КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

„Природа злочину, його визначення.

Поняття про склад злочину, його структура”.

ВСТУП

Сучасне суспільство надало людині широкі права і можливості.

Використання яких необхідні підходити відповідально "Це зумовлюється тим, що можливості людини в сучасному суспільстві набагато вросли в порівнянні із світі де кожний залежить від усіх а усі від кожного.

У цих умовах безвідповідальна поведінка і злочинні діяння є соціальний злом яке породжує протиправність і значну суспільну небезпеку

Кримінальне право яке окрема галузь права покликане вести ефективну боротьбу із злочинами (протиправними суспільно небезпечними діяннями)" Саме із злочинністю це не юридична а політична справа не юристів а політиків Це пояснюється тин що як кількісно так і якісно злочинність не залежить від роботи окремих юристів слідчих суддів прокурорів та ін. Тобто причини злочинності економічні політичні культурні та інші суспільні умови життя людей вирішення даних проблем не залежить від окремих юристів. Внаслідок чого перед кримінальним правом потрібно ставити такі завдання які воно може виконати чи за допомогою якого ці проблеми можуть бути виконанні

Ефективність боротьби із злочинністю з їх окремими видами залежить головним чином від стану та досконалості кримінального законодавства від "життєвості" кримінальних законів; від досконалості науково-теоретичної бази основних інститутів кримінального права (поняття злочину складу злочину покарання і ін.

Отже в боротьбі із злочинами чільне місце займає вчення про злочин-викриття злочину, розшук злочинців, збирання доказів вчиненого злочину і ін. визначається саме ознаками злочину, який встановлений кримінальник законом. Не можна шукати те, назнаючи що, не можна викрити злочинця, якщо не знати вчинила дане особа злочин чи ні. Все це розкриває і досліджує наука кримінального права.

РОЗДІЛ І

Поняття та значення складу злочину.

Масштабом, мірою злочину наука кримінального права розробила і використовує склад злочину, яким є вся сукупність встановлених кримінальним законом ознак певного злочину. Відомо, що кожен злочин має свій, притаманний лише йому склад. Склад злочину відіграє в кримінальному праві особливу роль. Для кримінальної відповідальності склад злочину є підставою, фундаментом і підґрунтям. Окрім того, ознаки складу злочину є також і предметом доказу вини. Особу можна притягнути до кримінальної відповідальності лише в тому разі, коли вона винна у вчиненому злочинні, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Тобто, коли вчинене нею діяння містить всі (без винятку) ознаки певного складу злочину, передбачено конкретного статтею кримінального кодексу. Звинуватити особу можна лише тоді, коли будуть викриті в її діях всі ознаки злочину. Звинувачувати у вчинені злочину і притягати до кримінальної відповідальності не можна взагалі, за щось невизначене, яке не містить складу злочину. Адже кримінальна відповідальність це відповідальність дуже конкретна, занадто визначена лише за передбачене кримінальним законом конкретне діяння, що містить склад певного злочину.

Виходячи їх зазначених положень можна зробити висновок, що кримінальний закон не можна застосовувати лише тоді і там, де і коли повністю¹ встановлено 99% ознак складу даного злочину. Склад злочину це тільки 100% встановлення законом ознак, тільки при такій їх кількості можна стверджувати що дії особи містять встановлений кримінальним законом склад злочину. Неповність чи відсутність хоча б однієї із ознак, встановлених чи передбачених законом для цього певного злочину стверджує відсутність цього злочину, тобто такого злочину немає" не існує"!

В науці кримінального права України вчення про склад злочину належить до однієї з центральних проблем, бо наука кримінального права і цілому повинна служити теоретичною основою розвитку і вдосконалення кримінального законодавства, вивчити і узагальнювати практику його застосування, викривати помилки виховувати глибоку повагу до закону, то без перебільшення можна стверджувати, що загальне вчення про склад злочину є теоретичним фундаментом правильної побудови інститутів і норм кримінального права і практики їх застосування, теоретичною основою законності в здійсненні правосуддя в кримінальних справах.

Але не завжди вченню про склад злочину надавалося таке значення. В історичному процесі склад злочину зазнав деяких істотних змін.

Поняття складу злочину з'являється приблизно в шістнадцятому сімнадцятому столітті. Склад злочину (з лат. corpus delicti) прийшов в криміналістику^” як термін і означав наслідки злочину (труп, сліди крові знаряддя злочину і т.п.)²

До кримінального права цей термін починає входити наприкінці сімнадцятого століття. Першими в його теперішньому значенні, почали використовувати юристи А.Фейербах і Штюбель.

