприємства (запас фінансової стійкості).

для визначення цих показників можна використовувати графічний і аналітичний способи.

Наприклад, виробнича потужність підприємства розрахована .на випуск 1000 виробів, що продаються за ціною 20 тис.грн. Усе, що проводиться, — збувається, незавершеного виробництва і залишків готової продукції на складах немає. Отже, обсяг виробництва продукції дорівнює обсягу продажів (виторгу), тобто 20 млн. грн. Постійні витрати (амортизація, накладні витрати й ін.) складають 4 млн. грн. Перемінні витрати на одиницю продукції - 12 тис. грн., а на весь запланований випуск продукції - 12 млн. грн. За таких умов прибуток від реалізації продукції складе 4 млн. грн. (20-4-12).

На підставі цих даних побудуємо графік (мал.19.1).

По горизонталі показується обсяг реалізації продукції у відсотках від виробничої потужності підприємства, чи в натуральних одиницях (якщо випускається один вид продукції), чи в грошовій оцінці (якщо графік будується для декількох видів репродукції), по вертикалі - собівартість проданої продукції і прибуток, що разом складають виторг від реалізації.

Лінія витрат (повної собівартості продукції) при наявності постійних і перемінних витрат представляє рівняння першої ступеня:

де

У - величина усіх витрат;

а - абсолютна сума постійних витрат;

b - питомі перемінні витрати на одиницю продукції;

x - обсяг реалізації продукції.

Прибуток

0 50 100 х,шт

Рис.19.1. Залежність між прибутком, обсягом реалізації продукції і її собівартістю

Для приведеного приклада рівняння витрат

У = 4 млн. грн.+ 12 тис. грн.Х

Якщо підставити в це рівняння значення Х, можна визначити витрати для будь-якого обсягу реалізації продукції. Так, при обсягу 500 од. витрати складуть: .

У = 4 млн. грн.+12 тис. грн.* 500 шт. = 10 млн. грн.

За графіком можна установити, при якому обсязі реалізації продукції підприємство дістане прибуток, а при якому її не буде. З його допомогою можна визначити крапку, у якій витрати будуть дорівнюють виторгу від реалізації продукції. Вона одержала назву крапки беззбиткового обсягу реалізації продукції, чи порога рентабельності, нижче якого виробництво буде збитковим.

У нашому прикладі крапка розташована на рівні 50% можливого обсягу реалізації продукції. Якщо пакети замовлень на вироби підприємства більше 50% від його виробничої потужності, то вона дістане прибуток. При пакеті замовлень 75% від можливого обсягу виробництва прибуток становитиме половину максимальної; суми, тобто 2 млн. грн.

Якщо ж пакет замовлень буде менш 50% можливого при фактичній виробничій потужності, то підприємство буде збитковим і збанкрутує. Отже, попередньо повинний убути вирішений питання про недоцільність організації випуску продукції в такому обсязі.

Різниця між фактичним і беззбитковим обсягом продажів— це зона безпеки. Якщо підприємство цілком використовує свою виробничу потужність, випустить і реалізує 11000 виробів, то зона безпеки (запас фінансової міцності) складе 50%. При реалізації 700 виробів - 20% і т.д. Зона безпеки показує, на скількох відсотків фактичний обсяг Ц продажів вище критичного, при якому рентабельність дорівнює нулю. Отриману залежність можна представити й у виді мал. 19.2.

У

4

3

беззбитковий

2 продаж

1

0

10млн. грн Х

1

2

3

4

Рис. 19.2. Визначення точки беззбитковості

При обсязі реалізації рівному нулю підприємство одержує збиток у розмірі суми постійних витрат. При обсязі 1000 виробів прибуток становитиме 4 млн. грн. З'єднавши ці крапки між собою, одержимо на лінії х крапку критичного обсягу продажів.

У даному випадку крапка беззбитковості (поріг рентабельності) буде на оцінці 500 од. Отримано той же результат, тільки більш простим способом.

Крім графічного методу можна використовувати й аналітичний.

Аналітичний спосіб розрахунку беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства більш зручний по порівнянню з графічним. Можна вивести ряд формул і з них; допомогою швидко розрахувати дані показники. Для цього використовуємо мал. 19.3. На графіку поміняємо місцями перемінні і постійні витрати для того, щоб відповідно до визначення; категорії маржинального доходу об'єднати зону прибутку і зону постійних витрат

У

20 зона прибутку

16

точка

беззбитковості

12

зона збитків

8

4

0 500 1000

Рис. 19.3. Залежність між обсягом реалізації продукції, її собівартістю і сумою прибутку

Для зручності висновку формул використовуємо наступні позначення:

Т- крапка беззбиткового обсягу реалізації продукції (поріг рентабельності, крапка рівноваги, критичний обсяг продажів); 1

Дм - маржинальный доход (загальна сума);

Ду - питома вага маржинального доходу у виторзі від реалізації продукції;

Дс - ставка маржинального доходу в ціні за одиницю продукції; - ціна одиниці продукції;

Ц - непропорційні (постійні) витрати;

Рn - пропорційні (перемінні) витрати;

BP - виторг від реалізації продукції;

К - кількість проданої продукції в натуральних одиницях;

V - питомі перемінні витрати.

Відповідно до мал. 19.3 формула для розрахунку маржинального доходу має вигляд

(19.1)

Графік (мал. 19.3) дозволяє також визначити маржинальный доход як різниця між виторгом від реалізації продукції і змінними витратами:

(19.2)

У нашому прикладі сума маржинального доходу складає 8 (10-2) млн. грн.

Відповідно до графіка, можна записати таку пропорцію: Т/Н = В/Дм Звідси можна вивести формулу для розрахунку крапки критичного обсягу, продажів у грошовому вимірі:

Для нашого приклада вона складає 20*4/8= 10 млн руб, чи

4/(8/20)=4/0,4-10 млн. грн.

Неважко помітити, що відношення постійних витрат до загального маржинального доходу і є той коефіцієнт, що визначає місце розташування крапки критичного обсягу реалізації продукції на графіку.

