Міністерство Освіти України

Реферат на тему :

“Збережи те, що любиш.”

Учиниці .

ЗОШ І-ІІІ ______________ №____

Тернопіль 2002 р.

Неконтрольоване зростання населення Землі, кількість якого вже пе- ревищила межу, дедалі більше забруднення атмосфери, гідросфера та літо- сфери, накопичення величезних об’ємів відходів людської діяльності при одночасному виснаженні майже всіх видів природних ресурсів призвели до розвитку глобальної екологічної кризи. Біосфера вже не може самоочищу- ватись, вона дедалі активніше деградує. Людство повинно змінити своє ставлення до природи.

Чим більше ставатиме численність людства, тим більше буде забруднюватись довкілля. Вчені прогнозують на 2100р., що населення зем -

лі становитиме 9-13 млрд. чоловік, а для такої кількості людей природніх ресурсів і можливостей біосфери для підтримки життя буде абсолютно неможливо.

Повітряна оболонка Землі, її атмосфера є однією з найголовніших умов життя. Без їжі людина може прожити місяць, без води – тиждень, а без повітря не може прожити і двох хвилин. Атмосфера має величезне екологічне значення. Вона захищає все живе від згубного ультрафіолетового сонячного проміння, від падаючих метеаритів, регулює сезонні й добові коливання температури, є носієм тепла й вологи. На даний час атмосфера забруднюється смогом, кислотними дощами та тютюновим димом, страждає від дір в ній і парникового ефекту. Основним й найбільш дійовими методами боротьби з забрудненням атмосфери є економічні. В багатьох країнах діє продумана система заохочувальних і заборонних заходів, які допомагають уникнути забруднень.

Гідросфера теж потерпає від забруднень промисловими токсичними відходами, тому її потрібно оберігати.

Всі природні водойми мають здатність до самоочищення. Самоочищення води – це нейтралізація стічних вод, випадання в осадок твердих забруднювачів, хімічні, біохімічні та інші природні процеси, що призводять до видалення з водойми забруднювачів й повернення води до її первісного стану. Проте здатність водойми до самоочищення має свої межі. Сьогодні у водойми стало надходити так багато стічних вод, а самі ці води настільки забруднені різними токсичними для мешканців водойм забруднювачами, що багато з водойм почали деградувати. Тому людство повинне вдатись до спеціальних заходів для очищення забруднених вод. До заходів, що мають забезпечити нормальний стан водних об’єктів, можна віднести :

нормування якості води ;

скорочення обсягів скидів забруднень у водойми шляхом вдос-коналення технологічних процесів;

очищення стічних вод.

Очищення стічних вод – це руйнування або видалення з них забруднювачів і знищення в них хвороботворних мікроб. Є два основні методи для очи-щення :

в штучних умовах ;

в природних умовах.

Забруднені стічні води послідовно піддають механічному, хімічному і біо-логічному очищенню.

Механічне очищення полягає у видаленні із стічних вод нерозчинних речовин і жирів та смол.

Хімічне очищення проводиться після механічного. В забруднену воду додають спеціальні речовини, що вступають в реакцію із забруднювачами і перетворюються в нешкідливі сполуки.

Біологічне очищення полягає у додаванні встічні води численні мікроорганізми, що харчуються забруднювачами.

Грунти теж потребують охорони. Найкращі покриви - чорноземи. Грунти мають величезне значення не лише тому, що є головним джерелом отримання харчових продуктів. Вони відіграють активну роль в очищенні природних і стічних вод, які крізь них фільтруються. Грунт – це універсальний біологічний фільтр і нейтралізатор багатьох видів антогенних забруднень.

Основними засобами відновлення грунтів на оголених ділянках є насадження лісозахисних смуг.

Однією із найбільших бід після ерозії є засолення грунтів, що спричиняється внаслідок неправильного зрошення.

Сьогодні в посушливих районах Землі спостерігається дезертизація (опустелювання). Причиною цього явища є вразливість природи в цих зонах, надмірне використання земель під пасовиська та вирубування людьми на дрова нечисленні дерева та кущі.

Живі організми, що живуть на поверхні Землі, в її атмосфері, гідросфері та в верхніх шарах літосфери, утворюючи оболонку або сферу життя – біосферу. Людина теж входить до її складу. Тваринний і рослинний світи є також частиною біосфери.

Охорона флори. Рослинний світ, або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів. Рослини – найбільш беззахисні перед людиною. Охорона флори стала важливим комплексним міжнародним завданням.

Охорона фауни. Біомаса тварин становить дуже малий відсоток від всього живого, але через високий рівень енергетичних процесів, величезну різноманітність і високу рухливість роль фауни у біосфері дуже велика.

Серед найважливіших заходів щодо охорони тваринного світу слід назвати такі :

- виховання з дитинства природоохоронної свідомості у людей;

- найсуворіша боротьба з браконєрсвом, посилення інспекторського контролю в лісах, охорона від епідемій і антропогенних забруднень;

• розселення в зручні для існування місця;

• контроль за кількістю хижаків.

Крім того, потрібні ретельне дослідження рідкісних і зникаючих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для поліпшення ситуацій, екологічних прогнозів на основі результатів екологічного моніторінгу.

Велике значення має також рекультивація порушених людиною ландшафтів, відновлення грунтів, пасовиськ, луків, лісів, водойм згідно з науково обрунтованими далекоглядними планами, активний розвиток заповідної справи.

Для збереження фауни і флори люди виділяють певні землі. Їх називають заповідниками.

Заповідники - це ландшафти, де зберігаються, охороняються й вивчаються всі компоненти екосистеми: повітря, грунти, гірські породи, природні води, тваринний і рослинний світ, пам’ятники природи та культури.

За своїм значенням заповідні території поділяються на біосферні заповідники міжнародного значення, державні й національні заповідники та парки, заказники, заповідні ландшафти, ділянки та об’єкти.

Мета створення заповідників – підтримання екологічної рівноваги, збереження еталонів недоторканої природи, проведення наукових досліджень характеру взаємозв’язків між екологічними факторами екосистем для збереження й відтворення ландшафтів. Заповідники є найкрашою формою збереження генофонду нашої планети.

Отож, стан екології нашої планети близький до критичного. Людина вже не контролює свою поведінку і ставлення до природи чим ставить під загрозу власне існування, не усвідомлюючи цього. Вона відповідає за все живе на планеті, тому повинна берегти все те, що передали нам наші предки і залишити все те ж власним нащадкам.