Реферат

на тему:

“Тренінг як психопрофілактичний метод”

План

Вступ

I. Сутність тренінгу і початок роботи

1. Вступне слово

2. Знайомство

II. Структура тренінгу

1. Свій задум

2. Важливі кроки

3. Скільки і як часто

4. Сценарій теми

5. Психогімнастика в ПТ

Висновок

Список літератури

Вступ

Груповим формам психологічної роботи присвячена безліч різних матеріалів — теоретичних, методичних, дослідницьких. Проте, на мій погляд, ця тема залишається невичерпною.

Сьогодні не можна уявити собі практичної діяльності психолога, психотерапевта, медика без різних видів групової роботи з дітьми і дорослими.

Психологічний тренінг — це особлива форма групової роботи зі своїми можливостями, обмеженнями, правилами і проблемами. Він навчає новим навичкам, допомагає освоїти інші психологічні можливості. Його особливість у тому, що учить займти активну позицію, а засвоєння навичок відбувається в процесі переживання, особистого досвіду поведінки, відчування, діяння.

Психологічний тренінг — це форма активного навчання, яка дозволяє людині самоформувати навички й уміння в побудові продуктивних психологічних та соціальних міжособистісних відносин, аналізувати соціально-психологічні ситуації зі своєї точки зору і позиції партнера, розвивати в собі здібності пізнання і розуміння себе й інших у процесі спілкування.

Початок роботи

У тому, що було сказано вище, — не тільки величезні потенційні можливості психологічного тренінгу (ПТ), але і його розумні обмеження. Ефективна робота ПТ припускає деякий рівень особистісного пророблення, готовність включатися в тренінгові ситуації, опановувати навичками, кооперуватися з іншими людьми. По суті справи, людина повинна бути здатна бачити світ вільно, як нову можливість, а не як відображення своєї проблеми.

Дуже важко вести роботу з оволодінню соціально-психологічними навичками, коли учасники починають «випадати» у клієнтську позицію і, по суті, запитувати психотерапевтичної допомоги ведучого і групи навіть на разминочних, «прохідних» вправах; коли вони не можуть дати гарний зворотний зв'язок іншим учасникам, тому що бачать не їхній, а відображення в їхньому поводженні своїх особистих, невідреагованих переживань.

Це важливо пам'ятати на етапах планування роботи і добору учасників. Найкраще — випереджати роботу ПТ спеціальною клієнтською групою, що дозволяє її учасникам у тій чи іншій формі проробити свої актуальні особистісні проблеми. Таку групу можна замінити серією індивідуальних зустрічей. Групова робота, безсумнівно, переважніше, тому що дає людині первинний досвід спілкування, побудови відносин, взаєморозуміння.

1.Вступне слово

Групова робота випереджається організаційним повідомленням ведучого. Крім інформування про цілях, задачах і процедурі майбутньої роботи, вступне слово виконує важливу психологічну функцію. Учасники звикають друг до друга, до особливостей мови ведучого, набудовуються на роботу. Необхідно відразу задати внутрішній темп роботи, що буде підтримуватися ведучим весь день. Цей темп повинний бути обраний з урахуванням особливостей групи, але дуже важливо, щоб він був зручний, природний для самого ведучого, інакше йому його не удержати.

У багатьох посібниках пропонується вже на цьому етапі вводити правила (норми) роботи групи. Я можу погодитися з цим лише частково. Справа в тім, що на цьому етапі роботи правила можуть бути введені лише авторитарно, самим ведучої, тому що більшість учасників поки не готові до обговорення, висловленню своєї думки. При авторитарному введенні і поясненні правил суть багатьох з них вислизає від учасників, тому що вони можуть їх представити тільки умоглядно. Я вважаю, що доцільно відразу ввести як деяку «установку зверху» ті правила, що носять організаційний характер.

• Закон «нуль-нуль», що передбачає своєчасний початок тренінгу, його закінчення і настільки ж своєчасне повернення в аудиторію після перерви.