Якщо замінити максимальний обсяг реалізації продукції в грошовому вимірі ВР на відповідний обсяг реалізації натуральних одиницях К, то можна розрахувати беззбитковий реалізації в натуральних одиницях:

Т = К * Н / Дм, (19.5)

Т = 1000 * 4/8 = 500 од.

Для визначення крапки критичного обсягу реалізації продукції замість суми маржинального доходу можна використовувати Вставку маржинального доходу в ціні за одиницю продукції Дс:

Дс=Дм/К=8 000 000 / 1000 = 8000 грн.

Звідси Дм = К * Дс. Тоді формулу (19.4) можна записати в такий спосіб:

Т = Н / Дс. (19.6)

Т = 4 000 000/8000 = 500 од.

Для розрахунку крапки критичного обсягу реалізації у відсотках до максимального обсягу, що приймається за 100 %, може бути використана формула:

T = H / Дм*100%

Т= 4 / 8 * 100% = 50%

Ставку маржинального доходу можна представити як різниця між ціною Р и питомими перемінними витратами V:

Дс = Р – V.

Тоді, перетворивши формулу (19.6), критичний обсяг реалізації продукції можна розрахувати так:

Т = Н / (Р - V) (19.8)

Якщо ставиться задача визначити обсяг реалізації продукції для одержання визначеної суми прибутку, тоді формула прийме вид

Отримана величина в 1,5 рази більше, ніж беззбитковий обсяг продажів у натуральному вимірі (750/500). При цьому 500 од. продукції потрібно зробити і реалізувати, щоб покрити постійні витрати підприємства, і 250 од. для одержання 2000 млн. грн. прибутку.

При багатономенклатурному виробництві цей показник визначається у вартісному вираження:

для визначення зони безпеки аналітичним методом використовується наступна формула:

Приведені графіки й аналітичні розрахунки показують, що беззбитковий обсяг продажів і зона безпеки залежать від суми постійних і перемінних витрат, а також від рівня цін на продукцію. При підвищенні цін потрібно менше реалізувати продукції, щоб одержати необхідну суму виторгу для компенсації постійних витрат підприємства, і навпаки, при зниженні рівня цін беззбитковий обсяг реалізації зростає. Збільшення ж питомих перемінних і постійних витрат підвищує поріг рентабельності і зменшує зону безпеки.

Тому кожне підприємство прагне до скорочення постійних витрат. Оптимальним вважається той план, що дозволяє знизити частку постійних витрат на одиницю продукції, зменшити беззбитковий обсяг продажів і збільшити зону безпеки. Якщо допустити, що ціни за одиницю продукції знизилися з 20 і 19 тис. грн., питомі перемінні витрати зменшилися з 12 до 10 тис. грн., а сума постійних витрат скоротилася з 4000 до 3600 млн. грн.., то нова крапка беззбиткового обсягу продажів складе

Способом ланцюгової підстановки можна визначити вплив кожного фактора на зміну беззбиткового обсягу продажів:

Зміна крапки беззбитковості за рахунок:

Суми постійних витрат 450-500 =-50 ед.

ціни реалізації продукції 514-450 =+64 ед

питомих змінних витрат 400-514 =-114 ед

Разом 400-500 =-100 ед.

Зона безпеки при цьому збільшиться і складе 60%:

Якщо беззбитковий обсяг продажів визначається у вартісному! вираженні при більноменклатурному виробництві, то для факторного аналізу зміни його величини може бути використана наступна модель:

Розподіл витрат на постійне і перемінні і використання категорії маржинального доходу дозволяє не тільки визначити" беззбитковий обсяг продажів, зону безпеки і суму прибутку по звітним даним, але і прогнозувати рівень цих показників | на перспективу.

.2. Аналітична оцінка рішення про прийняття додаткового замовлення за ціною нижчою від собівартості продукції.

Умови, що викликають необхідність прийняття такого рішення. Техніко-економічне обґрунтування рішення про прийняття, додаткового замовлення за ціною нижчою від собівартості продукції.

Необхідність прийняття такого рішення може виникнути при; спаді виробництва, якщо замовники за якимись причинами відмовилися купити в підприємства продукцію, замовлену ними раніше.

Допустимо, що підприємство має пакет замовлень на 1000 одиниць продукції по 150 тис. руб. на загальну суму 150 млн. грн., що повинно було забезпечити йому прибуток у розмірі 30 млн. грн. Собівартість цих 1000 виробів за планом 120 млн. грн., у тому числі постійні витрати 60 млн. грн. Звідси маржинальный доход на весь обсяг складе 90 млн. грн. (30 + 60), а на одиницю продукції 90 тис. грн..

Протягом року фактичний обсяг реалізації продукції значно зменшився і, за прогнозами менеджерів, буде менше планового на 40%. У зв'язку з цим підприємство завершить рік зі збитками:

П = (1000 од. * 0,6) * 90000 - 60 000 000 = - 6 млн грн..

Такий результат порозумівається високою питомою вагою постійних витрат у сумі виторгу. При зниженні обсягу продажів витрати стали непосильними для підприємства.

Щоб уникнути збитків, підприємство буде шукати вихід із ситуації, що склалася. І якщо в цей час надійде пропозиція від замовника на випуск продукції, що вимагає трохи інший технології і відповідно додаткових постійних витрат, те керуючі підприємства можуть прийняти таке замовлення навіть по цінах нижче собівартості. Допустимо, замовник погодився купити в поточному році 300 виробів за ціною 110 тис. руб., що нижче їхньої планової собівартості. При цьому підприємство повинне додатково витратити на конструкторсько-технологічну підготовка виробництва цієї партії продукції 5 млн. грн.

Таблиця 19.1. Обґрунтування додаткового замовлення з більш низкою

ціною реалізації

Показник	Перший варіант (100% пакета замовлень)	Другий варіант (60% пакету замовлень)	Третій варіант (60% пакету замовлень + додаткові замовлення)
Об‘єм виробництва, шт.	1000	600	600+300=900
Ціна за одиницю продукції, тис. грн..	150	150	150 100
Виручка від продажу, млн. грн.	150	90	90+33=123
Змінні витрати на одиницю продукції, тис. грн.	60	60	60 60
Сума змінних витрат, млн. грн.	60	36	36+18=54
Сума постійних витрат, млн. грн.	60	60	60+5=65
Собівартість всього випуску продукції, млн.грн	120	96	96+23=119
Собівартість одиниці продукції, тис. грн.

