Особистість і зовнішня політика Гру Харлем Брундтланд.

Жінка - політик, голова найбільшої партії, прем’єр-міністр, відомий міжнародний діяч. Її часто називають найбільш яскравим політичним діячем сучасної Норвегії. І не дивно, адже їй вдалося переконати суворих та стриманих норвежців у своїх здібностях і талантах державного керівника.

Звісно, останнім часом принципово змінилося положення жінки. Проте норвезькі жінки не зуміли зайняти рівного з чоловіками положення на посадах директорів банків, страхових компаній і фірм; їх прибутки як правило нижчі, але їх положення в суспільстві характеризується не тільки цим. Жінки прийшли на виробництво, відіграють активну роль в політичному і суспільному житті. В норвезькому суспільстві прийнято підкреслювати ступінь жіночого представництва на різноманітних суспільних і державних посадах, оскільки це розглядається як ознака високого рівня розвитку демократії в країні.

Але не варто стверджувати, що стрімкий зліт Гру Харлем Брундтланд - лікаря за освітою, соціал-демократа за політичними переконаннями, організатора боротьби за охорону навколишнього середовища - був закономірний. Проте і не був випадковим: їй вдалося відокремити саме ті проблеми, які турбували в той час Норвегію, а її особистість яскраво проявила риси національного характеру.

Власне, що ж саме хвилювало норвежців?

Ще на початку цього століття країна не могла прогодувати себе, в результаті чого розпочалася сильна еміграція. Сьогодні в США мешкає майже стільки нащадків вихідців з Норвегії, скільки норвежців у себе на батьківщині. В 60-ті роки ситуація змінилася: коло берегів Норвегії були знайдені промислові запаси нафти і газу. В країну починають надходити гроші, спочатку у вигляді кредитів, а потім - прибутків від продажу нафти.

Норвежці зуміли відповідно розпорядитися своїм багатством. Побудувавши унікальні платформи, застосувавши принципово нові технології та електроніку, вони розвинули такі галузі, з якими вони зараз пов’язують свій добробут на довгострокову перспективу.

Нові економічні можливості відбилися і на суспільному житті країни. Його демократичні традиції отримали значну матеріальну підтримку : перерозподіл ресурсів за допомогою ефективної і розвиненої системи налогообкладання дозволив зменшити гостроту соціальних конфліктів, а пізніше - зосередити увагу на проблемах екології, дозвілля, родини. Сучасне норвезьке суспільство відрізняє високий ступінь внутрішньої стабільності, переважну більшість в ньому складає середній клас, який в значній мірі визначає розстановку політичних сил. Таким чином, орієнтація на середній клас, відстоювання його інтересів і цінностей дозволили Гру Харлем Брундтленд та її партії зайняти провідні позиції в країні.

Гру Харлем Брундтленд народилася в 1939 р. Вже у віці 7 років вона стала членом неформальної дитячої групи, очолюваної дружиною відомого діяча норвезької соціал-демократії, а пізніше голови уряду, Верной Герхардсен. Батько Гру, Гудмунд Харлем, лікар за освітою, належав до числа керівників Норвезької робітничої партії ( НРП ) і двічі входив у склад урядовців, займаючи посади міністра соціальних справ і міністра оборони. В своїй професійній і політичній кар’єрі Гру пішла за батьком. Така ²естафета поколінь² - явище доволі розповсюджене в норвезькому політичному житті.

Отже, Гру Харлем обрала кар’єру лікаря. Будучи студенткою університету Осло, вона в 1959 р. зробила перший серйозний політичний крок - стала єдиною дівчиною в складі групи ²дисидентів², що покинули Соціалістичний союз студентів для того, щоб створити студентську організацію Норвезької робітничої партії.

В 1960 р. Гру одружилася. Її чоловіком став Арне Улав Брундтланд. Але він відомий в Норвегії не тільки як ²чоловік своєї дружини². Він - відомий вчений, ведучий спеціаліст Норвезького зовнішньополітичного інституту, автор багатьох досліджень з питань роззброєння, військово-політичного положення на Півночі Європи. Особливо цікаво те, що чоловік соціал-демократичного лідера - консерватор.

Завершення навчання в університеті співпадало з народженням першої дитини, але це не завадило Гру продовжити освіту в Гарварді. Там вона отримала ступінь магістра охорони здоров’я, після чого стала працювати в міністерстві охорони здоров’я Норвегії. Як автор ряду досліджень статистики вродженних пороків і методів покращення їх реєстрації, Гру була оцінена і в 1969 р. Її призначають директором Ради охорони здоров’я Осло.