Щодо розвитку поняття складу злочину в роки радянської влади то розробка даного питання почалася з 20-х років. Так в 1925р. в підручнику з Кримінального права професор А.Н.Трайнін сформулював .чітку думку про те, що питання про підстави кримінальної відповідальності необхідно розгляді; і дати в тісному зв'язку з конкретними складом злочину:

"Непоколебимым остается основное начало: уголовно наказуемым может быть лишь то деяние, которое соответствует одному из составов преступления описаних в диспозиции особенной части".³

А.А.Піонтковський також розглядав питання про кримінальну

відповідальність певної особи в залежності від наявності в її діях ознак складу злочину. "Общин составом преступления являється те основне моменти преступления, которые имеются в каждом преступлении й отсутствие одного из которых влечет за собой признание отсутствия состава преступления".⁴

На кінець тридцятих років в радянській кримінально-правовій літературі все частіше підкреслювалося значення складу злочину для обґрунтування" кримінальної відповідальності і правильної кваліфікації злочинів.

В першому виданні підручника по Загальній частині кримінального права" вже проголошувалася ідея, про те, що основою кримінальної відповідальності є наявність в діях особи складу злочину.

"Для того чтобы признать вменяемое лицо”, писав Піонтковський, уголовно ответственным за преступление, не достаточно установить, что последнее было совершено данным лицом. Необходимо еще установить вину даного лица в совершение этого преступления".⁵ В даному випадку вина роз­глядається", як ознака складу злочину" зокрема як ознака суб’єкта злочину" а не суб’єтивної сторони.

Хоча в першому і другому виданнях названого підручника склад розглядався, як сукупність ознак , що утворюють даний злочин, та все ж таки "статусу самостійності" якщо можна так сказати, йому не подавалося, тобто, він і надалі розглядався лише як підстава кримінальної відповідальності. Першою Фундаментальною роботою, яка була спеціально присвячена вченню про склад злочину, стала монографія видатного криміналіста, професора А.Н.Трайніна "Вчення про склад злочину", яка була написана в 1947 році.

В цій монографії Трайнін розглядав склад злочину, як самостійний інститут кримінального права, також він показав значення складу злочину, розробив класифікацію складів злочину, та показав співвідношення елементів складу злочину з елементами злочину. Проте в даній роботі були деякі спірні і помилкові твердження. Наприклад А.Н.Трайнін виносив за рамки складу злочину суспільну небезпеку , що позбавляло склад злочину значення підстави і основи кримінальної відповідальності, також він виділяв окремо вину і причинний зв'язок, як самостійні підстави кримінальної відповідальності. Монографія А.Н.Трайніна, хоч і мала ряд хибних положень, породила жваву дискусію серед юристів, внаслідок чого вчення про склад злочину почало розвиватися і згодом набуло статусу самостійного інституту кримінального права.

Виділення вчення про склад злочину , як самостійного інституту, помітно в монографіях Я.М.Брайніна "Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве" (1963 року), А.А.Пиантовського "Вчення про злочин" (1961р.); М.П.Карпушина і B.I.Курляндського "Кримінальна відповідальність і склад злочину" (1974 року) і ін.

Але, слід зазначити, що в роки радянської влади, вченню про склад злочину особливої важливості не надавалося. Внаслідок чого, основні питання вчення про злочин .питання про злочинну діяльність і її результати про коло карних діянь і їх елементи, поняття вини, стадій розвитку злочин; діяльності співучасті; причинного зв’язку і ін. що нерозривно пов'язані і в досконалий і лише із розпадом СРСР значення складу злочину знову зросло "оскільки кожна із незалежних держав почала Формувати своє законодавство, зокрема кримінальне.

Отже, виходячи із історичного розвитку вчення про злочин можна помітити, що склад злочину це теоретичне, наукове поняття і нормативного визначення воно не має. Проте в ряді статей Загальної частини Кримінального кодексу України містяться певні ознаки складу "злочину. Так в статті з Кримінального кодексу України зазначено, що до кримінальної відповідаль­ності може бути притягнута особа яка " винна у вчинені злочину тобто така ,що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне діяння". В трактуванні до цієї статті говориться що винною визнається особа, в діях якої наявні всі ознаки конкретного складу злочину.

Але як це визначити? Як встановити ,чи саме ця певна особа вчинила злочин? Чим і як виміряти чи виважати її дії?

Для цього, як уже зазначалось, в кримінальному законі встановлюється чіткі, певні ознаки дій які вчинила особа і сукупність яких утворює підстави кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

В кримінальному праві Україні "злочинам визначається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність) що посягає на суспільний лад України його політичну і економічну систему власність, особу політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян а гак само інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння яке посягає на правопорядок".⁶

Законодавче визначення злочину виділяє дві ознаки злочину суспільна небезпека і кримінальна протиправність. Вони одночасно є одним із основних ознак складу злочину І його складу і ,як нас л і док , питання про зміст поняття складу злочину і його призначення. На думку В.Ф.Киршанко " Поняття значну і складу злочину тісно пов'язані".⁷

Злочин і склад злочину співвідносяться як явище і поняття про нього як суспільне небезпечне явище і законодавче описання його ознак. Тобто якщо певне явище є злочином, то склад злочину буде описані в законі його ознак. Проте явище завжди багатше, різносторонніше і глибше ніж поняття яке покликане виражати суть визначуваного явища.