	120	160	132
Прибуток (+), збиток (-) млн. грн	+30	-6	+4

Чи вигідно це підприємству? На перший погляд здається, що не вигідно, тому що ціна реалізації нижче собівартості одиниці продукції. Крім того, будуть потрібні додаткові витрати на підготовку виробництва.

А зараз зробимо техніко-економічне обґрунтування рішення про прийняття додаткового замовлення на таких умовах. Виторг від реалізації цієї партії складе 33 млн. грн.(300*110000), перемінні витрати збільшаться на 18 млн. грн. (300*60 000), а постійні - на 5 млн. грн. Отже, додатковий виторг покриває всі перемінні витрати, конструкторсько-технологічні витрати і частину постійних витрат підприємства в сумі 10 млн. грн. (33-18-5). У результаті підприємство одержить не збиток у розмірі 6 млн. грн., а прибуток 4 млн. грн. (табл.19.1).

Це доводить, що навіть при таких невигідних умовах прийняття додаткового замовлення економічно вигідно. Додаткове замовлення дозволяє значно знизити собівартість одиниці продукції за рахунок нарощування обсягу виробництва і замість збитку дістати прибуток.

.3. Обґрунтування структури товарної продукції

Важливим джерелом резервів збільшення суми прибутку є оптимізація структури товарної продукції, тобто збільшення частки тих виробів, що приносять великий прибуток підприємству. Однак потрібно мати на увазі, що керівництво підприємства ніколи не зведе свою виробничу програму тільки до одного самого дохідного чи виробу до послуги, щоб мінімізувати імовірність банкрутства в зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку.

Допустимо, що є відомості про асортимент продукції ] можливі його зміни (табл. 19.2). Постійні витрати за рік для першого варіанта складають 1000 млн. грн., для другого - 1000 млн. грн., виторг від реалізації! для першого варіанта - 5600 млн. грн., для другого - 6000 млн. грн. Оцінку варіантів можна зробити шляхом порівняння суми прибутку для першого і другого варіантів. Однак більш просто проаналізувати дану ситуацію з використанням маржинального доходу. Для цього розрахуємо середню величину питомої ваги маржинального доходу з урахуванням структури реалізації продукції для кожнім варіанта.

Перший варіант:_____

(8-6)/8 * 0,5 = 0,125;

(12-8)/12*0,3 = 0,099;

(18-12)/18* 0,2 = 0,066

Всього 0,290

Другий варіант:

(8-6)/8 * 0,3 = 0,075;

(12-8)/12 * 0,2 = 0,066;

(18-12)/18 * 0,4 = 0,132;

(20-12)/20*0.1 =0.040

Всього 0,313

Прибуток обчислимо по формулі:

П = ВР * Ду – Н.

Перший варіант:

П = (5 600 * 0,29) - 1000 = 1624 - 1000 = 624 млн. грн.;

Другий варіант:

П = (6000 * 0,313) - 1000 = 1878- 1000 = 878 млн. грн.

Таблиця 19.2. Зміна структури продукції

Виріб	Відпускна ціна , тис. грн..	Змінні витрати на одиницю проду-кції, тис. грн.	Видільна вага
			Перший варіант	Другий варіант
A	8	6	0.5	0.3
B	12	8	0.3	0.2
C	18	12	0.2	0.4
D	20	12	-	0.1

Таким чином, другий варіант дозволяє збільшити абсолютну суму прибутку на 254 млн. грн. Отже, йому потрібно віддати перевагу.

Розглянемо другий приклад. Підприємству приходиться обґрунтовувати рішення про прийняття додаткового замовлення на випуск 500 виробів L, якщо потужність його устаткування використовується до м межі. У такому випадку необхідно зменшити випуск інших менш вигідних виробів, наприклад виробу K, що входили у виробничу програму фірми.

Маються наступні дані про ці вироби:

L K

Ціна виробу, млн.. грн. 15 12

Змінні витрати на виріб, млн. грн. 9 8

Ставка маржинального доходу, млн. грн. 6 4

Час вироблення, хв. 8 10

Потрібно визначити:

а) на скількох одиниць потрібно скоротити випуск продукції К, щоб можна було прийняти замовлення на виріб А?

б) чи буде сприяти додаткове замовлення збільшенню прибутку в даному періоді?

в) який повинна бути нижня границя ціни виробу L, щоб фірма могла прийняти додаткове замовлення?

Визначимо час, необхідне для додаткового замовлення в 500 шт.

8 * 500=4000 хв.

Через цей випуск виробу К зменшитися на

4000/10=400 шт.

Зіставимо вихідні дані й отримані результати:

Обсяг виробництва, шт. +500 -400

Ціна виробу, млн. грн. 15 12

Перемінні витрати на виріб, млн. грн. 9 8

Ставка маржинального доходу, млн. грн. 6 4

Сума маржинального доходу, млн руб. +3000 -1600

Отримані результати показують, що прийняття додаткового замовлення на виготовлення виробу I. вигідно для підприємства. Його виконання буде сприяти збільшенню прибутку, тому що підприємство одержує додатково 3000 млн. грн., а втрачає 1600 млн. грн.

Нижня границя ціни дорівнює перемінним витратам додаткового виробу плюс ставка маржинального доходу замінного, виробу, помножений на співвідношення часу їхнього виробництва:

Ц = 9+4 * 8/10 = 12,2 млн. грн.

Такий рівень ціни необхідний для одержання колишньої суми прибутку. Оскільки контрактна ціна вище цього рівня, то прийняття додаткового замовлення збільшить прибуток на 1400 млн. грн. ((15-12,2)*500). Отже, зміна структури виробництва! вигідно для підприємства.

4. Обґрунтування варіанта ціни на новий виріб

Порядок, обґрунтування ціни на нові вироби. Визначення необхідного приросту обсягу продажів для компенсації утрат від зниження цін.

