Причини та умови умисних вбивств

Серед багатьох проблем, що постають перед державою, юридичною наукою на сучасному етапі складних економічних та політичних перетворень особливе місце займає розробка питань, пов’язаних з охороною особи та забезпеченням дотримання прав і свобод громадян. У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя i здоров’я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини (ст. 27 Конституції України).

Побудова демократичної правової держави суттєво гальмується серйозним загостренням криміногенної обстановки, зростанням рівня злочинності.

Злочинність як соціальний феномен характеризує одну з граней життя суспільства, один з параметрів, що відображають стан життєдіяльності соціального організму на сучасному етапі історичного розвитку. Стан злочинності дозволяє продіагностувати протиріччя, диспропорції суспільного організму. Такі можливості з’являються при аналізі причин насильницької злочинності. Адже рівень насильницької злочинності, що виступає показником рівня цивілізованості суспільства, дозволяє оцінити ступінь ефективності існуючого у суспільстві соціального устрою, а також визначити рівень гуманності існуючої в суспільстві системи суспільних відносин [1].

Таким чином, за допомогою аналізу причин насильницької злочинності можна впливати на стан боротьби з цим явищем.

Боротьба зі злочинністю приречена на безрезультативність і не досягне своєї мети доти, доки вона не буде спрямована на боротьбу з причинами. Історичний розвиток доводить, що боротьба зі злочинністю тільки, наприклад, шляхом застосування покарань, до зменшення злочинності не призводить.

Знання обставин кримінологічного характеру виступає основною умовою результативності кримінально-правового попередження. Оскільки причини насильницьких злочинів міцно пов’язані з різноманітними явищами громадського життя – з соціальними, культурними, економічними, політичними та іншими відносинами, то вплив на них не може обмежуватися лише заходами кримінально-правового характеру [2].

Вже давно стало істиною твердження, що коли існує тип злочинця, то пояснення цьому потрібно шукати не в атавізмі, а у впливі соціального середовища, у впливі на людину цілого ряду умов, що оточують його з дня народження та під час його дитинства, юнацтва [3]. Тому можна зробити висновок, що основні причини злочинності потрібно шукати не тільки і не стільки в особі самого злочинця, скільки у тій системі, в якій його було виховано, у суспільстві, що сформувало умови для реалізації злочинних поглядів індивіда. Сучасне суспільство має таку особливість, завдяки чому відбулася девальвація людського життя: міцно і надовго серед усіх верств населення закріпилась “установка на насильство”, під якою слід розуміти вияв ціннісної орієнтації у формі соціально детермінованої схильності особистості до раніше визначеного відношення – позиції, до вибору насильства як засобу реалізації своїх інтересів та задоволення своїх потреб [4]. Свідченням чого може виступати статистика тяжкої насильницької злочинності, криваві сутички на міжнаціональному підгрунті, на основі релігійних поглядів та почастішавших актів вандалізму, розборок між злочинними угрупованнями.

Розглядаючи загальне визначення насильства, можемо стверджувати, що насильство – є рівнодіюча соціальних, біологічних, генетичних факторів. Його витоки знаходимо в далеких минулих часах, що відносяться до періоду відокремлення людини від тварини.

Можемо припустити, що у ті далекі часи існував єдиний фактор еволюції – біологічний, і тому умови виживання вимагали від людини цілого ряду властивостей, котрі були корисними з цією метою (наприклад агресивність).

Тому з переходом еволюції від органічного до надорганічного рівня такі властивості стали перешкодою на шляху об’єднання людей. з часом у зв’язку зі зростанням рівня культури, освіти, з піднесенням добробуту населення, зі зростанням ролі соціальної організації суспільства, у зв’язку з рухом суспільства шляхом цивілізації відбувається своєрідне “пом’якшення” моралі, звичаїв, покращання людської природи.

Причини сьогоднішнього насильства у нашому суспільстві ми бачимо у порушенні руху природного саморозвитку суспільства, системи, що саморозвивається, самоорганізується, саморегулюється, системи, розвиток якої здійснюється у суворій причинній послідовності: економічні відносини – соціальні відносини – ідеологічні відносини - політичні відносини. Тому будь-яке вольове насильницьке втручання до цього природного процесу, а саме це відбулось у 1917 році, підміна механізмів саморегулювання такої системи, спроби переробити їх за певним планом, неминуче призводить до дестабілізації та непередбачених наслідків, до катастрофи. Тому можемо стверджувати, що насильство, яке спостерігається сьогодні, є закономірним результатом перманентного насильства, котре здійснювалося тоталітарною державою протягом свого існування.

