ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра Телекомунікаційних технологій

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

«Проектування лінійних споруд міської телефонної мережі»

з курсу «Оптичні та перспективні проводові лінії зв’язку»





Київ 2011

ЗАВДАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУВАННЯ

Населення невеликого міста К забезпечується телефонним зв’язком за допомогою двох районних АТС (РАТС) – РАТС-1, РАТС-2 і автоматичної міжміської телефонної станції (АМТС). У цей час у місті побудований новий 

житловий район із числом жителів N (тис. чол.) і невеликим заводом з управлінсько- виробничою АТС (УВАТС). Для забезпечення телефонним зв’язком жителів даного району необхідно визначити номерну ємність і місце установки нової РАТС-3. Для РАТС-3 необхідно розрахувати й спроектувати сполучні лінії з іншими РАТС, АМТС і УВАТС. Основне завдання КП – спроектувати лінійні спорудження абонентської мережі в заданому районі (магістральну мережу, розподільну мережу й кабельну каналізацію). Також необхідно організувати підключення до РАТС-3 групи з Z віддалених абонентів (ВА), що перебувають на відстані Lуд, км.

Перша цифра варіанта	Довжина району, км	Кількість жителів в районі, тис.чол.	Ємність УВАТС, ном.	Ємність РАТС-1, тис.ном.	Число кварталів
					q	n
7	2,2	23	150	6	4	4
Друга цифра варіанта	Ширина району, км	Категорія міста	Число ВА, чол..	Ємність РАТС-2, тис.ном.	Відстань до групи ВА, км
0	1,9	IV	100	10	9,1
Для міжстанційного зв’язка використовується система передачі ВОСП ОТГ-35



Зміст

1. Вступ…………………………………………………………………………….5

2. Визначення ємності телефонної мережі району………………………….…..6

3. Розрахунок числа з’єднувальних ліній і вибір ємностей

міжстанційних кабелів……………………………………………………………8

4. Визначення місця встановлення РАТС-3……………………………………..14

5. Вибір і коротка характеристика системи побудови

абонентських ліній………………………………………………………………..18

6. Розбивка території на шафові райони………………………………………...22

7. Проект розподільної мережі виділеного шафового району…………………26

8. Проект магістральної мережі ………………………………………………....30

9. Проект кабельної каналізації………………………………………………….35

10. Вибір діаметра жил абонентських кабелів……………………………….....40

11. Організація лінійного уведення в АТС та утримування кабелів під надлишковим повітряним тиском………………………………………………..42

12. Охорона праці й техніка безпеки…………………………………………….48

13. Кошторисно-фінансовий розрахунок ……………………………………….49

14. Висновок……………………………………………………………………….50

16. Список використаної літератури …………………………………………….52



ВСТУП

Курсовий проект (КП) з проектування лінійних споруд міських телефонних мереж (МТМ) розглядається як важливий етап формування фахівця електрозв'язку. Проект виконується в рамках вивчення курсу "Оптичні й перспективні проводові лінії зв'язку" (ОППЛЗ) за фахом "Інформаційні мережі зв'язку" (ІМЗ) і повинен сприяти набуттю практичних навичок проектування абонентських і міжстанційних ліній МТМ.

1. Визначення ємності телефонної мережі району

Будемо виходити з прямою шириною району з довжиною і шириною, масштаб 1:5000. після чого район необхідно розділити повздовжніми лініями на n і q частини по довжині і ширині відповідно. Відклавши від кожної точки розподілу в обидва боки 2-3 мм ( у масштабі 15-20м), а від центральної точки 5-6 мм ( у масштабі 25-30м), з’єднавши їх лініями одержимо вулиці, поділені квартали. Після стирання додаткових ліній і наведення границі кварталів, план району приймає остаточний вид. Один з кутових кварталів варто виділити для заводу.

1.2 Визначимо кількість жителів на один житловий квартал по формулі

Nж/квл=N(n×q-1) (1.1)

Nж/квл=23000(4×4-1)=1534

N – кількість жителів у проектуючому завданні;

n, q - кількість кварталів, районів у проектувальному завданні (округляємо результат до більшого числа).



1.3 Визначаємо кількість будинків у кварталі по формулі:

Nбуд/квл=Nж/буд3,6×Nкв/буд (1.2)

Nбуд/квл=15343,6×86=4,95≈5

Nж/квл- кількість жителів на квартал;

Nж/буд- кількість квартир у будинку визначається з наступної таблиці відповідно до категорій міста.

Таблиця 1.1

Кількість квартир у будинку для міст різних категорій:

Категорія міста
I	54
II	62
III	72
IV	86
V	108

1.4 Визначимо число телефонів на один будинок і на один житловий квартал виходячи з умови 100% телефонізації квартир на завершальному етапі проектування

* лінійні спорудження даного району будуть проектуватися в два етапи:

1. 
   побудована РАТС і запущена в роботу в деяку кількість обладнання, що дозволяє обслужувати 60%;
   
2. 
   РАТС виведена на повну проектну ємність.
   



Розраховуємо кількість телефонів у будинку, що буде визначатися по двох етапах проектування по формулах:

Nт/будI=0,6×Nкв/буд (1.3)

Nт/будI=0,6×86=51,6≈52

Nт/будII=Nкв/буд (1.4)

Nт/будII=86

Nкв/буд - кількість квартир у будинку, що визначити із таблички (1.1 по «k»), результат округлюємо до більшого значення.

Визначимо кількість телефонів на один житловий квартал по двом формулам:

Nт/квлI=Nбуд/квл×Nт/будI (1.5)

Nт/квлI=5×52=260

Nт/квлII=Nбуд/квл×Nт/будII (1.6)

Nт/квлI=5×86=430

1.5 Визначимо загальне число телефонів у районі проектування по двох етапах проекту по формулах:

NтI=(n×q-1)×Nт/квлI (1.7)

NтI=(4×4-1)×260=3900

NтII=(n×q-1)×Nт/квлII (1.8)

NтII=4×4-1×430=6450


1.6 Визначимо необхідне число таксофонів у районі для двох етапів розвитку по нормах таксофонної щільності:

NтаI=N×δтаI (1.9)

NтаI=23×4=92

NтаII=N×δтаII (1.10)

NтаII=23×5=115

N- кількість жителів у районі;

Nта - норма таксофонної щільності.

δтаI=4

δтаII=5
3.7 Зведемо отримані дані в таблицю й визначимо ємність проектованої РАТС-3, як суму телефонів і таксофонів, округлюємо результат до більшого значення числа тисяч.

Таблиця 1.2

Етап	N, тис.чол	Nж/квл, чол.	Nбуд/кв, буд.	Nт/буд, тел.	Nт/квл, тел.	Nт, тел.	δта, такс./тис. чол.	Nта, такс.	Nт+та, тел.	NРАТС-3, номерів
I	23	1534	5	52	260	3900	4	92	3992	4000
II	23	1534	5	86	430	6450	5	115	6565	7000

2.Розрахунок числа з’єднувальних ліній і вибір ємностей

міжстанційних кабелів


2.1 Розрахуємо число з’єднувальних ліній (Nзл) між РАТС-3 і РАТС-1,а також між РАТС-3 і РАТС-2 по наближених формулах:

NзлРАТС-3→РАТС-1=n31+n13=

=nвих3×NРАТС-1NРАТС-1+NРАТС-2+nвих1×NРАТС-3NРАТС-2+NРАТС-3 (2.1)

NзлРАТС-3→РАТС-1=n31+n13=

=700×60006000+10000+600×700010000+7000=509,5≈510

NзлРАТС-3→РАТС-2=n32+n23=

=nвих3×NРАТС-2NРАТС-1+NРАТС-2+nвих2×NРАТС-3NРАТС-1+NРАТС-3 (2.2)

NзлРАТС-3→РАТС-2=n32+n23=

=700×100006000+10000+1000×70006000+7000=975,96≈976

Nвихі- число вихідних ліній від РАТС-і, визначаємо із співвідношення:

Nвихі=0,1×NРАТСі (2.3)

Nвих1=0,1×NРАТС-1=0,1×6000=600

Nвих2=0,1×NРАТС-2=0,1×10000=1000

Nвих1=0,1×NРАТС-3=0,1×7000=700

2.2 Розрахуємо число з’єднувальних ліній між РАТС-3 і АМТС по наближений формулі:

N_злРАТС-3→АМТС=0,011×NРАТС-3 (2.4)

N_злРАТС-3→АМТС0,011×7000=77

2.3 Розрахуємо число з’єднувальних ліній між РАТС-3 і УВАТС вираховуючи в наступному порядку.

