МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

на тему :

«ПРОТИДІЯ НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН І ПРЕКУРСОРІВ ТА ЗЛОВЖИВАННЮ НИМИ »

Студента 3-го курсу

економічного ф-ту

групи Ю-71

Б. Д.В.

СУМИ 1999р.

ПЛАН

1. Вступ

2. Характеристика міжнародного антинаркотичного законодавства на сучасному етапі.

3. Кваліфікація злочинів в сфері незаконного вироблення , виготовлення , придбання , зберігання , перевезення , пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин.

4. Характеристика Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів , психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними».

ВСТУП

Нелегальний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в Україні набуває все більш значних масштабів, стає досить серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на стан здоров'я і благополуччя людей, розвиток суспільства в цілому. Різко збільшується кількість осіб, які незаконно вживають наркотики і психотропні речовини. Швидкими темпами зростає число зло­чинів, пов'язаних з наркотичними засобами. Прогресуюче зловживання ними і різке зростання цін на такі засоби створюють сприятливі умови для формування організова­них груп, які займаються нелегальним наркобізнесом. Стає реальністю включення у ці процеси міжнародної нарко-мафії та її злиття з внутрішніми злочинними угруповання­ми, що призводить до появи, існування і розвитку нарко-мафії на території України. Все виразніше проявляється прагнення українських та іноземних наркоділців до "відмивання" наркогрошей у різних комерційних структурах, корумпування представників органів влади та управління.

В умовах соціально-політичної та економічної нестабіль­ності перехідного періоду, складного морально-психологіч­ного клімату в суспільстві, переоцінки соціальних орієнтирів у свідомості мас, зростання злочинності, особливо у молодіжному середовищі, розширення незаконного попиту на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори та їх протиправного пропонування на "чорному ринку" стають тією силою, що реально загрожує безпеці суспільства.

Масштаби та темпи поширення зловживання наркотиками і психотропними речовинами, широкий розмах їх нелегального обігу свідчать, що заходи, які вживалися право­охоронними органами у цьому напрямі, були недостатньо ефективними.

Багато в чому це зумовлювалось тим, що боротьба з нелегальним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у тому числі й зі зловживанням ними, не мала необхідного організаційного та правового забезпечення.

Велике занепокоєння викликає зловживання наркотика­ми, одержуваними з наркотиковмісних рослин, що незаконно культивуються на території України, оскільки це створює реальну загрозу погіршання не тільки генотипу особи, а й генофонду суспільства в цілому.

Складні проблеми пов'язані зі вживанням сучасних синтетичних засобів з наркотичною та психотропною дією, які створюються вченими-фармакологами і виготовляються медичною промисловістю. До них належать такі препарати з високою терапевтичною активністю, як наркотичні засоби опійноподібної дії, а також препарати з широким спектром психотропної активності, які вживаються як стимулятори діяльності центральної нервової системи (ЦНС), седативні засоби, снотворне, транквілізатори та ін. Сучасні синтетичні ліки дають полегшення багатьом людям, які від­чувають потребу в них. Проте їх безладне і надмірне вживання є причиною занепокоєння наркологів. Відомо та­кож, що ці препарати викликають залежність організму від них і досить часто стають предметом зловживання, а це, в свою чергу, народжує великі проблеми для системи охорони здоров'я та соціальні проблеми, пов'язані з проникненням таких медикаментів на "чорний ринок".

Не менш складні проблеми виникли з поширенням нелегального вироблення наркотиковмісної сировини з снотворного маку та конопель, виготовлення з неї кустарним способом иеочищених наркотиків з досить небезпечними властивостями, а також виготовлення синтетичних речовин з наркотичною дією (прекурсорів) у підпільних лабораторіях з використанням різні хімікатів промислового та побутового призначення.

Ось чому одним з центральних завдань у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є створення ефективного механізму правового контролю за діяльністю як юридичних осіб, так і громадян, які беруть участь у виробленні, розподілі, обігу, застосуванні та вжи­ванні таких продуктів і торгівлі ними.

Протягом 77 років існування української республіки було прийнято багато нормативних актів, пов'язаних з регу­люванням суспільних відносин у цій сфері, а також із заходами протидії нелегальному попиту на наркотичні за­соби, психотропні речовини і прекурсори та пропонуванню

Міжнародне антинаркотичне законодавство на сучасному етапі

Метою прийняття названих конвенцій було вирішення низки завдань, що стояли перед державами. Перш за все вони повинні були замінити міжнародно-правові документи, прийняті раніше, протягом більш ніж піввікового періоду, спростити наявну систему міжнародного контролю за наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, привести її у відповідність до соціально-економічних змін, що відбулися у світі. Необхідно було також скоротити кількість міжнародних органів, які займалися контролем за зазначеними засобами. Нарешті, треба було створити ефективну систему контролю за виробництвом сировинних продуктів (опійного маку, необробленого опію, листя коки, каннабісу), виготовленням, розподілом, експортом та імпортом наркотиків, психотропних речовин і прекурсорів, а також удосконалити заходи боротьби проти їх незаконного обігу.