Важливим фактором, від якого залежить прибуток підприємства, є рівень відпускних цін на продукцію. Допустимо, що фірма коштує перед вибором варіанта ціни на новий виріб, що конкурент продає по 250 тис. грн. Щоб завоювати ринок збуту, потрібно чи забезпечити більш висока якість продукції, чи продавати її по більш низьких цінах. Постійні витрати, зв'язані з виробництвом і збутом цього виробу, складають 2400 млн. грн, перемінні - 80 тис. грн. на одиницю.

Якщо поліпшити якість виробу, то можна продати його по: 300 тис. грн., але при цьому постійні витрати збільшаться на 25% і складуть 3000 млн грн. Зростуть також перемінні витрати збільшаться на 25% і складуть 100 тис. грн. на одиницю продукції. Необхідно проаналізувати можливість установлення ціни в 300 і 200 тис.руб. Для цього зробимо розрахунок прибутку і крапки критичного обсягу реалізації продукції для двох варіантів.

Таблиця 19.3. Обґрунтування відпускної ціни

Показник	Варіант
	Перший	Другий
Ціна реалізації

Як видно з табл. 19.3, більш вигідний для підприємства перший ; варіант, тому що він забезпечує більш високу суму прибутку і більш низький поріг рентабельності. Щоб забезпечити таку ж суму прибутку по другому варіанті, необхідно виробничу потужність підприємства збільшити до 36 666 ед. ({2 400 000+ +2 000000 )/120).

Вибір того чи іншого варіанта залежить від кон'юнктури ринку. Під час виробничого бума підприємці йдуть на збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції "за будь-яку ціну", а в періоди спаду детально вивчається кожна стаття витрат, здійснюється пошук резервів економії постійних і перемінних

витрат.

В умовах конкуренції підприємствам часто приходиться йти на зниження рівня цін, щоб не знизити обороти по реалізації. Наприклад, ціни в конкурентів нижче на 5-7%, через що оборот підприємства останнім часом трохи зменшився. Щоб відвоювати ринок збуту, підприємство вирішило знизити ціни на 10% (з 300 до 270 тис. руб.), зберігши при цьому той же прибуток за рахунок збільшення обсягу продажів.

У такому випадку підприємству прийдеться вирішувати задачу, на скількох буде потрібно збільшити оборот по реалізації, щоб компенсувати потерн від зниження цін і росту постійних витрат на 5% у зв'язку з розширенням виробництва. Розглянемо показники до зміни ціни (ситуація 1) і після се зміни (ситуація 2).

Ситуація 1 Ситуація 2

****************

Необхідна сума обороту від реалізації продукції для компенсації суми постійних витрат і одержання того ж прибутку визначається розподілом зрослої суми постійних витрат і суми колишнього прибутку на частку маржинального доходу в ситуації, що змінилася:

*************

руб.

Підприємство в цій ситуації повинне зробити 30300 виробів, щоб при ціні 270 тис.руб. одержати виторг у сумі 8180 млн' руб. При цьому його перемінні витрати складуть 3030 млн руб., постійні - 3150 млн руб., а прибуток - 2000 млн руб.

19.5. Вибір варіанта машин і устаткування

Аналітичний і графічний спосіб обґрунтування вибору варіанта машин і устаткування. Визначення суми збитку від вибору не оптимального рішення.

Одним з напрямків пошуку резервів скорочення витрат на одиницю продукції є вибір і заміна устаткування. Допустимо, що виконати яку-небудь чи операцію процес можна одним із трьох варіантів - на верстаті з ручним керуванням, на напівавтоматі й автоматі.

Варіант Постійні витрати

на весь випуск, тис.руб.

Перший 1000

Другий 5000

Третій 10000

Перемінні витрати на виріб, тис.руб.

2,0 1,0 0,2

4000 5000 6250 1000

19.4. Порівняльна ефективність різних вццов устаткування

З мал.19.4 видно, що при річному обсязі виробництва до 4000 ед. більш вигідно використовувати верстат з ручним керуванням, при обсязі виробництва від 4000 до 6250 ед. - напівавтомат, а при! обсязі виробництва понад 6250 ед. у рік доцільно і більш ощадливо установити автоматичний верстат.

Ці ж дані можна одержати й аналітичним способом. Для перебування критичної крапки витрат для двох варіантів витрати по одному варіанті дорівнюють до витрат по Іншим. Так, критична крапка витрат, для верстатів з ручним керуванням і напівавтомата може бути знайдена по рівнянню:

1000 + IX = 5000 + X ; X = 4000 ед.

Аналогічно визначається критична крапка витрат для напівавтомата й автомата:

5000 + X =10000 + 0.2А; 0,8* = 5000; X = 6250. Якщо обраний неправильний варіант рішення задачі, то можна 1 підрахувати в зв'язку з цим збитки підприємства. Наприклад, річний 1 обсяг виробництва складає 3000 ед. Прийнято рішення виконувати цю операцію за допомогою автомата. Величина утрат від прийнятого технологічного рішення буде складати різницю у витратах на верстатах з ручним керуванням і автоматах: (10000 + +0,2 * ???????????? 2 * 3000)=10600-7000 = 3600 тис.руб. Таким чином, необґрунтоване технологічне рішення привело до втрат у розмірі 3600 тис.руб.

*****************

19.6. Обґрунтування рішення " чиробити купувати"

Аналітичний і графічний способи вибору між власним виробництвом і придбанням комплектуючих виробів. Визначення суми збитку від ухвалення неправильного рішення. з Мінімізації витрат сприяє також обґрунтування вибору між власним виробництвом і придбанням відповідних деталей, запасних частин, напівфабрикатів і т.д. Для рішення проблеми " чиробити купувати" може бути використаний принцип взаємозв'язку обсягу, собівартості і прибутку. Наприклад, для ремонту техніки вимагаються відповідні де талі. Якщо їх виготовляти власними силами, то постійні! витрати на зміст устаткування складуть 100 тис.руб. у рік! а перемінні витрати на одиницю продукції - 50 руб. Готові деталі в необмеженій кількості можна придбати по 150 руб.1 за одиницю. Яке рішення більш вигідне? Щоб відповісти на це питання, зробимо наступні розрахунки. Вартість придбаних деталей можна виразити в такий спосіб:

********************

; де ПРО - ціна за одиницю продукції;

X - необхідна кількість деталей у рік.