Конкретний злочин має незлічиму кількість ознак що характеризують діяння особи обставини здійснення, час, місце і т.ін. З цієї незліченної кількості ознак законодавець вибирає найбільш суттєві і таким чином Фор­мулює склад злочину. Виходячи з цього , можна зробити висновок, що склад злочину обов'язково повинен виражати суть діяння, його суспільну небезпеку

Серед криміналістів немає єдиної точки зору у вирішенні питання про співвідношення поняття складу злочину і суспільної небезпеки злочинного, протиправного діяння .На думку одних, суспільна небезпека разом із проти- правністю є загальними якостями і складу злочину.

"Общественная опасность являєтся неотьемлемой чертой состава необходимый, признак".⁸ До цієї точки зору схиляється і А.А.Піонтковський. Він вважає, що без суспільної небезпеки склад злочину є пустим поняттям, що не виражав суті злочину. На думку інших віднесення понять протиправності і суспільної небезпеки до числа ознак складу злочину приведе до повного ототожнення понять Злочину. Склад злочину це юридичне поняття про суспільно-небезпечне діяння Суспільна небезпека є якістю злочину а не володіє нею

Другою ознакою є протиправність "яка як і суспільна небезпека є якістю злочину. Суспільна небезпека утворює матеріальний зміст протиправності. Протиправність виступає як юридичне вираження суспільної небезпеки. Про­типравність порушення особою вимог кримінально-правової норми Склад злочину таким чином служить показником протиправності діяння. Наука кримінального права поділяє склад злочину на загальний, конкретний та родовий Загальний склад злочину, як уже зазначалось раніше є не законодавчим а теоретичними поняттям. Загальним склад є теоретичний узагальненням ознак притаманних всім без винятку конкретним складом злочину. Загальне поняття складу злочину виконує тільки науково-пізнавальну роль його існування дозволяє в загальному вигляді без зв'язку з тим чи іншим конкретним складом злочину піддіти науковому аналізу складові частини певних злочинів "виявити співвідношення складів злочинів, провести класифікацію складів і класифікацію ознак складів злочинів. Загальний склад злочину є науково, теоретичною базою конкретного складу злочину. Проте загальне поняття складу злочину згідно із скоєною природою не може виконувати ніякої іншої .крім науково-пізнавальної ролі.

Щодо конкретних складів злочину, то вони утворюють систему Особливої частини Кримінального кодексу. Конкретний склад злочину-це юридичне поняття та юридичне визначення окремого злочину, всіх кого суттєвих ознак, що міститься в конкретній статті особливої частини Кримінального кодексу.

Родовий склад злочину - це сукупність визначених кримінальний законом загальних юридичних ознак, які характеризують однорідну групу злочинів .Так наявність загальних ознак об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони кожного особливого небезпечного злочину проти держави дозволяє розглядати їх поза конкретними складами злочинів, аналогічно щодо військових, посадових, господарських і ряду інших злочинів. Поняття родового складу злочину (як і загального складу злочину) не відоме законодавству оскільки він як і загальний складі носить тільки теоретичний характер.

З усього вищевказаного можна вивести визначення складу злочину.

Склад злочину - це сукупність встановлених законом об'єктивних та суб'єктивних ознак що характеризують відповідне суспільне небезпечне діяння (дію або без дію), як злочин.

Ознаки складу злочину встановлюються лише кримінальним законом, в якому іншому (законодавчому акті ознаки злочину міститися не можуть (крім випадків прямої безпосередньо визначених кримінальним законом, в так званих нормах із бланкетними диспозаціями, наприклад, ст.203 КК заборонені види підприємницької діяльності що визначаються в постановах Уряд в ст.295 КК правила безпеки руху затверджується Кабінетом Міністрів України).⁹

Ці ознаки вибирають законодавцем не довільно. Вони органічно пов'язані з характером криміналізуючого діяння, слушно його суспільної небезпеки¹⁰. Констроюючи склад законодавець, абстрагуючись від численних конкретних ознак "притаманних окремих злочинам ,відбирає і закріплює в диспозиції кримінально-правової норми лише ті, які притаманні всім суспільно небез­печним діянням певного виду. Ознаки "які властиві всім злочинам "утворюють загальний склад злочину. Оскільки кожен злочин посягає на певне" охоронюване правом благо (об'єкт злочину) здійснюється фізичною особою (суб'єкт злочину) шляхом певних суспільно небезпечних діянь (дією чи бездіяльністю які спричиняють шкоду об'єкту кримінально-правової охорони (об'єктивна сторона) при певному навмисному чи необережному психічному відношенні особи- це до свого діяння і його результату (суб’єктивна сторона) склад злочину повинен містити сукупність (систему)ознак, які характеризують ці елементи ніякі інші державні органі чи посадові особи не можуть видавати

у головні закони а тому і не можуть (не правомочні)встановлювали ознаки складу злочину.¹¹ А це означає, що визнавати ті чи інші суспільно небезпечні дії злочинами, можна лише тоді, коли ці дії містять всі ознаки складу злочину.¹²

Склад злочину утворює лише певну кількість встановлення кримінальним законами ознак, тобто склад злочину може бути лише там і тоді "де і коли є певна сукупність ознак злочину які встановлено законом.