Механізм міжнародного контролю був спрощений злит­тям Центрального постійного комітету з опію і Контрольного органу з наркотичних засобів та створенням на їх основі Міжнародного комітету з контролю над наркотиками (МККН), який згодом став здійснювати контроль й над психотропними речовинами і прекурсорами. Система контролю за культивуванням' опійновмісного маку була поширена на кокаїновий кущ та коноплі. Запроваджено між­народну монополію на сферу обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, створено спеціальні установи, завданням яких є втілення в життя положень вищеназваних конвенцій. В результаті прийняття Єдиної конвенції 1961 р. такі шкідливі звички, як куріння опію і внутрішнє його вживання, жування листя коки та куріння гашишу, були заборонені (після перехідного періоду, під час якого Сторони повинні були подолати труднощі, що мали виникнути внаслідок заборони цих звичаїв, нерідко дуже давніх). Завдяки запровадженню спеціальних поло­жень про лікування та реабілітацію наркоманів і токсико­манів було внесено новий елемент у боротьбу зі зловжи­ванням наркотиками та психотропними речовинами (ст. 38 Єдиної конвенції 1961 р., ст. 20 Конвенції 1971 р., пп. 2, 4 ст. З Конвенції 1988 р.).

Конвенції посилили роль МККН. У них наголошено на його відповідальності за забезпечення балансу між попитом на такі речовини та їх пропозицією, у тому числі за - запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин, виробленню, виготовленню, використанню наркотиків і психотропів та міжнародній торгівлі ними (стат­ті 9—21 Єдиної конвенції 1961 р. і ст. 19 Конвенції 1971 р.).

Важливим кроком стало включення до конвенцій регу­лятивних норм з визначенням термінів, які використову­ються у міжнародному антинаркотичному законодавстві (статті 1),ⁱ, що дало змогу усунути розбіжності у тлума­ченні позначених ними понять.

Конвенції містять 118 статей, які регулюють різні сторони діяльності, пов'язаної з наркотичними засобами, пси­хотропними речовинами та прекурсорами. Не розглядаючи детально кожну з них, зупинимося на основних проблемах, зокрема на класифікації цих засобів і речовин, регламентації окремих видів діяльності у сфері обігу останніх і заходах боротьби з їх незаконним обігом, а також протидії зловживанню ними.

Міжнародна класифікація наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів

Нині у міжнародному обігу перебувають понад 100 наркотиків і така ж кількість психотропних речовин, у тому числі 22 прекурсори. Усі вони класифіковані у відповідних списках або таблицях. Наркотичні засоби та психотропні речовини зосереджені у чотирьох списках, а прекурсори — у двох таблицях (Конвенція 1988 р.).

Критеріями класифікації є дві взаємопов'язані ознаки:

1) ступінь шкідливості наслідків, які може викликати той чи інший наркотик або психотроп при зловживанні ним;

2) інтерес, який та або інша речовина становить для використання з медичною метою .

Залежно від цього визначена і суворість заходів контро­лю над відповідними наркотичними засобами та психотропними речовинами і суворість покарання за порушення встановленого режиму контролю.

У Єдиній конвенції 1961 р. наркотичні засоби класифікуються у чотирьох списках. Це пронумеровані переліки таких засобів або препаратів, до яких час від часу на підставі ст. З цієї Конвенції можуть вноситися зміни.

Список № 1 є основним документом, який містить перелік всіх наркотичних засобів, одержуваних з опійно-вмісного маку, листя коки та конопель, а також синтетич­них наркотиків. Засоби такого роду підлягають всім захо­дам контролю, передбаченим ст. 2 Конвенції, і, зокрема, заходам, переліченим у статтях 4, 19—21, ЗО—34 та 37. Ці заходи можна згрупувати таким чином:

оцінка потреб у наркотичному засобі, яка враховує не­обхідність використання останнього з медичною та науковою метою; подання докладних даних про його виробництво і виробників, складські запаси і площі земель, що вико­ристовуються для культивування опійновмісного маку;

