Реферат на тему:

Визначення платників податків з транспортних засобів

Згідно зі ст. 1 Закону про податок з власників транспортних засобів фізична (в тому числі іноземець або особа без громадянства) або юридична особа (в тому числі іноземна) визначається платником податку за умови, що така особа є власником зареєстрованого в Україні транспортного засобу, визначеного як об’єкт оподаткування ст. 2 цього ж Закону. Таким чином, особи, які є орендарями, лізингоотримувачами, держателями застави (заставодержателями) з правом користування та інші користувачі транспортних засобів не є платниками податку.

Щоправда, нерідко податкові інспекції намагаються замінити поняття права власності фактом знаходження транспортних засобів на балансі підприємства (особливо за угодами про лізинг), посилаючись на положення ч. 3 ст. 6 Закону про податок з власників транспортних засобів щодо подання “...на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунку суми податку...”. При цьому увагу податківців можна привернути до положень ст. 1 Закону про податок з власників транспортних засобів, які чітко встановлюють: “..які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби...”. Крім цього, в ч. 1 ст. 10 Закону України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР (далі – Закон про лізинг) чітко зазначено: “Об’єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця”. До того ж договір лізингу може передбачати можливість викупу об’єкта лізингу до закінчення строку, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної на день укладення договору. Таким чином, лізингоодержувач не є платником податку з власників транспортних засобів. Але й лізингодавець, у випадку фінансового лізингу, не є платником податку з власників транспортних засобів, оскільки розрахунки зі сплати податку подаються “на основі бухгалтерського звіту (балансу)”, а відповідно до абз. 2. ч. 1. ст. 9 Закону про лізинг “майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача”. Зазначене підтверджується і листом ДПА України “Щодо сплати податку з власників транспортних засобів” від 8 липня 2002 р. № 10627/7/17-0317-110, в останньому реченні абз. 4 якого зазначено: “Тобто цей податок сплачується за власні транспортні засоби, що знаходяться на балансі підприємств...”.

Податок сплачується юридичними і фізичними (в тому числі іноземними) особами, які мають власні транспортні засоби, зареєстровані в Україні на підставі закону України від 18.02.97 р. №75/97-ВР.

Об'єкти оподаткування

Для визначення об'єкта оподаткування необхідно керуватись гармонізованою системою опису та кодування товарів ("товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності").

Згідно з цією товарною номенклатурою, об'єктом оподаткування є:

1. Трактори колісні (крім тих, що на гусеничному ходу), трактори для сільськогосподарських робіт (за винятком тракторів, що керуються водієм, який іде поряд) та колісні трактори для лісового господарства.

2. Автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія.

3. Легкові автомобілі.

4. Вантажні автомобілі.

5. Автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення, швидкої допомоги та пожежних).

6. Мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, крім тих, що мають об'єм двигуна до 50 куб. см.

7. Яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних).

8. Човни моторні та катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних).

Транспортні засоби, що не є об'єктами оподаткування

Не є об'єктом оподаткування (відповідно до ГС ТНЗЕД):

1. Трактори на гусеничному ходу - код 87.01.30.

2. Мотоцикли, включаючи мопеди та велосипеди з установленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 куб. см - код 87.11.10.

3. Тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні автомобілі - код 87.05.

4. Транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані - код 87.09.

5. Машини і механізми для сільськогосподарських робіт - коди 8432 та 8433.

До цих машин і механізмів належать:

а) код 8432

Машини сільськогосподарські, садові, лісогосподарські для підготовки й обробки грунту; котки для газонів і спортмайданчиків;

б) код 8433

Машини і механізми для збирання або обмолоту сільськогосподарських культур, прес-підбиральники, преси для соломи або сіна; сінокосарки і газонокосарки; машини для очищення, сортування та вибраковування яєць, фруктів та інших сільськогосподарських продуктів, крім зазначених у товарній позиції 8437:

сінокосарки, косарки для газонів, парків і спортмайданчиків.

6. Тільки яхти і судна парусні з допоміжним двигуном або без нього спортивні - код 890391.

7. Човни моторні, крім човнів з підвісним двигуном, спортивні - код 890392.