Спочатку визначаємо число абонентів УВАТС, що мають право виходу в місто:

Nвих.у.м.=0,3×NУВАТС (2.5)

Nвих.у.м.=0,3×150=45

NУВАТС - ємність УВАТС, номерів.

Після цього за допомогою таблички 2.1 по величині Nвих.у.м. визначається число з’єднувальних ліній між РАТС-3 і УВАТС.

Таблиця 2.1

Визначення числа з’єднувальних ліній між РАТС-3 і УВАТС

Nвих.у.м.	≤50	≤100	≤200	≤300
Nзл(РАТС-3→УВАТС)	6	9	10	17

2.4 На плані району вкажемо стрілкою напрямок підведення з’єднувальних ліній від РАТС-1, РАТС-2, АМТС і розрахунок з’єднувальних ліній, також вкажемо напрямок підвісних ліній від віддалених абонентів і їхнє число Z.

* Стрілки, що вказують напрямок підвісних ліній повинні підводитись до вулиці, а не кварталу, тому що кабелі будуть уведені в район кабельної каналізації.



2.5 Для кожного із трьох напрямків міжстанційних з’єднань РАТС-1 з РАТС-3, РАТС-2 з РАТС-3, РАТС-3 з АМТС розрахуємо кількість комплектів системи передачі по формулі:

NСП(РАТС-3→i)=NЗЛ(РАТС-3→i)КСП (2.6)

NСП(РАТС-3→РАТС-1)=510480=1,0625≈2

NСП(РАТС-3→РАТС-2)=976480=2,0333≈3

NСП(РАТС-3→АМТС)=77480=0,1604≈1

NЗЛ(РАТС-3→i)- число з’єднувальних ліній з «і» станцією;

КСП - число сигналів, що забезпечуються одним комплектом системи передачі.

* Результати розрахунків округлюємо до більшої цілої величини.

Для заданої силової цифрової системи передачі (ЦСП) або волоконно-оптичної системи передачі (ВОСП). Значення КСП може бути визначено за наступною таблицею.

Таблиця 2.2

Число каналів і кабелів використані із системи передачі

Тип системи передачі

Число каналів

Тип кабелю

Система організації зв’язку

ІКМ-30-4

30

ТППеп-…х2х0,5

Двокабельна,

чотирьохпровідна

ІКМ-120-4

120

МКСАшп-…х4х1,2

Двокабельна,

чотирьохпровідна

ІКМ-120-5

120

ОКЛ-3-ДА1-0,4Ф3,5/0,3Н19-…

Однокабельна,

двоволоконна



ОВГ-25

120

ОКЛ-3-ДА1-0,4Ф3,5/0,3Н19-…

Однокабельна,

двоволоконна

ОТГ-35

480

ОКЛ-3-ДА1-0,4Ф3,5/0,3Н19-…

Однокабельна,

двоволоконна


*… - ємність кабелю (число пар, четвірок або волокон);

** - при двокабельній чотирьох провідній системі, для організації двохстороннього зв’язку використовують два кабелі, у кожному задіяно два провідника;

*** - при однокабельній двоволоконній для організації двохстороннього зв’язку використовують один кабель, у якому задіяно два оптичних волокна (одне для напрямку передачі, друге – для прийому).
2.6 Для кожного із трьох напрямків міжстанційних з’єднань: РАТС-3 з РАТС-1, РАТС-3 з РАТС-2, РАТС-3 з АМТС, знаючи тип і число необхідних комплектів системи передачі, варто вибрати тип кабелю (таблиця 2.2) і його ємність виходячи з наступного:

• 
  ємність кабелів ТППеп визначається виходячи зі співвідношення 1СП→1пара й ряду ємностей цього кабелю (10х2, 20х2, 30х2);
  
• 
  ємність кабелів МКСАШп визначається виходячи зі співвідношення 1СП -→1пара (або 2СП → 1 четвірка) і ряду ємностей цього кабелю (1х4, 4х4, 7х4);
  
• 
  ємність волоконно-оптичних кабелів ОКЛ визначається виходячи із співвідношення 1СП -→2 волокна і ряду ємностей цього кабелю (4, 6, 8, 12, 16, 18, 24, 32);
  

* варто використовувати мінімальну ємність (обов’язково обрану із існуючого ряду ємностей, а не довільну) здатну забезпечити роботу розрахованої кількості систем передачі.



** при виборі марки кабелів ТППеп і МКСАШп крім необхідної кількості жил варто передбачити запас - 10%, а для оптичних кабелів - 2 додаткових резервних волокна (це пов’язано з необхідністю мати запасні ланцюги на випадок ушкодження основних кабельних ланцюгів у процесі експлуатації).

2.7 Визначимо марку кабелю, що прокладається від РАТС-3 до УВАТС. Для цього напрямку варто використати кабель ТППеп-…х2х0,5.Ємність кабелю визначається значенням NЗЛ(РАТС-3→УВАТС) виходимо із співвідношення 1ЗЛ→ 1пара, і рядом ємностей цього кабелю (10х2, 20х2, 30х2).

* у кабелі для з’єднувальних ліній із УВАТС варто передбачити 10% експлуатаційний запас пар.

2.8 Результати по даному розділу й обрані марки кабелів помістимо в таблицю:

Напрямок ЗЛ	Число ЗЛ	ТИП СП	Число СП	Марка кабелю
РАТС-3→РАТС-1	510	ОТГ-35	2	ОКЛ-3-ДА1-0,4Ф3,5/0,3Н19-4
РАТС-3→РАТС-2	976	ОТГ-35	3	ОКЛ-3-ДА1-0,4Ф3,5/0,3Н19-6
РАТС-3→АМТС	77	ОТГ-35	1	ОКЛ-3-ДА1-0,4Ф3,5/0,3Н19-4
РАТС-3→УВАТС	6	-	-	ТППеп-10х2х0,5



3. Визначення місця встановлення РАТС-3


3.1 Визначаємо два основних методи визначення теоретичного центру телефонного навантаження (ТЦТН).

* ТЦТН - умовна точка на плані району відстань від якої до всіх абонентів мінімізована. Якби район виявив собою рівномірно насичені телефонами квартали, при відсутності зовнішніх виводів (РАТС-1, РАТС-2, УВАТС, АМТС, ВА), то ТЦТН перебував би в геометричному центрі району проектування.

Графічний метод

На плані району обслуговування проектованої РАТС-3 біля зображення кожного будинку вказується проектовану кількість телефонів і прямих проводів на першому і другому етапах розвитку мережі. На цьому ж кресленні вказують число ЗЛ з боку їх підходу до проектованого району. Кожна ЗЛ при визначенні ТЦТН враховується як один телефонний апарат.

Паралельно головній вулиці району розташовують лінійку, переміщуючи її паралельно самій собі до тих пір, поки з обох сторін від лінійки не виявиться рівну кількість телефонних апаратів. У цьому місці проводять пряму лінію. Якщо все зроблено вірно, то зверху і знизу від цієї лінії буде по N_разр телефонів, де:

N_разр=0.5(N₀+N_с.л.-N_пр) (3.1)

Потім лінійку повертають на 90° і знову переміщують її паралельно самій собі до тих пір, поки з обох сторін від лінійки не буде рівна кількість телефонів. Проводять другу лінію. Точка перетину ліній і дає приблизне місце розташування ТЦТН.