Поряд з професійною кар’єрою, Брундтланд укріпила своє положення в партії. Завдяки доброму знанню конкретних проблем, явним якостям політичного діяча вона стає основним експертом НРП з питань соціальної і медичної політики.

Поворотним моментом в її кар’єрі можна вважати 1974 р. Прем’єр-міністр Трюгве Браттелі запропонував Гру посаду міністра з питань охорони навколишнього середовища. Брундтланд погодилась на цю пропозицію і в 35 років стала членом уряду.

Екологія в Скандинавії - це предмет особливих турбот і уряду, і суспільства. В 70-ті роки лише розроблялися підходи, технології і засоби боротьби з забрудненням. Тож Брундтланд на новій посаді довелося проявити себе у прийнятті важливих політичних рішень. Особливо складна ситуація склалася навесні 1977р. після аварії на одній з нафтових платформ в Північному морі. Близько 20 тисяч тонн нафти вилилося протягом тижня на поверхню моря, і тільки 800 тонн вдалося зібрати.

Брундтланд та міністру економіки довелося двічі давати звіт парламенту, в якому доволі голосно було чути критичні висловлювання на адресу уряду. Депутати ставили під сумнів ефективність засобів забеспечення безпеки на платформах. Брундтланд, як багато хто вважає, продемонструвала в цій ситуації ділову хватку і холоднокровність.

Власне в 70-ті рр. вона практично повністю зосереджується на політичній діяльності. Посади змінюються доволі швидко. 1975-1981 рр. - заступник голови НРП, 1977 р. - депутат парламенту, 1980-1981рр. (в 1979 р. Брундтланд залишила посаду міністра ) - голова зовнішньополітичного комітету парламенту, 1981 р.- голова НРП. В тому ж році вона стає першою в Скандинавії жінкою - прем‘єр-міністром, до того ж самим молодим в історії Норвегії. Зайняла вона цю посаду, щоправда, лише на 8 місяців.

Цей зліт в політичній кар’єрі не був випадковим. Протягом численних подорожей по країні, зустрічей та виступів і у широкого кола виборців, і у колег з партії, Брундтланд здобула репутацію енергійного, наполегливого і рішучого політика, а також приємної і контактної людини.

Кабинет прем’єра Брундтланд залишила не за своїм бажанням. Очолювана нею партія потерпіла поразку на виборах і була змушена передати владу своїм політичним опонентам - консервативній партії Хейре. Соціал-демократи програли, бо їх програма вимагала зміни орієнтації з урахуванням соціально-політичних реалій.

Нафтовий бум 70-х рр., різке зростання рівня і якості життя в Норвегії, природні структурні зміни в економіці, а відповідно і на ринку праці - всі ці процеси звужували виборчу базу НРП, яка традиційно орієнтувалася на робочий клас, вимагали розробки нових програм і визначення нових пріоритетів. До 1986 р., доки при владі знаходилась Хейре, а потім коаліція трьох буржуазних партій, Брундтланд керувала діяльністю НРП, очолювала опозицію в парламенті. Саме на цей період приходиться початок її роботи в Міжнародній комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку.

В травні 1986 р. буржуазний уряд опинився в кризовій ситуації. Вона склалася внаслідок погіршення стану економіки, а буржуазний кабінет не бажав утримувати владу в своїх руках, коли з метою оздоровлення економіки довелося приймати малопопулярні серед насенення рішення.

Саме на цей момент в результаті стрімкого падіння цін на нафту прибутки від її експорту скоротилися (з 85 млрд. крон в 1985 р. до 53 млрд. в 1986 р.); дефіцит платіжного балансу в 1986 р. склав 33 млрд. крон; посилились інфляційні процеси. Виникає потреба економій, перепрофілювання окремих галузей, що було особливо складно в умовах норвезького суспільства, оскільки населення вже звикло до високого рівня зайнятості, доходів і соціального забеспечення.

Тоді на посаду прем’єр - міністра знову призначають Гру Харлем Брундтланд. Зформований нею уряд наполовину складався з жінок і був покликаний до влади, за її власним висловлюванням, для того, щоб ²вимити брудний посуд². І зрештою, за 2,5 роки жінкам - міністрам вдалося виправити ситуацію. Але ця перемога далася нелегко.

Отже, з метою оздоровлення економіки країни Брундтланд пішла на тимчасове замороження заробітньої платні, скорочення державних видатків, різке скорочення бюрократичного апарату.