х, Собівартість виробництва деталей буде включати постійні і перемінні витрати. Визначимо, при якій потребі в деталях вартість їхнього придбання і виробництва збіжиться:

ОХ = А + ВХ, 150* = 100 000 + 50*, 100* = 100 000, * = 1000 ед.

Розрахунки показують, що при річній потребі в 1000 ед. витрати на закупку деталей збіжаться із собівартістю їхнього виробництва. При збільшенні потреби понад 1000 ед. у рік більш ощадливим є власне виробництво, а при меншій потребі для підприємства більш вигідно їх купувати (мал. 19.5).

******************************

Рис.19.5. Обґрунтування рішення " чиробити купувати"

Але для остаточного ухвалення рішення потрібно враховувати такі фактори, як потужність підприємства, якість продукції, коливання обсягів, чи створення скорочення робочих місць і т.д. Аналогічним образом можна обґрунтувати необхідність придбання автомобіля для перевезення вантажів. Припустимо, що підприємству потрібний вантажівка не щодня, а тільки - для завезення сировини протягом п'яти днів кожного місяця. Загальний обсяг вантажообігу за рік складає 60000 т/км. Якщо придбати вантажівка (перший варіант), то постійні витрати за рік складуть 2400 тис.руб. і перемінні на 1 т/км -120 руб. В автотранспортній організації можна замовити вантажівка (другий варіант). Вартість 1 т/км перевезення складає 200 руб. Потрібно розрахувати, при яких обсягах вантажообігу вигідно здобувати вантажівка, а при яких - користатися послугами автотранспортних організацій.

Дорівняємо витрати по першому і другому варіантах:

2400тис.руб. + 120Х=200Х,

80* = 2400 тис.руб.,

X = 30 тис. т/км.

Отже, при обсязі вантажообігу до 30 тис.т/км вигідніше користатися послугами автотранспорту сторонніх організацій, а при великих обсягах рациональнее купити своя вантажівка, тому що собівартість 1 т/км і загальна сума витрат на перевозку вантажів будуть нижче.

Доказ. Витрати по першому варіанті при обсязі вантажообігу 60000 т/км: 2 400 000руб.+120 руб.* 60000 т/км = 9600 тис.руб.; а по другому варіанті: 200 руб. * 60000 т/км = 12000 тис.руб. Економія в рік при використанні першого варіанта складе 2400 тис.руб.

Обґрунтування цього рішення представлене на мал. 19.6.

*********************

Рис. 19.6. Визначення крапки перетинання витрат по двох варіантах

управлінських рішень

19.7. Вибір варіанта технології виробництва

Аналітичний і графічний способи обґрунтування варіанта технології виробництва. Доказ правильності . обраного рішення.

Важливим джерелом скорочення витрат і збільшення суми прибутку є вибір оптимальної технології виробництва.

Варіант А. Компанія здобуває деталі, робить зборку готових виробів, а потім їх продає. Витрати при цьому складають: постійні - 400 млн руб. у рік; перемінні - 170 тис.руб. на одиницю продукції.

Баланс, млн руб.:

***********************

Акціонерний капітал 1000 Варіант Б. Компанія купує додатково устаткування, що дозволяє виконати деякі технологічні операції у власних приміщеннях. При цьому витрати складуть: постійні - 925 млн руб.; перемінні - 100 тис.руб. на одиницю продукції.

Відсотки по облігаціях включені в постійні витрати. Максимально можлива виробнича потужність по двох варіантах - 10 000 ед. виробів у рік. Ціна реалізації одного виробу— У250 тис.руб.

Баланс, млн руб.:

*******************19 Обґрунтування управлінських рішень у бізнесі

Як бачимо, варіант А дає більш високі перемінні, але більш низькі постійні витрати. Більш високі постійні витрати по варіанті Б включають додаткові суми амортизації нового обладнання і приміщень, а також витрати на виплату відсотків по облігаціях. Розрахунковий обсяг виробництва не даний. Максимальний попит обмежений виробничою потужністю 10 000 ед. Тому ми можемо визначити по кожнім варіанті максимальний прибуток і поріг рентабельності.

Ціна реалізації, тис.руб. Перемінні витрати, тис.руб. Маржинальный доход на виріб, тис.руб. Маржинальный доход на весь випуск, млн руб. Постійні витрати, млн руб. Прибуток, млн руб. Поріг рентабель*********************************************************************************.

Варіант Б забезпечує більш високий прибуток. Однак при першому варіанті технології поріг рентабельності більш низький, а це значить, що при росту попиту прибуток буде отримана швидше. Крім того, при малих обсягах попиту варіант А дає більш високий чи прибуток менші збитки.

Якщо варіант А більш дохідний при малих обсягах реалізації, а варіант Б - при великих обсягах, то повинна бути якась крапка перетинання, у якій обидва варіанти мають однаковий сумарний прибуток при однаковому загальному обсязі реалізації продукції. Для її перебування можна застосовувати графічний і аналітичний

методи.

Найкращий спосіб графічного рішення задачі - побудова графіка залежності прибутку від обсягу реалізації по кожнім варіанті. Він будується дуже легко, тому що прибуток зростає прямолінійно (маржинальный доход на кожну додатково продану одиницю продукції - величина постійна). Для побудови прямолінійного графіка прибутку необхідно відкласти двох крапок і з'єднати їхній (мал.19.7).

ц|, Рис. 19.7. Обґрунтування ефективності різних варіантів технології

1. При нульовій реалізації маржинальный доход дорівнює 0, а компанія несе збитки в розмірі постійних витрат. I ' 2. При обсязі реалізації 10 000 ед. прибуток уже розрахований. !;-:' За допомогою графіка визначаємо поріг рентабельності (беззбитковий обсяг реалізації продукції) і максимальний прибуток м по кожнім варіанті. З малюнка видно, що прибуток по обох варіантах однакова при обсязі реалізації 7500 ед., і при великих обсягах варіант Б стає більш вигідним, чим варіант А.