У випадку оперативного лізингу транспортні засоби, що є об’єктами лізингу, залишаються на балансі лізингодавця, право власності також належить лізингодавцю, а тому саме він виступає платником податку, звісно, якщо на нього не поширюються вимоги податкового законодавства щодо пільг або якщо він не є суб’єктом спеціальних режимів оподаткування. Іноді договори лізингу містять положення щодо зобов’язання лізингоодержувача сплачувати всі пов’язані з майном, що є об’єктом лізингу, податки та інші обов’язкові платежі. Такі положення договорів є нечинними як такі, що суперечать ст. 1 Закону про податок з власників транспортних засобів, ст.ст. 1, 4, 9, 17 Закону про систему оподаткування.

Частковим вирішенням як для лізингодавця у випадку оперативного лізингу, так і для орендодавця у випадку оренди є включення суми податку до суми плати за користування об’єктом лізингу (до суми орендної плати), оскільки, згідно з пп. 5.2.5. Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР “суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України “Про систему оподаткування”, відносяться до складу валових витрат підприємства”. Щоправда, в цьому випадку, трохи збільшаться зобов’язання зі сплати податку на додану вартість (в залежності від формулювання положень договору на 1/5 або 1/6 від суми включеного податку з власників транспортних засобів).

Ще один важливий момент, пов’язаний з правом власності, стосується сплати податку платниками – юридичними особами після відчуження транспортних засобів протягом року. Про що, власне, йдеться? Йдеться про різне розуміння положень ч. 2 ст. 6 Закону про податок з власників транспортних засобів суб’єктами господарювання та податковими органами. Адже останні намагаються тлумачити положення згаданої статті як такі, що зобов’язують платника – юридичну особу сплачувати податок, навіть після відчуження такого транспортного засобу (Лист ДПАУ від 7 червня 2001 р. № 7549/7/17-0517).

Проаналізуємо положення ч. 2 ст. 6 Закону про податок з власників транспортних засобів: “Перерахунки юридичними особами розміру податку у зв’язку з перереєстрацією транспортних засобів, визначених цим Законом, протягом даного року не провадяться”. Враховуючи положення ст. 1 Закону, в якій йдеться про право власності на транспортні засоби як необхідну передумову визнання особи платником податку, можна дійти висновку, що юридична особа не зобов’язана у будь-який спосіб уточнювати розмір своїх податкових зобов’язань і аж ніяк не є платником податку.

Аналогічну позицію зайняв і Вищий господарський суд України. В своєму оглядовому листі “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про податки” від 23 листопада 2001 року № 01-8/1271 йдеться саме про таку ситуацію. Так, в абз. 6 п. 6 згаданого листа містяться позиції щодо оцінки чинного законодавства про податки: “Арбітражним судом встановлено, що товариство сплачувало зазначений податок до відчуження транспортних засобів фізичним особам. Договорами купівлі-продажу, податковими накладними та довідкою Державтоінспекції про перереєстрацію автомобілів підтверджується факт продажу відповідних транспортних засобів. Зазначене свідчить про те, що об’єкт оподаткування вибув з володіння товариства, тому обов’язок сплачувати податок з власників транспортних засобів припинився”.

Відповідно до ст. 34 Закону України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 р. № 3353-ХІІ “державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски”. Їх державна реєстрація і облік здійснюються органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України в порядку, затвердженому постановою КМУ “Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок” від 7 вересня 1998 р. № 1388.

Інші транспортні засоби підлягають відомчій реєстрації та обліку у порядку що встановлюється: Державним комітетом з нагляду за охороною праці – для великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, незалежно від форми власності, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування; Державним комітетом з питань житлово-комунального господарства – для трамваїв і тролейбусів; Державним комітетом з питань молодіжної політики, спорту і туризму – для гоночних і спортивних механічних транспортних засобів незалежно від форм власності; відповідними міністерствами і відомствами, яким підпорядковано ці частини і об’єднання - для транспортних засобів військових частин і об’єднань; Міністерством аграрної політики України – для тракторів, самохідних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів незалежно від форм власності, що підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.