У зв`язку з цим її порівнюють з М.Тетчер, яка, вдавшись до аналогічних кроків, досягла оздоровлення британської економіки на початку 80-х років. Гру Х. Брундтланд пішла тим самим шляхом кілька років потому, зумівши запевнити співвітчизників в необхідності заходів «жорсткої економії». В короткий строк їй вдалося вивести країну з кризи.

Проте парламентські вибори 1989р. виявилися тяжким випробуванням для Брундтланд і очолюваного нею уряду. Вона та її соратники вбачали головну задачу в тому, щоб НРП не спустилася до небезпечно низької відмітки, яка б не дозволила зберегти соціал-демократичний кабінет після виборів. Варто сказати, що під час передвиборчої боротьби найбільш впливовим аргументом НРП виявився авторитет прем`єр-міністра. Опитування показали, що троє з чотирьох норвежців оцінюють діяльність Брундтланд на посаді керівника уряду як успішну, вона лідирувала як кандидат на цю посаду в подальшому. Підкріпленню її авторитету послугував внесок прем`єр-міністра в роботу‚ яка призвела до затвердження норвежського міста Лілліхаммера як місця проведення зимових Олімпійських ігор 1994р. В країні, де зимові види спорту є частиною життя більшості громадян, це викликало вибух ентузіазму.

Однак‚ вибори не принесли перемоги НРП. Загальний результат виявився найнижчим за всю післявоєнну історію країни. 12 жовтня 1989р. Гру Х. Брундтланд іде у відставку.

Проте, буржуазний уряд виявився недовговічним. Вже через рік розгорілася урядова криза через розбіжності з питань про майбутнє відносин з Європейською співдружністю. 3 листопада 1990р. було сформовано новий уряд на чолі з Брундтланд.

З жовтня 1989р. по листопад 1990р. вона займала посаду голови зовнішньоекономічного конституційного комітету парламенту‚ який відіграє відчутну роль у формуванні зовнішньополітичного курсу країни. Але свою діяльність на міжнародній арені Брундтланд розпочала ще в 1983р. коли стала головою Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку. Доповідь комісії під назвою «Наше спільне майбутнє» була запропонована в 1987р. і вона отримала широкий резонанс в усьому світі. Природоохоронну діяльність Брундтланд завжди відрізняла готовність до діалогу‚ пошуку компромісних рішень. Та захоплення справою охорони навколишнього средовища не зробило її «політиком від екології». Не випадково доповідь її комісії містить достатньо зрозумілий лозунг: «Мислити глобально‚ діяти локально » (його‚ до речі‚ можна розглядати і як її життєве кредо).

Запропонована комісією концепція стійкого розвитку в інтересах екології була доповнена Брундтланд принципом міжнародного консенсусу у відношенні екологічного росту‚ оскільки погіршення глобальної економічної ситуації вона пов`язує з наростаючими труднощами‚ особливо «третього світу».

Серед чисто екологічних питань Брундтланд особливу увагу приділяла проблемам захисту атмосфери. В ході візиту в США в 1989р. вона запропонувала створити при ООН міжнародний фонд захисту атмосфери за рахунок відрахування розвиненими країнами 0‚1% свого ВНП.

Зусилля Брундтланд в цій галузі принесли їй безумовне визнання міжнародної спільноти. Вона стала володаркою кількох престижних премій‚ в тому числі «Премії третього світу»‚ «Премії миру Ганді». З використанням отриманих коштів Брундтланд заснувала в січні 1990р. власний екологічний фонд для фінансової підтримки різноманітних проектів‚ направлених на розв`язання конкретних проблем охорони иавколишнього середовища.

Зовнішньополітичні погляди Брундтланд‚ курс‚ що вона його проводить в якості голови уряду‚ в значній мірі спираються на доволі стійкий консенсус серед ведучих політичних партій з принципових міжнародних проблем.

Його основу складають активна участь в НАТО і відповідні союзницькі зобов`язання‚ широке політичне‚ економічне і військове співробітництво з США‚ а також з ведучими західноєвропейськими країнами‚ підтримання нормальних стосунків з Радянським Союзом.

Пріоритетними напрямками політики уряду Брундтланд були скорочення ядерної зброї‚ заборона ядерних випробувань‚ ліквідація хімічної зброї і заборона її виробництва.

Треба віддати належне Брундтланд і її кабінету: вони зуміли достатньо далеко продвинутися у питанні щодо ядерних випробувань‚ запропонувавши надати в розпорядження глобальної системи контролю свої сейсмічні станції. Вона також неодноразово підіймала питання стосовно встановлення без`ядерного статусу Норвегії‚ але їй довелось протистояти своїм союзникам в НАТО‚ а також і з буржуазною більшістю в парламенті‚ тому розв`язання цього питання було відкладено.

