Принципи податкового права

Термін принцип права давно відомий юридичній док­трині та практиці. Під ним розуміються або найбільш за­гальні норми права, або принципи-ідеї.

У податковому праві головне місце займають принципи-норми, закріплені в конституціях, конституційних, орга­нічних законах, у деяких нормативних актах виключно по­даткового характеру та ін. Але разом із тим ця підгалузь фінансового права базується і на постулатах, що існують «...у формі норм традиційного характеру, які беруть участь у формуванні правової свідомості населення».

Принципи відіграють роль орієнтирів у формуванні по­даткового права. Будучи основними принципами норматив­ного регулювання, вони задають тон усій наступній правотворчості в податковій сфері, гарантуючи її логічність, без­перервність та збалансованість.

Діючі в державі податкові закони та інші правові акти фіскального характеру мають порівнюватися з цими по­стулатами і ні в якому разі не суперечити їм, оскільки прин­ципи виступають у ролі гарантів дотримання основних прав людини — найвищої цінності у суспільстві.

Крім того, ці постулати забезпечують взаємозв'язок по­даткового права, податкового законодавства і податкової політики, сприяють відміні застарілих та прийняттю нових юридичних норм. Велика роль їх у формуванні судової практики з податкових питань, у заповненні прогалин, які часто зустрічаються в нормативних актах фіскального ха­рактеру, а також у тлумаченні чинного законодавства.

Поряд з уже названими функціями принципи податко­вого права виконують ще одне дуже важливе завдання:

вони виступають у ролі основних критеріїв для оцінки якості податкової системи країни.

Що стосується питання про конкретний набір вимог, які належить враховувати законодавцю при встановленні по­даткових правил, то в наукових дослідженнях зустрічаються різноманітні моделі його рішення.

Адам Сміт у своєму класичному творі «Дослідження про природу та причини багатства народів» відніс до основ­них податкових постулатів справедливість, визначеність, зручність для платника податків і економію¹.

З часом цей перелік було доповнено принципами забез­печення достатності та рухливості податків (податок може бути збільшено або зменшено відповідно до об'єктивних потреб і можливостей держави), вибору джерела та об'єкта обкладення, одноразовості обкладення.

До найбільш важливих принципів побудови та призна­чення системи оподаткування слід віднести принципи: одно­разовості оподаткування, що означає — один і той же об'єкт може підлягати лише одному виду оподаткування і тільки один раз протягом оподатковуваного періоду; соціальної справедливості, що передбачає встановлення рівних умов оподаткування для всіх підприємств та організацій незалеж­но від форм власності; обов'язковості, що означає — пору­шення службовими особами податкового законодавства тягне за собою адміністративну, кримінальну чи дисцип­лінарну відповідальність; економічної доцільності, що є основоположним у визначенні переліку як об'єктів опо­даткування, так і видів податків, розміру ставок податків та інших платежів.

Деякі автори дотримуються іншого погляду на принцип економічної доцільності. Вони вважають, що даний принцип є дуже розпливчатим і тому замість нього пропонують вста­новити принцип створення дійових стимулів для підвищен­ня ефективності виробництва, економічного використання ресурсів та охорони навколишнього середовища.

У правовій науці прийнято розпізнавати загально правові (загально-галузеві) та специфічні (галузеві) принципи.

Загальноправові принципи відображено та закріплено в усіх галузях права — в цивільному, адміністративному, фінансовому, кримінальному і т.д. До таких принципів на­лежать законність, заперечення зворотної сили закону.

Принцип законності є, як відомо, загальним для всіх галузей права, в тому числі для фінансового, складовою ча­стиною якого є податкове право.

Законність можна визначити як обов'язкове (неухильне) виконання вимог законів та основаних на них підзаконних актів органами державної влади і управління, органами самоврядування, посадовими особами, громадянами та їхніми об'єднаннями. Іншими словами, законність — це обов'яз­кове виконання вимог законодавства усіма суб'єктами права.

Принцип заперечення зворотної сили закону проявляєть­ся в тому, що закони, які приводять до зміни розмірів по­даткових платежів, зворотної сили не мають. На практиці це означає, що нещодавно прийнятий закон не поширюєть­ся на відносини, які виникли до його прийняття, а тому розмір податкових платежів необхідно обчислювати згідно з нещодавно прийнятим нормативним актом.

Галузеві принципи — це принципи, властиві для конкрет­ної галузі права. Зокрема для податкового права як підгалузі фінансового права такі принципи закріплено ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування». До них належать:

— стимулювання підприємницької виробничої діяль­ності та інвестиційної активності — введення пільг з опо­даткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

— обов'язковість — впровадження норм щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

— рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків та зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутку і про­порційно вищих податків та зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи;

— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'­єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включа­ючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

— соціальна справедливість — забезпечення соціаль­ної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподаткову­ваного мінімуму доходів громадян та застосування дифе­ренційованого і прогресивного оподаткування громадян, котрі отримують високі та надвисокі доходи;

— стабільність — забезпечення незмінності податків та зборів (обов'язкових платежів) і їхніх ставок, а також по­даткових пільг протягом бюджетного року;

— економічна обгрунтованість — встановлення податків та зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливо­стей з урахуванням необхідності досягнення збалансова­ності витрат бюджету з його доходами;

— рівномірність сплати — встановлення строків спла­ти податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно з необ­хідністю забезпечення вчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

— компетенція — встановлення і скасування податків та зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їхнім плат­никам здійснюються відповідно до законодавства про опо­даткування виключно Верховною Радою України, Верхов­ною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, се­лищними, міськими радами;

— єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначення платника податку та збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку та збору (обов'яз­кового платежу), податкового періоду, ставок податку та збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

— доступність — забезпечення дохідливості норм по­даткового законодавства для платників податків та зборів (обов'язкових платежів).

Деякі науковці, економісти вважають, що податкова система України в перехідний період має базуватися на та­ких принципах:

— антициклічний характер;

— цільове призначення податків;

— погодження податкових ставок;

— рівність і справедливість оподаткування;

— відносна стабільність;

— гнучкість податкової системи;

— однозначність тлумачення;

— недопустимість необгрунтованих пільг;

— автоматична індексація податків та зборів;

— відповідальність платників податків;

— системний підхід;

— численність податків.

Втілення їх має сприяти нейтралізації протиріч, які ви­никають між державою в особі податкових органів і плат­никами податків, спонукати всіх суб'єктів підприємниць­кої діяльності в Україні вчасно і в повному обсязі викону­вати обов'язки із сплати до бюджету частини свого прибут­ку на потреби держави.