подання статистичних відомостей про виробництво та виготовлення, використання і споживання, ввезення (експорт) та вивезення (імпорт), конфіскацію, складські запаси наркотичних засобів, включених до Списку №1; території, які використовуються для культивування опійновмісного маку;

обмеження виробництва та імпорту кількістю, що не перевищує законного використання таких засобів, плюс експортована кількість, плюс кількість, необхідна для спе­ціальних складських запасів;

контроль за виробленням опію та концентрованої макової соломи, особливо тієї, що призначена для міжнародної торгівлі;

видача ліцензій та контроль за виготовленням наркотичних засобів, торгівлею ними та їх розподілом, включаючи експорт та імпорт;

видача спеціальних рецептів на право придбання цих засобів, призначених для споживання з медичною метою, і ведення у зв'язку з цим документації про їх витрачання;

обов'язкове етикетування виготовлених наркотичних засобів, що надходять у сферу торгівлі.

Список №2 включає наркотичні засоби, які ширше ви­користовуються з медичною метою і вимагають менш суво-рого контролю через меншу ймовірність того, що зловживання ними може викликати захворювання на наркоманію У найкоротший строк. Його важлива відмінність від Списку №1 полягає у вжитті менш суворих заходів контро­лю за торгівлею та розподілом наркотичних засобів (п. 2 ст. 2). Ці заходи передбачають лише видачу підприємцям ліцензій на право виготовлення таких засобів, а також контроль за їх етикетуванням та рекламуванням. Такі нар­котичні засоби видаються з аптек за спеціальним рецеп­том, виписаним лікарем.

Список №3 включає препарати, що містять як інгре­дієнти наркотичні засоби, перелічені у Списку №2, у більш низьких концентраціях і в контрольованих співвід­ношеннях, а також препарати, що за висновком Всесвіт­ньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), як правило, не можуть викликати шкідливі наслідки у вигляді захворю­вання на наркоманію у разі зловживання ними. Заходи контролю за виготовленням та роздрібним розподілом цих препаратів можуть не застосовуватись, а необхідна інфор­мація та статистичні відомості стосуються лише кількості наркотичних засобів, які були використані при виготовленні таких препаратів. Роздрібна торгівля ними здійснюється через аптечну мережу за наявності у покупця спе­ціального рецепта, виданого лікарем (п. 4 ст. 2).

Список №4 містить невелику кількість наркотичних засобів, які, за висновком ВООЗ, мають особливо небезпечні властивості і не використовуються у зв'язку з цим з ме­дичною метою. Сторони вживають заходів до заборони вироблення, виготовлення, експорту, імпорту таких засобів, а також торгівлі та володіння ними. Основним винятком з цього правила є можливість використання їх у науково-дослідній роботі, включаючи клінічні випробування, що проводяться під безпосереднім наглядом та контролем відповідної Сторони (п. 5 ст. 2).

Треба зазначити, що згідно з п. 9 ст. 2 Єдиної конвенції 1961 р. Сторони не зобов'язані застосовувати її настанови до наркотичних засобів, які звичайно використовуються у промисловості для інших цілей, ніж медичні та наукові, за умови, що у такому разі промисловці забезпечують за допомогою належних методів денатурації або в інші спосо­би неможливість їх використання як предмета зловживання і настання шкідливих наслідків при вживанні цих засобів, а також вилучення з них шкідливих речовин. Засоби такого роду включаються до статистичних відомостей, що подаються промисловцями і відображають кількість кожного наркотичного засобу, який використовується ними не з медичною і не з науковою метою (ст. 20).

Заходи боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживанням ними

Аналіз ст. 35 Єдиної конвенції 1961 р., ст. 21 Конвенції 1971 р. свідчить, що в них містяться лише загальні зобов'язання держав щодо боротьби з цим асоціальним яви­щем (зокрема, координувати превентивні й репресивні за­ходи щодо незаконного обігу наркотичних засобів і психо­тропних речовин — з цією метою Сторонам пропонується визначити урядовий орган, відповідальний за таку координацію) .

В офіційних коментарях цих конвенційних норм вказується на необхідність координації діяльності різних служб центрального уряду та його політичних підрозділів, уповноважених застосовувати положення міжнародних до­говорів щодо наркотичних засобів та психотропних речовин, і, у більш загальному плані, організовувати боротьбу зі зловживанням ними за рахунок вжиття всіх необхідних заходів до запобігання його поширенню і незаконному обі­гові наркотиків і психотропів. У коментарях також зазна­чається, що "спеціальним управлінням", про яке йдеться у цих Конвенціях, може бути спеціальна служба міністер­ства, міжміністерська комісія чи інший адміністративний орган, який відповідає конституційній або адміністративній структурі цієї держави.