Поряд з характеристиками як платника податку, пов’язаними з реєстрацією транспортних засобів та з правом власності на них, має виконуватись ще одна умова – щодо відповідності таких зареєстрованих власних транспортних засобів вимогам ст. 2 Закону про податок з власників транспортних засобів, а саме: щоб такі транспортні засоби визнавались об’єктами оподаткування.

Як згадувалося раніше, починаючи з 25 березня 1997 року, об’єкти оподаткування стали визначатися за Гармонізованою системою кодування та опису товарів. В Україні існувало три системи товарної номенклатури. Так, базуючись на угоді про створення вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, через півтора року – 3 листопада 1995 року - було укладено Угоду про Єдину Товарну Номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності Співдружності Незалежних Держав (далі – ТН ЗЕД СНД). Ведення номенклатури було покладено на митну службу Російської Федерації. Поряд з нею з 1 травня 1992 року існувала товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності. Нарешті, з 1 липня 2001 року (через 45 днів з моменту офіційного оприлюднення – публікація в газеті “Урядовий кур’єр” від 16 травня 2001 року) Законом України “Про Митний тариф України” від 5 квітня 2001 р. № 2371-ІІІ (далі – Закон про митний тариф) в основу товарної номенклатури покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі кодування та опису товарів, яка і застосовується на сьогоднішній день.

Застосовуючи УКТ ЗЕД, необхідно звернути увагу на ряд суттєвих моментів, які прямо можуть вплинути на зобов’язання зі сплати податків. На практиці трапляються випадки, коли суб’єкти підприємницької діяльності з метою зменшення податкових зобов’язань заявляють “Трактори колісні” як машини і механізми для сільськогосподарських робіт. Однак останні класифікуються за позицією 8701 90 “Трактори для сільськогосподарських робіт та трактори для лісового господарства, колісні”. Примітка 2 до групи 87: “трактори” означає транспортні засоби, призначені головним чином для буксирування чи штовхання інших транспортних засобів і вантажів, навіть якщо вони містять деяке допоміжне устаткування, що дозволяє транспортувати, з урахуванням їх основного застосування, інструменти, насіння, добрива тощо. І навпаки, деякі органи, найчастіше податкові та органи державної податкової інспекції, безпідставно намагаються віднести комбайни зернозбиральні до груп 87, 88 розділу XVII, тоді як вони належать до товарної позиції 8433 “Машини та механізми для збирання й обмолоту сільськогосподарських культур” (див. додатково лист Державної митної служби від 26 вересня 2002 року № 11/4-09-8677-ЕП), а отже, не обкладаються податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Наступною в Законі є позиція 8703 – “Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені для перевезення людей (крім автомобілів, які класифікуються в товарній позиції 8702, включаючи вантажно-пасажирські автофургони та гоночні автомобілі”. До даної товарної позиції включаються моторні транспортні засоби різних видів (включаючи автомобілі-амфібії), призначені для перевезення людей, однак не включаються автомобілі товарної позиції 8702. У транспортних засобів даної товарної позиції можуть бути мотори будь-якого типу (двигуни внутрішнього згоряння, електромотори, газові турбіни тощо).

Дана позиція також поширюється на полегшені триколісні транспортні засоби спрощеної конструкції, зокрема: обладнані мотоциклетним двигуном і колесами тощо, які в силу своєї механічної конструкції мають ознаки звичайних автомобілів, тобто систему керування автомобільного типу або зворотної передачі і диференціалом; змонтовані на Т-образному шасі, в якому два задніх колеса мають незалежні приводи від окремих електромоторів з акумуляторним живленням. Керування такими транспортними засобами здійснюється, як правило, від одного центрального важеля керування, за допомогою якого водій може заводити, робити прискорення, гальмування, зупиняти і давати задній хід транспортному засобу, так само як і направляти його вправо або вліво, задаючи диференціальний момент, що крутить, головним колесам або повертаючи переднє колесо.