Аналітичний спосіб розрахунку. Допустимо, що обсяг реалізації, при якому обидва варіанти дають однаковий прибуток, дорівнює Л" одиниць. Сумарний прибуток є сумарний маржинальный доход мінус постійні витрати, а сумарний маржинальный доход маржинальный доход на одиницю продукції, помножений на X одиниць. По варіанті А прибуток дорівнює 80-Х- 400 000; по варіанті Б -150* - 925 000.

З огляду на, що при обсязі реалізації X одиниць прибуток однакова, те 80^-400 000=150^-925000; 70*= 525 000; X = 7500 ед. * Доказ.

маржинальный доход

********************************

Варіант Б

(150 * 7500) =

= 1 125 000

925 000

200 000

398

Таким чином, варіант А є більш вигідним до 7500 ед. Якщо ж очікується, що попит перевищить 7500 ед., то більш дохідним буде варіант Б. Тому потрібно вивчити й оцінити попит на цей вид продукції.

********************

19.8. Вибір рішення з урахуванням обмежень на ресурси

Види обмежень. Порядок вибору рішення.

Задача вибору оптимального рішення значно ускладнюється, якщо потрібно враховувати різні обмеження. Прикладами обмежень при прийнятті рішень у бізнесі можуть бути:

а) обсяг реалізації продукції (існують границі попиту

на продукцію);

б) трудові ресурси (загальна чи кількість по професіях);

в) матеріальні ресурси (недолік матеріалів для виготовлення продукції в необхідній кількості);

г) відсутність фінансових ресурсів для оплати необхідних виробничих витрат.

Процес прийняття рішень з урахуванням обмежень передбачає визначення маржинального доходу, що дає кожен виріб на одиницю відсутнього ресурсу.

Приклад.

Фірма випускає два вироби: пальто і куртки. Вихідні дані

для аналізу:

Питомі перемінні витрати, тис руб.

Ціна виробу, тис. руб.

Витрата матеріалу на виріб, м,

Маржинальный доход на одиницю

продукції, тис. руб

Маржинальный доход на 1 м тканині,

тыс. руб.

Попит, ед.

Необхідна витрата тканини, м

*******************************

Витрата тканини обмежена 25 000 м, постійні витрати - 500 млн руб. Потрібно скласти план, що забезпечить одержання максимуму прибутку.

Як показують вихідні дані, що обмежують фактором є не попит, а матеріальні ресурси. Незважаючи на те, що

Гл. 19 Обґрунтування управлінських рішень у бізнесі 399

пальто мають більш високий маржинальный доход на одиницю продукції, чим куртки, з матеріалу, що необхідний для виготовлення двох пальто, можна зшити три куртки. Оскільки дефіцитом на фірмі є матеріальні ресурси, більш вигідно робити куртки. Тому їх повинно бути випущене стільки, скільки вимагає попит, а інша тканина буде використана на випуск пальто.

***********************

Помітимо, що варіант, при якому спочатку виготовляють максимально можливу кількість пальто, не буде більш дохідним. Можна зшити 5000 пальто з 15 000 м тканини, а з інших 10 000 м - 5000 курток. Маржинальный доход і прибуток у цьому випадку складуть:

МД=5000 * 70+5000 * 90=350+450=800 млн руб.

Отже, виробництво курток - більш вигідний шлях використання дефіцитного ресурсу, у даному випадку тканини.

Аналогічним образом максимізується величина прибутку і по трудових ресурсах, по устаткуванню, що можуть бути одночасно використані на виробництві декількох виробів. Тільки тут потрібно враховувати маржинальный доход за людино-годину, машино-час і т.д.

Наприклад, на підприємстві для виготовлення однієї і тієї ж продукції можна використовувати дві різні машини. Варто вирішити, на який із двох машин доцільно виконати замовлення в 1200 виробів, якщо їхнє максимальне завантаження не може перевищувати 3000 годин у рік. Обмежуючим фактором у даному випадку є портфель замовлень.

****************

Разом Варіант I

Трудомісткість виробу, ч 35

Обсяг випуску продукції можливий, шт. 1000 600 1600

Ціна виробу, тис. руб. 15 15

Перемінні витрати на один виріб,

тыс. руб. 6 10

Маржинальный доход на 1 машино-час,

тыс.руб. 3 1

Розміщення замовлення, шт. 1000 200 1200

Сума маржинального доходу, тис.руб. 9000 1000 10000

Мінус сума постійних витрат, тыо»руб. 6000

Сума прибутку, тис. руб. 4000

Варіант II

Розміщення замовлення, шт. 600 600 1200 Сума маржинального доходу, тис.руб. 5400 3000 8400 Мінус постійні витрати, тис. руб. 6000 Прибуток, тис. руб. 2400

Отже, більш вигідно випустити максимальна кількість продукції на машині А, а замовлення, що залишилося, у кількості 200 шт виконати на машині Б. Це дозволить дістати великий прибуток, чим по другому варіанті.

Таким чином, розподіл витрат на постійне і перемінні і використання маржинального доходу замість прибутку дозволяє більш правильно проаналізувати різні варіанти управлінських рішень для пошуку найбільш оптимального й одержати більш точні результати розрахунків. Упровадження цієї методики в практику вітчизняних підприємств безумовно буде мати велике значення.

.9.Обґрунтування ефективності інвестиційних проектів

Обґрунтування ефективності інвестиційних проектів на основі оцінки строку окупності інвестицій, віддачі інвестованого капіталу, дисконтирования грошових надходжень, чистої поточний вартості проектів.

При оцінці ефективності капітальних вкладень потрібно враховувати, що цей вид інвестицій відрізняється від поточних витрат тривалістю часу, протягом якого підприємство одержує економічний ефект (збільшення випуску продукції, продуктивності праці, прибутку і т.д.). Він передбачає платіж за великий капітальний елемент, після чого його неможливо швидко перепродати з прибутком; капітал заморожується на кілька років; дане капітальне вкладення буде приносити прибуток протягом декількох років; наприкінці періоду капітальний об'єкт буде мати деяку ліквідну вартість або не буде "її мати зовсім.