Не менш складною для Брундтланд стала проблема участі Норвегії в Європейській економічній співдружності. Загалом‚ більшість норвежців відкидало ідею вступу до «Спільного ринку». Соціал-демократи також не належали до прихильників ЄЕС. Проте‚ Гру Брундтланд знов проявила свою здатність відчувати зміни і виробила чітку лінію свого уряду‚ яка полягала у поступовому пристосуванню до майбутнього єдиного ринку з ЄС.

Значним є також внесок Брундтланд у розвиток демократизації в світі. На сесії Ради НАТО в травні 1989р. вона розвивала думку щодо «мирної структури» в Європі‚ говорила про необхідність перегляду традиційних підходів до Східної Європи. Під час парламентських дебатів з питань зовнішньої політики в 1990р. вона так охарактеризувала зміни‚ що відбуваються:» Початок 90-х років став історичним переворотом в нашому столітті ... ми стоїмо на порозі нової Європи і нової ери співробітництва між СРСР і США».

Г. Брундтланд також схвально ставилася до процесу об`єднання Німеччини. Вона відмітила‚ що «він не має призвести лише до зміни колишніх «ліній фронту». Вони мають бути ліквідовані взагалі. Вона також підкреслила необхідність змін стратегії НАТО і дислокації сил‚а також скорочення залежності від ядерної зброї.

Конкретною дією Брундтланд на шляху до демократизації відносин з соціалістичним табором став її візит у 1986р. в Москву. Це був перший візит на високому рівні за останні 15 років. Хоча візит і не носив офіційного характеру (вона приїздила на сесію міжнародної екологічної комісії)‚ він дав свої результати. Вже через рік в Осло відбулася зустріч Брундтланд з Н.І.Рижковим. У зв`язку з трагедією, що відбулася в Арменії‚ Норвегія надала їй допомогу у розмірі 17млн.дол. Крім цього направлялися дитячі посилки‚ а також приймалися постраждалі діти зі Спітака.

Однак‚ двосторонні відносини Норвегії і СРСР не були лише райдужні. Уряд Брундтланд доволі жорстко ставив питання про розмежування континентального шельфу та економічних зон в Баренцевому морі. Ця проблема обговорювалась під час офіційного візиту Рижкова в січні 1988р.‚ але вирішити її не вдалося.

Стоячи на позиції нової епохи міжнародного співробітництва‚ Брундтланд особливо відмічає внесок в її розвиток М.Горбачова. Його кандидатура тричі висувалась в Норегії на присудження Нобелівської премії (Власне я вважаю‚що така симпатія не є дивною‚адже весь Захід вітав його політику «розвалу СРСР»).

Останнім ж часом політична діяльність Гру Х. Брундтланд стає все більш багатосторонньою. Проте‚ найбільше уваги вона приділяє роботі безпосередньо в партії‚ керівництву норвезькою соціал-демократією‚ оновленню її ідеологічних поглядів.

Загалом‚ діяльність Брундтланд оцінюється її співвітчизниками позитивно. Норвежці вважають її найбільш яскравим політичним діячем свого регіону. В 1988р. жюрі у складі представників найбільш крупних газет Скандинавії назвало її «скандинавом року». Її діяльність у Міжнародній комісії з навколишнього середовища була охарактеризована в газеті «Арбейдербладет» таким чином: »Очоливши Міжнародну комісію ‚ Гру Х. Брундтланд значно сприяла висуненню екологічних питань на одне з перших місць на порядку денному світового співтовариства. Таким чином‚ вона стала‚ так би мовити‚ міжнародним міністром з охорони навколишнього середовища‚ з її іменем асоціюється образ Норвегії ».

Приватному життю Брундтланд в засобах масової інформації не приділяється багато уваги. А якщо така інформація з`являється‚ то акцент робиться на її «близькості з народом » і скромності. Підкреслюється також і те‚ що у вільний час вона займається спортом і родиною - власне те‚ що зараз найбільше хвилює норвежців (загалом у високорозвинених країнах більшість політичних партій‚ також і соціал-демократичні‚ формують свою програму на захисті сімейних цінностей‚ проблемах дозвілля‚ освіти).

Як висновок можна сказати‚ що такі риси як сильна воля‚ емоційність‚ логіка‚ здатність швидко реагувати на зміни‚ енергійність‚ вміння підкоряти аудиторію‚ а також високий професіоналізм допомогли Гру Харлем Брундтланд завоювати довіру свого народу‚ світового співтовариства і зайняти поважне місце серед видатних політиків світу.