Склад злочину це органічна єдність всіх його елементів. Значення діалектичної єдності елементів складу злочину як умови кримінальної відпо­відальності полягає в тому" що кожна з цих умов має значення саме по собі а виключно в зв'язку з всіма іншими ."Склад злочину також чином, являє собою замкнений ланцюг , в якому кожна ланка являється одною із необхідних умов кримінальної відповідальності встановленою обумовленою даним складом злочину.¹³ Діяння є суспільне небезпечним лише при Наявності всіх необхідних об'єктивних і суб'єктивних умов кримінальної відповідальності.

Жодна з цих умов не може бути викинено із складу злочину без "того щоб це вплинуло на оцінку суспільної небезпеки і протиправною діяння в цілому.

Відсутністю одного із таких елементів (ознак) незалежно від того, що він (характеризує) не дає підстав говорити про наявність складу злочину а відповідно і самого злочину.¹⁴

Це правило закріплено в п.ч.ст.6 КПК України згідно з яких кримінальну справу не може бути порушено а порушена справа підлягає закриттю за відсутністю в діянні складу злочину.

Тільки все сукупність встановлених кримінальним законам ознак може характеризувати певні суспільне небезпечні як злочин.

Склад злочину являє собою єдність, взаємозв’язок і взаємозалежність його елементів".¹⁵

Для кращого розуміння складу значну потрібно детальніше розглянути кожний структурний елемент складу злочину визначити і вивчити основні ознаки, які входять до кожного елементу, і згідно науки кримінального права поділити дані ознаки на обов’язкові (основні) та Факультативні.

Першим в структурі складу виділяють об^’єкт злочину.

Питання про об’єкт злочину не питання про об^’єкт кримінального права

(питання про те на що посягає злочин. Прав ель не визначення об^’єкту злочин дає змогу точно визначити суспільну небезпеку злочину. Також правильне визначення об’єкту злочину має значення як для побудови особливої настиг Кримінального кодексу, так і для правильної класифікації злочинів.

Що ж таке об’єкт злочину? Об’єктом злочину визначаються суспільні відносини , які прийняті під кримінальну правову охорону.¹⁶

Об’єкт - необхідний елемент любого злочину так, як злочинів, які ні на що не посягають, в принципі не і снує.

Тривалий час в науці кримінального права поняття об’єкту злочину замінялося поняттям предмету злочину першим хто підійшов до розуміння о6^мєкту злочину в сучасному контексті став професор. Таганцев. А чітке визначення об’єкту злочину дав А .А. Пінтковський і також довівшою відповідні елементи злочину" це і є його структурною основою.

В свою чергу М.П.Карпушин і В.І.Курляндський зауважували, що коли мова йде про склад злочину можна і потрібно говорити сукупність певних встановлених законом ознак. Стосовно до таких понять, як об’єкт , суб’єкт объективна і суб’єктивна сторони злочину" обгрунтованим являється засто­сувати термін елемент, тобто складова частина цілого".¹⁷

Отже все наведення свідчить, що склад злочину є єдиною ,необхідною законною достатньою підставою кримінальної відповідальності. В цьому полягає основне призначення складу злочину.

Отже все наведене свідчить, що склад злочину є єдино" необхідною, законно" і достатньою підставою кримінальної відповідальності. В цьому полягає основне позначення складу злочину. В кримінальному праві склад злочину єдиний показник злочинів. Якщо діяння особи і інші характерні його ознаки описані в законі, якщо встановлення діяння і складу злочину приводить до висновку про відповідальність їх ознак, значить одержано відповідь на питання, чи здійснено злочин і який злочин здійснено. Тим самим забезпечується рівність всіх перед законом необхідна умова законності здійснення правосуддя в правовій державі.

Піонтковський А.А. та Н.Ф.Кузнецова визначають склад злочину, як єдину підставу кримінальної відповідальності. Суспільною стороною складу злочину є те, що він являє собою внутрішній зміст суспільно-небезпечного діяння "сукупність тих ознак, які утворюють, складають (звідси склад) матеріальний зміст злочину.

