Реферат на тему:

Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку. Погроза або насильство щодо судді, . Втручання в діяльність судових органів

1. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови—

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок реалізації конституційних засад здійснення судочинства. Додатковим факультативним об’єктом можуть виступати честь та гідність особи, її здоров’я та недоторканність, майнові блага.

2. Предметом злочину є вирок, рішення, ухвала або постанова, що постановляються суддею (суддями). Про їх поняття див. коментар до ст. 382.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у постановленні суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення. Неправосудним є судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Злочин вважається закінченим з моменту Постановлення суддею /суддями) судового рішення.

4. Суб’єктом злочину можуть бути тільки судді, які одноособове чи в колегіальному складі розглядають справи у судах першої інстанції, апеляційних або касаційних судах.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 375) є: 1) спричинення тяжких наслідків; 2) вчинення його з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.

До тяжких Наслідків можна віднести засудження потерпілого до позбавлення волі, його самогубство чи замах на нього, тяжке захворювання тощо. Про поняття корисливого мотиву чи інших особистих інтересів див. коментар до ст. ст. 115 і 148.

Конституція України (ст. 129).

Втручання в діяльність судових органів

1. Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища,—

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об”єктом злочину є порядок здійснення правосуддя в частині реалізації загального конституційного принципу незалежності суддів при здійсненні правосуддя.

2. Потерпілим від злочину є суддя. Про поняття судді див. коментар до ст. 377.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у втручанні в діяльністьсудді.

Під втручанням розуміється вплив у будь-якій формі на суддю з метою перешкодити виконанню ним своїх службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення. До конкретних форм впливу можна віднести: прохання, вказівку, погрозу, підкуп, критику судді в засобах масової інформації до вирішення конкретної справи у зв’язку з її розглядом, проведення пікетів, мітингів тощо. Вплив на суддю може здійснюватись і через третіх осіб — близьких родичів, колег по роботі тощо. У випадках, коли формою впливу на суддю є погроза або насильство, вчинене за наявності підстав підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. 376 і ст. 377.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу на суддю, незалежно від того, чи вдалося винному перешкодити судді у виконанні ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення.

4 Суб’єкт злочину загальний.

5 Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мета — перешкодити виконання суддею службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення.

6 Кваліфікуючими ознаками злочину є втручання в діяльність судді, яке: 1) перешкодило запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинено особою з використанням свого службового становища.

Вплив на суддю, що став перешкодою запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, утворює кваліфікуючу ознаку тільки у випадку, коли здійснення впливу на суддю безпосередньо призвело до зазначених наслідків/ Втручання в діяльність судді, вчинене особою з використанням свого службового становища, — це зловживання службовою особою своїми повноваженнями задля впливу на суддю з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення. Про поняття службової особи див. ст. 364 і коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

Конституція України (ст. ст. 124—129).

Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя,—

карається виправними роботами на строк до двох ро-г ків або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння суддії народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя,—

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

3. Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя,—

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині діяльності судді, народного засідателя чи присяжного. Додатковим обов’язковим його об’єктом виступає психічна та фізична недоторканність особи, а додатковим факультативним — її здоров’я.

2. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) суддя; 2) народний засідатель; 3) присяжний; 4) їхні близькі родичі.

Під суддею у ст. 377 розуміється професійний суддя, який є службовою особою і в конституційному порядку наділений повноваженнями здійснювати правосуддя у КС чи будь-якому суді загальної юрисдикції (місцевому, апеляційному, касаційному, вищому спеціалізованому, ВС). Поняттям суддя охоплюються також голови і заступники вказаних судів: Водночас у даному випадку не охоплюються цим поняттям народний засідатель і присяжний, які у разі, коли вони беруть участь у розгляді справи, є також суддями- Народні засідателі і присяжні — це представники народу, які у визначених законом випадках залучаються для здійснення правосуддя. Порядок обрання (призначення), порядок залучення до правосуддя, процесуальний статус народних засідателів і присяжних визначаються законом. Про поняття близьких родичів див. коментар до ст. 115. Для кваліфікації посягання за ст- 377 не вимагається, щоб на момент його вчинення суддя обов’язково перебував на посаді судді, а народний засідатель та присяжний були залучені до здійснення правосуддя.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні суспільно небезпечних дій чи бездіяльності і може виражатися у: 1) погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів (ч. 1 ст. 377); 2) умисному заподіянні цим особам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч. 2 ст 377) 3) умисному зал одіянні тим самим особам тяжкого тілесного ушкодження (ч 3 ст. 377).