Превентивним внутрішньодержавним заходом боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є перш за все прийняття національного антинаркотичного законодавства, яке у повному об­сязі реалізує положення Єдиної конвенції 1961 р.. Конвенції 1971 р., Конвенції 1988 р. щодо порядку законного обігу цих засобів. Саме воно стає базисом для адміністра­тивно-правових і кримінально-правових заходів боротьби з правопорушеннями у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Як уже зазначалося, зловживання наркотиками і пси-хотропами, а також їх незаконний обіг — це, по суті, два самостійних явища. Вони зафіксовані у статтях 36, 38, Єдиної конвенції 1961 р.,. статтях 20, 22 Конвенції 1971 р., ст. 36 Конвенції 1988 р. Відповідно до цих норм зловжи­вання — це асоціальне явище, яке виражається у споживанні заборонених наркотиків і психотропів, а також вжи­ванні інших наркотичних і психотропних речовин, що перебувають під контролем на національній території. Це явище органічно пов'язане з незаконним культивуванням, виробництвом, виготовленням, придбанням і зберіганням таких засобів для особистого споживання (ч. 2 ст. З Конвенції 1988 р.). Такі дії в національному кримінальному законодавстві повинні визнаватися злочинними. Особи, які зловживають наркотичними засобами і психотропними речовинами, вчиняють такі злочини, можуть замість засуд­ження чи покарання або на доповнення до покарання на­правлятися на лікування, виховання, а також піддаватися наглядові за ними після закінчення лікування та заходам щодо відновлення їх працездатності та соціальної реін­теграції (п. "в" ч.1 ст. 36 Єдиної конвенції 1961р., п. "Ь" ч. 1ст. 22 Конвенції 1971 р., п. "Ь" ч. 4 ст. З Конвенції 1988 р.).

Для запобігання зловживанню наркотиками і психотро-пами, а також вчиненню на цьому грунті згаданих вище

Таким чином виділяється перший елемент складу незаконного обігу, ознаки другого (об'єктивна сторона) викла­дено в ч. i ст. З Конвенції 1988 р. Його характеристика наведена нами вище. Щодо суб'єктивної сторони, то вона відображена у п. "а" ч. i ст. 36 Єдиної конвенції 1961 р., п. "а" ч. 1 ст. 22 Конвенції 1971 р. та ч. 1 ст. З Конвенції i988 р. У цих нормах зазначається, що перелічені в них дії повинні розглядатися Сторонами як карані злочини у випадках, коли вони вчиняються умисно. Виділяється та­кож як конструктивна ознака мета злочинної діяльності, пов'язаної з наркотичними засобами, психотропними речо­винами, прекурсорами та обладнанням, — для збуту (або вказується на відсутність такої мети). У ч. З ст. З Кон­венції 1988 р. сказано, що усвідомлення, намір або мета як складові елементи правопорушення, зазначеного у ч. i цієї статті, можуть бути встановлені з об'єктивних фактичних обставин справи. Є вказівки і щодо суб'єкта злочинів у сфері нелегального обігу: громадянин даної країни або іноземець, у тому числі й посадова особа.

Як уже зазначалося, Конвенції не містять санкцій за вчинене. Відсутні вимоги щодо мінімальних та максимальних строків тюремного ув'язнення та інших видів позбав­лення волі, а також розмірів штрафу. Звертається увага Сторін лише на конфіскацію речовин і предметів, пов'язаних із вчиненням таких дій. У ст. 37 Єдиної конвенції 1961 р. передбачено, що будь-які наркотичні засоби, речовини та використовувані предмети обладнання, призначені для вчинення злочинів, про які йдеться у ст. 36, підля­гають накладенню арешту та конфіскації. Відповідно до ч. З ст. 22 Конвенції 1971 р. будь-яка психотропна або інша речовина, а також будь-яке обладнання, що використовувалося або призначалося для вчинення якогось із злочинів, зазначених у пп. i та 2 цієї статті, підлягають вилученню та конфіскації.

Таким чином, згідно з цими конвенційними нормами конфіскація пов'язується з предметом наступного посяган­ня. Що ж до конфіскації майна як виду покарання, то з приводу цього у Конвенціях немає жодних вказівок, що, на нашу думку, є прогалиною в міжнародному антинаркотичному законодавстві. Щоправда, цю прогалину усунуто Конвенцією 1988 р., зокрема ст. 5, яка присвячена питан­ням конфіскації. У ній сказано, що кожна Сторона вживає заходів, які можуть знадобитися для конфіскації:

— доходів, одержаних в результаті вчинення правопору­шень, визнаних такими згідно з п. i ст. З, або власності, вартість якої відповідає таким доходам (п. "а" ч. 1 ст. 5);

— наркотичних засобів і психотропних речовин, матеріалів та обладнання або інших засобів, що використову­валися чи призначалися для використання будь-яким чином при вчиненні правопорушень, визнаних такими відповідно до п. 1 ст. З (п. "Ь" ч. 1 ст. 5).