Графічний метод є найбільш простим і доступним. Проте до його недоліків слід віднести:

- велику погрішність при визначенні центру телефонного навантаження;



- велику ймовірність появи помилки, так як дані для підрахунку телефонних апаратів зверху і знизу зчитуються проектувальником безпосередньо з креслення після кожного переміщення лінійки. Імовірність помилки зростає із збільшенням числа будинків і площі району;

- велику трудомісткість.

Координатний метод

Даним методом доцільніше скористатися при наявності ЕОМ або калькулятора. У полі креслення проектованого району, виконаного в масштабі 1:5000, проводяться осі координат. В отриманій прямокутній системі визначаються координати (x, y) центру ТЦТН кожного будинку.

Координати центру телефонного навантаження визначаються за формулами:

(3.2) (3.3)

Де:

D - число будинків у проектованому районі;

- число проектованих зв'язків у i-тій будівлі.

Місце розташування АТС, а значить і ТЦТН слід визначати з урахуванням перспективи розвитку мережі, тобто для другого етапу розвитку мережі.

Якщо в центрі ТЦТН будинок АТС розташувати не можна, то обирається найближча майданчик, вільна від забудови і задовольняє перерахованим вимогам. Остаточне місце розміщення АТС необхідно обгрунтувати, порівнявши між собою трохи найбільш підходящих варіантів. Потім окреслюють межі зони прямого підключення (ЗПП) радіусом 500 м з центром у вибраному місці розташування АТС.



За межами ЗПП виділяють шафові райони. При виділенні шафових районів необхідно прагнути до того, щоб у перспективі при збільшенні ємності мережі не довелося проводити їх перепланування. Для цього максимальне навантаження шафи повинна забезпечувати перспективну потребу в телефонному зв'язку даного шафового району. Отже, необхідно враховувати розраховане раніше розподіл номерів АТС між усіма споживачами. Територія шафового району повинна бути компактною, по можливості прямокутної форми із співвідношенням сторін 1:4 або 1:2. Межами шафових районів доцільно вибирати межі кварталів, природні перешкоди (ріки, сади, бульвари, яри, залізні дороги, великі кордону в міській забудові, вулиці і т.д.). У разі відсутності природних перешкод кордону шафових районів проводять всередині кварталу, виділяючи для цього компактно розташовані будинки з достатньою кількістю абонентських установок. Якщо в межах проектованого району існує мережа зв'язку, її необхідно використати з мінімальним числом перебудов.

Не слід поєднувати в одному шафовому районі абонентські установки, розташовані по різні сторони від проїжджої частини вулиць. Виділяти шафові райони необхідно так, щоб абонентська проводка була продовженням кабелів розподільчої мережі цих шафових районів. Кабелі розподільчої мережі в свою чергу, повинні бути продовженням кабелів магістральної мережі. Слід уникати паралельного прокладання цих кабелів у зустрічних напрямках, інакше кажучи, треба виключати так зване зворотне підключення.


3.2 Визначимо ТЦТН з огляду на всі типи з’єднувальних ліній та абонентських ліній від віддалених абонентів, якщо телефони підключені в точці підведення цих з’єднувальних ліній або абонентських ліній.


3.3 Відзначимо на плані району ТЦТН. Визначимо місце установки РАТС-3 і відзначимо його на плані району.

Рекомендується розташовувати РАТС-3 на краю кварталу (не більше 30м від дороги), при ємності РАТС-3 не менше 10 000 на другому етапі, варто встановлювати будинок РАТС-3 на розі кварталу біля перехрестя вулиць, тому що в цьому випадку в станцію буде організовано два уведення кабельної каналізації під кутом 90°.

Розрахуємо місце знаходження ТЦТН з урахуванням району проектування

Ліворуч	Праворуч
8 кварталів ×430т/квл =3440	7 кварталів ×430т/квл =3010
РАТС-1 = 510	РАТС-2 = 976
АМТС = 77	УВАТС = 7
Усього 4027	Усього 3992

Різниця: 4027-3992= 35.

Необхідно зрушити лінію вліво на: 35/2=17 номерів.

Оскільки вертикальна лінія перетинає чотири квартали: 17/4=4.

Визначимо на яку частину кварталу варто зробити зрушення (4/430)×100%= 1%.

Зверху	Знизу
8 кварталів ×430т/квл =3440	7 кварталів ×430т/квл =3010
РАТС-1 = 510	РАТС-2 = 976
УВАТС = 7	АМТС = 77
Усього 3958	Усього 4063



Різниця: 4063-3958= 107.

Необхідно зрушити лінію додолу на: 107/2= 53 номерів.

Оскільки горизонтальна лінія перетинає чотири квартали: 53/4= 13.

Визначимо на яку частину кварталу варто зробити зрушення (13/430)×100%= 3%.

4. Вибір і коротка характеристика системи побудови

абонентських ліній


4.1 Привести використані схеми трьох основних варіантів побудови абонентських ліній, вказати їх переваги та недоліки і область застосування

Існують три системи побудови абонентських ліній:

• 
  Безшафна;
  
• 
  Шафова;
  
• 
  Комбінована.
  

-Безшафна

Прикладами такої системи можуть служити система безпосереднього включення АЛ в кінцеві пристрої, встановлені в приміщенні АТС, і система прямого живлення. Система безпосереднього включення застосовується на мережах малої місткості (наприклад в УВАТС): від кожного ТА йде окрема лінія зв'язку.

Переваги:



- Простота схеми з'єднань;

- Відсутність додаткових проміжних розподільних пристроїв.

Недоліки:

- Дорожнеча;

- Неекономічність

- Також те, що кожна нова установка або перестановка ТА призводить до необхідності будувати нову лінію зв'язку (дорожнеча і неекономічність цієї системи викликані тим, що кожна лінія зв'язку складається з однопарні кабелю, а чим менше ємність кабелю, тим дорожче пара).

Система прямого живлення дешевше, ніж система безпосереднього включення. Однопарні лінії прокладають від розетки ТА до розподільній коробці (РК). Ця ділянка абонентської лінії називається абонентської проводкою. У РК однопарні лінії зв'язку підключаються до 10-парному кабелю, тобто здійснюється перехід з дільниці абонентської проводки на магістральний ділянку АЛ ГТС. Магістральної ділянка закінчується в кросі АТС.

На підході до будівлі АТС кабелі малої місткості об'єднують в розгалужувальних муфтах в кабелі більшої ємності. Місце об'єднання кабелів визначається на основі техніко-економічних розрахунків. На магістральному ділянці абонентських ліній частину пар в кабелі залишають незадіяними - як запасу. Число запасних пар нормується.

Перевагами системи прямого живлення перед системою безпосереднього включення є економічність і гнучкість мережі зв'язку: перше завдяки малій довжині однопарних кабелів абонентської проводки і застосування на магістральному ділянці багатопарних кабелів, і друге за рахунок наявності в кабелях магістрального ділянки нормованого числа запасних пар.

Шафова



Якщо при системі прямого живлення абонентських ліній складається з двох ділянок: магістрального і абонентської проводки, то при шафовий системі на абонентських ліній виділяють три ділянки: магістральний, розподільний і абонентської проводки. Магістральним ділянкою в шафових районах називається ділянка від АТС до розподільної шафи (РШ).

Розподільним ділянкою абонентських ліній МТМ називається ділянка від РШ до РК або до кабельного ящика (КЯ). Абонентської проводкою, як і при системі прямого харчування називається ділянка абонентської лінії МТМ від РК до розетки, до якої включений ТА.

Перехід від системи прямого живлення до шафовий пов'язаний з додатковими витратами на придбання, установку і монтаж РШ з кінцевими кабельними пристроями. Одночасно знижується число запасних пар і, відповідно, збільшується число задіяних пар.

Переваги:

- Шафова система побудови АЛ економічно вигідна в тому випадку, якщо додаткові витрати на придбання, установку і монтаж РШ з кінцевими пристроями окупаються отриманої економією пар магістрального кабелю;

- Збільшення гнучкості мережі (у шафі можна комутувати ланцюга всього шафового району);

- Можливість проведення електричних вимірювань (абонентську лінію можна «продзвонити» як у бік станції, так і у бік абонентського пункту, що значно полегшує пошук несправностей).