Сьогодні перед суспільством лежить довгий шлях позбавлення від “установки насильства” та рух до неприйняття насильства, до “етики ненасильства”, для чого потрібен інший рівень соціальної зрілості людей, і чого можна досягти, лише докорінно змінивши домінуючу всі ці роки систему суспільних відносин.

Процеси “вмикання” механізмів ринкової економіки, що відбуваються сьогодні, визначення приватної власності, радикальні зміни у політичній системі дозволяють припускати, що наше суспільство повернеться врешті-решт до русла нормального, природного саморозвитку.

Для цього необхідний перегляд ієрархії цінностей у всіх сферах життєдіяльності. Не цінності минулого, не ідеали майбутнього, не класовий, національний, партійний, релігійний або будь-який ще “загальний” інтерес повинні панувати у суспільстві, найвищою цінністю повинна визнаватися людина, її життя та здоров’я, інтереси та потреби, її добробут повинні стати кінцевою метою сучасної політики.

Поряд зі змінами владних відносин, з поширенням економічної та політичної свободи особистості, а також релігійної, культурної та інших свобод з життя суспільства повинні витискуватись різноманітні позаекономічні, насильницькі методи впливу на людину.

Умисні вбивства відносяться до категорії найбільш тяжких насильницьких злочинів. Насильство над особистістю як спосіб дії при зазіханні на життя людини є основним елементом цього злочину.

Судячи з даних кримінологічних досліджень, на зростання та підвищення суспільної небезпеки насильницької злочинності вплинули такі фактори:

докорінна переоцінка колишніх цінностей і моральних принципів, все більше визнання масовою свідомістю влади грошей, матеріального фактору як єдиної цінності;

знецінювання людського життя, якщо воно не підкріплено високими матеріальними показниками;

загальне розмивання меж морального та аморального, моральності;

підсилення масштабів і ступеню соціальної конфліктності в суспільстві у зв’язку зі зростанням соціально-економічного диференціювання населення, матеріального рівня громадян;

суттєва модифікація укладу життя та соціального статусу значної частини населення, пов’язані з цим жорстокість і переорієнтація на будь-які засоби досягнення мети [5].

Розглянемо конкретні причини та умови умисних вбивств.

Серед обставин, що зумовлюють скоєння умисних вбивств, виділяють безробіття, алкоголізм, пияцтво, наркоманію, негаразди у побуті, розпусту, наявність у свідомості винних таких якостей, як жадібність, здирництво, корисливість, наявні серйозні недоліки у виховній роботі, особливо серед молоді, безкарність хуліганських проявів, недоліки в діяльності установ виконання покарань щодо перевиховання осіб, які відбувають покарання, недостатню роботу органів внутрішніх справ з особами, звільненими з місць позбавлення волі, неналежну роботу з виявлення фактів незаконного виготовлення, зберігання і носіння холодної і вогнепальної зброї, неналежне реагування органів внутрішніх справ на факти погроз вбивством, переслідування жертви, а також підготовку до вчинення злочину, недоліки в організації патрульно-постової служби міліції по охороні громадського порядку та безпеки громадян, недостатній рівень розкриття цих злочинів, а також інших тяжких злочинів проти особи.

Алкоголізм посідає одне з головних місць серед причин вчинення умисних вбивств. Звичайне або просте алкогольне сп’яніння відбувається по - різному. Поведінка людини, яка перебуває у стані сп’яніння, майже завжди обумовлена не тільки безпосереднім впливом алкоголю, а й іншими факторами, пов’язаними з вихованням, звичайною поведінкою, психологією і моральністю. Стан алкогольного сп’яніння та обумовлені ним процеси у психіці можуть стати безпосередньою причиною вчинення умисного вбивства.

Як правило, побутове п’янство, як і хронічний алкоголізм і алкогольна деградація особи, часто обумовлюють вчинення злочинів, в тому числі й умисних вбивств (інколи особою, яка не знаходиться у стані сп’яніння).

Значна кількість умисних вбивств скоюється з хуліганських мотивів.