• Звертання друг до друга на «ти» (для роботи з дітьми ця норма може бути трохи змінена, але звертання до ведучого по імені, без по батькові дуже бажано).

• Робота «від і до»: людина, що прийняла рішення про участь у тренінгу, вишукує можливість бути присутнім на всіх заняттях з початку до самого кінця.

• Конфіденційність інформації, обговорюваної в групі, її закритість для обговорення за межами тренінгової ситуації.

Доцільно також відразу ввести норму «тут і зараз», пояснивши її глибокий психологічний зміст. Робота групи розвертається тільки в просторі актуальних переживань і потреб учасників. Предметом обговорення можуть стати минулі події і минулі відносини між учасниками, але тільки в контексті їхнього сьогоднішнього відношення до тих ситуаціям і відносинам. Найбільшу цінність мають стану, досвід переживань і відносин, що народжуються безпосередньо в груповій взаємодії. Минулого не змінити, але можна глибоко і яскраво прожити сьогодення, узявши краще в майбутнє.

Інші норми і правила, що стосуються безпосередньо поводження, взаємодії, потрібно вводити поступово протягом перших годин роботи, спираючи на той досвід, що учасники здобувають у вправах. Назвемо ці правила.

• Усі висловлення повинні йти від свого імені: «я вважаю...», «я думаю...», а не «усі зараз думають...», «більшість з нас...» і т.д.

• При звертанні до іншого чи учасника в розповіді про нього необхідно звертатися безпосередньо до нього: «ти сказав», а не «Маша зараз говорила». (Це правило викликає багато утруднень. Ведучий повинний бути наполегливий і постійно поправляти учасників, поки функцію виправляючого не візьме на себе хто-небудь із членів групи. Нерідко можна відчути агресію тих, кому ніяк не вдається позбутися від звички говорити про присутній «він» чи «вона». Відноситеся до цьому спокійно і будьте послідовні у своїх вимогах.)

• Бізоцінюваність висловлень у відношенні інших учасників групи. Допускається і заохочується зворотний зв'язок у виді опису поводження, вираження власних почуттів із приводу цього поводження, але не оцінка особистості.

• Активна участь у роботі: якщо їсти бажання сказати, це потрібно зробити, навіть якщо ніяково, страшнувато, не хочеться затягувати обговорення. Але одночасно в учасників їсти право помовчати, не приймати участі у вправі, якщо це продиктовано внутрішнім станом.

• Право говорити й обов'язок слухати. Ніхто не має права монополізувати дискусію, позбавляти іншої можливості прийняти в ній участь. Кожний може висловитися і повинний дати можливість іншим бути почутими і понятими.

Погодитеся, що якщо ви вводите ці правила відразу, умоглядно, настільки громіздка і поки «чужа» інформація буде погано засвоюватися учасниками групи.

Знайомство

Цей етап присутній у роботі пт-групи завжди, але він має різні форми і тривалість. Виділимо три типових ситуації:

• учасники не знайомі один з одним;

• учасники знайомі один з одним, але тренер для них — нова людина;

• учасники і тренер знайомі один з одним.

У першому випадку етап знайомства буде досить тривалим, тому що необхідно вирішити кілька важливих задач:

- дізнавання і запам'ятовування імен один одного,

- взаємопідтримка,

- самопред'явлення учасників.

Для рішення цих задач робота може бути побудована в такий спосіб.

1. Перше коло, під час якого учасники виступають по черзі, відповідаючи на питання: як твоє ім'я? Чого ти очікуєш від тренінгу? Є в тебе якісь побоювання, зв'язані з тренінгом? Після того як учасник відповів на ці питання, що веде пропонує йому прикріпити картку з ім'ям, а групі обміркувати тематичні асоціації: «Якби Лена була дорогоцінним каменем, те яким саме?», «Якби Олексій був судиною, те яким?». Порівнювати можна з квітами, тваринами, птахами, часом року, погодою, меблями, посудом, взуттям, прикрасами і т.д. Процедура повторюється для кожного учасника, у тому числі для ведучого. У визначеному змісті, ця перша групова дія учасників.