Інакше кажучи "склад злочину це сукупність об’єктивних і суб'єктивних ознак, які утворюють внутрішній зміст суспільне небезпечного діянні, визначеного кримінально-правовою нормою злочинним. Склад злочину єдина , підстави кримінальної відповідальності".¹⁸

Склад злочину . є єдиною підставою кримінальної відповідальності, але звісно, його встановлення в діях особи що не вирішує питання про конкретний розмір покарання, що призначається винному судом".¹⁹

Виходячи з визначення складу злочину кожний злочин - це діалектична єдність об^’єктивного і суб^’єктивного діяча і діяння. Проте в визначених рамках вказаної єдності для глибокого і легального вивчення злочину теорія кримінального права виділяє, його основі елементи об’єкт (суб’єкт) об'єктивну і суб^’єктивну сторони злочину. Кожне юридичне поняття про той чи інший злочин інакше кажучи, склад злочину, відображає об’єктивно, існуючі елементи злочину що в свою чергу і дозволяє говорити про елементи (складові частини, що утворюють структуру складу злочину) складу злочину які характеризують об’єкт злочину об'єктивну та суб’єктивну сторони, злочину і об’єкт злочину.

Склад злочину це сукупність суттєвих ознак злочину. Ознаки складу злочину відмінні особливості, які характеризують кожний з елементів злочину. Вони дозволяють виділити специфіку складів злочинів, їх різницю по характеру і ступені суспільної небезпеки діяння "а також відмінність злочинів від незлочинних правопорушень.

Всі ознаки що використовуються законодавцем при описі конкретних складів якими в різнобарвними вони не були, завжди відносяться до відповідних елементів складу злочину. Визначеність ознак кожного складу злочину надає визначеності його елементам. Все те загальне ,чим володіють елементи злочину і відповідно оклади злочинів вивчається наукою кримінального права у вченні про склад злочину. Тут також досліджуються проблеми пов^’язані з науковою класифікацією ознак складів злочинів. В особливій частині Кримінального кодексу на основі даних вчення про склад злочину вивчаються елементи і ознаки конкретних складів злочинів

Деякі автори, зокрема А.Н.Трайнін вважають що не існує таких елементів складу злочину" як об'єктивна і суб’єктивна сторона складу злочину" В действительности имеются: елементи состава, характеризирующие субъективную сторону преступления (виновность, мотив, цель и др.), и елементи состава "характеризирующие объективную сторону (действие, причинная связь, последствия, время и место, совершения преступления и др.) Равным образом нет элемента состава субъекта преступления". Субъект преступления, человек не является елементом состава хотя бы и основным. Єлементы состав в действительности являються лишь признаки характеризирующие или, точные ограничивающие круг субъектов могущих нести ответственость за конкретное преступление.²⁰

Також не знайшли підтримки , спроби А.Н.Трайніна виділити за межі складу злочину в якості самостійних підстав відповідальності" причинний зв’язок і вину " осудність і вимогу досягнення суб'єктом певного І визначеного в законі віку.²¹

Позиція А.Н.Трайніна хоча саме він багато зробив для розробки даної проблеми) об'єктивно означала зруйнування загального поняття про склад злочину. Адже, фактично із складу злочину вилучається суб’єктивна сторона суб’єкт злочину та об’єктивна сторона, і залишався один об’єкт, що означало ліквідація вивчення складу злочину.

Отже і теорія Трайліна не знайшла підтримки і в науці кримінального права так і залишились існувати чотири елементи складу злочину.

РОЗДІЛ ІII

Структура складу злочину в науці кримінального права існує чотири елементи

складу злочину.

Як уже зазначалося до них належить:

1) об’єкт злочину;

2) об'єктивна сторона злочину;

3) суб’єкт злочину;

4) суб’єктивна сторона злочину;

Склад - це структурне утворення. Завданням наука є чітка виділення, тих структурних одиниць які утворюють склад. "Взяті з живої дійсності, як результат абстрагуванню від конкретних суспільне небезпечних діянь"...ці структурні одиниці складу взаємодіють один з одним утворюючи певне ціле, яке відображає в диспозиції кримінально-правової норми реальну діалектичну єдність об’єктивного і суб'єктивного в поведінці особи, яка переступила заборону".²²

На сьогоднішний час. в літератури не має однакової для визначення структурних одиниць які утворюють склад . Так склад визначається ї

а)як система (сукупність) об’єктивних і суб’єктивних елементів і ознак;

б) як "система об'єктивних і суб'єктивних ознак";

в) як "система об'єктивних і суб'єктивних елементів діяння і їх ознак. Елементи і ознаки в одному випадку розглядаються як такі що лежать на одному рівні" в другому як підпорядковані, в третьому ознаки ототожнюються з підсистемою.

З цього приводу в вчених існують різні думки і погляди так В.Н.Кудрявцев писав "Щоб уникнути плутанини потрібно терміном "елемент " позначити тільки чотири складові частини злочину, а стосовно до змісту складу використовувати слово "ознака" або "група ознак".

З такої точки зору склад містить чотири групи ознак, які характеризують можливість. Оскільки склад злочину - це ознаки, які характеризують суспільні відносини є об'єктом злочину і об'єкт злочину є висвітленням матеріальної ознаки злочину.