Недоліки:

- Зниження надійності роботи лінійних споруд зв'язку за рахунок включення додаткових проміжних розподільних пристроїв (досвід експлуатації АЛ показує, що велика кількість ушкоджень відбувається саме в розподільних шафах за рахунок обриву кроссировочніх проводів, окислів контактів і т. д.);



- Економічність шафовий системи проявляється тільки при щільному розміщенні абонентів і достатньої їх віддаленості.

Комбінована

В даний час основною є саме ця система побудови АЛ, тобто шафова система з елементами прямого живлення.

Ця система поєднує в собі переваги бесшкафной і шафовий систем.

Відповідно до діючих норм в радіусі 500 м від будинку АТС виділяється зона прямого харчування (ЗПП). За її межами розташовані шафові райони. Побудована таким чином мережа абонентських ліній буде складатися з мереж абонентських проводок (АП), розподільних кабелів на розподільних ділянках (РУ) в шафових районах, магістральних кабелів на магістральних ділянках (МУ) в шафових районах і ЗПП та кінцевих кабельних пристроїв (розподільні коробки, бокси в розподільних шафа.). Систему прямого харчування можна також застосовувати за межами зони прямого живлення для підключення ТА, розташованих у приміщенні, де число абонентських пунктів близько до конструктивної ємності кабелю і не буде змінюватися з плином часу. Доцільність такого включення визначається на основі техніко-економічних порівнянь всіх можливих варіантів.

4.2 Вибираємо одну із систем побудови абонентських ліній у якості основної для даної роботи

* у цей час найбільш поширена комбінована система побудови абонентської лінії (з зоною прямого живлення навколо РАТС і шафові райони).

При виконанні курсового проектування використовуємо комбіновану систему побудови абонентських ліній.

В даний час широко застосовується комбінована система побудови абонентських ліній. Тобто шафова система побудови абонентських ліній з 

елементами прямого живлення.

5. Розбивка території на шафові райони


5.1 Виділимо біля РАТС-3 зону прямого підключення (живлення) (ЗПП).

Для цього на плані району намалюємо коло радіусом 500 м (відповідно до масштабу) із центром у місці знаходження РАТС-3 (але не ТЦТН) . Ті квартали, які охоплює коло, включаємо у ЗПП. Інші квартали району умовно називаємо зоною розподільних шаф (ЗРШ).

Питання про включення в ЗПП тих кварталів, які охоплює коло, частково вирішується проектувальником самостійно. Бажано щоб ЗПП мала прямокутну або квадратну конфігурацію.


5.2 Визначаємо число телефонів і таксофонів по I і II етапах у зону прямого живлення і зону розподільних шаф, знаючи число кварталів, включених у ці зони:

NТ(ЗПП)I=Nквл(ЗПП)×Nт/квлI (5.1)

NТ(ЗПП)I=4×260=1040

NТ(ЗПП)II=Nквл(ЗПП)×Nт/квлII (5.2)

NТ(ЗПП)I=4×430=1720

NТ(ЗРШ)I=Nквл(ЗРШ)×Nт/квлI (5.3)

NТ(ЗРШ)I=11×260=2860

NТ(ЗРШ)II=Nквл(ЗРШ)×Nт/квлII (5.4)

NТ(ЗРШ)II=11×430=4730

Як основна марка розподільної шафи використовуємо ШРП 12002.

* - шафи малої ємності ШРП 600x2 і 300x2 застосовується при малоповерховій забудові кварталів (3-5-ти поверхові будинки).


5.3 Визначимо число розподільних шаф (або шафових районів, що те саме) у зоні розподільних шаф виходячи з умови їхнього максимального завантаження по другому етапу:

NРШ=NМПIIМРШ=NТ(ЗРШ)II×kэ1×rМРШ (5.5)

NРШ=NМПIIМРШ=4730×1,02×1,1500=10,61≈11

де МРШ - максимальне завантаження шафи магістральними парами (500 для ШРП 1200х2);

kэ1 - експлуатаційний запас по магістральних парах (1,02);

r – коефіцієнт обліку прямих проводів (1,1).

* - Розрахунок числа РШ у формулі (5.5) проводиться з урахуванням розвитку мережі до II етапу, оскільки при проектуванні по I етапу, з настанням II і III етапи число шаф довелося б збільшувати і переносити ті РШ, які вже були встановлені.

** - Експлуатаційний запас пар в магістральних кабелях, у розмірі 2%, призначений на випадок пошкодження (повного або часткового) окремих пар, а також для проведення вимірювань без перерви зв'язку.

*** - Коефіцієнт r враховує (у розмірі 10%) наявність в кабелі спеціальних ланцюгів (“прямих проводів”) для сигналізації, диспетчерського зв'язку і т.д.



**** - Одержане число NРШ округляється до більшої цілої величини.


5.4 Розділяємо ЗРШ на шафові райони по числу РШ. У один шафовий район входить 1 квартал (5 будинків).

Шафові райони обов'язково включають однакове число абонентів (тобто в даному проекті однакову площу). Шафові райони мають прямокутну або квадратну конфігурацію.


5.5 Визначимо загальну ємність кабелів для ЗПП, магістральної й розподільної мережі по I і II етапах по формулах:

NЗППI=NТ(ЗПП)I×kэ3×r (5.6)

NЗППI=1040×1,1×1,1=1258,4≈1259

NМПI=NТ(ЗРШ)I×kэ1×r (5.7)

NМПI=2860×1,1×1,02=3208,92≈3209

NРПI=NТ(ЗРШ)I×kэ2×r (5.8)

NРПI=2860×1,1×1,1=3460,6≈3461

NЗППII=NТ(ЗПП)II×kэ3×r (5.9)

NЗППII=1720×1,1×1,1=2081,2≈2082

NМПII=NТ(ЗРШ)II×kэ1×r (5.10)

NМПII=4730×1,1×1,02=5307,06≈5308

NРПII=NТ(ЗРШ)II×kэ2×r (5.11)

NРПII=4730×1,1×1,1=5723,3≈5724

де kэ2 - експлуатаційний запас пар на розподільній мережі в ЗРШ (1,1);

kэ3 - експлуатаційний запас пар на магістральній мережі в ЗПП (1,1).

5.6 Розрахуємо число магістральних і розподільних пар на одну розподільну шафу по I і II етапах:

NМП/РШI=NМПINРШ (5.12)

NМП/РШI=320911=291,72≈292

NРП/РШI=NРПINРШ (5.13)

NРП/РШI=346111=314,63≈315

NМП/РШII=NМПIINРШ (5.14)

NМП/РШII=530711=482,45≈483

NРП/РШII=NРПIINРШ (5.15)

NРП/РШII=572411=520,36≈521

Значення NМП і NРП, отримані для II етапу дозволяють перевірити правильність розрахунків у цьому розділі. У випадку вірного розрахунку повинні виконуватися співвідношення:

NМП/РШIII≤500 (5.16)

NРП/РШIII≤600 (5.17)



* Крім 500х2 магістральних і 600х2 розподільних у шафі ШРП 1200х2, ще 100х2 залишається як експлуатаційний запас і для міжшафових з’єднань.

Останні отримані результати відповідають нерівностям (5.16) і (5.17).



5.7 Зведемо всі дані, отримані при розрахунках по цьому розділу в загальну таблицю:

Етапи	NТ(ЗПП)	NТ(ЗРШ)	NРШ	NЗПП	NМП	NРП	NМП/РШ	NРП/РШ
I	1040	2860	11	1259	3209	3461	292	315
II	1720	4730	11	2082	5308	5724	483	521

6. Проект розподільної мережі виділеного шафового району


6.1 Накреслимо на міліметровому папері в масштабі 1:1000 (в 1см. – 10м.) контури одного, найбільш типового, шафового району прямокутної або квадратної форми (саме шафового району, а не кварталу).