Транспортні засоби можуть бути як колісними, так і гусеничними (гусеничні транспортні засоби виступають об’єктом оподаткування на загальних підставах, оскільки виняток передбачено законом лише для гусеничних тракторів). До позиції 8703 також включаються:

автомобілі (наприклад, автомобілі-салони, автомобілі, спортивні і гоночні автомобілі);

спеціалізовані транспортні засоби, такі, як автомобілі швидкої допомоги, тюремні фургони і катафалки;

жилі автофургони (туристські автофургони і т. д.), транспортні засоби для перевезення людей, спеціально обладнані під житло (зі спальними, кухонними, туалетними та ін. зручностями);

транспортні засоби, спеціально призначені для пересування по снігу (наприклад, снігомобілі);

автомашини для гольфових майданчиків і подібні транспортні засоби.

Термін “вантажопасажирський автофургон” означає транспортні засоби з максимальною кількістю в дев’ять сидячих місць (включаючи водія), внутрішній простір яких може без конструктивних змін використовуватися для перевезення як людей, так і вантажів.

Крім того, в даній позиції класифікуються невеликі гоночні автомобілі (так звані “карти”), що не мають кузова, обладнані поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням і здатні розвивати порівняно високі швидкості.

За умови, що ці транспортні засоби сконструйовані для транспортування людей, до даної товарної позиції також включаються автомобілі подвійного застосування, тобто автомобілі, що можуть перевозити як людей, так і вантажі. Транспортні засоби цього типу відрізняються від транспортних засобів, що перевозять вантажі того ж розміру, за двома ознаками. По-перше, за сидінням водія мають бути присутні сидіння, що складаються або забираються, або спеціально призначені для сидіння місця та бокові вікна. По-друге, можуть бути присутні бокові або задні двері й обробка салону, як у транспортних засобів, що перевозять пасажирів.

Аналізуючи положення законів про податок з власників транспортних засобів та про митний тариф, потрібно зазначити, що не всі транспортні засоби категорії 8703 є об’єктами оподаткування. Об’єктами оподаткування мають бути лише автомобілі легкові та автомобілі з електродвигуном, оскільки товарна група 8703 включає “автомобілі легкові та інші транспортні засоби, призначені для перевезення людей (крім автомобілів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі, фургони та гоночні автомобілі”. Як видно з цитати, автомобілі легкові є лише одним з елементів транспортних засобів, призначених для перевезення людей, а ст. 2 Закону про податок з власників транспортних засобів передбачає оподаткування лише власників легкових автомобілів. Можна, правда, зустріти протилежний аргумент, що недоцільно викладати в Законі про податок з власників транспортних засобів всю класифікацію товарів щодо транспортних засобів. У цьому випадку внесення змін до УКТ ЗЕД викликатиме зміну податкових зобов’язань, а саме зміну об’єктів оподаткування, що суперечило б положенням Закону про систему оподаткування щодо неможливості встановлення, зокрема, об’єктів оподаткування законами, іншими ніж закони про оподаткування.

Чимало питань виникає стосовно спеціалізованих транспортних засобів, вантажопасажирських та вантажних транспортних засобів, щодо яких існує багато роз’яснень Державної податкової адміністрації України. При цьому відомо, що ДПАУ займає в своїх листах позицію фіскальну і тлумачить положення УКТ ЗЕД по-своєму, таким чином, щоб збільшити обсяг податкових надходжень. Однак не слід забувати, що право на здійснення остаточних висновків щодо УКТ ЗЕД надано Указом Президента України “Про державну митну службу України” від 29 листопада 1996 року № 1145/96 (з наступними змінами і доповненнями) Центральній митній лабораторії Державної митної служби України.

До групи 8704 “Автомобілі вантажні” відносяться:

звичайні вантажівки і фургони (з відкритим, закритим брезентом, закриті і т.і.);

автомобілі і фургони усіх видів для доставки вантажів додому, фургони для переїздів із квартири на квартиру;

вантажівки з автоматичними розвантажувальними пристосуваннями (вантажівки з перекидним кузовом і т.і.);

автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні);

рефрижераторні або термоізольовані вантажівки;

багатонастильні вантажівки для перевезення кислоти в ізольованих від ударів контейнерах, балонах із бутаном і т.і.;

важкі вантажівки з рамами, що відкидаються, і заглибними похилими трапами для перевезення танків, піднімальних або траншеєкопальних машин, електричних трансформаторів і т.і.;

вантажівки, спеціально призначені для перевезення свіжого бетону (за винятком бетономішалок за товарною позицією 8705);

сміттєзбірники, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демфіруючими та ін. пристроями чи ні;

самоскиди, тобто транспортні засоби міцної конструкції з перекидним кузовом або з днищем, що відкривається вниз, призначеним для перевезення ґрунту, породи або інших матеріалів.