2. Психогімнастичні вправи, що припускають процедуру знайомства, обмін настроями, передачу предметів і почуттів по колу. Перші психогимнастические етюди потрібно підбирати дуже ретельно, щадячи почуття, з огляду на побоювання людей. Не потрібно використовувати тактильні вправи (крім рукостискань), робити енергоємних, дуже рухливих процедур. Дуже важливо враховувати настрой, стан групи. Наприклад, я застосовую досить «обкачаний» психогімнастичний комплекс, елемент якого — передача предметів по колу. В дорослій групі спочатку я пропоную передавати по колу квітка, потім кавун, а потім — бруд, після чого ми «моєму» руки в чистому гірському струмку і «бризкаємо» один на одного кришталево чистою водою. Це вивільняє групову енергію, дозволяє учасникам розслабитися. У підлітковій групі, особливо при наявності досить агресивних хлопців, я роблю кілька кіл іншого змісту: передача квітки, кошеняти, дуже маленької бусинки. Психогімнастика завершується ще одним навкруги з описом свого актуального стану, настрою.

3. Вправа «Інтерв'ю» (із книги К. Фопеля «Психологічні групи»). Суть цієї вправи в наступному: ведучий пропонує представити кожному учаснику, що він герой прес-конференції. Усі пишуть на листочку п'ять питань (можна три), на які їм хотілося б відповісти. Питання повинні стосуватися їх життєвих, професійних поглядів, тобто носити більше не фактологический, а ціннісний характер. Потім листочок віддається будь-якому учаснику на вибір автора. Далі проходять «прес-конференції». Інтерв'юер, якому був відданий листочок, задає питання в будь-якому порядку, автор відповідає. Інтерв'юер має право задати одне питання від себе. Автор на нього відповідати не зобов'язаний. Таке ж право є в групи. Якщо група велика — 14 і більш людин, доцільно розбити її на двох підгруп.

4. «Образ групи». Ведучий пропонує групі лист ватману і кольорові крейди. Кожен учасник зображує на цьому листі деякий предмет, образ, що символізує для нього в даний момент групу. За один раз можна намалювати тільки один образ, але підходити до листу можна кілька разів. Питання задавати недоцільно. По закінченні малювання можна тільки обмінятися почуттями.

На цьому процедура знайомства може бути довершена.

У ситуації, коли учасники групи знайомі один з одним, задача дізнавання і запам'ятовування імен коштує тільки перед ведучим. У цьому випадку не варто вішати таблички з іменами. Нехай ведучий спирається на свою професійну пам'ять. У допомогу під час першого кола він може використовувати технологію «сніжної грудки». Ведучий повинний сказати учасникам, що іноді чиєсь ім'я вилітає з голови, тому він буде перепитувати. Вся інша процедура знайомства та ж.

У випадку, коли усі один з одним знайомі, задачами цього етапу стають самопред'явлення і взаємопідтримка. Перше коло можна обмежити питаннями про чекання, побоювання й актуальний стан. Після цього провести вправа на самопред'явлення типу «Девіз на футболці», «Герб», у якому кожен учасник позначить себе в ситуації тренінгу: «От я який зараз». Завершити процедуру можна вправами на групове зімкнення.

Після етапу «Знайомство» логічне і природно вводяться правила роботи, що залишилися, групи.

Структура тернінга

Участь у тренінгу може бути тільки добровільним. Якщо перенести ця теза на роботу в освітній установі, то не може бути ПТ, що коштує в сітці навчальних занять чи підлітків є обов'язковим методичним заходом для педагога. У розкладі може бути урок по психології з використанням елементів рольової гри, з відпрацьовуванням навичок. Учитель може бути примушений адміністрацією до відвідування семінару по психології (скажемо, по темі «Ефективне спілкування»). Але не можна примушувати людини вступати в спілкування з іншими людьми, давати зворотний зв'язок, розвивати в собі визначені навички і здібності. Це неможливо з етичної точки зору, це неефективно, і, зрештою, це може бути небезпечно для його психічного здоров'я.