Знаючи кількість будинків у кварталі (Nбуд/квл) і ту частину кварталу (кварталів), що займає шафовий район, необхідно накреслити в шафовому районі все вхідні в нього будинки. Розміри будинків вибираються довільно (орієнтовно від 15х40м до 30х90м).

* Вибирати розміри будинків краще з урахуванням зручності розміщення в них необхідної кількості розподільних коробок.



6.2 Вкажемо на схемі місце підведення до даного шафового району магістрального кабелю від РАТС-3. Для цього варто зорієнтуватися на плані району, де перебуває обраний вами шафовий район і де перебуває найближча до РАТС-3 його точка.

6.3 Знайдемо оптимальну точку (ОТ) розташування шафи в шафовому районі. Для цього шафовий район умовно розташовується на початку координатної площини з осями X, Y і визначити ОТ, як координати точки (x, y). При підведенні магістрального кабелю до шафового району в точці 0, ОТ буде розташовуватися в точці 0, з координатами:

x=a2×(1-0,5×NМП/РШIINРП/РШII) (6.1)

y=b2×(1-0,5×NМП/РШIINРП/РШII) (6.2)

a=535м.

b=460м.

x=5352×1-0,5×483521=143,51

y=4602×1-0,5×483521=123,4

Координати ОТ ( 145,51; 123,4).



де a і b - довжина й ширина даного шафового району відповідно.

* Значення NМП/РШII і NРП/РШII визначалися в попередньому розділі по формулах (5.14) і (5.15).

6.4 Покажемо на схемі встановлену розподільну шафу (РШ) у будинку, найближчому до ОТ. Вкажемо в РШ необхідну кількість магістральних і розподільних боксів по II етапу. При цьому рекомендується використовувати бокси ємністю 100х2 (марки БКТ-100х2).

* Таким чином, кількість магістральних і розподільних боксів буде визначатися округленими до більшого цілого.

Nмаг.бокс.=NМП/РШI100 (6.3)

Nмаг.бокс.=292100=2,92≈3

Nрозп.бокс.=NРП/РШI100 (6.4)

Nрозп.бокс.=318100=3,18≈4

Організувати уведення магістрального кабелю від місця його підведення до шафового району в магістральні бокси РШ, з розподілом його на кабелі 100х2 у розподільній муфті перед шафою.

* У кожний бокс може вводитися тільки кабель ємністю 100х2. Це пов’язане з тим, що в РШ занадто мало місця для розгалуження кабелю великої ємності або установки в ньому розподільної муфти.

6.5 Покажемо на схемі установку в будинках розподільних коробок (РК). Рекомендується використовувати коробки ємністю 10х2 (КРТП-10х2).



* Кількість РК в одному будинку буде визначатися округленою до більшого цілого величиною:

NРК/буд=NТ/будI10 (6.5)

NРК/буд=5210=5,2≈6

* значення NТ/будI визначалося в розділі 3 по формулі (3.3).

6.6 Спроектуємо розподільні лінії від РШ до всіх РК, використовуючи існуючі ємності розподільних кабелів. Для цього, з кожного розподільного боксу шаф виводяться кабелі ємністю 100х2. Траса кабельної лінії позначається суцільною тонкою лінією. У місцях розподілу ємності кабелю на схемі варто вказати розподільні муфти. При виборі трас розподільної мережі варто керуватися критерієм з їхньої довжини.

* Повороти трас повинні здійснюватися під прямим кутом 90°.

** Ємність боксу 100х2.

6.7 На кожній ділянці розподільної мережі проставимо ємність кабелю (над лінією) і довжину ділянки (під лінією).

* Ділянкою розподільної мережі називають частину лінії, протягом якої кабель не міняє своєї ємності, тобто відрізок лінії що проходить:

від розподільного боксу до муфти;

від муфти до муфти;

від муфти до РК.

* Довжини ділянок визначаються за схемою з урахуванням масштабу.



** Для ділянок, що закінчуються в РК, довжину проставляти не обов’язково. У подальших розрахунках, для цих ділянок варто прийняти якусь однакову довжину, наприклад 10м.

6.8 Розрахунок необхідної кількості кабелів для розподільної мережі виділеного шафового району.

Ємність кабелів	Кількість ділянок	Загально довжина кабелів, м
10х2	30	300
20х2	-
30х2	10	612
50х2	-
100х2	4	693

7 Проект магістральної мережі


7.1 Позначимо на схемі границі району.

Позначимо місця підведення ЗЛ від РАТС-1, РАТС-2, АМТС і від ВА. Позначимо місце установки УВАТС, і РШ, вказавши в них необхідну кількість магістральних боксів по I етапу.

Організуємо вивід з магістральних боксів кожної шафи кабелів ємністю 100х2 і об’єднання їх усіх у кабель більшої ємності в розподільній муфті.

* З кожного боксу може виводитися тільки кабель ємністю 100х2.



7.2 На місці розміщення РАТС-3 позначимо таблицю, що імітує крос даної станції.

7.3 Спроектуємо магістральну лінію від всіх РШ до РАТС-3. Для цього, магістральні кабелі від розподільних шаф доводять до РАТС-3 і включають в магістралі кросу (рядка таблиці). При просуванні кабелів від РШ до РАТС-3 економічно доцільно поєднувати їх у кабелі більшої ємності в розподільних муфтах.

Траси магістральних лінії повинні проходити між кварталами (по вулицях) району й позначатися суцільною тонкою лінією. Відповідно, повороти трас повинні здійснюватися під прямими кутами. При виборі трас магістральної мережі треба керуватися критерієм мінімізації їхньої довжини.

* Відповідно до рекомендації експлуатаційних організацій, не слід поєднувати кабелі із сумарною ємністю більше 800х2. При більших ємностях кабель стає громіздким, негнучким, різко зростає складність і собівартість монтажу.

7.4 Заведемо в крос РАТС-3 кабель від ВА, не поєднуючи його з іншими кабелями. У якості абонентського кабелю ВА рекомендується використовувати кабель типу ТЗ (телефонний, зоряної скрутки,з кордельно-паперовою ізоляцією). У межах району проектування передбачається використання кабелю марки ТЗГ (зі свинцевою оболонкою, без броні), а за межами району на відстані LВА передбачається прокладати в ґрунт кабель марки ТЗБ (зі свинцевою оболонкою й бронею повивом із двох сталевих стрічок).

Ємність кабелю ТЗ визначається, виходячи із числа віддалених абонентів і стандартного ряду ємностей цього кабелю: 3х4, 4х4, 7х4, 12х4, 14х4, 19х4, 27х4, 37х4, 52х4, 61х4, 80х4, 102х4, 114х4.

* При виборі ємностей кабелю до ВА варто враховувати, що для підключення 

одного абонента необхідно пара 1х2, тобто 1х4 забезпечує підключення двох абонентів.

7.5 Спроектуємо внутрішньорайонні ділянки міжстанційної мережі, для чого позначимо траси проходження кабелів від РАТС-1, РАТС-2, АМТС і введемо кабелі у вільні рядки таблиці кросу.

7.6 Спроектуємо міжстанційну лінію від УВАТС до РАТС-3. Це можна зробити двома способами:

завести кабель від УВАТС безпосередньо у вільний рядок кросу РАТС-3;

через найближчу розподільну шафу (кабель від УВАТС заводиться в розподільний бокс найближчого РШ, а далі міжстанційний зв'язок буде організовано по парах магістрального кабелю, що з’єднує даний РШ із кросом РАТС-3).

Другий спосіб більше економічний і часто використовується на практиці при наступних двох умовах. По-перше, недалеко від УВАТС (у напрямку РАТС-3) повинен перебувати РШ. І по-друге, у цьому РШ повинен бути достатній запас незадіяних магістральних пар для організації по них міжстанційного зв’язку.
7.7 Позначимо ділянки магістральної й міжстанційної мережі. Вкажемо на схемі номер ділянки, ємність кабелю й довжину ділянки. Для позначення використовується стрілка, що ставиться на далекому (стосовно РАТС-3) кінці ділянки, і спрямована до його початку. Номер ділянки проставляється стрілкою. Довжина ділянки – напроти стрілки або під лінією. Ємність кабелю – над лінією, що позначає трасу кабелю, або під стрілкою.