с _ При прийнятті рішень у бізнесі про довгострокові інвестиції виникає потреба прогнозувати ефективність капітальних вкладень. Для цього потрібний довгостроковий аналіз доходів і витрат.

"Оцінка програми капітальних вкладень провадиться на основі визначення строку окупності інвестицій; розрахунку віддачі на вкладений капітал; дисконтирования грошових надходжень (ДДП); чистої поточний вартості }(ЧТС).

Перший метод оцінки капітальних вкладень укладається у визначенні терміну, необхідного для того, щоб інвестиції окупили себе.

Розглянемо наступний приклад:

Машина А Машина Б

****************************

50 млн руб. у рік, а машина Б - 25 млн руб. З цього випливає, що машина А окупиться за два роки, а машина Б - за чотири роки. Виходячи з окупності, машина А більш вигідна, чем.машина Б.

'(, Незважаючи на свою простоту, метод окупності має свої "недоліки: він не враховує терміни служби машин і те, що машина 0Б забезпечує значно велику суму прибутку за весь період 'експлуатації. Отже, оцінюючи ефективність капітальних вкладень, треба враховувати не тільки строки окупності інвестицій, але і доход на вкладений капітал (ДВК) чи прибутковість (рентабельність) проекту:

Очікувана сума прибутку

Очікувана сума інвестиції

З нашого приклада видно, що необхідно придбати машину Б, тому що для машини А ДВК = 120/100 * 100% = 120%, а для машини Б ДВК = 150/100 * 100% = 150%.

Однак і цей метод має свої недоліки: він не враховує розподіл припливу і відтоку коштів по роках. У розглянутому прикладі грошові надходження на четвертому році мають таке ж значення, як і на першому. Звичайно ж керівництво підприємства віддає перевагу більш високим грошовим доходам у перші роки. Тому воно може вибрати машину А, незважаючи на її низьку норму прибутку.

Більш науково обґрунтованої є оцінка ефективності капітальних вкладень методом дисконтирования грошових надходжень, що враховує зміну вартості грошей у часі.

Дисконтирование грошових надходжень (ДДП) являє собою метод оцінки програми капітальних вкладень, що базується на дисконтній арифметиці і дозволяє визначити, чи будуть давати ці програми необхідний доход. Щоб зрозуміти дану процедуру, спочатку розглянемо складні відсотки.

Наприклад, якби нам потрібно було вкласти в банк 1000 тис. руб., що виплачує 20% річних, то ми розрахували б наступні показники прибутковості:

за 1-й рік:

1000 (1 + 20%) = 1000 * 1,2 = 1200 тис.руб.; ,

за 2-й рік:

1200 (1 + 20%) = 1200 * 1,2 = 1440 тис.руб.;

за 3-й рік:

1440 (1 + 20%) = 1440 * 1,2 = 1728 тис.руб.

Це можна записати і по іншому:

1000 * 1,2 * 1,2 * 1,2 = 1000 * 1,23 = 1728 тис.руб.

Даний приклад показує методику визначення вартості інвестицій при використанні складних відсотків. Сума річних відсотків щороку зростає, ми маємо прибуток як з первісного капіталу, так і з відсотків, отриманих за попередні.

Для визначення вартості, которую будуть мати інвестиції через кілька років, при використанні складних відсотків застосовують наступну формулу:

************************

де ???? - майбутня вартість інвестицій через n років;

Р - первісна сума інвестицій; м - ставка відсотків у виді десяткового дробу; n - число років у розрахунковому періоді.

Дисконтирование - розрахунок складних відсотків "навпаки", що провадиться по формулі:

**************************

Інакше кажучи, ДДП використовується для визначення суми інвестицій, які необхідно вкласти зараз, щоб довести їхня вартість до необхідної величини при заданій ставці відсотка.

Для того, щоб через п'ять років вартість інвестицій склала 500 млн руб. при ставці 20%, необхідно вкласти наступну суму:

Р = 500 * 1/1.25 = 500 * 0,4018775 = 200,9 млн руб. Наприклад, компанія розглядає питання про тім, чи варто вкладати 150 млн руб. у проект, що через два роки принесе доход 200 млн руб. Прийнято рішення вкласти гроші тільки за умови, що річний доход від цієї інвестиції складе не менш 10%, якому можна одержати, якщо покласти гроші в банк. Щоб через два роки одержати 200 млн руб., компанія зараз повинна вкласти під 10% річних 165 млн руб. (200 * 1/1,1 ). Проект дає доход у 200 млн руб. при меншій сумі інвестицій (150 млн руб.), це значить, що ставка доходу перевищує 10%, отже, проект є вигідним.

Поточна вартість майбутнього прибутку при ставці 10% - 165 млн руб.

Вартість інвестицій - 150 млн руб. Проект дасть той же доход, але витрати на нього нижче на 15 млн руб.

ДДП покладено в основу методу чистої поточний вартості, за допомогою якого оцінюється ефективність капітальних вкладень.

Метод чистої поточної вартості полягає в наступному.

1. Визначається поточна вартість витрат (З), тобто зважується питання, скільки інвестицій потрібно зарезервувати для проекту.

2. Розраховується поточна вартість майбутніх грошових надходжень від проекту, для чого доходи за кожний рік приводяться до поточного даті. Результати розрахунків показують, скільки коштів потрібно було б укласти зараз для одержання запланованих доходів, якби ставка доходів була дорівнює ставці відсотка в чи банку дивідендній віддачі капіталу. Підсумувавши поточну вартість доходів за всі роки, одержимо загальну поточну вартість доходів від проекту (У).

3. Поточна вартість витрат (З) порівнюється з поточною вартістю доходів (У). Різниця між ними складає чисту поточну вартість доходів ************

Якщо ЧТС більше нуля, то це значить, що проект принесе більший доход, чим вартість капіталу. Якщо ж ЧТС менше нуля, то при ставці доходу, рівної банківському відсотку, довелося б укласти більше коштів у даний проект для одержання майбутніх доходів, чим в інші проекти, що дають такі ж доходи. Отже, проект має прибутковість більш низьку, чим вартість капіталу, і тому він невигідний.