У статті, що розглядається, передбачено, що кожна Сторона вживає необхідних заходів з тим, щоб її компетентні органи могли визначити, виявити і заморозити або арешту­вати доходи, власність, кошти або будь-які інші предмети, зазначені у п. i цієї статті, з метою наступної конфіскації <ч. 2 ст. 5). Для цього кожна Сторона повинна уповнова­жити свої суди або інші компетентні органи видавати по­станови про арешт банківських, фінансових чи комерційних документів (п. З ст. 5). У зв'язку з цим Конвенція 1988 р. вимагає, щоб Сторони не ухилялися від вжиття заходів відповідно до цього пункту, посилаючись на не­обхідність збереження банківської таємниці.

Вельми важливим заходом боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є контрольовані поставки, порядок здійснення яких визна­чається ст. ii Конвенції 1988 р. Відповідно до цієї статті Сторони, якщо це дозволяють основні принципи їх національних правових систем, вживають у межах своїх можли­востей необхідних заходів, які передбачають належне вико­нання контрольованих поставок на міжнародному рівні на підставі взаємоприйнятних угод або взаємних домовленостей з метою виявлення осіб, які беруть участь у правопо­рушеннях, визнаних такими згідно з п. 1 ст. З, та їх кримінального переслідування (п.1 ст. 11). Рішення про . використання поставок, що контролюються, приймаються в кожному окремому випадку і можуть при необхідності вра­ховувати фінансові домовленості та взаєморозуміння щодо здійснення юрисдикції, які досягнуті відповідними Сторонами (п. 2 ст. 11). Незаконні партії, контрольовані постав­ки яких здійснюються відповідно до досягнутих домовлено­стей, за згодою відповідних Сторін можуть бути перехоп­лені й залишені для подальшого перевезення із збережен­ням чи вилученням або повною чи частковою заміною наркотичних засобів, психотропних речовин (п. З ст. 11).

Із змісту наведеної конвенційної норми випливає, що мета контрольованих поставок полягає передусім у вияв­ленні правопорушників, які беруть участь у незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Можливість застосування контрольованих поставок обмежується міжнародним рівнем. Для використання цього методу необхідні міжурядові угоди та домовленості стосов­но кожного випадку.

Представники багатьох держав дали цьому методу висо­ку оцінку на спеціальних сесіях Комісії з наркотиків 00Н, що відбулися 1988, 1989, 1990 рр. Учасники цих сесій настійно рекомендували застосовувати контрольовані по­ставки у діяльності з боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин не лише на між­народному, а й на національному рівні.

У цій главі розглянуто основні заходи боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, передбачені чинними конвенційними нормами. Проте ці норми не виключають можливості прийняття інших внутрішньодержавних заходів у вказаному напрямі. У ст. 24 Конвенції 1988 р. зазначається, що Сторона може вживати більш суворих заходів, ніж передбачені Конвенцією, якщо, на її думку, вони є доцільними для запобігання незаконному обігу або покладення йому краю.

Комплексні заходи боротьби з цим асоціальним явищем у сучасних умовах стосовно України буде розглянуто в наступному розділі.

Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотич­них засобів або психотропних речовин

(ст. 229ⁱ КК України)

Протиправні діяння, відповідальність за які передбачена цією статтею, є злочинами підвищеної небезпеки. Незакон­не розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин перш за все порушує встановлений в державі порядок їх обігу і завдає великої шкоди здоров'ю тієї частини населення, яка допускає немедичне вживання наркотиків і психотропів. Така діяльність — не лише джерело паразитизму, а й пов'язана із вчиненням інших тяжких злочинів в Україні або за її межами. Ось чому боротьба з незаконним розповсюдженням наркотиків або психотропних речовин є міжнародною проблемою.

Предметом даного злочину є наркотичні засоби і психотропні речовини, поняття яких визначено в Законі України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Це, зокрема, будь-які рослини, природні або синтетичні речовини, матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях та визначені і внесені до відповідних таблиць Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України, зловживання якими є небезпечним для здоров'я людини.