Повертаючись до суспільних відносин слід зазначити, що під охорону кримінального закону беруться лише ті відносини в суспільстві посягання на які спричиняє найбільшу суспільну небезпеку. З цією метою в науці Кримінального права існують два терміни: криміналізація (процес включення відповідного об'єкту в сферу кримінальної охорони) і декриміналізація (виключення під кримінальної охорони певного о6"єкту).

Об'єкт злочину - ті ознаки, які характеризують злочин з боку його суспільної спрямованості на заподіяння шкоди в сфері відповідних суспільних відносин що охороняється кримінальним законом. Ознаками об'єкту злочинами є:

1) важливість та цінність суспільних відносин, поставлених під охорону, кримінального закону;

2) тяжкість заподіяної злочином шкоди в сфері цих суспільних відносин;

3) предмет, матеріальна річ, злочинним шляхом на яку заподіюється сус­пільне небезпечно щодо в сфері тих суспільних відносин ,що існують з приводу цієї речі .

Ці три ознаки є обов'язковими, ознаками об'єкта злочину (див.додаток):

1. Загальний об'єкт злочину . всі суспільні відносини прийняті під охорону кримінального права.

2. Родовий об'єкт злочину-сукупність однорідних суспільних відносин що охороняються кримінальним правом.

3. Видовий об'єкт злочину сукупність суспільних відносин одного виду, що охороняється кримінальним законом.

4. Безпосередній об’єкт злочину конкретне суспільне відношення в якому в процесі скоєння злочину з причинена чи могла бути спричинена шкода. Без посередній об'єкт поділяють на основний, додатковий, факультативні

а) Основний безпосередній об’єкт - суспільні відносини, що зазначені в статті Кримінального кодексу, яким завдається шкода.

б) Безпосередній додатковий .поруч з основним об^’єктом порушуються або ставляться в небезпечну порушення інші суспільні відносини.

в) факультативний безпосередній об’єкт це суспільні відносини, які заслуговують самостійної кримінально-правової охорони але при конструювань конкретного складу злочину не виділені в якості об"єкта злочину.

Класифікація об'єктів злочинів дає змогу кращого їх вивчення, кращого використання даного поняття.

За об’єктом злочину йде об'єктивна сторона складу злочину.

Об'єктивна сторона складу злочину це те що можна реально відчути" сприйняти. Це зовнішня сторона злочину, що містить в собі небезпечне діянні (дію або бездію) злочинний наслідок та причинний зв'язок який зумовив настання наслідку в результаті вчинення діяння.

З даного визначення (див.додаток) випливають ознаки об’єктивної сторони злочину:

1) Діяння (дія або бездія);

2) Причинний зв’язок;

3) Злочинний наслідок. Діяння поділяється на дію або бездію.

а) дія суспільне значима поведінка особи, яка складається з певних рухів, жестів і т.ін., а також використання машин, механізмів, властивостей речовин, температури і т.ін.

б) бездія - невиконання особою своїх юридичних обов’язків. Злочинний наслідок - наслідки "які надають характер суспільне небезпечної шкоди і мають вид порушення чи знищення суспільних відносин що охороняються кримінальним законом.

Наслідки кваліфікуються по значенню заподіяної шкоди:

а) фізична шкода;

б) матеріальна шкода;

в) моральна шкода;

г) Порушення роботи зв’язку, транспорту;

д) Порушення діяльності органів держави і ін.

Причинний зв'язок це зв’язок між діянням та наслідком, коли діяння є об’єктивною умовою настання наслідку.

"Причинний зв’язок виконує роль зв’язкової ланки між протиправними діяння і небезпечний наслідками що вже наступили результатами".²³

Крім того до об’єктивної сторони складу злочину входять такі ознаки, як місце ,час, спосіб вчинення злочину обстановка вчинення, знаряддя злочину .

Об’єктивна сторона складу злочину дає можливість розрішити близькі склади злочинів.

Об’єкт і об’єктивна сторона є об'єктивними елементами складу злочину"

До суб’єктивних елементів належить суб^’єкт і суб’єктивна сторона окладу злочину.

Суб’єкт злочину. Це ознаки ,які характеризують особу, що вчинила суспіль но небезпечне діяння.

До таких ознак належать (див .додаток):

1) Фізична особа - тільки фізичні особи визначаються суб’єктами злочину, оскільки лише вони є кримінальне відповідальними. Проте визначення фізичної особи, як суб’єкта злочину в Кримінальному кодексі немає, однак суб’єктом злочину може бути тільки людина (згідно закону).

2) вік особи досягнення встановленого кримінальним законом віку, з якого починається кримінальна відповідальність: загальна дієздатність з 16 років; виключна дієздатність з 14 років; особлива дієздатність з 18 років;

3) осудність здатність особи усвідомлювати та оцінювати суспільне значення своїх дій чи бездіяльності або керувати ними;

4. Спеціальні ознаки суб’єкта:

• громадянство;

• посадова особа;

• військовослужбовець;

• фах;

• особливо небезпечний рецидивіст;

• особа, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі;

• особа, що лягає призову на строкову військову службу;

• працівник транспорту;

• член виборчої комісії;

• родинні відносини (батьки, діти). Всі перелічені ознаки утворюють в своїй сукупності поняття суб’єкта

злочину, як елемента складу злочину останній елементом складу злочину є суб'єктивна сторона складу злочину.