* Ділянкою магістральної мережі називають частину лінії, протягом якої 

кабель не змінює своєї ємності, тобто відрізок лінії що проходить:

від муфти до муфти;

від муфти до кросу РАТС-3;

від границі району до кросу РАТС-3 ( для кабелів від РАСТ-1, РАТС-2, АМТС і ВА);

від границі кварталу, де розташований завод, до РАТС-3 або розподільних боксів РШ.

7.8 У кожному рядку кросу вкажемо номер магістралі, марку і ємність кабелю, діаметр жил кабелю, номера смуг.

* Номера магістралей у таблиці кросу починаються з нуля.

** Ємність однієї смуги кросу – 100х2. Номери смуг мають наскрізну нумерацію в межах всієї таблиці й починаються з нуля.

*** Номера смуг вказуються тільки для абонентських кабелів. Для міжстанційних кабелів номери смуг не вказуються, тому що ці кабелі підключаються не до смуг кросу, а до блоків систем передачі.

7.9 З останнього рядка виведемо кабель до абонентів зони прямого підключення. Для цього кабелю рекомендується використовувати діаметр жил 0,32 мм.

7.10 Таблиця розрахунку необхідної кількості магістральних і міжстанційних кабелів.


8 Проект кабельної каналізації


8.1 Позначимо на схемі границі району, місце установки РАТС-3, місця підведення ЗЛ від РАТС-1, РАТС-2, АМТС і АЛ від ВА. Позначимо місця установки всіх РШ.

8.2 Спроектуємо траси магістральної й міжстанційної кабельної каналізації (тобто від всіх РШ, місць підведення ЗЛ від інших РАТС і АЛ від ВА до проектованої РАТС-3).

8.3 Вкажемо на схемі місця установки розподільних, кутових, шафових і прохідних колодязів кабельної каналізації.

* Кутові колодязі встановлюються в місцях повороту траси КК на 90°.

** Розподільні колодязі встановлюються в місцях розгалуження траси КК.

*** Якщо відстань від РШ до найближчого кутового або розподільного колодязя перевищує 35 м, то біля шаф установлюються спеціальні шафові колодязі, у яких утримуються розподільні й газонепроникні муфти.

**** Прохідні колодязі встановлюються рівномірно на прямолінійних ділянках траси каналізації на відстані не більше 150 м один від одного.

8.4 З ділянки кабельної каналізації, вкажемо на схемі номер ділянки, число каналів і довжину ділянки. Для позначення будемо використовувати стрілку, що ставиться на далекому (стосовно РАТС-3) кінці ділянки, і спрямована до його початку. Номер ділянки проставляється над стрілкою. Довжина ділянки – напроти стрілки або під лінією, що позначає трасу кабелю. Число каналів – під стрілкою.

8.5 Визначимо в табличному виді для кожної ділянки необхідну кількість каналів, кількість труб (у канало-кілометрах), число й тип колодязів КК. Число магістральних каналів визначається округленим до більшого цілого співвідношенням:

Nкан=NМПIIINМП/кан (8.1)

де NМПIII - число пар у магістральному кабелі, що проходить на даній ділянці;

NМП/кан - число магістральних пар на канал, що залежить від ємності РАТС-3 по III етапу згідно табл. 8.1.

Таблиця 8.1

Залежність числа магістральних пар на канал від ємності РАТС-3



На всіх ділянках де, буде проходити міжстанційний мідний кабель (ТППеп або МКСАШп) від РАТС-1, РАТС-2 і АМТС, для нього необхідно передбачити два канали для з’єднувальних ліній.

На всіх ділянках де, буде проходити оптичний міжстанційний кабель (ОКЛ) від РАТС-1, РАТС-2 і АМТС, для нього потрібно передбачити один канал для з’єднувальних ліній.

На всіх ділянках де, буде проходити кабель від УВАТС, для нього потрібно передбачити один канал для з’єднувальних ліній.

Кількість розподілювальних, запасних каналів і каналів спеціального призначення для всіх ділянок приймається рівним одиниці, незалежно від кількості кабелів, що прокладаються.

Кількість труб (трубопроводів у канало-кілометрах) на даній ділянці визначається величиною добутку довжини ділянки на загальну кількість каналів трубопроводу.

Кількість колодязів різного призначення на даній ділянці визначається безпосередньо за схемою кабельної каналізації.

Тип колодязя на даній ділянці визначається, з урахуванням максимально можливої кількості каналів, що вводиться в колодязь даного типу.

Таблиця 8.1

Максимальне число каналів, що уводяться в колодязі

8.6 На схемі кабельної каналізації вказати типи колодязів для кожної ділянки. Для цього усередині всіх кружків, що позначають на схемі колодязі проставити цифри, що відповідають типу ККС (ККС-1  , ККС-2  і т.д.). Для позначення ККСС використовується подвійно обведений кружечок та цифра, що відповідає типу цього колодязя.

№ ділянки КК	Довжина ділянки,	Марка кабелю	Проектоване число каналів						Кількі-сть труб,	Число колодязів типу
	м		Маг	Роз	ЗЛ	Зап	С/П	Усього	канкм	ККС-3	ККС-4	ККС-5
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
1	355	ОКЛ	-	1	1	1	1	4	1,42	3	-	-
2	30	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,15	1	-	-
3	30	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,15	1	-	-
4	595	ТППеп 1000х2 ОКЛ	3 -	1 -	- 1	1 -	1 -	8	4,76	-	5	-
5	30	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,15	1	-	-
6	30	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,15	1	-	-
7	125	ТППеп 1000х2	2	1	-	1	1	6	0,75	1	-	-
8	550	ТЗГ 61х4	1	1	-	1	1	4	2,2	4	-	-
9	200	ТППеп 10х2	1	1	-	1	1	4	0,8	2	-	-
10	30	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,15	1	-	-
11	30	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,15	1	-	-
12	125	ТППеп 1000х2	3	1	-	1	1	6	0,75	1	-	-
13	475	ОКЛ	-	1	1	1	1	4	1,9	4	-	-
14	155	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,775	2	-	-
15	30	ТППеп 1000х2 ТППеп 1000х2 ТППеп 1000х2 ТППеп 1000х2 ТППеп 1000х2 ТППеп 500х2 ТППеп 10х2 ТЗГ 61х4 ОКЛ ОКЛ ОКЛ	3 3 3 3 3 2 - - - - -	1 - - - - - - - - - -	- - - - - - - - 1 1 1	1 - - - - - - - - - -	1 - - - - - - - - - -	23	0,69	-	-	1
16	30	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,15	1	-	-
17	30	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,15	1	-	-
18	125	ТППеп 1000х2	3	1	-	1	1	6	0,75	1	-	-
19	550	ОКЛ	-	1	1	1	1	4	2,2	4	-	-
20	30	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,15	1	-	-
21	30	ТППеп 500х2	2	1	-	1	1	5	0,15	1	-	-
22	125	ТППеп 1000х2	3	1	-	1	1	6	0,75	1	-	-
23	475	ТППеп 1000х2 ОКЛ	3 -	1 -	- 1	1 -	1 -	7	3,325	-	4	-
24	410	ТППеп 1000х2 ТППеп 1000х2 ТППеп 500х2 ОКЛ ОКЛ	3 3 2 - -	1 - - - -	- - - 1 1	1 - - - -	1 - - - -	13	5,33	-	-	3
25	475	ТППеп 500х2 ОКЛ	2 -	1 -	- 1	1 -	1 -	6	2,85	4	-	-
26	475	ТППеп 1000х2 ТППеп 10х2 ТЗГ 61х4	3 - -	1 - -	- - -	1 - -	1 - -	6	2,85	4	-	-
27	140	ТППеп 1000х2 ТППеп 10х2 ТЗГ 61х4 ТППеп 1000х2 ТППеп 1000х2 ОКЛ	3 - - 3 3 -	1 - - - - -	- - - - - 1	1 - - - - -	1 - - - - -	13	1,82	-	-	1
28	550	ТППеп 1000х2 ТППеп 1000х2 ОКЛ	3 3 -	1 - -	- - 1	1 - -	1 - -	10	5,5	-	4	-
29	550	ТППеп 10х2 ТЗГ 61х4	1 -	1 -	- -	1 -	1 -	4	2,2	4	-	-

9 Вибір діаметра жил абонентських кабелів


9.1 Визначимо загальну довжину абонентської лінії як суму довжин трьох ділянок:

lАЛ=lм.д.+lр.д.+lа.п. (9.1)

lАЛ=1440+362+10=1812 м.