Припустимо, що фірма розглядає питання про тім, чи коштує їй вкладати 360 млн руб. у проект, що може дати прибуток у перший рік 200 млн руб., у другий - 160 і в третій - 120. Відсотки на капітал складають 10%. Інакше кажучи, фірмі необхідна прибутковість інвестицій мінімум 10%. Чи варто вкладати кошти в цей проект? Щоб відповісти на поставлене запитання, розрахуємо ЧТС за допомогою дисконтирования грошових надходжень.

Спочатку визначимо поточну вартість 1 руб. при м = 10%.

**************************

У нашому прикладі ЧТС більше нуля. Отже, прибутковість , проекту вище 10%. Для одержання запланованого прибутку потрібно було б вкласти в банк 404 млн руб. Оскільки проект забезпечує таку прибутковість при витратах 360 млн руб., те він вигідний, тому що дозволяє одержати прибутковість більшу, ніж 10%.

Другий проект передбачає капітальні вкладення в сумі 500 млн руб. Очікуваний річний прибуток - 120 млн руб. протягом шести років. Вартість капіталу дорівнює 15%. Чи вигідний цей проект? Чи забезпечить він необхідну віддачу капіталу?

Поточна вартість 1 руб. при м = 0,15%.

************************

Чиста поточна вартість грошових надходжень складає: Вона менше нуля, тому проект невигідний.

Якщо доходи від інвестицій надходять рівномірно протягом усього років, можна використовувати скорочену методику розрахунку. Замість того, щоб множити грошові надходження за кожний рік на відповідний йому коефіцієнт дисконтирования, можна помножити річний доход на суму цих коефіцієнтів. У нашому: прикладі ми могли помножити 120 млн руб. на суму коефіцієнтів У0,870 + 0,658 + 0,572 + 0,498 + +0,432 = 3,785) і одержати той !<же результат - 454,2 млн руб.

Третій проект передбачає капітальні вкладення в сумі *** млн руб. Річний прибуток очікується 100 млн руб. Відсоток на капітал у банку дорівнює 10%. Чи вигідний цей проект, якщо його тривалість:

а) 5 років;

б) 8 років.

Поточна вартість 1руб. при м = 0,10%.

Рік 1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й Коефіцієнт

дисконтирования 0,909 0,826 0,751 0,683 0,621 0,565 0,513 0,467 Наростаюча сума коефіцієнтів 0,909 1,735 2,486 3,169 3,790 4,355 4,868 5,335

Визначимо чисту поточну вартість доходів при різній тривалості проекту.

**************************

Результати розрахунків показують, що проект невигідний при тривалості п'ять років. Починаючи із шостого року він забезпечує більш високий доход, чим капітал, що поміщений у банку.

Важливою проблемою при прогнозуванні ефективності капітальних вкладень є ріст цін у зв'язку з інфляцією. Для того, щоб зрозуміти методику обліку інфляції, необхідно з'ясувати різницю між реальною і грошовою ставкою доходу.

Припустимо, інвестор має 1 млн руб., що він бажає 1 укласти так, щоб щорічно його стан збільшувався на 20%. Інакше кажучи, вкладаючи 1 млн руб., він сподівається через рік одержати 1,2 млн руб., тоді купівельна спроможність його грошей буде 20% вище, ніж зараз, тому що через рік він зможе купити на свої; гроші на 20% товару більше, ніж у даний момент. Допустимо,; що темп інфляції 50% у рік. Якщо інвестор бажає одержати; реальний доход 20% на свій капітал, то він зобов'язаний захистити свої! гроші від інфляції. Для цей доход у грошовому вираженні через рік повинний бути вище первісного. Інвестору знадобиться додатково одержати 50% грошей від вкладеного капіталу для захисту реальної вартості свого первісного внеску і 50% для захисту реального доходу в сумі 0,2 млн руб. Фактичний доход, що повинний одержати інвестор через рік, у денежном.вимірі повинний скласти 1,8 млн руб. (1,0 млн руб. * 1,5 + + 0,2 млн руб. 1,5).

Таким чином, грошова ставка доходу, що потрібна інвестору для одержання реального доходу в 20% і захисту від інфляції в 50%, складе 800 тис.руб. на 1 млн руб. інвестицій, тобто 80%.

Залежність між реальною і грошовою ставкою доходу можна виразити в такий спосіб:

**********************************, де м - необхідна реальна ставка доходу (до виправлення на інфляцію); т - темп інфляції, що звичайно виміряється індексом роздрібних цін; гт- необхідна грошова ставка доходу. У нашому прикладі грошова ставка доходу визначається так:

********************************** чи 80 %. Якщо витрати і ціни ростуть однаковими темпами відповідно до індексу інфляції, то в методах ДДП можна не враховувати інфляцію. Ситуація змінюється, якщо витрати і ціни ростуть різними темпами. Тут не можна робити дисконтирование грошових надходжень, виражених у постійних цінах по реальній ставці доходу. Правильний метод - розрахунок фактичних грошових надходжень з урахуванням росту цін і дисконтирования їх по грошовій ставці доходу.

Наприклад, компанія вирішує, чи випливає їй вкладати кошти у верстат, вартість якого 3,5 млн руб. Він дозволяє збільшити обсяг продажів на 6 млн руб. (у постійних цінах) протягом двох років. Витрати складуть 3 млн руб. Реальна ставка доходу -10%, індекс інфляції - 50% у рік. У випадку реалізації проекту ціни на продукцію будуть рости усього на 30%, а витрати - на 60% у рік.

Визначимо спочатку грошову ставку доходу: *******************

Чиста поточна вартість складає 2,72 - 3,5 = -0,78 млн руб.| Результат негативний, отже, проект невигідний для> компанії.

Якби ми в цьому випадку застосували реальну ставку доходу! 10% до грошових надходжень у поточних цінах, то допустили би помилку.

**************

Чиста поточна вартість доходів у цьому випадку буде більше нуля і складе 5,2-3,5 =+1,7 млн руб. Це неправильний результат.

Таким чином, з огляду на вартість капіталу і рівень інфляції і використовуючи метод дисконтирования грошових надходжень, можна досить реально оцінити прибутковість інвестиційних проектів! у перспективі.