Суб’єктивна сторона це ознаки злочину ,які характеризують його із внутрішнього боку.

До таких ознак належить (див. до даток):

1) умисел - вчинення злочину умисно. Визначення вчинення злочину умисно подано в ст. 2.1.1.2 Кримінального кодексу. "Злочин визнається вчиненим, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків²⁴

2) необережність . вчинення злочину необережно. ст.25 Кримінального кодексу говориться: "Злочин визначається вчиненим з необережності, коли ocoба яка його вчинила передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розрахувала їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна і могла їх передбачити."²⁵

3) мотив злочину внутрішні спонукання, які є усвідомленою потребою що керує діями особи;

4) мета злочину ідеальні зміни_, кінцевий результат діяльності, який прагне досягти злочинець, шляхом вчинення злочину.

Виходячи з попередньо визначеного можна зробити висновок, що кожний склад злочину являє собою не лише сукупність об^’єктивних і суб^’єктивних ознак, але і їх органічну єдність, яка базується на тому, що кожний злочин як акт людської поведінки єдиний .за своєю природою. Зв’язок елементів і ознак складу злочину, їх співвідношення відображають визначену властивість злочину Кожний елемент складу злочину має самостійне значення лише при його фактичному розгляді ознаки і елементи складу злочину існують лише в якості відповідних частин складу злочину. Це ще раз доводить те, що при відсутності однієї з ознак складу злочину, немає і самого складу злочину" Значення складу злочину в правозастосовчій діяльності надзвичайно велика.

Склад злочину служить не тільки індикатором злочину, але і виступає як підставою кримінальної Відповідальності, бо в співвідношенні з законам його відсутність виключає кримінальне переслідування. Такого погляду на склад злочину дотримуються не всі криміналісти.²⁶ Одні з них бачать в складі лише юридичну підставу відповідальності "інші підставою відповідальності вважають сан злочин "а склад злочину розглядають як єдиний і достатній показник наявності в діянні особи злочину. І хоча більшість криміналістів ця позиція не поділяється питання про цю функцію складу все ще виникає спір.

Значення складу злочину полягає в тому, що він являється підставою кваліфікації злочину. Тобто віднесення конкретного суспільне небезпечного діяння до конкретного виду заборонених діянь ступінь суспільної небезпеки яких була .оцінена законодавцем при їх криміналізації. Склад злочину виступає в роді своєрідного мірила наявності або відсутності у вчиненому того рівня суспільної небезпеки, який необхідній і достатній для визнання його злочином".²⁷ Він дає можливість не тільки встановити злочинне діяння" але і віднести його до тої чи іншої категорії" групи злочинів так як виявлення ознак складу злочину дозволяє визначити вид злочину "специфіку характеру і ступень його суспільної небезпеки, тин самим проводиться розмежування між окремими видами злочинів вбивством розбоєм грабежем, крадіжкою і т.д.

З складом злочину законодавець зв’язує межі покарання злочинних діянь певного види" Санкції статей Особливої частини Кримінального кодексу являються, як правило відносно визначеними а деколи і альтернативними, і містять вказівки які види покарано і в яких межах можуть бути застосовані судом за даний злочин при індивідуалізації покарання винного" Такий чином значення складу злочину заключається:

• по-перше в тому що він є підставою кримінальної відповідальності;

• по-друге служить цілям кваліфікації злочинів, тобто встановленню в здійсненому діянні ознак складу злочину і передбаченому у відповідній статті кримінального кодексу;

• по-третє, склад злочину визначає межі покарання злочину. Отже, склад злочину-це сукупність юридичне ознак злочину що є основою кримінальної відповідальності із конкретного статтею Особливої частини Кримінального кодексу та визначають межі караності злочину.

РОЗДІЛ III

Види складу злочину

Для глибокого пізнання конкретного складів злочину, окремих груп окладів злочинів розкриття їх суттєвих рис важливе значення має їх класифікація з врахуванням різноманітних критеріїв, покладених в основну поділу складів по окремі групи.

В основу поділу складів на окремі групи можуть бути покладені різноманітні критерії:

1) ступінь суспільної небезпеки діяння;

2) характер структури складу, тобто спосіб опису ознак складу;

3) особливості конструкції.

Ці обставини беруться до уваги законодавцем при конструюванні складів злочинів і встановленні мір покарання.