Причини й умови, що передують проявам хуліганства, здебільшого співпадають з причинами та умовами, які обумовлюють вчинення умисних вбивств. У зв’язку з цим слід особливо відмітити, що обстановка безкарності хуліганів, що має місце, вселяє в їх свідомість почуття безвідповідальності і нерідко обумовлює вчинення ними умисних вбивств.

Вчинення вбивств нерідко спричиняють негаразди у побуті (розпуста). Як вже відзначалось, значна кількість умисних вбивств має побутовий характер.

Вбивствам, що скоюються в побуті, як правило, передують систематичні скандали між обвинуваченим і потерпілим, бійки, погрози тощо. Нерідко про це знають родичі, сусіди, співмешканці, співробітники обвинуваченого і потерпілого, проте в багатьох випадках ніяких заходів стосовно осіб, які чинять такі дії, зазначеною категорією не вживається. Відсутність належного реагування на аморальну поведінку винного, яка передує скоєнню злочину, є однією з суттєвих умов, що сприяє вчиненню умисних вбивств [6].

З року в рік зростає кількість вбивств з корисливих спонукань. Як вже зазначалось, це результат глибоких соціально-економічних змін, що відбуваються в країні, та змін матеріального стану громадян. Безпосередніми причинами корисливих вбивств є наявність в свідомості винних таких якостей, як жадібність, здирництво, корисливість.

Протягом 1992 – 1996 років майже половина умисних вбивств скоюється, але безпосередньо з корисливою мотивацією, або поєднується з нею поряд з іншою, найчастіше насильницько-егоїстичною, супроводжується привласненням особистого майна жертви. Це здебільшого виявляється при вчиненні злочинів на побутовій основі, у сім’ї, під час дозвілля. Саме корислива мотивація визначає вчинення умисних вбивств на замовлення, що виконуються за оплату.

Вчинення умисних вбивств нерідко сприяють наявні серйозні недоліки у виховній роботі, особливо серед молоді (майже не здійснюється виховна робота у молодіжному середовищі), в результаті чого там поширюється пияцтво, наркоманія, азартні ігри, що призводить до скоєння злочинів, в тому числі й умисних вбивств.

Серед осіб, які скоюють умисні вбивства, велика кількість раніше засуджених. Це свідчить про серйозні недоліки в діяльності установ виконання покарань щодо перевиховання осіб, які відбувають покарання, про недостатню роботу органів внутрішніх справ, прокуратури, суду з особами, звільненими з місць позбавлення волі. Незадовільна робота з перевиховання осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі – одна з основних причин, що сприяє проявам рецидиву, зокрема стосовно вчинення умисних вбивств. У багатьох випадках дострокове звільнення з місць позбавлення волі не тільки не сприяє виправленню звільнених, але й викликає у деяких відчуття безкарності за скоєння злочину.

Одним з негативних явищ останніх років є безробіття. Кількість безробітних громадян збільшується з кожним роком. Злиденне існування, відсутність матеріальних коштів спонукають людей до вчинення злочинів, в тому числі умисних вбивств.

Вивчення природи умисних вбивств демонструє, що часто злочинцями використовується холодна і вогнепальна зброя. Це свідчить про те, що однією з умов, яка сприяє вчиненню умисних вбивств, є наявність у значної частини населення холодної і вогнепальної зброї. Між тим, в деяких органах внутрішніх справ неналежним чином проводиться робота з виявлення фактів незаконного виготовлення, зберігання і носіння холодної і вогнепальної зброї, а також по вилученню незареєстрованої мисливської зброї. Міністерство внутрішніх справ та Генеральна прокуратура України звертали увагу працівників апарату карного розшуку та прокуратури на те, що широке застосування злочинцями вогнепальної зброї, а тим більше групами осіб, свідчить про наявність ознак злочину, передбаченого ст. 69 КК України, однак кримінальні справи за фактами бандитизму порушуються надзвичайно рідко [7].

У більшості кримінальних справ по вбивствах на замовлення, де вдалося встановити винних, місцем придбання зброї та вибухових речовин злочинці називають ринок. Зараз у вільній торгівлі у широкому асортименті можна придбати холодну зброю, за носіння якої Кримінальним кодексом передбачена відповідальність, чим пояснюється невпинне збільшення питомої ваги злочинів, пов’язаних з незаконним носінням, зберіганням, придбанням, виготовленням i збутом зброї.

