КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету: “Фінансове право України”

1. Особливості фінансових правовідносин

Фінансові правовідносини – це один із видів суспільно-правових відносин, що виникають у сфері фінансової діяльності держави та регулюються фінан­сово-правовими нормами (встановленими державою правилами поведінки учасників суспільних відносин, що виражені в їх юридичних правах і обов’язках). Простіше кажучи, це урегульовані нормами права відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності.

Структуру фінансових правовідносин складають:

• суб’єкти. Це юридичні особи і громадяни, які на підставі правових норм можуть бути потенціальними, реальними учасниками фінансових правовідносин

• об’єкти як вже вказувалося вище – це фонди коштів, які формуються, розподіляються і використовуються внаслідок реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Об’єкт фінансових правовідносин пов’язаний з інтересом управомоченої державної сторони.

зміст – права і обов’язки учасників, що встановлені фінансово-правовими нормами. Суб’єктивні права – це належна уповноваженій особі (фінансовому або кре­дитному органу) для задоволення її (тобто держави, від імені якої він висту­пає) інтересів міра дозволеної поведінки, забезпечена юридичними обов’язками другої сторони відносин. Саме обов’язки другої сторони фінансових відносин, які містяться у нормі, і є гарантією додержання прав уповноваженого державою органу. Обов’язок же другої сторони фінансових відносин може полягати в утриманні від дій або, навпаки, виконання обов’язку.

Юридичний обов’язок – це приписана зобов’язаному суб’єкту і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинен дотримуватися цей суб’єкт. Ним може бути і фінансовий орган.

• юридичні факти – тобто підстави виникнення правових відносин (нормативно-правові акти). Проте для виникнення фінансових правовідносин видання закону недостатньо, бо в них установлюються типові ознаки для виникнення фінансових правовідносин. Наприклад, податкове законодавство встановлює типову ознаку податкового суб’єкта – наявність самостійного джерела доходів. Для того щоб громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, був суб’єктом податкових правовідносин, необхідний індивідуальний фінансовий акт – декларація про доходи, які одержав цей громадянин.

Зміна або припинення фінансових правовідносин також здійснюється на підставі нормативного акта, в якому передбачаються факти і події.

У фінансових правовідносинах проявляються суб’єктивні права їх учасни­ків, тобто йде безпосередній вплив на фінанси, оскільки приписи держави з приводу мобілізації, розподілу або використання коштів, що складають централізовані і децентралізовані фонди, реалізуються в поведінці людей, які беруть участь у цій діяльності.

Що стосується функцій фінансово-правових відносин, то можна виділити такі:

• вказівка на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінан­сово-правової норми;

• закріплення конкретної поведінки юридичних осіб і громадян у галузі мобілізації, розподілу і використання фондів грошових ресурсів;

• це умова можливості приведення в дію юридичних засобів забезпе­чення суб’єктивних прав і використання обов’язкових учасників фінансових правовідносин.

Особливості фінансових правовідносин:

1. виникають лише у сфері фінансової діяльності держави і пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів, тобто вони завжди мають грошовий характер;

2. одним із суб’єктів цих відносин обов’язково є держава, яка бере участь без­посередньо або через уповноважені нею фінансові або кредитні органи, що зумовлює нерівне положення об’єктів правовідносин. У фінансових правовідносинах не буває рівності сторін. Уповноважена державою сторона фінансових правовідносин наділена правом привести в дію юридичні засоби, що забезпечуються фінансові приписи держави, бо вона виступає в інтересах держави в цілому;

3. об’єктом фінансових правовідносин є кошти або грошові зобов’язання, пов’язані з формуванням, розподілом або використанням фондів грошових ресурсів;

4. виникають, змінюються і припиняються не за волевиявленням сторін, а за законом чи іншим нормативним актом.

Держава для її безперебійного функціонування повинна постійно керувати фінансовою діяльністю. В зв’язку з цим у фінансових відносинах вона виступає як владний суб’єкт, що за допомогою законодавства розпоряджається майном (у даному випадку це майно – кошти); відносини, що виникаються при цьому, мають владно-майновий (грошовий) характер.

Ретельна регламентація фінансових відносин за допомогою правових норм сприяє розширенню і зміцненню фінансової бази держави, проведенню соціальних заходів, впливає на рентабельність роботи підприємств і організацій.

2. Класифікація банків за Законом України “Про банки і банківську діяльність”

Згідно Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Тепер перейдемо безпосередньо до класифікації банків.

Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Він засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам Закону “Про банки і банківську діяльність” (стаття 7), інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Національний банк України здійснює державну реєстрацію державних банків відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Ще Закон передбачає наявність кооперативних банків. Вони створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Банківські об’єднання. Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Порядок отримання дозволу на створення банківського об'єднання та порядок його державної реєстрації встановлюються Національним банком України.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву банківського об'єднання.

Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та дотриманням умов укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних друкованих виданнях - газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною Національним банком України формою, про зміни в ньому та про припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за обсягами та за формою, встановленими Національним банком України.

Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.

Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників або з ініціативи Національного банку України за рішенням суду у разі, якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація банківського об'єднання не припиняє діяльності банків - його учасників.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).

3. Задача:

У магазин роздрібної торгівлі прийшов податковий інспектор. Показавши посвідчення сказав, що хоче подивитись бухгалтерські документи, тому що в податкову адміністрацію надійшла інформація, що підприємство порушує порядок нарахування та сплати ПДВ. Подивившись документи, податковий інспектор сказав, що з ними йому необхідно ознайомитись детальніше, а поки він буде їх вивчати, магазин повинен призупинити свою діяльність.

Чи правомірні дії податкового інспектора?

Згідно статті 11 Закону України “Про державну податкову службу” до повноважень податкового інспектора належать такі, як:

• застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом;

• стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом;

• за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами розпоряджень органів державної податкової служби про безспірне стягнення податків, інших платежів, а також доручень підприємств, установ, організацій та громадян про сплату податків, інших платежів стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у розмірах, встановлених законодавством щодо таких видів платежів;

• накладати адміністративні штрафи

• звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Проте в цьому переліку не вказано, що він має право призупинити діяльнітсь магазину. Він може застосувати лише фінансові санкції. А в даному випадку його дії не є правомірними.

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”

2. Воронова Л. К. Фінансове право: Навчальний посібник – К.: “ВЕНТУРІ”, 1998

3. Зюнькін А. Г. Фінансове право: Опорний конспект лекцій – К.: МАУП, 2001

4. Закон “Про державну податкову службу в Україні”