Контрольна робота

НА ТЕМУ:

КРЕДИТНІ СИСТЕМИ

ПЛАН

1. Поняття кредитної системи та види кредитних установ.

2. Банківська система.

3. Функції центрального банку.

4. Банківська система України.

1. Поняття кредитної системи та види кредитних установ

Кредитна система – це сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові капітали, доходи і заощадження юридичних і фізичних осіб і надають їх у позичку позичальникам – підприємствам, уряду, особам.

Система кредитно-банківських установ

Найменування	Активні операції	Пасивні операції
Емісійні банки	Позички комерційним банкам і державі. Купівля державних цінних паперів	Випуск банкнот. Продаж державних цінних паперів
Комерційні банки	Короткострокові і середньострокові позички. Покупка державних облігацій. Керування чужим майном	Грошові внески підприємств і населення
Інвестиційні банки	Розміщення акцій і облігацій. Посередництво у фінансових операціях	Банківські кредити
Страхові компанії	Довгострокові позички. Купівля приватних облігацій. Купівля акцій	Страхові премії від приватних осіб і підприємств
Ощадні каси (чи банки)	Довгострокові позички	Грошові внески населення
Інвестиційні компанії	Купівля чужих облігацій і акцій	Продаж власних акцій населенню
Пенсійні фонди	Позички. Покупка облігацій і акцій	Внески робітників, службовців, підприємств

Сучасна кредитна система включає два основні поняття:

1. Сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на визначених, конкретних формах і методах кредитування.

2. Сукупність функціонуючих кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній тощо).

Кредитна система функціонує через кредитний механізм, який являє собою наступне:

1. Систему зв’язків по акумуляції і мобілізації грошового капіталу між кредитними інститутами і різними секторами економіки;

2. Відносини, пов’язані з перерозподілом грошового капіталу між самими кредитними інститутами в рамках ринку капіталу;

3. Відносини між кредитними інститутами і іноземними клієнтами.

Через кредитну систему реалізується суть і функції кредиту.

Кредитні установи поділяються за такими критеріями:

1. за формою власності – на державні та приватні;

2. за формою організації – на такі, що мають власну справу (один власник), товариство (власники – партнери), корпорацію (є юридичною особою, капітал якої відокремлений від капіталу власників);

3. за виконуваними операціями – на універсальні та спеціалізовані (лізингові, страхові компанії та ін.);

4. за територією діяльності – на міжнародні (МВФ, МБРР, Європейський фонд розвитку), регіональні та національні (пов’язані з національною кредитною системою, що сприяє розвитку державних кредитних інститутів);

5. за суттю та виконуваними функціями у кредитній системі – на національні (центральні), комерційні банки, спеціальні фінансово – кредитні інститути.

2. Банківська система

Банківська система – це сукупність банків і банківських інститутів, що існують у тій чи інший країні у певний історичний період і є складовою кредитної системи.

Банківська система характеризується, як правило, дво- або трирівневою структурою.

Перший рівень банківської системи становить центральний банк, який відповідає за підтримання стабільності національних грошей і функціонування банківської системи.

На другому рівні перебувають комерційні банки, які виконують активні й пасивні операції.

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

а) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

б) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками:

1. За формою власності:

• державні;

• приватні;

• кооперативні.

В Україні функціонують два державні банки: експортно-імпортний та ощадний. Решта банків є приватними і мають статус акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.

2. За масштабами операцій:

• роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура);

• оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.

3. За територіальним охопленням:

• міжнародні;

• регіональні;

• банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки).

4. За колом виконуваних операцій:

• спеціалізовані;

• універсальні.

Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки (ощадні, іпотечні, банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального виробництва і страху­вання.

Крім функціональної, виділяють галузеву і регіональну спеціалізації банків.

5. За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяються на акціонерні товариства відкритого і закритого типу та пайові банки. Характерні ознаки цих господарських товариств регламентуються Законом України «Про господарські товариства» від 16.12.93.

Мінімальні розміри статутного капіталу банків з 17.01.2003р. повинні складати для місцевих і кооперативних банків не менше 1 млн. євро, для регіональних банків – не нижче 3 млн. євро, а для міжрегіональних банків – не менше 5 млн. євро.

6. За наявністю мережі філій або безфілійні.

3. Функції центрального банку.

Традиційно центральний банк виконує п’ять основних функцій:

1. здійснює монопольну емісію банкнот;

1. є банком банків;

2. є банкіром уряду;

3. здійснює грошово-кредитне регулювання;

4. здійснює банківський нагляд.

Будучи емісійним центром країни, центральний банк володіє монопольним правом випуску банкнот.

Функція банка банків полягає в тому, що, з одного боку центральний банк зосереджує у себе обов’язкові резерви комерційних банків, з іншого – надає їм необхідну кредитну підтримку.

Функція банкіра уряду полягає у тому, що Міністерство фінансів зобов’язане зберігати вільні грошові ресурси в центральному банку у вигляді вкладів. Центральний банк, в свою чергу віддає в державну скарбницю весь свій чистий прибуток.

Головними інструментами грошово-кредитної політики є:

• облікова політика;

• операції на відкритому ринку;

• регулювання банківських резервів;

Центральний банк здійснює контроль за додержанням юридичними особами банківського законодавства та власних нормативних актів. У разі порушення суб’єктами банківської діяльності законодавства, економічних нормативів або технології виконання банківських операцій центральний банк має право:

• порушувати перед засновниками питання про проведення заходів щодо фінансового оздоровлення комерційного банку, його реорганізації чи припинення діяльності;

• підвищувати норми обов’язкових резервів;

• призначити тимчасову адміністрацію для управління банком на час фінансового оздоровлення;

• стягувати грошовий штраф у розмірі доходу, одержаного в результаті неправомірних дій комерційного банку;

• виключати комерційний банк з Книги реєстрації банків.

