Реферат на тему:

Порушення ветеринарних правил. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду

Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки,—

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чн займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок захисту тваринного світу в частині дотримання ветеринарних правил, попередження і боротьби із заразними хворобами диких і свійських тварин, Додатковим факультативним об’єктом можуть бути здоров’я населення (у разі поширення безпосередньо або через інфіковані продукти тваринництва хвороб, здатних передаватись від тварин людям), інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) тварини (свійські, дикі, сільськогосподарські, зоопаркові, циркові, лабораторні тощо), птиця, інші представники фауни, здоров’я яких охороняється спеціальними правилами (зокрема, бджоли, риби, раки, молюски, шовкопряди), їхні ембріони, запліднена ікра; 2) продукти тваринного походження (наприклад, м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молокопродукти, рибопродукти, яйця, продукти бджільництва); 3) сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров тощо); 4) корми тваринного походження і кормові добавки.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння — порушення ветеринарних правил; 2) тяжкі наслідки; 3) причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Під ветеринарними правилами слід розуміти вимоги, які регулюють діяльність фізичних і юридичних осіб в галузі ветеринарної медицини і містяться в ряді нормативних актів. Ветеринарними є правила, які встановлені для боротьби з епізоотіями, заразними та масовими незаразними захворюваннями тварин, правила проведення протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших заходів, зокрема карантинних.

Карантин тварин — це правовий режим діяльності державних органів, підприємств, установ, організацій, спрямований на локалізацію і ліквідацію спалахів небезпечних інфекційних захворювань у тварин (про їхні види див. коментар до ст. 113), що допускає встановлення тимчасових обмежень у здійсненні прав фізичних і юридичних осіб з покладанням на них додаткових обов’язків.

Диспозиція ст. 257 є бланкетною, що у кожному конкретному випадку вимагає встановлення того, які саме ветеринарні правила порушені особою і в яких нормативних актах ці правила закріплені.

Ветеринарні правила можуть бути порушені шляхом вчинення дії або бездіяльності (виробництво або продаж заражених продуктів чи сировини тваринного походження, продаж хворих тварин; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органів державної ветеринарної медицини про виникнення захворювання тварин, не-пред’явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, профілактичних і лікувально-профілактичних оброблень, досліджень або щеплень; недотримання вимог правового режиму карантину тварин; використання хворих або підозрюваних у захворюванні тварин та їх приплоду для відтворення стада).

У силу прямої вказівки закону до тяжких наслідків належить епізоотія (про її поняття див. коментар до ст. 113). Іншими тяжкими наслідками можуть визнаватися, зокрема, масове отруєння людей або захворювання на відповідну хворобу хоча б однієї людини, масове захворювання або падіж худоби за відсутності ознак епізоотії, що завдало істотної шкоди тваринному світові, великі матеріальні втрати, пов’язані із запровадженням карантинних заходів, зниженням якості або втратою продукції і сировини тваринного походження.

Для притягнення особи до відповідальності за ст. 251 потрібно встановити, що тяжкі наслідки перебувають у причинному зв’язку з порушенням ветеринарних правил, а не викликані іншими факторами, наприклад природними чинниками або діями, які не пов’язані з порушенням таких правил (скажімо, використання води із джерела, забрудненого токсичними речовинами).

Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Порушення ветеринарних правил, що не спричинило вказаних наслідків, тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 107, 107-1 КАП).

4. Суб’скт злочину загальний. Переважно ним є особи, діяльність яких пов’язана з утриманням, транспортуванням, торгівлею тваринами, із виробництвом, переробкою, зберіганням та реалізацією продуктів і сировини тваринного походження, а також працівники ветеринарної медицини та органів охорони здоров’я.

5. За своїм змістом суб’єктивна сторона цього злочину збігається з суб’єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 247.

Закон України “Про ветеринарну медицину” від 25 червня 1992р.

Закон України “Про бджільництво” від 22 лютого 2000 р.

Перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів: додаток № Ідо постанови КМ № 478 від 15 серпня 1992 р.

Перелік карантинних захворювань, у разі виникнення яких встановлюється карантин тварин. Затверджений постановою КМ № 448 від Є квітня 1998 р.

Наказ Державного департаменту ветеринарної медицияи України “Про затвердження інструкцій про заходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою, хворобою Тешена свиней та анемією коней “ № 4 від 25 січня 2000 р.

Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України Про невідкладні заходи попередження і ліквідації проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподібну енцефалопатію та інші пріонні інфекції” N° 23 від 12 березня 2001 р.

Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду

1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Основний безпосередній об’єкт злочину — встановлений порядок охорони, відтворення і використання об’єктів природно-заповідного фонду України, інших територій та об’єктів, взятих під охорону держави, як специфічних елементів, що мають особливий екологічний статус. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути життя особи або інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) території, взяті під охорону держави; 2) об’єкти природно-заповідного фонду, який становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність.

До об’єктів природно-заповідного фонду належать: 1) природні території та об’єкти — природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно створені об’єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва.

До територій, взятих під охорону держави, належать, зокрема, водно-болотні угіддя загальнодержавного значення (цінні природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об’єктів), наукові об’єкти, що становлять національне надбання, які не піддаються відтворенню і втрата або руйнування яких матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства (полігони тощо). При цьому, однак, потрібно мати на увазі екологічний характер злочину, передбаченого ст. 252. Умисне нищення, руйнування чи псування тих об’єктів, які є пам’ятками історії і культури (зокрема об’єктів садово-паркового мистецтва, ландшафтних об’єктів історико-культурних заповідників, унікальних документальних пам’яток Національного архівного фонду України), потрібно кваліфікувати за ст. 298, а забруднення моря у межах такого об’єкта особливої охорони як виключна (морська) екологічна зона — за ст. 243.

Посягання на особливо охоронювані об’єкти рослинного і тваринного світу, занесені до Червоної книги, слід кваліфікувати не за ст. 252, а за статтями цього розділу, що передбачають відповідальність за злочини, предметом яких є зазначені об’єкти (ст. ст. 245, 246, 248, 249).

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні будь-яким способом територій, взятих під охорону держави, об’єктів природно-заповідного фонду. Про поняття знищення і пошкодження див. коментар до ст. ст. 194 і 245.

Порушення правил охорони та використання об’єктів і територій природно-заповідного фонду, не пов’язане з їх умисним знищенням чи пошкодженням, тягне адміністративну відповідальність (ст. 91 КАП) .

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого). Психічне ставлення до загибелі людей та інших тяжких наслідків при вчиненні цього злочину (ч. 2 ст. 252) є аналогічним до такого ставлення при вчиненні злочину, передбаченого ст. 245.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 252) є вчинення його: 1) шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом; 2) зі’спричиненням загибелі людей або інших тяжких наслідків. Про поняття цих ознак див. коментар до ст. ст. 236 і 245.

Закон Ухрацш “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. (ст. ст. 1, 5, 60, 61, 64).

Закон України “ Лро природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992р.

Положення про Червону книгу України. Затверджене постановою ВР від 29 жовтня 1992 р.

Постанова КМ “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України” № 239 від 3 квітня 1995 р.

Положення про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання. Затверджене постановою КМ № 174 від 18лютого 1997 р

Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення. Затверджене постановою КМ № 166 від 8лютого 1999 р,