Автомобільні шасі, обладнані двигуном і кабіною, також відносяться до даної позиції. Однак до позиції 8704 не входять: портальні транспортери, застосовувані на заводах, складах, у доках, аеропортах і т.і. для перевезення довгомірних вантажів або контейнерів (товарна позиція 8426); вантажотранспортери, які застосовуються на шахтах (товарна позиція 8429); мотоцикли, моторолери або мотовелосипеди, призначені для перевезення вантажів.

Із вище перерахованих транспортних засобів об’єктами оподаткування можуть виступати лише ті, які обладнані двигунами внутрішнього згоряння.

Чимало питань виникає у зв’язку з віднесенням транспортних засобів до категорії автомобілів спеціального призначення (8705). До цієї товарної позиції включається ряд типів автомашин, що випускаються спеціально або пристосовані, обладнані різними пристосуваннями, які дають їм можливість виконувати певні нетранспортні функції, тобто основною метою транспортного засобу за даною товарною позицією не є перевезення людей або вантажів. Це, зокрема:

автомобілі для аварійного ремонту, що являють собою автомобільні шасі з днищем або без нього й обладнані піднімальними пристроями, такими, як необертові крани, козли, блоки або лебідки, і призначені для підйому і буксирування транспортних засобів в аварійному стані; автомобілі-насоси, обладнані насосом, як правило, що має привід від двигуна автомашини (наприклад, пожежні автомашини);

вантажівки, обладнані драбинами або піднімальними платформами для ремонту підвісних проводів вуличного освітлення і т.і.; вантажівки з регульованим кронштейном і платформою (кіноавтомашини) для кінематографії або телевізійної роботи;

вантажівки, застосовувані для розчищення вулиць, стічних канав, аеродромних злітно-посадкових смуг і т.і. (наприклад, підмітальні машини, автомашини-розбризкувачі, комбіновані, підмітально-розбризкуючі та асенізаційні машини);

снігоочисники і снігороздувальні машини із вбудованим устаткуванням, тобто автомашини, створювані виключно для цілей розчищення снігу і, як правило, обладнані турбінами, ножами (які обертаються) і т.і., із приводом або від двигуна автомашини, або від окремого двигуна;

розприскуючі вантажівки усіх видів, незалежно від того, мають вони нагрівальне устаткування, устаткування для розкидання асфальту або гравію, для сільськогосподарських цілей і т.і. чи не мають;

автокрани, призначені не для перевезення вантажів, що складаються з автомобільного шасі, на якому постійно встановлені кабіна і поворотний кран. Однак вантажівки із самонавантажними пристроями виключаються (8704); рухомі бурові (тобто вантажівки, обладнані вишкою у зборі, лебідками, верстатами й іншими пристроями для буравлення);

вантажівки, обладнані пристроями, що штабелюють (тобто платформою, виготовленою рухливою на вертикальній основі та яка, як правило, має привід від двигуна автомашини). Але з даної позиції виключаються самонавантажні автомашини, обладнані лебідками, піднімальними пристроями і т.і., але які створюються в основному для перевезення вантажів (8704);

бетономішалки, що складаються з автомобільного шасі, на якому постійно змонтована бетономішалка, пристосована як для виготовлення, так і для перевезення бетону;

пересувні електрогенераторні агрегати, що складаються із вантажівки, на якій змонтовано електрогенераторний агрегат, із приводом або від двигуна автомашини, або від окремого двигуна;

пересувні радіологічні станції (наприклад, обладнані медичним кабінетом, затемненим приміщенням і повним набором радіологічного устаткування);

пересувні клініки (медичні або зуболікувальні) з операційною, устаткуванням для анестезіювання й іншою хірургічною апаратурою;

автомашини-прожектори, що складаються із прожектора, змонтованого на автомобілі, причому з живленням зазвичай від генератора, що має привід від двигуна автомобіля;