Оскільки незаконне вироблення, виготовлення і розповсюдження наркотичних засобів і психотропних речовин веде до порушення встановленого порядку їх обігу, то основним безпосереднім об'єктом цього злочину є пов'язана з охороною здоров'я населення діяльність державних органів, що забезпечує єдиний встановлений порядок виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин та їх використання за цільовим призначенням.

Відповідальність за цією статтею настає лише за умови, що незаконне вироблення, виготовлення, придбання, збе­рігання, пересилання чи перевезення наркотичних засобів і психотропних речовин було здійснено з метою їх збуту.

Таким чином, діяння, зазначені в статті, стосуються не лише встановленого порядку обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, а й окремого кола осіб,які їх придбавають для вживання і здоров'я яких тим самим ставиться під загрозу.

При вчиненні будь-якої з дій такого злочину встановлений порядок обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (основний об'єкт) завжди порушується.

Визначити вид психотропної речовини або наркотичного засобу, їх назву та властивості, а також встановити, чи містять рослини в собі наркотики, може лише спеціаліст. Тому у справах даної категорії завжди має бути висновок експерта з цього приводу.

Об'єктивна сторона злочину може проявлятися у де­кількох можливих формах протиправного діяння: незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, пере­везення чи пересилання наркотичних засобів або психо­тропних речовин з метою збуту; їх незаконний збут. Кожна з цих дій, незважаючи на загальні ознаки злочину, має самостійний характер і вчинення будь-якої з них незалежно від того, настали будь-які наслідки чи ні, вважається закінченим злочином.

У Закон вперше введено відповідальність за незаконне вироблення наркотичних засобів чи психотропних речовин. Визначення терміну "вироблення" відповідає вимогам Єдиної конвенції 1961 р. і міститься в Законі України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Незаконне вироблення — це відокремлення макової соломи чи соку (опію) від рослин снотворного маку або відокремлення листя, суцвіття та смоли від конопель. Як незаконне вироблення мають бути кваліфіковані, наприклад, дії осіб, які без належного дозволу зрізують рослини маку або надрізають головки недозрілого маку і насичують опієм-сирцем бинти, ватні тампони чи будь-яким способом відокремлюють від конопель їх пилок, смолу, суцвіття або листя.

Незаконне вироблення наркотичних засобів, психотропних речовин з метою збуту і одночасне їх викрадення утворюють сукупність злочинів, передбачених стаття­ми 229' і 229² КК.

Незаконне виготовлення наркотичних засобів чи психо­тропних речовин — це будь-які процеси, крім вироблення, внаслідок яких незаконно отримуються готові до вживання наркотики чи психотропи.

Вони можуть бути одержані шляхом рафінування (очи­щення від сторонніх домішок) речовин, препаратів, екстра­гування (вилучення алкалоїдів), змішування різного роду речовин, препаратів, в результаті чого утворюються нарко­тичні засоби, психотропні речовини чи значно підвищується їх концентрація. В який спосіб виготовлені наркотичні засоби чи психотропні речовини, кустарний або промисло­вий, значення не має. Для кваліфікації дій, пов'язаних з виготовленням, за ст. 229ⁱ достатньо встановити, що наркотичні засоби чи психотропні речовини були виготовлені без належного дозволу і з метою збуту. При їх виготовленні для особистого вживання відповідальність настає за ст. 229⁶ КК.

Рафінування, екстрагування макової соломи, виготовлення з конопель гашишу, анаші, смоли і гашишної олії тощо потребують різного роду операцій з додаванням до цих рослин домішок (розчинників, жирів, води та ін.). В результаті теплового чи хімічного впливу таких домішок на макову солому чи листя і суцвіття конопель, їх пилок утворюється більш концентрований наркотик» введенням якого в організм людини в будь-який спосіб і досягається ейфорійний стан, а при 'подальшому вживанні формується психічна і фізична залежність. Наркотик може бути отри­маний у вигляді порошку, рідини, смоли тощо.

Подрібнення макової соломи, суцвіття та листя конопель (наприклад, на м'ясорубці) по суті не змінює їх стан, не підвищує концентрацію алкалоїдів, а тому такі дії не мож­на розцінювати як виготовлення наркотичних засобів.

Незаконне придбання наркотичних засобів або психотропних речовин є однією із форм об'єктивної сторони даного злочину. Перш за все, факт придбання наркотиків чи психотропних речовин має бути незаконним і пов'яза­ним з метою їх збуту. Одержання, наприклад, наркотичних препаратів за рецептом лікаря не можна визнати незаконним.