де lм.д.- довжина магістральної ділянки;

lр.д.- довжина розподільної ділянки;

lа.п.- довжина абонентської проводки.

9.2 Визначимо припустимий коефіцієнт загасання по формулі:

αдоп=ААЛlАЛ, дб/км (9.2)

αдоп=4,351,812=2,4

де ААЛ=4,35дб – норма загасання абонентської лінії.

9.3 Визначимо діаметр жил абонентських кабелів по величині припустимого коефіцієнта загасання для даної лінії, за допомогою наступної таблиці.

Таблиця 9.1

Залежність діаметра жил кабелю ТППеп від допустимого коефіцієнта загасання:

9.4 Аналогічно першим двом пунктам даного розділу зробимо розрахунок діаметра жил абонентського кабелю до віддалених абонентів.

Довжина лінії до ВА буде визначатися сумою міської і заміської ділянок лінії:

lВА=lміст.+lвід. (9.3)

lВА=1790+9100=10890 м.
9.5 Визначимо діаметр жил до ВА, скориставшись таблицею 9.2.

αдоп(ВА)=ААЛlВА, дб/км (9.2)

αдоп(ВА)=4,3510,89=0,44

Таблиця 9.2

Залежність діаметра жил кабелю ТЗ від допустимого коефіцієнта загасання:

10 Організація лінійного уведення в АТС та утримування кабелів під надлишковим повітряним тиском

10.1. Краткое описание линейного ввода в проектируемую РАТС-3.

При проектуванні визначають конструкцію і ємність вводу, місця встановлення кінцевих кабельних пристроїв у житлових та адміністративних будівлях. Розрізняють лінійні вводи в будинок АТС і в житлові та адміністративні будівлі, в яких розташовуються абонентські пункти.

Уведення в будівлі телефонних станцій повинні бути тільки кабельними. При ємності станцій до 100 номерів вводи виконують підземними або підвісними кабелями, при ємності станцій більше 100 номерів - тільки підземними.

Станційні колодязі слід установлювати на відстані не більше 35 м від будинку АТС. Від станційного колодязя в приміщення введення кабелі подаються головним блоком трубопроводів. При числі каналів в цьому блоці понад 48 вважається доцільним застосування колектора замість головного блоку трубопроводів. У цьому випадку проект повинен містити технічко-економічне обгрунтування обраного варіанта введення.

Приміщеннями для введення в залежності від ємності телефонної станції служать різні споруди. Для станцій ємністю дo 1000 номерів допускається розпаювання лінійних кабелів в станційних колодязях або в приямках. На телефонних станціях ємністю 1000 номерів і більше для введення кабелів необхідно передбачати спеціальні приміщення - шахти, що розташовуються в підвальних або напівпідвальних поверхах будинків безпосередньо під приміщенням кросу (рис. 10.1). Шахти обладнають центральним опаленням, електроосвітленням і вентиляцією.

Вирішуючи питання про місце введення кабелів в приміщення шахти, необхідно прагнути до забезпечення мінімальної протяжності прокладки кабелів від місця вводу до кросу. Введення кабелів в будівлі АТС ємністю 10000 номерів і вище повинен здійснюватися з двох протилежних напрямків. Місця введення з'єднують між собою резервними каналами.

Вступні блоки трубопроводів або колектори слід прокладати з ухилом від шахти в бік станційного колодязя. Нижній ряд труб вступного блоку повинен бути вище рівня підлоги шахти не менш ніж на 0,2 м.

Всі вільні і зайняті кабелями канали вступних блоків трубопроводів герметично закладають для виключення можливості проникнення побутового або болотного газу і води з кабельної каналізації в шахту, приямок та інші станційні приміщення. Така ж закладення каналів повинна бути виконана у всіх оглядових пристроях, в місцях введення в житлові, адмініст-ративних будівлі, на всіх закінченнях трубопроводу.

У шахті на багатопарних кабелях монтуються газонепроникні муфти і станційні Розгалужувальні муфти. В окремих випадках для монтажу станційних розгалужувальних муфт виділяють спеціальне приміщення - для рукавичок. Це приміщення слід розташовувати на першому поверсі будівлі АТС безпосередньо над шахтою.

Виходячи з того, що в нашому випадку< 10000 , то лінійний введення в проектовану РАТС-3 здійснюємо з одного напрямку.
Рис 10.1 – кабельна шахта АТС

(1 — головний блок трубопроводів; 2 — патрубки; 3 — кінцеві кабельні пристрої; 4 - жолоб); 5 — пакети 100-парних станційних кабелів; 6 — муфти станційні розгалужувальні; 7 — муфти газонепроникні; 8 — консоль.)

10.2. Короткий опис системи утримання кабелів під надлишковим повітряним тиском.

Зміст кабелів під тиском призначено для забез ¬ печення систематичного контролю за герметичністю оболонок кабелів. Утримання під тиском дозволяє визначати район і точне місце негерметичності оболонки, охороняє сердечник кабелю від проникнення в нього вологи при пошкодженні оболонки, покращує електроізоляційні властивості.

При проектуванні вибирають типи і марки обладнання. арматури для утримання кабелів під тиском, визначають об'єкти, які будуть утримуватися під тиском, виділяють секції контролю герметичності кабелів, знаходять потрібну кількість і марки елементів СКД, визначають площу, необхідну для встановлення обладнання, і складають план його розміщення.

Системою СКД називається комплекс пристроїв і порядок його експлуатації, що забезпечують підтримку в кабелях установкою норми постійного надмірного повітряного тиску. Системи СКД можуть бути побудовані на основі автоматичної або періодичної підкачки повітря. Автоматична підкачка проводиться у міру витоку за допомогою спеціального автоматичного устаткування. Періодична підкачка проводиться в міру зниження тиску шляхом включення обладнання обслуговуючим персоналом.

На ГТС застосовується система СКД з автоматичною підкачкою осушеного повітря. Для осушення повітря і безперервного автоматичної подачі його під надлишковим тиском у кабелі застосовують компресорно-сигнальні установки КСУ-М і КСУ-60. Типи установок, їх потужність і кількість повинні розраховуватися на граничну ємність АТС з урахуванням всіх кабелів міжстанційного зв'язку

Установка КСУ забезпечує:

• утримання під повітряним надлишковим тиском 30 або 60 кабелів, у тому числі відповідно до трьох або шести кабелів з пошкодженою оболонкою;

• контроль величини тиску повітря, що нагнітається в кабель;

• автоматичну заміну осушувальних камер і регенерацію адсорбенту (відновлення осушувальних властивостей силікагелю) без його вилучення;

• контроль витрат надходить у кабель повітря, що характеризує ступінь герметичності його оболонки;

• контроль вологості надходить в кабель повітря;

• підтримання підвищеного надлишкового тиску повітря в по-пошкоджень кабелях;

• звукову і оптичну сигналізацію про початок аварійного витрати повітря, зникнення змінного або постійного струму живлення установки, перевантаження електродвигуна компресора і включенні осушувальної камери на регенерацію.

Рис 10.2 - конструкція компресорно-сигнальної установки типу КСУ

(1 - компресорна група; 2 - повітроводи; 3 - блок осушки і автоматики; 4-розподільний статів, 5 - ротаметр.)