За даними МВС України, аналіз причин та умов вчинення у 1997 році 172 злочини з використанням вибухівки свідчить про те, що каналами надходження вибухонебезпечних матеріалів i пристроїв до рук злочинців є їх викрадення з заводiв-виготовлювачiв, об’єктів гiрничо-видобувної i вугільної промисловості, складів артозброєння i військових частин, місць міжнаціональних конфліктів та контрабанда.

Вчиненню умисних вбивств інколи передують обставини, що свідчать про наміри злочинця вчинити вбивство. Це й висловлювання про вбивство, погрози вбивством, переслідування жертви, а також підготовка до вчинення злочину. Такі факти не отримують належного реагування з боку органів внутрішніх справ навіть тоді, коли про них стало відомо завчасно. Практично не діє кримiнально-правова норма, що передбачає відповідальність за вчинення такого злочину, як погроза вбивством.

Вчиненню вбивств сприяють недоліки в організації патрульно-постової служби міліції по охороні громадського порядку та безпеки громадян.

Суттєвим недоліком, що безпосередньо впливає на вчинення умисних вбивств, є недостатній рівень розкриття цих злочинів, а також інших тяжких злочинів проти особи.

Проте, як показало проведене нами вивчення, в організації боротьби з умисними вбивствами до сих пір є суттєві недоліки та упущення. Активне запобігання, профілактика умисних вбивств, усунення умов, що сприяють їх скоєнню, повинні стати головною метою оперативно-службової діяльності апаратів карного розшуку.

Боротьба з умисними вбивствами є одним з найважливіших завдань правоохоронних органів і, перш за все, органів внутрішніх справ та прокуратури, на які покладено функції щодо попередження, розкриття та розслідування вбивств.

Аналіз стану попередження та розкриття умисних вбивств дозволяє стверджувати, що зміни, які відбулись у суспільно-економічному становищі, відповідно відбилися як на структурі всієї злочинності в цілому, так і на окремих її видах. Вплив економічного становища у державі та матеріального стану людей на динаміку та структуру насильницької злочинності є очевидним. Невипадково в кримінологічній літературі наголошується, що головним напрямом попередження актів насильства сьогодні виступає успішне досягнення мети проведення в державі економічної реформи, підвищення та відносне вирівнювання матеріального забезпечення життя людей [8]. Відносно вчинення умисних вбивств слід зауважити, що збільшення числа безробітних серед вбивць, молоді віком до 18 років, підвищення рівня жорстокості стають все більш помітними. з метою досягнення злочинних результатів зловмисники все частіше застосовують технічні та спеціальні засоби, отруйні речовини, паралізуючі гази; почастішали випадки застосування катування жертв, використання вогнепальної та холодної зброї, вибухових речовин та пристроїв. Якщо вбивства, що скоювалися у минулі роки, здебільшого мали ситуативний характер, отже, відсутність “під руками” зброї дозволяла уникнути тяжких наслідків злочину, то останнім часом стають характерними ретельна спланованість злочину із застосуванням методів конспірації, спостереження, слідкування, вибору місця нападу, відпрацювання шляхів відходу та забезпечення алібі виконавцям та організаторам, приховування слідів, залишення на місці події автоматичної зброї, використання викраденого автотранспорту з подальшим його знешкодженням.

Ми розглянули лише деякі причини та умови умисних вбивств, проте їх врахування в організації профілактичної роботи сприятиме покращанню цілеспрямованої боротьби з проявами насильницької злочинності.

1. Насильственная преступность и ее значение для характеристики общественных отношений. Экспресс-информация.– М., 1992.– Вып. 1. – С. 6-7.

2. Вермеш М. Основные проблемы криминологии. – М.: Прогресс, 1978. – С. 172-173.

3. Гернет М.Н. Избранные произведения. – М., 1974. – С. 619.

4. Насильственная преступность и ее значение для характеристики общественных отношений. Экспресс-информация. – М., 1992. – Вып. 1. – С. 3, 12, 15.

5. Див.: Криминология. – М.: ИНФРАМ - НОРМА., 1997. – С. 448.

6. Петров В.В. Криминологические проблемы предупреждения преступлений, совершаемых в сфере бытовых отношений. Автореф. канд. дис. – М., 1981.

7. Сумісна вказівка МВС України та Генеральної прокуратури від 30.09.94р. № 15-137 “Про посилення боротьби з бандитизмом”.

8. Филонов В.П. Актуальные проблемы современной криминологии.: Монография. – Донецк: Донеччина, 1997. – С. 288.