Але навіть люди, які відгукнулися на запрошення психолога взяти участь у тренінгу, повинні заздалегідь одержати усю необхідну інформацію, для того щоб прийняти рішення усвідомлено. Добре провести з кожним попередню бесіду, розповівши про зміст і форми тренінгової роботи, про необхідність займати активну позицію, відкривати іншим учасникам свій внутрішній світ, переживання, думки, мінятися, привласнюючи новий досвід. Потрібно чи це людині? Чи готовий він до цьому?

Окремого обговорення заслуговує ситуація, не така вуж і рідка, коли рішення про проведення тренінгу в колективі приймає керівник, а рядові співробітники запрошуються в примусовому порядку. Необхідно відразу поставити в популярність керівника (ще до початку роботи) і всіх учасників (вже в ході знайомства), що вони можуть залишити групу в будь-який момент. Однак запропонуєте їм почекати з рішенням і хоча б у перший день включитися в роботу цілком. Установка ведучого може не спрацювати в тому випадку, якщо підлеглі добре знають свого керівника і передбачають можливі санкції, що підуть за їхнім відходом.

Зовсім мало вибору залишається в учасників на виїзних тренінгах. У цьому випадку робота групи повинна будуватися особливим образом: з дуже довгим розігрівом, тривалим періодом позитивного підкріплення, перевагою технік на взаємопідтримку. Дуже акуратно повинні будуватися обговорення, для того щоб люди, не готові до серйозної роботи, почували себе захищеними.

Свій задум

У В.М. Розіна в книзі «Психологія: теорія і практика» є така симпатична і нетривіальна класифікація методів психології, по якій вони поділяються на методи вивчення, життєвиявлення і життєзадуманості.

За життєзадумуючими методами завжди коштує деяка модель людської особистості, відносини і самовідносини, що транслюється психологом клієнту і перетворить внутрішній світ останнього. У глобальному аспекті до таких методів відносяться, наприклад, психоаналіз і гуманістична психологія (природно, що їхньої моделі відносини й особистості кардинально відрізняються). До них відноситься і соціально-психологічний тренінг (ПТ).

Чому тренер вибирає для відпрацьовування саме ці теми і використовує саме ці вправи? Звичайно, у ряді випадків просто тому, що в нього тільки одна методичка з двома десятками вправ. Але якщо тренер реалізує професійний, грамотний підхід, то за усім, що він робить, коштує життєзадумуюча концепція. Він передає учасникам тренінгу деякий близький йому погляд на людські відносини, формує в них визначений підхід до їх побудови, оцінці.

Важливі кроки

Зараз ми розглянемо структуру тренінгу спілкування, побудованого на гуманістичному погляді на людські відносини. У цьому тренінгу замишляється світ, в основі якого лежить здатність до відкритого, довірчого контакту, до поваги своєї і чужої точки зору, до протистояння різним формам маніпулювання. Можна було б довго говорити на ці теми, однак представляється, що допитливий читач і так зрозуміє ціннісну основу пропонованої схеми ПТ і співвіднесе її з власними настроями і представленнями.

Перший крок — усвідомлення тієї ідеї людських відносин, що тренер бажає здійснити у своїй роботі.

Другий крок — вибір загальної логіки тренінгового процесу. Пропонована схема виходить з наступного представлення про фази комунікації: установлення контакту, змістовний обмін (інформацією, почуттями, змістами), завершення контакту. Відповідно до них і будується робота ПТ-групи.

Третій крок — підбір тим для відпрацьовування. Їх досить багато, але усі вони добре знайомі психологам. Перелічимо їх.

1. Установлення контакту з партнером на вербальному і невербальному рівні, вихід

з контакту.

2. Взаємопідтримка і зворотний зв'язок.