радіофургони;

фургони телеграфні, радіотелеграфні або радіотелефонні (що приймають і що передають); радарні автоустановки;

іподромні фургони, обладнані рахунковими машинами для автоматичного підрахунку виграшів та ймовірностей виграшу на бігах;

пересувні лабораторії (наприклад, для перевірки робочих показників сільськогосподарських машин);

випробувальні вантажні автомашини з реєструючими приладами для визначення тягової потужності автомашин, що їх буксирують;

пересувні хлібопекарні з повним устаткуванням (тістоміс, піч і т.і.); польові кухні;

фургони-майстерні, обладнані різними машинами й інструментом, зварювальними пристроями тощо;

пересувні банки, пересувні бібліотеки і пересувні автовиставки для демонстрації товарів.

Не входять до даної товарної позиції: самохідні дорожні катки (8429); сільськогосподарські катки (8432); невеликі пересувні пристрої, керовані водієм, який йде поруч, і обладнані допоміжним двигуном (тобто очисники для парків, скверів і т.і. і пристрої для нанесення ліній на дорозі) (8479); жилі автофургони (8703).

Автомобілі спеціального призначення, пожежні і швидкої допомоги не є об’єктом обкладення податком. Не виступають також об’єктами оподаткування трактори на гусеничному ходу. Мотоцикли (в тому числі мопеди), велосипеди (якщо на них установлений двигун) з об’ємом циліндра двигуна до 50 кубічних сантиметрів не є об’єктом оподаткування. Крім цього, транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, теж не є об’єктами оподаткування.

Закон про податок з власників транспортних засобів передбачає, що: підприємства автомобільного транспорту загального користування (щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які в установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах незалежно від форм власності); навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів (щодо учбових транспортних засобів, за умов використання їх за призначенням) звільняються від сплати податку. Однак це не означає, що такі особи не є платниками податку, оскільки звільнення від сплати ніяким чином не впливає на положення ст. 1 Закону про податок з власників транспортних засобів, і вони мають подавати звітність із зазначеного податку.

Тож, навіть щодо такого, здавалось би, простого фіскального інструменту, як податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, виникає чимало питань – дискусійних і часто принципових, і це лише стосовно юридичних осіб, об’єктів та платників...

Сподіваюсь, що запропонований аналіз стане у нагоді не тільки суб’єктам підприємницької діяльності у часто нелегких відносинах з державними органами. Сплата податків є нашим обов’язком, але сплачувати їх треба розумно.

Порядок обчислення та сплати податку

Податок з власників транспортних засобів обчислюється юридичними особами на підставі даних про кількість транспортних засобів на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів проводиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна, а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу. Ці дані вказуються у технічній документації на транспортний засіб. Податок сплачується у валюті України і розраховується за валютним курсом НБУ на перший день кварталу, в якому здійснюється сплата податку.

Юридичні особи подають за місцем свого знаходження до податкової інспекції, але не пізніше 15 березня року, наступного за звітним, розрахунки суми податку за формою, затвердженою ДПА.

Сума податку, що сплачується юридичними і фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього закону. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом наземних та водних транспортних засобів щорічно.

Річна сума податку з власників транспортних засобів сплачується незалежно від того, коли були придбані транспортні засоби. Однак, коли транспортні засоби придбані у другому півріччі, податок сплачується новим власником у половинному розмірі, незалежно від того, сплатив чи ні податок за ці транспортні засоби їх попередній власник.

При знятті транспортного засобу з обліку для його реалізації до строку проходження технічного огляду фізичні особи податок з власників транспортних засобів за цей рік не сплачують. Податок буде сплачено новим власником перед його реєстрацією. За транспортні засоби, що не експлуатуються у зв'язку з перебуванням їх власників у відрядженнях або з інших причин, податок з власників транспортних засобів сплачується на загальних підставах за повний рік.

У разі викрадення транспортного засобу його власник не сплачує податок, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами, довідкою органів, які зареєстрували злочин та порушили кримінальну справу.

Якщо право користування транспортним засобом передано за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій воно передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем проживання власника.