Усі ці діяння вчиняються у зв’язку з діяльністю зазначених осіб, пов’язаною із здійсненням правосуддя. Такою діяльністю насамперед слід визнавати діяльність суддії народного засідателя чи присяжного, яка власне і становить зміст здійснення правосуддя, а саме реалізацію у встановленому законом порядку своїх повноважень з підготовки до розгляду, розгляду судової справи, винесення у ній рішення та його виконання Діяльністю, пов’язаною із здій-ненням правосуддя, слід також визнавати будь-яку іншу службову діяльність судді яка хоч і опосередковано, але має відношення до здійснення правосуддя (проведення узагальнення судової практики розгляд звернень громадян тощо). Такою діяльністю є також дії організаційного та процесуального характеру, які суддя вчиняє у зв’язку із зайняттям ним адміністративної посади у суді (голови суду, його заступника) і які безпосередньо впливають на розгляд судової справи і полягають, зокрема, у призначенні суддів як головуючих у судових засіданнях, відводі суддів, принесенні протестів на рішення у судових справах, зупиненні виконання таких рішень, або пов’язані з вирішенням питань щодо організації діяльності суду (призначення і звільнення працівників суду, підвищення їх кваліфікації, керівництва канцелярією суду, кликання президії чи пленуму суду тощо). Водночас здійснення суддею діяльності, яка хоча певною мірою і обумовлена його статусом, але головним чином прямована на виконання інших, ніж здійснення правосуддя, функцій (наприклад, участь судді у науково-практичній конференції, підготовці нормативно-правових актів тощо), не охоплюється розглядуваним поняттям

Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів, вчинені не у зв’язку з діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, утворюють склад злочину проти здоров’я особи і потребують кваліфікації за відповідними статтями )собливої частини КК (ст. ст. 121, 122, 125, 129).

Описані у ст. 377 діяння можуть бути вчинені щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також їх близьких родичів до здійснення зазначеної діяльності, під час або після її здійснення.

Про поняття погрози вбивством, насильством або знищенням майна див. коментар, відповідно, до ст. ст. 129, 345 та 195. Погроза пошкодженням майна передбачає залякування потерпілого погіршенням якості, зменшенням цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатний, за її цільовим призначенням, стан. Погроза знищенням майна повністю охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 377, і додаткової кваліфікації за ст. 195 не потребує. Погроза вбивством потребує самостійної кваліфікації (за ч. 2 ст. 129) лише у разі, коли вона вчиняється членом організованої групи. У всіх інших випадках її вчинення щодо судді, народного за-їдателя чи присяжного, а також їх близьких родичів вона підлягає кваліфікації лише за ч 1 ст. 377.

Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а так само щодо їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням ними правосуддя, якщо вона поєднана з грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до сус’ пільства і супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, повинна кваліфікуватись за сукупністю злочинів — за ч. 1 ст. 377 і відповідною частиною ст. 296.

Про поняття побоїв див. коментар до ст. 126, про поняття легких тілесних ушкоджень див. коментар до ст. 125, середньої тяжкості тілесних ушкоджень — ст. 122 і коментар до неї, тяжких тілесних ушкоджень — ст. 121 і коментар до неї.

Заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному, а також їх близьким родичам у зв’язку з діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, побоїв (у т.ч. таких, що мають характер мордування, вчинених групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких), легких, середньої тяжкості, а також тяжких тілесних ушкоджень повністю охоплюється, відповідно, ч. ч. 2 і З ст. 377 і додаткової кваліфікації за ст. ст. 126, 125, 122 і 121 не потребує. Це не стосується умисного тяжкого тілесного ушкодження, що вчинене за обтяжуючих цей злочин обставин, яке слід кваліфікувати за ч. З ст. 377 та ч. 2 ст. 121.

Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, кваліфікується за ст. 379, а посягання на життя певної категорії суддів за певних обставин — за ст. 112.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 377, вважається закінченим з моменту висловлення погрози і сприйняття її потерпілим, а злочин, передбачений ч. ч. 2 (за винятком побоїв) і 3 цієї статті, — з моменту заподіяння відповідних тілесних ушкоджень. Вчинення насильницьких дій у вигляді побоїв (ч. 2 ст. 377) є закінченим з моменту їх завдання.

4. Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377, а також умисного заподіяння потерпілому побоїв та легких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 377) може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а суб’єктом заподіяння умисного середньої тяжкості (ч. 2 ст. 377) і тяжкого тілесного ушкодження (ч. З ст. 377) — 14 річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним соціального статусу потерпілого, а також зв’язку його дій з діяльністю потерпілого, пов’язаною із здійснення ним або його близьким родичем правосуддя. Мотивами вчинення злочину можуть бути тільки два: бажання припинити певні дії судді, народного засідателя чи присяжного або помста за їх діяльність. Якщо описані у цій статті дії були формою втручання в діяльність судді і вчинювалися з метою перешкодити виконання ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення, вчинене утворює сукупність злочинів і потребує кваліфікації за відповідними частинами ст. ст. 377 і 376.

Конституція України (ст. ст, 124-129).

Закон України “Про господарські суди від 4 червня 1991 р. (ст. ст. 4,20—22).

Закон України “Про статус суддів від 15 грудня 1992р. (ст. ст. 1—15).

Закон України “Про Конституційний Суд України від 16 жовтня 1996 р. (. ст. 16-19).