3. Вираження і розуміння почуттів у процесі спілкування.

4. Міжособистісні позиції в спілкуванні.

5. Нормативний і ціннісний розвиток групи (групова динаміка).

6. Активне слухання і Я-повідомлення.

7. Спільне прийняття рішень, переговори і конфлікти.

8. Переконуюче поводження, навички аргументування своєї позиції.

Співвіднесемо ті теми, що нам здаються обов'язковими для відпрацьовування на тренінгу, з фазами контакту. У такий спосіб ми визначимо місце кожної теми в ході тренингового процесу (див. табл.).

Скільки і як часто

Оптимальний обсяг ПТ в академічних годинник — від 24 до 40. Оптимальна тривалість робочого дня — від 8 до 10 академічних годин (6 годин у самому крайньому випадку). Зрозуміло, що це може бути реалізовано тільки за умови, що заняття проходять у спеціально відведені дні, більше нічим для учасників не зайняті — канікули, вихідні, звільнені від іншої роботи.

Якщо чесно, то на мій погляд тільки в такі дні і варто проводити тренінгові заняття. Усі ці сполучення з уроками, робочими справами зовсім неефективні. Тим більше що заняття, що триває менш 4 годин, узагалі не має до тренінгу серйозного відношення. Так, «поруч проходило», ілюстрація. Активне навчання припускає занурення в тренінгову реальність, проживання повноцінного досвіду, у которий не підеш от так, за кілька хвилин, і з який не вискочиш на мить, щоб подзвонити чи дати домашнє завдання.

Вищесказане не означає, що не можна проводити невеликі практичні семінари, заняття з елементами групової роботи, коротенькими іграми, вправами. Звичайно, можна. Але це не ПТ і його навчальними можливостями і резервами не володіє.

Ще одне питання: як часто зустрічається група? Якщо заняття короткі (4–5 годин), то бажано щодня чи кілька разів у тиждень. Якщо заняття довгі, 10-вартові, можна зустрічатися раз у тиждень, хоча перші два заняття бажано провести підряд. Справа в тім, що якщо тренер відпускає групу на тиждень, він зобов'язаний «закрити» своїх учасників, відпустити їх із загальним позитивним почуттям, щоб вони могли нормально працювати і жити, згадуючи про тренінг тільки за бажанням, а не в силу актуальної, не вирішеної там проблеми. А це не завжди добре. Працюючи два дні підряд, тренер має можливість розпустити ввечері групу в незавершеному стані. Навряд чи ніч буде доброї для всіх учасників, але для росту, групового й особистісного, це може бути надзвичайно корисно.

Але, повернемося до тем. Ми бачимо, що є теми «одноразові» і як би «розлиті» по всьому тренінговому процесі. Підхід до їхнього відпрацьовування зовсім різний.

Теми, що зустрічаються один раз, відпрацьовуються як цілісний закінчений «шматок» по визначеному сценарії.

Теми другого типу (зворотний зв'язок, підтримка, взаєморозуміння) проходять крізь усі фази контакту, поступово змінюючись, ускладнюючи. Їхнє відпрацьовування істотно залежить від потреб групи, рівня зрілості учасників.

Є ще одна особлива тема — розвиток тренінгової групи, підтримка і формування групової динаміки. У тренінгу спілкування ця задача не виділяється як особлива, тому що робота на групову динаміку не завжди сумісна з відпрацьовуванням навичок спілкування. У ПТ-групах тренер керує динамікою розвитку групи, стимулює ті процеси, що сприяють освоєнню навичок ефективної комунікації (наприклад, нормоформування). У ряді випадків ведучий регулює і контролює ті динамічні процеси, що ведуть групу убік від основної мети. Цій складній проблемі ми обов'язково присвятимо окрему розмову.

Сценарій теми

Як відпрацьовувати теми, що чітко зв'язані з визначеною фазою комунікації (до таким відносяться четверта, шоста і восьма теми)? Для цього може бути використаний пропонований нижче сценарій, що дозволяє учасникам сприйняти тему як щось цілісне, емоційно завершене.

