Реферат на тему:

“Релігія Месопотамії”

Месопотамська релігія, являє собою складний комплекс, що складається з багатьох шарів. Протягом довгих століть у культурі Межиріччя йшов процес ліквідації одних божеств і культів і звеличування інших, обробки і злиття міфологічних сюжетів, зміни характеру і вигляду тих богів, яким стояло піднятися і стати загальними. Результатом цього процесу було додавання релігійної системи в тій її формі, як вона дійшла до наших по збереженим текстах і даним археологічних розкопок.

Релігійна система несла на собі помітний відбиток реально існуючої у цьому регіоні соціально-політичної структури. У Месопотамії з її безліччю змінювавших одне одну держав (Шумер, Аккад, Ассирія, Вавилония) не було стабільною державної влади.

Незважаючи на могутність і необмеженість влади деяких правителів регіону, таких як Саргон Аккадський і Хаммурапі, у загальному історія Месопотамії характеризується відсутністю централізованих деспотій. Цей невисокий ступінь централізації політичної влади сприяв тому, що в Дворіччі досить легко, без запеклого суперництва (Єгипет) уживались один з одним багато богів із присвяченими їм храмами й обслуговуючими їх жрецами.

Жрецька релігія зводилася головним чином до обслуговування ідола і храму. Жреці несли покладену службу, не тільки приносячи жертви богу, але й оспівуючи його в гімнах, на них також лежав обов'язок використовувати божеств в інтересах громади (наприклад, при атаці ворогів на місто, возвещали про те, що він знаходиться під захистом бога-заступника, що додавало хоробрості і зміцнювало дух його жителів ).

Вимоги релігії до приватної особи в Месопотамії були надзвичайно незначними: молитви, посади, і різного роду обмеження і табу накладалися лише на царя, як на верховного жреца держави. Подібне положення спостерігалося в сфері спілкування з божествами. Цар міг одержувати визначені повідомлення від божеств, але частці обличчю не покладалося спілкуватися з божеством не тільки в сні але і під час бачень. Суспільні релігійні дії, такі як ходу, свята представляли єдину лінію зв'язку людини з божеством. Прояв релігійних почуттів простої людини зводилося до формальних церемоній, не було інтенсивним і не носило особистого характеру.

Міфологія зберегла зведення про шумерський пантеон, що існував вужу на ранніх ступінях цивілізації Межиріччя. Головними в ньому вважалися бог неба Ан і богиня землі Ки, їхні сини, бог повітря Энлиль і бог води Эа, що створив перших людей. Ці і багато інших богів і богині вступали один з одним у складні взаємини, трактування яких мінялася з часом і в залежності від зміни династій правителів і етносів. Поступово, розвиток релігії на місцевому рівні численних міст Межиріччя призвів до появи величезного числа другорядних богів, причому багато хто дублювали один одного чи були між собою тотожні. Більшість їхніх імен відомі тільки з наукових і теологічних текстів - таких, наприклад, як списки богів ( 2-3 тисячі імен ).

В ІІ тисячоріччі до н.е. період релігійного гіперрізноманіття і закінчився і почався розквіт так називаного Другого, чи Головного Пантеону. З безлічі дрібних місцевих божеств виділилося трохи головних, повсюдно відомих і найбільше почитавшихся. Склалася і визначена ієрархія- на місце верховного бога месопотамского пантеону висунувся бог- заступник міста Вавилона Мардук.

Крім нього, головними астральними божествами були, звичайно, Шамаш (шумерський Уту) і Син ( шумерський Нанна) - боги Сонця і Місяця. Кожний мав у Месопотамії два основних центри: Шамаш - у Ларсі і Сиппарі, Син - в Урі і Харрапі. Обоє зберігали популярність протягом всієї історії месопотамської цивілізації, при цьому Шамаш займав надзвичайний стан. Він був не тільки богом Сонця, але і верховним суддею - земним і небесним, піклувався про бідних і скривдженим і пророкував майбутнє, наставляючи і захищаючи людство.

Богинею любові і родючості в Двуречье була красуня Іштар, найбільш шановане й улюблене божество народів Месопотамії.По всій країні в її честь будувалися грандіозні храми, головним з який був храм у місті Уруке, покровителькою якого Іштар була.

Крім цих найголовніших богів, Другий Пантеон був представлений 12 іншими головними богами і 30 другорядними.

Одним з елементів месопотамськой релігії було явище неантропоморфності, чи наявність предметів поклоніння - символів, у яких розпізнавалася присутність конкретного бога. При визначених обставинах вони заміняли традиційне зображення чи бога супроводжували йому. Так, наприклад, священним знаком Шамаша було зображення сонячного диска, знаком Іштар - восьмиконечна зірка, а символом Мардука був спис. Особливе положення в релігійній атрибутиці займали міфічні тварини, такі як мушхушшу (лев-змій-орел) і кусар-икку (коза-риба), що супроводжували й охороняли богів.

Добре продуманою, відфільтрованою тисячолітньою історією, релігія Месопотамії давала ключ до розгадки таємниць світу, що оточував древніх. Жреці великих богів Межиріччя розробили навіть складну схему влаштування світу, що узгоджувалася з їхніми представленнями про вищі сили. Справедливості заради треба помітити, що аж ніяк не всі сторони життя, не вся система ідей і інститутів древнього Двуречья обумовлювалися релігійними представленнями. Так, наприклад, закони Хаммурапі цілком вільні від релігійних відступів. Цей істотний момент говорить про те, що релігійна система Межиріччя не була тотальної, не монополізувала всю сферу духового життя. Деякі вчені припускають, що саме ця практика, перейнята в ін. вавилонян разом з елементами релігії народами східного Середземномор'я привела в остаточному підсумку до розвитку явища античності ( вільнодумства в духовній сфері суспільства).