Компресорно-сигнальна установка складається з трьох вузлів (рис. 10.2):

• компресорної групи;

• блоку осушування і автоматики;

• розподільного статива.

Осушують повітря засобом є сідікагель, а контрольним приладом витрати повітря - ротаметр. Функціональна схема установки КСУ наведена на рис. 10.3.

Об'єктами СКД є кабелі зв'язку та контейнери систем передачі, застосовувані на МТМ.

На АТС ємністю 1000 номерів і більше під адлишковий тиск встановлюють всі магістральні кабелі, включаючи і зону прямого живлення, кабелі міжстанційного зв'язку та прямих проводів з металевою і поліетиленової 0'болочкамі ємністю 100х2 і більше незалежно від їх довжини. Кабелі типу МКС, застосовуються на з'єднувальних лініях, повинні встановлюватися під надлишковий тиск незалежно від їх ємності. Кабелі расподільному мереж під надлишковий тиск не встановлюють. На АТС ємністю до 1000 номерів при наявності приміщення для розміщення обладнання СКД у проектах також доцільно передбачати встановлення кабелів під надлишковий тиск.

Надмірний тиск повітря, що подається в кабелі, повинно бути в межах 39,2 ... 49 кПа незалежно від матеріалу оболонки.


11 Охорона праці й техніка безпеки


Прийняті в проекті рішення повинні повністю відповідати вимогам, викладеним в основних нормативних документах з техніки безпеки і охорони праці.

Якщо при проектуванні закладають виконання робіт, від ¬ личается від передбачених діючими правилами техніки безпеки, то до проекту слід докласти спеціальні інструкції.

В проекте следует предусматривать необходимые меры и средства для обеспечения безопасных и нормальных санитарных условий труда как при проведении строительных, монтажных работ, так и при эксплуатации линейных сооружений МТМ:

• в обмежених умовах міста риття траншей повинно здійснюватися ручним способом;

• перед початком риття траншей для уточнення зближення з силовими кабелями, газопроводами та іншими підземними спору ¬ женіямі необхідно виробляти попереднє шурфування грунту;

• при проведенні робіт у вологих грунтах і в разі необхідності проводиться кріплення стін траншей і котлованів;

• з метою попередження травматизму передбачають огороджувальні ¬ мання траншей, пристрій пішохідних містків з поручнями через траншеї, установку попереджувальних знаків і пристрій попереджувального освітлення в нічний час;

• при розробці питань організації будівництва передба ¬ чати кошти для огородження люків, вентиляції колодязів через кожні 1,5 .. .2 Год, безперервної вентиляції при проведенні спаєчних робіт, устаткування освітлення в колодязі від понижуючого трансформатора з напругою на вторинній обмотці 12 В. Необхідно забезпечити додаткове чергування монтера для підйому і спуску в колодязь матеріалів, розпалювання і подачі в колодязь паяльної лампи і т. д .;

• для забезпечення безпечної експлуатації слід передбача ¬ ти у проекті типові конструкції лінійних споруд ГТС, прийняті Міністерством зв'язку України. Люки колодязів потрібно розміщувати на тротуарах, а не на проїжджій частині вулиць.

12 Кошторисно-фінансовий розрахунок

12.1 Зробимо кошторисно-фінансовий розрахунок і визначимо загальну кошторисну вартість проекту ( без обліку абонентської мережі в ЗПП), використовуючи довідкові дані.

Найменування робіт або устаткування	Одиниця виміру	Кількість одиниць	Вартість одиниці, грн.	Загальна вартість, грн.
Вартість кабелів розподільної мережі:
ТППэп - 1020,4	км кабеля	3,3	1 600	5 280
ТППэп - 3020,4	км кабеля	6,732	4 000	26 928
ТППэп - 10020,4	км кабеля	7,623	11 400	86 903
Будівельно-монтажні роботи з розподільної мережі	км кабеля	17,655	16 200	286 011
Вартість кабелів магістральної мережі:
ТППэп - 30020,4	км кабеля	1,050	27 200	28 560
ТППэп - 60020,4	км кабеля	4,015	52 200	209 583
Будівельно-монтажні роботи з магістральної мережі	км кабеля	5,065	22 000	111 430
Вартість кабелів для віддалених абонентів:
ТЗГ-61х4х1,2	км кабеля	1,79	136 843	244 949
ТЗБ -61х4х1,2	км кабеля	9,1	176 528	1 606 405
Будівельно-монтажні роботи для кабелю ТЗГ	км кабеля	1,79	19 100	34 189
Будівельно-монтажні роботи для кабелю ТЗБ	км кабеля	9,1	27 800	252 980
Вартість кабелів міжстанційної мережі:
ОКЛ-3-ДА1-0,4Ф3,5/0,3Н19-4	км кабеля	2,735	9 000	24 615
ОКЛ-3-ДА1-0,4Ф3,5/0,3Н19-6	км кабеля	1,13	10 000	11 300
ТППеп 10х2х0,5	км кабеля	3,1	1 800	5580
Будівельно-монтажні роботи з міжстанційної мережі для мідних кабелів	км кабеля	3,1	18 500	57 350
Будівельно-монтажні роботи з міжстанційної мережі для оптичних кабелів	км кабеля	3,865	28 400	109 766
Комплекс споруджень і робіт з будівництва кабельної каналізації при її середній ємності:	кан км	42,37	17 700	749949
Усього по кошторисі	4 073 308 грн.

Висновок

У ході курсового проектування, згідно завдання, були спроектований лінійні споруди МТМ нового житлового району. Район проектування складається з 16 кварталів, в одному з яких знаходиться завод.

Проектирование осуществлялось в два этапа. Было определено количество телефонов и таксофонов по нормам телефонной плотности с учетом категории города, рассчитано число телефонов и таксофонов на один жилой квартал, число домов в квартале, количество жителей на один квартал и один дом.

Було розраховано число ЗЛ між проектованої РАТС-З і РАТС-1, РАТС-2, АМТС, УПАТС. Також було розраховано число систем передачі та визначено марка кабелю, використовуваного для міжстанційного зв'язку. На плані житлового району було визначено теоретичний центр телефонного навантаження ТЦТН і, виходячи з його місця розташування, визначено місце встановлення проектованої РАТС-З. Зона прямого підключення включає 4 квартали, а зона розподільних шаф - 11 кварталів. Число розподільних шаф типу ШРП 1200х2 дорівнює 11. При проектуванні розподільчої мережі одного шафового району розраховуємо оптимальну точку (ОТ) установки РШ і розміщуємо його в найближчий до ОТ будинок.

При проектуванні магістральної мережі нового житлового району були показані всі підводи кабелів від РШ до РАТС-З. На кресленні кабельної каналізації показане розташування шафових, кутових, прохідних і розгалужувальних колодязів.

Діаметр жил кабелю ТППеп, діаметр жил і ємність кабелю ТЗГ були визначені виходячи з розрахованого раніше допустимого коефіцієнта загасання.

Всі розрахунки і креслення виконувалися з урахуванням умов першого та другого етапів проектування, передбачалася можливість нарощування і розширення мережі.

Список літератури

1. 
   Смолянський М.Е - Проект лінійного спорудження МТМ: навчальний посібник для технікуму – М: Радио и связь 1989-176с.;
   
2. 
   Іонов А.Д, Попов Б.В – лінії зв’язку: навчальний посібник для ВУЗОВ – М: Радіо і зв'язок 1990-168с.;
   
3. 
   Дубровський Е.П – Каналізація – кабельне спорудження зв’язку: навчальний посібник – М: Вища школа 1991-320с.;
   
4. 
   Довідник по МТМ під редакцією А.С. Брискера й Е. Мельникова – М: Радіо й зв'язок 1987-245с.;
   
5. 
   Гродев И.И, Верник С.М – Линии связи: учебник для вузов – М: Радио и связь, 1988-544с.;
   
6. 
   Каток В.Б – Волоконно-оптичні системи зв’язку.