1. Розминка (найкраще — тематична).

2. Діагностика проблеми в ході виконання чи вправи невеликої гри.

3. Теоретичний «шматок»: уведення понять, правил, технологій.

4. Відпрацьовування навичок у серії вправ.

5. Узагальнення отриманих навичок у «великій» рольовій грі.

6. Рефлексія (обмін почуттями, аналіз що відбувся, відповіді на питання ведучого).

7. Міжособистісна підтримка, зворотний зв'язок.

Подивимося, як працює ця схема на прикладі такої вузької теми, як «Позиції «зверху», «знизу» і «нарівні» у спілкуванні».

Розминка

Вправа типу «карусель», у ході якого учасники в парах грають невеликі сценки з заданими ролями: квитковий контролер — «заєць», продавець — покупець і т.д. Обмін почуттями в парах і загальному колі. Обговорення що сподобалися і несподобалися ролей.

Діагностична вправа

Учасники (виконуючі роль начальника) по черзі умовляють своїх співробітників вийти вихідного дня на суботник. Дозволяються будь-які прийоми впливу. Коротке обговорення.

Теорія

Уводяться поняття трьох типів прибудов; обговорюються вербальний і невербальний репертуар виконання кожної з них, можливості й обмеження їхнього застосування.

Відпрацьовування

Вправа в трійках, спрямоване на проживання кожним учасником усіх трьох позицій. Обговорення почуттів у трійках, загальний аналіз. Тривалість обговорення в цій вправі максимальна. Пасивні учасники обов'язково стимулюються питаннями.

Узагальнююча гра «Адміністратор готелю»

Хтось з учасників грає адміністратора готелю, у якій немає місць, інші намагаються одержати в ній спальне місце, користаючись однієї з трьох прибудов. Обговорення підсумків.

Загальний аналіз

Стимулювання процесів зворотного зв'язку, самоаналізу. Обмін почуттями. У завершення — вправа на групову згуртованість, що знімає тертя і розбіжності, що виникли в ході роботи над навичками, наприклад «Живі руки».

Така робота, безсумнівно, вимагає багато часу, але завдяки своїй цілісності і завершеності вона дуже ефективна. Вона добре дисциплінує учасників, допомагає їм зосередитися на проживанні визначеного досвіду, оволодінні конкретними навичками.

Психогімнастика в ПТ

У «живому тілі» ПТ, крім конкретних тем і роботи над груповою динамікою, є ще один елемент — психогімнастичні вправи. У тренінгах спілкування вони в більшості випадків виконують підлеглу роль, використовуються як розминку на етапах переходу від однієї теми до іншої для підтримки групової атмосфери.

Найбільше активно психогімнастика звичайно використовується в розминці. Однак, повторимо, у ПТ на ній акценту не робиться. При цьому треба відповідально відноситися до вибору психогімнастичних вправ, тому що багато хто з них надзвичайно енергоємні чи, навпаки, вивільняють величезна кількість групової енергії, що потім може не дозволити групі переключитися на відпрацьовування навичок. На цю тему ми теж поговоримо окремо.

Висновок

Психологічний тренінг — це вправи, атмосфера, особливий стан душі кожного учасника. Але насамперед тренінг — це визначена концепція людських відносин. Концепція, особистісно сприйнята і технологічно утілена ведучим.

При правильній організації і проведення тренінгів навіть мала кількість професіоналів може зробити наше суспільство здоровіше і краще. Давайте ж вирощувати професіоналів.

Список літератури

1. Битянова М.А. Журнал “Перше вересня” №13, 14, 17 2000м

2. В.М. Розин «Психологія: теорія і практика» М. 1998

3. Ємельянов Ю.Н. “Активне соціально-психологічне навчання” Л. 1985

4. Довідник по психології і психотерапії, С-Пб. 2000

5. Макшанов С.И. “Психологія тернинга” С.-Пб. 1997