Придбання може бути як безоплатним, так і пов'язаним з оплатою. Може проявлятися в купівлі наркотичних за­собів чи психотропних речовин, в їх обміні на інші товари чи речі, в одержанні у позику чи в результаті дарування або оплати боргу, у привласненні знайденого, збиранні дикорослих наркотиковмісних рослин чи їх частин на пус­тирях, збиранні залишків маку, конопель на земельних ділянках, які не охороняються, колективних сільськогосподарських підприємств після завершення на них збирання врожаю тощо.

Незаконне зберігання — це будь-які умисні без належного дозволу дії, пов'язані з володінням наркотичними засобами, психотропними речовинами з метою їх збуту. Не має значення, яким було зберігання — таємним чи відкритим і хто зберігав: особа, яка придбала, викрала чи виготовила сама, чи якій хто-небудь передав їх. Не впли­ває на кваліфікацію, в якому місці і протягом якого часу зберігалися наркотичні засоби, психотропні речовини, хто потім їх реалізував чи мав намір реалізувати. Відпові­дальність за зберігання, як і за інші протиправні форми діяння цього злочину, настає за умови, що особа зберігає наркотичні засоби чи психотропні речовини саме з метою їх збуту. Без такої мети зберігання утворює лише ознаки злочину, передбаченого ст. 229⁶ КК.

Під перевезенням або пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин слід розуміти незаконні дії щодо їх переміщення з одного місця розташування в інше в межах держави. Перевезення може здійснюватися будь-яким видом транспортних засобів по землі, у повітряному просторі, по воді, як особисто, так і через посланця. Останній може нести відповідальність лише за умови, коли усвідомлює, що, виконуючи волю іншої особи, переміщує наркотичні засоби, психотропні речовини і саме з метою збуту. Пересилання, як правило, здійснюється у вигляді відправлення наркотичних засобів, психотропних речовин поштою, багажем тощо. Перевезення, пересилання слід вважати закінченим складом злочину, коли буде встанов­лено, що виконані всі необхідні для цього дії. Якщо ж особа затримана, наприклад, під час оформлення документів на перевезення чи пересилання наркотичних за­собів, психотропних речовин чи під час завантаження їх на будь-який транспорт для подальшого переміщення, її дії необхідно оцінювати як замах на перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин з метою збуту.

Перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин через державний кордон утворює склад злочину — контрабанду — і підлягає додатковій кваліфікації за ст. 70ⁱ.

Незаконний збут наркотичних засобів чи психотропних речовин є однією з самостійних форм прояву об'єктивної сторони цього злочину. Збут може бути здійснений у формі продажу, оплати будь-якого боргу, у формі обміну як на наркотики чи психотропи, так і на інші речі, у формі дарування, позики, передачі за будь-які послуги тощо. Тобто, це є відчуження наркотиків чи психотропних речовин, в результаті якого вони переходять у володіння або розпорядження іншої особи. Про умисел збуту може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придба­ла наркотичні засоби чи психотропні речовини, так і сукупність інших обставин: значний їх розмір, в якому стані (розфасовані, упаковані) і де вони були вилучені, з'ясування, чи вживає ця особа особисто наркотичні засоби тощо.

Збут може здійснюватися як особою, що виробила чи виготовила наркотичні засоби або психотропні речовини, так і особою, яка не брала в цьому участі.

На практиці мають місце випадки, коли як збут кваліфікуються дії, пов'язані з ін'єкціями наркотиків іншій особі. Проте з цього приводу ще нерідко припускаються помилок. Кваліфікувати ін'єкції як збут наркотичних засобів можливо лише за умови, коли вони робляться володільцем наркотику іншій особі за плату чи з будь-яких інших причин. Коли ж ін'єкції здійснюються особі, яка і володіє наркотиками, чи вони вводяться один одному за зговором групою осіб, якою наркотичні засоби були при­дбані на спільні кошти (групове вживання) саме з такою метою, то такі дії не є збутом. Особа чи група осіб в такому випадку можуть нести відповідальність лише за розкрадання чи придбання наркотиків, їх зберігання тощо.

Так, Д. було засуджено за збут наркотичних засобів своїй дружині. Фактично вони прибули до готелю м. Суми з метою незаконного вживання наркотиків. Коли дружина була зайнята донькою, Д. придбав макову солому, виготовив з неї екстракт опію, який вжив сам, а потім ін'єктував і дружині. За протестом в порядку нагляду вирок був змінений, дії Д. перекваліфіковані за ст. 229⁶ КК.

Протилежний приклад. П., придбавши макову солому і виготовивши в своїй квартирі екстракт опію, зробив собі ін'єкцію і надав таку можливість присутньому там же Б. Фактично П. збув наркотик, однак його дії помилково в цій частині були кваліфіковані як надання приміщення для вживання наркотичних засобів за ст. 229⁴ КК.