Операції центрального банку.

Центральний банк виконує такі операції:

1. видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю з позичальниками;

2. веде рахунки банків-кореспондентів і здійснює розрахункове касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;

3. купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

4. видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів;

5. здійснює емісію приватизаційних паперів, встановлює умови їх зберігання, обліку і погашення;

6. виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна країни;

7. купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;

8. проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

9. організовує інкасацію та перевезення грошових знаків та інших цінностей.

4. Банківська система України.

В Україні склалася дворівнева банківська система. Першим її рівнем є Національний Банк України (НБУ), другим – банки та банківські установи.

Національний Банк України – державний банк країни, який разом із своїми філіями є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи. Національний Банк України утворений згідно з Законом України „Про банки і банківську діяльність” від 30 березня 1991 року.

Як на Центральний банк, на нього згідно з законом, було покладено такі основні функції:

• емісія грошей та організація їх обігу;

• кредитор останьої надії для комерційних банків;

• організація розрахунків між банками;

• обслуговування державного боргу країни;

• проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку;

• видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;

• контроль за діяльністю комерційних банків.

Національний банк підзвітний Верховній Раді України. Йому належить виключне право випуску готівкових грошей в обіг та їх вилучення з обігу, тобто виконання функцій резервної системи. В звязку з цим НБУ:

• визначає порядок ведення касових операцій у народному господарстві;

• організовує виготовлення банкнот і металевих грошей;

• встановлює правила перевезення, зберігання та інкасації готівкових грошей;

• забезпечує створення резервних фондів банкнот та металевих грошей;

• визначає прикмети та порядок плати грошових знаків, також порядок обліку пошкоджених банкнот і монет та їх знищення.

На Центральний банк покладається регулювання грошового обігу в країні, в звязку з чим він з певною періодичністю готує для уряду аналіз стану та свої пропозиції з цього питання.

Для регулювання діяльності комерційних банків Національний Банк України визначає для них такі економічні нормативи:

• мінімальний розмір статутного фонду;

• граничне співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою його активів;

• показники ліквідності балансу. Визначаються у вигляді нормативного співвідношення між активами і зобовязаннями банку з урахуванням терміну їх погашення, а також можливості реалізації активів.

• розмір обовязкових резервів, що розміщуються в Національному банку;

• максимальний розмір ризику на одного позичальника. Визначається в процентному відношенні до загальної суми власних коштів банку. В розрахунок ризику включається вся сума вкладень і кредитів даному позичальнику, а також видані за його дорученням гарантії, доручення та інші зобовязання.

• Максимальні розміри валютного, процентного та курсового ризиків. Являють собою максимальну суму незбалансованості різних видів активів і пасивів за їх валютною і процентною структурою.

Центральний банк здійснює контроль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства. У разі систематичного недотримання комерційними банками цього законодавства Центральний банк може:

• ставити перед засновниками комерційного банку питання про здійснення заходів з фінансового оздоровлення банку (збільшенню власних коштів, зміні структури активів тощо), про організацію чи ліквідацію банку;

• застосовувати санкцію у вигляді стягнення грошового штрафу в розмірі додаткового доходу, одержаного внаслідок неправомірних дій банку;

• підвищувати норми обовязкових резервів;

• призначати тимчасову адміністрацію для управління банком на термін, необхідний для його фінансового оздоровлення;

• відкликати ліцензію на здійснення банківських операцій.

Центральний банк створює і організовує діяльність Державної скарбниці, забезпечує зберігання резервних фондів грошових знаків, дорогоцінних металів і золотих запасів; представляю інтереси України у зносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міжнародне співробітництво передбачене на рівні центральних банків.

Структур Національного банку України становить центральний апарат та його функціональні органи (Центральна розрахункова палата, через яку проходять всі міжбанківські платежі, Центр міждержавних розрахунків, Центральне сховище тощо); Кримське республіканське, обласні управління і розрахункові центри при них, регіональні відділення і розрахунково-касові центри в містах і районах; низка організацій при Національному банку.

Державні фінансові органи Органи, що разом із Центральним банком виконують регулюючі функції у сфері фінансів. Найголовнішим серед них є Міністерство фінансів, яке займається питаннями планування та виконання державного бюджету і бюджетним фінансуванням; Державне казначейство яке займається збором державних доходів і їх витратою згідно з державним бюджетом.

Комерційні банки На початок 1995 року в Україні було зареєстровано 228 банків (1891 банківська установа). Мало це чи багато? Порівняно з США, де діють тисячі фінансових посередників, звичайно, мало; порівняно з Японією, де діють лише 26 банків, - навіть багато. Відповідь залежить від фінансового стану банків та розвитку всієї системи в цілому. Японські банки мають великі обсяги капіталів та сотні філій по всій країні.

Слід зазначити, що багато банків на початок 1995 року мали невеликі капітали. Так, з усіх діючих близько 60 банків мали капітал, що дорівнював вартості середньої київської трикімнатної квартири. В той же час існували банки з вагомим капіталом та розгалуженою мережею філій. Наприклад „Україна” (535 філій), Промінвестбанк України (400 філій), Укрсоцбанк (116 філій).

В Україні кредитна система перебуває в стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки.