Тема: Соціальні пенсії та допомоги.

ПЛАН

1. Поняття і підстави призначення соціальних пенсій.

2. Види допомоги та обставини їх призначення.

3. Поняття і загальна характеристика правового статусу ветеранів війни, праці та інших осіб похилого віку.

4. Пільги громадянам з обмеженою працездатністю і гарантії їх соціального захисту.

5. Деякі передумови подальшого розвитку пенсійного забезпечення.

1. Інститут соціальних пенсій вперше введено в законодавство про соціальне забезпечення з 1 січня 1991 р. Законом Союзу РСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР”. ЗІ “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р. також застосовує цей інститут удосконаливши його і зменшивши вік, із досягненням цього призначаються соціальні пенсії, до загального пенсійного віку.

Соціальні пенсії виокремлено у соціальний розділ Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який містить лише 4 статті.

Соціальні пенсії, на нашу думку, можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію.

Розмір цих пенсій диференційований: від 30 до 200% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60 і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин.

Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди ІІІ групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком призначаються інвалідам ІІ групи, дітям інвалідам у віці до 16 років і дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника.

Інвалідом І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання “Мати-героїня”, соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.

2. Правове регулювання. Призначення і виплати допомог здійснюються на підставі Закону України “Про державні допомоги сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р.

Цей закон передбачає різноманітність видів допомоги, які за метою їх надходження поділяються на дві групи.

До першої групи належать допомоги, що виплачуються з метою компенсації втраченого з поважних причин заробітку впродовж нетривалого часу, в розмірі. Приблизно рівному втраченому заробітку (допомогами з тимчасової непрацездатності, з вагітності й пологів).

Характер призначення цих допомог виключає можливість отримання їх одночасно з заробітною платою, хоч і допускає їх виплату поряд з пенсією та іншими допомогами.

До другої групи належить решта видів допомог, надаваних сім’ям додатково до основних джерел на утримання й виховання дітей. Розмір таких допомог зазвичай співвідноситься з розмірами мінімального заробітку, а визначається з урахуванням доходів сім’ї.

До таких допомог законодавець відносять:

• одночасту допомогу з народженням дитини;

• допомога з догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

• грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом за дитиною-інвалідом;

• допомога на дітей у віці до 16 років (на учнів – до 18 років);

• допомога на дітей одиноких матерів;

3. Проблема правового статусу громадян – складна й багатосімейна.

Вона розглядається в різних галузях права, що свідчить про специфічні прояви правового статусу громадян у різних сферах суспільного життя.

І так в загальній теорії права, галузевих правових науках вирізняється поняття “галузевий статус”, що його одні вчені співвідносять із поняттям “загальний правовий статус громадянина”, інші з поняття “конституційний правовий статус”.

В обох випадках зміст правового статусу охоплює конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина. І так вони складають соціально правову основу, на якій будується система відповідного галузевого законодавства.

Суттєвою особливістю правового статусу пенсіонерів є те, що працюючі пенсіонери одночасно перебувають у двох видах правовідносин: трудових і пенсійних.

4. Право на пільги, як і право на основний вид соціального забезпечення – пенсію встановлюється законодавством, а обсяг наданих пільг залежить від категорії непрацездатних громадян.

Основними умовами, що відзначають права на пільги, є, в одних випадках, участь у бойових діях, а в інших – сам орган в тилу в період війни чи тривала сумнівна трудова діяльність у народному господарстві в мирний час.

Передбачені пільги згідно законодавства можна класифікувати за законом осіб, видами й підставами їх додання.

• Пільги ветеранам війни;

• Пільги ветеранам праці;

• Пільги членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців у зв’язку з виконанням обов’язків військової служби (службового обов’язку).

5. З 1998 р. розпочалася пенсійна реформа, яка буде здійснюватися постійно.

Нині діж єдина державна система пенсійного забезпечення.

В основу реформування діючої системи пенсійного забезпечення закладаються нові принципи: соціальне забезпечення має поширюватися тільки на непрацездатних осіб.

Ці принципи намічено реалізувати поступово.

На першому етапів, який нараховується кризовими явищами в економіці, зберігається нинішня система соціального забезпечення.

На другому етапі за досягнення стабілізації в економіці приймається комплекс законодавчих актів, що стосуються реформування системи соціального забезпечення.