За незаконне введення (ін'єкції) наркотичних засобів чи психотропних речовин в організм іншої особи проти її волі настає відповідальність за ст. 229ⁱ⁵ КК.

Якщо особа не лише збула наркотичні засоби чи психот­ропні речовини, а перед цим і схилила іншу особу до їх вживання, вона несе відповідальність за сукупністю зло­чинів, передбачених статтями 229⁵ і 229' КК.

Оскільки диспозиція ст. 229' охоплює скупку і перепро­даж наркотичних засобів чи психотропних речовин і санкція цієї статті значно суворіша, ніж санкція ст. i54, то придбання їх для збуту чи збут кваліфікуються лише за ст. 229' КК і додаткової кваліфікації не потребують.

Дії особи, яка збуває під виглядом наркотичних засобів чи психотропних речовин інші речовини з метою заво-лодіння грошима чи іншим майном громадян, необхідно кваліфікувати як шахрайство. Особа, яка придбала такі речовини, повинна нести відповідальність за замах на незаконне придбання наркотиків або психотропів.

Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується лише прямим умислом. Незаконно виробивши, виготовив­ши чи викравши наркотичні засоби або психотропні речо­вини з метою їх збуту, особа усвідомлює, що тим самим порушує встановлений порядок їх обігу, а при їх збуті усвідомлює і суспільну небезпеку для здоров'я людини, яка їх придбаває для вживання. Характерною ознакою прямого умислу є мотив і ціль злочину — збут. Саме мотив і ціль розкривають характер і зміст діяння винного, в якій би формі воно не проявлялось. У диспозиції ст. 229ⁱ КК законодавцем прямо передбачено, що незаконне вироблення, виготовлення, придбання чи інші дії, що здійснюються з метою збуту, а так само збут наркотичних засобів чи психотропних речовин караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 229' КК, може бути будь-яка осудна особа, яка досягла i6 років. Якщо ж незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів з метою збуту, а так само їх збут вчинила посадова особа з викори­станням свого службового становища, її дії слід кваліфікувати за сукупністю зі ст. i65 КК.

Частиною 2 ст. 229ⁱ КК передбачені кваліфікуючі озна­ки, що підвищують суспільну небезпечність цього злочину. Це — ті ж дії, вчинені повторно або за попереднім згово­ром групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 229²—229^Я, 229ⁱ⁹ і 229²⁰ КК. Кваліфікуючою ознакою є також діяння, пов'язані із залученням до збуту наркотичних засобів чи психотропних речовин неповнолітнього, а так само їх збут у місцях, що використовуються для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебу­вання громадян, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби чи психотропні речовини у великих роз­мірах або особливо небезпечні наркотичні засоби чи пси­хотропні речовини.

Під повторністю необхідно розуміти вчинення винним дій, зазначених у ч. i ст. 229' КК, неодноразово, хоча б вдруге. При цьому як повторні вони можуть визнаватися лише за умови, що не збіг строк давності притягнення за них до кримінальної відповідальності, а судимість (при її наявності) не знята і не погашена у встановленому законом порядку.

Однак слід мати на увазі, що не можуть кваліфіку­ватися як повторні вироблення чи виготовлення, придбання наркотичних засобів або психотропних речовин та їх на­ступне зберігання, перевезення, пересилання і збут, які вчинені вперше і їх предметом від початку до кінця були одні й ті ж наркотики чи психотропи. Наприклад, особа з метою збуту придбала, виробила, а можливо й викрала макову солому, перевозила, зберігала, а потім збула її чи виготовила з неї і збула ацетильований опій. У даному випадку всі дії з наркотичними засобами вчинені вперше і, незважаючи, що кожна з них є самостійною і закінченою, вони не є повторними, а утворюють закінчений злочин, передбачений ч. i ст. 229', а якщо було попереднє викра-денняя наркотиків, — сукупність злочинів, передбачених ч. i ст. 229' та ст. 229² КК.

Виготовлення з тієї ж макової соломи ацетильованого опію вдруге і збут його іншій особі слід оцінювати як вчинення цього злочину повторно.

Під виробленням, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням наркотичних засобів або психотропних речовин з метою збуту за попереднім згово­ром групою осіб слід розуміти діяння, у вчиненні яких брали участь дві або більше осіб, що заздалегідь домови­лись про це. При цьому не обов'язково, щоб всі учасники злочину виконували одні й ті ж дії. Достатньо, щоб кож­ний з них щось виконував для досягнення мети — збуту (наприклад, один виготовив наркотики, другий зберігав їх, третій збув).