За ступенями суспільної небезпеки склади злочину, поділяються. Основний склад злочину (професор В.Ф.Кириченко називає його простим)²⁸ це склад, злочину, який включає такі ознаки ,які присутні в кожному випадку споєння злочину певного виду.(ст.485, ст.115)

Кваліфікований склад злочину . це склад злочину, що фіксує різновид значену певного виду з обтяжуючими обставинами. У переважній більшості випадків ці обставини містяться у другий частинах статей (наприклад ч.2 ст.185). За злочини з обтяжуючими обставинами закон передбачає більш суворе покарання ніж за злочини з основним складом. Привілейований склад злочину - це такий склад злочину який порівняно з простим містить обставини, які дають підстави розглядати даний злочин в якості небезпечного.(ст.118) В.Ф.Кириченко виділяє крім згаданих видів ще і склад злочину з (особливого обтяжуючими обставинами). Це склад злочину при якому можливе подальше підвищення відповідності при наявності ще більш небезпечних кваліфікуючих обставин.²⁹

II. За способами опису в законі склади злочинів поділяються на прості і складні.

Прості склади злочинів, у яких має місце одне діяння, яке посягає на один об'єкт, надається одна форма вини ( ст. 185 ККУ).

Складні склади злочинів, що мають два і більш об'єктів, дві або більш дії дві різні форми вини (ст.187 КК).

Теорія кримінального права розрізняє декілька видів складних складів:³⁰

а) альтеративні склади;

б) склади з двома безпосередніми об'єктами;

в) склади з двома діяннями;

г) склади з двома формами вини.

Альтернативні оклади. Особливістю структури цих складів полягає в тому, що в законі вказується не на одне злочинне діяння, а на декілька діянь.

Для настання кримінальної відповідальності достатньо встановити одне із вказаних в законі діянь (ст.231 КК).

Склади з двома безпосередніми об'єктами. Мова йде про такі склади злочинів, при вчинені яких відбувається одночасне посяганню, на два об’єкта (СТ.199КК).

Склади з двома діяннями. Тут йдеться про таку конструкцію складі в, здійснення яких передбачених вчинення двох чи більше самостійних дій.

Вчинення лише одного із вказаних в законі дій не може скласти закінченого складу злочину.

Склади з двома формами вини. Звичайно склади злочинів характеризуються однорідним характером суб'єктивної сторони: вони вчиняються або навмисно, або необережно. Проте конструкція деяких складів злочинів така, що їх суб'єктивна сторона неоднорідна. Мова йде про випадки різного характеру психічного відношення винного до вчиненого і до наслідків (Ч.2СТ.121 КК)

III. За особливостями конструкції склади злочинів поділяються на такі види:

а) матеріальної;

б) формальні;

в)усічені;

Матеріальні - це такі склади злочинів і в яких закон момент закінчення пов'язує з настанням певне суспільно-небезпечних наслідків(ст. 115-119 ст. 121-12КК). Матеріальними слід визнавати і той складі який передбачає кілька альтернативних наслідків (ч.І ст.214, ч.І ст.213 КК).

Формальні - це склади злочинів в яких законодавець в якості об'єктивної сторони називає тільки певне суспільне небезпечне діяння (дію чи бездію). Цей склад не передбачає настання наслідків і як обов'язковий елемент об'єктивної сторони.

Злочин вважається закінченим з моменту скоєння діяння без врахування наслідків (ч.І ст. 144, ч.І ст368 КК).

Усічені . ці склади злочинів "в яких момент його закінчення перенесено на початкову стадії вчинення злочину (ст.187 КК).

В злочинах з усіченими складами треба відрізняти момент закінчення складу злочину і момент закінчення злочину взагалі ,які не співпадають склад злочину може бути закінчений, а злочин може продовжуватися (ст.69 КК).³¹

Питання про класифікацію складів "поділу їх на види відносяться до числа дискусійних. Проте виявлено можливих конструкцій складів має безперечно практичне значення , з одного боку ,даючи законодавцю певний набір моделі в для криміналізації тих чи інших суспільно небезпечних діянь, конструювання кримінальна правової заборони, а з другого допомагаючи, практиці в кваліфікації злочинів) правильним вибором кримінально-правової норми, яка містить склад злочину.

Висновки

Перед Україною, самостійною державою: стоїть завдання забезпечити суворе додержання законності, викоренити правопорушення правопорядку" припинити ріст злочинності, та усунути причини, які її породжують. Статистика свідчить проте, що злочинність в Україні неабияк зросла. Звідси випливають ще більші вимоги до кримінального права та закону. Посилити боротьбу із злочинами, зробити її ефективнішою, усунути велику кількість помилок.

Загальні засади вчення про склад злочину якраз і надають нам цю можливість. Оскільки склад злочину - це ознаки, які характерезують злочин з об’єктивної та суб’єктивної сторони, то вивчення та вдосконалення даного поняття дасть змогу краще зрозуміти причини злочинності, вивчити її і можливо керувати ростом.

Отже, поняття про склад злочину є одним із основних понять теорії кримінального права, яке потребує детального вивчення розробки проблемних інститутів даного вчення та відповідного ставлення до цього, як підставки кримінальної відповідальності.